Актуалізація системи контролю та керівництва в корпоративному секторі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут законодавства Верховної Ради України

АКТУАЛІЗАЦІЯ СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ ТА КЕРІВНИЦТВА В КОРПОРАТИВНОМУ СЕКТОРІ

Т.В. Березянко,

к.е.н., доцент, головний консультант

Вступ

Розгортання світової фінансово-економічної кризи висунуло нові вимоги до критеріїв визначення якісного корпоративного середовища. Як один із вагомих напрямків коригування та врівноваження корпоративного та суспільного векторів розвитку розглядається актуалізація засобів контролю та нагляду за діяльністю приватного сектора. Таким в ринкових умовах є стандартизваний до міжнародних вимог аудит корпоративної комерційної діяльності.

Постановка проблеми

Якість аудиту. Обслуговуванням потреб потужних корпоративних компаній, які розвиваються в транснаціональному напрямку займаються аудиторські компанії міжнародного рівня: KPMG, Ernst&Young, Deloite&Toоsh, Prise Wаterhouse, за допомогою яких в національній звітності впроваджуються міжнародні стандарти та процедури. Проте, розгортання світової економічної кризи зупинило деякі процеси. За свідченням аудиторських компаній “Великої четвірки” більше 26% крупних підприємств відмовились від обслуговування або підготовки до ІРО, 18% - скоротили обсяги аудиту [1]. Використання аудиторських процедур має велике значення для розповсюдження прозорості в господарській практиці. Проблемою корпоративного сектора залишається недостатність кваліфікованих бухгалтерів, особливо знайомих із системою міжнародної звітності, дефіцит яких найбільше відчувається за межами Києва. Крім вищезгаданого, проблемою забезпечення прозорості залишається підпорядкованість системи внутрішнього контролю завданням розвитку бізнесу у баченні головного власника або топ-менеджменту.

Але залишається внутрішня проблема, пов'язана з цим процесом. Дефіцитність української економіки, проблеми з наповненням бюджету від місцевого до державного рівнів провокують адміністративні органи до використання фіскальної системи в якості інструменту вирішення фінансових проблем. Для національної корпоративної практики майже стандартна ситуація, коли перевірка податкової дисципліни на успішних підприємствах приймає форму системи. Зі свого боку, це стимулює встановлення особливих стосунків між корпоративним сектором та органами контролю, провокує розвиток процесів злиття бізнесу та органів адміністрації, підживлює позазаконні засоби вирішення або запобігання проблемам.

Якість ради директорів. Ефективність розвитку компанії потребує дієвого та не менш ефективного менеджменту, ядро якого складає рада директорів. Рейтингові агенції наголошують на забезпеченні незалежності та контролі над процедурними моментами: періодичність скликань, склад та професійний досвід та освіта. Для трансформаційного середовища - це майже недосяжні вимоги з огляду на те, що початок створення корпоративного сектора почався тільки з 2000 року. Стосовно забезпечення незалежності ради директорів, наддержавні консультанти вважають ефективним уведення незалежних представників до складу рад. Проте, в поточній практиці пострадянських країн цей інструмент, так як і метод Сарбанз-Окслі не здатен забезпечити ефективний вплив. Створення комітетів, громадських організацій паралельно з діючими радами директорів посилює позазаконне навантаження на економічні процеси і не сприяє розвитку ефективних альтернативних засобів контролю. Основою перешкоди є високий рівень консолідації власності та одноосібний спосіб прийняття рішень, в цих умовах професіонали змушені втілювати заздалегідь програшні або позаправні рішення. У разі незгоди власник воліє замінити “профі” на менш підготовленого, але більш керованого менеджера. Домінуючі акціонери повністю контролюють діяльність ради директорів, непоодинокі і випадки відвертого тиску з боку наглядової ради на керівництво. На наш погляд, виправлення ситуації можливе у разі підвищення ступеню безпеки бізнесу.

