Аналіз якості

Размещено на http://www.allbest.ru/

вступ

Якість поняття багатопланове, забезпечення його вимагає об'єднання творчого потенціалу і практичного досвіду багатьох фахівців. Проблема підвищення якості може бути вирішена тільки при спільних зусиллях держави, федеральних органів управління, керівників і членів трудових колективів підприємств. Важливу роль у вирішенні цієї проблеми відіграють споживачі, що диктують свої вимоги і запити виробникам товарів і послуг.

Поліпшення якості продукції найважливіший напрям інтенсивного розвитку економіки, джерело економічного зростання, ефективності суспільного виробництва. У цих умовах зростає значення комплексного управління якістю продукції та ефективністю виробництва.

Системи управління якістю, що діють на різних підприємствах, індивідуальні. Проте світова наука і практика сформували загальні ознаки цих систем, а також методи і принципи, які можуть застосовуватися в кожній з них.

Метою моєї роботи є управління виробничими процесами в системі якості з наступним аналізом системи якості конкретного підприємства «Сумське НВО ім.М.В.Фрунзе». Для цього використовував найбільш базові наукові роботи вітчизняних і зарубіжних авторів, а також популярні навчальні посібники в області управління якістю.



1. основні терміни і їх визначення

Якість - ступінь, до якого сукупність власних відмінних властивостей задовольняють сформульовані потреби або очікування, загальнозрозумілі або обов'язкові [1].

Враховуючи суперечливу природу якості, фахівці прагнуть поліпшувати ті чи інші характеристики продукції, не погіршуючи інших, тобто вишукують способи, які забезпечують гармонію, рівновагу між характеристиками. Конструктору доводиться долати ці суперечності, прагнучи до оптимального поєднання всіх характеристик продукції. Гармонійне поєднання характеристик продукції досягається найкращим співвідношенням між різними характеристиками і їх групами. Варто зазначити, що досягнення оптимальної структури характеристик продукції є однією з найважливіших і складних задач розробки нової продукції і забезпечення її якості.

Управління якістю -- скоординована діяльність, яка полягає у спрямуванні та контролюванні організації щодо якості. При цьому організацією вважають сукупність людей та засобів виробництва з розподілом відповідальності, повноважень та взаємовідносин. Прикладами організації є: компанія, корпорація, фірма, підприємство, установа, індивідуальний торговець, асоціація або їхні підрозділи чи комбінації. Спрямування та контролювання щодо якості звичайно охоплюють розроблення політики і цілей у сфері якості, планування якості, контроль якості, забезпечення якості та поліпшення якості [1].

Управління якістю проекту включає "всі роботи, що стосуються загальної функції управління, визначають політику у сфері якості, завдання та відповідальність і реалізовують їх такими засобами, як планування якості, контроль її та удосконалення в рамках системи забезпечення якості".

Управління якістю проекту має адресуватися до управління як проектом, так і продуктом проекту. Недотримання вимог якості в будь-якій з цих сфер може мати серйозні негативні наслідки для зацікавлених осіб проекту. Наприклад:

- Задоволення вимог споживача шляхом збільшення роботи команди проекту може призвести до негативних наслідків через втому членів команди.

- Задоволення цілей календарного плану проекту шляхом скорочення планових Інспекцій якості може призвести до негативних наслідків через невиявлення браку.

Система - сукупність взаємопов'язаних або взаємодійних елементів [1].

Система управління - система, яка дає змогу встановлювати політику та цілі і досягати цих цілей [1].

Система управління якістю -- система управління, яка спрямовує та контролює діяльність організації щодо якості [1].

Призначення системи управління якістю (СУЯ) -- постійне покращення діяльності і, як наслідок,підвищення конкурентоспроможності організації на вітчизняному та світовому ринках [4].

Що ж у першу чергу визначає конкурентоспроможність будь-якої організації? Звісно, її здатність виготовляти продукцію або надавати послуги,які не тільки задовольняють вимоги споживача, але навіть перевищують їх очікування [4].

На сьогодні система управління якістю ISO 9001 -- найбільш авторитетна в світі, і на сьогодні її використовують у більше ніж 1 000 000 організаціях у 161 країні [4].

Процес сукупність взаємопов'язаних або взаємодійних видів діяльності, яка перетворює входи на виходи [1].

Будь-яку діяльність або комплекс видів діяльності, для яких використовують ресурси для перетворення входів на виходи, можна розглядати як процес.

Одним із ключових принципів побудови системи менеджменту якості відповідно до вимог ISO 9001 є процесний підхід: діяльність організації складається з ряду взаємозалежних процесів [5]. При цьому вихідні дані одного процесу є вхідними даними для наступного. Тому процесний підхід полягає в систематичній діяльності по визначенню процесів, їхньої послідовності й взаємодії, управлінню процесами й зв'язками між ними.

Відповідно до вимог ISO 9001 для створення системи управління якістю організація повинна:

- визначити процеси, необхідні для системи управління якістю, та їхнє застосування у всій організації;

- визначити послідовність і взаємодію цих процесів;

- визначити критерії й методи, необхідні для результативного функціонування цих процесів та управління ними;

- забезпечити наявність ресурсів й інформації, необхідних для функціонування та моніторингу цих процесів;

- здійснювати контроль, вимірювання й аналіз цих процесів;

- здійснювати заходи, необхідні для досягнення запланованих результатів та постійного поліпшення цих процесів.

Для ефективного функціонування організації повинні визначити численні взаємопов'язані та взаємодійні процеси і управляти ними. Часто вихід одного процесу безпосередньо є входом наступного процесу. Систематичне визначення процесів та їх взаємодій в організації, а також управління ними називають “процесним підходом”.

Цей державний стандарт призначений спонукати організації до прийняття процесного підходу в управлінні.

