Технічне дослідження реквізитів документів
Предмет і завдання криміналістичної документалістики, поняття документа. Прийоми встановлення слідів змін у документах. Встановлення підробки відбитків печаток та штампів. Особливості підготовка матеріалів на судово-технічну експертизу документів.
| Рубрика | Менеджмент и трудовые отношения |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.04.2016 |
| Размер файла | 73,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
У першому випадку відбиток утворюється внаслідок удару (натиснення) друкованої форми, на якій знаходився барвник. Тому барвник у штрихах знаків розподілений рівномірно, краї рівні, де-не-де видимі сліди видавлювання барвника з-під друкованої форми, особливо на гербовому папері.
Так, якщо текст надрукований на друкарських машинках з монолітним літероноаєм (наприклад, "Ромашка", "Агидель", "Bonus", "Diablo", "Sistems" та ін.), які також наносять відбитки літер ударом через красильну стрічку (копіювальний папір), то відрізнити такі тексти один від одного важко. Загальні ознаки машинописних текстів зберігаються і можуть бути однаковими, але не зберігаються типові окремі ознаки. Оскільки друкуючі форми - літери нерухомо закріплені на літероносії, то під час друку вони зберігають однакові інтервали між літерами, які в старих машинках змінюються внаслідок викривлення важелів. Відхилення літер від вертикального положення також не може бути, якщо машинка не зіпсована. У тексті немає і такої окремої ознаки, як виступання літер над верхнім рядком або опускання під нижнім. У текстах зберігається індивідуальна ознака - деформування знака. При зміні літероносія кульової головки - диска-пелюстки для переходу на інший шрифт (мову) змінюються і загальні ознаки, які відбивають розташування знаків на поверхні монолітного літероносія.
Навіть при поверхневому огляді машинописного і друкарського текстів у документі його не можна сплутати з текстом, нанесеним матричним друком.
Матричний спосіб формування знаків використаний у принтерах, плотерах і ксероксах, які мають конструктивні особливості, що дає змогу диференціювати їх за друкованим текстом у документах. Спосіб формування знаків однаковий, але способи відображення інформації на папері різні: контактний (голчастий), струминний і електростатичний.
Матричний друк характеризується тим, що друкована форма складається з дискретних елементів "голок" або мікрокапіляр-них трубочок-сопел. Тому знак (літера) формується у вигляді забарвлених відбитків голок і забарвлених точок, нанесених "вистрілюванням" барвника із сопла мікрокапіляра. Точки наносяться голками через барвну стрічку. За такою ознакою можна легко відрізняти голчасті принтери від струминних.
При мікроскопічному дослідженні матричних знаків-відбитків можна визначити вид головки принтера, а отже, його модель. Відомо, що головка принтера являє собою вертикальну матрицю голок. У вертикальному штриху знака можна підрахувати кількість точок і таким чином попередньо визначити вид головок принтера 5-6.
Матричний друк здійснюється в автоматичному режимі за спеціальною програмою, тобто можна обрати будь-який шрифт, його розміри, форму, інтервали між знаками і рядками, запрограмувати поля, абзаци та ін. Отже, загальні традиційні ознаки машинописного тексту в даному тексті не можна брати за основу диференціації, оскільки вони зберігаються до зміни програми друку, що може зробити оператор.
Складніше відрізняти тексти, нанесені за принципом матричного друку лазерними принтерами, ксероксами та іншими подібними пристроями. Характерною ознакою, що в даному випадку відображається в текстах, є спосіб відображення інформації на папері: струминний або електрофотографічний. Штрихи літер лазерного друку мають характерний блиск при вертикальному освітленні. Тексти, віддруковані на струминному принтері, блиску не мають, барвник розчиняється, лінії штрихів нерівні. Якщо друк кольоровий, то знаки складаються з кольорових точок (плям): чотирьох додаткових і двох складених. Проте навіть за участю фахівця при огляді не завжди можливо встановити потрібне і тому належить провести техніко-криміналістичну експертизу документів.
Підготовка матеріалів для техніко-криміналістичної експертизи документів. Техніко-криміналістична експертиза машинописних документів розв'язує комплексні ідентифікаційні та не-ідентифікаційні завдання:
- здійснює ототожнення друкарських машинок - механічних важільних і з монолітними літероносіями;
- встановлює групову належність за машинописним текстом сучасних друкуючих засобів з голчастим та струминним засобами відображення інформації;
- здійснює диференціацію способів відображення на носії інформації (електрофотографічний, термографічний, термічний та ін.) і пристроїв, що працюють за конкретним способом.
Що стосується механічних машин, то іноді аналіз тексту дає змогу встановити оператора (автора, який віддрукував текст).
Неідентифікаційні завдання з'ясовують, на одній чи на кількох машинках віддруковано досліджуваний документ; чи yd фрагменти документа виконано за один прийом без витягнення паперу з машини або якась частина є додрукованою пізніше; яка кількість примірників віддрукована в одній закладці; яка давність виготовлення документа (друкованого тексту).
Для розв'язання таких завдань у достатній кількості мають бути подані якісні вільні та експериментальні зразки. Оскільки окремі ознаки і більшість загальних нестійкі, а їх ідентифікаційний період обмежений строками капітального або профілактичного ремонту друкарської машинки, остільки вільні зразки в часовому вимірі мають бути однаковими, тобто віддрукованими в той же час.
