Стратегічні пріоритети модернізації інституціональної інфраструктури підприємництва регіонів України в процесі європейської інтеграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього НАН України»

СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ПІДПРИЄМНИЦТВА РЕГІОНІВ УКРАЇНИ В ПРОЦЕСІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Д. А. Антонюк,

к. т. н., доцент, здобувач

Анотація

інфраструктура підприємництво регіон рішення

В статті проведено аналіз інституціонального базису інфраструктури підприємництва регіонів (ІПР) в програмних документах національного та регіонального рівнів. Розроблено систему стратегічних пріоритетів і тактичних завдань модернізації інституціональної інфраструктури підприємництва регіонів в процесі євроінтеграції на основі програмно-цільового та проблемно-цільового підходів. Перший дозволив сформулювати такі стратегічні пріоритети: створення інституціональної бази випереджаючого розвитку підприємництва України на інноваційних засадах; удосконалення структурної побудови та системи управління ІІПР в процесі євроінтеграції; оптимізація компонент інституціональної інфраструктури підприємництва; впровадження електронної інфраструктури підприємництва. Проблемно-цільові установки, одержані на основі квантифікованого SWOT-аналізу та розроблення дерева рішень дозволили виявити ключові тактичні завдання - інституціональна інтеграція інфраструктури підприємництва регіонів України і країн ЄС, впровадження інститутів інфраструктурного забезпечення в умовах інтеграції (лобіювання, підприємницької безпеки), розбудова інтегрованих інститутів електронної інфраструктури підприємництва - взаємопов'язані між собою на різних рівнях ієрархії управління та корелюють зі стратегічними пріоритетами побудови «нової економіки» ЄС.

The article analyzes the institutional basis of business infrastructure in regions (IBIR) in program documents at national and regionallevels. The system of strategic priorities and tactical problems of IBIR modernization in European integration is based on program-oriented and problem-based approaches. The first allowed to formulate the following strategic priorities: creating the institutionalframework of advanced development enterprise of Ukraine on innovative principles; improving structural construction and managementIBIR in European integration; optimization of IBIR components; the introduction of e-business infrastructure. Problem-target plans, prepared on the basis quantificate SWOT-analysis and the development of decision trees have identified key tactical tasks - institutional integration of business infrastructure regions of Ukraine and the EU, implementing institutions infrastructural support in terms of integration (lobbying, business safety), development the integrated institutions of e-business infrastructure - interconnected at various levels of management hierarchy and correlate with the strategic priorities of building a "new economy" of the EU.

Ключові слова: підприємництво, інституціональна інфраструктура підприємництва регіону, європейська інтеграція, стратегічні пріоритети, проблемно-цільове, програмно-цільове програмування.

Keywords: business, institutional business infrastructure of the region, European integration, strategic priorities, problem-based,target-oriented programming.

Постановка проблеми

Сучасний етап процесу євроінтеграції, укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, взаємне відкриття ринків, імплементація технічних аспектів забезпечення якості товарів і послуг, потребує модернізації філософії ведення бізнесу, підвищення якості підготовки підприємців, забезпечення рівності доступу до інформаційних ресурсів, захисту інтересів підприємництва на міжнародних, у тому числі європейських, ринках на основі нових пріоритетів і форм розвитку інфраструктури підприємництва. Імплементація теоретичних положень і прикладних засобів, застосовуваних в країнах ЄС, в економіку України через соціальні, політичні особливості та недосконалість існуючих інститутів не дозволяє досягти успіху. Певною мірою, це обумовлено й незавершеністю методології дослідження процесів формування, розвитку і використання інфраструктури підприємництва, особливо на регіональному рівні управління, теоретико-методичних підходів оцінки впливу на підприємницьку активність, економічної ефективності використання інфраструктури, стратегії модернізації інституціональної інфраструктури в процесі європейської інтеграції.

