Менеджмент організацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

«Міжнародний університет фінансів»

Домашня контрольна робота

з дисципліни «Менеджмент організацій»

студента 5 курсу групи ЗПМ-61м

Cоколенка Іллі Юрійовича

Варіант 8

2017р.



План

1. Виробнича інфраструктура підприємства

2. Показники фінансового стану організації

3. Розробіть пропозиції щодо удосконалення інформаційного обміну всередині виробничого підприємства



1. Виробнича інфраструктура підприємства

Виробнича інфраструктура -- це комплекс галузей, що обслуговують основне виробництво і забезпечують його ефективну економічну діяльність. До них належать транспорт, зв'язок, електроенергетика, кредитно-фінансові заклади, спеціалізовані галузі ділових послуг. Надаючи послуги основному виробництву, вони підвищують його ефективність, тому виробнича діяльність цих галузей суттєво збільшує результати суспільного виробництва.

Виробничу структуру підприємства, зокрема, складають:

допоміжні та обслуговуючі цехи та господарства підприємства (ремонтний, інструментальний, енергетичний, транспортний, складське господарство тощо);

допоміжні дільниці та служби, що розміщені у основних цехах;

магістральні об'єкти, комунікаційні мережі, засоби збору та обробки інформації, природоохоронні споруди тощо.

Склад та розміри об'єктів виробничої інфраструктури підприємств залежать від галузі, типу та масштабу виробництва, особливостей конструкцій та технології виготовлення виробів, рівня спеціалізації підприємства.

Підприємство -- це не лише техніко-технологічна цілісність. Сучасний менеджмент розглядає підприємство перш за все як групу людей, які об єдналися для досягнення загальної мети. Людина на виробництві є одночасно і фактором виробництва, і джерелом його розвитку. Тому ' сучасне підприємство несе перед суспільством як економічну, так і соціальну відповідальність. Пряма соціальна дія для підприємства знаходить своє відображення у формуванні соціальної інфраструктури підприємства.

Машини й устаткування у процесі виробництва зазнають різних експлуатаційних навантажень і поступово зношуються. Час від часу постає потреба відновлення або заміни зношених частин устаткування. Цими операціями займається на підприємстві ремонтне господарство. Воно підпорядковується головному механіку підприємства. Відділ головного механіка розробляє систему планово-попереджувальних ремонтів і контролює їх виконання. Планові ремонти залежно від обсягу, складності та термінів проведення поділяються на поточні та капітальні. Поточний ремонт призначений для усунення дрібних неполадок устаткування, регулювання і профілактичних оглядів обладнання. Капітальний ремонт обладнання або транспортних засобів полягає у повному розбиранні спрацьованих вузлів і деталей, їх заміні, випробуванні під навантаженням. Мета капітального ремонту -- відновити або підвищити початкові технічні характеристики і технологічні можливості виробничого устаткування.

Інструментальне господарство -- це сукупність загальнозаводських і цехових підрозділів, що займаються придбанням, проектуванням, виготовленням та відновленням технологічного оснащення, його обліком, зберіганням і вчасним поданням на робочі місця. Інструментальне господарство підпорядковується головному технологу. Інструментальний відділ координує зазначені види робіт, організує поставку інструменту і пристроїв, які виготовляють спеціалізовані інструментальні заводи, проектує технологічне оснащення для власних потреб. Інструментальний цех виготовляє і відновлює інструмент загального користування. Придбаний, виготовлений і відновлений інструмент надходить до центрального інструментального складу, а потім розподіляється між цеховими інструментально-роздавальними складами, які безпосередньо обслуговують робочі місця.

