Загальна характеристика інформації, необхідної для управління ризиками

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Реферат на тему:

Загальна характеристика інформації, необхідної для управління ризиками

Виконала: студентка

3 курсу, 6 групи

Мироненко Алла

Київ 2015

Зміст

ризик прибуток грошовий економічний

Вступ

1. Суб'єкти і об'єкти управління ризиком та його функції

2. Загальна характеристика інформації, необхідної для управління ризиком

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Ризик характеризується як небезпека виникнення непередбачених збитків, втрат очікуваного прибутку, доходу або майна, грошових коштів у зв'язку з випадковим зміною умов економічної діяльності, несприятливими обставинами. Законодавчо встановлено, що підприємницька діяльність є ризиковою. Дії учасників підприємництва в умовах сформованих ринкових відносин, конкуренції, функціонування системи економічних законів не можуть бути з повною визначеністю розраховані і здійснені.

Ризик властивий практично будь-якій сфері людської діяльності. Зараз все більше уваги приділяється дослідженню, прогнозування, аналізу ризиків. Уміння передбачити наслідки тих чи інших дій просто необхідно для нормального функціонування організацій.

Проблема управління ризиком дуже актуальна. Діяльність будь-якої організації пов'язана з небезпекою виникнення непередбачених втрат. Саме тому для кожної компанії важливо передбачити зміну факторів та умов, здатних зробити істотний вплив на її функціонування.

Ризиком можна управляти. Найбільш вдалою буде діяльність фірми, правильно розрахували свої можливості, що вибрала напрям діяльності з оптимальним співвідношенням ризику і прибутковості.

У міру збільшення вразливості бізнесу від фінансових ризиків багато компаній визнають, що пошук рішень проблем ризику повинен бути поставлений на професійну основу. Менеджер повинен забезпечувати захист всіх активів і прибутків фірми від втрат через зміни і коливань процентних ставок і валютних курсів, керувати витратами за відсотком.

1. Суб'єкти і об'єкти управління ризиком та його функції

Ризик-менеджмент розуміють як систему управління двох підсистем: керованої підсистеми - об'єкта управління і керуючій підсистеми - суб'єкта управління. Об'єктом управління ризик-менеджменте виступають ризикові вкладення капіталу й економічні відносини між господарюючими суб'єктами у процесі реалізації ризику. До таких економічним відносинам ставляться зв'язок між страхувальником і страховиком, позичальником і кредитором, між підприємцями, конкурентами.

Суб'єкт управління в ризик-менеджменті - група керівників (фінансовий менеджер, фахівець із страхування), котра за допомогою різних варіантів свого впливу здійснює цілеспрямоване функціонування об'єкта управління.

У системі управління ризиками є як стандартні елементи, так і унікальні, вироблені бізнесменом для даної конкретної ситуації, ефективність яких залежить від рівня мислення, утвореної, таланту конкретного менеджера.

Можна говорити про дві основні частини цієї системи. По-перше, отримання і аналітична обробка інформації. Це дозволяє отримати повну імовірнісну картину ситуації, що склалася, і можливі варіанти її розвитку. Результат тут залежить від повноти і достовірності зібраної інформації і від професіоналізму дослідників. Інформаційне забезпечення складається з різноманітних типів інформації: статистичної, економічної, комерційної, фінансової звітності. По-друге, комплекс заходів по мінімізації ризику: страхування всього контракту або його найуразливіших елементів - зберігання, перевезень, неадекватної поведінки партнера, непередбачених обставин; охорона об'єктів контракту і керівників підприємства; заходи щодо роботи з персоналом, що забезпечує контракт, і ряд інших заходів.

Розрізняють такі функції ризик-менеджмента:

- об'єкта управління, куди відноситься організація дозволу ризику; ризикових вкладень капіталу; робіт з зниження величини ризику; процесу страхування ризиків; економічних відносин.

- суб'єкта управління, у межах яких прогнозування, організація, координація, регулювання, стимулювання, контроль.

В ризик-менеджменті готових формул немає. Але, знаючи його методи, прийоми, шляхи вирішення тих чи інших завдань, можна домогтися істотного успіху в конкретній ситуації.

2. Загальна характеристика інформації, необхідної для управління ризиком

Головний елемент управління підприємницькими ризиками - інформаційно-аналітична робота. Відповідно до отриманої інформації виробляється стратегія початку бізнесу і його розвитку. А в процесі роботи треба постійно вносити корективи.

У зазначену інформацію входять інформація про ймовірності того чи іншого страхового випадку, події, про наявність і величину попиту на товари, із капіталу, фінансової стійкості й платоспроможності своїх клієнтів, партнерів.

