Інноваційна зайнятість в аспекті її сутнісних характеристик

Размещено на http://allbest.ru

Харківський державний університет харчування та торгівлі

ІННОВАЦІЙНА ЗАЙНЯТІСТЬ В АСПЕКТІ ЇЇ СУТНІСНИХ ХАРАКТЕРИСТИК

І. О. Давидова, д. е. н., професор кафедри

економічної теорії та права,

Вступ

Постановка проблеми. Інноваційний розвиток суспільства створює передумови для виникнення нових сфер людської діяльності, інноваційних систем виробництва продукції та управління цими процесами.

Зайнятість інноваційного типу виступає як системне, багатовимірне явище, що включає: умови трансформації зайнятості в інноваційний тип, механізм самоорганізації (інтелектуалізація праці); модифікацію структурних характеристик і форм; систематизацію тенденцій розвитку; закономірності розвитку та протиріччя.

Основною закономірністю розвитку зайнятості інноваційного типу є виникнення елементів інноваційного праці, що забезпечують поліпшення адаптації суб'єктів зайнятості до вимог економіки знань і носять як імовірнісний, так і детермінований характер.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Нові риси зайнятості в постіндустріальному суспільстві розглядались в різноманітних концепціях постіндустріального суспільства, інформаційного суспільства; економіки, заснованої на знаннях, нової економіки (Д. Белл, Дж. Гелбрейт, П. Друкер, С. Дятлов, В. Іноземцев, М. Кастельс, І. Масуда, Ф. Махлуп, М. Порат, Т. Сакайя, Т.Ф. Уебстер та ін.).

В окремий блок наукових досліджень, які наголошують на принципово новій ролі людини в суспільному розвитку, можна виділити праці теоретиків суспільного розвитку: А. Сени, К. Гріфіна, Т. Маккінлі, Дж. Найта. Сучасні зарубіжні дослідження зайнятості схиляються до тенденції формалізації аналізу, його зосередження на окремих параметрах та вибіркових питаннях без достатнього зв'язку з управлінням зайнятістю.

У формуванні концепції зайнятості інноваційного типу особливу роль відіграли праці пострадянських дослідників, що надають аналіз інституціональних особливостей перехідного ринку праці: Р.І. Капелюшникова, Р.М. Нурєєва, О.М. Олєйника, В.М. Полтеровича, Л.В. Санкової, В.Л. Тамбовцева, А.Е. Шастітко та ін.

При всьому різноманітті теоретичних підходів проблема зайнятості інноваційного типу системно досліджена недостатньо з позицій її інституціональних основ, розробки методології оцінки, принципів та механізмів управління зайнятістю в період становлення її інноваційного типу. Необхідність подальших розробок полягає в усуненні суперечностей у тлумаченні відносин зайнятості та наповненні їх змістом, який відображає специфіку інтелектуальної праці та розкриття інноваційного потенціалу.

Метою статті є дослідження інноваційного типу зайнятості з очки зору її сутнісних характеристик..

Викладення основного матеріалу

Визначення інноваційного типу зайнятості, адекватного інноваційній економіці виступило результатом аналізу постіндустріальних тенденцій. Інноваційна зайнятість - це здатність окремої людини, кадрового потенціалу фірми, трудових ресурсів галузі максимально швидко пристосовуватися до нових потреб економіки, викликаних технологічними нововведеннями.

Інноваційність факторів середовища зумовлює зростання значення інтелектуального потенціалу підприємства, побудованого на елементах інтелектуального капіталу [1, c.124]. Так, на частку групи працівників переважно творчої праці припадало в розвинутих країнах 4/5 всіх зайнятих, на долю шаблонної праці - 1/5 всіх зайнятих. В останній час одержала поширення класифікація праці з виділення креативного та евристичного різновидів [8, с. 12-14].

Потенціал - системна характеристика, що передбачає наявність певних властивостей елементів та системи загалом та готовність забезпечити інновації, його можна розглядати як різницю між станами, між системою та середовищем, між окремими частинами інноваційної системи [5 с. 166].

Сучасна зайнятість являє собою різновиди та форми трудової діяльності, що засновані на використанні трудового потенціалу та реалізовані її суб'єктами. Для інноваційної зайнятості характерні суперечності нового типу, наприклад між соціальною та економічною ефективністю нових форм зайнятості; між ефективністю зайнятості на індивідуальному, груповому, суспільному рівнях та ін.