Нерідко експериментальні зразки пропонують надрукувати особі, відносно якої здійснюється ототожнення. Машинописного тексту має бути достатньо, в усякому разі, щоб yd знаки клавіатури були тричі відтворені. У числі експериментальних зразків усі знаки верхнього і нижнього регістрів слідоносія обов'язково повинні бути віддруковані по порядку. Потім належить промити шрифт і повторити процедуру. Експериментальні зразки матричних друкуючих пристроїв відбирає слідчий за участю фахівця. Зразки беруть у різних режимах роботи пристрою, приблизно на такому ж папері, що і досліджуваний документ, із застосуванням однакових барвників, барвної стрічки, копіювального паперу, якщо текст був віддрукований за його допомогою. Необхідно одержати зразки друкуючої матриці (головки принтера), а також знаків, сформованих даною головкою. Наприклад, належить встановити, як 9-голчастий принтер формує конкретні літери, що підлягають дослідженню (додруковані, вставлені в текст) або як 18-голчастий принтер формує ті ж знаки, літери. Зрозуміло, вільні зразки мають за часом відповідати даті виконання документів досліджуваного тексту.
Проблема ототожнення засобів матричного і струминного друку за їх друкованою продукцією сучасною криміналістикою поки що не вирішена.
2.6 Дослідження поліграфічної продукції
До поліграфічної продукції відносять документи державного, громадського, приватного призначення, виконані друкарським способом на друкарських машинах. За способом виготовлення поліграфічну продукцію прийнято поділяти на друкарську і оперативну. Друкарські документи виготовлюють високим, плоским, глибоким і трафаретним друком з друкованих форм. Останні являють собою плоский предмет, на якому є друкуючі і пробільні елементи. Для виготовлення оперативних документів використовують більш прості способи друку, а саме: ротапринтні, ротаторні, електрографічні, ксерографічні, склографічні, гектографічні.У кримінальному і процесуальному судочинстві документи є найпоширенішими об'єктами криміналістичного дослідження. Тому при огляді документів слідчий повинен перш за все встановити, яким способом виготовлений документ, чи стандартний використаний бланк, документ виготовлений друкарським способом високого друку або він є підробленим, виконаним з друкованої форми, виготовленої кустарно, вирізуванням.
Предметом криміналістичного дослідження друкованих форм та їх відбитків є фактичні дані, що стосуються способу, місця і часу виготовлення друкованих засобів і документів, що виконуються за їх допомогою.
Предметом безпосереднього дослідження (об'єктами дослідження) є:
- казначейські білети, білети Національного банку України, державні цінні папери і іноземна валюта;
- посвідчення або інші документи, які видаються державними або громадськими органами, установами, підприємствами і надають права або звільняють від обов'язків: дипломи, атестати, свідоцтва, трудові книжки, посвідчення водія, особи та ін.
- матеріали порнографічного змісту, виготовлені друкарським способом
Для диференціації способів друкарського виготовлення документів необхідно вивчити їх ознаки.
Ознаки виконання тексту високим друком - це глянсова поверхня відбитку, яка виникає внаслідок великої кількості барви і сильного тиснення; чіткі і рівні краї штрихів знаків, видавлювання барви за контури і утворення "валика" 5-6.
Ознаки виконання тексту плоским друком - матова поверхня відбитку, рівномірний розподіл у штрихах барви, розташованої на верхніх волокнах паперу 4.
Ознаки виконання тексту глибоким друком - дробіння зображення штрихів на дрібні елементи однакової форми (квадрати, ромбики, трикутники, відповідно до рисунка растра).
Ознаки виконання тексту трафаретним друком - дробіння знаків на дрібні елементи сітки, на якій виготовлена друкована форма; великий шар барви по всій площі штриху.
Крім ознак друкованих форм, слід знати і ознаки друкуючих елементів (літер, знаків), які є на поверхні форми. Друкуючі знаки можуть бути стандартними і нестандартними. До перших відносять друкарські шрифти, конструктивні особливості яких визначаються держстандартами, а до других - шрифти, виготовлені кустарно або в заводських умовах без додержання держ-стандартів.
Можна назвати такі ознаки стандартних друкуючих знаків:
- однаковий рисунок однойменних літер, знаків у слові, тексті;
- однакові розміри літер та їх. елементів;
- рівномірні інтервали між літерами, точне перпендикулярне розташування знаків до лінії рядка, однаковий нахил у тексті, набраному курсивом.
Нестандартні друкуючі знаки характеризуються загальним рисунком форм, у них овали і наїгівовали мають неправильну форму, штрихи нерідко викривлені і мають неоднакову товщину, відсічки різної форми, барвник має перерви, краї штрихів нерівні.
Поліграфічний спосіб відтворення зображень може бути:
контактним, коли зображення переноситься на папір безпосередньо з друкованої форми; непрямим, якщо зображення наноситься за допомогою прбміжної форми (офсетний друк);
безконтактним, коли формування зображення є дистанційним, наприклад, електрографічним -шляхом. Сутність електрографічного, або ксерографічного-,-'способу одержання зображення полягає в наступному. Оптична система формує на документі електростатичне зображення, яке оброблюється електростатичним порошком. Внаслідок неоднорідного розподілу електростатичних зарядів на зображення притягується (прилипає) різна кількість порошку. Потім зайвий порошок видаляється, а залишковий піддають термічній обробці. Частки порошку розм'якшують і з'єднують з волокнами паперу. Так виникає ксерографічне зображення. Воно може бути чорно-білим і кольоровим.
