Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Компоненти ділового спілкування та комунікативна ситуація

діловий спілкування комунікація маніпулювання

Комунікація, яка розгортається у сфері офіційних відносин і спрямована на розв'язання конкретної проблеми або досягнення необхідного результату, з урахуванням спільних інтересів і мети комунікантів, називається діловою. Ділове спілкування - найбільш масовий різновид спілкування людей в соціумі. Без нього неможливі відносини в сфері економічних, правових, дипломатичних, комерційних, адміністративних відносин.

Уміння успішно вести ділові переговори чи грамотно й правильно скласти документ нині є обов'язковою вимогою до професійної культури менеджерів, керівників усіх рівнів, референтів, службовців. Для досягнення високої результативності в управлінській діяльності людина повинна оволодіти відповідними знаннями щодо правил, форм і методів ведення ділової комунікації, про постулати ділового спілкування.

Ділове спілкування завжди доцільне. А отже, сама організація ділового спілкування, вибір комунікативних стратегій і тактик, використання мовних засобів у діловому мовленні чітко підпорядковані меті досягнення позитивного результату в розв'язанні конкретного питання.

Проте сфера ділового спілкування не позбавлена й проблем, які виникають в царині морально-етичних відносин.

З-поміж найважливіших одвічних моральних дилем, які постають перед суб'єктами ділових відносин, виділяють співвідношення мети й засобів її досягнення; співвідношення особистих і суспільних інтересів; вибір між короткотривалою вигодою і довготривалим результатом; співвідношення матеріальних і духовних цінностей під час прийняття рішень.

Із метою віднайдення найбільш сприятливих і прийнятних для всіх сторін ділового спілкування були вироблені принципи й положення професійної етики.

Професійна етика - це конкретно визначений набір морально-етичних норм, які є регулятором поведінки у будь-якій професійній діяльності. Така рольова етика забезпечує позитивне й результативне розв'язання суперечливих із позиції моралі проблем. Професійна етика вивчає професійну мораль як конкретизацію загальних моральних принципів і норм щодо особливостей того чи того різновиду професійної' діяльності. Так формуються загальні принципи професійної поведінки як орієнтири дотримання загальносуспільних моральних норм.

В умовах сучасних ринкових відносин ключові етичні проблеми в діловому спілкуванні виникають як на макрорівні, так і на мікрорівні.

Так, на макрорівні з-посеред проблем морально-етичного характеру виокремлюють:

* відносини між організаціями;

* відносини між організаціями і державою;

* відносини між організаціями-виробниками і споживачами;

* відносини між організаціями і власниками (інвесторами);

* відносини між організаціями і місцевими громадами й товариствами;

* відносини між організаціями та довкіллям.

На мікрорівні серйозні моральні проблеми можуть виникати всередині організацій на таких ділянках, як:

* прийняття управлінських рішень;

* відносини між керівниками й підлеглими;

* службове викриття;

* гендерна політика;

* взаємні послуги.

Для розв'язання етичних проблем, які виникають у ділових відносинах на макро- й мікрорівні, створюють етичні кодекси.

Етичний кодекс є зведенням правил і норм поведінки, які виконують учасники певної групи. За допомогою кодексу задаються певні моделі поведінки та єдині стандарти відносин і спільної діяльності.

Кодекси регламентують поведінку фахівця у складних етичних ситуаціях, характерних для певної професії, підвищують статус професійного товариства в соціумі, формують довіру до представників тієї чи тієї професії.

Найважливіше завдання кодексу професійної або корпоративної етики - встановити пріоритети щодо цільових груп і шляху узгодження їхніх інтересів.

Кодекс професійної етики

1. Кодекс професійної етики - нормативний акт, спрямований на захист законних прав та інтересів власника засобів пенсійних накопичень і застрахованих осіб. Його положень повинні дотримуватися посадовці та працівники організацій.

Кодекс корпоративної етики

Кодекс корпоративної етики може виконувати три основні функції:

Репутаційна функція кодексу полягає у формуванні довіри до компанії з боку референтних зовнішніх груп (опис політик, традиційно закріплюваних у міжнародній практиці стосовно клієнтів, постачальників, підрядчиків). Таким чином, кодекс, що є інструментом корпоративного PR, підвищує інвестиційну привабливість компанії. Наявність у компанії кодексу корпоративної етики стає загальносвітовим стандартом провадження бізнесу.

Управлінська функція кодексу полягає в регламентації поведінки в складних етичних ситуаціях. Підвищення ефективності діяльності співробітників здійснюється шляхом:

* регламентації пріоритетів у взаємодії із значущими зовнішніми групами;

* визначення порядку ухвалення рішень у складних етичних ситуаціях;

* вказівки на неприйнятні форми поведінки.

Корпоративна етика, крім того, є складовою частиною корпоративної культури. Кодекс корпоративної етики - особливий чинник розвитку корпоративної культури. Кодекс може транслювати цінності компанії всім співробітникам, орієнтувати співробітників на єдині корпоративні цілі і тим самим підвищувати корпоративну ідентичність.

Морально-етичні зобов'язання менеджера:

* не здійснювати на користь клієнтів дій, які могли б поставити під сумнів незалежність діяльності менеджера;

* дотримуватися конфіденційності інформації, отриманої від клієнта;

* проявляти старанність і ретельність, здійснюючи дослідження й даючи інвестиційні рекомендації;

* мати раціональну основу для таких рекомендацій або дій, підкріплену відповідними науковими дослідженнями;

* здійснювати відповідні записи, щоб довести раціональність, обґрунтованість і послідовність своїх рекомендацій і дій;

* докладати раціональні зусилля, щоб уникати будь-яких перекручень матеріалу при поширенні інвестиційної інформації;

* постійно підвищувати свій професійний рівень, компетентність, вивчати чинне законодавство.

Професіоналізм і компетентність

1. Менеджер повинен мати необхідну кваліфікацію, володіти умінням і досвідом для виконання аналітичних звітів і видачі рекомендацій. Йому необхідно мати вищу профільну освіту або за відсутності такої бути здатним продемонструвати вміння працювати в тому напрямі інвестиційного аналізу, в якому він збирається провадити свою професійну діяльність. Він має знати, розуміти й уміти правильно використовувати ті визнані методи і способи, які необхідні для отримання якісного фінансового й інвестиційного аналізу.

Размещено на Allbest.ru