Маркетингово-логістична система як об’єкт управління в аграрному кооперативі

Мінімізація витрат на послуги для своїх членів як основна мета економічної діяльності обслуговуючого кооперативу в Україні. Оцінка рівня спеціалізації та основних маркетингово-логістичних каналів в системі українського кооперативного агросектору.

Рубрика Менеджмент и трудовые отношения
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 30.07.2017
Размер файла 267,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

У середовищі аграрної кооперації економічно розвинених країн використовуються різні підходи до класифікації кооперативних організацій за функціональною ознакою.

Так, офіційно за функціональним рівнем сільськогосподарські кооперативи США поділяють на маркетингові, постачальницькі та сервісні. У США фермерську кооперацію в галузі маркетингу зерна і насіння олійних культур вважають найпоширенішою формою кооперування.

Така кооперація має особливу, так звану американську модель, що пов'язана з гуртовими закупівлями зерна у фермерів, його зберіганням протягом певного періоду, переробкою та реалізацією у вигляді сировини або переробленої продукції.

Фактично американські обслуговуючі кооперативи під узагальнюючою назвою «маркетингові» на практиці є не спеціалізованими утвореннями в системі аграрного маркетингу, а багатофункціональними кооперативами із супутньою логістичною, технологічною, збутовою та іншою діяльністю.

Утім у більшості країн функціональна діяльність сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, як правило, визначається більш диференційовано.

В Україні за цією ж ознакою аграрні обслуговуючі кооперативи поділяються на переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі та інші. Тобто кооперація у сфері заготівлі та збуту фактично передбачає створення логістично-маркетингових, а не маркетингових кооперативів.

Згідно з окремими дослідженнями, в аграрних обслуговуючих кооперативах маркетинг поділяється на три види: 1) маркетинг продажу; 2) маркетинг закупівлі; 3) маркетинг щодо сільськогосподарських виробників, який передбачає заохочення їх вступу до кооперативу. При цьому експерт вважає особливостями кооперативного маркетингу і те, що кооперативи забезпечують виконання логістичних маркетингових функцій, здійснюючи планування, контроль і управління транспортуванням, зберіганням, пакуванням та іншими операціями в процесі реалізації продукції своїх членів.

Враховуючи природу та спеціальну роль як маркетингових, так і логістичних та технологічних функцій в системі сільськогосподарської обслуговуючої кооперації, їх доцільно ідентифікувати окремо. До того ж часу в системі менеджменту вони можуть проявлятися як взаємно інтегровані і важливі об'єкти управління. У цьому сенсі актуальним також є дослідження напрямів зниження маркетингово-логістичних витрат під час реалізації готової продукції через сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи.

Так, одним із чинників успішного існування і подальшого розвитку підприємства в умовах формування нових економічних відносин є можливість управління фінансами підприємства, тобто здатність передбачити витрати, необхідні і достатні для збільшення прибутковості організації, що в свою чергу дозволяє збільшити рівень рентабельності бізнесу. З огляду на це значимим є розвиток методичних підходів щодо обґрунтування управлінських рішень у маркетингово-логістичних системах аграрних кооперативів. При цьому важливе місце серед них займає заготівля і реалізація плодоовочевої продукції.

На сьогодні в Україні діючі сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи (СОК) можна ідентифікувати як за напрямами, так і за видами (функціями) діяльності (рис. 1).

Рис. 1. Структура спеціалізації діючих (економічно активних) СОК України (на 01.01.2015 р.)

У структурі сучасного сільського господарства за напрямами діяльності найбільше функціонує молочарських кооперативів (28 %), кооперативів з обробітку землі та збирання урожаю (24 %) та плодоовочевих кооперативів (11 %). Серед діючих СОК 27 % є спеціалізованими агрологістичними кооперативами (постачальницькі та заготівельно-збутові), а 50 % - коперативами із супутньою агрологістичною діяльністю (багатофункціональні кооперативи).

Аналіз економічної діяльності сучасних кооперативів в Україні також дозволяє отримати уявлення про рівень спеціалізації та основні маркетингово-логістичні канали в системі кооперативного агросектору (рис. 2).