На більшості виробничих підприємств процес виготовлення продукції супроводжується переміщенням різноманітних вантажів. Комплекс цехів, що займаються транспортуванням вантажів і виконують вантажно-розвантажувальні роботи, утворює транспортне господарство підприємства. Склад цього господарства залежить від характеру продукції, типу і обсягів виробництва. На підприємствах з великими обсягами перевезень вантажів часто залучається залізничний, великогабаритний автомобільний, а іноді й річковий транспорт. На середніх і невеликих підприємствах, як правило, створюється єдиний транспортний цех. Очолює транспортне господарство начальник транспортно-технологічного відділу. До складу цього відділу входять технічне бюро, бюро організації перевезень, диспетчерська служба та ін. Сукупність транспортних операцій на підприємстві здійснюється трьома видами транспорту. Внутрішньоцеховий транспорт виконує транспортні операції в межах окремого цеху. Він здійснює зв'язки між робочими місцями, перевозить вантажі між цеховими дільницями, складами і технологічними лініями. Міжцеховий транспорт використовується для перевезення вантажів територією підприємства, між цехами і складами. Зовнішній транспорт забезпечує транспортування як сировини і матеріалів, які по лінії матеріально-технічного забезпечення потрапляють на підприємство, так і готової продукції до приймальних пунктів транспорту загального користування (залізничними станціями, аеропортами, водними портами). При плануванні роботи транспортного господарства визначаються вантажопотоки, тобто обсяг вантажів, що переміщуються на певну відстань за певний проміжок часу, обчислюють розміри і маршрути перевезень виходячи з виробничої програми і нормативів витрат матеріальних ресурсів на здійснення цих перевезень. Сума вантажопотоків, які здійснюють усі види транспорту, становить річний обсяг вантажоперевезень. Планування роботи транспортного господарства полягає в розробці річних (з розподілом за кварталами) і календарних (місячних, добових) планів, а також в оперативному регулюванні перевезень.

З удосконаленням техніко-технологічної бази виробництва, збільшенням потужності устаткування збільшується і споживання всіх видів енергії. Будь-які порушення в енергопостачанні можуть завдавати підприємству значних збитків. Для забезпечення безперешкодного енергопостачання на підприємстві функціонує енергетичне господарство, яким керує головний енергетик. До енергетичного господарства входять такі господарства:

електросилове -- знижувальні підстанції, генераторні та трансформаторні установки, електричні мережі, акумуляторне господарство;

теплосилове -- котельні, компресори, теплосилові мережі, водопостачання, каналізація;

газове -- газогенераторні станції, газові мережі, холодильні та вентиляційні установки;

пічне -- нагрівальні та термічні печі;

слабкострумове -- власна телефонна станція, різні види зв'язку (селекторний, диспетчерський тощо);

енергоремонтне -- технічне обслуговування, ремонт і модернізація енергообладнання.

Енергогосподарство визначає потреби в паливі та енергоносіях з урахуванням втрат у внутрішніх мережах, обгрунтуванням необхідного обсягу кожного виду енергії за рахунок як їх купівлі, так і за виробництва енергії власними генеруючими установками, проектування оптимальних режимів роботи виробничого устаткування, використання вторинних енергоресурсів, пошуку резервів економії паливно-енергетичних ресурсів. Для цього складається плановий енергетичний баланс. Звітний енергетичний баланс використовується для аналізу фактичного стану енергозабезпечення підприємства і контролю за використанням енергоресурсів.

Умовою ефективної діяльності підприємства є створення певних запасів сировини, матеріалів, палива, комплектуючих виробів, напівфабрикатів власного виготовлення тощо. Усі ці запаси зберігаються на різних складах підприємства, сукупність яких утворює його складське господарство. Структура складського господарства формується залежно від номенклатури споживаних матеріалів, типу і рівня спеціалізації та обсягу виробництва. На підприємстві можуть існувати три види складів:

матеріальні -- для зберігання запасів сировини, матеріалів, палива та інших матеріальних цінностей, що надходять на підприємство ззовні;

виробничі -- для зберігання напівфабрикатів власного виготовлення;

збутові -- для зберігання готової продукції та відходів виробництва, що підлягають реалізації.

Організація складського господарства передбачає приймання, розміщення, зберігання, підготовку до виробничого використання, видачу і облік руху матеріальних ресурсів. Матеріали надходять на склади підприємства згідно з оперативними планами відділу матеріально-технічного постачання. Облік руху матеріальних ресурсів здійснюється за допомогою картотеки на складах підприємства і в бухгалтерії.

Підрозділи соціальної інфраструктури очолює заступник директора підприємства з кадрових і соціальних питань. Йому підпорядковуються відділи кадрів, технічного навчання, адміністративно-господарський і житлово-комунальний, які безпосередньо керують відповідними установами соціальної інфраструктури підприємства.

