Організаційно-технологічні основи теорії прийняття рішень

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Організаційно-технологічні основи теорії прийняття рішень

У середині 60-Х років XX ст. в інформаційних системах першого покоління для кожної задачі готувалися окремі дані і відповідна математична модель (діалогова обробка запитів, бухгалтерський облік, системи електронної обробки даних - EDP, Electronic Data Processing), що призводило до надмірності даних і моделей.

Потім з'явився новий тип інформаційних систем другого покоління - управлінські (Management Information Systems - MIS), основна мета яких полягала у забезпеченні менеджерів звітами, необхідними для прийняття управлінських рішень. Проте жорстко задані форми результатів систем підготовки звітів не відповідали вимогам менеджерів 80-х років минулого століття, і зростав обсяг дублювання інформації у зв'язку з несумісністю програмних застосувань. Унаслідок цього з'явилася концепція створення єдиної централізованої бази даних, що стала основою для побудови загального інформаційного та математичного забезпечення (база моделей) у системах третього покоління - системах підтримки прийняття рішень (СППР) (Decision Support Systems (DSS)). Ці системи мали забезпечувати менеджерів спеціалізованою інтерактивною підтримкою процесів прийняття рішень задач у динамічному інформаційному середовищі.

СППР виникли у результаті розвитку управлінських інформаційних систем і систем управління базами даних на початку 70-х років минулого століття. Базисом СППР слугував комплекс взаємопов'язаних моделей з відповідною інформаційною підтримкою, експертні, інтелектуалізовані системи з розробленими онтологіями, що включають досвід рішення задач управління і забезпечують участь колективу експертів у процесі прийняття раціональних рішень.

Є кілька загальноприйнятих визначень СППР.

Система підтримки прийняття рішень - це діалогова автоматизована система, що використовує правила прийняття рішень і відповідні моделі з базами даних, а також інтерактивний комп'ютерний процес моделювання. СППР - сукупність процедур з обробки даних та ідей, які допомагають ОПР у прийнятті рішень, що базується на використанні моделей.

СППР- це інтерактивні автоматизовані системи, що допомагають використовувати дані і моделі для вирішення слабкоструктуро-ваних проблем.

СППР - це системи, що мають засоби введення, зберігання й аналізу даних, які стосуються певної ПрО з метою прийняття рішень.

За допомогою СППР можуть вирішуватися неструктуровані і слабкоструктуровані багатокритеріальні задачі.

Інформаційні системи можуть забезпечувати різні інформаційні управлінські потреби менеджерів. Вид інформації, яку отримує особа, що приймає рішення (ОПР), залежить від глибини рішення та структуризації ситуацій. Рівнями прийняття управлінських рішень, які мають підтримуватися в успішно функціонуючій організації інформаційними технологіями, є стратегічний, тактичний та оперативний менеджмент.

Рішення, що приймаються на рівні операційного менеджменту, структуровані, слабкоструктуровані, не структуровані. Проблеми, що вирішуються в ІС підприємства:

1. Структуровані проблеми, в яких істотні залежності подані у вигляді формалізованих алгоритмів, які легко програмуються.

До них належать облік і контроль, простий динамічний та структурний аналіз, оформлення документів, їх тиражування тощо. Хороша структурованість проблеми означає не її простоту, а тільки формалізованість застосування для її розв'язання математичних методів і, зокрема, методів дослідження операцій, у багатьох випадках пов'язаних зі значними труднощами.

2. Слабкоструктуровані проблеми, в яких частина істотних залежностей формалізована, а частина - ні.

Для цих проблем характерна відсутність методів розв'язання на основі безпосередніх перетворень даних. Постановка задачі вимагає прийняття рішень в умовах неповної інформації. Іноді на основі теорії нечітких множин можна побудувати формальні схеми рішень. До слабкоструктурованих проблем належать розподіл капіталовкладень, вибір проектів проведення наукових досліджень і розроблень. Слабкоструктурованим проблемам притаманні такі особливості:

багатоваріантність рішень;

рішення стосуються майбутнього;

вимоги щодо вартості й часу визначені не повно;

рішення потребує комбінації різних ресурсів;

реалізація рішень пов'язана з ризиком щодо великих обсягів ресурсів.

