Інформаційна політика корпоративної соціальної відповідальності

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Чорноморський державний університет імені Петра Могили

Доповідь на тему:

Інформаційна політика корпоративної соціальної відповідальності

Підготувала:

Студентка гр.561-м

Павлова Ю.В.

Миколаїв 2016

Основи формування інформаційної політики у сфері корпоративної соціальної відповідальності

Інформаційна політика компанії - один із ключових «м'яких» інструментів впливу на стан конкурентоздатності бізнесу. Разом з тим немає показника діяльності компанії, який би прямо відображав вплив грамотно вибудуваної й ефективно реалізованої інформаційної політики. Хоча загальновизнано, що управління інформаційними потоками є ключовим фактором становлення, розвитку бізнесу й залучення належної уваги з боку основних учасників ринку.

Очевидно, що сьогодні в діловому середовищі об'єктивно назріла потреба формування механізмів розкриття інформації про компанії.

Не випадково продовжує залишатись у фокусі суспільної уваги дискусія про інформаційну політику й необхідність підвищення прозорості компаній, а також робота зі створення формалізованих стандартів і механізмів розкриття інформації.

Основним завданням інформаційної політики, або управління інформаційними потоками, є пошук прийнятного компромісу між необхідністю розкриття інформації й збереження при цьому відомостей, які становлять комерційну таємницю.

У світовій практиці прийнято певний мінімальний обсяг інформації, яку необхідно відкривати стороннім особам. Як правило, такий рівень інформації встановлюється всілякими регуляторними організаціями, що створюють свої власні стандарти. Усе інше - це та інформація, про розкриття або не розкриття якої компанія приймає рішення самостійно. На прийняття таких рішень найчастіше впливають поточні ринкові обставини й особливості корпоративної культури. Утім, нерідко в цьому питанні чимале значення має особиста позиція керівництва компанії.

Основне призначення інформаційної політики - представити діючий інструмент і правила, згідно з якими співробітники компанії зможуть оцінити важливість довіреної їм інформації, зможуть уміло використати її в інтересах компанії. При цьому ризик нашкодити основній діяльності компанії має залишатися мінімальним. Фактично, ідеться про дотримування принципу «не нашкодь». Однак треба мати на увазі, що брак зрозумілої інформації так само може шкодити діяльності й розвитку компанії, як і її надлишок. Усе має бути в міру.

Інформаційна політика - це свого роду шкала, за якою людина може виміряти й оцінити інформацію, якою володіє. А далі, зіставивши отримані результати і поставлене завдання, приймається остаточне рішення, використовувати чи ні, публікувати чи ні. Особливо часта помилка співробітників, які розробляють ін­формаційну політику, - забувати ставити контрольні дати. Інформація повинна бути актуальною. В Інтернеті можна знайти велику кількість підтверджень відсутності контрольних часових міток в інформаційній політиці тієї або іншої фірми. Найпоширеніше явище - на сайтах компаній часто представлена інформація 2-3-річної давнини. І річ тут саме у відсутності інформаційної політики взагалі або відсутності контрольних часових міток. Якщо система побудована так, що вона вміє реагувати на заплановані події, то, відповідно, співробітники завжди володітимуть актуальною й цінною для публікації інформацією.

Компанії повинні контролювати використання інформації відповідно до її соціального статусу. Не може конфіденційна інформація відкрито публікуватися, а якщо публікується, громада повинна знати, хто це зробив і з якою метою і яких заходів треба вживати. Це вже сфера відповідальності співробітників, прийнята відповідно до інформаційної політики. Як правило, саме відсутність останньої і призводить до сумних результатів злодійства і продажу інформації. Цікаво, що можуть відбуватись і якісь зворотні процеси бездіяльності. Відсутність чітко вираженої політики може призводити до бездіяльності тих або інших співробітників, свого роду перестраховки й уникнення відповідальності.

