Визначення корпоративних стратегій та доцільність використання факторингу у їх реалізації

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Формування стратегій розвитку бізнесу є головним питанням активізації економіки країни. Розуміння сутності бізнес-моделі з позицій інтегрованого підходу обумовлюють необхідність розглядання конкурентних умов господарювання, глобалізації світових економік, скорочення життєвого циклу продукції. Прихильники даного підходу, у межах опису бізнес-моделі, яка повинна бути інноваційною в сучасних перетвореннях індустріального світу, наголошують на необхідності стратегії компанії у межах її внутрішніх структур (клієнтів, пропозиції, інфраструктури, фінансів), процесів і систем.

Вчені активно розробляють теоретичні підходи до формування корпоративних стратегій. В країні склалися наукові школи, що досліджують проблеми корпоративного управління, корпоративного менеджменту та розробки на цій основі фінансових корпоративних стратегій. Останнім часом з'явилося багато публікацій, що досліджують економічну та фінансову безпеку в корпоративних структурах. На наш погляд сучасні теоретичні дослідження авторів недостатньо підкреплені практичною складовою виробничо-господарчої реалізації результатів дослідження. Ефективним науковим напрямком, який поєднає здобутки теорії із практикою господарювання в Україні зможе стати поєднання досліджень корпоративних та фінансових стратегій із засобами фінансування бізнесу - факторингом.

Зазначимо, що сутність підходу корпоративної бізнес-моделі зводиться до забезпечення збалансованості розвитку компанії, який досягається не лише за рахунок правильного вибору напрямів стратегічного розвитку і відповідних йому проектів, але й оптимальними умовами їх реалізації з урахуванням інтересів ринку. Тому метою поданого дослідження є не тільки визначення корпоративної та фінансової стратегії корпорації, але й обґрунтування необхідності застосування ефективного ринкового механізму стимулювання бізнесу - факторингу.

Корпоративний підхід є загальним планом управління для диверсифікованої компанії. На інших науково-методичних підходах базується ключове визначення бізнес-моделі, яке змушує деяких дослідників і зовсім відмовитися від пошуку найбільш точного формулювання і зосередитися на розгляді її змісту, як з економічної точки зору (тобто на процесі формування прибутку), так і з корпоративної (на внутрішніх процесах управління компанії) і зі стратегічної (виробленні бізнес-стратегії підприємства). В подальшому компанії можуть пропонувати продукти, послуги або нові технології, але ця пропозиція ґрунтується на комплексній системі дій і взаємин, яка представляє собою бізнес-модель корпоративних стратегій управління. Oдним з найбільш принципових є питання про включення до складу бізнес-моделей такого компонента, як стратегія. Наукові дослідження методичних концепцій визначення поняття «корпоративна стратегія» та «фінансова стратегія» слід розпочати з тлумачення терміну «стратегія».

У науковій думці сформовано декілька концепцій щодо тлумачення стратегії (таблиця 1). Велика кількість визначень стратегії засвідчує значну увагу до цього поняття серед зарубіжних та вітчизняних економістів.

Таблиця 1. Підходи до тлумачення поняття «стратегія» відомими вченими-економістами

Так, до першої групи можна віднести науковців класичної школи, які відмічають, що стратегія є детальним, усебічним, комплексним планом, призначеним для того, щоб забезпечити здійснення місії організації і досягнення її цілей.

Прикладом другої групи є визначення стратегії як довгострокових цілей і завдань підприємства, коригування діяльності в зв'язку з цим і залучення ресурсів, необхідних для виконання поставлених цілей. За таким визначенням, стратегія - є засобом координації цілей і ресурсів, що найбільше відповідає концепції стратегічного управління.

Інше ключове визначення, стратегія найточніше характеризує представників третьої групи, де у свою чергу, під стратегією розуміємо набір правил, способів, механізмів розвитку, необхідних для ефективної діяльності підприємства, в умовах обмеженості ресурсів і динамічних змін зовнішнього та внутрішнього середовищ.

У загальному вигляді під стратегією корпорації розуміємо послідовність його дій, реалізація яких у довгостроковій перспективі повинна забезпечити виконання визначених цілей компанії, які відповідають її місії та зростанню. Розрізняють наступні види стратегій: корпоративна, конкурентна, функціональна та операційний рівень. Стратегія компанії має кілька напрямів декомпонування, кожному з яких відповідає стратегія певного рангу, тобто стратегія компанії має ієрархічну будову.

