Процес побудови політичного іміджу і чинники, які на нього впливають

Размещено на http://www.allbest.ru/

Содержание

Вступ

1. Процес побудови політичного іміджу

2. Чинники, які впливають на політичний імідж

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

В сучасних умовах, з урахуванням неоднозначного державотворчого процесу в Україні, проблема формування політичного іміджу набула важливого як теоретичного, так і практичного значення.

Актуальність роботи зумовлена потребою наукового осмислення ролі політичногоіміджу в період глобальних трансформацій, важливістю визначення існуючого іміджу політика та чинників його формування. Виходячи з актуальності теми метою статті стало дослідження процесу побудови політичногоіміджу та чинники, які впливають на процес його формування.

Актуальність. Актуалізують потребу формування політичного іміджу також процеси демократизації й політичної модернізації в Україні. Сьогодні економічні та соціальні труднощі є історичним наслідками трансформації посттоталітарного суспільства. Процес становлення в Україні демократичної політичної системи є динамічним і водночас складним. Необхідною умовою існування й розвитку демократії є закріплення на всіх рівнях суспільної свідомості та практики демократичних політичних цінностей. Спостерігаючи за політичним іміджем, у суспільстві поступово формується уявлення про притаманний стиль діяльності.

У політиці вдало сформований політичний імідж визначає перемогу на виборах, і успіх. Це в значній мірі зумовлено діями лідерів, бо в умовах існуючої політичної культури, увага потенційного виборця концентрується на особистості. Це пов'язано із специфічним українським феноменом так званої “персоніфікації” політики, що практично актуалізує проблему формування іміджу політичного лідера. Ось тому, останнім часом політичні діячі стали звертати значну увагу на формування своїх іміджів, але в Україні поки що цей процес відбувається стихійно, а передвиборчі кампанії перетворилися в справжню війну іміджів. Політичний імідж активно спирається на виборчі технології і його формування є елементом виборчої кампанії. Він дуже важливий для політика, оскільки має довгостроковий термін впровадження. Говорячи про створення іміджу політичного лідера слід нагадати про широкий арсенал засобів і методів ціле направленого впливу на виборців в інтересах конкретної особи або групи осіб, які змагаються за суспільне визнання.

Мета і завдання дослідження.

Мета роботи полягає в розкритті змісту процесу формування політичного іміджу.

Виходячи з цієї мети, ставиться низка конкретних завдань, а саме:

- визначити процес побудови політичного іміджу;

- виявити чинники, які на нього впливають.

1. Процес побудови політичного іміджу

Сучасна політична наука й практичний політичний досвід розвинутих демократичних країн засвідчує, що публічність та конкурентність політичного середовища є одним із чинників формування ефективної політики. Важливим компонентом сучасних наукових досліджень процесу формування образу політичного лідера, чи, як його прийнятого називати за англомовними авторами, є імідж. Імідж відіграє значну роль у розстановці політичних сил у суспільстві, часто він є визначальним фактором при виборі того чи іншого кандидата на певні політичні, державні пости чи ролі у країні. При цьому симпатії до особистості кандидата мають істотний вплив на електоральну поведінку, а ці симпатії визначаються іміджем політичного лідера.

Комунікативно-інструментальне розуміння політичного іміджу, що обгрунтовується у працях О.В. Єгорової-Гантман, К.В. Плешакова , Г.Г. Почепцов[5,с. 204]та ін., дозволяє розглядати саме технологію побудови сприятливого іміджу політичних суб'єктів, як сучасний метод легітимації політичної влади.

З кінця 1950-х рр. основним методом у політичій рекламі виступає мова образів. Реакція людей формується саме на імідж, а не на людину, оскільки, 99 % виборців не мають безпосередніх контактів з людиною. Людина сприймає не реальні риси та події, а ті, які, умовно кажучи, їй пропонують, і тому, у пісумку, виборець робить вибір між запропонованими, вже кимось сформованими пропозиціями чи проектами. Тому, проблема полягає не у зміні самої особистості політичного лідера, а враження, що він створює. Таке враження в більшій мірі залежить від каналу трансляції та вмілого його використання, ніж від самого кандидата[3,с. 91].

