Комунікаційна діяльність СФГ "Надія"

Кодування інформації. Щоб ідея була зрозуміла, відправник повинен за допомогою спеціальних символів закодувати інформацію з тим, щоб надати їй певну форму.

Декодування і сприйняття інформації - це процес перекладу символів повідомлення в думці одержувача.

Якщо символи, використовувані відправником, мають для одержувача таке ж значення, то він правильно зрозуміє зміст повідомлення і закладену в ньому ідею.

Інтерпретації повідомлень. На цьому етапі відправник і одержувач міняються місцями: одержувач стає відправником, формуючи свою відповідь, в якому міститься його інтерпретація отриманого повідомлення.

Передача (відправка) підтвердження. Сформульований відповідь передається одержувачу по обраному каналу зв'язку і тим самим замикається процес комунікацій.



РОЗДІЛ ІІ. РОЛЬ КОМУНІКАЦІЙ В ДІЯЛЬНОСТІ ГОСПОДАРСТВА

2.1 Соціально - економічна характеристика діяльності фермерського

Сутність селянського (фермерського) господарства

Закон спрямований на створення умов для розвитку селянських (фермерських) господарств, виробництва в них товарної сільськогосподарської продукції, забезпечення раціонального використання і збереження переданих і наданих їм земель, соціального та правового захисту цих господарств.

Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їхні батьки, діти, що досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об'єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створене однією особою.

При створенні одним із членів сім'ї селянського (фермерського) господарства інші члени сім'ї та родичі самостійно приймають рішення щодо участі у його діяльності. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами представляє голова господарства.

Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. Голова селянського (фермерського) господарства може доручати виконувати свої обов'язки і використовувати права голови одному з членів господарства. Голова і члени селянського (фермерського) господарства не можуть постійно працювати в Інших підприємствах, установах та організаціях.

Селянське (фермерське) господарство має своє найменування, печатку і штамп.

Фермерське господарство в системі ринкової економіки народногосподарського комплексу є рівноправною формою ведення господарства поряд із державними, колективними, орендними та іншими підприємствами та організаціями, господарськими товариствами. Виробничо-економічні відносини селянського (фермерського) господарства із державними, колективними, орендними та іншими підприємствами й організаціями, господарськими товариствами, окремими громадянами будуються на основі договорів. Розрахункові операції провадяться як на безготівковій основі, так і готівкою.

Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів селянського (фермерського) господарства, створює пільгові умови для кредитування, оподаткування, страхування, матеріально-технічного постачання на період становлення та подальшого розвитку селянського (фермерського) господарства. Втручання в господарську або іншу діяльність селянського (фермерського) господарства з боку державних чи інших органів, а також посадових осіб не допускається. Збитки, заподіяні селянському (фермерському) господарству неправомірним втручанням у його діяльність, підлягають відшкодуванню за рахунок винних. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом, арбітражним судом або третейським судом.

Селянське (фермерське) господарство має право бути засновником або членом асоціацій, консорціумів, корпорацій, акціонерних товариств, інших об'єднань, кооперативів, спільних підприємств з виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції, що обслуговують агропромисловий комплекс, а також несільськогосподарських підприємств і організацій, в тому числі з участю іноземних партнерів, брати участь у створенні або бути членом комерційних банків.

Селянсько фермерське господарство «НАДІЯ»

u Номер та дата державної реєстрації підприємства:№19328 від 20.01.2018року

u Назва органу, який здійснив реєстрацію: Виконавчий комітет Лубенської районної ради

u Вид діяльності: Вирощування зернових культур

u Форма власності: Приватна

u Підпорядкованість: Лубенська районна рада

u Адреса підприємства: вул. перший тупік степової 6, село Калайдинці, Лубенський район, Полтавської області.

u Адреса місцевої податкової адміністрації: Лубенська ДПІ,

u Керівник підприємства: Андреєв Артем Іванович

u Головний бухгалтер: Андреєва Людмила Олександрівна

u Відстань від центральної садиби господарства: До районного центру: 10 км,

u До обласного центру:150 км

u Кількість населених пунктів які входять до складу сільської ради: 5

u Назва центрального населеного пункту: Лубни

u Загальна земельна площа: 50 га

Характеристика підприємства.