У сучасній економіці актуальним стає розв'язання проблем концентрації ресурсів через створення нових організаційно-правових формувань та економічних взаємозв'язків, в тому рахунку в системі зайнятості. зайнятість управління інноваційний

Інноваційна зайнятість може розвиватись тільки в інноваційній економіці. Інноваційний тип суспільного виробництва породжує нові галузі, підгалузі, підприємства, потребує новітніх робочих місць та професій. Індекси інноваційної активності, визначені згідно ЕIS-2005 (Еurоpеаn Innоvаtiоn Scоrеbоаrd) включають й індекси конкурентоспроможності країн, що враховується при складанні міжнародного рейтингу GCIWЕF-2005. Оцінка інноваційної активності на підставі індексу міжнародної конкурентоспроможності [2], згідно з яким за даними останнього звіту Всесвітнього економічного Форуму про глобальну конкурентоспроможність 2013-2014 рр., Україна посіла лише 84-е місце серед 133 країн проти 89-го місця у 2010-2011 рр. (72 місце у 2008-2009 рр.).

Інноваційна зайнятість характеризується показником інноваційної активності, який в неявному вигляді розкриває інноваційні тенденції трудової сфери [3]. Для оцінки інноваційної активності на макрорівні у вітчизняній і зарубіжній літературі застосовуються показники активності, які можна умовно розбити на групи: витратні (питомі витрати на НДДКР, придбання ліцензій, патентів, ноу-хау, придбання інноваційних підрозділів); динамічні (показники тривалості процесу розробки, підготовки виробництва нового продукту, тривалість виробничого циклу нового продукту, показник ТАТ), оновлювані (кількість розроблених або впроваджених нововведень-продуктів або нововведень-процесів, показники динаміки оновлення портфеля продукції, кількість використаних передових технологій), структурні (частка персоналу, зайнятого ІКТ, дослідженнями та розробками, частка організацій, що здійснюють інновації, в загальній кількості організацій, частка організацій інноваційної інфраструктури в загальній кількості організацій).

Найчастіше використовуються показники, що відображають питомі витрати фірм на НДДКР в обсязі її продажів та кількості науково-технічних підрозділів. Показник інноваційності ТАТ відображає час з моменту усвідомлення потреби або попиту на новий продукт до моменту його відправки на ринок або споживачеві в серійних кількостях. Часто в розроблених методиках в якості базисної характеристики рівня інноваційної активності використовують показник «індекс інноваційності»; який розраховується як інтегральний показник, в основу якого покладені чинники, відібрані за тими чи іншими критеріями, які, з точки зору авторів, характеризують інновації, інноваційні перетворення [6].

Інноваційна діяльність - діяльність по доведенню науково-технічних ідей, винаходів, розробок до результату, придатного до практичного використання. У повному обсязі інноваційна діяльність включає всі види діяльності по розробці, освоєнню і виробництву, а також реалізації інновацій [4].

У світі одним із найбільш вагомих рейтингів є індекс інноваційної активності. Згідно з ЕIS-2006 розвинені країни мають індекс інноваційної активності більше 0,50 (наприклад, Німеччина - 0,6; Франція - 0,5). Інновації вступають в системну взаємодію з комплексом інших технологій. Успіх інноваційних програм досягається завдяки сприятливій інфраструктурі. Інноваційна зайнятість виявляється також в реструктуризації часу праці та відпочинку на основі інноваційних технологій в сфері виробництва.

Шлях до інноваційного типу зайнятості відбувається через еволюцію поточного стану та накопичення перетворювальних змін. При переході до такого типу зайнятості державна політика на ринку праці, ступінь її реалістичності та регулюючого впливу на сферу зайнятості, програми сприяння зайнятості з використанням макроекономічних механізмів управління залежать від двох основних факторів: спрямованості стратегій зайнятості, характеру її адаптивності до специфічних умов на даному етапі.