Чорно-білі настільні ксерокси є необхідним засобом будь-якого офіса. Тому використовування правоохоронними органами ксерокопій документів - це звичайне явище. Деякі ксерокопії чорно-білих, особливо текстових, документів важко відрізнити від справжніх.
Разом з тим при достатньому збільшенні (не менш як у 20 разів) у відбитках літер, нанесених ксероксом, можна виявити такі ознаки:
- тонкі елементи знаків невіддруковані, мають розриви 3;
- краї знаків нерівні 4, оскільки формуються частками порошку, які мають кінцевий розмір;
- у проміжках є помарки;
- забарвлення штрихів нерівне - поряд з дрібними частками порошку зустрічаються крупні грудочки спеченого тонера, чого в знаках, нанесених високим друком, не трапляється.
Кольорові ксерокси, які з'явилися останнім часом, дозволяють одержувати кольорові копії документів, передаючи yd відтінки спектра. Ці складні технічні пристрої нерідко використовують злочинці для копіювання паперових грошей, іноземної валюти, цінних паперів та ін.
Для огляду таких документів належить запрошувати фахівців, а потім призначати судову експертизу. Ознаки блиску часток барвника найбільш яскраво виражені в кольоровому зображенні.
Крім того, кольорове зображення формується частками діелектрика, забарвленими в додаткові кольори спектру, які можна спостерігати в тонких шарах у полі мікроскопа.
Криміналістичне дослідження документів, виконаних сучасними друкованими формами, виділено в самостійний вид тех-ніко-криміналістичної експертизи - криміналістичну експертизу сучасних друкованих форм і одержаних за їх допомогою відбитків. Об'єктами такої експертизи є:
- друкуючі пристрої - друковані форми всіх видів;
- різні види документів, тексти яких надруковані друкарським і оперативним способом друку;
- друкарське і кустарне обладнання, яке застосовується для виготовлення друкованих форм, апаратури і способів відтворення зображень.
При проведенні експертизи можна з'ясувати: яким способом друку виготовлений документ; яким способом виготовлена друкована форма; чи даною друкованою формою надрукований документ; чи на даній друкуючій машині (пристрої) віддрукований документ.
На експертизу надсилають документи поліграфічної промисловості, відносно яких є версія, що вони надруковані на одному й тому ж друкарському пристрої. Якщо є інформація про вид друкарського пристрою (друкуючої машини), відбирають вільні та експериментальні зразки. Вільні зразки за часом мають бути зіставленими з урахуванням того, хто складав текст. Експериментальні зразки вилучають у вигляді готової продукції, складеної конкретним складачем і віддрукованої на конкретній друкарській машині. Експертиза може ідентифікувати друкарську форму і машину або встановити загальне джерело їх походження.
2.7 Дослідження матеріальної частини документів
При дослідженні документів прийнято розрізняти матеріали документів і засоби письма. Матеріали слід визначати як тверде фізичне тіло, здатне відображувати письмові (друковані) знаки і зберігати їх у часі. Тому сучасний документ може бути виконаний на металі, камені, пластмасі, дереві (папір, картон, фанера), бавовняних, синтетичних тканинах і т.п. Ось чому до матеріалів документів відносять не тільки носій тексту як матеріальну основу, а й ії складові, наприклад клей, різні мінеральні наповнювачі паперу, картону, барвники, консерванти та інші речовини, які надають паперу споживчих якостей.
До матеріалів документів відносять барвники, формуючі текст (письмо) на матеріальній основі. Отже, для ідентифікації і діагностики барвники в штрихах знаків, літер підлягають фізико-хімічному дослідженню.
Барвник - це інтенсивно зафарбоване органічне з'єднання, колір якого залежить від його здатності вибірково поглинати тільки частину світлових хвиль спектра, а інші відбивати.
Таким чином, матеріали документів - це матеріальний носій документа і компоненти, що його складають, - барвні речовини (барвники), якими власне і сформований текст (написаний документ).
Для виготовлення документа потрібні не тільки матеріали і барвники, а й знаряддя, якими пишуть, друкують, рисують, гравірують знаки і літери тексту. Це знаряддя письма людини - олівці, пір'яні, шарикові, капілярні ручки, плакатні пера, фломастери, друковані форми, друкуючі машини будь-якої складності, інструменти гравера і злочинця, який виготовляє підроблену печатку, усе це засоби спеціальної письмової діяльності людини.
Засоби письма, якими людина пише, тобто залишає сліди на слідосприймаючому об'єкті, в трасології є сягідоутворюючими об'єктами. Тому при дослідженні документів нерідко виникають питання щодо ідентифікації і неідентифікації, а саме: чи даним засобом (олівцем, пером) виконаний конкретний текст (лист); який клас, вид барвника, котрим виконаний лотерейний білет, і чи не виконаний він барвником, виявленим у підозрюваного; який Держстандарт паперу, на якому виконано доручення, і чи він ідентичний паперу, виявленому у звинуваченого? Отже, об'єктами дослідження є матеріали документів, папір, барвники і засоби письма.
Дослідження паперу документів розпочинається з огляду його слідчим. Він зобов'язаний дослідити папір у проникаючому світлі під МБС і звернути увагу на його структуру, наявність волокон у товщі, їх колір, в ультрафіолетових променях відмітити колір люмінесценції поверхні паперу і обов'язково визначити його товщину мікрометром або штангенциркулем. Товщина, колір, глянсуватість, волокниста структура - перші ознаки, що допомагають відшукувати схожі зразки паперу для експертного дослідження.