Для задоволення соціальних потреб працівників на підприємстві складають план його соціального розвитку -- обгрунтовану фінансово та матеріально забезпечену систему заходів, спрямованих на вдосконалення соціально-культурного обслуговування, поліпшення умов праці й побуту всіх категорій працюючих. У цьому плані обов'язково мають передбачатися заходи поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці (зниження рівня шуму, вібрацій, запиленості та загазованості повітря тощо), підвищення безпеки праці, що запобігають виробничому травматизму і професійним захворюванням, а також поліпшення житлових і побутових умов працівників підприємства, зміцнення матеріально-технічної бази об'єктів соціальної інфраструктури.

2. Показники фінансового стану організації

Основним показником фінансового стану підприємств на макрорівні є фінансовий результат, який відображає результати від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємствами, за період (валовий прибуток або збиток).

Фінансовий результат підприємства обчислюється як різниця доходу (виручки) від реалізації продукції по підприємству й собівартістю цієї продукції за мінусом сум акцизного збору. Фінансовий результат суб'єктів господарювання визначається та аналізується за видами діяльності, за формами власності, за територіальною приналежністю. Також визначається та аналізується фінансовий результат (прибуток, збиток) від звичайної діяльності до оподаткування, який обчислюється як алгебраїчна сума прибутку (збитку) підприємств від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).

Окрім вказаних показників підраховують кількість збиткових підприємств, обчислюють їх питому вагу в загальному обсязі, суму збитків, аналізують за видами діяльності, формами власності, територіальною приналежністю, визначають динаміку змін.

На макрорівні характеризують фінансову діяльність страхових організацій, довірчих товариств, позабюджетних фондів. Важливими показниками фінансового стану підприємств є обсяги та структура оборотних активів підприємств. Оборотні активи - це грошові засоби, авансовані в матеріальні, оборотні і грошові кошти та інші грошові активи, які знаходяться в постійному русі та забезпечують безперервний процес виробництва і обігу. Статистичне вивчення фінансового стану підприємств і організацій передбачає аналіз обсягів, структури, тривалості дебіторської і кредиторської заборгованості суб'єктів господарювання. Додатково аналізується стан розрахунків суб'єктів господарювання за видами діяльності, за формами власності, за територіальною приналежністю.

Дебіторська заборгованість - це сума боргів юридичних чи фізичних осіб підприємству, що виникли внаслідок їх господарських взаємовідносин. Дебіторська заборгованість виникає внаслідок нагромадження заборгованості по розрахункам з покупцями за товари, роботи та послуги; з бюджетом; з дочірніми підприємствами та іншими дебіторами (наприклад, заборгованість підзвітних осіб, аванси, видані постачальникам та підрядникам). Перевага дебіторської заборгованості потребує залучення додаткових грошових коштів. Тому із загальної дебіторської заборгованості окремо враховується заборгованість більше 3 місяців. Із загальної заборгованості покупців вказується заборгованість по отриманим векселям та заборгованість державних замовників по оплаті за одержані продукцію.

Кредиторська заборгованість - це грошові кошти підприємства, які потрібно сплатити юридичним або фізичним особам за виконані роботи, поставлену продукцію чи надані послуги. Кредиторська заборгованість виникає внаслідок нагромадження заборгованості по розрахунках з кредиторами за товари, роботи та послуги; з дочірніми підприємствами; з робочими та службовцями по оплаті праці; з бюджетними, позабюджетними фондами; з підрядниками та постачальниками за матеріали та цінності, які надійшли, з іншими кредиторами.

Із суми кредиторської заборгованості виділяється заборгованість дією тривалості більше 3-х місяців, а також по напрямкам: постачальникам за товари (роботи, послуги), бюджету тощо. В перехідний до ринкової економіки період особливо гострою проблемою прострочена заборгованість, яка не погашена у встановлені договором строки.