Концептуальна модель слабкоструктурованих задач може бути створена тільки на основі додаткової інформації, яку передає особа, що бере участь у вирішенні проблеми. Тому такі моделі не можуть бути об'єктивними, для них складно застосовувати математичні методи.

3. Неструктуровані проблеми, для яких описано лише важливі ресурси, ознаки й характеристики, проте кількісні залежності між ними не відомі.

До них належить значна частина проблем прогнозування, перспективного планування, організаційного управління. їх розв'язання потребує неформальних процедур, що базуються на інформації з високим рівнем невизначеності. Більшість неструктурованих проблем вирішується за допомогою евристичних методів, що цілком залежать від особистих характеристик людини (інформованості, кваліфікації, таланту, інтуїції тощо).

Різним класам завдань організаційного управління відповідають певні групи працівників підприємств (керівників, спеціалістів, технічних працівників).

Керівники вирішують, як правило, неструктуровані та, меншою мірою, слабкоструктуровані проблеми. Творчий елемент діяльності керівників максимальний, а рутинна робота має бути зведена до мінімуму.

Ефективність функціонування підприємств значною мірою визначається продуктивністю діяльності спеціалістів, які вирішують слабкоструктуровані проблеми. Творчий аспект у їхній роботі досить високий і залежить від конкретного змісту поточних завдань. Спеціалісти забезпечують практично всю інформаційну підготовку для прийняття рішень.

Технічні працівники - коректори, касири, експедитори тощо, робота яких регламентована, але вимагає розуміння інформації, та друкарки, секретарі тощо, які володіють суто виробничими навичками, - виконують усю рутинну роботу, вирішуючи чітко поставлені завдання. Діяльність технічного персоналу не вимагає складної методологічної бази й реалізується у межах звичайних ІС.

Згідно з думкою І. Тюрбана СППР має такі основні характеристики: 1) використовує дані і моделі; 2) призначена для допомоги менеджерам у прийнятті рішень для слабоструктурованих і неструктурованих задач; 3) підтримує, а не замінює, прийняття рішень менеджерами; 4) мета СППР - поліпшення ефективності рішень.

І. Тюрбан запропонував список характеристик ідеальної СППР, зокрема таких: працює зі слабкоструктурованими рішеннями; призначена для ОПР різного рівня; може бути адаптованою для групового та індивідуального використання; підтримує як взаємозалежні, так і послідовні рішення; підтримує три фази процесу рішення (інтелектуальну частину, проектування і вибір); підтримує різноманітні стилі і методи рішення, що може бути корисним при рішенні задачі групою ОПР; є гнучкою і адаптується до змін як організації, так і її оточення; проста у використанні і модифікації; "покращує ефективність процесу прийняття рішень; дає змогу ОПР управляти процесом прийняття рішень за допомогою комп'ютера; підтримує еволюційне використання ІС і легко адаптується до вимог, що змінюються; може бути легко побудована; підтримує моделювання; дозволяє використовувати знання.

Розглянемо історію створення СППР.

До середини 60-х років минулого століття створення ІС було дуже дорогою справою, тому перші ІС менеджменту (Management Information Systems - MIS) були створені в ці роки лише в деяких компаніях. MIS призначалися для підготовки періодичних структурованих звітів для менеджерів.

У кінці 60-х років з'являється новий тип ІС - модель-орієн-товані СППР (Model-oriented Decision Support Systems - DSS), або системи управлінських рішень (Management Decision Systems - MDS).

На думку піонерів СППР П. Кіна і М. Скотта-Мортона концепція підтримки рішень була розвинена на основі "теоретичних досліджень у сфері прийняття рішень і технічних праць зі створення інтерактивних комп'ютерних систем".