Таблиця 2.1.1. Планування землекористування та сівозміна в СФГ «НАДІЯ» , спеціалізованого на виробництві продукції рослинництва

Номер поля	Культура	Площа
		га	%
1	Озима пшениця	30	60
2	Кукурудза на зерно	20	40
3	Всього	50	100

Підприємство матиме 50 га ріллі. На них знаходиться дві культури: озима пшениця та кукурудза на зерно. Озимої пшениці - 60%, а кукурудзи на зерно - 40%.



Таблиця 2.1.2. Планування урожайності сільськогосподарських культур для господарства, ц/га СФГ «НАДІЯ»

Номер Поля	Культура	Середньозважена Урожайність , ц/га	Приріст , ц/га	Нормативна урожайність , ц/га
1	Озима пшиниця	52	1.5	53.5
2	Кукурудза на зерно	90	1	91

Я планую нормативну урожайність: озимої пшениці - 53.5 ц/га, і кукурудзи на зерно - 91 ц/га. Априрісту: озимої пшиниці - 1.5 ц/га, кукурудзи на зерно - 1 ц/га.

Таблиця. 2.1.3. Плановий розрахунок валового виробництва продукції рослинництва

Номер Поля	Культура	Площа, га	Урожайнисть, ц/га	Валовий збір , ц
1	Озима пшениця	30	53.5	1070
2	Кукурудза на зерно	20	91	2730
Всього		50	*	3800

Розраховується валовий збір таким чином: площу множим на урожайність. Таким чином виходить: озимої пшениці - 1070ц, а кукурудзи на зерно - 2730ц. Всього - 3800ц.

Таблиця. 2.1.4. Планування грошово матеріальних витрат на виробництво продукції рослинництва

Культура	Площа , га	Валове Виробництво, ц ( після доробки)	Укрупнений норматив грошово-матеріальних затрат на 1 ц, грн	Всього затрат , грн	Собівартість продукції, грн
					Основної
Озима пшениця	30	1070	280	449400	449400
Кукурудза на зерно	20	2730	300	546000	546000
Всього	50	3800	Х	995400	995400



Напідприємстві СФГ «НАДІЯ» буде понесено затрат: по озимій пшениці - 449400 грн, а по кукурудзі на зерно - 546000 грн. Всього буде понесено затрат - 995400 грн.

Табл. 2.1.5. Планування фінансових результатів в СФГ «НАДІЯ»

Номер Поля	Культура	Валовий збір	Собівартість продукції	Вартість продукції	Прибуток
1	Озима пшениця	1070	449400	492200	42800
2	Кукурудза на зерно	2730	546000	1269450	723450
Всього		3800	995400	1761650	766250

Планую собівартітсть продукції всього - 995400 грн., а вартість продукції всього - 1761650 грн и прибуток становитеме - 766250 грн.

Для того щоб дізнатися прибуток, потрібно від валової продукції відняти собівартість продукції. І тому прибуток від озимої пшениці становитеме - 42800 грн, а від кукурудзи на зерно -723450. Всього прибутку від вирощеної продукції становитеме - 766250 грн.

2.2 Види комунікацій що застосовуються в господарстві

Загальним знаменником і в бізнесі і в менеджменті є люди і відносини між ними. Комунікації в організації забезпечують як успіх так і невдачу. При цьому комунікації однаково важливі як для організації, так і для окремих людей. Саме через комунікації керівник реалізує свою роль у міжособистісних стосунках, інформаційному обміні і процесі прийняття рішень.