Забезпечення лояльності ради директорів до основного власника або стратегічного інвестора в ситуації швидкозмінного бізнес-середовища є необхідною мірою. Набуття контролю за корпорацією - досить часто вживаний інструмент корпоративного конфлікту. Боротьба за посади в органах управління дозволяє забезпечувати преференції у розподілі грошових потоків від діяльності підприємства. Використання цього інструменту призводить до проведення цілої низки паралельних загальних зборів, навіть до діяльності декількох Голів Правління. Такі випадки непоодинокі і, є результатом транзиту негативного зарубіжного досвіду та, іноді, - непродуманими урядовими рішеннями. Наприклад, у процесі боротьби за контроль в енергетичному секторі такий спосіб неодноразово використовувався на ЗАТ “Укртатнафта”, а започаткований був в 1995-96 рр. рішенням про зміщення обраного Голови Правління та призначення тимчасового, потім, такий самий спосіб був використаний комерційними структурами в процесі боротьби за контроль над підприємством в 2004-2006 рр. У процесі здійснення преференційної приватизації міською адміністрацією було спровоковано двовладдя на ВАТ “Севастопольський приладобудівний завод “Парус”, де паралельно діяли два Голови Правління: один від райдержадміністрації, другий - в результаті судового рішення.

Менеджмент персоналу. Проблема української менеджерської еліти полягає у невмінні швидко реагувати на зміни - звідси обмежене бачення світу. Про це свідчить і рівень міжнародного досвіду менеджерів компаній [2,3], який становить для України 4,73; порівняно з аналогічним показником в Естонії - 5,28; Німеччині - 6,37. За оцінками експертів бізнес середовище для іноземних менеджерів в Україні є менш сприятливим (4,31) ніж у Китаї - 5,26; Росії - 5,3 або Іспанії - 5,35. Це проявляється і в підходах до антикризового управління персоналом. Сьогодні ми можемо констатувати, що серед основних категорій персоналу в українському корпоративному секторі найбільшого тиску зазнає менеджмент середньої ланки та “професіонали”. Це зумовлено тим, що ведення бізнесу в корпоративному секторі в Україні переважно залежить від не від кваліфікаційного складу підприємства, а виключно від наближеності та індивідуальних стосунків з органами, що формують умови бізнес-середовища. Зростання рівня професіоналізму включає найнятий менеджмент у процеси формування конкурентних переваг та преференцій адміністративного походження, що створює додаткову напругу для власника. Ротація серед менеджменту нижчої ланки значно менша, оскільки вони виконують лише вузькі, окремі функції і часто неспроможні осягнути систему ведення бізнесу. Саме через цей чинник власники корпоративних структур переважно зберігають безпосередню участь у процесах управління бізнесом.

Нами було проведене опитування у двох полярних за показниками ступеню інвестування; рівня внеску до ВВП, рівня надходжень від експорту, кількості зайнятих, рівня рентабельності; рівня тінізації; рівня соціальної значущості; рівня використання природних ресурсів, рівня імпортної ресурсозалежності; сили корпоративного конфлікту в діловому середовищі, рівня використання адміністративного ресурсу для ведення бізнесу та ін. корпоративних секторах: гірничо-металургійному та харчової промисловості. Опитування та обробка отриманих результатів проводилось за методикою кон'юнктурних опитувань Інституту економіки перехідного періоду (Росія) [4].

Таблиця 1

Динаміка змін в управлінні персоналом в кризовий час (%)

