Планування як функція управління підприємством

Размещено на http://www.allbest.ru/

Планування як функція управління підприємством



Зміст

Вступ

Розділ 1. Планування як функція менеджменту

1.1 Суть планування

1.2 Методи розробки планів

1.3 Функції менеджменту

Розділ 2. Планування на ПП "Агроінвест" як функція менеджменту

2.1 Менеджмент основних виробничих процесів приватного підприємства

2.2 Структура управління приватного підприємства

2.3 Планування основних видів продукції (Виробничий план)

2.3.1 Рослинництво

2.3.2 Тваринництво

2.4 Фінансове планування

Розділ 3. Вибір і формування стратегій назва підприємства на перспективу

3.1 Формування місії та цілей підприємства

3.2 Стратегічне планування

Висновки

Список літературних джерел



Вступ

Сьогодні менеджмент є передовою, сучасною, надзвичайно необхідною наукою, практикою та мистецтвом управління людським колективом. Остаточно, як наука і практична діяльність, менеджмент сформувався у розвинутих країнах світу з ринковою економікою у 30-х роках минулого століття і з того часу він поширений скрізь, де існує вільне підприємництво, ринковий стиль господарювання. Перехід України до цивілізованого і високопрофесійного ринку неможливий без освоєння її спеціалістами знань менеджменту

Зміст планування як функція управління підприємством полягає в обґрунтованому визначенні основних напрямків і пропорцій розвитку виробництва з урахуванням матеріальних джерел його забезпечення і попиту ринку. Сутність планування виявляється в конкретизації цілей розвитку всієї організації та кожного підрозділу окремо на встановлений період, визначення господарських завдань, засобів їх досягнення, термінів і послідовності реалізації, виявлення матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, необхідних для вирішення поставлених завдань.

Таким чином, призначення планування як функції менеджменту полягає в прагненні завчасно врахувати по можливості всі внутрішні і зовнішні фактори, що забезпечують сприятливі умови для нормального функціонування і розвитку підприємств. Воно передбачає розробку комплексу заходів, які визначають послідовність досягнення конкретних цілей з урахуванням можливостей найбільш ефективного використання ресурсів кожним виробничим підрозділом і всім підприємством. Тому планування покликане забезпечити взаємозв'язок між окремими структурними підрозділами організації, які включають всю технологічну ланку: наукові дослідження і розробки, виробництво і збут. Ця діяльність опирається на виявлення та прогнозування споживчого попиту, аналіз і оцінку наявних ресурсів і перспектив розвитку господарської кон'юнктури.

Звідси випливає необхідність ув'язування планування з маркетингом та контролем з метою постійного коректування показників виробництва і збуту слідом за зміною попиту на ринку. Чим вище ступінь монополізації ринку, тим точніше компанії можуть визначити його розміри і впливати на його розвиток.

Будучи найважливішою складовою частиною управління, планування тісно пов'язане з усіма іншими його формами і методами. Зокрема, планування взаємопов'язане з господарським розрахунком, ціноутворенням, матеріальним стимулюванням праці і в той же час є складовою частиною (інструментом) перерахованих методів.

Тому темою курсового проекту я обрала "Планування як функція менеджменту в ПП "Агроінвест"

Планування (прогнозування) полягає в систематичному пошуку можливостей діяти і в прогнозуванні наслідків цих дій у заданих умовах.



Розділ 1. Планування як функція менеджменту

1.1 Суть планування

Суть планування є завершальною ланкою в системі планування діяльності підприємства, виступає як засіб виконання довго-, середньо- та короткострокових планів і є одним із важелів оперативного управління виробництвом. Посилення нестабільності сфери функціонування підприємств у динамічних умовах ринкової економіки підвищує роль оперативного планування.

Суть оперативного планування полягає в детальній розробці планів підприємств та їхніх підрозділів (цехів, бригад, ферм, навіть робочих місць) на короткі проміжки часу -- окремий виробничий період, місяць, декаду, робочий тиждень, добу, зміну. При цьому опрацювання планів органічно поєднується з вирішенням питань організації їх виконання та поточного регулювання.