Досліджена барвників штрихів тексту. Слідчий може лише візуально назвати колір барвника, його відтінок, порівнюючи їх з каталогом кольорів, що є у слідчому чемодані, вказати, яким барвником нанесений текст - чорнилами, друкарською фарбою, графітним олівцем і т.п. Визначати розчинність і взагалі здійснювати які б то не було експерименти з барвником не можна.
При огляді олівцевих штрихів під мікроскопом можна виявити частки каоліну, слюди у вигляді блискучих лусок. За кількістю відкладених часток на одиницю поверхні та їх розміром експерти визначають номер олівця.
Дослідження засобів (знарядь) письма. При дослідженні письма в документах належить враховувати, що засоби письма утворюють не тільки забарвлені штрихи, а й масковані барвником об'ємні сліди давлення і ковзання. Олівець, перо і шарик в ручці, плакатне перо "Редис" і "Лопатка" крім забарвленого сліду залишають сліди тиснення і ковзання, які характеризують ознаки слідоутворюючого об'єкта, що дає змогу здійснювати їх розшук і ототожнення за їх слідами. Погано заточений олівець, шарик авторучки, неоднакові за шириною розщепи пера (б), фабричне плакатне або кустарне перо (в) - усі вони залишають траси. Ці сліди є мікроскопічні. Тому огляд необхідно здійснювати із застосуванням мікроскопа, запрошувати фахівців.
Сліди тиснення і ковзання знарядь письма зустрічаються рідко, а їх дослідження вимагає від фахівців певної кваліфікації і особливої підготовки матеріалів. На експертизу подають знаряддя письма, відносно яких є припущення, що вони використовувалися для написання. З практики відомий випадок встановлення особи злочинця, який писав погрозливі тексти примітивними знаряддями - стеблинами рослин, котрі були виявлені у нього. Експертиза показала, що злочинець користувався ними як плакатними перами.
Надсилаючи знаряддя письма на експертизу, слідчий повинен повідомити, що знаряддя, наприклад олівець, після написання тексту не застругували і не використовували для письма.
Вільні зразки письма за часом мусять відноситися до часу виконання досліджуваного документа, причому не пізніше цього моменту. Найбільш розробленою в криміналістиці є методика ідентифікаційного і неідентифікаційного дослідження засобів виконання письма друкуванням. І в криміналістиці і в поліграфії такі знаряддя називають друкарськими формами. Це друкарські машини, канцелярські, дорожні, репортерські машинки та ін., а також печатки, нумератори, штампи і т.п. До засобів письма (друкованого) належать засоби матричного і графічного друку - принтери, комп'ютери та ін. Методика їх криміналістичного дослідження поки що не відпрацьована. Зрозуміло, в матричному друку, що управляється, існують ознаки, котрі дають змогу визначати: засоби, котрими надруковано документ (зокрема, тип принтера); одна чи кілька установок драйвера друку використовувалися при виконанні тексту документа. Для вирішення таких завдань рекомендується призначати комплексне дослідження, включаючи до складу комісії фахівців з різних галузей інформатики, криміналістики машинного матричного друку.
РОЗДІЛ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКА МАТЕРІАЛІВ НА СУДОВО-ТЕХНІЧНУ ЕКСПЕРТИЗУ ДОКУМЕНТІВ
3.1 Підготовка матеріалів на експертизу реквізитів документів
Судова практика останніх років свідчить про стійке зростання використання спеціальних знань при розгляді справ. Виразно ця тенденція виявляється у цивільному та арбітражному судочинстві, де дослідження та оцінка різного роду документів, представлених сторонами в ході розгляду, є повсякденною практикою. У вирішенні спорів, що виникають між суб'єктами господарської діяльності, що будують свої взаємовідносини на договірних засадах, часто фігурують письмові документи як джерела виникнення зобов'язань. Документи стають об'єктами фальсифікації (підроблення договорів, векселів, зобов'язань тощо), не визнаються сторонами як видані легітимно. При виготовленні документів або їх реквізитів використовуються сучасні технічні засоби, що істотно ускладнює розпізнавання підробок.
У фінансовій і господарській сфері істотно зросла роль цінних паперів, до яких належать державні облігації, векселі, чеки, депозитні і ощадні сертифікати, банківські ощадні книжки на пред'явника, коносаменти, акції, приватизаційні цінні папери. При укладанні угод важливу роль відіграє перевірка і дослідження на справжність всіх супутніх документів - загальногромадянських і закордонних паспортів, інших видів посвідчень особи, потрібен ретельний аналіз документації, що відображає рух матеріальних цінностей, накладних, рахунків, ордерів, роздавальних і платіжних відомостей, грошових і сохранных розписок. Підвищеним доказовим значенням стали мати документи, що супроводжують договірні і завещательные процедури. Актуальним стає аналіз правильності операцій, проведених з використанням пластикових платіжних засобів.
Найчастіше єдино можливим способом встановлення фактичних даних, пов'язаних з вірогідністю появи в обігу того чи іншого документа, що є його експертне дослідження, і зокрема проведення судово-технічної експертизи документів. Дана область досліджень вимагає високого рівня спеціальних знань. Складності в освоєнні предмета обумовлені широким колом питань, що підлягають вирішенню, безліччю різних об'єктів дослідження, необхідністю використання передових досягнень природничо-технічних наук, так і різноманітністю та витонченістю способів фальсифікації документів.