Рисунок 1 ілюструє систему управління якістю, що базується на процесах, описану в стандартах серії ISO 9000. Він показує, що зацікавлені сторони відіграють суттєву роль у забезпеченні вхідних елементів для організації. Моніторинг задоволеності зацікавлених сторін вимагає оцінювання інформації щодо сприйняття цими сторонами ступеня задоволення їхніх потреб та очікувань. Модель, зображена на рисунку 1, не деталізує процеси.

--------------> Види діяльності, що створюють додаткові цінності

---------------------> Інформаційний потік

Рисунок 1 Модель системи управління якістю, що базується на процесному підході

Політика у сфері якості -- загальні наміри та спрямованість організації, повґязані з якістю, офіційно сформульовані найвищим керівництвом, до якого належать особа чи група осіб, які спрямовують та контролюють діяльність організації на найвищому рівні [1].

Цілі в сфері якості -- те, чого прагнуть, або до чого прямують у сфері якості. Цілі, як правило, ґрунтуються на політиці організації у сфері якості і визначаються для відповідних функцій та рівнів в організації [1].

Політику і цілі у сфері якості встановлюють як головний напрям для організації. Разом вони визначають бажані результати і допомагають організації використовувати свої ресурси для досягнення цих результатів. Політика у сфері якості забезпечує основу для встановлення та перегляду цілей у сфері якості. Необхідно, щоб цілі у сфері якості були узгоджені з політикою у сфері якості і зобов'язаннями щодо постійного поліпшення і щоб їхні результати були вимірні. Досягнення цілей у сфері якості може позитивно впливати на якість продукції, результативність роботи та фінансові показники і, тим самим, на задоволеність та впевненість зацікавлених сторін [1].

Настанова з якості -- документ, який регламентує систему управління якістю організації [1].

Програма якості - значущі дані та її носії, що визначають, які здійснення процесу та відповідні ресурси, хто та коли повинен застосовувати до конкретних проекту, продукції, процесу чи контракту [1].

Методика - установлений спосіб діяльності або здійснення процесу [1].

Протокол - документ, який містить одержані результати або надає докази виконаних робіт [1].

Обсяг документації на систему якості в різних організаціях може бути різним в залежності від розміру організації та видів її діяльності, складності процесів і характеру їх взаємодії, компетентності персоналу.

Також документація може приймати різні форми і розміщуватися на різних носіях.

Аудит - систематичний, незалежний і задокументований процес отримання доказів аудиту і об'єктивного їх оцінювання з метою визначення ступеня виконання критеріїв аудиту [1].

В організації повинна існувати система здійснення поточного контролю за тим, наскільки вироблена продукція задовольняє вимогам споживачів. Для цього розробляють та впроваджують методики отримання, обробки та використання такої інформації [6].

Такий поточний контроль поширюється також і на внутрішню діяльність організації, для чого із запланованою періодичністю проводяться внутрішні перевірки - аудити. При внутрішньому аудиті визначають, чи відповідає система якості вимогам стандарту ДСТУ ISO 9001-2001, а також вимогам, прийнятим в організації, чи ефективно впроваджена і працює система якості. При плануванні внутрішнього аудиту визначають критерії і обсяг перевірок, їх періодичність, методики проведення. Зобов'язання і вимоги, пов'язані з внутрішніми аудитами, повинні бути зафіксовані в задокументованої методики [6].

Запобіжна дія - дія, яку виконують для усунення причини потенційної невідповідності або іншої потенційно небажаної ситуації [1].

Організація повинна встановити дії, спрямовані на усунення потенційних невідповідностей та їхніх причин. Повинна бути прийнята задокументована методика визначення потенційних невідповідностей та їхніх причин, оцінки потреби в діях на попередження невідповідностей, визначення і застосування необхідного дії, реєстрації результатів вжитих заходів, аналізу ефективності використаного попереджувальної дії.

Створивши і задокументувавши систему якості в підприємстві, керівництво повинне постійно сприяти прийняттю її персоналом, та забезпечити реалізацію на ділі всіх процесів у відповідності з тим, як це записано в наявній документації на систему якості.

Задокументовані і відповідним чином реалізовані процеси є зафіксованою відправною точкою для проведення подальших поліпшень в системі [6].

Коригувальна дія - дія, яку виконують для усунення причини виявленої невідповідності або іншої небажаної ситуації [1].

2 Управління виробничими процесами в системі якості

2.1 Коротко про історичний розвиток управління якістю

З урахуванням сучасних філософських поглядів можна дати таке визначення категорії “якість”: це об'єктивна, суттєва відносно стійка внутрішня визначеність цілісності предметів і явищ, а також специфічних груп предметів, колективів, систем, абстрактних уявлень.

Якщо філософське визначення якості розповсюджується на матеріальний світ і охоплює усю сукупність властивостей продукції, то те визначення якості, яке подають чинні нормативні та методичні документи, визначення якості як сукупності властивостей і характеристик продукції або послуг, які відносяться до їх здатності задовольняти встановлені вимоги, орієнтовано тільки на його застосування по відношенню до продукції або послуг.

Якість стала одним з головних факторів забезпечення конкурентоздатності продукції та послуг розвинених країн світу. Це вимагало введення:

- єдиних законодавчих вимог;

- єдиних стандартів;

- єдиних процесів перевірки для того, щоб переконатися, що продукція (послуги) фірми відповідає вимогам ринку.

Якщо коротко, то шлях до сучасного менеджменту якістю був таким.

Розвиток контролю якості розпочався у 20-х роках 20 століття. Тоді методику перевірки якості було значно покращено за допомогою застосування методів статистики. Точкою відліку стали роботи, які були виконані у відділі технічного контролю американської фірми “Western Electric”. Співробітник цього відділу доктор Уолтер Е. Шухарт запропонував новий підхід до управління якістю, який базується на статистичному аналізі процесів виробництва. Це була революційна ідея, причому настільки серйозна і глибока, що вона почала змінювати економіку компаній розвинених країн світу.

