Ефективність управління корпораціями в харчовій промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІННЯ КОРПОРАЦІЯМИ В ХАРЧОВІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ

Л.В. Балабак

За сучасних умов докорінних та тривалих змін в економічному середовищі, формування недержавного сектору економіки країни, який представлений переважно господарськими товариствами та акціонерними товариствами, виникла необхідність створення принципово нової системи управління - управління інтегрованими корпоративними структурами. Як свідчить практика, на сьогодні багато керівників акціонерних товариств, холдингових структур та концернів перенесли методи та прийоми управління державними підприємствами на акціонерні товариства, що, насамперед, призводить до негативних результатів у діяльності корпоративних підприємств. Основні проблеми корпоративного управління в Україні зумовлені недосконалістю структури управління, відсутністю дійових механізмів саморегулювання, а також браком практики ефективного впровадження загальних принципів корпоративного управління в практику діяльності вітчизняних корпоративних структур.

Теоретичні положення щодо передумов формування ефективності управління корпораціями в харчовій промисловості досліджуються в працях таких науковців: О.М. Анісімова, Б.М. Андрушків, Т.Р. Антошко, О.Г. Білорус, Ю.Б. Винслов, П.І. Гайдуцький, С.М. Девіс, Л.В. Довгань, В.А. Євтушевський, Г.В. Козаченко, О.Г. Кошелєва, О.Р. Кібенко, М.І. Книш, Р.Р. Ларіна, О.А. Лобанова, Т.Г. Логутова, М.Ю. Мілявський, О.В. Мороз, Ф. Найбаер, Г.В. Назарова, М.І. Небава, І.Л. Сазонець, Дж. Салівен, В.Г. Федоренко, І. В. Федулова, А.В. Череп, О.М. Шпичак.

Основною метою нашого дослідження є визначення основних аспектів ефективності корпоративного управління підприємств харчової промисловості.

Перебудовані процеси, що відбуваються в економіці країни, спричиняються новий підхід до проблем інтеграції в продовольчій сфері. З'єднання сільського господарства, харчової промисловості й інших галузей, що займаються забезпеченням населення продуктами харчування, стає нині однією з основних завдань. Взагалі в сучасних умовах корпорації є невід'ємним елементом будь-якої економіки (перехідної або ринкової). Отже, наявність ефективної структури корпоративного управління є питанням надзвичайної важливості.

Корпоративне управління містить у собі спосіб управління діяльністю окремої корпорації з боку ради директорів і менеджменту, що торкається таких аспектів, як:

- постановка корпоративних цілей (включаючи визначення економічної вигоди для власників);

- управління поточною діяльністю корпорації;

- врахування інтересів учасників корпоративних відносин;

- забезпечення відповідності корпоративної діяльності і корпоративної культури вимогам діючого законодавства, нормативній базі і загальноприйнятим нормам ділового обороту;

- захист інтересів акціонерів і інвесторів. [3]

Отже, корпорація - це організаційна структура, яка об'єднує необхідні ресурси для виробництва товарів та надання послуг населенню. Така форма господарювання в умовах економічної нестабільності та мінливості має певні переваги:

1) мінімізує фінансовий ризик акціонерів внаслідок виключення за чинним законодавством їхньої відповідальності перед кредиторами товариства за межами капіталу, що розміщений в акціях;

2) сприяє вигідному отриманню інвестицій;

3) дозволяє здійснювати підприємницьку діяльність після зміни складу акціонерів;

4) пропонує працівникам участь у розподілі прибутків і дає змогу власникам корпорацій успішно реалізовувати стратегічні плани на засадах колективних інтересів тощо [4].

Корпоративне управління вимагає від компанії, що його використовують, характерних ознак - певної форми власності, наявності специфічних органів управління, особливих зв'язків компанії із середовищем тощо. управління корпорація економічний харчовий

У вузькому розумінні корпоративне управління полягає у забезпеченні діяльності менеджерів щодо управління підприємством в інтересах власників-акціонерів. У широкому розумінні корпоративне управління - це захист та врахування інтересів як фінансових, так і нефінансових інвесторів, що роблять свій внесок у діяльність корпорації.

Таким чином, корпоративне управління - це система відносин між власниками, органами управління товариства, його менеджерами, а також іншими зацікавленими особами (працівниками, постачальниками, споживачами, кредиторами, державними та місцевими органами влади, громадськістю тощо) задля забезпечення ефективної діяльності товариства і максимально повного задоволення інтересів власників та інших зацікавлених осіб [3].

Цілями корпоративного управління є підвищення ефективності функціонування корпорації і створення балансу інтересів зацікавлених сторін. Досягнення цих двох цілей стимулює добробут і розвиток суспільства, створює і підтримує ділове середовище, максимізує прибуток і прибутковість інвестицій, забезпечує довгостроковий ріст продуктивності.