Статистичне вивчення фінансових ресурсів суб'єктів господарювання - це окремий напрямок дослідження фінансового стану підприємств. Фінансові ресурси являють собою грошові кошти (власні та залучені) господарюючих суб'єктів, які знаходяться в їх розпорядженні та призначені для виконання фінансових зобов'язань і витрат на виробництво. Об'єм і склад фінансових ресурсів підприємства безпосередньо пов'язань з рівнем його розвитку та його ефективністю. Чим успішніша діяльність підприємства, тим, при інших рівних умовах, вище його грошові доходи. Первинне формування фінансових ресурсів здійснюється в момент створення підприємства (організації), коли утворюється статутний фонд. Його джерелами в залежності від організаційно-правових форм господарювання виступають: акціонерний капітал, перші внески членів кооперативів, інші фінансові ресурси (в умовах функціонування відомчо-галузевих структур), довгостроковий кредит, бюджетні кошти. Величина статутного капіталу показує розмір грошових коштів підприємств - основних та оборотних, дозволяє їм збільшувати технічний рівень виробництва, ввести додаткові потужності та вдосконалювати технічну структуру з метою покращення якості продукції і таким чином створювати потенційні можливості для подальшого росту доходів та конкурентоспроможності.

На діючих підприємствах в умовах ринкової економіки найважливішими джерелами формування фінансових ресурсів є прибуток від реалізації продукції виконання робіт та надання послуг, амортизаційні відрахування, надходження, які мобілізуються на фінансовому ринку (продаж акцій, облігацій та інших цінних паперів), дивіденди та проценти по цінним паперам інших емітентів, венчурний капітал (ринкові інвестицій, які продукують в нових сферах діяльності, в розрахунку на швидку окупність вкладених коштів), короткострокові та довгострокові кредити, займи, доходи від продажу майна, бюджетні асигнування, страхові відшкодування тощо.

Важливим джерелом фінансових коштів є залучення на акціонерній основі або на діловій основі грошових ресурсів інших підприємств та організацій. Для здійснення зовнішньо економічної діяльності на підприємствах формується валютний фонд, об'єм якого визначається валютною виручкою від посередницьких та банківських операцій, реалізації експорту товарів , послуг, валютних коштів, прибутком та валютними надходженнями на доброчинні цілі.

4. Система статистичних показників оцінки фінансового стану підприємств на мікрорівні.

В умовах ринкової економіки, коли розвиток підприємств і організацій здійснюється в основному за рахунок власних коштів, важливе значення має стійкий фінансовий стан, що характеризується системою показників. Ця система містить групи показників:

1. Показники оцінки майнового стану;

2. Показники доходності та рентабельності;

3. Оцінка ліквідності та платоспроможності;

4. Показники оцінки фінансової стійкості.

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогло комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства. Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоби керівники підприємства могли приймати оптимальні управлінські рішення, а усі ті, хто пов'язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, і прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства -- кціонерів, банків, податкових адміністрацій -- свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.

Стійкий фінансовий стан будь-якого підприємства формується в процесі його взаємовідносин із постачальниками, покупцями, акціонерами, банками та іншими юридичними і фізичними особами. З іншого боку, безпосередньо від підприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх цих юридичних осіб, що завжди мають можливість вибору між багатьма підприємствами, спроможними задовольнити той самий економічний інтерес.

Від фінансового стану підприємства залежить його економічна перспектива. Фінансовий стан підприємства на мікрорівні можна характеризувати багатьма показниками. В науковій літературі наводяться формули та характеристики більше вісімдесяти показників.

Всі показники фінансового стану підприємства перебувають у взаємозв'язку та взаємозумовленості. Для оцінки реального фінансового стану підприємства необхідно обрати комплекс показників з урахуванням впливу різних факторів на відповідні показники. Залежно від мети та завдань аналізу в кожному конкретному випадку вибирають оптимальний саме для цього випадку комплекс показників та напрямки аналізу фінансового стану підприємства. інфраструктура фінансовий інформаційний виробничий

Наведемо коротку характеристику основних показників, які використовуються в процесі оцінювання фінансово-господарської діяльності підприємства.

1. Показники оцінки майнового стану :

1.1. Сума господарських коштів у розпорядженні підприємства. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показника свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства.

1.2. Питома вага активної частини основних засобів. Згідно з нормативними документами під активною частиною основних засобів розуміють машини, обладнання і транспортні засоби. Зростання цього показника в динаміці -- позитивна тенденція.