У другій половині 20 століття світ вступив у період переоцінки цінностей, коли кількісні показники у багатьох сферах життя поступилися місцем якісним.

Бурхливий розвиток управління якістю розпочався у 1950 році: доктор Едвард Демінг із США був запрошений Японським Союзом Вчених та Інженерів (JUSE) взяти участь у програмі відновлення японської промисловості. Було розроблено програму, основною ідеєю якої було: “Основа якості продукції - якість праці і якісний менеджмент на усіх рівнях, тобто такий рівень організації праці колективу людей, при якому кожен працівник одержує задоволення від своєї роботи”. Е.Демінг закликав японців застосовувати до вирішення проблем системний підхід. Пізніше цей підхід став відомий як “цикл Демінга” або PDCA (Plan,Do,Check,Act) -Плануй,Здійснюй,Перевіряй,Дій. Доктор Е.Демінг, як послідовник теорії У.Шухарта, розробив більш тонкі статистичні методи: за допомогою визначення розподілу невідповідностей і їх мінімізації йому вдалося скоротити затрати на виявлення дефектів. В основу менеджменту японських підприємств було покладено парадигму, яка базувалася головним чином не на удосконаленні тільки виробничих процесів, а на удосконаленні системи менеджменту в цілому, на безпосередній участі вищого керівництва компаній у проблемах якості, навчання усіх співробітників компаній зверху донизу основним методам забезпечення якості, наголосі на мотивацію співробітників на високоякісну працю.

Не можна не згадати про доктора Джозефа Джурана, не менш знаменитого, ніж Е.Демінг, американського фахівця у сфері якості, академіка Міжнародної академії якості. У 1951 році вийшла його книга “Довідник з управління якістю”, з якої бере свій початок поняття “управління якістю”. На думку Д.Джурана базова концепція організації, яка працює в умовах системи менеджменту якістю, повинна впливати на процеси, а не на його результати.

До середини 70-х років у європейських країнах управління якістю зводилося до контролю якості продукції.

Однак підготовка країн Європи до створення загальноєвропейського ринку, вироблення однакових вимог і процедур, здатних забезпечити ефективний обмін товарами і послугами, вимагала також почати розробку заходів у сфері управління якістю продукції та послуг.

Вже у 80-х роках спостерігається рух до високої якості продукції та послуг, а також до вдосконалення самого забезпечення якості.

Імпульсом для розвитку стандартизації у світі стало перетворення капіталізму вільної конкуренції в монополістичний. Швидкими темпами стала утверджуватися стандартизація в концернах. Успіхи в розвитку техніки і концентрації виробництва в кінці 19 - на початку 20 ст. зумовили прагнення найбільш економічно розвинених країн регламентувати національну стандартизацію. Це супроводжувалося створенням національних і міжнародних організацій із стандартизації. У 1901 році було створено Комітет стандартів в Англії. На кінець 20-х років 20 ст. об'єктивна необхідність призвела до створення подібних організацій у більшості розвинених країн Західної Європи і Америки. У 1928 році у Празі було засновано ISA - Міжнародна асоціація національних органів зі стандартизації, яку у 1946 році було перетворено в ISO - Міжнародну організацію зі стандартизації (International Organization for Standartization).

Основним завданням ISO є підтримка розробки міжнародних стандартів, тестування і сертифікації, спрямованих на розвиток міжнародної торгівлі якісними продуктами та послугами. Ця організація об'єднує біля 150 країн, з 2004 року Україна також входить до ISO. За даними Міжнародної організації зі стандартизації (ISO) у світі сертифіковано понад 600 тисяч систем менеджменту якістю. Кількість сертифікованих систем менеджменту якістю в Італії охоплює близько 100000 підприємств і організацій, у Великій Британії - більше 45000, Німеччині - близько 25000, Франції - більше 15000.

Міжнародною організацією зі стандартизації розроблено ряд універсальних міжнародних стандартів серії 9000, що визначають систему управління якістю. Використання міжнародних стандартів (МС) ІSО серії 9000 дозволяє організації досягти таких переваг:

- краще розуміння і узгодженість діяльності у сфері якості у всій організації;

- гарантії постійного використання системи якості для управління в цілому;

- удосконалення системи документації;

- підвищення розуміння у персоналу аспектів якості;

- підвищення продуктивності праці, а, отже, зниження затрат;

- створення фундаменту для постійного удосконалення діяльності.

В Україні запроваджено міжнародні стандарти ISO серії 9000 як національні (ДСТУ ISO 9000:2001, ДСТУ ISO 9001:2001 та інші).

Ми не згадали тут інших видатних фахівців у сфері якості та інші методи забезпечення якості, бо метою цієї статті є коротка розповідь про підходи до впровадження системи управління якості у Міністерстві оборони України з попереднім поданням деяких історичних фактів та визначенням основних понять, що стосуються управління якістю: процес, процесний підхід, система управління якістю, системний підхід.

2.2 Процеси системи управління якістю продукції на стадії планування та розроблення виробничих процесів її виготовлення

Виробничий процес -- це сукупність взаємоповґязаних ресурсів і діяльності від моменту отримання матеріальних ресурсів до відправлення готової продукції споживачеві.

Виробничі процеси, які розробляються, мають бути прогресивними, відповідати сучасному рівню досягнень науки і техніки, забезпечувати підвищення продуктивності праці, якості продукції, скорочення трудових і матеріальних витрат на їхню реалізацію, зменшення шкідливих впливів на людину та довкілля.