Але здійснюючи розробку заходів політики зайнятості, слід враховувати, що одразу змінити ситуацію з екстенсивним характером використання робочої сили неможливо. Одночасно в програмах необхідно зазирати і в майбутнє, пов'язане з формуванням зайнятості інноваційного типу. Модель зайнятості, яка відповідає вимогам інноваційності, характеризується як:

- доходна зайнятість, яка дозволяє людині самостійно забезпечити необхідні для гідного існування доходи, що можуть бути спрямовані на індивідуальний розвиток, на інвестиції в освіту, підвищення якості життя;

- творча, індивідуалізована зайнятість - реалізація на індивідуальному рівні накопиченого інтелектуального капіталу, доповнена стимулами для одержання освіти та інвестування в інтелектуальний капітал майбутніх поколінь;

- ефективна зайнятість - ринок праці, що нормально й ефективно функціонує, надаючи більшості працездатних добробут та доход, дозволяє державі забезпечити соціальний захист та рівність можливостей для інтелектуального розвитку усіх верств населення;

- високий рівень зайнятості, який в умовах ефективного виробництва забезпечує як стабільність індивідуальних доходів, так і зростання податкових надходжень та сукупних доходів суспільства, створюючи можливості для виробництва більшої кількості суспільних благ, що сприяють інтелектуальному розвитку;

- суспільно-орієнтована зайнятість, яка сприяє соціалізації особистості, формує ціннісні установки та орієнтації;

- престижна зайнятість, яка відповідає соціальним стандартам і відображає реальний внесок працівника, гідні умови праці, залишає час та можливості для максимального розвитку і застосування індивідуальних здібностей.

Розглядаючи сучасні тенденції розвитку економіки, а також інноваційних процесів, праці, зайнятості, треба розмежовувати загально-цивілізаційний та регіонально-цивілізаційний підхід. У загально-цивілізаційному аспекті західні країни знаходяться на постіндустріальній стадії розвитку, а решта людства, в тому числі й Україна - на індустріальній стадії, з великими фрагментами доіндустріальних укладів, особливо в сільському господарстві, що об'єктивно зумовлює різницю в спрямованості господарського розвитку. У технологічно передових країнах на першому місці виступають інформаційно-комунікаційні ресурси, а економіках, подібних до України - інвестиційно-інноваційні ресурси. Загальними детермінантами розвитку інноваційного типу зайнятості в Україні виступають достатньо високий інтелектуальний потенціал, розвиток інноваційної економіки. Але процес становлення інноваційного типу зайнятості носить фрагментарний, точковий і суперечливий характер, обумовлений економічними, соціально-демографічними, технічними та інституційними обмеженнями; а також ризиками (професійними, ризиками виключення, кадровими) [7, c.35-38].

Вивчення взаємодії сучасного інноваційного процесу та ринків праці в розвинених країнах дозволяє виявити деякі тенденції, які характеризують риси інноваційної зайнятості:

- мобільна реструктуризація зайнятих по сферах і галузях економіки;

- стабільне підвищення професійно-кваліфікаційного рівня трудових ресурсів;

- виникнення нового виду трудової діяльності - інформаційної праці - системи відносин, пов'язаної з відтворенням інформаційних ресурсів;

- формування нового типу працівника. У сучасній науковій літературі цей тип трактується дослідниками як «багата індивідуальність», «багатовимірна людина», «інформаційний тип працівника».

- зміни в організації праці і поява нових форми організації праці та зайнятості;

- розвиток нової мотиваційної системи (інновації сам виступають стимулами, так як дають можливість покращення умов праці та збільшення доходів, зростає роль самомотивації);

- зміна сутності організацій набуття ними нових характеристик: мережна структура, гнучкість виробництва, децентралізація управління, самоорганізованість та самонавчання.

- поширення нових форм самозайнятості ;

- посилення гнучкості зайнятості (для інноваційної зайнятості потрібно створення ланцюга знань, їх швидке поширення. Такі взаємозв'язки потребують організації зайнятості як системи постійно мінливої системи зв'язків, гнучкість виявляється як неформальні взаємодії, міжфункціональні робочі групи).

Інноваційна зайнятість орієнтується на формування мотивації працівників, основаної на можливостях персонального та професійного розвитку, підвищення якості зайнятості. Важливою складовою інноваційної зайнятості виступає формування спеціальних мотиваційних програм, у процесі використання яких закріплюються можливості професійного просування, професійного навчання працівників, підвищення якості зайнятості, справедливе винагородження за працю, створення працівнику можливостей використовувати та розвивати свої здібності, задовольняти потреби в самореалізації та самовираженні.

У центр координації спільних зусиль ставиться самоуправління членів організації, в якому тією чи іншою мірою беруть участь усі, набуття кваліфікації через досвід носить безперервний характер (навчання на робочому місці), з широким використанням форм групової взаємодії для підвищення креативності, творчої складової трудового процесу, складова самоорганізації, проясненість спільних цінностей та цілей членів групи. Група не має жорстокості, властивої інституціональним структурам, група сукупно здатна до реалізації свого інтелектуального потенціалу, ніж будь-який з її членів.