Для того, щоб відповісти на запитання, чи є інформаційна політика в компанії, треба визначити, хто з перших осіб компанії відповідає за інформаційну політику, чи поставлено перед ними завдання формування інформаційної політики і чи наявні основні документи, які регулюють інформаційну діяльність. Якщо перераховані фактори присутні, то вже можна оцінювати успіхи або поразки в інформаційній діяльності компанії, планувати її подальший розвиток. А от якщо чогось не вистачає, то варто задуматися над розв'язанням зазначених проблем. І, насамперед, треба вирішити, хто на рівні вищого керівництва компанії буде розв'язувати такого роду проблеми. Ефективність розв'язку вищеокреслених проблем залежатиме від дотримання принципів формування інформаційної політики у сфері корпоративної соціальної відповідальності.

Принципи формування інформаційної політики у сфері КСВ

інформаційний політика корпоративний відповідальність

Інформаційна політика має бути побудована на принципах рівноправності, оперативності, повноти, вірогідності, доступності, регулярності, захищеності.

1. Принцип рівноправності: підприємство забезпечує всім зацікавленим особам рівні права і можливості в одержанні й доступі до інформації, зокрема забезпечує всім акціонерам та їхнім представникам рівні права на одержання інформації і документів, що підлягають наданню, з урахуванням винятків, установлених законом та установчими документами.

2. Принцип оперативності: підприємство в можливо короткий термін інформує акціонерів, інвесторів, інвестиційне співтовариство та громадськість про найбільш істотні події і факти, що зачіпають їхні інтереси.

3. Принцип повноти: підприємство надає про себе інформацію, достатню, щоб сформувати об'єктивне бачення в акціонерів, інвесторів та громадськості в питанні, яке їх цікавить.

4. Принцип достовірності: підприємство надає своїм акціонерам та інвесторам інформацію, що відповідає дійсності, а також уживає всіх розумних заходів, щоб розповсюджувана інформація не була перекручена.

5. Принцип доступності: способи доведення значущої інформації до акціонерів, інвесторів та громадськості мають забезпечувати вільний і необтяжливий доступ до такої інформації.

6. Принцип регулярності: підприємство на регулярній основі надає своїм акціонерам, інвесторам та громадськості інформацію про себе за допомогою наявних у його розпорядженні засобів інформування.

7. Принцип збалансованості: підприємство намагатиметься знайти баланс між відкритістю і прозоріс­тю з одного боку, і конфіденційністю - з другого, для забезпечення прав акціонерів на отримання інформації та обмеження доступу до «чутливої інформації».

8. Принцип захищеності: підприємство застосовує допустимі законами способи й засоби захисту інформації, що становить державну, службову й комерційну таємницю.

Побудова системи комунікацій із корпоративної соціальної відповідальності

Благополуччя підприємств і перспективи росту базуються не тільки на ефективних технологіях і відповідних зв'язках, а й на репутації та іміджі. Однак не слід вважати останні два слова синонімами, а тим більше тотожними поняттями. Якщо створення іміджу можна до певної міри форсувати, то формування репу­тації ніколи не може обігнати природного ходу розвитку самого підприємства, його фінансової, інтелектуальної й організаційної могутності. Крім того, ство­рення іміджу - це доведення до громадськості основних переваг підприємства, їх вихваляння одночасно зі спробою замовчати недоліки і труднощі. Репутація складається на основі попередніх років, а для побудови іміджу можна викорис­тати не тільки колишні досягнення, а й проекти на майбутнє, а також суспільно значущі пропозиції та «прогресивні» погляди.

Взаємовідносини зі ЗМІ

Взаємини зі ЗМІ передбачають підготовку й поширення аналітичних прес-матеріалів, ексклюзивні інтерв'ю, прес-моніторинг, прес-заходи та неформальні контакти із журналістами.

Підприємство може мати прекрасний головний офіс, його відділення можуть бути розташовані в престижних районах міста, дібраний висококваліфікований персонал, фінансовий стан чудовий, продукція та послуги високої якості, а спонсорські проекти приносять безсумнівну користь суспільству, але якщо про все це знає тільки вузьке коло клієнтів і партнерів, то віддача від цього буде дуже невисока. Якщо ж усе це буде розмножене в ЗМІ, то ефект буде багаторазово посилений, що в остаточному підсумку обернеться підвищенням прибутків.