1.3. Коефіцієнт зносу основних засобів. Показник характеризує частку зношених основних засобів у загальній їх вартості. Використовується в аналізі для характеристики стану основних засобів. Доповненням цього показника є так званий коефіцієнт придатності.

1.4. Коефіцієнт оновлення основних засобів. Показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби.

1.5. Коефіцієнт вибуття основних засобів. Показує, яка частина основних засобів, з котрими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула з причини зносу та з інших причин.

2. Показники прибутковості.

Прибутковість підприємства характеризується абсолютними й відносними показниками. Абсолютний показник прибутковості -- це сума прибутку або доходів. Відносний показник прибутковості -- рівень рентабельності. Велике значення має аналіз структури доходів підприємства та оцінка взаємозв'язку прибутку з показниками рентабельності, а також з формуючими прибуток чинниками.

Прибуток - це економічна категорія, яка комплексно відображає господарюючу діяльність підприємства у формі грошових нагромаджень. Прибуток, який характеризує кінцеві результати торгівельно-виробничого процесу, є ключовим показником фінансового стану підприємства. В статистиці фінансів підприємств (організацій) розраховують наступні показники прибутку: балансовий прибуток, прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), валовий та чистий прибуток.

Прибуток від реалізації продукції розраховується як різниця між виручкою від її продажу (за вирахуванням ПДВ, акцизів тощо) і затратами на виробництво та реалізацію, які включаються в собівартість продукції. Виручка від реалізації продукції (виконання робіт, послуг) при розрахунках готівковими грошима визначається при їх надходженні в касу, при безготівкових видатках - по мірі надходження грошових коштів на рахунки в установи банків або пред'явлення замовнику (покупцю) розрахункових документів на оплату.

Обсяг прибутку від реалізації майна підприємств (організацій), включаючи основі засоби, визначається як різниця між виручкою від реалізації цього майна (за мінусом ПДВ та інших податків) і залишкової вартості по балансу, яка скорегована на коефіцієнт інфляції для основних засобів. В деяких випадках для визначення відновленої вартості використовуються спеціальні коефіцієнти, які відповідають індексу інфляції, який публікується органами державної статистики.

Позареалізаційні доходи включають:

* Дивіденди та доходи по акціям та іншим цінним паперам, які належать підприємству (організації).

* Надходження від здачі майна в оренду.

* Доходи від ділової участі в діяльності інших підприємств, які знаходяться на території України та за її кордонами.

* Доходи по операціям в іноземній валюті.

* Прибуток від операцій минулих років, яка виявлена у звітному році.

* Пені, штрафи та інші види санкцій за порушення господарських зобов'язань та умов, які присуджені боржнику або визнані ним.

* Інші доходи, які не пов'язані з виробництвом та реалізацією товарів та послуг.

До позареалізаційних видатків (збитків) відносяться:

* Збитки від утримання об'єктів та потужностей, які тимчасово не використовують.

* Вартісний збиток від зниження ціни готової продукції та виробничих запасів.

* Некомпенсовані затрати, пов'язані з ліквідацією наслідків стихійних лих, або затрати по їх відверненню.

* Арбітражні та судові сплати тощо.

* Економічні санкції, включаючи санкції за не виконання зобов'язань по поставкам.

* Негативні курсові різниці по операціям з іноземною валютою.

Валовий прибуток у складі позареалізаційних доходів та збитків, враховує сплачені штрафи та пеню (за виключенням суми штрафів та пені, які перераховані в бюджет та позабюджетні фонди). Чистий прибуток являє собою різницю між балансовим прибутком і сумою платежів у бюджет. Поряд з абсолютними показниками обсягів прибутку у фінансовій статистиці широко використовується відносні показники - показники рентабельності, які дозволяють в загальному охарактеризувати прибутковість роботи підприємства. Ці показники дають найбільш узагальнену оцінку ефективності господарської діяльності, синтезують різні якісні та кількісні показники - зростання обсягів виробництва та продуктивності, зниження собівартості та інші. Традиційно загальна рентабельність розраховується як відношення балансового прибутку до вартості капіталу. Вартість капіталу обчислюється на основі середньорічної вартості основних виробничих засобів, нематеріальних активів і матеріальних оборотних засобів.