Аналіз наукової літератури показує, що вітчизняними (Д. Буркальцева, З. Варналій, О. Дикий, С. Дорошева, С. Дрига, Ю. Єхануров, Н. Захарченко, А. Зудін, В. Зянько, І. Каракулева, Т. Лужанська, Д. Ляпін, В. Ляшенко, В. Мальцев, М. Мельник, В. Опаріна, О. Русакова, Ю. Середа, Л. Ситнік, С. Соколенко, Г. Чижиков, М. Юденко) та зарубіжними (Н. Агурбаш, І. Ансофф, Е. Бухвальд, А. Віленський, А. Гофман, Р. Донер, П. Друкер, Д. Кліланд, Б. Мільнер, М. Олсон, Б. Райзберг, В. Рубе, Б. Санта, Д. Хассі, Б. Шнайдер, А. Шпинова) науковцями ґрунтовно досліджені різні аспекти інфраструктури підприємництва, історико-філософські аспекти розвитку інфраструктури ринку і підприємництва, проаналізовано окремі напрями (інформаційний, фінансовий, правовий, організаційно-технічний, інноваційний) підтримки бізнесу, запропоновано організаційно-економічні механізми розвитку інфраструктури підприємництва в регіонах. Дослідженням проблем регіоналізації, посилення регіональної компоненти державного управління та удосконалення інституціонального забезпечення регіонального розвитку України займаються провідні вітчизняні вчені О. Амосов, О. Амоша, С. Біла, Д. Буркальцева, З. Варналій, В. Воротін, В. Дергачов, Я. Жаліло, В. Кравців, А. Мельник, Г. Мостовий, С. Шульц.

Водночас, проблеми теорії та практики розвитку інституціонального базису економіки залишаються достатньо актуальними. Наукові публікації висвітлюють важливі аспекти інституціональної теорії, проте не стосуються методології дослідження інфраструктури підприємництва на регіональному рівні ієрархії управління, особливо в процесі європейської інтеграції. Актуальність розв'язання цих проблем зумовлює визначення мети та змісту дослідження.

Мета статті

Розроблення стратегічних пріоритетів модернізації інституціональної інфраструктури підприємництва регіонів України в процесі європейської інтеграції.

Виклад основного матеріалу

Уповільнення динаміки розвитку підприємництва в регіонах України, зниження рівня конкурентоспроможності підприємств на міжнародних і, у тому числі, європейських ринках пов'язано, насамперед, з недосконалим інституціональним базисом інфраструктури підприємництва. Узагальнення стратегічних програмних документів державної підтримки підприємництва, регіональних стратегій соціально-економічного розвитку доводить відсутність скоординованості у формуванні стратегічних цілей модернізації інституціональної інфраструктури підприємництва регіонів (ІІПР). Звернемо увагу й на неузгодженість укладення міжнародних угод і формування системних характеристик інфраструктури підприємництва за допомогою програм міжнародної технічної допомоги на макро- та мезорівнях ієрархії управління. На нашу думку, необхідним є запровадження заходів інтеграції інфраструктури підприємництва України з інфраструктурою регіонів країн-членів ЄС на основі гармонізації стратегічних пріоритетів розвитку підприємництва із Спільним доробком ЄС.

На даний час регіональні програми підтримки підприємництва розробляються переважно з метою отримання додаткового фінансування з державного бюджету чи зарубіжних джерел. При цьому їх неузгодженість зі стратегічними документами державного рівня обумовлює недієвість їх реалізації. Регіональні стратегії розвитку повинні підпорядковуватися загальнодержавним програмним документам і стати основою середньострокового і річного програмування розвитку регіонів. При цьому уваги заслуговують проблеми інтеграції до ЄС, підтримки експортерів, застосування протекціоністських заходів та модернізації інституціональної інфраструктури.

Звідси, потребують розгляду передумови та напрями модернізації ІІПР в процесі євроінтеграції. Важливим законодавчим актом трактування інфраструктури підприємництва є Господарський кодекс України, який відображає визначення підприємництва та підприємницької діяльності, принципи, організаційні форми, права і гарантії підприємців, державну підтримку підприємництва (глава 4) [1].

Розвиток інфраструктури підприємництва у стратегічних державних документах (Стратегія сталого розвитку «Україна - 2020», Державна стратегія регіонального розвитку, Державна програма розвитку внутрішнього виробництва) розглядається опосередковано в частині дерегуляції та розвитку підприємництва, а саме: створення сприятливого середовища ведення бізнесу, розвитку малого і середнього підприємництва, залучення інвестицій, спрощення міжнародної торгівлі; скорочення кількості документів дозвільного характеру; приведення системи технічного регулювання у відповідність із європейськими вимогами тощо [2]. При цьому необхідність і пріоритети модернізації ІІПР в процесі євроінтеграції не відображені в Стратегії сталого розвитку України.