У 1971 р. було опубліковано книгу Скотта-Мортона, в якій вперше були описані результати впровадження СППР, що базується на використанні математичних моделей. У1974 р. було дано визначення ІС менеджменту MIS: це інтегрована людино-машинна система забезпечення інформацією, що підтримує функції операцій, менеджменту і ухвалення рішень в організації. Системи використовують комп'ютерну техніку і програмне забезпечення, моделі управління і прийняття рішень, а також базу даних. У 1975 р. Дж. Літл запропонував критерії проектування СППР у менеджменті.

У 1980 р. опубліковано дисертацію С. Альтера, в якій він визначив основи класифікації СППР.

У 1981 р. створено теоретичні основи проектування СППР¹, було виділено необхідні компоненти, властиві всім СППР. До них належать: 1) мовна система (Language System) - СППР може приймати всі повідомлення; 2) система презентацій (Presentation System) - СППР може видавати свої повідомлення; 3) система знань (Knowledge System) - усі знання СППР зберігає; 4) система обробки завдань (Problem-Processing System) - програмне застосування, що намагається розпізнати і вирішити задачі під час роботи СППР.

У 1981 p. Р. Спрага та І. Карлсон описали, яким чином на практиці можна побудувати СППР. Тоді було розроблено інформаційну систему керівника (Executive Information System (EIS) - комп'ютерна система), призначену для забезпечення поточної адекватної інформації для підтримки прийняття управлінських рішень менеджером.

Починаючи з 1990-х років розробляються сховища даних. У 1993 р. Кодд для СППР спеціального вигляду запропонував термін "оперативний аналіз даних" - онлайнову аналітичну обробку даних для підтримки прийняття важливих рішень, OLAP (Online Analytical Processing), що детальніше розглядатиметься у наступному розділі. Початкові дані для аналізу подаються у вигляді багатовимірного куба, за яким можна одержувати потрібні звіти. Виконання операцій над даними здійснюється OLAP-машиною. За місцем розміщення OLAP-маши-ни поділяються на OLAP-клієнти і OLAP-сервери. OLAP-клієнт проводить побудову багатовимірного куба і обчислення на клієнтському ПК, а OLAP-сервер одержує запит, обчислює і зберігає агрегатні дані на сервері, видаючи тільки результати.

На початку нового тисячоліття була створена СППР на основі Web.

У 2005 р. в Москві на Міжнародній конференції "Інформаційні і телемедичні технології в охороні здоров'я" (ІТТНС 2005) російський вчений Пастухов представив СППР нового класу PSTM (Personal Information Systems of Top Managers). Основною відмінністю PSTM від існуючих СППР є побудова системи для ОПР з попередньою логіко-аналітичною обробкою інформації в автоматичному режимі і виведенням інформації на один екран.

2. Класифікація СППР

Для СППР нині немає загальноприйнятої вичерпної класифікації. Різні автори пропонують різні класифікації.

На рівні користувача НаеНепзсІтіІег (1999) поділяє СППР на пасивні, активні і кооперативні СППР. Пасивною СППР називається система, яка допомагає процесу прийняття рішення, але не може внести пропозицію, щоб було прийнято рішення. Активна СППР може здійснити пропозицію, яке рішення слід вибрати. Кооперативна дає ЛПР можливість змінювати, поповнювати або покращувати рішення, пропоновані системою, надсилаючи потім ці зміни в систему для перевірки. Система змінює, поповнює або покращує ці рішення і посилає їх знову користувачеві. Процес триває до отримання узгодженого рішення.

На концептуальному рівні Power (2003) вирізняє СППР, орієнтовані на дані (Data-driven DSS, Data-oriented DSS); СППР, орієнтовані на моделі (Model-driven DSS); СППР, орієнтовані на знання (Knowledge-driven DSS); СППР, орієнтовані на документи (Document-driven DSS); СППР, орієнтовані на комунікації і групові СППР (Communications-Driven Group DSS); інтерорганізовані та інтраорганізовані СППР (Inter-Organizational або Intra-Organizational DSS); спеціалізовані СППР або СППР загального призначення (Function-Specific або General Purpose DSS); СППР на базі Web (Web-Based DSS).

