Внесок у розвиток світової науки менеджменту українських науковців дореволюційної доби

Размещено на http://www.allbest.ru/

Внесок у розвиток світової науки менеджменту українських науковців дореволюційної доби

Вивчення історії розвитку української управлінської думки в умовах Російської імперії, а пізніше -- Радянського Союзу є складною проблемою внаслідок фізичного переміщення вчених українського походження в інші регіони Росії та СРСР і зворотного процесу -- приїзду в Україну вчених представників різних народів, що забезпечувало загалом позитивну взаємну дифузію наукових шкіл і поглядів.

Серед тих, хто стояв біля витоків української управлінської науки, найпомітнішою постаттю є всесвітньо відомий український економіст Михайло Іванович Туган-Барановський (1865--1919). Його наукові уподобання охоплювали макро- і мікроекономічну проблематику, економічну психологію, соціальну економіку.

Проблеми управління народним господарством фігурують у більшості його наукових праць. Міжнародне визнання здобула публікація магістерської дисертації «Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини і близький вплив на народне життя», пізніше перевиданої багатьма мовами. Над теорією капіталістичних криз та іншими проблемами, порушеними в працях М. Туган-Барановського, продовжували працювати англійські економісти Артур-Сесіл Пігу (1877--1959), Джон-Мейнард Кейнс (1883--1946), Джон Хікс (нар. 1904), німецькі політичні діячі Карл Каутський (1854--1938), Роза Люксембург (1871--1919), Едуард Бернштейн (1850--1932), американський економіст Йозеф Шумпетер (1883--1950) та російський політичний діяч Володимир Ленін (Ульянов) (1870-- 1924), розходячись з ним у поглядах на причини, симптоми виникнення та цикл відтворення промислових криз. Попри те, вона здобула не тільки теоретичне визнання, а й практичне застосування. Так, у 1912 р. у Франції на основі цієї теорії був створений постійний комітет для передбачення промислових криз і відповідної адаптації народного господарства.

У 1904 p. M. Туган-Барановський у журналі «Мир Божий» опублікував статтю «Психологічні фактори суспільного розвитку», в якій виокремив п'ять груп потреб людей:

1) фізіологічні -- для безпосередньої підтримки життя і почуття спадковості; управлінський народний соціалістичний слупський

2) статеві;

3) симптоматичні інстинкти і потреби;

4) альтруїстичні;

5) потреби, що ґрунтуються на практичних інтересах.

Отже, він, а не А. Маслоу, є першим автором «піраміди потреб».

Будучи послідовником марксизму, М. Туган-Барановський критично осмислював твори його засновників. Його розуміння природи і методів утвердження соціалістичного ладу істотно відрізнялося від марксистського, не мало нічого спільного з пізнішою більшовицькою теорією і практикою. Вчений розглядав майбутнє суспільство як сукупність кооперативних форм виробничо-господарської діяльності людей. У багатьох своїх працях, найпомітніша серед яких «Соціальні основи кооперації» (1916), він всебічно розглянув природу кооперації, її форми і види, проблеми управління кооперативами. Працював також М. Туган-Барановський у сфері практичної управлінської діяльності на посаді голови Центрального кооперативного комітету (1917) та міністра фінансів Української Народної Республіки (1919).

Український вчений Микола Петрович Яснопольський (1846--1937) обґрунтував теорію місцевого самоврядування на основі диференційованого врахування економічної продуктивності територій.

Значний внесок у світову науку управління зробив український економіст і математик Євген Євгенович Слупський (1880--1946), якого можна вважати засновником математичного моделювання економічних та управлінських процесів, а також праксеології (грец. praxis -- справа) -- галузі наукових досліджень, яка вивчає загальні умови й методи правильної, ефективної та раціональної людської діяльності.

Управлінську проблематику досліджували українські історики Володимир Боніфатійович Антонович (1834--1908), Михайло Петрович Драгоманов (1841--1895), Максим Максимович Ковалевський (1851--1916), економісти Микола Іванович Зібер (1844--1888), Григорій Матвійович Цехановський (1833--1898), юрист та громадський діяч Кость Левицький (1859--1941), педагог Антон Семенович Макаренко (1888--1939). Здебільшого їх дослідження були зосереджені на історико-економічній і конкретно-прикладній проблематиці. Більшість праць орієнтувалася на пошук українських інституцій, традицій, які могли б стати основою побудови посткапіталістичного суспільства. Дослідження українських учених-управлінців цього періоду мали не тільки утилітарне значення для вдосконалення систем управління в царській Росії, а й стали суттєвим внеском у розвиток світової теорії управління, отримавши визнання й відображення у працях багатьох дослідників. Тоді були започатковані основи української національної наукової школи управління, принципові засади якої реалізують сучасні вітчизняні вчені.

Размещено на Allbest.ru