Державна стратегія регіонального розвитку визначає пріоритетними галузеві політики в сфері підприємництва і регулювання, операційну ціль - розвиток підприємницького середовища та конкуренції на регіональних товарних ринках як «…сприяння розвитку ринкової інфраструктури, зниження бар'єрів та стимулювання вступу на товарні ринки нових виробників…» та окремих функцій ІІПР (удосконалення дозвільної системи та сфери ліцензування; збільшення обсягів надання державної фінансової підтримки суб'єктам малого підприємництва; проведення навчання з питань провадження підприємницької діяльності; забезпечення розвитку лізингових операцій тощо) [3].

Державна програма розвитку внутрішнього виробництва, яка спрямована на розширення внутрішнього ринку в промисловості, енергетичній сфері, гірничо-металургійному комплексі, машинобудуванні, аграрному секторі шляхом консолідації зусиль держави, бізнесу, науки і освіти, не включає інфраструктуру підприємництва, хоча й враховує певні її інструменти, зокрема необхідності «...подальшого вдосконалення наявного інституціонального середовища і формування інституційних структур, що сприятимуть модернізації внутрішнього виробництва…» (управлінський і фінансовий консалтинг, аудит, промисловий дизайн, інжиніринг, послуги з маркетингу, брендингу, юридичні послуги; забезпечення ефективної кооперації і співробітництва; розроблення та впровадження договорів державно-приватного партнерства) [4].

Одним із основних організаційно-економічних механізмів виконання програми підтримки внутрішнього виробництва на даний час визначено «…створення наукових та технологічних парків, бізнес-інкубаторів, прийняття інших прогресивних інституціональних рішень…», певною мірою інноваційної компоненти ІІПР. Значна увага приділяється підтримці сектора МСП, зменшенню витрат входження на ринок нових, насамперед інноваційних підприємств, сприянню розвитку інноваційного малого бізнесу у сфері новітніх технологій, створенню відповідної інфраструктури.

Загалом, можна стверджувати про невизначеність, незакріпленість, фрагментарність відображення проблем і перспектив розвитку інфраструктури підприємництва в загальнодержавних стратегічних документах.

Сучасний етап європейської інтеграції актуалізує визначення ролі ІІПР в міжнародних зв'язках і угодах, зовнішнього впливу на інституціональний базис інфраструктури підприємництва. В програмних документах, які регламентують відношення між Україною та ЄС (Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу; Угода про асоціацію між Україною та ЄС; План заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС; Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу) достатня увага приділяється інституціональній інфраструктурі підприємництва. Зокрема, йдеться про такі пріоритети, як: «…адаптація законодавства України до законодавства ЄС для зближення із сучасною європейською системою права, що забезпечить розвиток підприємницької активності…» [5]; «…покращення адміністративної структури та нормативно-правової бази для українських і європейських суб'єктів господарювання в Україні та ЄС на основі політики ЄС щодо розвитку МСП та промисловості…», «…сприяння розвитку інноваційної політики…, кластерний розвиток та доступ до фінансових ресурсів» [6]. Статті 379, 419, 420, 432, 433 Глави 10 Угоди про Асоціацію [6] та пп. 331, 334 та 335 «Плану заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС» [7] декларують окремі аспекти формування інституціонального базису модернізації ІІПР, а саме: (1) визначення механізму підтримки малого та середнього підприємництва, забезпечення розвитку його інфраструктури та доступу до кредитних ресурсів; (2) сприяння створенню та розширенню інфраструктури для розвитку малого та середнього бізнесу (бізнес-інкубатори, технопарки, фонди підтримки підприємництва) в регіонах, забезпечення участі України у програмах ЄС стосовно розвитку малого та середнього підприємництва; (3) створення умов для підвищення рівня конкурентоспроможності суб'єктів МСП шляхом розроблення освітніх програм і формування відповідної інфраструктури.

Законодавчі акти, які стосуються розвитку підприємництва в Україні (Закон України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні», Концепція державної політики розвитку малого підприємництва, Закон України «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні») загалом окреслюють головні моменти формування інфраструктури підтримки МСП, проте статтею 14 обмежують її перелік бізнес-центрами, бізнес-інкубаторами, науково-технологічними центрами, центрами трансферу технологій, фондами підтримки малого підприємництва, лізинговими компаніями, консультативними центрами, не враховуючи інші компоненти ІІПР [8]. Для формування системи сучасної інфраструктури та забезпечення ефективної інтеграції з підприємництвом регіонів країн-членів ЄС необхідне доповнення рамкового Закону «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні», зокрема визначенням інституціональної інфраструктури підприємництва, виокремленням її регіональної компоненти, типологізацією, забезпечення державної підтримки розвитку ІІПР та створення нових об'єктів ІІПР на принципах державно-приватного-партнерства.

