Теоретико-методологічні основи виробничої програми підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретико-методологічні основи виробничої програми підприємства



Зміст

Вступ

1. Сутність та принципи розробки виробничої програми підприємства

2. Планування виробничої програми підприємства

Висновки

Список використаних джерел та літератури



Вступ

асортимент виробничий планування якість

Актуальність. Виробнича програма підприємства (план виробництва і реалізації продукції) - це заздалегідь запланований підприємством певний обсяг випуску продукції визначеного асортименту і якості. Асортимент продукції - це набір різновидів продукції (послуг), яку виготовляє (надає) підприємство. Тема моєї курсової роботи: «Планування виробничої програми підприємства» є досить цікавою, мало дослідженою, сучасною та актуальною.

Вихідними даними для планування виробництва продукції певного асортименту є виявлення потреби в ній і оцінки можливостей підприємства його забезпечення.

При плануванні виробництва і реалізації продукції використовують нормальні, умовно-натуральні, вартісні та трудові (нормативну трудомісткість) показники вимірювання обсягу виробництва.

У машинобудуванні традиційно використовують натуральні показники: штуки, секції, тони. Наприклад, випуск верстатів планується в штуках, тепловозів - у секціях, холодильних пристроїв - в комплектах і т.д. Вимірювання обсягів в натуральних показниках необхідне для маркетингових досліджень і визначення потреби у певному асортименті. Однак натуральні показники дають змогу визначати обсяги лише однорідної продукції. При великій різноманітності типорозмірів продукції порідненого призначення використовуються умовні-натуральні показники: умовні комплекти, умовні тони та ін.

Система вартісних показників застосовується для визначення обсягу реалізованої, товарної і валової продукції.

Реалізована продукція - це вартість готових виробів і напівфабрикатів власного виробництва, а також робіт промислового характеру, за які одержано оплату.

Згідно з договором підприємство може встановлювати порядок, за яким торг від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається за вартістю відсадженої продукції (виконаних робіт, послуг), вказаної в оформлених для плати покупцем (замовником) розрахункових документах.

Товарна продукція - вартість виготовлених для продажу (відпуску) на сторону готових виробів, напівфабрикатів і послуг промислового характеру.

Валова продукція - це вартість всієї готової і незакінченої продукції, незалежно від ступеня її готовності.

В процесі планування виробничої програми підприємство керується трьома найважливішими критеріями, які визначають економічну ефективність вибраного асортименту продукції. Це динаміка обсягу збуту продукції на ринку, ступінь стабільності обсягу реалізації і рівень норми і маси прибутку, який передбачається одержати підприємству. При цьому необхідно врахувати реальний життєвий цикл виробу на ринку.

Джерельна база. Проблему планування підприємства в Україні і за кордоном досліджує значна кількість фахівців, серед них: Бойчик І.М. Економіка підприємства [3]; Болюх М.А. Економічний аналіз [4]; Зайцев Н.Л. Економіка організації [9]; Покропивний С.Ф. Економіка підприємництва [13]; Примак Т.О. Економіка підприємства [14]; Харів П.С. Економіка підприємства [15], та інші відомі фахівці сучасності.

Об'єктом дослідження курсової роботи виступає підприємство України.

Предметом дослідження курсової роботи є планування виробничої програми підприємства.

Метою дослідження курсової роботи полягає у дослідженні сутність та принципи розробки виробничої програми підприємства та планування програми.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі основні завдання:

вивчити теоретико-методологічні основи виробничої програми підприємства;

розглянути порядок розроблення виробничої програми підрозділів підприємства;

дослідити планування виробничої програми підприємства.

Методи дослідження курсової роботи - узагальнення та систематизація літературних джерел з даного питання. Для розкриття структури курсової роботи були використані теоретичні методи дослідження.

Практичне значення роботи. Отримані результати (теоретичні положення) можуть бути корисними в навчальному процесі під час викладання.

Структура курсової роботи складається із вступу; основної частини, яка містить два розділи, підрозділи; висновку та списку використаних джерел і літератури та загальним обсягом 30 аркушів.

1. Сутність та принципи розробки виробничої програми підприємства

Виробнича програма підрозділів основного виробництва - це сукупність продукції певної номенклатури й асортименту, яка має бути виготовлена в плановому періоді у визначених обсягах згідно зі спеціалізацією і виробничою потужністю цих підрозділів.

Виробнича програма є надзвичайно важливим розділом плану роботи підприємства і його виробничих підрозділів, оскільки вона виражає зміст їх основної діяльності та засоби досягнення стратегічної мети.