Той, хто має інформацію, володіє ринком. Багато видів інформації становлять предмет комерційної таємниці та може бути однією з видів інтелектуальної власності. Наявність у фінансового менеджера достатньої і надійної ділової інформації дозволяє йому швидко прийняти правильні фінансові та комерційні рішення. Це призводить до зниження втрат і збільшення прибутку.

Будь-яке управлінське рішення полягає в інформації, причому важливе значення має якість цієї інформації. Інформація зараз втрачає актуальність дуже швидко, тому її треба використовувати дуже швидко.

Джерелами внутрішньої інформації про рівень ризику діяльності торговельного підприємства та проведення його певних господарських операцій є:

форми бухгалтерської та статистичної звітності;

первинні документи, безпосередньо пов'язані з проведенням певних господарських операцій - акти прийомки товарно-матеріальних цінностей, договори та угоди, що укладалися, акти інвентаризації, позови та претензії, що виставлялися, товаро-транспортні документи тощо;

документи первинного бухгалтерського обліку, журнали-ордери та оборотні відомості з окремих бухгалтерських рахунків.

Зовнішня інформація, необхідна для вивчення ризику торговельного підприємства, охоплює:

документи законодавчого, інструктивного та нормативного характеру, які регламентують діяльність торговельного підприємства та його контрагентів;

офіційну інформацію про рівень інфляції, розміри зміни цін на товари та послуги, рівень облікової ставки Національного банку України;

результати моніторингу ринків, на яких працює підприємство, споживчого, фінансового, фондового, валютного ринку праці, засобів виробництва, тощо;

інформацію про ефективність діяльності торговельної галузі в цілому та окремих підприємств-аналогів та підприємств-конкурентів,

інформацію про рівень збитковості та стабільності діяльності підприємств (кількість банкрутств);

інформацію про умови зовнішнього страхування ризиків та розвиток страхового ринку в цілому;

інформацію про арбітражну практику з питань розв'язання господарських спорів тощо.

Конкретний перелік відомостей, що мають бути зібрані, залежить від виду ризику, який досліджується.

Наявність інформації є вихідну базу управління будь-яким об'єктом. Будь-яка суспільно-економічна система для свого управління вимагає самої широкої інформаційної бази. Повна, достовірна та своєчасна інформація необхідна для вирішення складних завдань управління, надання послуг на сучасному рівні. Від того, як організований збір, обробка, розподіл інформації з метою забезпечення процесу прийняття рішень, значною мірою залежить результативність внутрішнього контролю, а також ефективність управління в цілому.

При цьому характерною особливістю цього виду ресурсів, на відміну, наприклад, від природних, є те, що він не тільки не зменшується з часом, але і постійно наростає, створюючи тим самим умови для накопичення досвіду, сприяючи вироблення та прийняття ефективних управлінських рішень.

Для сучасних умов розвитку інформаційних технологій характерне все більш широке використання високоефективних автоматизованих інформаційних систем, що дозволяють істотно підвищувати рівень управління економічними об'єктами. Сучасні інформаційні системи надають можливість здійснювати збір і зберігання інформації, оперативно і точно передавати її за призначенням, здійснювати її обробку, виявляти відхилення від намічених показників, проводити аналіз даних. На цій основі з'являється можливість поетапно здійснювати систематичний контроль за всіма ділянками діяльності банку, координувати і своєчасно вносити відповідні корективи, відстежуючи зміна умов зовнішнього середовища. Застосування розвинутих інформаційних систем створює передумови для посилення централізації та оперативності контролю, перенесення на вищий рівень керівництва контрольних функцій.

Комерційні організації в силу своєї діяльності можуть мати у своєму розпорядженні можливостями з накопичення інформації, що стосується своєї діяльності, а також функціонування багатьох інших об'єктів і суб'єктів економічного і соціального життя суспільства. Разом з тим, потреби підприємств в інформації продовжують неухильно зростатиме, і задоволення їх відбувається явно не повною мірою. Чим швидше зазначена проблема знайде своє рішення, тим швидше будуть створені умови для формування стійкої і надійної підприємницького середовища.

При організації інформаційної системи підприємств важливо визначити основні вимоги, що пред'являються до інформації, необхідної для ефективного управління. Суть вимог, яких, насамперед, повинна задовольняти інформація з управлінської позиції полягає у наступному

Інформація повинна бути надійною або достовірною. Інформацію можна вважати достовірною у тому випадку, якщо вона не спотворює істинного стану справ. На практиці виконання цієї вимоги досягається за рахунок використання методологічно правильної техніки одержання даних, а також шляхом перевірки отриманих відомостей. Управлінські рішення, прийняті на основі недостовірної інформації, швидше за все, будуть помилковими і, як наслідок, будуть вести до великих втрат для економічного об'єкта.