Для ілюстрації сказаного можна навести наступний приклад із судової практики.
Позивач (ТОВ "Рокош") звернувся в Арбітражний суд Москви з позовом до ТОВ "Салон-перукарня "Блиск"" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача несплачену суму простого векселя, виданого у 1998 р. ТОВ "ФЛЕШ-1" на суму 10 тис. доларів США зі строком погашення за пред'явленням, але не раніше 2003 р. Відстрочення терміну погашення векселя ТОВ "ФЛЕШ-1" обґрунтовувало безперервним рядом індосаментів (передач прав іншій особі), в числі яких перебував і відповідач.
Відповідач не погодився з позовом і в своєму клопотанні про необхідність проведення експертизи зазначає, що векселедавцем даний вексель не видавався і що передавальний запис і підпис на векселі, датовані 2002 роком, не могли бути виконані Т., оскільки до цього часу вона з перукарні була вже звільнена.
У даному разі вирішення спору виявилося неможливим без призначення відповідної судової експертизи. Причому необхідно, поряд з проведенням ідентифікаційного дослідження підпису від імені Т., провести судово-технічну експертизу векселя з метою вирішення наступних питань:
1. Чи відповідає час видачі векселя зазначеної на ньому дати (1998)?
2. Не застосовувалися при виконанні підпису від імені Т. технічні засоби копіювання?
Заявлене клопотання про проведення експертизи судом було підтримано.
Проведення судово-технічної експертизи документів (СТЭД) - самостійна процесуальна дія, призначенням якого є вирішення питань, які мають значення для розгляду справи з використанням спеціальних знань експерта. Мета експертного дослідження документів - встановлення фактів (обставин, фактичних даних), які, будучи викладеними у висновку експерта, служать доказами в процесі розгляду справ у суді.
В спеціальні знання експерта, який проводить СТЭД, входять знання її предмета, об'єктів, методів і методик дослідження.
Предмет даного виду експертизи становлять мають значення для справи фактичні дані (факти, обставини), пов'язані з використанням документів і встановлюються у передбаченому законом порядку шляхом застосування спеціальних знань в галузі технічного дослідження реквізитів, матеріалів документів.
Реквізити документів - це узагальнена назва друкованих текстів, графічних зображень, записів, підписів, відбитків печаток, штампів, інших удостоверительных знаків. Реквізити щодо механізму їх відображення на документах поділяються на такі групи:
- рукописні реквізити (тексти, короткі записи, підписи);
- віддруковані реквізити (відтиски печаток і штампів, машинописні тексти, тексти, виконані на принтерах, касових та інших знакопечатающих апаратах, відображення компостерів, перфораторів і ін);
- наклеєні реквізити (фотознімки, марки, ярлики).
3.2 Підготовка матеріалів на експертизу матеріалів документів
За своїм споживчим призначенням технічні засоби, призначені для виконання реквізитів в документах, поділяються на пишучі прилади (пір'яні ручки кулькові ручки, фломастери, гелеві, роллерні ручки, ручки з биополимерными чорнилом, офісні маркери, текстовыделители, олівці) та друковані форми (кліше, печатки і штампи в оснащенні, компостери, перфоратори, друкуючі пристрої, поліграфічна та розмножувальна техніка). Власне технічні засоби також є, поряд з документами, об'єктами СТЭД, але з ряду причин (наприклад, в силу громіздкості друкуючих пристроїв, зайнятістю пристроїв у виробництві) можуть бути представлені зразками відбитків їх друкуючих елементів, відібраними у відповідності з встановленими правилами.
До матеріалів документів віднесено матеріальні субстанції, що використовуються для виготовлення документів: матеріали листа (застосовуються для виконання реквізитів у документі), основа документів (папір, картон, пластик), допоміжні матеріали (застосовуються для обробки документа, скріплення, брошурування його частин). До матеріалів документів відносять також речовини, що використовуються в злочинних цілях для видалення реквізитів у документі - травящие (змиваючі) речовини.
Матеріали документів надходять на дослідження у вигляді рідин або сухих залишків у флаконах, ручках, фломастерах, на кінчиках пишучих приладів (пристосувань для письма), у вигляді просочених фарбою машинописних стрічок, штемпельних подушок копіювальних паперів, картриджів принтерів, коригуючих речовин, листів, уривків і пачок паперу.
Завдання, складові предмет СТЭД, можна розділити на дві групи: діагностичні та ідентифікаційні. Зміст процесу діагностики в криміналістичній експертизі являє собою складання та обґрунтування висновків про природу невідомого об'єкта (документу, засобу його виготовлення, реквізиту, матеріалу), пов'язаного (або ймовірно пов'язаного) з досліджуваним справою.
У процесі ідентифікації проводять порівняльне дослідження об'єктів з метою вирішення питання про їх тотожність, коли порівнювані об'єкти пов'язані (або ймовірно пов'язані) з досліджуваним справою.
Завданнями діагностичного дослідження є: встановлення способу виготовлення документа (реквізитів документа), факту і способу внесення до нього змін, визначення його роду, виду, початкового змісту, виявлення невидимих і слабовидимых текстів, вицвілих, залитих, закреслених записів, текстів на спалених документах і записів, утворених втиснутими штрихами, визначення віку документа.