У рамках ціннісного підходу під впливом різного роду PR-теорій було сформоване комунікативне розуміння іміджу. Г. Почепцов, як представник цієї точки зору, вважає, що імідж можна тлумачити як комунікативну одиницю, яка ідеально відповідає вимогам комунікативного простору [1, с. 35]. Він зазначає, що імідж є багатофакторним феноменом, оскільки, по-перше, вплив на людину здійснюється по декількох каналах, по-друге, людина звикла оперувати багатошаровими структурами, кожна з яких може і оброблятися окремо, і співіснувати у людському сприйняття на своїй поличці [4, с. 72]. Але, з іншого боку, імідж не є багатофакторний феномен, в пам'яті людини формується, як би єдине уявлення, яке позитивно чи негативно забарвлене [4, с. 188]. Даний підхід вимагає від іміджмейкерів великої майстерності і досвіду, вкладення великого капіталу, щоб створений образ відповідав потребам виборців.

Процес побудови іміджу можна визначити як комунікативне програмування, оскільки, йдеться про відбір форматів, найбільш сприятливих для лідера. Імідж - це в певній мірі, сукупність інформаційних одиниць, які, фахівці з виборчих технологій намагаються найбільш ефективно донести до конкретної цільової аудиторії. Лідера свідомо навчають уникати форматів, які можуть продемонструвати не ті якості, які становлять комунікативний інтерес.

Комунікативне програмування повинно природним чином виходити із можливостей аудиторії. Масова свідомість функціонує в умовах неуважності і «розірваності», це дозволяє ввести необхідну інформацію в масову свідомість з достатньою часткою ефективності. Саме спеціалісти з політичних технологій виборчого процесу враховують специфіку масової свідомості.

Політичний імідж конструюється з певною метою - для потенційної перемоги кандидата у боротьбі за владу.

В Україні, із становленням демократичного відкритого суспільства набирає великої ваги процес побудови ефективного політичного іміджу лідерів. Наростає нагальна проблема у фахівцях в сфері побудови ефективного політичного іміджу. Проте, рудименти радянської системи не ставили перед собою подібних завдань, і звідси випливає проблема браку висококваліфікованих спеціалістів з політичного маркетингу в наш час.

Імідж повинен спроектувати те завдання, яке поставлено на даний момент. Сформулювавши чітко задачу, можна побачити ті повідомлення, які повинні бути вибудувані для того, щоб домогтися потрібного іміджу. Але при цьому слід пам'ятати - завдання ставиться виходячи з вимог аудиторії. Побудова іміджу йде по наступному шляху:

- визначення вимог аудиторії (сегментів аудиторії);

- формулювання характеристик, що в сумі становлять імідж;

- переклад обраних характеристик в різні контексти (візуальний, вербальний, подієвий, контекстний, сімейний та ін.).

Той чи інший сегмент аудиторії висуває різні вимоги до іміджу, тому повинен зберігатися основний каркас, до якого плюсуються додаткові характеристики[7,с. 140].

Імідж носить дуже чітку прив'язку до даного часу, відображаючи навіть нюанси змін громадської думки.

Імідж може також відштовхуватися від іміджу основного противника, щоб завоювати голоси в конкретній ситуації, наприклад, у ситуації виборів. Тобто імідж будується на контрасті з іміджем того, кого потрібно перемогти. Це можна зробити, тільки якщо ґрунтовно вивчити плюси і мінуси свого супротивника. Однак скористатися таким аналізом можна, якщо політик в змозі перевтілитися, підіграти, допомогти творцям його іміджу, щоб все виглядало якомога природніше. Так що артистичний дар політика вельми важливий для створення вдалого іміджу.

Допомогти у створенні політичного іміджу може така наука, як семіотика. Це наука про знакові системи. Людина користується великим числом автономних знакових систем. Для типового знака характерна відсутність подібності між формою і змістом. Тому в рамках однієї мови "так" може означати кивок головою вгору-вниз, в рамках іншої мови цей же кивок вже буде позначати "ні". Знакові системи поведінки вимагають вставати при наближенні дами, не рватися на сцену, щоб допомогти героям і т.д. Найсильнішою знаковою системою є природна мова. Вона дозволяє описувати будь-яку іншу знакову систему.

Політика носить символічний характер. Є важлива особливість існування знакових систем. Коли знаєш їх правила, то будь-яка дія або поведінка в цих рамках є природною. Можна помітити тільки порушення знакових закономірностей, але не їх виконання, яке сприймається як норма.

Імідж - це повідомлення, яке надсилається населенню, відштовхуючись від семіотичних підстав. Ми повинні відправити певне число знаків, які однозначно будуть прочитані населенням, тобто саме так, як нами замислювалося. Візьмемо умовний приклад. Для лідера важливою характеристикою є авторитетність. Значить, ті повідомлення, ті знаки, які він буде посилати, повинні матизначення «авторитетність», але вони будуть щораз наділятися в різноманітні форми[10,с. 147].