Своєчасність інформації передбачає, що вона зберігає свою актуальність на той момент, коли стає доступною для її використання. Вимоги до актуальності істотно зростають при роботі в постійно змінних умовах. Часовий період, протягом якого інформація залишається актуальною, залежить від природи прийнятих на її основі рішень, але в будь-якому випадку цей період має бути менше часу, який відводиться для прийняття управлінського рішення. З позиції управління у комерційній організації нерідко пред'являються підвищені вимоги до оперативності інформації, оскільки для здійснення багатьох видів операцій необхідно мати доступ до даних в режимі реального часу.

Повнота і регулярність отримання відомостей увазі систематичне надходження необхідного обсягу даних, а також належний рівень організації їх зберігання. Інформація задовольняє вимозі повноти, якщо її достатньо для розуміння і прийняття на її основі управлінських рішень. Неповнота інформації не тільки стримує прийняття рішень, але також може стати причиною управлінських помилок.

Інформація повинна представляти цінність, тобто бути корисною, оскільки в іншому випадку вона лише відволікає увагу, заважає в осмисленні сутності процесів, подій, операцій. Цінність інформації залежить від обсягу і значущості вирішуваних на її основі завдань.

Інформація повинна бути достатньою мірою підготовлена до застосування, що дозволяє своєчасно і ефективно використовувати її для прийняття управлінських рішень. Виконання цієї вимоги забезпечується за рахунок відповідної обробки даних і подання їх у доступній, легко читається формі (наприклад, у вигляді таблиць, схем, діаграм, графіків).

Інформація повинна задовольняти і такого важливого вимогу, як порівнянність, без виконання цієї вимоги подальша обробка даних стає безглуздою. Порівнянність даних досягається за рахунок використання єдиної методологічної бази спостережень і реєстрації показників у всіх підрозділах банку, включаючи філії.

Виконання більшості перерахованих вимог може бути забезпечене лише за наявності розвинених інформаційних систем. Для цього важливо постійно розширювати доступ до зовнішніх джерел інформації, використовуючи всі засоби телекомунікаційних мереж, а також об'єднувати внутрішні джерела інформації єдиними системами організації даних, наприклад стандартами подання відомостей і переліком показників, єдиними системами передачі, що дозволяють оптимізувати інформаційні потоки, санкціонувати доступ співробітників до тих або іншим даними.

Управління соціальними системами, їх підсистемами і організаціями передбачає виробництво, відтворення і застосування різних видів інформації:

Виробництво інформації у вигляді наукових досліджень, винаходів, відкриттів; узагальнення практичного досвіду в галузі виробництва, культури, освіти, соціально-політичного життя і т.д.;

Збір, відбір, оцінка інформації, необхідної для управління;

Аналітико-синтетична переробка інформації (бібліографічний опис, класифікація, предметизації, анотування, реферування, переклад, кодування);

Зберігання та пошук інформації;

Розмноження і поширення інформації, передача її споживача;

Використання інформації;

Контроль за ефективністю використання інформації.

Потреба в інформації різних суб'єктів і ланок управління неоднакова і визначається насамперед тими завданнями, які вирішує в процесі управління той чи інший суб'єкт, той чи інший керівник, працівник управлінського апарату. Вона залежить також від масштабу і важливості прийнятих рішень (чим масштабніше і важливіше рішення, тим більша за обсягом і різноманітна за змістом інформація необхідна для його підготовки і прийняття), від кількості та характеру керованих, регульованих параметрів, від кількості варіантів можливого стану і поведінки керованого об'єкта, від величини і різноманітності збурюючих керовану систему внутрішніх і зовнішніх впливів, від кількості та якості показників, що характеризують результати функціонування даної системи.

У міру вдосконалення управління суспільством зростає необхідність знання про об'єкти управління, будь це соціальні групи, верстви населення, соціальні організації, територіальні спільності або підсистеми суспільства - економічна, соціальна, політична, соціокультурна. У цих умовах і суб'єкт, і об'єкт управління потребують достовірної та повної інформації про функціонування суспільства, його основних підсистем, організацій і груп. Соціологічні дослідження показують, що керівники та менеджери рідко і не в повній мірі використовують доступну інформацію, незважаючи на приписувану їй першорядну роль у процесах управління. Розробники соціальних програм найчастіше скаржаться на те, що результати їх праці не використовуються або рідко використовуються в управлінській діяльності. У результаті соціологічних досліджень встановлено, що менеджери більше 50% свого часу витрачають на розподіл документів серед підлеглих, на обговорення їх з підлеглими і на участь у спільному - з підлеглими або керівниками - вирішенні виникаючих проблем. Менше 50% опитаних працівників сфери управління використовували комп'ютерні звіти як основи для оцінки і заохочення працівників, запитів більшої кількості ресурсів або їх перерозподілу, перегляду методів і процедур організаторської діяльності та функціонування системи управління, підвищення достовірності інформації.

