Корпоративна соціальна відповідальність

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Реалії сьогодення такі, як соціальна напруженість, економічна криза, світова фінансова криза, погіршення стану довкілля, безробіття тощо, змушують спонукають переважну більшість підприємств, установ шукати нові стратегії та підходи для оптимізації праці, для покращення її умов та створення належної соціальної атмосфери. Однією з альтернатив вирішення цього питання стала концепція корпоративної соціальної відповідальності, про необхідність та доцільність спровадження якої почали говорити вже з 50-х років минулого століття. Актуальність цього питання залишається і досі дуже високою, про що свідчить наявність та використання різноманітних моделей КСВ по всьому світові.

Дослідженню певних аспектів корпоративної соціальної відповідальності присвячено велику кількість робіт вітчизняних та зарубіжних вчених. До найвідоміших авторів, що розробляли цю тему, слід віднести Х. Боуена, М. Зігеля, Ф. Котлера, Е. Карнегі, Т. Вілсона, К. Девіса, А. Керрола та багатьох інших. Серед вітчизняних вчених доцільно виділити таких авторів, як О. Лазоренко, В. Воробей, Р. Колишко, О.М. Скляр та І.О. Зверковича, Ю. Бегма, О. Віннікова, І. Комарницького та інших. У вищезазначених працях розглянуто декілька аспектів функціонування КСВ.

Важливим, на мій погляд, є зазначити, що концепція впровадження КСВ по-різному висвітлюється в різних світових регіонах. Це можна пояснити культурними, історичними традиціями, менталітетом, світосприйняттям громадян, яке склалось протягом багатьох століть, економічного стану країни або цілого регіону. Тому традиційно виділяють три моделі КСВ, серед яких американська, європейська та азіатська, про які і розповідатиметься у цій роботі.

1. Поняття корпоративної соціальної відповідальності

Попри те, що перші наукові розробки щодо розуміння сутності корпоративної соціальної відповідальності, її принципів та методів зародилися в 50-х роках ХХ століття, термін «корпоративна соціальна відповідальність» уперше був запропонований лише у 1999 році Генеральним секретарем ООН Кофі Аннаном. І насьогодні існують декілька визначень цього поняття.

Найпоширенішим визначенням КСВ у науковій літературі є наступне: «КСВ - досягнення комерційного успіху шляхами, що цінують морально-етичні принципи співтовариства й навколишнє середовище» [4, с. 23]. Отже, у широкому розумінні це поняття охоплює відповідальне ставлення певної компанії до свого продукту або послуги, споживачів, працівників, партнерів, активну соціальну позицію компанії, яка полягає у гармонійному співіснуванні, взаємодії та постійному діалозі із суспільством, участі у вирішенні найгостріших соціальних проблем [1, с. 35]. Звідси витікає, що під корпоративною соціальною відповідальністю слід розуміти усі дії компанії, які позитивно впливають на суспільство

Що стосується становлення КСВ як провідної ідеї у корпоративній сфері, слід зазначити, що дебати про КСВ розпочалися у 70-80-х роках минулого століття, коли громадськість почала дізнаватися про приховані негативні наслідки діяльності компаній: міста-привиди, що загинули разом із підприємствами, катастрофи, спричинені діяльністю виробничих підприємств, річки, в яких не можна купатися, втрачене здоров'я на виробництвах без подальшого соціального захисту. [8, с. 50]. У 90-х роках виникла ідея об'єднати зусилля підприємців із діяльністю профспілок, громадських організацій, державних органів та скерувати їх на підтримку та застосування десяти універсальних принципів щодо захисту прав людини, забезпечення стандартів роботи, охорони навколишнього середовища та боротьби з корупцією Внаслідок цього було підписано Глобальний договір ООН у 1999 році, який був покликаний об'єднати соціально відповідальні компанії для обміну досвідом щодо реалізації відповідних проектів та програм.

Дотепер науковцями запропоновані чотири основні підходи до концепції корпоративної соціальної відповідальності [2]:

1) економічний підхід, згідно з яким підприємство виступає інструментом для створення багатства, а вся його соціальна діяльність спрямована на досягнення економічного результату.

2) політичний підхід, який базуються на тому, що підприємства здатні певним чином впливати на суспільство, через що вони повинні відповідально використовувати цю здатність. При цьому під соціальною силою розуміють здатність впливати на результати важливих суспільних процесів з метою вирішення суспільних проблем незалежно від політичних інститутів.

3) соціальний підхід, згідно якого підприємство має зосереджувати свою діяльність на визначенні соціальних вимог суспільства та відповіді на них, сприяючи тим самим посиленню своїх позицій. З огляду на це діяльність будь-якого підприємства у сфері КСВ повинна визначатися очікуваннями, які суспільство покладає на нього.