Виходячи з цих завдань, основними процесами системи якості на цій стадії є:

- аналіз існуючого рівня організації робіт із забезпечення якості продукції у виробництві та його відповідності вимогам сертифікації продукції та систем якості;

- формування комплексу заходів, спрямованих на вдосконалення рівня організації робіт із забезпечення якості продукції;

- вибір, розроблення та впровадження прогресивних технологічних процесів та операцій;

- розроблення з подальшим впровадженням прогресивних засобів і процесів контролю та випробувань, встановлення статусу продукції за результатами контролю та випробувань;

- планування та затвердження виробничих процесів;

- оснащення виробництва необхідним обладнанням, технологічним оснащенням та інструментом, контрольно-вимірювальними приладами, засобами механізації та автоматизації, оргтехнікою, а також обслуговувальним обладнанням;

- регулювання параметрів процесів;

- забезпечення виконання вимог документації на всі елементи виробничо- технологічного циклу -- персонал, документацію, обладнання, оснащення, інструмент, системи енергопостачання, виробниче середовище, сировину, матеріали, напівфабрикати, комплектувальні деталі, складальні одиниці;

- встановлення та підтримка методів ідентифікації продукції;

- аналіз технічного рівня робіт із забезпечення якості у виробництві;

- підготовка технічної документації та доведення її до відома персоналу;

- перевірка підготовленості та знань персоналу;

- перевірка підготовленості виробництва за такими параметрами: вхідний контроль та випробування; технології виробництва; контроль та випробування у процесі виробництва; остаточний контроль та випробування; забезпечення проведення достовірних вимірювань при контролі та випробуваннях;

- відновлення та доопрацювання продукції; відбракування, ізоляція та утилізація продукції неналежної якості; зберігання продукції; маркування, пакування та постачання продукції;

- атестація системи контролю та випробувань;

- формування та використання фонду нормативних і нормативно-правових документів у сфері якості;

- проведення заходів із підготовки персоналу, встановлення критеріїв виконання та якості робіт.

Останніми роками технологія виробництва досягла значного прогресу, тому для виготовлення продукції заданого рівня якості у багатьох випадках має місце ряд альтернативних процесів. Після вибору виробничого процесу має бути розробленим план виробництва, який міститиме схему послідовності операцій процесу, позначення виробничого обладнання та апаратури, які будуть використані у процесі виробництва, а також контролю та випробувань продукції. У планування виробничого процесу входить ідентифікація інструменту, пристроїв, калібрів та вимірювального обладнання, які можуть бути потрібні для окремих операцій процесу.

На етапі підготовки виробничих процесів визначається, якої інформації потребує персонал для виконання ним поставлених завдань. Для простих та добре розроблених операцій, а також, коли персонал знає вимоги до якості роботи, може бути достатньо креслень або технічних умов виробу. Однак частіше, особливо коли це стосується складних та точних операцій, для гарантії повного розуміння персоналом методу виконання роботи суттєве значення мають додаткові настанови. Для цієї мети складаються та видаються інструкції або технологічні схеми щодо роботи. Інструкції щодо роботи необхідні не тільки для виробничих операцій, але й для операцій з контролю та випробувань.

Робочі інструкції для виробничих операцій мають бути детальними і охоплювати:

- роботу, яку необхідно виконувати;

- матеріали і обладнання, що використовуються;

- операції регулювання обладнання та інструменту (якщо застосовується);

- правильну послідовність та опис видів діяльності;

- умови виробничого та невиробничого (навколишнього) середовища (температура вологість тощо), які необхідно підтримувати під час виробництва та випробування продукції;

- правила, якими необхідно користуватися.

Інструкції для операцій з контролю та випробувань мають охоплювати:

- характеристики, які підлягають перевірці: швидкість, тиск або температура процесу, хімічний склад тощо;

- обладнання та прилади, які використовують для контролю та випробувань;

- методику перевірки (випробувань), методику відбору зразків (якщо застосовується), необхідну кількість вимірювань тощо;

- документацію з висновками, які зроблено після перевірки процесу;

- інструкції щодо перевірок на автентичність або відповідність, що виконуються персоналом;

- перелік персоналу, якому надаються результати випробувань.

Перед тим, як виробничий процес буде затверджений для запуску в масове виробництво, необхідно забезпечити гарантії того, що цей процес здатний на виході давати продукцію, яка відповідає технічним умовам або стандартам, а також вимогам замовника.

Дослідження можливостей виробничого процесу необхідно проводити тільки після підтвердження того, що вхідні матеріали відповідають заданим вимогам, обладнання придатне для експлуатації, а персонал має необхідний рівень кваліфікації. Процес має затверджуватись тільки після отримання висновку про те, що його можливості відповідають вимогам, поставленим до виробництва виробу з заданими технічними вимогами, або кращі за них.

Деякі контракти можуть передбачати необхідність того, що критичні спеціальні процеси має затверджувати замовник.

2.3 Поняття системи управління виробництвом

Виробничий менеджмент -- сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом, яка має на меті підвищення його ефективності та збільшення прибутку, тобто це управлінський процес, спрямований на формування комплексної системи виробництва на засадах оптимального використання ресурсів з метою забезпечення необхідного рівня прибутковості. Він має п'ять складових:

-- формування і функціонування виробничих систем;

-- менеджмент виробничого процесу;

-- менеджмент виробничих фондів;

-- менеджмент якості;

-- менеджмент створення та освоєння нової продукції.

Виробничий менеджмент включає комплексну систему забезпечення конкурентоспроможності товару, що випускається на конкурентному ринку. Вона охоплює питання побудови виробничих і організаційних структур, вибору організаційно-правової форми управління виробництвом, збутом і фірмового обслуговування товару відповідно до попередніх стадій життєвого циклу.

Як відомо, саме у виробничій сфері створюються передумови і можливості прискореного економічного розвитку, тому сьогодні надається велике значення управлінню операціями саме у цій сфері.

Менеджмент виробничої діяльності -- найбільш структурована і чітко детермінована галузь операційного менеджменту. У виробничому менеджменті операції підлягають досить жорсткому і більш-менш однозначному плануванню" розрахунку та контролю. Істотну організуючу роль у керуванні відіграє поточний контроль. Керування операціями у виробничій сфері починається з ідентифікації типу технологій. Глибина поділу праці, тип спеціалізації та кооперації виробництва визначають побудову управлінської структури операційної системи.