Тому в практиці управління важливе значення набуває виявлення і вивчення основних чинників, що визначають інтенсивність використання інформації менеджерами.

Першим з таких факторів є організаційна культура. Чи будуть містяться в інформаційних потоках дані правильно сприйняті, зрозумілі і втілюються чи у практичні дії менеджера, в істотній мірі залежить від його організаційної культури. У системах оцінки працівників управлінської сфери, як і в колишні часи, найчастіше використовуються такі критерії, як пунктуальність, відповідальність і уміння співпрацювати, а не здатність швидко і кваліфіковано відшукати і використовувати нову інформацію, необхідну для успішного вирішення завдань, що стоять перед даною організацією.

Другий фактор, що впливає на використання менеджером отриманих даних, стосується змісту інформаційні потоки, що надходять у сферу управління, повинні допомагати направляти і концентрувати увагу керівників на насущні проблеми управлінської праці, тим самим мотивуючи їх більш активну і ефективну діяльність.

Нарешті, слід мати на увазі, що використання інформації управлінськими кадрами потребує підтримки та сприяння посадових осіб, що функціонують на верхніх поверхах управлінської піраміди. У цьому - вирішальний заставу відповідності одержуваної інформації сфері діяльності, компетентності та повноважень суб'єкта управління, який її використовує.

Мета функціонування інформаційної управлінської системи встановлюється користувачем, отже, людина є найважливішим компонентом такої системи. Інформація, її введення та витяг - інший важливий компонент. Обробка інформації відповідно до докладними інструкціями користувача - основний процес в такого роду системах. Таким чином, інформаційна управлінська система - це багатокомпонентна система, що об'єднує людей, процедури обробки та обладнання - зазвичай на базі комп'ютерів - для збору, обробки, пошуку та надання інформації.

Кваліфіковане застосування сучасних інформаційних технологій дає можливість забезпечити якісну ефективність, кількісну ефективність, рентабельність і економічність управлінської діяльності. Якщо говорять про якісну ефективності, то мають на увазі досягнення найкращого з можливих результатів управлінської діяльності. Кількісна ефективність втілюється в досягненні найкращих кінцевих показників, які сприяють досягненню більш високої продуктивності праці або зниження темпів інфляції. Рентабельність означає найкраще співвідношення між показниками на вході і виході системи, наприклад, співвідношення між витратами та отриманими результатами. Економічність означає мінімальну витрату ресурсів для прийняття і здійснення управлінського рішення.

Висновок

Людина постійно стикається з ризиком. Часто, не маючи повної інформації, нам доводиться робити вибір, який не завжди є правильним. Будь-який підприємець завжди діє на свій страх і ризик, подальша діяльність організації буде залежати саме від цієї людини, від його далекоглядність і знань.

Обов'язки керуючого будуть полягати у виборі найбільш відповідних для компанії рішень. Одна з основних його завдань - оцінити ризик і звести його до мінімуму, щоб отримати максимальний прибуток у разі вдалої операції і понести мінімальні втрати у разі невдалої операції. Неправильно визначивши вплив деяких факторів, менеджер може привести компанію до краху.

Найважливіше значення для ефективного управління ризиками має адекватне інформаційне забезпечення. Воно включає широкий спектр різних видів ділової інформації: статистичної, економічної, комерційної, фінансової, юридичної, технічної. Наявність надійної й актуальної інформації дозволяє швидко приймати управлінські рішення, що виявляють вплив на зниження ризиків і збільшення прибутки. Належне інформаційне забезпечення і його ефективне використання при проведенні ризикових операцій зводить до мінімуму ймовірність збитку й втрат.

Список використаної літератури

1. Глущенко В.В. «Управління ризиками. Страхування» - Залізничний, 1999р.

2. Бляхман Л.С. «Основи функціонального та антикризового менеджменту» - СПб., 1999 р.

3. Балабанов І.Т. «Ризик-менеджмент» - М., 1996 р.

4. «Менеджмент в АПК», під ред. Королева Ю.Б. - М., 2000 р.

5. Мінаєв Е.С. «Управління виробництвом».

6. Лаврунена А.І. «Основи страхування» - 2002р.

7. Орланюк-Малицька Л.А. «Платоспроможність страхової організації» - М.: Анкіл, 1994 р.

Размещено на Allbest.ru