4) етичний підхід, головною особливістю якого є те, що в основі лежить ідея морально-етичного обов'язку бізнесу та окремих менеджерів перед суспільством.

А. Керолл об'єднав усі підходи у своєрідну «піраміду», яка складається з економічної, правової, етичної та дискреційної (філантропічної) відповідальності організації перед суспільством. [7]. В основі «піраміди» розташована економічна відповідальність, оскільки історично компанії створювалися як виробники товарів та послуг, аби забезпечувати потреби суспільства та, у свою чергу, отримувати прибуток. Правова відповідальність позначена необхідністю дотримуватися існуючих законодавчих норм. Етична відповідальність вимагає діяти відповідно до суспільних очікувань, які не фіксуються правовими нормами. Дискреційна (філантропічна) відповідальність передбачає, що організація буде добровільно відповідати на очікування суспільства та направляти свою діяльність на підтримку та розвиток соціальних програм, виступаючи при цьому у ролі «корпоративного громадянина». [6, с. 67].

Набувши достатнього значення сам принцип існування КСВ, у різних регіонах поступово розвинулись певні моделі КСВ, найвідоміші та найбільш розповсюджені з них є американська, європейська та азіатська.

2. Американська модель КСВ

Відомо, що американські корпорації у своїй діяльності більшу увагу приділяють зовнішній соціальній відповідальності. Відповідно основний акцент поведінки корпорацій є розбудова позитивних відносин підприємства з регіональною та місцевою владою. Окрім того, американська модель соціальної відповідальності передбачає максимальну самостійність корпорацій у визначенні свого суспільного внеску. Держава підтримує й стимулює цей напрям діяльності бізнесу через створення системи стимулів, а саме через пільги чи субсидії, не втручаючись у формування програм соціальної відповідальності. Відповідальна соціальна діяльність і благочинність корпорацій стимулюються відповідними податковими пільгами, що встановлені на законодавчому рівні. [3]

Отже, основний акцент в американській моделі соціальної відповідальності робиться на зовнішні сфери її прояву: благодійництво, поведінку корпорацій на ринку, охорону навколишнього середовища. Американська модель соціальної відповідальності ініціюється самими компаніями і передбачає максимальну самостійність корпорацій у визначенні свого суспільного внеску.

Досліджуючи американську модель, можемо виокремити специфічні риси, а саме:

· добровільний характер участі бізнесу у вирішенні соціальних проблем;

· соціальна діяльність компанії має чітко окреслені напрями; компанії контролюють цільове використання витрачених коштів та очікують на конкретні результати заходів;

· втручання держави відбувається через заохочення соціально відповідальної діяльності;

· пріоритетом є вирішення соціальних проблем на рівні місцевої громади та окремого регіону.

3. Європейська модель КСВ

Другою моделлю соціальної відповідальності є європейська модель. Відповідно до європейської моделі КСВ, соціально-відповідальна діяльність компанії пов'язана з досягненням її бізнес-цілей і є частиною стратегії створення додаткової інвестиційної привабливості компанії.

Сьогодні соціальну відповідальність в Європі розглядають як один із механізмів підвищення конкурентоспроможності й водночас як добрий засіб зростання стандартів життя громадян. Соціальна відповідальність поширюється на умови праці, заробітну плату, випуск якісної продукції та надання послуг, охорону навколишнього середовища, зайнятість у конкретному регіоні, реалізацію соціальних ініціатив населення. Розглядаючи європейську модель, також важливо зазначити, що характерною її ознакою є помітна роль держави, на відміну від американської. Загальновідомо, що європейська модель економіки характеризується високими обсягами ВВП, що перерозподіляється через державний бюджет , створенням розвиненої системи соціального захисту на основі залучених коштів держави та підприємців. В Європі соціальна відповідальність є складовою стратегій розвитку держав. Саме тому більшість країн ЄС уже розробили або розробляють національні стратегії соціальної відповідальності. Характерною ознакою європейських країн є розуміння соціальної відповідальності як частини міжнародної репутації держави, а також національних компаній, представлених за кордоном. [5]

У європейській моделі благодійні заходи не є поширеними, що зумовлено високим рівнем податків, відсутністю пільг та інших стимулів.

Таким чином, на відміну від американської моделі, базою європейської соціальної відповідальності є не корпоративний меркантилізм, а державний. Логіка тут прозора: держава зацікавлена в благополучному і стабільному суспільстві, а оскільки суспільство в більшості своїй - найманні робітники, то і соціальна відповідальність компаній набирає форми (під тиском урядів) відповідальності перед працівниками.