Для оцінки рентабельності підприємства доцільно використовувати систему взаємозв'язаних показників рентабельності:

а) показники, розраховані на базі поточних витрат (вартості продажу);

б) відносні показники прибутковості , які характеризують використання капіталу (активів) підприємства.

Відносні показники прибутковості підприємства (організації)

2.1. Показники рентабельності, розраховані на базі поточних витрат:

2.1.1. Рівень рентабельності продукції підприємств, пов'язаних із виробництвом продукції (товарів, послуг), визначається як відношення прибутку від реалізації продукції до її собівартості, знайдене у відсотках.

Показник рентабельності реалізованої продукції відображає ефективність поточних затрат на відміну від загальної рентабельності, яка характеризує ефективність авансованого капіталу.

2.1.2. Рівень рентабельності продукції для підприємств торгівлі визначається як відсоткове відношення прибутку від реалізації товарів до товарообороту.

2.1.3. Рівень рентабельності операційної діяльності обчислюють як співвідношення фінансового результату від операційної діяльності до витрат на операційну діяльність.

2.2. Відносні показники прибутковості, які характеризують використання капіталу (активів) підприємства.

Показники рентабельності капіталу розраховуються як відношення прибутку до коштів, вкладених у підприємство засновниками, акціонерами та інвесторами.

2.2.1. Рентабельність усього капіталу підприємства характеризує прибутковість усього потенціалу підприємства. Цей показник для детальнішої оцінки може обчислюватись у різних модифікаціях: в чисельнику формули можуть використовуватись різні показники прибутку: валового, чистого і т. ін.

2.2.2. Рентабельність власного капіталу характеризує ефективність використання власного капіталу підприємства.

2.2.3. Рентабельність змінного капіталу характеризує ефективність використання змінного капіталу підприємства.

2.2.4. Коефіцієнт віддачі інвестицій характеризує ефективність віддачі тільки частини капіталу -- довгострокових інвестицій і капіталізованого прибутку підприємства. Фінансова стійкість підприємства зменшується, коли відсоткова ставка на позикові кошти перевищує величину цього коефіцієнта.

2.2.5. Коефіцієнт віддачі акціонерного капіталу характеризує ефективність віддачі коштів, вкладених у підприємство акціонерами. Цей показник відіграє важливу роль у комплексній оцінці фінансового стану підприємства, особливо в акціонерних товариствах.

За ринкових відносин існує персоніфікований інтерес власників підприємства, керівництва, колективів підприємств та інших зацікавлених осіб до фактично досягнутого рівня рентабельності, що суттєво впливає на результативність господарської діяльності. Зокрема, на підприємствах недержавних форм власності для акціонерів та засновників найважливіше значення має рентабельність їх пайових і статутних внесків у складі загальних інвестицій.

3. Оцінка ліквідності та платоспроможності.

Показники ліквідності та платоспроможності підприємства (організації) .

3.1. Величина власного капіталу (функціонуючий капітал). Характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, які мають період обороту менше ніж один рік). Цей розрахунковий показник залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів. Показник має особливо важливе значення для підприємств. Зростання цього показника в динаміці -- позитивна тенденція. Основним і постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток. Не можна ототожнювати поняття «оборотні кошти» та «власні оборотні кошти». Перший показник характеризує активи підприємства (II та III розділи активу балансу). Другий -- джерела коштів, тобто частину власного капіталу підприємства, яка розглядається як джерело покриття поточних активів.

3.2. Маневреність грошових коштів. Зростання цього показника в динаміці -- позитивна тенденція.

3.3. Коефіцієнт покриття загальний. Характеризує співвідношення оборотних активів і поточних зобов'язань. Для нормального функціонування підприємства цей показник має бути більшим за одиницю. Зростання його -- позитивна тенденція. Орієнтовне значення показника підприємство встановлює самостійно. Воно залежатиме від щоденної потреби підприємства у вільних грошових ресурсах.