Рис. 2. Особливості маркетингово-логістичної діяльності СОК України (на 01.01.2014 р.)

кооператив маркетинговий логістичний економічний

У структурі маркетингово-логістичних послуг для членів аграрних кооперативів домінуючою є заготівля і збут молока (78 %), зерно та плодоовочева продукція займають відповідно другу і третю позиції (14 і 7 %) і лише близько 1 % припадає на продаж живої маси ВРХ та свиней. Певною мірою це закономірно, оскільки молочні кооперативи є майже в кожному регіоні, тоді як заготівлею і збутом живої маси ВРХ і свиней займаються лише в декількох областях. За реалізацією продукції у структурі маркетингово-логістичних каналів кооперативів провідне місце займає збут переробним підприємствам (80 %).

При цьому процес управління маркетингово-логістичною системою плодоовочевого обслуговуючого кооперативу має низку особливостей, що вартує окремої уваги. Зокрема, такий кооператив виконує роль головного суб'єкта постачання великої партії готової продукції, яка надходить знизу від сільськогосподарських товаровиробників (учасників кооперації). Прогноз споживчого попиту та оптимальний розподіл продукції за видами та каналами у товаропровідній мережі також, як правило, є компетенцією плодоовочевого обслуговуючого кооперативу. Використання тут, наприклад, логістичної системи DRP вимагає попереднього узгодження виробничих програм учасників кооперації.

Разом з тим варіанти доробки, зберігання і організації збуту фруктів і овочів обслуговуючим кооперативом та мережа їх дистрибуції є досить різноманітними. До того ж ланцюг постачання плодоовочевої продукції може мати різну міру кооперативного контролю. Одним із таких варіантів можна назвати обмеження виконання кооперативом операцій із післязбиральної доробки та часткового логістичного сервісу (рис. 3).

Рис. 3. Детальний ланцюг постачання свіжих овочів та фруктів

У дослідженнях же розглядається варіант суттєвого контролю ланцюга постачання з боку кооперативного формування із широкою номенклатурою послуг (рис. 4).

Рис. 4. Маркетингово-логістична мережа та «дерево рішень» щодо організації продажу плодоовочевої продукції обслуговуючим кооперативом

Зокрема, модель, коли члени кооперативу (господарства населення, фермери та ін.) забезпечують індивідуальне виробництво плодоовочевої продукції та у певному обсязі здійснюють замовлення обслуговуючому кооперативу на різні варіанти послуг.

Ці послуги доцільно чітко ідентифікувати як складові бізнес-процесів з післязбиральної доробки (видалення нетоварної фракції привезених з поля ягід; сортування; калібрування за мірою стиглості та розміром; миття), логістичного сервісу (пакування; охолодження чи заморожування; зберігання; розподіл; транспортування) та маркетингу (реклама; пошук вигідних пропозицій; вибір клієнтів; формування партії; організація продажу). Причому власність на продукцію не переходить до обслуговуючого кооперативу, а залишається за його членом. Сам кооператив займається лише наданням окремих послуг своїм членам за собівартістю. Це дозволяє формувати портфель замовлень, який в подальшому може оптимізуватися за альтернативними логістичними каналами, щоб досягти мінімальної собівартості послуг кооперативу та загальних вигод від співпраці з ним для учасників обслуговуючої кооперації.

Основна мета діяльності обслуговуючого кооперативу - мінімізація витрат на послуги для своїх членів. Супутня мета обслуговуючого кооперативу - максимізація доходів членів обслуговуючого кооперативу.

Кооператив пропонує послуги по кожному їх виду за певними квотами щодо організації продажу плодоовочевої продукції (визначаються на підставі існуючих потужностей кооперативу і його членів, а також плану оптимального розподілу). Додатковий прийом замовлень здійснюється після заповнення квотних обсягів з урахуванням технологічних і логістичних невикористаних резервів кооперативу та кон'юнктури ринку.

Сутність завдання полягає в опрацюванні комплексного рекомендованого пакету диверсифікації продажів плодоовочевої продукції для членів обслуговуючого кооперативу, який орієнтований на зменшення ризиків щодо несприятливої кон'юнктури ринку та мінімізацію витрат.