На даний час існує достатня кількість нормативно-правових актів, які стосуються окремих компонент ІІПР або їх складовими: інформаційно-консультаційною (Національна програма інформатизації), фінансово-кредитною, просування та передача продукції (Закон України «Про рекламу»), представлення та захисту інтересів підприємств (Закон України «Про громадські об'єднання», Закон України «Про торгово-промислові палати»), інноваційною (Закони України «Про інноваційну діяльність», «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», «Про наукову і науково-технічну діяльність», Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України; Державна цільова економічна програма «Створення в Україні інноваційної інфраструктури на 2009-2013 рр.»); експертно-технічною (Закон України «Про оцінку майна та оціночну діяльність»); освіти та підвищення кваліфікації персоналу (Закон України «Про освіту»), - але в контексті предмета нашого дослідження потребують систематизації та узагальнення в аспекті підпорядкування на державному і регіональному рівнях ієрархії управління, а також удосконалення з урахування вимог Спільного доробку ЄС.

Інституціональний аналіз угод, законодавчих актів, нормативно-розпорядчих документів на основі розробленої матриці модифікації інституціонального базису модернізації ІІПР в процесі євроінтеграції (табл. 1) дозволяє визначити значення стратегічних програмних документів з розвитку підприємництва (рис. 1). Стратегії модернізації ІІПР повинні сприяти заходи, визначені іншими стратегічними документами стосовно євроінтеграції, регіонального та інноваційного розвитку, інформатизації, розвитку внутрішнього національного імпортозаміщуючого виробництва, активізації зовнішньоекономічної діяльності.

Суб'єктами розробки стратегічних програмних рішень модернізації ІІПР на національному рівні (рис. 1) повинні стати Міністерство економічного розвитку і торгівлі, регіональні органи державного управління, громадські та бізнес-асоціації за сприянням європейських інституцій. Органи місцевого самоврядування та регіональні органи державного управління повинні розробляти регіональні програми розвитку ІІПР з урахуванням специфіки та найгостріших проблем соціально-економічного розвитку регіонів.

Наголосимо на необхідності державного фінансування реалізації національної і регіональних програм, а також окремих пілотних (демонстраційних) проектів модернізації ІІПР. В умовах жорсткої економії бюджетних ресурсів ключовим завданням є удосконалення механізму розподілу коштів, а також залучення ресурсів з програм міжнародної технічної допомоги ЄС та кредитів європейських банків. Важливість організації ефективної системи управління регіональними програмами, усунення дублювання функцій з регулювання інфраструктури підприємництва, потребує посилення координації з боку Міністерства економічного розвитку і торгівлі, зокрема департаменту розвитку бізнес-клімату.

Фундаментальні наукові розробки вітчизняних економістів зі стратегічного розвитку країни та регіонів [9-13] орієнтують стратегію модернізації ІІПР поєднанням програмно-цільового та проблемно-цільового підходів. Програмно-цільове програмування передбачає встановлення певних стратегічних орієнтирів орієнтирів розвитку ІІПР країни загалом та її регіонів до стандартів ЄС, а проблемно-цільове полягає у розв'язанні найгостріших проблем регіонального розвитку за допомогою інтегрованих інститутів інфраструктури підприємництва України і регіонів країн-членів ЄС.

Найважливішими інструментами програмно-цільового програмування доцільно визначити: (1) стратегію модернізації інституціональної інфраструктури підприємництва в процесі інтеграції до ЄС; (2) окремі пілотні (демонстраційні) проекти посилення конкурентоспроможності та протекціонізму підприємництва певних галузей. Інтенсивний розвиток підприємництва потребує реалізації проектів модернізації окремих компонент ІІПР з відповідним бюджетним фінансуванням і залученням коштів програм міжнародної технічної допомоги.