3.4. Коефіцієнт поточної ліквідності. Аналогічний коефіцієнту покриття, але обчислюється за вужчим колом поточних активів (з розрахунку виключають найменш ліквідну їх частину -- виробничі запаси). Кошти, які можна отримати у разі вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути суттєво меншими за витрати на їх придбання. За ринкової економіки типовою є ситуація, коли під час ліквідації підприємства отримують 40% і менше від облікової вартості запасів. В іноземній літературі трапляється орієнтовне (найнижче) значення цього показника -- 1. Проте, ця оцінка також досить умовна.

Коефіцієнт поточної ліквідності визначається для прогнозування платоспроможності підприємства (організації). Зниження значення коефіцієнту ліквідності означає, що навіть при умові своєчасного проведення розрахунків з дебіторами, платоспроможність підприємства (організації) погіршилась.

3.5. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокових зобов'язань можна за необхідності погасити негайно.

При коефіцієнті абсолютної ліквідності рівному 1, господарюючий суб'єкт є некредитоспроможним та наявні грошові кошти недостатні для покриття короткострокової заборгованості. При коефіцієнті абсолютної ліквідності від 1 до 1,5, кредитоспроможність підприємства обмежена. При коефіцієнті абсолютної ліквідності більшому 1,5 кредитоспроможність достатня. Рекомендована нижня межа цього показника -- 0,2.

3.6. Частка власних оборотних коштів у покритті запасів. Це вартість запасів, яка покривається власними оборотними коштами. Має велике значення для підприємств торгівлі. Рекомендована нижня межа цього показника -- 50%

3.7. Коефіцієнт покриття запасів. Розраховується як співвідношення величини стабільних джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника є меншим за одиницю, то поточний фінансовий стан підприємства вважають недостатньо стійким. Також можна розрахувати показники, які характеризують співвідношення між усіма активами і оборотними активами, частку запасів у оборотних активах та інші показники, які додатково характеризують ліквідність і платоспроможність підприємства.

4. Показники оцінки фінансової стійкості та стабільності.

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства -- забезпечення стабільності його діяльності в майбутньому, що пов'язано із загальною фінансовою структурою підприємства, його залежністю від кредиторів та інвесторів. Під фінансовою стійкістю підприємства розуміється здатність господарюючого суб'єкту своєчасно з власних коштів покривати затрати , які вкладені в основний та оборотний капітал, нематеріальні активи, і розраховуватися за своїми зобов'язаннями, тобто, бути платоспроможним.

4.1. Коефіцієнт автономії показує ступінь незалежності фінансового стану підприємства від залучених джерел. Показник обчислюється як співвідношення власних коштів і суми всіх джерел фінансових ресурсів. Зростання коефіцієнту автономії свідчить про зменшення фінансових труднощів у майбутньому та збільшення власних резервів для погашення фінансових зобов'язань підприємства (організації). Практичний досвід показує, що якщо коефіцієнт автономії не менше 0,6, то господарюючий суб'єкт спроможний всі платежі провести за рахунок власних коштів.

4.2. Коефіцієнт співвідношення власних та залучених коштів. Показник використовується для визначення можливостей підприємства (організації) по залученню в господарський оборот чужих джерел (залучені кошти). Зростання цього показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від кредиторів, тобто про зниження його фінансової стійкості. Оптимальне значення коефіцієнту стійкості рівне 1. Якщо Кст більше 1, то власних коштів недостатньо для покриття чужих коштів.

4.3. Коефіцієнт довгострокових вкладень показує, яку частину основних коштів та інших позаоборотних активів профінансовано зовнішніми інвесторами, тобто яка частина належить їм, а не власникам підприємства.

4.4. Коефіцієнт маневреності власних коштів показує, яка частина власних коштів використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано. Коефіцієнт маневреності відображає можливість маневрування власними коштами у мобільній формі. Зростання коефіцієнту маневреності в динаміці характеризує фінансовий стан суб'єкту господарювання з позитивної сторони.

4.5. Коефіцієнт концентрації власного капіталу характеризує частку власності самого підприємства у загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність. Чим вищий цей коефіцієнт, тим більш фінансово стійким і незалежним від кредиторів є підприємство. Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації залученого (позикового капіталу). Сума обох коефіцієнтів дорівнює 1 (або 100%).