Дотримання вимог міжнародних стандартів гарантує відповідність інтересів корпорацій, інвесторів і суспільства, обмежуючи зловживання владою, перекачування активів, фінансові і моральні ризики, розтрату корпоративно-керованих ресурсів, що можуть бути викликані корисливою поведінкою корпоративних інсайдерів на шкоду інвесторам і суспільству. В остаточному підсумку проблема ефективності зводиться до корпоративної відповідальності й ефективного захисту інтересів інвесторів і суспільства.

Контроль і оцінка діяльності корпорації пов'язані з досить складною процедурою визначення критеріїв якості. Критеріями успішної діяльності виступають основні показники фінансового стану компанії. Однак роль найважливіших критеріїв може змінюватися залежно від того, яке значення надається цілям діяльності компанії та обов'язкам її керівників.

Згідно з англо-американською моделлю корпоративного управління показником ефективності виступає дохід акціонерів, який є метою підприємницької діяльності, а не критерієм для розподілу ресурсів, як у західноєвропейській моделі. У західноєвропейській моделі ради директорів мають забезпечити довгочасне процвітання компанії. Це завдання вимагає зосередження зусиль на організації довгочасного контролю за діяльністю компанії та втілення в життя заходів, що відкривають перед нею довгострокову перспективу розвитку. Роль фондової біржі в оцінці якості корпоративного управління незначна. Японська модель перш за все передбачає позитивний імідж компаній, стабільність існування, вплив на уряд, соціальний стан працівників [5].

Ефективність корпоративного управління на підприємствах харчової промисловості визначають як результат поєднання чотирьох факторів, які застосовують відповідно до національної або регіональної специфіки: особливості національного законодавства, тип власності, органи управління, суспільний тиск. Вивчаючи їх, можна досягнути глибшого розуміння національного «регуляційного» середовища, з яким взаємодіють корпорації. Концептуалізація корпоративного управління за цими уявленнями дозволяє дослідити та зрозуміти сили, які впливають на компанію.

Можна ідентифікувати сили, від яких залежить поведінка компанії, і розглянути суперечливі вимоги, що впливають на її діяльність. Звичайно, ці елементи постійно змінюються. Причому не існує критеріїв, за якими можна

скласти «рейтинг» регуляційних законів і норм, типів власності чи суспільних традицій як джерел впливу на корпорацію [1].

Виділяють три основні групи показників, які є необхідними та достатніми при оцінці ефективності корпоративного управління:

1. Показники, що відображають ступінь дотримання в компанії принципів корпоративного управління:

- ступінь захищеності прав акціонерів;

- рівень участі зацікавлених осіб, ступінь розкриття інформації;

- рівень захисних заходів від поглинання компанії;

- рівень керівництва компанії;

- якісний рівень проведення аудиту та формування бухгалтерської звітності.

2. Показники, що характеризують результати фінансово-господарської діяльності компанії:

- динаміка обсягу реалізації товарів;

- динаміка прибутку від звичайної діяльності до оподаткування;

- динаміка статутного капіталу;

- динаміка рентабельності акціонерного капіталу;

- динаміка рентабельності праці робітників апарату управління;

- динаміка показника дивідендної прибутковості акції;

- динаміка показника дивідендного виходу;

- динаміка ринкової капіталізації компанії.

3. Показники, що відображають ризики корпоративного управління:

- рівень ризику «розмивання» частки акціонерів в статутному капіталі;

- ступінь обґрунтованості введення трансфертного ціноутворення;

- ступінь імовірності банкрутства;

- рівень ризику від реорганізації компанії;

- рівень ризику від зміни корпоративної

структури компанії (незавершеність консолідації холдингів);

- рівень ризику від відсутності представників міноритарних акціонерів у складі ради директорів;

- рівень ризику, пов'язаний з участю в акціонерних товариствах держави як акціонера.

На даний момент не існує єдиної моделі ефективного управління, проте можна визначити загальні основоположні його елементи, а саме принципи корпоративного управління OECP (Organization of economical cooperation and development) [2].

Принципи корпоративного управління - це документ, що визначає правила, за якими грають на фінансових ринках в усьому світі і дотримання яких є однією із необхідних умов залучення інвестицій. Національні принципи управління дають відповіді на питання, як українським підприємствам подолати кризу довіри вітчизняних та іноземних інвесторів і як залучати фінансові ресурси, а також яким чином здійснювати належний контроль за ефективним використанням мобілізованого капіталу.

У документі містяться універсальні принципи та рекомендації щодо ефективного управління товариством, який умовно можна поділити на дві частини. У першій частині увагу сконцентровано на таких важливих питаннях, як сутність корпоративного управління та його важливість, світові тенденції розвитку, мета принципів корпоративного управління в Україні та сфера їх дії, статус документа, механізми реалізації принципів і рекомендацій, викладених у ньому.

Друга частина містить принципи корпоративного управління - ключові засади, на яких мають розвиватися корпоративні відносини в Україні, а також рекомендації щодо їх застосування на практиці. Принципи сформульовані на підставі загальноприйнятих міжнародних стандартів корпоративного управління та з урахуванням українських особливостей, охоплюють усіх учасників корпоративних відносин та всі основні компоненти корпоративного управління. Основні принципи корпоративного управління подано на Рис.1.