Таблиця 1

Матриця модифікації інституціонального базису модернізації ІІПР в процесі євроінтеграції

Господарський кодекс України

2. Стратегічні національні документи: 2.1 - Стратегія сталого розвитку «Україна - 2020»; 2.2 - Державна стратегія регіонального розвитку; 2.3 - Державна програма розвитку внутрішнього виробництва

3. Угоди і нормативні акти, пов'язані зі вступом до ЄС: 3.1 - Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу; 3.2 - Угода про асоціацію між Україною та ЄС; 3.3 - План заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС; 3.4 - Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу;

4 Нормативні акти, які стосуються розвитку підприємництва: 4.1 - Закон України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні»; 4.2 - Концепція державної політики розвитку малого підприємництва (МП); 4.3. - Закон України «Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні»

5. Нормативні акти, які стосуються окремих компонент інфраструктури: 5.1 - Національна програма інформатизації; 5.2 - Стратегія інноваційного розвитку України; 5.3 - Закону України «Про інноваційну діяльність»; 5.4. Закон України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності»; 5.5. «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні»; 5.6. Державна цільова економічна програма «Створення в Україні інноваційної інфраструктури на 2009-2013 рр.».; 5.7. Нормативні документи фінансово-кредитної сфери; 5.8. Закон України «Про торгово-промислові палати»; 5.9. Закон України «Про оцінку майна та оціночну діяльність»; 5.10. Постанови Кабінету міністрів України про виставкову діяльність.

6. Регіональні нормативні акти: 6.1 Стратегія соціально-економічного розвитку регіону; 6.2 Програма розвитку малого та середнього підприємництва

Заходи з модифікації:

0 - в документі наявні загальні аспекти розвитку підприємництва, удосконалення не потребує;

1 - в документі наявні загальні аспекти розвитку підприємництва, потребує удосконалення шляхом внесення окремого підрозділу чи пункту щодо розвитку ІІПР, необхідності інтеграції ІІПР до ЄС;

2 - в документі наявні пункти щодо ІІПР, потребує внесення доповнень в частині інтеграції ІІПР в інфраструктуру підприємництва ЄС;

3 - потребує забезпечення координації.

Рис. 1 Функціонально-структурна побудова інституціонального базису стратегії модернізації ІІПР в процесі євроінтеграції України

Застосування програмно-цільового підходу передбачає стратегічну ціль програмування - підвищення ефективності функціонування суб'єктів МСП в умовах інтеграції України до ЄС на основі удосконалення системи ІІПР (рис. 2). Стратегічними пріоритетами в межах досягнення цієї мети є:

1) створення інституціональної бази розвитку підприємництва на інноваційних засадах;

2) раціоналізація структурної побудови системи ІІПР згідно вимог євроінтеграційного процесу;

3) оптимізація компонент ІІПР.

4) впровадження електронної інфраструктури підприємницької діяльності.

Рис. 2 Система стратегічних цілей, пріоритетів і завдань модернізації ІІПР в процесі євроінтеграції

Наведені стратегічні пріоритети пов'язані з пріоритетам побудови «нової економіки» Лісабонської стратегії [12, c. 252-253], а саме: (1) «електронна Європа» (використання Інтернету у сфері електронної торгівлі й створенні нових технологій); (2) удосконалення функціонування єдиного ринку (правове середовище, захист прав інтелектуальної власності, адміністративні витрати, державні закупівлі); (3) повна інтеграція фінансових ринків і підвищення їхньої ефективності; (4) удосконалення середовища підприємницької діяльності (створення динамічного середовища бізнесу з дієвим стимулами інновацій, заохочення «духу» підприємництва); (5) розвиток європейської зони досліджень, підприємництва й інновацій; (6) забезпечення соціальної єдності (збільшення інвестицій у людський капітал і розширення знань та навичок).

Генеральна ціль і стратегічні пріоритети є основою розроблення регіональних програм модернізації ІІПР. Вирішення тактичних завдань досягнення генеральної мети стратегії та стратегічних пріоритетів потребує розроблення і реалізації регіональних програм та проектів з модернізації окремих компонент ІІПР. Очікувані результати реалізації заходів полягають у: підвищенні конкурентоспроможності підприємств на європейському ринку; розвитку підприємництва в регіонах; забезпеченні політики протекціонізму завдяки збільшенню кількості та покращенню якості діяльності інститутів інфраструктури підприємництва, активізації участі підприємств в мегарегіональному співробітництві за допомогою інститутів інфраструктури, покращенню структурної побудови ІІПР, впровадженню нових інститутів та удосконаленню горизонтальних і вертикальних зв'язків інфраструктури підприємництва.