До ідентифікаційним завдань належать: встановлення тотожності одиничних, індивідуально визначених об'єктів (засобів друку, знарядь письма та інших технічних засобів, використаних для виготовлення документів) з їх відображенням у документі, встановлення приналежності частин одного документа, виявлення спільності (джерела) походження документів за умовами виробництва, зберігання та використання. За змістом проведених досліджень можна вважати ідентифікаційними завдання щодо віднесення порівнюваних об'єктів (засобів письма, документів в цілому) до одного (або різним) класу, роду, виду, групи.
Результативність експертизи багато в чому залежить від підготовки матеріалів для її проведення. При підготовці матеріалів повинні бути виконані певні вимоги поводження з об'єктами дослідження, чітко сформульоване завдання експертові, проведений збір необхідних порівняльних матеріалів, здійснено збір інформації виробничого, експлуатаційного характеру, необхідної для провадження експертизи.
Відповідно до правил поводження з документами - речовими доказами, розроблених у криміналістиці, ініціатор експертизи зобов'язаний:
- представляти експерту документи в тому вигляді та стані, в якому вони були виявлені, представлені сторонами;
- зберігати документи - речові докази в окремих конвертах (пакетах, файли), не наклеювати на аркуші паперу, не проколювати швидкозшивачем, стиплером для долучення до матеріалів справи; при необхідності згинати і складати аркуші паперу документів лише за наявними складках;
- написи на конвертах при необхідності слід проводити до приміщення в них документів, щоб не утворилися сліди тиску від пишучого приладу йди сторонні штрихи від чорнила;
- оберігати документи від впливу світла, вологи, високої температури, так як це може призвести до суттєвих змін властивостей їх матеріалів;
якщо документ служи I об'єктом комплексного дослідження, го при його огляді бажано користуватися пінцетом, щоб випадково не забруднити, не залишити слідів пальців рук;
- особливу обережність слід дотримуватись при виявленні, фіксації та упаковці спалених документів; навіть при слабкому натисканні папір, особливо обвуглена і испепеленная, руйнується, і об'єкт може бути безповоротно втрачений; обпалені документи можна переносити руками або пінцетом, обвуглені і испепеленные - з допомогою гумової груші та наелектризованої целулоїдної плівки;
- старі, розірвані на частини або частково спалені документи не слід склеювати або намагатися реставрувати якимось іншим способом; для транспортування їх можна помістити між двома стеклами і окантувати;
- на документах ні в якому разі не можна робити будь-яких позначок, намагаючись виділити той чи інший фрагмент, щодо якого ставиться питання;
- не рекомендується виконувати які-небудь записи ручками і олівцями, які є об'єктами ідентифікаційних досліджень, так як при цьому вони можуть втратити важливі ознаки. Упаковувати їх необхідно так, щоб не тільки не пошкодити їх у цілому, але особливо ту частину, яка безпосередньо контактувала з документом при листі. Не можна допускати витікання барвника з ручок. Найкраще зафіксувати їх у твердій упаковці і зберігати в горизонтальному положенні.
В ухвалі про призначення експертизи необхідно конкретизувати об'єкти, що підлягають дослідженню:
- вказати найменування документа, наведену в документі дату його складання;
- дати інформацію про обставини виявлення документів - речових доказів (дата, місце виявлення, вилучення);
- вказати безпосередній об'єкт дослідження - описати його зміст (символ, слово, рядок тощо), місце розташування у документі;
- при направленні на експертизу зброшурованих матеріалів справи вказати місце розташування документа в матеріалах справи - аркуш справи; чітко визначити досліджувані документи і порівняльні матеріали, щоб не призвести до їх змішування при виробництві експертизи.
При призначенні експертиз з дослідження матеріалів документа (визначення складу матеріалів листи в штрихах реквізитів, визначення складу і властивостей основи і р. п.) не допускається подання на експертизу копії замість оригіналу документа.
Питання експерту не повинні виходити за межі його компетенції, вимагати правової опеньки результатів дослідження. При формулюванні завдання експерту неприпустимо використовувати терміни, які мають двояке тлумачення - технічне та юридичне: "виправлення", "підробка", як синоніми термінів: "зміна", "невідповідність правилам".
При формулюванні запитань повинен бути чітко визначений обсяг завдання експерту. Питання про подібності, однорідності, ідентичності, спільної родової (групової) належності, одночасності є питаннями з невизначеним завданням експерту.
При вирішенні питань, пов'язаних з ідентифікаційними дослідженнями матеріалів документів з метою встановлення спільності їх походження (ототожнення індивідуально виділеного об'єму матеріалу) повинні бути визначені просторові границі об'єкта ідентифікації, встановлені процесуальним шляхом. Неприпустима формулювання питань про подібності, однорідності, ідентичності, спільної родової (групової) належності без пояснень особи, яка призначила експертизу, що в кожному конкретному випадку слід розуміти під родом, групою об'єктів, яке конкретно безліч (група об'єктів) виділяється терміном "однорідні".
Питання про одночасність виконання декількох документів, фрагментів одного документа є типовим випадком невизначеної форми завдання експерту. Термін "одночасність" доречний лише щодо документів, виконаних в один прийом: в одну закладку з використанням копіювального або самокопіювального паперу. В інших випадках потрібне уточнення: який період часу, на думку ініціатора завдання, охоплюється терміном "одночасність".