Рисунок 1. Принципи корпоративного управління

Механізми реалізації положень національних принципів корпоративного управління обумовлені статусом документа: його головна особливість полягає в тому, що він не є нормативним і не має обов'язкової сили. Принципи корпоративного управління мають суто рекомендаційний характер і розраховані на добровільне застосування товариствами. Головним стимулом щодо дотримання принципів товариствами є економічна доцільність та об'єктивно існуючі вимоги ринку щодо залучення інвестицій. Тобто, якщо підприємство бажає отримати доступ до інвестиційного капіталу, воно просто немає іншого виходу, ніж жити за прийнятими в усьому світі правилами гри та приділяти належну увагу інтересам інвесторів.

Саме тому їх упровадження набуває особливої актуальності, оскільки система корпоративного управління повинна забезпечувати захист прав акціонерів, рівне ставлення до всіх акціонерів, у тому числі дрібних та іноземних. У методиці оцінюється, чи забезпечує корпоративне управління компанії захист основних прав акціонерів, визначених у базових Принципах корпоративного управління ОЕСР, зокрема права голосу (участь в загальних зборах акціонерів), а також права на отримання дивідендів.

Аналізуючи ситуацію, пов'язану з розвитком корпоративного управління на підприємствах харчової промисловості в Україні, можна виділити наступні сучасні тенденції:

- злиття контролюючих акціонерів і менеджерів;

- низька вірогідність розширення найближчими роками зовнішнього акціонерного фінансування як принципової економічної передумови ефективного корпоративного управління;

- концентрація акціонерного капіталу і консолідація контролю;

- посилення боротьби акціонерів за свої права та усвідомлення своєї ролі.

При цьому проблеми в системі корпоративного управління українськими компаніями пов'язані з:

- інформаційною закритістю, особливо щодо структури власності й реальних власників компанії;

- замовленим правозастосуванням у вирішенні корпоративних конфліктів з використанням так званого адміністративного ресурсу;

- фінансовою звітністю, що не відповідає міжнародним стандартам;

- низькою ефективністю моніторингу за діяльністю вищого менеджменту;

- недостатньою ефективністю і професіоналізмом роботи ради директорів, незначною кількістю в його складі незалежних директорів.

Ці проблеми вирішуються як на рівні держави, так і окремих компаній (прийняття ними власних кодексів поведінки). Правила і стандарти корпоративного управління є важливими компонентами механізму ринкової економіки. Прийняття українськими компаніями кодексів корпоративної поведінки або управління є позитивним чинником як для них самих, так й інвесторів у зв'язку переважним акцентуванням кодексами діяльності компаній на розкритті інформації, підвищенні ефективності ради директорів і поліпшенні захисту прав акціонерів. При цьому необхідно пам'ятати, що в компаній, які планують працювати публічно, і тих, що мають намір існувати як закриті, напрями вдосконалення внутрішнього корпоративного управління істотно відрізняються.

Отже, підсумовуючи зазначене, наголосимо, що корпоративне управління підприємством - це система взаємовідносин, яка регулює правила та процедури щодо прийняття управлінських рішень, що стосується діяльності підприємства та здійснення контрольних процедур, а також розподіл прав та обов'язків між підрозділами відповідно до підприємства. Його ефективність полягає у підвищенні рівня конкурентоспроможності та прибутковості підприємства завдяки забезпеченню: рівноваги впливу та балансу учасників корпоративних відносин, фінансової прозорості та впровадження правил ефективного менеджменту й належного фінансового контролю. Основними показниками ефективності корпоративного управління на підприємстві є показники, які відображають ступінь дотримання в компанії принципів корпоративного управління, що характеризують результати фінансово-господарської діяльності компанії та відображають ризики корпоративного управління.

Список використаних джерел

1. Антоненко В.І. Корпоративне управління - важливий елемент менеджменту на підприємстві / В.І. Антоненко //Вісник КНТЕУ. - 2014. - № 3. - С. 120-128.

2. Вороніна Е. І. Корпоративний секретар у системі корпоративного керування акціонерного товариства / Е. І. Вороніна // Законодавство й економіка. - 2014. - № 7. - С. 25.

3. Ігнатьєва І. А. Корпоративне управління [текст]: підручник. /1. А. Ігнатьєва, О. І. Гарафонова - К.: „Центр учбової літератури”, 2013. - 600 с.

4. Поліщук Т.О. Показники ефективності корпоративного управління на підприємствах: сучасні аспекти /Т.О. Поліщук [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.dbuapa.dp.ua.

5. Черничинець, С. П. Навчально-методичний комплекс з дисципліни "Корпоративне управління" [Текст] / С. П. Черничинець. - Тернопіль : Економічна думка, 2011. - 236 с.

Размещено на Allbest.ru