Таблиця 2

Динаміка самооцінки статусу працівників

Безумовно, на характер управління персоналом накладають відбиток галузеві особливості. Наприклад, характер ведення бізнесу в харчовій промисловості потребує обережного ставлення до професійного складу, за рахунок діяльності забезпечуються конкурентні переваги в секторі. Для гірничо-видобувного комплексу характерною рисою є те, що досить велика частка працівників, що відносяться до прошарку із середнім рівнем оцінки свого статуту - є представниками робітничих професій високого рівня кваліфікації. Проте, характерною для обох секторів корпоративного середовища є витрачальний підхід до ланки найбільш кваліфікованих та професійно підготовлених кадрів. В розвинених ринкових державах на підготовку та перепідготовку кадрів свідомо витрачається від 2 до 20% доходів корпорацій. В Україні ці витрати складають лише 0,1-0,4% [5, С. 55 ]. Аналіз, проведений у рамках аудиторських компаній свідчить, що в планах майже всіх компаній - економія на якості кадрового складу [3]. Нехтування підтримкою рівня насиченості економіки висококваліфікованим персоналом демонструє і держава: в 2009 р. прийнято рішення скоротити державне замовлення на підготовку фахівців з 14 професій, серед яких значне місце займають майбутні юристи, економісти, менеджери та аудитори [6]. За визнанням аналітиків методи риск-менеджменту в Україні можна охарактеризувати як курс на “зрізання витрат”, часто таких, які є запорукою забезпечення ведення бізнесу, чітка орієнтація на посилення використання адміністративного ресурсу (бізнес-ніші закріплюються тільки за структурами, які забезпечили собі сприяння з боку адміністрацій та вищих органів. Рівень скорочення персоналу та оплати праці в таких структурах нижчий, ніж в інших підприємств).

Слід відзначити, що транзит “стандартного підходу” до кадрового потенціалу забезпечений саме провідними резидентами рику іноземного походження. Саме в цих компаніях був уперше ( червень 2008 р.) використаний метод звільнення “за згодою сторін”, що дозволило працедавцю економити на обов'язкових соціальних виплатах [8].

За визначенням Голови Верховної Ради В.Литвина сьогоднішня влада та корпоративна практика виштовхують людей у центри зайнятості, проте офіційну реєстрацію у статусі безробітних отримують далеко не всі. За офіційними джерелами в Україні допомогу по безробіттю отримують 590 тис. чол., а за інформацією профспілок в країні нараховується більше 6 млн. безробітних. В країні існують міста та цілі регіони, де більше третини населення отримує заробіток раз від разу, або виїзджає за кордон як нелегальні трудові мігранти: 3,5 млн. осіб - за офіційною статистикою, і 7 млн. осіб - за іншими джерелами. Відповідно внесок цієї частини населення в національну економіку складає від до 25% внутрішнього валового продукту країни. Основним винуватцем такої ситуації Голова Парламенту вважає великий бізнес, який існує в режимі 300% прибутків і «зняття вершків» [7]. Реальній оцінці процесу управління персоналом у ситуації кризи заважає значна ступінь тінізації економіки. В деяких галузях, наприклад, гірничо-збагачувальній промисловості, за непрямими методами вона досягає 75%.

Якість ділового середовища. Тінізація економіки, корупція, рейдерство - процеси світового масштабу. Притаманні всьому ринковому середовищу. Посилення заходів, спрямованих на боротьбу з корупцією в державних структурах та боротьба з тінізацією реальної економіки в корпоративному секторі стали одним із головних завдань управління корпоративним сектором та державним впливом. За оцінками ОЄСР тінізація економіки у світі зростає щорічно на 6,2% (загальноекономічні темпи росту - 3,5%). Найбільш активні прояви корупційної та тіньової діяльності в ринкових економіках спостерігаються в політичному та економічному середовищі, і особливо - у сфері корпоративних відносин. Треба зазначити, що останній вид діяльності набув вираженого менеджерського забарвлення. В 2008 р. в Германії рівень втрат від махінацій у корпоративному секторі склав - близько 500 млн. є, в Японії - більше 2 млрд.йен, в Англії - 1,5 млрд.ф.ст., у Швейцарії - біля 30 млн.шв.фр.[9]. корпоративний контроль нагляд менеджерський

В розвинених ринкових країнах існує атиофшорне, антидемпінгове, антитрансферне законодавство і увага суспільства до засобів контролю за діяльністю корпоративного середовища в кризовій ситуації тільки посилюється. Проте, на територію України досконалі схеми ухиляння від податків, масштаби корупційного сприяння укладанню контрактів були імпортовані з початку трансформації економіки саме із країн розвиненого Заходу. Згодом, методи якісного ухиляння від оподаткування набули більш витончених форм і отримали назву “фінансового асистування”. Ці послуги надавались здебільшого великим клієнтам страхових, банківських та аудиторських установ.