Деякі фахівці зі зв'язків із громадськістю підкреслюють, що можна завоюва­ти симпатії журналістів, надаючи їм абсолютно достовірні дані, навіть у тому разі, коли це прямо не пов'язане з власним підприємством. Таким чином можна показати, з одного боку, власну поінформованість, а з другого - готовність безкорисливо співробітничати із засобами масової інформації.

У виборі ЗМІ для розміщення публікацій підприємства віддають перевагу дру­кованому слову. У цьому є очевидний резон: газета живе довше, її можна передавати з рук у руки. Крім того, газетні сторінки дають можливість більш докладно прокоментувати позицію з того чи іншого питання, налагодити зворотний зв'язок із читачем, публікуючи телефони «гарячих ліній» або довідкових служб.

Говорячи про переваги ЗМІ, слід відзначити, що вони досить гнучкі й опера­тивні. Повідомлення по радіо або телебаченню можуть бути швидко відкориговані залежно від сезонних, політичних або інших факторів.

Серед недоліків ЗМІ треба назвати те, що інформація в ЗМІ досить дорога в абсолютному вимірі й не завжди може охопити потрібну аудиторію, тобто трохи «розпилена», а також можливе сусідство інформації конкурентів.

ЗМІ можуть бути використані для просування іміджу, але обмеження простору й рекламних площ стримують можливість дати більш детальну інформацію про підприємство та його товари або послуги.

Контакти з громадськими і державними інститутами

Перш за все, у рамках цього напряму PR-діяльності визначається пріоритетність тієї або іншої структури, ступінь її важливості для розвитку бізнесу. Для встановлення або зміцнення контактів із державними і громадськими структурами можливі такі форми, як участь у діяльності органів влади, здійснення спільних проектів у сфері доброчинності, спонсорства тощо. Наприклад, підтримка державних програм для захисту незаможних верств населення, розвитку освіти, науки, культури.

Взаємини з партнерами

Це окрема група робіт, прямо пов'язана з реноме організації. Отут нікуди не дітися без підготовки презентаційних матеріалів і поздоровлень партнерів, роботи зі скаргами споживачів, доведення інтересів основних груп споживачів до керівництва, вивчення й оцінки споживчих потреб. Останній пункт особливо цікавий, тому що дуже важливо знати, чого чекають споживачі і як задовольнити їхні очікування.

Найбільше, що може зробити підприємство для набуття прихильності споживачів, - активно залучати їх до розвитку підприємства. Цьому можуть сприяти персональні контакти з представниками цільових аудиторій, висловлення побажань із нагоди дня народження та свят, розсилання подарунків, фінансової та нефінансової звітності, інформаційних брошур. Поліпшенню взаємин із партнерами може сприяти проведення спільних заходів, зокрема організація та фінансування заходів у сфері культури, спорту, освіти.

Взаємини з власниками (акціонерами)

Ці взаємини передбачають вивчення думок акціонерів, складання річних, квартальних та інших звітів, підготовку документів для розсилання, проведення зборів, складання фінансових і рекламних оголошень, спеціальні публікації для акціонерів. Особливо важливим є забезпечення участі ключових акціонерів у значних подіях внутрішньоорганізаційного життя, наприклад в урочистих зборах, ювілеях керівництва, культурних, інших неформальних заходах. Це дозволяє поряд із розвитком ділових відносин установлювати й підтримувати більш близькі й довірчі відносини. Важливо забезпечити для акціонерів розкриття інформації про фінансові результати діяльності, що відповідає західним стандартам. Акціонери мають отримувати фінансову звітність, результати аудиторських перевірок і різні інформаційні брошури.

Взаємини в колективі

У налагодженні відносин усередині колективу PR-служби відіграють важливу роль. Система інформування співробітників на різних рівнях, вирішення конфлік­тних ситуацій у колективі, внутрішні публікації, корпоративні розваги, доведення думки співробітників до керівництва, привітання, створення й поглиблення по­чуття задоволення співробітників від роботи. Сюди ж можна додати PR-підтримку менеджменту (наприклад, різні премії, нагороди). Узагалі, PR-служба сприяє створенню атмосфери, в якій співробітники працюють із більшою віддачею.