В інформаційній моделі зайнятості переважає діяльність, пов'язана з науковими дослідженнями, освітою, культурою, діяльністю у високотехнологічних та наукоємних виробництвах, наданням складних видів послуг. Характерними рисами інформаційної моделі зайнятості виступають:

- різноманіття форм зайнятості при зростаючий частці дистанційної зайнятості;

- зміни характеру праці у бік зростання свободи поведінки та вибору робочого часу та організації праці, власного розвитку та інтелектуального зростання в складі економічної та соціальної мотивації;

- ідентифікація працівниками себе скоріше з конкретною професією, ніж робочим місцем або підприємством;

- зміни в методах регулювання ринку праці - вдосконалення інститутів, більш адекватних природі інформаційних процесів: забезпечення роботи за гнучким графіком, децентралізації та індивідуалізації праці;

- готовність працівників створювати продукт не тільки без фізичних засобів, але й без підтримки організації (дизайнери, консультанти, програмісти, експерти та аналітики та ін.).

Причому, для інформаційної зайнятості характерним є широкий підхід до освіти. Освіта оцінюється не тільки як основа ефективного застосування виробничого потенціалу працівника, але й як база для розвитку творчої складової, здатності людини самостійно приймати рішення, створювати нові ідеї, джерело фундаментальних знань. Зайнятість в інформаційній економіці можна розглядати як різновид інноваційного типу зайнятості. Сучасний тип економічного розвитку, презентований західною економікою - інформаційний. Для нього характерна й особлива структура зайнятості: переважає праця, пов'язана з «індустрією людини», з рішенням інтелектуальних, наукових та гуманітарних завдань, що відрізняються високим рівнем загальної та професійної освіти зайнятих. Поширеність інформаційної зайнятості характеризує ступінь інноваційності зайнятості.

Висновки

Передумови інноваційної зайнятості передбачають працевлаштування населення, яке опанувало достатнім рівнем освіти та кваліфікації, на робочих місцях, які мають достатній рівень для виконання висококваліфікованої, професійної, інтелектуальної праці, перехід до інноваційного типу зайнятості на основі здатності окремої людини, кадрового потенціалу фірми, трудових ресурсів галузі максимально швидко пристосовуватися до технологічних нововведень. Інноваційна зайнятість підтримується постійним створенням нових робочих місць.

Сутнісним характеристикам інноваційної зайнятості відповідають швидке перегрупування зайнятих по галузях і сферах економіки (концентрація зайнятості в галузі інтелектуального виробництва та сфері послуг); підвищення кваліфікаційного рівня робочої сили і формування нового інтелектуально-професійного простору; зміна форми праці і її подальша інтелектуалізація, розвиток самозайнятості «нового типу»; виникнення нового типу відносин в системі зайнятості, посилення та поглиблення змісту гнучкості зайнятості.

Список літератури

1. Вильховченко Э. Д. Постиндустриальные модели труда: социоорганизационный прогресс на рубеже XXI века // Мировая экономика и международные отношения. -- 2003. - №3. - C. 56-65.

1. Інноваційна політика: Європейський досвід та рекомендації для України: у 2-х т. Том 1. Ключові особливості інноваційної політики в якості основи для розробки заходів сприяння інноваціям, що спрямовують Україну до заснованої на знаннях конкурентоспроможної економіки - порівняння ситуації в ЄС і Україні. - Проект ЄС «Вдосконалення стратегій, політики та регулювання інновацій в Україні». - К. : Фенікс, 2011. - 214 с.

2. Интеллектуальный капитал - основа опережающих инноваций : монография / под общ. ред. А. В. Безгодова, В. В. Смирнова. - СПб. : НЦ «Планетарный проект», Орел : ОрелГТУ, 2007. - 336 с.

3. Мовсесян А. Г. Интеллектуальный ресурс и инновации // Экономика ХХІ века. ? 2000. - №12. - С. 3-15.

4. Могилевский В. Д. Методология систем: вербальный подход / - М.: Экономика, 1999. ? 251 с.

5. . Про затвердження Методики приведення механізму аналітично-статистичного спостереження стану інноваційного розвитку економіки у відповідність із стандартами Організації економічного співробітництва і розвитку та ЄС. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : <http://zаkоn.nаu.uа/dоc/?uid=1022.7205.0>.