Корпоративний сектор пропонує велику кількість різноманітних та легальних та засобів отримання неоподаткованого доходу в умовах вільної ринкової економіки. Це і отримання доходу за преференційними акціями, укладення угод кептивними страховими компаніями холдингових міксів або дочками-резидентами потужних іноземних страховиків, механізми гарантії та позички, обмін цінними паперами, використання колективних рахунків, використання зон вільної торгівлі, сумісних підприємств - з метою виходу з національної території оподаткування, борговий своп, фіктивне банкрутство, методи злиття та поглинення із заниженою або завищеної ліквідністю, реструктуризація, злиття або короткострокове наповнення активів, використання позабалансових відділень фінансових установ, відверте використання європейських міксерних схем із використанням проміжних холдингів, створення дочірніх компаній транзитного типу, трансферпрайсінг, смерфінг, обмінні угоди та багато інших.

Специфіка діяльності світового фінансового сектору сприяла створенню та розвитку офшорних клірингових центрів, транснаціональних схем легалізації тіньових грошових потоків. З 2005 року набула поширення система включення страхових компаній у процес виведення активів, зміни власників на замовлення.

Широко включений до процесів тіньового виведення фінансових ресурсів і банківський сектор. Особливо це стає помітним в часи розгортання кризи, коли власник фінансової установи воліє вивести особистий капітал замість проводити антикризове управління. Практично за кожним випадком банкрутства, стрімкого продажу або злиття фінансової установи знаходиться корпоративна схема із виведення власності з податкового поля. Найбільш активно використовувались кореспондентські рахунки банків “Приватбанк”, “Надра”, “Правекс”, “Слов'янський” та інші. Професійна досконалість менеджера з корпоративного управління вимірюється вмінням знайти прогалину у процедурі, законодавстві та стику правового поля для вирішення завдання власника по забезпеченню конкурентного та вартісного лідерства, як внутрішньому так і міждержавному рівні.

Регулювання банківської діяльності в кризові часи в українській економіці спрямоване на забезпечення вливань у банківський сектор в інтересах адміністративної та комерційної структур. Процедура вливання непрозора, процес погашення вкладів необ'єктивний та пов'язаний з іноді 30% “відкатами” [10].

У банківському секторі негативна інформація використовується як засіб структурування ринку, посилення конкурентних переваг, тенденційного формування суспільної оцінки.

Довготривале сприяння тінізації у фінансовому секторі здійснювалось в умовах підтримки державних менеджерів та політичних сил. Україна - єдина країна, де не притягнуто до кримінальної відповідальності жодного високопосадовця. Стосовно державним менеджерів середньої ланки: притягнуто до відповідальності з 2004 р. більше 17000 осіб, із яких 20 посадовців 2-ї категорії. За матеріалами 2008 р. - тільки 2 особи, хоча за висловом міністра МВС України Ю.Луценко тільки в апараті Президента зафіксовано 350 випадків хабарництва. За словами представника Антикорупційного центру Міністерства внутрішніх справ України Ю. Мартиненка, зафіксовано 366 випадків дачі хабарів на суму понад 10 тис. грн. кожна, а на суму 30 тис. грн. - 238 випадків [10].

Процес політизації бізнесу набув тотального масштабу: 80% майнових рішень у Київраді були прийняті на користь владної партії, національне виробництво тютюнових виробів контролює 1 партія, національне виробництво лікеро-горілчаних виробів - 2 партії. За 2008 р. виявлено 700 корупційних злочинів, викрито найбільші розміри хабарів за надання права викупу землі: в Київській обл. - у розмірі 11 млн.долл, в АР Крим - 5 млн.дол.