Комунікації є зв'язуючим елементом процесу управління. Будь-яка діяльність в організації вимагає ефективного обміну інформацією. Якщо люди не зможуть обмінюватись інформацією, вони не зможуть

Комунікація - це процес обміну ідеями і інформацією, що веде до взаєморозуміння.

Комунікації сполучають функції управління, тому їх розглядають як сполучний процес у менеджменті. Якщо комунікаціїналагодженні погано, прийняті рішенняможуть бути помилковими, персонал може неправильно розуміти керівника, на міжособистісному рівні можуть виникати конфлікти.

Комунікації забезпечують зв'язок від керівників до підлеглих, а також між групами, і в протилежному напрямі за принципом вертикальних зв'язків. Важливими є також зв'язки між членами всередині однієї групи й групами, однаковими за службовим статусом, які утворюють горизонтальні зв'язки.

Таким чином, основними завданнями комунікацій в процесі управління є:

-пов'язання всіх елементів процесу управління;

-сприяння у прийнятті управлінських рішень;

-забезпечення інформацією всього процесу управління;

-забезпечення міжособистісних взаємостосунків в колективі. Комунікація - це те, у чому кожен бере участь щоденно, проте невсі здійснюють її ефективно. Для забезпечення комунікативних зв'язків завжди потрібно враховувати стан співрозмовника (втомленість, стресові навантаження і т.д.) і вести розмову так, щоб підтримати, а ще краще підвищити або врівноважити душевний стан співрозмовника.

Ефективні комунікації поєднують усі складові підприємства, забезпечуючи тим самим координацію завдань та дій між ними. Комунікації на підприємстві існують у різних видах відповідно до місця виникнення, напрямку здійснення, засобів передачі тощо.

Повідомлення, отримані і відправлені всередині організації, утворять її внутрішні комунікації, які можуть бути формальними або неформальними. Повідомлення, пов'язані з формальними комунікаціями, посилають по каналах, встановленим керівництвом. Однак безліч комунікацій у будь-якій організації оминають офіційні канали. Ці неформальні комунікації складаються з обміну новинами між людьми, які, будучи формально не пов'язаними, спілкуються по телефону, на зборах або випадкових зустрічах, обідніх перервах тощо.

Внутрішні комунікації в організації здійснюються або по горизонталі або по вертикалі. Горизонтальні комунікації - це комунікації між рівними за статусом людьми (люди, які знаходяться на одному рівні в ієрархії організації). Вертикальні комунікації - це комунікації між начальником і підлеглим, субординаційна комунікація. Комунікації направлені від керівника до підлеглого називаються прямими (направлені вниз), а від підлеглого до керівника - зворотними (направлені нагору).

2.3 Аналіз ефективності комунікаційного процесу в господарстві

Комунікаційним називають процес, у ході якого дві чи більше особи обмінюються і осмислюють отриману інформацію, мета якої полягає в мотивуванні певної поведінки чи впливу на неї. Отже, елементами комунікаційного процесу в першу чергу є особи, що обмінюються інформацією - відправник та отримувач.

У найпростішому вигляді модель комунікаційного процесу може розглядатися як проста одностороння дія.

Дана модель передбачає, що інформація сприймається одержувачем так, як була відправлена. Проте комунікаційний процес не завжди буває ефективним, оскільки інформація при її передачі може викривлятися або втрачатися, щоспричинятиме її неправильне розуміння і, як наслідок, прийняття неправильного рішення.

На сприйняття інформації отримувачем впливає багато чинників, які залежать як від його власних характеристик (рівень знань, емоційно-психологічний стан, вік), так і від стану середовища передачі інформації (організаційні, технічні перешкоди тощо). Тому відправнику інформації не слід обмежуватися простою її передачею, він мусить впевнитися у тому, що повідомлення сприйнято і осмислено адресатом саме так, якпередбачалося. Для цього невід'ємним елементом комунікаційного процесу має бути зворотний зв'язок. Він значно зменшує чи усуває можливе спотворення інформації внаслідок так званого "шуму” ("шумом” вважається і неуважність співрозмовника, і наявність інших джерел інформації, і поганий технічний стан каналів зв'язку і специфіка стосунків "керівник-підлеглий” тощо).