Особливості оперативного планування в сільському господарстві пов'язані з сезонним характером виробництва, необхідністю виконання певних видів робіт у чітко визначені агротехнічні строки. Тому в рослинництві розробляються оперативні робочі плани на періоди найважливіших сільськогосподарських робіт (весняних, догляду за посівами і насадженнями, збирання врожаю та ін.), а також плани-наряди на виконання робіт

Робочі плани складають спочатку для підрозділів згідно з госпрозрахунковими планами і з урахуванням фактичних умов, а потім -- для господарства в цілому. У бригаді цю роботу виконує агроном галузі чи підрозділу і бригадир за участю механіка, обліковця і передовиків виробництва під керівництвом головного агронома. План обговорюється на зборах бригади і подається на затвердження керівникові підприємства. Зведений план розробляють головний агроном і головний економіст господарства.

У робочих планах на періоди окремих сільськогосподарських робіт

передбачається:

-- перелік і обсяги робіт у хронологічній послідовності та агротехнічні вимоги до їх виконання. Вихідним матеріалом для робочих планів є технологічні карти. Але якщо останні складають для кожної культури окремо, то в робочому плані послідовність і обсяги робіт установлюють щодо всіх культур;

-- кількість робочих днів, необхідних для виконання встановленого обсягу робіт в оптимальні агротехнічні строки;

-- склад агрегатів, їх змінний, денний і сезонний виробіток;

-- денна потреба в робочій силі, тракторах, машинах, комбайнах, транспортних та інших засобах.

Для цього складають графіки потреби в ресурсах і визначають дні найбільшої напруги; потім їх вирівнюють, змінюючи в межах допустимих норм календарні строки виконання окремих процесів. За необхідності планують залучення додаткової техніки і обслуговуючого персоналу.

Як додаток до таких планів розробляють маршрути руху кожного агрегата на весь період проведення робіт, де вказують марку і номер трактора (комбайна), номер поля, назву й обсяг робіт, календарні строки їх виконання і послідовність пересування агрегата від одного поля до іншого. Плани-маршрути вручають трактористам-машиністам

Другим поширеним різновидом оперативного планування є плани-наряди -- завдання на виконання тих чи інших робіт конкретними виробничими підрозділами, ланками та агрегатами. Плани-наряди бувають двох типів: плани-наряди на певний визначений період -- декаду, тиждень, кілька днів; плани-наряди на виконання конкретного виду й обсягу робіт. Форма складання їх довільна -- від письмової до усної. Письмовий наряд є одночасно і звітним документом, в якому після завершення строку керівник підрозділу зазначає фактичне виконання робіт та їхню якість.

У галузях, де відсутня чітко окреслена сезонність праці, і продукція

надходить майже впродовж усього року (захищений ґрунт, тваринництво, промислові виробництва), нема потреби розробляти плани за періодами робіт. Тут складають календарні (квартальні, місячні, декадні) плани виходу і реалізації розсади та овочів, тваринницької чи промислової продукції певного асортименту і якості, а також обчислюють потребу в ресурсах.

1.2 Методи розробки планів

Нині є декілька способів складання планів, або методів планування: балансовий, нормативний і математично-статистичний.

Балансовий метод ґрунтується на взаємозвґязку ресурсів, які мають бути в організації, та їх потребою в межах планового періоду. Якщо ресурсів у порівнянні з потребами недостатньо, то доводиться вишукувати додаткові джерела, які б дозволили покрити дефіцит.

Якщо ж ресурсів є в надлишку, то необхідно розвґязувати зворотну проблему - розширювати їх споживання або позбавлятися від надлишку.

Балансовий метод реалізується через складання системи балансів - матеріально-речових, вартісних і трудових

В основі такої таблиці лежить балансова рівність, суть якої полягає в тому, що сума залишків ресурсів на початок періоду та їх надходження із внутрішніх і зовнішніх джерел повинна дорівнювати сумі їх витрат (поточного споживання та продажу на стороні) і залишку на кінець періоду. Важливу роль тут відіграє досягнення їх оптимальної структури, яка б забезпечувала найбільшу ефективність діяльності організації.

Другий метод планування - це нормативний метод. Суть його в тому, що в основу планових завдань на певний період закладаються норми витрат різних ресурсів на одиницю продукції (сировини, матеріалів, обладнання, робочого часу, грошових засобів тощо). Таким чином, нормативний метод планування використовується як самостійно, так і в ролі допоміжного щодо балансового методу.