Побудова семіотичної моделі політичного іміджу полягає в породженні трьох видів повідомлень, кожне з яких використовує свої види знаків:

- вербальних у вигляді виступів, статей і т.д .;

- подієвих, оскільки довіра події або ситуації у населення вище, ніж просто словами;

- візуальних, оскільки з екрану телевізора 69% інформації зчитується візуально і лише решта вербально.

Іміджмейкер виступає в ролі "перекладача", покликаний перекласти текст на ряд, інших мов. Центральними при цьому стають наступні "перекази":

- на мову аудиторії, тому іміджмейкер дуже чітко виокремлює ті або інші типи аудиторії, оскільки для кожного з них повинні бути створені свої власні тексти;

- на подієву мову, оскільки слова не настільки переконливі, як події;

- на візуальну мову, оскільки візуальна інформація завжди розглядається як більш достовірна і невідфільтрована;

- облік невербальних характеристик, які несуть великий обсяг інформації через пози, жести і т.д.

2. Чинники, які впливають на політичний імідж

Політичний імідж виступає як результат інтерсуб'єктівної взаємодії, збігу на рівні масової свідомості очікувань людей і самопрезентації суб'єкта політичного іміджу. Формування політичного іміджу - образу суб'єкта політичної діяльності в масовій свідомості - представляє собою свідомий, цілеспрямований процес. Але цей процес має об'єктивні підстави, детермінанти. Тому в основі успішного іміджмейкінгу лежить аналіз чинників, що впливають на сприйняття політичного іміджу[8,с. 187]. Американські фахівці вважають, що імідж політика високого рангу (в цьому випадку зазвичай посилаються на практику президентських виборчих кампаній) визначається трьома групами основних чинників:

- особистістю кандидата (претендента);

- тим, як його представляють засоби масової інформації;

- історичними подіями або труднощами, з якими стикався політичний діяч в даний період часу.

Можна виділити три групи складових іміджу політичного лідера:

- персональні характеристики, що включають фізичні, психологічні особливості, характер, тип особистості, індивідуальний тип прийняття рішень;

- соціальні характеристики - статус лідера, його моделі рольової поведінки, ставлення політика з різними соціальними групами, та інтереси яких він представляє, а також з союзниками, опонентами, ворогами;

- культурно-символічні характеристики - ознаки національного та соціально-історичного типу культури, її традиційних і, одночасно, актуальних цінностей, норм, ідеалів, уявлень, насамперед політико-ідеологічних, але також і морально-етичних, естетичних, світоглядних, економічних. імідж політичний лідер цінність

Позитивний імідж лідера виникає в тому випадку, коли він орієнтований на певні соціальні групи, а за найбільш загальними ям підтримується більшістю громадян країни. Такі позиції відображають вимоги соціального, демографічного і культурного плану, політичні інтереси, ідеологічні уподобання, ставлення до ситуації, що склалася в країні, і т.д. Відповідність їм може бути уявним, збудованим командою іміджмейкерів для стимулювання бажаних асоціацій і емоційних реакцій громадськості, яку прагнуть переконати в тому, що політичний лідер здійснить мрії і надії громадян, забезпечить задоволення їхніх потреб[12,с. 154].

У цілому ж у суспільній свідомості існує не набір рис і якостей, якийсь ідеальний тип політика, схожість з яким обов'язково повинен демонструвати політик реальний, що суспільство визнало в ньому «свого» і «лідера». Політичний спектакль, що розігрується на основі єдності подання і сприйняття, має ціннісну основу. З часів афінської демократії цінності були двигуном політики. Цінності культури являють собою історично сформовану і поділювану більшістю членів суспільства систему відносин до тих чи інших явищ дійсності. Поняття відношення припускає три складові: пізнавальну, емоційну і вольову. Всі вони найбільшою мірою виявляються у ставленні до політики. З набагато більшою екзальтацією люди сперечаються про політику, ніж про споживчі властивості товару. Збіг ціннісних уявлень суб'єктів політичної взаємодії - необхідна умова успішного позиціонування політичного іміджу. Цінності знаходять у виражених словах, промовах і вчинках, які складають минулу та майбутню діяльність політика. На затвердження конкретної системи цінностей повинні бути зорієнтовані всі характеристики суб'єкта політичного іміджу, починаючи із зовнішнього вигляду і закінчуючи політичною позицією і конкретними справами.