Таким чином, елементами комунікаційного процесу є:

1. Відправник - особа, яка хоче донести свою ідею чи емоції до інших.

2. Повідомлення - це осмислене формулювання ідеї, закодоване певним чином длявідправки адресату.

3. Канал - засіб, за допомогою якого повідомлення надходить до отримувача.

4. Отримувач - це адресат, особа, якій призначена інформація і яка інтерпретує для себе її значення.

5. Зворотний зв'язок - це реакція отримувача на повідомлення, яка несе відправнику інформацію щодо того, наскільки вірно було інтерпретовано його вихідне послання.

Модель комунікації як процесу.

Комунікаційний процес починається тоді, коли одна особа (відправник) вирішує повідомити якийсь факт, ідею чи іншу інформацію іншій особі (отримувачу). Ця інформація є важливою для відправника і він вважає, що її можна використати длядосягнення певних цілей, обговоривши попередньо це з іншою зацікавленою людиною. Для цього відправник так подає інформацію (ідею), щоб вона була своєчасно прийнята отримувачем і дала йому можливість вірно інтерпретувати ситуацію. Останнє можливе у тому разі, коли ідея буде передана у виглядізручного для сприйняття повідомлення, яке надійде отримувачу за допомогою такого засобу (каналу), який мінімізує її спотворення,забезпечить потрібну швидкість передачі і дасть змогу без особливих зусиль розкодувати надіслану інформацію.

Комунікаційний процес вважається завершеним, коли отримувач показав своє розуміння інформаціївідправнику. Для цього застосовується зворотний зв'язок, у ході якого і прояснюється, наскільки вірно зрозуміла інформація отримувачем. Отже, можна виділити такі етапи комунікаційного процесу:

1. Зародження ідеї.

2. Кодування інформації і вибір каналу передачі.

3. Передача ідеї.

4. Декодування (переклад символів відправника у думки отримувача, який дозволяє зрозуміти ідею).

5. Зворотний зв'язок.

Ефективність комунікації визначається тим, наскільки вона допомагає вплинути на поведінку адресата у бажаному напрямку. Це досягається завдяки здійсненню комунікацій з врахуванням деяких аспектів психології людини:

1. Привернення уваги адресата. Приймаючи рішення про передачу тієї чи іншої інформації, слід впевнитися, що співрозмовник налаштований на її сприйняття і віддає їй перевагу, незважаючи на можливу присутність інших інформаційних джерел. (Це надзвичайно важливо при спілкуванні із начальником, особливо якщо він тяжіє до авторитарного стилю управління. Комунікація може просто-напросто не відбутися).

2. Формулювання повідомлення. Фахівці у сфері психології управління радять, формулюючи повідомлення, дотримуватись певної його структури.



РОЗДІЛ ІІІ. МЕТОДИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КОМУНІКАЦІЙ

3.1 Вдосконалення міжособистісних комунікацій

У менеджерів вищої ланки відсоток робочого часу, зайнятий спілкуванням, доходить до 80%. Ясно, що за таких умов відсутність навичок міжособистісних комунікацій різко знижує ефективність професійної діяльності менеджера.

Будь-яке спілкування починається з того, що в одного з учасників комунікації з'являється бажання виразити певну думку. Так виникає зміст повідомлення, що посилає одна людина іншій, причому вербальна інформація може бути цілком конкретною, але існує безліч способів передати її, користуючись різноманітними видами невербального спілкування. Ефективність комунікацій зменшується, або виникають труднощі при спілкуванні у людей, які мають різний рівень знань, тобто бракує компетенції в обговорюваній області.