4.6. Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до коефіцієнту концентрації власного капіталу. Коли значення коефіцієнту фінансової залежності наближається до 1 (чи 100%), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

4.7. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника -- негативна тенденція, яка означає, що підприємство починає все сильніше залежати від зовнішніх інвесторів.

5. Показники ділової активності.

Ділова активність виробництва (організації) у фінансовому відношенні вимірюється передусім за допомогою показників оборотності.

5.1. Коефіцієнт загальної оборотності капіталу - це відношення виторгу від реалізації продукції до загального капіталу підприємства (організації). Збільшення загальної оборотності капіталу може відбуватися за рахунок як обігу майна підприємства (організації), так і за рахунок відносного зменшення капіталу в досліджуваному періоді, а також за рахунок росту цін через інфляцію.

5.2. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів характеризує швидкість руху оборотних коштів підприємств та організацій в процесі відтворення. Оборотність оборотних коштів вираховується як в загальному по їх сумі, так і по окремих елементах (матеріальні запаси, незавершене виробництво, видатки майбутніх періодів, готова продукція). Це дозволяє виявити, на якій стадії кругообігу оборотних коштів виникає прискорення або зменшення загальної оборотності.

5.3. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості являє собою відношення виручки від реалізації до середньої за період дебіторської заборгованості. Зниження коефіцієнту оборотності дебіторської заборгованості означає погіршення стану розрахунків з покупцями.

5.4. Коефіцієнт середнього строку обороту (середнього періоду погашення) дебіторської заборгованості являє собою відношення календарних днів періоду до коефіцієнту оборотності дебіторської заборгованості. Скорочення часу погашення дебіторської заборгованості відображає позитивні тенденції у фінансовому стані підприємства (організації).

5.5. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості являє собою відношення виручки від реалізації до середньої за період кредиторської заборгованості. Збільшення коефіцієнту оборотності кредиторської заборгованості веде до пришвидшення динаміки погашення заборгованості господарюючим суб'єктом.

5.6. Коефіцієнт середнього строку обороту (середнього періоду погашення) кредиторської заборгованості являє собою відношення календарних днів періоду до коефіцієнту оборотності кредиторської заборгованості. Збільшення показника середнього строку обороту кредиторської заборгованості означає уповільнення погашення заборгованості підприємством.

До характеристики фінансового стану підприємства (організації) відноситься дотримання умов валютної самооплатності. Позитивне сальдо надходжень та видатків валюти означає, що у господарюючого суб'єкту є потенційні можливості збільшити об'єм валютного фонду. Валютну стійкість відображає коефіцієнт валютної самооплатності, який розраховується як відношення величини надходжень іноземної валюти до її витраченої суми.

Комплексний аналіз на основі системи показників фінансової статистики підприємств (організацій) дозволяє господарюючим суб'єктам, по-перше, всесторонньо характеризувати стан та потребу в грошових коштах, а по- руге, прогнозувати фінансову стратегію в умовах ринкової економіки.

Показниками та факторами доброго фінансового стану підприємства можуть бути: стійка платоспроможність, ефективне використання капіталу, своєчасна організація розрахунків, наявність стабільних фінансових ресурсів. Показники та фактори незадовільного фінансового стану: неефективне розміщення коштів, брак власних оборотних коштів, наявність стійкої заборгованості за платежами, негативні тенденції у виробництві.

3. Розробіть пропозиції щодо удосконалення інформаційного обміну всередині виробничого підприємства

Ретельне документування та впровадження системи доступу до даних.

Максимальне «цифровування» інформації, відмова від паперових носіїв.

Заснування програм з архівування і систематизації.

Створення спеціальних комп'ютерних програм для внутрішнього зв'язку в організації.

Внесення на обговорення проблеми організації зв'язку, фінансове заохочення персоналу до застосування інноваційних методів зв'язку та спілкування.

Запозичення існуючих методів та систем зв'язку із інших компаній у власне виробниче підприємство

Готовність інвестувати значні кошти на нові розробки у сфері зв'язку для виробничого персоналу: цифрові онлайн панелі.

Размещено на Allbest.ru