Як правило, при постановці питання про одночасність виконання штрихів фрагментів документа наслідок (суд) цікавить визначення послідовності виконання реквізитів документів (не виконано раніше, що пізніше) або факт внесення змін у документ шляхом дописки (додрукування).
Якщо об'єктами експертизи стають технічні засоби, призначені для виконання реквізитів документів (друкарські прилади, друкуючі пристрої, засоби розмножувальної техніки, друковані форми, компостери), то в залежності від розв'язуваної завдання експертної і конкретної ситуації на експертизу можуть бути представлені або технічні засоби безпосередньо, або виконані з їх допомогою порівняльні матеріали - зразки. При одержанні зразків необхідно передбачити можливість різних умов використання тих чи інших знарядь і пристосувань при виготовленні документів. В залежності від цих умов один і той самий ознака об'єкта може по-різному відображатися на документі або не з'явитися зовсім. Зразки, отримані з порушенням цих вимог, як правило, ускладнюють вирішення питання.
3.3 Підготовка матеріалів на експертизу друкарських форм
Експертиза друкарських засобів та їх відбитків в останні роки сформувалася в самостійний вид судово-технічної експертизи документів. Вона призначається при розслідуванні злочинів і судовому розгляді справ, пов'язаних з виготовленням і підробкою друкарських засобів та їх відбитків, а також їх збутом і використанням.
Речові докази, що належать до об'єктів криміналістичної експертизи друкарських засобів та їх відбитків, можна поділити на три групи:
1) друкарські засоби;
2) відбитки, нанесені друкарськими засобами;
3) предмети (устаткування), застосовані для спорядження друкарських засобів і виготовлення відбитків.
До друкарських засобів належать: друкарські форми всіх видів друку; знаки посвідчення (печатки, штампи, штемпелі); друку-вальні пристрої (касові, телеграфні, рахункові і підсумовуючі апарати, друкарські машини, знакосинтезуючі пристрої -- принтери тощо). Відбитки друкарських засобів являють собою: документи, цілком виготовлені друкарським способом (грошові знаки, цінні папери, лотерейні білети, поштові марки, книги, журнали тощо); бланки документів (дипломів, атестатів, посвідчень тощо); відтиски знаків посвідчення -- печаток, штампів, штемпелів тощо. До предметів (устаткування) належать пуансони, матриці, машини для відливки літер типографського шрифту і лінотипних рядків, гравірувальні машини й інструменти (штихелі), картриджі, балони, стрічки тощо.
Сучасна методика техніко-криміналістичного дослідження тпографських шрифтів, які використовуються для здійснення ручного набору, дозволяє: визначати вид набору (ручний чи лінотипний) з метою встановлення способу підробки бланків; ідентифікувати комплект шрифту конкретної друкарні з метою встановлення друкарні, з якої він був викрадений для виготовлення підроблених документів (бланків, відбитків печаток і штампів тощо), або де ця підробка здійснювалась; визначати належність одному типографському комплекту окремих його частин (літер), вилучених у різних осіб, з метою встановлення єдиного джерела викрадення шрифту.
Застосовуючи методику криміналістичної ідентифікації лінотипів, можна:
1) ідентифікувати конкретний лінотип і його матричний магазин за виявленими у злочинців складальними рядками та їх відбитками;
2) встановлювати факт відливки лінотипних рядків на одній машині з метою визначення єдиного джерела виготовлення лінотипних рядків, виявлених у декількох осіб.
Розроблено методику ідентифікації осіб, які виготовили друковані форми, і нових поліграфічних способів друку, котра дозволяє в окремих випадках установлювати особу, яка малювала і вирізувала друковані форми, а також зображення відбитків, друкованих форм тощо. Існує також методика встановлення місця друкування центральних газет, переданих фототелеграфом.
Значна кількість експертних питань стосується способу виготовлення кліше печаток і штампів, якими нанесені відтиски в документах, а також ідентифікації цих кліше. Питання визначення способу нанесення відтисків печаток і штампів, кліше яких виготовлені із застосуванням нових сучасних технологій та матеріалів фотополімерним способом і способом лазерного випалювання, вирішуються згідно з існуючими методиками та довідковим матеріалом щодо технології цих процесів.
За допомогою техніко-криміналістичного дослідження друкарських засобів та їх відбитків установлюють: спосіб відтворення зображень (відбитків); спосіб виготовлення друкарських засобів; зміни в друкуючих засобах та їх відбитках; вид друкуючої форми, за допомогою якої виготовлені відбитки устаткування, що використовувалося для виготовлення друкуючих засобів та їх відбитків; час виготовлення друкуючих засобів та їх відбитків; осіб, які виготовили друкуючі засоби (печатки, штампи) та їхвідтиски.
Кожна з зазначених вище задач, звичайно, включає кілька питань щодо встановлення певних обставин справи. Для вирішення кожного з них за допомогою експертизи необхідно дотримуватися особливих правил підготовки й оформлення матеріалів.
Ця задача вирішується однією з перших, оскільки від її результатів залежить хід подальшого дослідження. Треба встановити, чи дійсно в досліджуваному документі є відбиток друкуючої форми, а не його мальоване чи відтворене в інший спосіб зображення або відтиск, перекопійований з іншого документа.