Виявляється, людина майже ніколи не може абсолютно точно виразити свою думку або почуття -- цьому перешкоджають “комунікативні шуми”. Термін «шум» використовується в теорії комунікацій майже в тому ж значенні, що, наприклад, в електроніці - це все, що приводить до “перекручування” вихідного. сигналу (у нашому випадку - змісту повідомлення). Джерела комунікативних шумів різноманітні.

Особливо слід зазначити культурологічний шум. Процес спілкування має виражене забарвлення як національної, так і професійної культури. Незнання певних правил спілкування (наприклад, невірне використання жесту) може привести до повного перекручування змісту повідомлення. Погане знання мови також може призвести до “перекручування” змісту повідомлення

Людина, яка бажає поліпшення навичок комунікацій, повинна опановувати мистецтвом керування своїми невербальними сигналами та мистецтвом читання “сигналів” співрозмовника. Дослідження показують, що невербальні елементи становлять більше половини всіх елементів при міжособистісному спілкуванні. Кожній людині необхідно пам'ятати, що в процесі спілкування у неї працюють певні “ментальні фільтри” (заздалегідь сформовані установки та переконання).

Наприклад, якщо колега попередить вас, що у вас мають бути переговори з дуже розумним і жорстким партнером, то ви, мабуть, під час переговорів будете проявляти особливу обережність, підозрюючи підступ навіть там, де його насправді немає - це і є дія ментального фільтра.

Аналогічну роль грають емоційні фільтри, тобто ті емоції, які вами володіли безпосередньо перед актом комунікації. Так, негативні емоції змушують нас дивитися на все, що відбувається через “темні окуляри”, а позитивні емоції - через “рожеві” окуляри. Таким чином, під впливом всієї сукупності комунікативних шумів зміст повідомлення, яке передається, може істотно спотворюватися. Потім повідомлення сприймається адресатом (іншою стороною) і на цьому етапі можуть додатися нові шуми (згадайте хоча б тріск у слухавці).

Але нехай повідомлення в тій або іншій формі все-таки дійшло до адресата, який має сприйняти його зміст. При сприйнятті повідомлення адресат буде виходити із власного життєвого та професійного досвіду, який може суттєво відрізнятися від досвіду відправника повідомлення. Це означає, що додадуться додаткові шуми, тепер уже пов'язані з людиною, яка приймає повідомлення.

Джерела шумів практично не відрізняються від тих, що були перераховані при описі процесу передачі повідомлення. Розглянемо приклад, який демонструє виникнення інформаційного шуму. Демонстрація проводиться у вигляді гри: троє добровольців виходять з аудиторії. Членам групи, які залишилися, зачитується спеціально написана розповідь. Читати її треба повільно, з коментарями; можна пояснити слухачам основну думку цієї розповіді. Потім запрошують першого учасника експерименту і при ньому розповідь зачитують ще раз, але вже швидко, скоромовкою, не підкреслюючи основної думки.

Особливо важливо, щоб спочатку випробуваний не розумів, навіщо та що читають. Після завершення читання випробуваного просять запросити другого учасника експерименту і переказати йому почуте, потім запрошують третього учасника і другий учасник вправи переказує третьому учаснику почуту інформацію. Слухачі спостерігають, як наростає інформаційний шум. По закінченні гри (коли третій випробуваний розповість, що він почув) розповідь зачитується знову, і група обговорює динаміку та причини наростання інформаційних шумів.

Кожна людина має певні комунікаційні навички: слухання, читання, мовні навички, навички письма. На ефективність комунікацій впливають вербальні і невербальні чинники. До вербальних ми відносимо такі види комунікацій як телефонна розмова, голосовий зв'язок, нарада, переговори, доповідь, презентація, лист, звіт. До невербальних комунікацій можна віднести жест, вираз обличчя, позу, інтонацію, гучність голосу.