6. Санкова Л. В. Управление занятостью населения: традиции и инновации : монография. - Саратов : Наука, 2006. - 319 с

7. Скоблякова И. В. Инновационные системы и венчурное финансирование. ? М. : Машиностроение-1, 2006. ? 212 с.

References

1.Vylhovchenko, E. D. (2003), “Post-industrial model of labor: sotsioorganizatsioal progress at the turn of the XXI century”, Mirovaya economy and Mezhdunarodny'otnosheniya, Vol.3, pp. 56-65.

2. EU (2011), Innovatsіyna polіtika: Evropeyskyy dosvіd ta rekomendatsії for Ukraine [Innovation policy: European Experience and Recommendations for Ukraine],Vol. 1, Fenіks, Kyiv, Ukraine.

3. Bezhodov, A.V. and Smirnov, V. (2007), Intellektualnyy capital - osnova operezhayuschich innovatsiy: monohrafyya [Intellectual capital - the basis of Leading Innovation], SC "Planetarnyy proect": OrelHTU, Russia, StPitersburg.

4. Movsesyan, A.G. (2000), “Intellectual resources and innovations”, Economika XXI veka, Vol.12, pp. 3-15.

5. Mogilevskiy, V.D. (1999). Methodologiya system: verbalnyy pokhod [Systems Methodology: verbal approach, Ekonomika, Moscow, Russia.

6. Ministry of Economy of Ukraine (2010), Order “On approval of the Methodology mechanism to bring analytical and statistical monitoring of innovation development of economy in line with the standards of the Organization for Economic Cooperation and Development and the EU”, available at: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1022.7205.0(Accessed 10 April 2015).

7. Sankova, L.V. (2006), Upravlniye zanyatostyu naseleniya: tradititcii and innovacii: monohrafyya [Management of employment of the population: traditions and innovations], Nauka, Saratov, Russia.

8. Skoblyakova, I.V. (2006), Innovaczionnye systemy and venturnoye finansirovaniye. [Innovation system and venture financing], Mashinostroenie, Moscow, Russia.

Анотація

Інноваційна зайнятість в аспекті її сутнісних характеристик. І. О. Давидова, д. е. н., професор кафедри економічної теорії та права, Харкiвський державний університет харчування та торгівлі

Передумови інноваційної зайнятості передбачають працевлаштування населення, яке опанувало достатнім рівнем освіти та кваліфікації, на робочих місцях, які мають достатній рівень для виконання висококваліфікованої, професійної,інтелектуальної праці, перехід до інноваційного типу зайнятості на основі здатності окремої людини, кадрового потенціалу фірми, трудових ресурсів галузі максимально швидко пристосовуватися до технологічних нововведень.

Інноваційна зайнятість підтримується постійним створенням нових робочих місць. Сутнісним характеристикам інноваційної зайнятості відповідають швидке перегрупування зайнятих по галузях і сферах економіки (концентрація зайнятості в галузі інтелектуального виробництва та сфері послуг); підвищення кваліфікаційного рівня робочої сили і формування нового інтелектуально-професійного простору; зміна форми праці і її подальша інтелектуалізація, розвиток самозайнятості «нового типу»; виникнення нового типу відносин в системі зайнятості, посилення та поглиблення змісту гнучкості зайнятості.

Ключові слова: інноваційна зайнятість, інтелектуальний капітал, інноваційна економіка, інноваційна активність.

Annotation

Innovative employment: aspects of its essential characteristics. I. O. Davydova, Doctor of Еconomic Sciences, Professor, Professor of Economic Theory and Law Department Kharkiv State University of Food and Trade

Background for innovative employment is provided by employment population possessed a sufficient level of education and training, in the workplace, which have a sufficient level of performance for highly skilled, professional, intellectual work, the transition to the innovative type of employment based on the ability of the individual, human resource capacity of the firm, labor sector quickly adapt to technological innovations. Innovative employment supported the creation of new permanent jobs.

The essential characteristics of innovative employment responds quickly regroup employed by sectors of economy (the concentration of employment in mining and manufacturing services); raising the qualification level of the workforce and the formation of a new intellectual and professional space; changing forms of work and its follow-intellectualization, self-development in "new type"; the emergence of a new type of relations in the system of employment, strengthening and deepening the content of the flexibility of employment.

Keywords: innovative employment, intellectual capital, innovative economy, innovative activity.

Размещено на Аllbеst.ru