Ієрархія стратегій - це ранжування, взаємозв'язок і підпорядкованість різних стратегій, які і становлять основну стратегію компанії (рис. 1).

Корпоративна стратегія (загальна, портфельна) - це стратегія, що описує загальний напрямок розвитку підприємства за стадією життєвого циклу, а саме: стратегія зростання, стабілізації чи скорочення. Американські вчені під корпоративною стратегією розумів модель головних цілей, призначених для визначення того, що сьогодні є бізнесом компанії і яким він буде завтра, а також який тип компанії повинен бути сьогодні і в майбутньому.

Термін «корпоративна стратегія» використовується в двох підходах: перш за все він розглядається «як напрями для зміцнення конкурентних переваг діяльності суспільства і більшого збільшення його вартості», і потім «він використовується для характеристики діяльності вищого менеджменту» Основні напрямки діяльності автор називає стратегічними сферами бізнесу, які функціонують в єдиному цілому. В доробку українського вченого-економіста І.Л. Сазонця «…корпоративні стратегії, направлені на інтеграцію з міжнародним капіталом» і визначають загальний напрямок розвитку організації та являють собою набір інструментів корпоративного управління, що дозволяють ефективно використовувати внутрішній потенціал та пристосуватися до умов зовнішнього середовища.

Рис. 1. Ієрархія стратегій компаній

Отже, зазначимо, що корпоративна стратегія - це еластична, узагальнена модель розвитку компаній, яка направлена на реалізацію та формування раціональних економічних відносин із контрагентами, містить в собі визначені довгострокові цілі, технології (інструменти досягнення), ресурси і систему управління, що забезпечує її дієздатність і адаптацію до зміни умов зовнішнього і внутрішнього середовища Досліджуючи особливості корпоративних стратегій, що застосовуються для затвердження своїх позицій у різних галузях діяльності і підходах та використовуються для функціонування інтегрованих структур в управлінні бізнесу компаній. Таким чином, корпоративна стратегія охоплює весь господарський портфель фірми.

Фінансова стратегія є також однією з головних складових діяльності корпорації. На рисунку 1 ми бачимо, що вона відноситься до функціональних стратегій функціонування бізнесу. Серед багатьох стратегій функціонування бізнесу вона є однією з таких, що змінюється найбільш активно. Одним з напрямів розвитку інструментів реалізації фінансової стратегії є механізми використання факторингу в діяльності корпорацій. Використання факторингу дозволяє компаніям підвищити ліквідність дебіторської заборгованості, ліквідувати касові розриви, застрахувати ризики, пов'язані з наданням відстрочки платежу покупцям, розвинути відносини з існуючими покупцями й залучити нових, розширити свою частку на ринку тощо (табл. 2).

корпоративний диверсифікований факторинг управлінський

Таблиця 2. Основні переваги використання факторингу

Факторингові операції успішно застосовуються в усіх розвинених країнах світу як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. В цьому велика заслуга факторингових компаній, які мають великий досвід і можливості в розробці збутової стратегії, в транспортному, рекламному, інформаційному й іншому обслуговуванні. Оцінка ефективності використання факторингу в діяльності компаній показує всі переваги цього фінансового інструмента. Досить проаналізувати ріст обсягу продажів товарів за умови практично необмеженого фінансування й організаційного забезпечення. Безумовно, комісія банку за факторинг скорочує розмір виторгу з кожної конкретної поставки, але ріст кількості відвантажень значно збільшує підсумковий розмір виручки, тобто, позитивно впливає на абсолютні й відносні показники діяльності компанії.

Висновки. Необхідно погодитись з думкою що усю різноманітність визначення стратегій можна звести до трьох основних груп: 1) стратегія, як засіб досягнення цілей підприємств, план або модель його дій; 2) стратегія, як набір правил ухвалення рішень; 3) стратегія, як програма функціонування підприємств у зовнішньому середовищі, тобто програма взаємодії з конкурентами, задоволення потреб клієнтів, реалізації інтересів власників, зміцнення конкурентних позицій підприємства. Третя група стратегій найбільше спирається на функціональний вид стратегії - фінансову стратегію.

Для вітчизняних товаровиробників є доцільним вдосконалювати механізм реалізації фінансової стратегії за рахунок використання такого інструменту як факторинг. Використання в Україні факторингових послуг дасть можливість вітчизняним експортерам отримувати достовірну інформацію про фінансово-господарський стан зарубіжних партнерів перед укладанням експортних контрактів і гарантовано отримувати плату за експортовану продукцію.

Размещено на Allbest.ru