Операційний менеджмент формально репрезентується як сфера менеджменту, який пов'язаний з виробництвом товарів і послуг, що передбачає використання спеціалізованих методів і прийомів для вирішення виробничих завдань. До кола обов'язків операційних менеджерів входить уся діяльність організації, що стосується перетворення вхідних ресурсів на виробничий випуск. Тобто це менеджмент у процесі створення товарів (послуг), який здійснюється на рівні операцій, починаючи із забезпечення організації потрібними ресурсами та впродовж їхньої трансформації в готові товари (послуги).

Термін "операції" є досить широким і стосується промислового та сільськогосподарського виробництва, а також надання послуг організацією будь-якого типу (державною, приватною тощо).

Операційна функція охоплює всі дії, результатом яких є товари, послуги, що пропонуються організацією на ринку. Без цієї функції, зрозуміло, жодна організація існувати не може. Для здійснення операційної функції створюється відповідна операційна система.

Операційна система створюється та функціонує з урахуванням стратегії операційної діяльності, яка у свою чергу є однією з функціональних стратегій (субстратегій) розвитку організації. Стосовно промислового підприємства повна система виробничої діяльності називається операційною. Банк або лікарня також виконують операційні функції, хоча не мають нічого спільного з технологією обробки матеріалів або конвеєром. Тому управління операціями аналогічне до управління виробництвом за винятком того, що перше з них охоплює ширше коло проблем і використовується в організаціях, діяльність яких не пов'язана з технологією підприємств обробної чи будь-якої іншої галузі промисловості. Однак є певна схожість у підходах, принципах діяльності менеджера промислової фірми, страхової компанії, банку, клінічної лікарні тощо.

Операційний менеджмент -- це термін, який походить від англ. production and operations management, що в перекладі означає управління виробництвом.

Американські професори Р. Чейс та Н. Аквілано визначають операційний менеджмент як управління всіма ресурсами, необхідними для виробництва продукції та надання послуг організацією. Інші американські дослідники С. Лі та М. Шнайдер стверджують, що операційний менеджмент -- наука про концепції, методи, процедури, технологію, що використовуються управлінцями в процесі створення та функціонування операційної системи.

Російські професори З.П. Румянцева та Н.А. Саломатін визначають виробничий менеджмент як систему взаємопов'язаних елементів, що характеризують виробництво, його організацію, технічне обслуговування, а також управління виробничою стратегією, програмою, виробництвом в оперативному режимі, матеріальним забезпеченням виробництва, ціноутворенням, витратами у виробництві. Кожний з цих елементів стосується управління виробництвом і вимагає відповідного розгляду в їх взаємозв'язку та взаємодії.

Отже, можна зробити висновок, що управління операціями стосовно підприємства -- це процес проектування, планування, узгодження, контролю всіх засобів, процесів і видів діяльності, необхідних для перетворення праці, капіталу, матеріалів, енергії та професійних навичок на товари та послуги для задоволення потреб зовнішнього середовища. Система операційного менеджменту формується на основі операційної стратегії (рис. 6.1).

Найчастіше операційну систему подають як сукупність трьох взаємопов'язаних підсистем: переробної, підсистеми забезпечення та підсистеми планування і контролю (рис. 6.2).

Рис. 6.2 Операційна система та підсистеми

Переробна підсистема здійснює продуктивну діяльність, пов'язану безпосередньо а перетворенням вхідних величин на вихідні результати.

Підсистема забезпечення не пов'язана прямо з виробництвом виходів, але виконує необхідні функції забезпечення переробної підсистеми.

Підсистема планування та контролю отримує від переробної системи інформацію про стан системи, яка надходить із мікросередовища (цілі, політика, персонал тощо) та із зовнішнього середовища (попит на продукцію, вартість ресурсів, тенденції розвитку техніки тощо).

Основною метою операційного менеджменту є виробництво продукції вчасно та з мінімальними затратами. Завдання кожного виробничого підрозділу можуть бути різними, але основна управлінська мета залишається однією для всіх: безумовне виконання заданої виробничої програми і досягнення при цьому мінімальних витрат матеріалів, праці, часу та грошових засобів.

На практиці більшість зарубіжних фірм використовує додаткові критерії оцінки та контролю своїх цілей. Типовими критеріями для оцінки промислової фірми є:

-- кількість виготовленої продукції;

-- видатки на матеріали, сировину, персонал тощо;

-- утримання обладнання;

-- якість і надійність продукту;

-- вчасність доставки;

-- капіталовкладення та їх окупність;

-- гнучкість у разі зміни продукту;

-- гнучкість зміни обсягів виробництва.

Однак більшість із цих критеріїв характеризують діяльність виробника і меншою мірою спрямовані на споживачів. Тому Р. Шонбергер, беручи до уваги досвід найкращих компаній, визначає такі критерії оцінки цілей корпоративного рівня:

-- витрати споживача;

-- виграш часу;

-- якість продукції;

-- гнучкість.

У сучасних умовах господарювання специфіка управління виробництвом визначається з урахуванням ринкових умов, які із середини 80-х років характеризуються такими чинниками:

-- скорочення життєвого циклу товару, розширення номенклатури виробів за зменшення їх обсягів (а не виробництво великих партій стандартних продуктів);

-- значне ускладнення технологічних процесів (порівняно з конвеєрними лініями), що зумовлює підвищення вимог до кваліфікації та рівня підготовки персоналу;

-- підвищення вимог до рівня якості обслуговування та термінів виконання замовлень, що викликає труднощі у використанні традиційних виробничих систем та в механізмі прийняття рішень.