Сьогодні європейська модель соціально відповідальної поведінки адаптується найбільш крупними промисловими компаніями, що досягли певного рівня стабільності бізнесу. [3]

4. Азіатська модель КСВ

Третьою найпоширенішою моделлю КСВ є азіатська або японська модель. Найхарактернішою її рисою є активна роль держави. У зв'язку з тим, що держава тривалий час брала участь у стратегічному плануванні бізнесу, частково підхід до соціальної відповідальності японської моделі нагадує європейський, оскільки роль держави теж є дуже впливовою. Водночас японський бізнес більше, ніж європейський, зосереджується на внутрішніх програмах, завдяки яким компанія стає для працівника сім'єю. Соціальна відповідальність корпорації в Японії активно підтримується культурними традиціями країни. Відповідно японська модель відповідальності передбачає соціальну згуртованість на рівні компанії і ділову згуртованість на рівні індустріальної групи.

Основні риси японської системи соціальної відповідальності визначені низкою концепцій, яких немає в американській моделі. Найважливішими з них є: корпоративний комерційний американський азіатський

· колективне прийняття рішень;

· відповідальність перед працівниками;

· соціальна відповідальність керівництва.

Так, Японія першою у світі стала розвивати так званий менеджмент із «людським обличчям». До найбільш поширених напрямів соціальної відповідальності перед працівниками належать такі, як система довічного найму, допомога в придбанні житла, стимулювання сімейних династій, навчання спеціалістів, фінансова допомога при народженні дітей, а потім їх навчанні, щедрі вихідні допомоги, корпоративні пенсії.

В японській моделі соціальної відповідальності значним є вплив держави, розповсюджена практика серед компаній володіння об'єктами соціальної інфраструктури; забезпечення соціально-побутових благ на колективній основі; поширеність соціально-побутових ініціатив, що спрямовані на задоволення потреб працівників. [3]

Висновки

Підводячи підсумок, зазначимо, що досліджені нами моделі КСВ є досить поширеними та зумовлені культурними традиціями країн, економічною та екологічною ситуацією.

Американської модель КСВ характеризується превалюванням філантропічного підходу, тобто соціальна діяльність не пов'язана із основною діяльністю банку та не зосереджена на отриманні прибутку. Роль держави в регулюванні соціально-відповідального бізнесу в США доволі низька, втручання держави розглядається скоріш в якості завади веденню бізнесу.

Порівняно з американською європейська модель КСВ орієнтована на отримання прибутку, на збільшення інвестиційної цінності компанії та є складовою частиною державної стратегії. Незважаючи на те, що концепція КСВ є повністю добровільною ініціативою бізнес-структур та не може працювати на методах примусу, в межах даної моделі роль держави в регулюванні процесів КСВ є вагомою, зокрема існує законодавчо закріплена нормативна база з цього питання.

Говорячи про азіатську модель КСВ, то варто відзначити її тісний зв'язок із традиціями та культурними цінностями країн Сходу. Сприйняття працівників як «виробничої сім'ї» здійснює суттєвий вплив на формування підходів до впровадження концепції КСВ. Також активною є роль держави.

Список використаних джерел

1. Баффетт У. Эссе об инвестициях, корпоративных финансах и управлении компаниями / Баффетт У. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2008. - 268 с.

2. Грицина Л.А. Еволюція та формування концепції корпоративної соціальної відповідальності підприємств [Електронний ресурс]: - Режим доступу:http://www.rusnauka.com/5._NTSB_2007/Economics/20157.doc.htm

3. Корпоративна соціальна відповідальність / за заг. ред. Т. С. Смовженко, А. Я. Кузнєцової. - Вид. друге, виправл. і доповн. - К. : УБС НБУ, 2010. - 314 с.

4. Котлер Ф. Корпоративна соціальна відповідальність. Як зробити якомога більше добра для вашої компанії та суспільства / Котлер Ф., Лі Н. / Пер. з англ. - К.: Стандарт, 2005. - 302 с.

5. «Соціальна відповідальність» : теорія і практика розвитку / за наук. ред. проф. А. М. Колота. - К. : КНЕУ, 2012 - 500 с.

6. Файдор М. Ответственность бизнеса / Файдор М. // Деловой. - 2008. - №5. - С. 66-69.

7. Carroll Archie B. The Pyramid of Corporate Social Responsibility: Toward the Moral Management of Organizational Stakeholders / Carroll Archie B. // Business Horizons, 2001.

8. McWilliams A. Corporate Social Responsibility: a Theory of the Firm Perspective / McWilliams A., Siegel D. // Academy of Management Review, 2001. - 91 p.

Размещено на Allbest.ru