В Україні діє 53 правоохоронних органи. Всі суспільні організації з боротьби із корупцією, що відкриваються за рекомендацією міжнародної спільноти - проекти політичних партій і засіб боротьби з конкурентами та опонентами. До складу комітетів та суспільних організацій фахівці не залучаються. Зусилля силових органів з розкриття та припинення використання службового положення на користь комерційних установ, що регулюються Ст.364-366 Кримінального кодексу України переводяться у сферу адміністративних правопорушень із накладанням стягнення у розмірі від 800-1600 грн. ( 100-200 долл.). Вочевидь, і через це рівень рейтингу криміногенного стану національного бізнес середовища знаходиться на 134 місці, відразу перед Конго. Мезанізм отримання преференцій вмонтований у систему державного управління за допомогою корпорацій, інтереси яких забезпечуються в інститутах державного управління, Парламенту, Прокуратури.

Література

1. Влияние экономического кризиса на украинские компании - Ернст и Янг, 2009. Електронний ресурс. http://www.ey.com/.

2. Вплив економічної кризи на українські компанії:дослідження компанії ERNST & YOUNG. Верховна Рада України, №04-15/16-4258 від 18.11.2008.

3. IMD World Competitivness Yearbook 2008.

4. Экономико-правовые факторы и орграничения в становлении моделей корпоратитвного управления/ под.ред. ак.Радыгина А.Д. М.: Интитут экономики переходного периода, 2004. Режим доступу: www.iet.ru - заголовок з екрану.

5. Кадиров Е. Банкрутства українських підприємств будуть, але..// Економічна правда. Режим доступу: http// www.epravda.com.ua/markets/49abbd7020357/-.

6. Постанова Кабінету Міністрів №416 від 14.04.2009. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=o2.

7. Електронна газета “Дєло”. Режим доступу: http://delo.ua/news/82196/.

8. Формум: В торьму босов-беспредельщиков: Режим доступу: http://blogs.korrespondent.net/users/blog/negnemoy/a9488 - Заголовок з екрану.

9. Семендяк М.М. Профілактика корупції у контексті державної соціальної системи/ Матеріали міжвідомчої науково-практичної конференції “Протидія корупції в Україні: взаємодія держави та інститутів громадянського суспільства”, Київ, 2009, 28.04. С. 72-75.

10. З початку року українці дали хабарів 43 млн.грн./Електронна газета “pro.UA.com.” Режим доступу: http://ua.proua.com/news/2009/04/09/153315.html.

Анотація

Стаття присвячена розгляду взаємопов'язаних питань, які наближають національне ринкове середовище до вимог розвинених світових країн. Актуалізація таких складових якісного корпоративного середовища як аудит, дієвість ради директорів, коригування та контроль діяльності топ-менеджменту, ефективність та національні проблеми менеджменту персоналу особливо у часи подолання кризових явищ, основні проблеми регулювання суспільної адекватності економіки, подолання тінізації та напрямки законодавчого врегулювання означених питань стали об'єктами розгляду у даній публікації.

Ключові слова. Якість аудиту, рада директорів, контроль топ-менеджменту, кризовий менеджмент персоналу, тінізація, законодавче регулювання.

Annotation

The article is devoted to the interrelated issues, which get the national market environment closer to the requirements of the developed countries of the world. The actualization of the corporate environment's elements such as audit, efficiency of the Board of Directors, adjustment and control of the top-management activity, effectiveness and national problems of the personnel management in particular in terms of the crisis, key problems of the regulation of the social adequacy of the economy, overcoming of the shadow economy and legal regulation of the mentioned issues have become the objects of this publication.

Key words: Audit quality, Board of Directors, top-management control, personnel crisis management, shadow economy, legal regulation.

Размещено на Allbest.ru