Порядок розроблення виробничої програми значною мірою залежить від призначення їх продукції та економічного статусу. Передусім тут має значення технологічний зв'язок між підрозділами, ступінь завершеності в них циклу виготовлення продукції, спрямування її на подальшу обробку, внутрішньо коопераційні потреби на ринок, за межі підприємства.

План виробництва охоплює виготовлення продукції за номенклатурою і загальним обсягом у певному вимірі. Завдання за номенклатурою на плановий період складається з переліку найменувань продукції, яку слід виготовити, та її обсяг у натуральному виразі. Це завдання конкретизує за часом виконання в оперативно - календарних планах (планах- графіках).

При визначенні номенклатури й обсягу виробництва продукції підрозділами підприємства важливе значення має вирішення питання про співвідношення власного виробництва і купівлі на ринку окремих частин виробів. Ця проблема розв'язується з урахуванням таких чинників, як можливість власного виробництва, якість виробів та їх вартість.

Планово - облікові одиниці, у яких встановлюється завдання цехам, мають різний ступінь деталізації для різних цехів і типів виробництва. Виробнича програма випускних цехів визначає найменування й обсяг готових виробів згідно з планом виробництва підприємства [2; с. 36].

Необхідною умовою ритмічної роботи всіх виробничих підрозділів підприємства, випуску і поставки продукції згідно з договорами є своєчасне забезпечення складальних процесів потрібними наборами деталей, тобто виготовлення деталей на всіх стадіях технологічного процесу повинно бути комплексним.

Для забезпечення цієї вимоги важливе значення має організація планування й обліку виготовлення продукції на такому організаційному рівні, як бригада за умов бригадної форми організації праці.

Для того, щоб продукція виготовлялась бригадами комплектно, слід обґрунтовано вибрати планово-облікові одиниці для бригади. Такими номенклатурними позиціями можуть бути бригадокомплекти - набір деталей, заготовок, що входять у певний виріб і виготовляються конкретною бригадою.

При оперативному плануванні серійного виробництва продукції важливе значення має вибір величини партії деталей, що обробляються безперервно на кожній операції без переналадки устаткування.

Крім планування випуску продукції у натуральному виразі, визначається загальний її обсяг у межах певного підрозділу. Цей показник виконує ряд функцій залежно від специфіки підрозділу. Він використовується для визначення частки підрозділу в загальному обсязі продукції підприємства, динаміки обсягу виробництва, продуктивності праці, оцінки діяльності, а в підрозділах, що виготовляють готову продукцію на ринок, - для обчислення обсягу продажу і прибутку.

Основним показником обсягу продукції підрозділу є його кінцева продукція. В неї входять вироби, складальні одиниці, які пройшли виробничий процес у даному підрозділі, відповідають стандартам чи технічним умовам і надходять в інші підрозділи або на склад готової продукції.

На середніх і великих підприємствах з розвиненої виробничою інфраструктурою та поряд з розробленням виробничих програм підрозділів основного виробництва складаються плани виробництва допоміжних підрозділів [5; с. 71].

Продуктивно-економічна ефективність функціонування основних засобів підприємства проявляється через використання його виробничої потужності. Виробничі площі, технологічне обладнання, його оснащення, які раціонально поєднанні живою працею інженерів і робітників, формують виробничій потенціал підприємства, зокрема його виробничу потужність.

Виробнича потужність підприємства - це його потенційна здатність виготовляти певну кількість продукції (послуг) в одиницю часу(місяць, рік).

Формування виробничої потужності підприємства, його підрозділів ведеться під заздалегідь визначений плановий обсяг продукції та з певним випередженням в часі. Це тому, що така діяльність вимагає, як правило, додаткових витрат, а також, що немаловажне, - певного часу для практичного здійснення відповідних технічних і організаційних заходів [17; с. 83].

2. Планування виробничої програми підприємства

При плануванні виробництва і реалізації продукції використовують нормальні, умовно-натуральні, вартісні та трудові (нормативну трудомісткість) показники вимірювання обсягу виробництва.

У машинобудуванні традиційно використовують натуральні показники: штуки, секції, тони. Наприклад, випуск верстатів планується в штуках, тепловозів - у секціях, холодильних пристроїв - в комплектах і т.д. Вимірювання обсягів в натуральних показниках необхідне для маркетингових досліджень і визначення потреби у певному асортименті.

Однак натуральні показники дають змогу визначати обсяги лише однорідної продукції. При великій різноманітності типорозмірів продукції порідненого призначення використовуються умовні-натуральні показники: умовні комплекти, умовні тони та ін.

Система вартісних показників застосовується для визначення обсягу реалізованої, товарної і валової продукції.