Публічність і репутація у професійному співтоваристві

Це один із найбільш важливих моментів у роботі служби зі зв'язків із громадськістю, що також охоплює низку основних напрямів:

1. створення історії підприємства;

2. участь у громадській діяльності

3. ділові й неформальні зустрічі з іншими членами професійного співтова­риства;

4. активне ставлення до проблем професійного співтовариства;

5. публічність керівництва;

6. фінансова публічність.

Це саме той випадок, коли поняття «зв'язки із громадськістю» відповідає своєму змісту як надання правдивої, відповідної до дійсності інформації й непрямий порівняно з рекламою вплив на аудиторію. Репутація не може бути створена зусиллями лише PR-служби, тому що йдеться про думку професіоналів, здатних прямо, без посередників, оцінювати дії та рівень підготовки своїх колег по спіль­ній роботі з ними.

Ніякі позитивні статті не змінять у фаховому середовищі негативної думки про професіоналізм персоналу, якщо рівень цього професіоналізму об'єктивно відомий партнерам. З другого боку, PR-служба цілком у змозі використати успіх, розголошуючи його для підтримки іміджу.

Формування репутації в середовищі діяльності - одне з головних завдань PR-служби. Це пов'язано, насамперед, зі складним комплексом взаємин із контр­агентами, що впливає на успіхи й невдачі на різних сегментах ринку.

Немаловажною складовою публічності є активна позиція керівництва віднос­но професійного співтовариства. У цьому зв'язку підвищенню репутації сприяє участь його керівників у спеціалізованих громадських організаціях.

Відкритість і «прозорість» для громадськості передбачає регулярне інформу­вання громадськості, колег по бізнесу про успіхи на ринках країни і за її межами, оперативне й у повному обсязі надання ЗМІ інформації, відсутність цензури з боку підприємства, доступність перших осіб, відсутність спроб маніпулювання журналістами. Крім того, доцільним є формування позитивного уявлення про керівництво як про професійну, висококваліфіковану групу людей, що володі­ють особистими і діловими якостями для розв'язання будь-яких професійних проблем.

Отже, публічність буде більш ефективною, якщо використовувати фактор новизни, під якою розуміють розширення асортименту товарів чи послуг, повідомлення про отримані нагороди, опублікування даних комерційної діяльності, інтеграції з іншими підприємствами, презентації і публічні виступи керівництва, тобто ви­користання певних інформаційних приводів.

Список використаної літератури

1. Бадокина Е.А. Формування корпоративної соціальної відповідальності держави і зростання ринкової капіталізації компаній /Е.А.Бадокина,Н.В.Кучерина // Вісник Науково-дослідного центру корпоративного права, управління і венчурного інвестування Сиктивкарського державного університету. 2007. № 13. С. 22.

2. Воробей В. Корпоративна соціальна відповідальність чи вигода? / Воробей В. // Києво-Могилянська Бізнес Студія. 2005. №10. С. 25-36.

3. Данилова Є. КСВ як благодійність - це минуле. Аналітика / Е.Данилова // ЗАТПАКК. 2008. №9. С. 18.

4. Котлер Ф. Корпоративна соціальна відповідальність. Як зробити якомога більше добра для вашої компанії та суспільства / Котлер Ф., Лі Н. / Пер. з англ. К.: Стандарт, 2005. 302 с.

5. Лазоренко О. Посібник із КСВ. Базова інформація з корпоративної соціальної відповідальності /Кол. автор.: Лазоренко О., Колишко Р., та ін. К.: Видавництво «Енергія», 2008. 96 с.

6. Макарова Г.Л. Корпоративные Интернет системы. М.: Финстатинформ, 2009. с. 49.

7. Шапочка Є. Стратегії соціальної відповідальності у маркетингу компаній Е.Шапочка // Журнал управління компанією. 2005. №9. С. 8.

Размещено на Allbest.ru