Вирішення такого завдання пропонується здійснювати через інтегроване моделювання вихідних принципів логістичної концепції DRP, методу «дерева рішень» та методу лінійного програмування.

Портфель замовлень умовного плодоовочевого кооперативу за альтернативними логістичними каналами формується певним чином.

Наприклад, доступними є n супермаркетів, які організують продаж плодоовочевої продукції з можливістю надання додаткових послуг в таких напрямах:

- повний цикл післязбиральної доробки та логістичного сервісу;

- частковий цикл післязбиральної доробки та повний логістичний сервіс;

- у замороженому вигляді з повним циклом післязбиральної доробки та логістичного сервісу.

Послуги з продажу плодоовочевої продукції можуть також надавати:

- m гуртово-роздрібних ринків;

- k переробних підприємств.

Тобто маємо декілька різних способів організації продажу плодоовочевої продукції (рис. 4).

Формування цільової функції. За критерій оптимальності варто прийняти мінімальне значення загальних витрат на послуги обслуговуючого кооперативу.

Позначимо через загальні витрати на одиницю плодоовочевої продукцію, яка буде реалізована по i-му логістичному каналу.

Цільова функція матиме такий вигляд:

(1)

Коефіцієнти цільової функції (враховують прямі та накладні витрати) можуть бути визначені розрахунково-аналітичним шляхом по кожному конкретному каналу з урахуванням різних особливостей (відстань, умови постачання, обсяги і т. ін.) конкретного споживача.

У сучасних умовах в структурі маркетингово-логістичних послуг сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України переважає збір та реалізація молока, оскільки заготівельно-збутові молочні кооперативи є найпоширенішими в сучасній кооперативній агрологістиці України. Разом з тим вагоме місце серед послуг займає і продаж зернових та плодоовочевої продукції. Фактично ці три напрями кооперативної спеціалізації є найактуальнішими для дрібно- та середньотоварних виробників. Серед маркетингово-логістичних каналів СОК домінують переробні підприємства. Переважно вони представлені приватно-корпоративними молокозаводами, для яких кооперативи фактично є організованими суб'єктами на території певних сировинних зон. Певна частина продукції, яка реалізується через сучасні СОК в Україні, збувається трейдерам-посередникам, а також на гуртово-роздрібних ринках. На сучасному етапі пріоритетними напрямами розвитку мають стати молочні та плодоовочеві логістично-маркетингові кооперативи, як альтернатива потужному приватно-корпоративному агробізнесу в Україні.

Управління маркетингово-логістичною системою розподілу продукції у плодоовочевому обслуговуючому кооперативі доцільно здійснювати на основі інтегрування принципів концепції DRP, методу «дерево рішень» та лінійного програмування. «Дерево рішень» має враховувати основні варіанти післязбиральної доробки і логістичного сервісу та ймовірнісні оцінки щодо можливого сприятливого попиту, обсягу продажу і рівня доходу з одиниці продукції для учасників кооперації. Обсяги реалізації плодоовочевої продукції за каналами збуту, а також з різною мірою доробки і логістичного сервісу виконуватимуть роль змінних задачі лінійного програмування. В обмеженнях можна описати рівень критичної тривалості надходження овочів та фруктів до споживача після збирання, а також очікуваний рівень попиту і обсяг контрактових зобов'язань. Крім того, в обмеженнях необхідно враховувати і ймовірності з «дерева рішень» щодо максимізації прибутків членів плодоовочевого кооперативу. За таких умов оптимальна функція може бути визначена в контексті місії обслуговуючого кооперативу - мінімум вартості послуг для своїх членів. Цей підхід дозволить отримати рекомендований пакет диверсифікації кооперативних замовлень і продажів, а також більш раціонально використовувати існуючі потужності плодоовочевого кооперативу та мінімізувати витрати на послуги для своїх членів. Він сприятиме і зменшенню ризиків аграрних товаровиробників щодо несприятливої кон'юнктури ринку під час реалізації овочів та фруктів через кооператив.

Подальші дослідження варто орієнтувати на удосконалення організації та адаптацію «витягаючих» операційних систем в середовищі маркетингово-логістичної діяльності аграрних обслуговуючих кооперативів.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.