Реалізована продукція - це вартість готових виробів і напівфабрикатів власного виробництва, а також робіт промислового характеру, за які одержано оплату.

Згідно з договором підприємство може встановлювати порядок, за яким торг від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається за вартістю відсадженої продукції (виконаних робіт, послуг), вказаної в оформлених для плати покупцем (замовником) розрахункових документах.

Товарна продукція - вартість виготовлених для продажу (випуску) на сторону готових виробів, напівфабрикатів і послуг промислового характеру.

Валова продукція - це вартість всієї готової і незакінченої продукції, незалежно від ступеня її готовності.

В процесі планування виробничої програми підприємство керується трьома найважливішими критеріями, які визначають економічну ефективність вибраного асортименту продукції. Це динаміка обсягу збуту продукції на ринку, ступінь стабільності обсягу реалізації і рівень норми і маси прибутку, який передбачається одержати підприємству. При цьому необхідно врахувати реальний життєвий цикл виробу на ринку [5; с. 69].

Орієнтирами при визначенні продукції, її якісних характеристик і ціни виступають параметри ринку6 ємність ринку, ступінь насиченості аналогічною продукцією, виготовленою конкуруючими фірмами, ефективність дії антимонопольного механізму тощо.

Планування виробничої програми підприємства вимагає пошуку:

партнерів господарської діяльності для визначення рівня спеціалізації, кооперування виробництва і можливостей здійснення процесу диверсифікації;

резервів виробництва і реалізації продукції, оцінки можливостей їх мобілізації;

нових ринків збуту продукції в країні і за її межами;

а також формування росту попиту на основі виготовлення принципово нової продукції і ін.

На основі вищеперерахованих факторів за напрямками досліджень формуються відповідні комплекси задач, які пов'язані з:

вибором і оцінкою партнерів господарської діяльності;

вибором найбільш вигідної виробничої програми;

оцінкою результатів виконання виробничої програми;

оцінкою впливу зміни виробничої програми на фінансово-економічні показники діяльності підприємства;

обґрунтуванням зміни обсягу і структури продукції відповідно до цілей поточного і перспективного періодів [8; с. 61].

Такі дослідження дають можливість складати індикативні (рекомендаційні) параметри виробничої програми, що визначають обсяги портфеля замовлень.

Головним з них є:

попит на продукцію;

конкурентоспроможність продукції;

критичний (граничний) обсяг реалізації;

можливість укладати договори на постачання продукції;

коливання ціни та ін.

На основі дії законів попиту і пропозиції, визначення показників еластичності попиту і пропозиції формується необхідна вхідна інформація для планування виробничої програми підприємства.

Кожний споживач (покупець), як правило, надає перевагу певним параметрам продукції. Тому для підприємства-виробника важливо врахувати ці параметри при модернізації виробів і формуванні технологічних процесів.

Спектр споживачів продукції машинобудування широкий, тому доцільно зосередитися на найбільш важливих стратегічних напрямках господарювання і уточнити перспективну політику підприємства: диференціація ринку, розширення асортименту продукції, зміна її обсягів чи їх комбінація.

Планування діяльності підприємства та його підрозділів ґрунтується на системі техніко-економічних норм і нормативів, використання всіх матеріально-технічних, трудових і грошових ресурсів.

Уся сукупність норм і нормативів підприємства створює його нормативну базу - надзвичайно важливу частину інформаційної системи управління. Норми і нормативи визначають ступінь використання ресурсів підприємства, а отже, від їх якості істотно залежить наукова обґрунтованість розроблюваних планів.

Раціональна організація нормативної бази підприємства базується на таких основних принципах:

комплексне охоплення нормуванням усіх сфер діяльності підприємства і відповідно всіх розділів стратегічного і поточного планів;

методична єдність формування норм і нормативів за рівнями управління, за періодами і відповідно забезпечення їх агрегування і дезагрегування;

забезпечення обґрунтованості норм і нормативів на основі застосування належних методів їх обчислення, своєчасного поновлення і коригування;

організація ефективної системи формування і використання норм і нормативів:

оформлення;

зберігання;

пошук;

оновлення.

Стабільні норми і нормативи залишаються незмінними протягом тривалого періоду. До них належать передусім норми і нормативи, що встановлюються державою і стосуються формування і розподілу прибутку.

До змінних належать ті норми й нормативи, які коригуються підприємством або замінюються новими при зміні умов унаслідок удосконалення техніки, технології, організації виробництва та праці [12; с. 57].

Специфіковані норми встановлюються з максимальною деталізацією нормативного ресурсу. Зведені норми обчислюються за групами однорідних ресурсів, без конкретизації їх параметрів. Вони широко використовуються при розробленні річних та перспективних планів підприємства.