До проблемно-цільового програмування розвитку ІІПР відносяться середньострокові регіональні програми, розроблені з урахуванням особливостей соціально-економічного розвитку регіону та максимального досягнення інтересів вітчизняних підприємств в процесі європейської інтеграції. Для обґрунтування концептуальних рішень проблемно-цільового програмування на прикладі Запорізької області, як одного з «старопромислових» регіонів зі значним промисловим і аграрним потенціалом, використано модифікований методичний підхід SWOT-аналізу, доповнений квантифікованим аналізом виокремлення груп загроз і слабких сторін підприємництва регіону за природою, характером і наслідками впливу на регіональний розвиток.

Для сектора МСП Запорізької області небезпечними слабкими сторонами є нестача фінансово-кредитних ресурсів та доступу місцевих товаровиробників в торговельні мережі. Небезпечними загрозами є нестабільність політичної ситуації; навантаження природних монополій електро-, газо- та водопостачанні та нетарифні бар'єри при експорті продукції на європейські ринки.

Виходячи з отриманих результатів, стратегія розвитку МСП області в процесі євроінтеграції повинна будуватися з урахуванням відкритої загальнодержавної стратегії соціально-економічного розвитку, а саме [12, с. 44-45]: (1) входження національної економіки в європейську і світову; (2) відсутність самоусунення держави від допомоги національним товаровиробникам у конкурентній боротьбі на європейському ринку; (3) здійснення державної допомоги товаровиробникам, спираючись на національні ресурси; (4) використання позицій геополітичних союзників у глобальній і мегарегіональній конкурентній боротьбі. При цьому необхідно прагнути до переходу від енергосировинного до обробного варіанту цієї стратегії, що передбачає на першому етапі пріоритетність підтримки та розширення експорту продукції обробної промисловості з забезпеченням її потреб енергосировинною галуззю.

Враховуючи проблеми сучасного етапу євроінтеграції, а також економізацію політики, основним пріоритетом стратегічного розвитку повинні стати прогресивні технології освоєння геоекономічного простору, що формують транскордонні системи в усіх сферах діяльності [12, c. 76], одним із трендів яких є віртуалізація простору. Стратегія розвитку країни і регіонів під впливом глобалізації потребує інтеграції ІІПР України з регіонами країн-членів ЄС, формування інтернаціоналізованих центрів.

В межах конкурентних стратегій, виходячи з реальних позицій сектору МСП Запорізької області на внутрішньому ринку та його привабливості, доцільно обрати стратегію «обмеженого розширення діяльності» з активізацією інвестування в найбільш привабливі сегменти, протистояння конкуренції і збільшення прибутковості через зростання продуктивності [14, c.108]. Щодо інноваційних стратегій [15, с. 367-368] для суб'єктів МСП залежно від сфери та масштабів діяльності, орієнтованості на європейський ринок доцільно обрати: імітаційну (електротехнічна промисловість та машинобудування); оборонну (харчова, легка промисловість); опортуністичну (ливарне виробництво) чи традиційну (сфера послуг та торгівлі) стратегії з диференціацією за національною приналежністю споживачів. Враховуючи конкурентні позиції МСП на європейському ринку, запропонуємо «вибірковий розвиток», а саме: спеціалізацію на обмеженій кількості конкурентних переваг (сприятливі природно-кліматичні умови розвитку аграрного підприємництва; високий індекс розвитку капіталу, наявність навичок, знань і умінь; наявність управлінського таланту та зусиль) і пошуку реальних можливостей ліквідації слабких сторін.