Експертиза може визначити, одним чи різними способами нанесено кілька зображень (наприклад відтиски печатки і штампа) в одному чи в декількох документах. Для вирішення цієї задачі на експертизу необхідно направляти тільки документ з відтиском сумнівного походження. При цьому перед експертом можуть бути поставлені такі питання: У який спосіб нанесено зображення в документі (текст, бланк,відтиск печатки, штампа)? Чи в один спосіб нанесено відтиски в декількох документах (треба наводити їх найменування)?
Визначення способу виготовлення друкованих засобів
Встановлюється: спосіб виготовлення виявленого у злочинця друкуючого засобу (печатки, штампа, набору знаків, кліше для друкування бланка документа тощо); чи в один спосіб виготовлено друкуючі засоби, виявлені в однієї чи кількох осіб; спосіб виготовлення друкованого засобу, використаного для нанесення відтиску в досліджуваному документі; чи в один спосіб виготовлено друкуючі засоби, якими нанесено відтиски в документах, вилучених в однієї чи кількох осіб.
Перед експертом можуть ставити такі питання: У який спосіб виготовлено друкуючу форму, вилучену у гр. А.? Чи в один спосіб виготовлено друкуючі форми, надані на дослідження? У який спосіб виготовлено друкуючу форму, що застосовувалася для нанесення відтиску в документі?
Виявлення того факту, що друкуюча форма, вилучена у конкретної особи, чи форма, за допомогою якої нанесено відбиток у документі (бланк, відтиск печатки, штампу тощо), виготовлена у спосіб, що не застосовується в державних майстернях, є достатньою підставою для висновку про підробленість такої форми, а отже, і отриманого за її допомогою відбитка.
Завдання 2. За наданою фабулою виконати наступне:
а) висунути версії і скласти план проведення невідкладних слідчих та оперативно-розшукових дій;
б) скласти план допиту нотаріуса Н. за двома можливими ситуаціями (коли бажає співпрацювати зі слідством і коли не бажає давати показання) із вибором певних тактичних прийомів та запротоколювати цю слідчу дію;
в) призначити необхідні судові експертизи, скласти відповідні постанови із вибором експертних установ чи конкретних судових експертів та переліком необхідних питань.
Фабула: «Порушена кримінальна справа проти приватного нотаріуса Н., який два роки діяв у складі злочинної групи, яка відбирала квартири в мешканців похилого віку м. Києва. По цій справі нараховується 20 епізодів. При обшуку нотаріальної контори був вилучений журнал нотаріальних дій, в якому були вирвані листи та мали місце зміни текстів. В розпорядженні слідства були надані також декілька заповітів із підробками реквізитів документів».
Фабулу можна вточнити за власним баченням.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Порядок складання та оформлення службових документів. Особливості оформлення закордонних відряджень. Порядок друкування та вимоги до документів, що здаються у машинописне бюро. Підготовка та оформлення документів до засідання колегіальних органів.
курсовая работа [48,7 K], добавлен 23.08.2012Підготовка документів і справ до наступного архівного зберігання, експертиза їх цінності. Порядок групування закінчених у діловодстві документів у справи відповідно до номенклатури. Тимчасове зберігання документів у структурних підрозділах установи.
контрольная работа [19,3 K], добавлен 21.05.2009Поняття, сутність та основні функції розпорядчих документів. Організовування тексту розпорядчих документів. Оформлення службових документів. Складання, датування, індексація, погодження та засвідчення документів. Правила скорочень у текстах документів.
дипломная работа [43,1 K], добавлен 08.02.2016Історія розвитку та виникнення управлінського документознавства та справочинства. Підготовка до складання управлінських документів. Основні вимоги до організації сучасного діловодства в Україні. Різноманіття матеріалів для виготовлення документів.
курсовая работа [39,6 K], добавлен 27.11.2010Документована інформація як основа управління. Підготовка документів до зберігання у архівному підрозділі та наступного використання, правила формування справ. Експертиза цінності документів, складання описів справ постійного або тривалого зберігання.
контрольная работа [25,7 K], добавлен 21.05.2009Поняття управлінського документа, його значення та функції. Наукові підходи щодо класифікації функцій документа. Способи документування документів. Роль документа в житті людини та суспільства. Основні вимоги до організації сучасного діловодства.
курсовая работа [53,8 K], добавлен 30.12.2013Діловодство як галузь ведення документів. Реквізити документів: поняття, склад, види, правила їх складання та оформлення, головні вимоги. Поняття кадрової документації, її типи та функціональні особливості, зміст та структура. Вимоги до приміщень архіву.
учебное пособие [3,7 M], добавлен 21.10.2013Поняття та основні правила реєстрації документів на підприємстві. Журнальна та карткова форми реєстрації службових документів. Особливості оформлення цифрового та літеро-цифрового індексу. Рекомендації щодо застосування автоматизованої форми реєстрації.
дипломная работа [42,2 K], добавлен 26.10.2015Поняття, основні завдання, функції та види архівів. Права і відповідальність. Аналіз комплектування архіву та вимоги до оформлення прийнятих справ. Методи вдосконалення складання та оформлення описів справ. Організація документів у межах архівного фонду.
курсовая работа [41,8 K], добавлен 14.11.2016Документування як регламентований процес запису інформації, його функції та вимоги до реалізації. Загальні та специфічні риси документів. Критерії класифікації документів, його різновиди та відмінності. Вимоги до укладання та оформлення документів.
контрольная работа [32,7 K], добавлен 27.07.2009