Застосовувані норми й нормативи мають бути прогресивними, відповідати сучасному рівню техніки, технології, організації виробництва та праці.

Обґрунтованість норм залежить від методів їх розроблення та своєчасної зміни згідно зі зміною умов діяльності. Конкретна методика обчислення норм і нормативів залежить від виду нормативних ресурсів. Але, незважаючи на специфіку нормування окремих видів ресурсів, можна відокремити три основних методи норм і нормативів:

Розрахунково - аналітичний метод полягає в тому, що норми і нормативи встановлюються на основі аналізу можливостей найкращого використання ресурсів з одночасними інженерними обчисленнями на підставі технічної документації. Цей метод найбільш обґрунтований, але досить трудомісткий і потребує кваліфікованих нормувальників, тому не можна застосовуватись усіма підприємствами самостійно.

Дослідно - аналітичний метод передбачає встановлення норм і нормативів на основі вивчення дослідного виконання нормованого процесу у виробничих або лабораторних умовах. Цей метод вважається науково обґрунтованим і доповнює розрахунково-аналітичний метод.

Згідно з досвідно - статистичним методом норми і нормативи встановлюються на підставі досвіду виконання аналогічних робіт у попередніх періодах. Недолік цього методу полягає в тому, що він орієнтується на минулій, іноді застарілий, досвід і не враховує прогресивних змін у техніці та організації виробництва.

Нормативна база підприємства - це складна система, що охоплює десятки, а то й сотні тисяч норм і нормативів. Цією системою слід ефективно управляти.

Непростим завданням тут є оформлення, зберігання, пошук і оновлення норм і нормативів. Усе це здійснюється на основі єдиної автоматизованої системи Управління. Коригування й заміна норм і нормативів виконують систематично [16; с. 83].



Висновки

Виробництво - це процес створення матеріальних благ, необхідних для існування і розвитку суспільства. Зміст виробництва визначає трудова діяльність, що припускає наступні три моменти: доцільну роботу, або саму працю; предмет праці, тобто все те, на що направлена раціональна діяльність людини; засоби (знаряддя) праці (машини, устаткування, інструменти, за допомогою яких чоловік перетворить предмети праці, пристосовувавши їх для задоволення своїх потреб).

Виробничі підрозділи підприємства - цехи, ділянки, обслуговуючі господарства і служби (прямо або побічно що беруть участь у виробничому процесі), зв'язки між ними, узяті в сукупності, - складають його виробничу структуру. Вона зумовлює рівень продуктивності праці, витрат виробництва, ефективність експлуатації природних багатств і техніки при даних техніко-економічних і економіко-географічних умовах матеріального виробництва.

Виробнича потужність підприємства створюється за принципом: що буде вироблятися і скільки. Такі вихідні дані використовуються для визначення кількості необхідного обладнання. Кожний виробничий підрозділ (цех, дільниця) застосовує відповідно профільоване (спеціалізоване) обладнання, тому його виробнича потужність є оригінальною (не взаємозаміною). Виходячи з цього, виробнича потужність підприємства в цілому не може бути в цілому арифметичною сумою потужностей окремих його підрозділів, вона визначається на рівні виробничої можливості підрозділу (цеху, дільниці) тобто «вузького місця» з врахуванням впровадження відповідних техніко організаційних заходів.

Виробнича програма підрозділів основного виробництва - це сукупність продукції певної номенклатури й асортименту, яка має бути виготовлена в плановому періоді у визначених обсягах згідно зі спеціалізацією і виробничою потужністю цих підрозділів. Виробнича програма є надзвичайно важливим розділом плану роботи підприємства і його виробничих підрозділів, оскільки вона виражає зміст їх основної діяльності та засоби досягнення стратегічної мети.

Порядок розроблення виробничої програми значною мірою залежить від призначення їх продукції та економічного статусу. Передусім тут має значення технологічний зв'язок між підрозділами, ступінь завершеності в них циклу виготовлення продукції, спрямування її на подальшу обробку, внутрішньо коопераційні потреби на ринок, за межі підприємства.

Виробнича програма підрозділів основного виробництва - це сукупність продукції певної номенклатури й асортименту, яка має бути виготовлена в плановому періоді у визначених обсягах згідно зі спеціалізацією і виробничою потужністю цих підрозділів.

Виробнича програма є надзвичайно важливим розділом плану роботи підприємства і його виробничих підрозділів, оскільки вона виражає зміст їх основної діяльності та засоби досягнення стратегічної мети.