Удосконалення менеджменту у сфері виробництва передбачає:

-- орієнтацію діяльності фірми на довготривалу перспективу;

-- проведення фундаментальних наукових досліджень;

-- диверсифікацію виробництва;

-- інтенсивну інноваційну діяльність;

-- максимальне використання творчої активності персоналу. Операційний менеджмент включає діяльність, пов'язану з

рішеннями про місце розташування виробництва і вибір обладнання, але успіху виробництво може досягти лише за умови вміння керувати людьми, що є однією з основних вимог операційного менеджменту. Наприклад, успіх роботи виробництва "Toyota" пов'язаний з правильним поєднанням методології, систем і філософії, у тому числі наділенням робітників повноваженнями і креативною культурою. Американські автовиробники не змогли повторити успіх "Toyota", тому що концентрували увагу в основному на технічних елементах системи та використанні нових технологій і залишили без уваги культуру та лідерство.

У чому полягає відмінність між поняттями операційного та виробничого менеджменту? Сфера застосування першого поняття ширша, ніж другого, оскільки передбачає управління в будь-якій підприємницькій діяльності, тобто поняття операційного менеджменту застосовується до всіх організацій. Так, темпи зростання сфери послуг у Північній Америці втричі перевищують темпи зростання сфери виробництва. Компанії -- постачальники послуг становлять половину всіх організацій; дві третини робочої сили США зайнято у сфері послуг -- лікарнях, готелях, фінансових установах, телекомунікаційних фірмах тощо. Методи операційного менеджменту застосовуються і в пропонуванні послуг у "чистому" виробництві. Відмінності між операціями у сфері послуг і виробництві див. у табл. 6.1.

Як бачимо, виробничі організації випускають автомобілі, споруди, верстати, а організації сфери послуг надають споживачам нематеріальні блага, наприклад, транспортні послуги, послуги в галузі освіти, медичного обслуговування тощо. До послуг належить також торгівля різними матеріальними благами. Організації, які торгують, не виробляють, а лише продають товари і так обслуговують споживачів.

Таблиця 6.1

Характеристики виробничих організацій та компаній сфери послуг

Виробничі організації	Організації сфери послуг
Виробництво матеріальних благ. Можливість створення запасів товарів. Безпосереднє вимірювання якості. Стандартизація випуску. Виробничий процес віддалений від споживача. Місцезнаходження виробничих споруд має незначний вплив на успіх у бізнесі. Інтенсивне використання капіталу	Надання нематеріальних благ. Процес виробництва одночасно е процесом споживання. Якість, що сприймається, з труднощами піддається вимірюванню. Випуск орієнтується на споживача. Споживач бере участь у виробничому процесі. Місцезнаходження виробничих споруд є визначальним для успіху фірми. Інтенсивне використання праці
Приклади: виробництво автомобілів, металургійні комбінати, заводи з виробництва охолоджувальних напоїв	Приклади: авіакомпанії, готелі, юридичні фірми

-- споживач послуг залучається до реального виробничого процесу;

-- виробництво здатне створити запаси матеріальних благ, а нематеріальні блага відправити на склад неможливо;

-- послуга має бути організована і надана споживачу тоді, коли він цього хоче.

Незважаючи на відмінності між виробничими фірмами та компаніями і сферою послуг, їхні завдання подібні:

-- керуватися календарними графіками;

-- отримувати різноманітні матеріали й обладнання;

-- піклуватися про якість і продуктивність.

Зважаючи на схожість операційних проблем, інструмент і прийоми операційного менеджменту мають застосовуватися в організаціях послуг так само, як і у виробничій сфері.



3. основні етапи побудови системи управління якістю підприємства

3.1 Коротка історія компанії «Сумське НВО ім.М.В.Фрунзе»

управління якість виробничий процес

1986 р. - відлік свого історичного шляху підприємство веде з 15 листопада (28 листопада за новим стилем) 1896 року, коли Указом Його Імператорської Величності, самодержавця Всеросійського Миколи ІІ було затверджено умови діяльності в Росії Бельгійського акціонерного товариства "Сумські машинобудівні майстерні (анонімне товариство)", першим директором якого став А.І. Бероунскій, бельгійський підданий. Засновниками АТ, крім зарубіжних компаньйонів, були відомі українські цукрозаводчики П.І.Харитоненко, Н.А.Суханов, Л.Е.Кенінг, А.А.Гебіндер та інші підприємці. За задумом засновників АТ повинно було займатися виготовленням і ремонтом устаткування для цукрових заводів, шахт Донбасу, залізних доріг. До кінця 1896р. були побудовані основні цехи заводу - ливарний, механічний, котельний, ковальський, модельний, мідно-кабельний.

1897р. - підприємство випустило першу партію нескладної продукції. Завод, головним чином, проводив ремонт обладнання цукрових заводів. Для залізниць виготовлялися семафори і хрестовини для стрілок. На підприємстві працювало 350 чоловік.

1997р. - розпочата робота по сертифікації продукції, впроваджується сертифікаційна система якості за міжнародними стандартами. Отримані декілька сертифікатів Американського інституту нафти для посудин високого тиску, а також сертифікат схвалення, підтверджуючий відповідність діючої у ВАТ системи якості міжнародному стандарту ISO 9001.

1999р. - освоєно виробництво трубопровідної арматури, яка відповідає вимогам міжнародного стандарту API-6D.

2000р. - після продажу на аукціоні останнього державного пакету акцій, процес приватизації підприємства повністю завершений.

2000-2006рр. - розширення номенклатури продукції. Реструктуризація підприємства і нарощування виробничих потужностей. Введення в дію нових промислових об'єктів. Перехід на повнокомплектну поставку обладнання та будівництво об'єктів "під ключ".

ПАТ «Сумське НВО ім.М.В.Фрунзе» в даний час є одним з найбільших в Європі машинобудівних комплексів з випуску устаткування для нафтової, газової, атомної та хімічної промисловості.

Компресори та газоперекачувальні агрегати, унікальні види хімічної апаратури, центрифуги, насоси і газова трубопровідна арматура, нафтопромислове обладнання та газозаправні станції, установки комплексної підготовки газу - такий далеко не повний перелік виробленої підприємством продукції.