СППР, керовані моделями, характеризуються переважно доступом і маніпуляцією з математичними моделями (статистичними, фінансовими, оптимізаційними, імітаційними). Слід зазначити, що деякі OLAP-системи, які дають змогу здійснювати складний аналіз даних, можуть бути віднесені до гібридних СППР, що забезпечують моделювання, пошук і обробку даних.

Керована повідомленнями СППР підтримує групу користувачів, що працюють над виконанням загальної задачі.

СППР, керовані даними, або СППР, орієнтовані на роботу з даними, здебільшого орієнтуються на доступ і маніпуляції з даними. СППР, керовані документами (Document-Driven DSS), управляють, здійснюють пошук і маніпулюють неструктурованою інформацією, заданою в різних форматах. Нарешті, СППР, керовані знаннями, забезпечують рішення задач у вигляді фактів, правил, процедур.

На технічному рівні Power (1997) розрізняє СППР всього підприємства і настільну СППР. СППР всього підприємства підключена до великих сховищ даних і обслуговує менеджерів підприємства. Настільна СППР - це мала система, що обслуговує тільки один комп'ютер користувача.

Залежно від даних, з якими ці системи працюють, СППР умовно можна поділити на оперативні, тактичні і стратегічні. Оперативні СППР призначені для негайного реагування на зміни поточної ситуації в управлінні фінансово-економічними процесами компанії. Тактичні СППР орієнтовані на прийняття рішень для тактичного менеджменту. Стратегічні СППР орієнтовані на аналіз значних обсягів різноманітної інформації, що надходять з різних джерел для стратегічного менеджменту. Найважливішою метою цих СППР є пошук найбільш раціональних варіантів розвитку бізнесу компанії з урахуванням впливу різних чинників, таких як кон'юнктура ринків, зміни фінансових ринків і ринків капіталів, зміни у законодавстві.

Залежно від даних, з якими працюють СППР, вирізняють два основних типи: EIS і DSS. СППР першого типу одержали назву виконавчих інформаційних систем (ВІС). Вони є кінцевими наборами звітів, побудованими на підставі даних із транзакційної інформаційної системи підприємства, що адекватно відображає в режимі реального часу основні аспекти виробничої і фінансової діяльності. Для ВІС характерні такі основні риси:

звіти базуються на стандартних для організації запитах;

звіти подаються у зручному вигляді, що включає, разом з таблицями, ділову графіку, мультимедіа тощо;

орієнтовані на вертикальний ринок, наприклад фінанси, маркетинг, управління ресурсами.

СППР другого типу достатньо глибоко опрацьовують дані, спеціально перетворені так, щоб їх було зручно використовувати у процесі прийняття рішень. Невід'ємним компонентом СППР цього рівня є правила прийняття рішень, які на основі агрегованих даних дають можливість менеджерам компанії обґрунтовувати свої рішення, використовувати чинники стійкого зростання бізнесу компанії і знижувати ризики. Технології цього типу будуються на принципах оперативного аналізу даних.

Залежно від специфіки розв'язуваних задач і використовуваних технологічних засобів процесу створення систем можна виокремити такі СППР: спеціалізовані СППР, СППР-генератори, СППР-інструментарій.

Спеціалізовані (прикладні) СППР призначені для використання кінцевими користувачами. Вони дають можливість індивідуальному ОПР чи колективу ОПР справитись зі специфічною множиною пов'язаних проблем у конкретних ситуаціях.

СППР-генератор - це пакет пов'язаних один з одним програмних засобів (пошуку і видачі даних, моделювання тощо), який дає змогу легко і швидко створювати спеціалізовану СППР. Концептуальна структура СППР-генератора, яка відображає користувацьку позицію, включає п'ять компонент: управління інтерфейсом користувача; управління представленням; управління аналізом; системне управління; управління здобуття даних.

СППР-інструментарій охоплює основну область технології, що використовується для побудови СППР, і відповідає найвищому рівню технологічності. Він надає в розпорядження розробників СППР найбільш потужні програмні засоби, у тому числі спеціалізовані мови, вдосконалені операційні системи, засоби вводу-виводу інформації.

менеджер управлінський інтерактивний

Размещено на Allbest.ru