Порядок розроблення виробничої програми значною мірою залежить від призначення їх продукції та економічного статусу. Передусім тут має значення технологічний зв'язок між підрозділами, ступінь завершеності в них циклу виготовлення продукції, спрямування її на подальшу обробку, внутрішньо коопераційні потреби на ринок, за межі підприємства.

План виробництва охоплює виготовлення продукції за номенклатурою і загальним обсягом у певному вимірі. Завдання за номенклатурою на плановий період складається з переліку найменувань продукції, яку слід виготовити, та її обсяг у натуральному виразі. Це завдання конкретизує за часом виконання в оперативно - календарних планах (планах- графіках).

При плануванні виробництва і реалізації продукції використовують нормальні, умовно-натуральні, вартісні та трудові (нормативну трудомісткість) показники вимірювання обсягу виробництва.

У машинобудуванні традиційно використовують натуральні показники: штуки, секції, тони. Наприклад, випуск верстатів планується в штуках, тепловозів - у секціях, холодильних пристроїв - в комплектах і т.д. Вимірювання обсягів в натуральних показниках необхідне для маркетингових досліджень і визначення потреби у певному асортименті.

В процесі планування виробничої програми підприємство керується трьома найважливішими критеріями, які визначають економічну ефективність вибраного асортименту продукції. Це динаміка обсягу збуту продукції на ринку, ступінь стабільності обсягу реалізації і рівень норми і маси прибутку, який передбачається одержати підприємству. При цьому необхідно врахувати реальний життєвий цикл виробу на ринку.

Орієнтирами при визначенні продукції, її якісних характеристик і ціни виступають параметри ринку6 ємність ринку, ступінь насиченості аналогічною продукцією, виготовленою конкуруючими фірмами, ефективність дії антимонопольного механізму тощо.

Планування виробничої програми підприємства вимагає пошуку:

партнерів господарської діяльності для визначення рівня спеціалізації, кооперування виробництва і можливостей здійснення процесу диверсифікації;

резервів виробництва і реалізації продукції, оцінки можливостей їх мобілізації;

нових ринків збуту продукції в країні і за її межами;

а також формування росту попиту на основі виготовлення принципово нової продукції і ін.

Список використаних джерел та літератури

1. Архипчук Е.І. Людина і праця. - 2005. - №2. с.16;

2. Балгаш О.М. Управління підприємством в перехідний період. - К., 2001, 240 с.

3. Бойчик І.М. Економіка підприємства / І. М. Бойчик, П. С. Харів. - К.: Каравела, Львів: Новий світ - 2001.

4. Болюх М.А. Економічний аналіз: Навчальний посібник / М. А. Болюх і т.д. - К.: КНЕУ, 2001. - 540с.

5. Гаврилюк Л.І. Економіка підприємства. - Ж.: КНЕУ, 2000.

6. Гетьман О.О. Економіка підприємства / О. О. Гетьман, В. М. Шаповал. - К.: ЦНО, 2006. - 488с.

7. Горфинкель В.Я. Экономика предприятия. - М.: ЮНИТИ, 2009.

8. Грещак М.Г. Внутрішній економічний механізм підприємства / М. Г. Грещак, О. М. Гребешкова, О. С. Коцюба. - К.: КНЕУ, 2001. - 228с.

9. Зайцев Н.Л. Економіка організації [Текст] / Н. Л. Зайцев: - М.: Видавництво "Іспит", 2008 р. - 768 с.

10. Іванова В.В. Планування діяльності підприємства: Навч.посібник. - К.: Центр начальної літератури, 2006.

11. Крайник О.П. Економіка підприємства / О. П. Крайник, Є. С. Барвінські. - Львів: Нац.унів. «Львівська політехніка», 2003, 208с.

12. Петрович Й.М. Економіка виробничого підприємництва. - К.: Знання, 2001. - 462 с.

13. Покропивний С.Ф. Економіка підприємництва: Підручник / За ред. С. Ф. Покропивного. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

14. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навч. Посібник. - 2-ге вид. - К.: Вікар, 2002. - 176 с.

15. Харів П.С. Економіка підприємства: Навч. Посібник. - К.: Знання Прес. 2001. - 301с.

16. Цал-Цалко Ю.С. Економіка підприємства / Ю. С. Цал-Цалко, Б. І. Холод. Навч. посібник. - Житомир: ЖІТІ, 2000. - З 88 с.

17. Шегда А.В. Економіка підприємства: Навч. посіб. / А. В. Шегда, Т. М. Литвиненко, М. П. Нахаба та ін.; За ред. А. В. Шегди. - 2-ге вид., стер. - К.: Знання-Прес, 2002. - 335 с.

Размещено на Allbest.ru