Різноманітність продукції забезпечується завдяки наявності розвиненої технічної та виробничої бази. До складу підприємства входять спеціалізовані виробництва, оснащені передовим технологічним обладнанням, сучасними засобами керування і контролю. Об'єднання розпорядженні випробувальною базою, що задовольняє самим суворим вимогам до проведення приймально-здавальних випробувань виробничого обладнання. У тому числі є унікальні випробувальні стенди, які дозволяють проводити натурні випробування, максимально наближені до робочих умов, наукові дослідження та експериментальні роботи.

Високопрофесійні кадри, сучасна виробнича база в поєднанні з передовими технологіями дають можливість підприємству будувати багато об'єктів «під ключ», починаючи з проектування і закінчуючи технічним обслуговуванням.

З 2007 року ПАТ «Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе »входить в молоду, що динамічно розвивається фінансово-промислову групу« Енергетичний стандарт ». У 2011р. ВАТ перейменовано в Публічне Акціонерне Товариство.

Підприємство підтримує ділові контакти з партнерами в Україні, країнах СНД, Європи, Азії, Африки і Америки. Зміцнюються зв'язки із споживачами, виявляється багатостороння технічна допомога при експлуатації обладнання.

До складу об'єднання входять чотири спеціалізованих виробництва:

- хімічного обладнання

- ГПА і компресорів

- атомних енергетічесікх насосів і комплектуючого обладнання

- заготівельне і міжзаводський кооперації

Крім того, успішно працюють 6 товариств з обмеженою відповідальністю, створених на базі підприємства.

На сьогоднішній день на підприємстві працює близько 14 000 чоловік.

Загальна площа цехів - 591812 м2.

Загальна виробнича площа - 503 691 м2.

3.2 Критичний аналіз діючої системи управління якістю

Ефективне функціонування системи якості є одним з найважливіших показників конкурентоспроможності продукції, що випускається ПАТ «Сумське НВО ім.М.В.Фрунзе», на світовому ринку.

3 жовтня 1997 сертифікаційним товариством BUREAU VERITAS Quality international (BVQI), відкритому акціонерному товариству "Сумське НВО ім.М.В.Фрунзе» було вручено сертифікат, що підтверджує відповідність діючої на підприємстві системи якості міжнародному стандарту ISO 9001.

У 2000р. ПАТ успішно пройшло повторну сертифікацію своєї системи управління якістю. Тим самим визнано можливості підприємства випускати продукцію, відповідну світовим стандартам.

Виявленням вимог ринку займається служба маркетингу на ВАТ «Сумське НВО ім.М.В.Фрунзе». Її роль полягає у визначенні потреб у продукції, ринковому попиті, вимог споживача, оцінки вартості і термінів виробництва. На ділі виявилося, що лабораторія якості і відділ маркетингу співіснують в паралельних просторах, дуже рідко стикаючись на етапі розробки і впровадження нового виду продукції. Це істотне упущення і ослаблення петлі якості.

Активно ведеться робота по участі в різних конкурсах і, як результат, отримані численні премії, тобто є робота над престижем фірми. Для участі в міжнародно-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі, сприяння споживача в компетентному виборі продукції товар сертифікується. Це робиться для захисту споживача від несумлінності виробника, контролю безпеки продукції для навколишнього середовища, життя і здоров'я, а також для підтвердження своїх показників якості.

Помилковою, мені здається, недооцінка економічного аспекту якості. У службі бухгалтерського обліку калькулюються витрати лише на обладнання, сировину, робочу силу. Але це лише мала дещиця того, що повинно бути враховано в графі «витрати на якість». У ній ще повинні бути враховані витрати на переробку, повторну обробку, шлюб, повторні випробування та ін.

Підводячи лінію в критичному аналізі діючої системи управління якістю, роблю висновок про достатки - налагоджений механізм контролю продукції, обов'язковість сертифікації, ефективний важіль матеріальної відповідальності працівників, винних в отриманому шлюбі; та недоліки - відсутність чіткої системи управління якістю з опорою на світовий досвід, непідключеної служби маркетингу на всіх етапах життєвого циклу продукту, відсутність правильної калькуляції витрат на якість.



3.3 Метод підвищення управління якістю продукції у ВАТ «Сумське НВО ім.М.В.Фрунзе»

Сьогодні ПАТ «Сумське НВО ім.М.В.Фрунзе" має тісні партнерські зв'язки і поставляє свою продукцію в більш ніж 40 країн світу. Експорт є основою виробничої програми підприємства; постійно розширюється номенклатура обладнання, що випускається, обсяг і географія поставок.

Широку популярність підприємству принесли поставки компресорних станцій та газоперекачувальних агрегатів, насосів, центрифуг, поршневих компресорів, устаткування для хімічної промисловості. Практично на всіх хімічних комбінатах країн СНД працює обладнання з маркою сумських машинобудівників.

Всебічний контроль якості продукції на підприємстві забезпечується унікальними випробувальними станціями для проведення натурних випробувань, різними стендами, контролюючими робочі параметри машин і апаратів.

Система якості створюється на підприємстві як засіб, що забезпечує проведення певної політики і досягнення поставлених цілей у сфері якості. Первинним є формування і документальне оформлення керівництвом підприємства політики в області якості.

Система якості розробляється з урахуванням конкретної діяльності підприємства. Система якості ІSО 9001 покликана забезпечити якість конкретної продукції, і тому на одному і тому ж підприємстві, що випускає різні види продукції, система якості підприємства може включати підсистеми якості з певних видів продукції. Система якості повинна охоплювати всі стадії життєвого циклу продукції, який називається «петлею якості» і розділений на більш дрібні етапи.

Забезпечення якості продукції являє собою сукупність планованих і систематично проведених заходів, що створюють необхідні умови для виконання кожного етапу петлі якості таким чином, щоб продукція задовольняла певним вимогам за якістю.