Серед факторів, що впливають на ефективність спілкування, першими виділяються навички вербальних комунікацій. На якість вербальних комунікацій досить сильно впливає також тип особистості людини. Визначення типу особистості є широко розповсюдженою технікою. На практиці використовуються різні класифікації наприклад з 1980р. на теренах пострадянського простору відома «модель А», яку розробила А. Аугустінавічюте. Вона, як і інші класифікації базується на типології особистості швейцарського психолога К.Г. Юнга. На його думку кожна людина унікальна, але в поведінці різних людей є спільні риси.

В своїй роботі «Психологічні типи» К. Юнг пропонує такі виміри: екстраверсія-інтроверсія (поновлення енергії): екстраверт здобуває енергію із зовнішнього світу, інтроверт поповнює енергію із свого внутрішнього світу; мислення-почуття (прийняття рішень): людина логічного типу приймає рішення спираючись на логіку, об'єктивні міркування, людина почуттів приймає рішення “серцем”, спираючись на суб'єктивні цінності; відчуття-інтуїція (збір інформації): людина відчуттів збирає інформацію за допомогою п'яти органів відчуттів, спираючись на реалії, людина інтуїтивного типу отримує інформацію переважно за допомогою “шостого відчуття” і віддає перевагу можливостям; раціональність-іраціональність (спосіб життя): людина раціонального типу веде “розпланований”, впорядкований спосіб життя, людина іраціонального типу віддає перевагу гнучкому довільному способу життя. Ось деякі рекомендації щодо спілкування із представниками деяких типів особистості.

Спілкуючись з людиною, яка відноситься до сенсорного типу, рекомендують бути точним у викладенні фактів, спиратися на минулий досвід, треба достеменно знати свою справу, підтверджувати свою думку за допомогою документів. Спілкуючись з людиною, яка відноситься до інтуітивного типу, рекомендують зосереджуватися на ситуації в цілому, використовувати уявлення цієї людини, будувати свою поведінку на реакції співрозмовника. Спілкуючись з людиною, яка відноситься до логічного типу, рекомендують під час дискусії використовувати логічні висновки, зберігати спокій, аналізувати різні варіанти з всіма “за” та “проти”.

Спілкуючись з людиною, яка відноситься до етичного типу (людина почуттів), рекомендують з самого початку спілкування намагатися встановити дружні стосунки, демонструвати інтерес до того, про що говорить ваш співрозмовник, налаштовуватися на пошук компромісів. К.Юнг стверджує, немає поганих типів, ми всі різні.

Ефективне спілкування збільшує взаємопорозуміння між партнерами, якщо воно максимально вільне від перекручування. Знання типу особистості партнера по спілкуванню допоможе в процесі спілкування і досягнення порозуміння. Ця техніка не є абсолютною гарантією успіху, але вона дає вам ще одну можливість його домогтися. Вмінням визначати тип особистості повинен володіти кожний керівник, щоб мати можливість ефективно здійснювати комунікації із своїми підлеглими, колегами, партнерами, тощо.

3.2 Засоби подолання комунікаційних перешкод

На шляху руху інформації від відправника до одержувача зустрічаються різні перешкоди, які можуть носити як психологічний особистісний характер так і організаційний. Найрозповсюдженіший перелік цих бар'єрів враховує такі основні категорії.

Змістовні бар'єри - проблеми в розумінні змісту і значення відправленого або одержаного повідомлення. Вони поділяються у свою чергу на:

фонетичні - використання елементів з інших мов і діалектів, дефекти мови і дикції, невиразність мови, порушення темпу мови, наявність значної кількості звуків і слів-паразитів;

семантичні - вкладання різного змісту, використання жаргонів і слешів;

стилістичні - неспівпадіння стилю мови комунікатора (відправника) зі змістом повідомлення;

логічні - різні логічні системи доказів.

Індивідуальні бар'єри - проблеми, пов'язані з індивідуальними особливостями мислення чи роботи, які можуть визначатися фізичними недоліками, хворобами, і проблеми, пов'язані з особистими комунікативними навичками в одержанні і передачі інформації, що можуть визначатися невмінням слухати та висловлювати свою думку, поганою увагою при читанні, психічним настроєм, очікуваним задоволенням або незадоволенням від повідомлення.