Так, для Сполучених Штатів, згідно з низкою опитувань, характерні чотири базові цінності:

- свобода, яка являє собою індивідуалізм, розрахунок на самого себе, відсутність зовнішнього примусу;

-рівність, що включає конформізм, низький рівень класової свідомості, однакові можливості, боязнь зайняти більш низьке положення в суспільстві, терпимість до меншин;

- релігія, а саме віра в бога, моральність, підпорядкування;

- власність - вільне підприємництво, прогрес, змагальність, ділова орієнтація, протестантська етика, схильність торгуватися, розгляд роботи як цінності та ін.

Серед базових позитивних цінностей українців переважають «безпека», «мир», «законність», «увага до людей», «стабільність», «могутність», «справедливість», «розвиток»[9,с. 88].

Вченим вдалося виділити найбільш впливові особистісні характеристики, згруповані в шість блоків:

- уявлення політичного лідера про себе самого;

- потреби і мотиви, що впливають на політичну поведінку;

- система найважливіших політичних переконань;

- стиль прийняття політичних рішень;

- стиль міжособистісних відносин;

- стійкість до стресу.

Висновки

Політичний імідж не надає повне зображення лідера, а створює найбільш оптимальний образ в конкретній соціально-політичній ситуації. Найважливішими його функціями є завоювання симпатій, довіри і уваги електорату, підвищення його активності на виборах; підвищення інформованості виборців в сприятливому для політика ракурсі; нейтралізація заходів опонентів.

Своєрідністю формування іміджу українського політика є те, що він створюється в умовах занепаду цінностей, які були притаманні минулим поколінням, й одночасно із застосуванням новітніх виборчих технологій[10,с. 128].

Обґрунтовано положення про те, що в іміджі сконцентровані зусилля політтехнологів, маркетологів, політологів, однак, сьогодні менш реальними є перемоги іміджмейкерських проектів, якщо за ними не стоять реальні дії. В таких умовах посилюється значення формуванням іншого іміджу політика, який би відповідав сутності трансформації суспільства та іміджу політичної партії. Імідж є дуже важливим для будь-якого політика, адже від якості цього іміджу залежатиме успішність політичного діяча.

Імідж відіграє значну роль у розстановці політичних сил у суспільстві, нерідко він є визначальним фактором при виборі того чи іншого кандидата на певні політичні, державні пости, ролі у країні.

Список використаних джерел

1. Горчакова, В.Г. Прикладная имеджология: учебноепособие/ В.Г. Горчакова.-М.: Академический Проект, 2007. - 400 с.

2. Денисюк С.Г. Формування позитивного іміджу України в умовах глобалізації //Держава і право: Зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. - Випуск 22. - С. 648-654.

3. Денисюк С.Г. Політичний імідж як відображення політичної свідомості громадян України в умовах соціально-політичних перетворень // Нова парадигма: Журнал наукових праць. - К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2005. - Випуск 45. - С. 133-140

4. Денисюк С. Г. Імідж політичного лідера в контексті розвитку української політичної культури: особливості формування та механізми реалізації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора економ. наук: спец. 23.00.03 - “Політична культура та ідеологія”/ С. Г. Денисюк. - Київ, 2007.- 18 с.

5. Лікарчук Н.В. Особливості формування іміджу політичного лідера в сучасній Україні // Держава і право. Зб. наук. праць. - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. - №16. - С. 463-468

6. Лікарчук Н.В.Організація передвиборчої команди і проведення виборчої кампанії. Загальні принципи і методи// Держава і право. Зб. наук. праць. - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. №19. - с.586-589

7. Почепцов Г.Г. Профессия: имиджмейкера. - 2-е изд., испр. и доп. - Спб.: Алетейя 2001. - 256с.

8. Панасюк А.Ю. Формированиеимеджа: стратегия, психотехнологии/ А.Ю. Панасюк. 2--е издание, стер. -- М.: Издательство «Омега - Л», 2008. --266 с.

9. Слісаренко І. Ю. Паблікрилейшнз у системі комунікації та управління: Навч. посіб. -- К.: МАУП, 2001.

10. Учебное пособие для факультетовпсихологии, социологии, экономики и журналистики / Д.Я. Райгородский. - Самара: Издательский Дом «БАРАХ-М», 2007. -752с.

11. Холод О.М. ЗМІ та імідж політиків: Монографія / За ред. докт. філол., н., проф. Різуна В.В. / Київський національний унiверситетiменi Тараса Шевченка - К., 2004. - 343 с.

12. Холод О.М. Інмутація у масмедіа: Монографія / Київський національний унiверситетiменi Тараса Шевченка. - К., 2006. - 167 с.

Размещено на Allbest.ru