Для визначення планованих заходів забезпечення якості доцільно формувати цільові науково-технічні програми підвищення якості продукції. Програма розробляється на конкретну продукцію та повинна містити завдання по технічному рівню і якості створюваної продукції, вимоги до ресурсному забезпечення всіх етапів петлі якості, а також заходи на всіх етапах петлі якості, що забезпечують реалізацію цих вимог.

До систематично проведених заходів забезпечення якості відносяться ті роботи, які виконуються підприємством постійно або з певною періодичністю. Особливе місце серед них займають заходи, пов'язані з попередженням різних відхилень. У відповідності з ідеологією стандартів ІСО 9000 система якості повинна функціонувати таким чином, щоб забезпечити впевненість у тому, що проблеми попереджуються, а не виявляються після виникнення.

Управління якістю являє собою методи і діяльність оперативного характеру. До них належать: управління процесами, виявлення різного роду невідповідностей у продукції, виробництві або в системі якості й усунення цих невідповідностей, а також їхніх причин.

У методології систем якості заходи щодо виявлення та усунення відхилень та їх причин відомі як «замкнутий управлінський цикл», який включає контроль, облік, аналіз (оцінку), ухвалення і реалізацію рішення. Рішення можуть прийматися за результатами поточної інформації, одержуваної при контролі, обліку і аналізі, а також за результатами обробки й аналізу накопичуваної інформації.

При проектуванні систем якості управління якістю необхідно передбачати як обов'язковий принцип по відношенню до всіх елементів системи якості на всіх етапах петлі якості.

Поліпшення якості - це постійна діяльність, спрямована на підвищення технічного рівня продукції, якості її виготовлення, удосконалювання елементів виробництва і системи якості.

Об'єктом процесу поліпшення якості може стати будь-який елемент виробництва або системи якості. Даний напрямок діяльності пов'язане з вирішенням задачі одержання результатів, кращих по відношенню до спочатку встановленим нормам.

Ідеологія постійного поліпшення якості прямо пов'язана і випливає з тенденції підвищення конкурентоздатності такої продукції, яка володіє найбільш високим рівнем якості при більш низькій ціні.

Розвиток діяльності з поліпшення якості потребує спеціальної організації. Характерною організаційною формою робіт з поліпшення якості є групи якості (за кордоном - гуртки якості). Крім цієї форми можуть використовуватися також організація раціоналізаторської діяльності, створення тимчасових творчих колективів, в які в практиці багатьох зарубіжних фірм при вирішенні певних завдань входять і керівники фірм, і т.д.

Вимоги до основних етапах життєвого циклу продукції:

Якість у рамках маркетингу. Маркетинг повинен відігравати провідну роль у визначенні вимог, що пред'являються до якості продукції. Він покликаний: визначати потреби в продукції (послузі) давати визначення ринкового попиту, вимог споживача, оцінки вартості і термінів виробництва, забезпечувати підприємства докладним офіційним звітом про вимоги, що пред'являються до продукції. Такий опис містить побажання і вимоги споживачів у вигляді переліку технічних умов, які послужать основою для виконання подальших робіт з проектування. Маркетинг повинен встановлювати постійну систему зворотного зв'язку і контролю одержуваної інформації.

Якість при проектуванні і розробці технічних умов. Система якості покликана забезпечити створення проекту, що відповідає вимогам споживача і кращим світовим зразкам. Короткий опис продукції, отримане в результаті маркетингу, використовується як вихідні вимоги до проекту.

Якість при матеріально-технічному постачанні. Для забезпечення якості поставок система якості як мінімум повинна включати: чітке встановлення вимог до покупним матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих деталей та вузлів; вхідний контроль; процедури вирішення складних питань з якості покупної продукції і т.д.

Якість у процесі підготовки виробництва і виробництва продукції. Підготовка виробництва повинна здійснюватися таким чином, щоб технологічний процес і стан всіх елементів виробництва забезпечили виготовлення продукції відповідно до вимог технічної документації.

Якість на післявиробничий етапах. Мета системи якостей на післявиробничий етапах полягає в забезпеченні якості продукції при вантажно-розвантажувальних роботах, зберіганні, транспортуванні, монтажі.

Облік і аналіз витрат на якість. В умовах формування ринкових відносин, переходу підприємств на госпрозрахунок і виходу їх на міжнародний ринок якість продукції та витрати, пов'язані з ними, стають важливим чинником економічного становища підприємства і, зокрема, такого показника як прибуток.

Інтенсивна ефективність системи якості може виявлятися в зниженні собівартості продукції за рахунок мінімізації сумарних витрат за всіма групами витрат.

Для практичного вирішення цього завдання доцільно спочатку визначати усі втрати, пов'язані з дефектами продукції, потім визначати заходи щодо запобігання дефектів і посиленню (або ослаблення) контролю.



список літератури

1. ДСТУ ISO 9000-2001. Системи управління якістю. Основні положення та словник. Чинний від 2001-10-01.-Держстандарт України, 2001. 26 с.

2. Шаповал М.І. Менеджмент якості: Підручник.-К.: Т-во “Знання”, КОО, 2003. 457 с. (Вища освіта ХХІ століття).

3. http://vuzlib.org/upr_pr/6-1.htm.

4. http://www.ukrndnc.org.ua/index.php?option=com_content&task=category&sectionid=7&id=82&Itemid=229.

5. http://www.certsystems.kiev.ua/uk/iso-9001/sistemi-upravlinnya-yakistyu-za-iso-9001.html.

6. http://izdn.ntu.edu.ua/ukraine/nir/public/andrusenko/07.htm.

7. http://www.mil.gov.ua/index.php?part=quality_management_system&lang=ua.

8. http://frunze.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=299&Itemid=57&lang=ru.

9. http://frunze.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=99&Itemid=58&lang=ru.

Размещено на Allbest.ru