Соціально-культурні бар'єри - різний рівень розвитку соціального інтелекту. Вони поділяються на:

етичні - неспівпадіння норм поведінки керівника і підлеглого;

рольові - інтерпретація повідомлення з позиції "керівника" або "підлеглого";

бар 'єри неавторитетності - низка авторитетність комунікатора;

бар 'єри світосприйняття - різні погляди на життя.

Міжособистісні бар'єри - проблеми психологічного клімату, системи цінностей і негативних установок учасників спілкування, відсутність інтересу учасників комунікаційного процесу один до одного і до повідомлення.

Організаційні бар'єри - проблеми, пов'язані з віддаленістю учасників комунікаційного процесу один від одного; зі спеціалізацією завдань; з розходженнями в сфері влади, авторитету і статусу осіб, які спілкуються; із власністю на інформацію; неефективним зворотнім зв'язком; незадовільною структурою підприємства; інформаційним перекручуванням.

Економічні, географічні та часові бар'єри - проблеми часових і грошових ресурсів, різного місця розташування і впливу часу на одержання повідомлення.

Проблеми каналів і засобів поширення інформації - перевантаження каналів комунікацій, проблема конфлікту між способами передачі інформації: який з них краще, (Наприклад, що краще: передати повідомлення особисто чи в письмовій формі?)



ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

В результаті виконаної роботи можна зробити теоретичні та практичні висновки та пропозиції:

Фінансово-економічний стан підприємства характеризується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов'язаннями.

Для прийняття економічних рішень користувачам фінансових звітів необхідна інформація про фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприємства. Зазначені інформаційні потреби обумовили склад фінансової звітності. За П(С)БО 1, до неї належать: Баланс; Звіт про фінансові результати; Звіт про рух грошових коштів; Звіт про власний капітал; Примітки до звітів.

Фінансовий стан є найважливішою характеристикою ділової активності й надійності підприємства. Він визначає конкурентоспроможність підприємства та його потенціал у діловому співробітництві, є гарантом ефективної реалізації економічних інтересів як самого підприємства, так і його партнерів. Тому за умов ринкової економіки істотно підвищився інтерес учасників економічного процесу до об'єктивної та вірогідної інформації про фінансовий стан підприємства. Основою методики є теорія аналізу фінансової діяльності підприємства, що розглядає поняття “стабільний фінансовий стан” не тільки як якісну характеристику його фінансів, а як і кількісно вимірюване явище.

Селянсько фемерське гсподарство «НАДІЯ» здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та свого Статуту.

Фінансовий стан Селянсько-фемерського гсподарства «НАДІЯ» залежить від того, які кошти має підприємство, звідки вони взялися і куди вкладені. Велике значення для самостійності і незалежності підприємства має власний капітал. Якщо частка власного капіталу більша, то для кредиторів та інвесторів це краще, оскільки в них є впевненість щодо повернення своїх вкладень. Від оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу значною мірою залежить фінансовий стан підприємства. Опрацювання правильної фінансової політики допоможе СФГ «НАДІЯ» підвищити ефективність своєї діяльност.

Розміщення засобів підприємства має велике значення у фінансовій діяльності і підвищенні її ефективності. Від того, які кошти вкладені в основні та оборотні засоби, скільки їх знаходиться у сфері виробництва і в сфері обігу, в грошовій та матеріальній формі, значною мірою залежать результати виробничо-фінансової діяльності і відповідно фінансовий стан підприємства.

Негативним є зростання величини та рівня витрат, пов'язаних з операційною діяльністю СФГ «НАДІЯ»: собівартість реалізованих послуг 995400грн;

Зіставлення найбільш ліквідних засобів і швидко реалізованих активів з найбільш строковими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами дає змогу виявити поточну (на найближчий час) ліквідність і платоспроможністьСФГ «НАДІЯ».