За результатами аналізу причинно-наслідкових зв'язків проблем встановлено, що більшість з них пов'язана з нестачею фінансово-кредитних ресурсів (зокрема бюджетного фінансування інфраструктури підприємництва) та нерозвиненістю мережі недержавних інституцій підтримки підприємництва. Для їх подолання запропонована система заходів, реалізація яких сприятиме підвищенню рівня конкурентоспроможності МСП та соціально-економічному розвитку Запорізької області. Найважливішим для розв'язання зазначених проблем є ефективне планування, управління та контроль, що досягається завдяки розвитку управлінського таланту, підвищенню індексу людського розвитку, навичок, знань і умінь, зменшенню впливу неформальної інфраструктури через впровадження європейських практик бізнес-освіти, підвищення кваліфікації фахівців та інституціоналізації відповідних складових. Не менш важливе для розв'язання проблем нестачі фінансово-кредитних ресурсів і нерозвиненості мережі недержавних інституцій підтримки підприємництва є забезпечення ефективного використання ресурсів через використання сучасних моделей та інститутів ресурсоефективного та екологічно чистого виробництва й надання послуг. Додаткове залучення кредитів і ресурсів міжнародної технічної досягається за допомогою поширення досвіду регіонів країн ЄС-12 з підготовки проектів і бізнес-планів, а також лобіювання інтересів підприємництва в європейських інституціях. Необхідним також є пошук приватних інвестицій в розвиток інфраструктури підприємництва регіону за допомогою підготовки і реалізації проектів державно-приватного партнерства в інформаційно-консультаційній та інноваційній компонентах ІІПР.

Висновки

Таким чином, можна стверджувати про недосконалість інституціонального підґрунтя розвитку ІІПР в програмних документах національного та регіонального рівнів, чим обумовлена необхідність розроблення стратегічних цілей, пріоритетів і завдань модернізації ІІПР в процесі євроінтеграції на базі програмно-цільового підходу. Проблемно-цільові орієнтири щодо стратегічного програмування структурних змін, одержані за результатами модифікованого методу SWOT-аналізу, розроблення «дерева проблем» і «дерева рішень», сприяють проектуванню інституціонального базису модернізації інфраструктури підприємництва області. Встановлено, що виявлені ключові завдання - інституціональна інтеграція інфраструктури підприємництва регіонів України і країн ЄС, впровадження інститутів інфраструктурного забезпечення в умовах інтеграції (лобіювання, безпека підприємництва), розбудова інтегрованих інститутів електронної інфраструктури підприємництва - не тільки взаємопов'язані між собою на різних рівнях ієрархії управління, але й корелюють з стратегічними пріоритетами побудови «нової економіки» ЄС. Поєднання програмно-цільового та проблемно-цільового підходів та визначення стратегічних пріоритетів модернізації ІІПР дозволить підвищити рівень конкурентоспроможності МСП та забезпечити соціально-економічний розвиток регіонів.

Література

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/436-15/page11.

2. Указ Президента України «Про Стратегію сталого розвитку «Україна - 2020» від 12.01.2015 р. № 5/2015. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5/2015.

3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року від 06.08.2014 р №385. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/385-2014-%D0%BF.

4. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми розвитку внутрішнього виробництва» від 12.09.2011 р. №1130. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1130-2011-%D0%BF/page.

5. Указ Президента України «Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу» від 11.06.1998 р. №615/98. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/615/98.

6. Угода про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 16.09.2014 р. №984_011. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/984_011/paran2820#n2820.

7. Розпорядження Кабінету Міністрів України «План заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, на 2014-2017 роки» від 17 вересня 2014 р. № 847-р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show /847-2014-%D1%80.

8. Закон України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» від 22.03.2012 року №4618-VI. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/ show/4618-17.

9. Жаліло Я.А. Теорія та практика формування ефективної економічної стратегії держави: монографія / Я. А. Жаліло. К.: НІСД, 2009. 336 с.

10. Дергачов О.П. Партнерський потенціал України: становлення і реалізація /О. П. Дергачов. К., 2009. 496 с.

11. Горбулін В. П. Стратегічне планування: вирішення проблем національної безпеки. Монографія / В. П. Горбулін, А. Б. Качинський. К.: НІСД, 2010. 288 с.

12. Жук М.В. Міжнародні стратегії економічного розвитку: Навч. посіб. / М. В. Жук, Т. В. Бауліна. К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2006. 348 с.

13. Гуменюк А.М. Безпека структурно-інституціональної трансформації економіки регіону: теоретичні основи та прикладні аспекти: монографія / А. М. Гуменюк. К.: НІСД, 2014. 468 с.

14. Войчак А.В. Маркетинговий менеджмент: підручник / А. В. Войчак. К.: КНЕУ, 2009. 328 с.

15. Шершньова З.Є. Стратегічне управління: Підручник. 2-ге вид., перероб. і доп. К.: КНЕУ, 2004. 699 с.

Размещено на Allbest.ru