Умовою життєдіяльності і основою стабільності стану СФГ «НАДІЯ» в ринковій економіці виступає його стійкість. Одним з важливих показників, що характеризують фінансову стійкість СФГ «НАДІЯ», є коефіцієнт незалежності.

Для СФГ «НАДІЯ» можна запропонувати заходи по забезпеченню ефективності діяльності на основі маркетингових досліджень ринкового середовища. Маркетинг розглядається як організаційна система розробки, надання послуг, конкурентоспроможність якої визначається в процесі її реалізації на ринку.

Для поліпшення платоспроможності СФГ «НАДІЯ» необхідно уникати таких факторів:

-невиконання планових завдань надання послуг, порушення їх структури та асортименту, зниження якості;

-підвищення собівартості послуг;

-в умовах конкуренції втрати каналів реалізації і постійних покупців, замовників;

-неплатоспроможність самих покупців і замовників з різних на це причин;

-невиконання плану прибутку і нестаток власних джерел фінансування підприємства;

-інфляційні процеси і податкова політика;

-значне відволікання коштів у дебіторську заборгованість та у надлишкові виробничі запаси;

-низьке обертання оборотного капіталу.

Для поліпшення показників фінансової стійкості та стабільності СФГ «НАДІЯ» в процесі формування капіталу варто враховувати основні особливості кожної з його складових частин.

Підприємство, що використовує тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість, але обмежує темпи свого розвитку і можливості приросту прибутку на вкладений капітал (у зв'язку з неможливістю розширення господарської діяльності за рахунок використання позикового капіталу). СФГ «НАДІЯ» використовуючи позиковий капітал, має більш високий потенціал свого розвитку і можливості приросту рентабельності власного капіталу, однак знижує свою фінансову стійкість.

На СФГ «НАДІЯ» необхідно оптимізувати структуру капіталу за критерієм ефективності його використання.

Найбільш ефективним напрямком збільшення швидкості обертання капіталу є підвищення обсягу реалізації. Цінова, асортиментна та інші політики є основними передумовами для досягнення цих цілей. При плануванні діяльності підприємства повинна існувати взаємно узгодженість короткострокових завдань управління з довгостроковою метою. Прискоренню обороту капіталу підприємства СФГ «НАДІЯ» сприяють розвиток надання послуг, банківської кредитної системи, удосконалення роботи транспорту, зв`язку та інших галузей суспільного виробництва та соціальної сфери. Підвищення швидкості обороту капіталу є вигідним не тільки для самого підприємства, але й для клієнтів, яких воно обслуговує, і для економіки країни в цілому, оскільки всі сторони при цьому більш повно задовольняють свої потреби.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Мексон М.Альберт М. Хедодри Р. Основи менеджменту - М: дело 1994р. - 702с

2. Кузьмін О.Є. Мельник О.Г. Осгови менеджменту: підручник - 2 - вид виправлень і доповнень - Академ - видав. 2007р - 464 с.

3. Беличенко А.Г. Киялева Т.К. Менеджмент: курс лекцій

4. Васильков В.Г. Менеджмент - учебное пособие - М.Инфа - М, 2003 216 с.

5. http://bookss.co.ua/book_sutnist-znachennya-ta-osoblivosti-rozvitku-menedzhmentu_810/11_10.1.-sutnist-komunikacij-ta-h-informacijne-zabezpechennya

6. http://marketing.dovidnyk.info/index.php/sferaprumarketinguzvyazkiizgromadskistyu/antikrizovijprikonsalting/2040-kontrol__komunikativnih_kanaliv

7. http://stud.com.ua/19378/menedzhment/komunikatsiyniy_protses_ponyattya_osnovni_elementi_etapi_harakteristika

8. http://stud.com.ua/18359/marketing/osnovni_elementi_komunikativnogo_protsesu#515

Размещено на Allbest.ru