Норми та нормативи, які використовуються в плануванні, можуть бути натуральними, вартісними і часовими.

Третю групу методів планування складають математичні, які зводяться до оптимізаційних розрахунків на основі різного роду моделей. До найпростіших моделей належать статистичні, наприклад, кореляційні, які відображають взаємозвґязок двох змінних величин.

Методи лінійного програмування дозволяють на основі вирішення системи рівнянь і нерівностей визначити їх оптимальні величини у взаємозвґязку. Це допомагає за заданим критерієм вибрати найбільш оптимальний варіант функціонування або розвитку обґєкта управління, щоб забезпечити максимальний прибуток, зменшити витрати тощо.

1.3 Функції менеджменту

Менеджмент -- це види управлінської діяльності, які забезпечують формування способів впливу на діяльність організації. Управлінські процеси на підприємстві відбуваються на основі функціонального розподілу.

Суть управлінської діяльності на всіх рівнях управління забезпечують функції менеджменту. На сьогоднішній день до функцій менеджменту належать : планування, організація, мотивація, контроль, координація.

. Ці функції управління пов'язані процесами прийняття рішень і комунікацією. Функція планування є номером один у менеджменті. Реалізуючи її, підприємець чи керівник на основі глибокого і всебічного аналізу стану, в якому в даний момент знаходиться фірма, формулює стоять перед нею цілі і завдання, розробляє стратегію дій, складає необхідні плани і програми. Сам процес планування дозволяє більш чітко формулювати цільові настанови організації та використовувати систему показників діяльності, необхідну для подальшого контролю результатів. Крім того, планування забезпечує більш чітку координацію зусиль структурних підрозділів і таким чином зміцнює взаємодія керівників різних служб організації. А це означає, що планування -- це безперервний процес вивчення нових шляхів та методів удосконалення діяльності організації за рахунок виявлених можливостей, умов і факторів. Отже, плани не повинні носити директивного характеру, а змінюватися у відповідності з конкретною ситуацією

Планування -- це один із засобів, з допомогою якого керівництво забезпечує єдиний напрям зусиль всіх членів організації для досягнення її загальної мети. господарський ціль забезпечення попит

Функція організації -- це формування структури організації, а також забезпечення всім необхідним для її роботи -- персоналом, матеріалами, устаткуванням, будівлями, грошовими коштами. У будь-якому плані, складеному в організації, є створення реальних умов для досягнення запланованих цілей, часто це вимагає перебудови структури виробництва та управління з тим, щоб підвищити їх гнучкість і пристосовність до вимог ринкової економіки. При плануванні і організації роботи керівник визначає, що конкретно повинна виконати дана організація, коли і хто, на його думку, повинен це зробити. Якщо вибір цих рішень зроблений ефективно, керівник отримує можливість втілити свої рішення в реальність, використовуючи важливу функцію менеджменту, як мотивація.

Функція мотивації -- це діяльність, що має на меті активізувати людей, що працюють в організації, і спонукати їх ефективно трудитися для виконання цілей, поставлених в планах. Для цього здійснюється їх економічне і моральне стимулювання, збагачується сам зміст праці і створюються умови для прояву творчого потенціалу працівників і їх саморозвитку. З кінця XVIII по XX століття була поширена думка, що люди завжди будуть працювати краще, якщо у них є можливість заробити більше. Вважалося, таким чином, що мотивування -- це просте питання, яке зводиться до пропозиції надання відповідних грошових винагород в обмін на зусилля. Керівники довідалися, що мотивація -- це результат складної сукупності потреб, які постійно змінюються.

Функція контролю -- це процес, що забезпечує досягнення цілей організації. Існують три аспекти управлінського контролю. Перший аспект -- встановлення стандартів -- це точне визначення мети, яка повинна бути досягнута у визначений час. Воно ґрунтується на планах, розроблених у процесі планування. Другий аспект -- це вимір того, що було в дійсності досягнуто за визначений період, і порівняння досягнутого з очікуваними результатами. Якщо ці обидві фази виконані правильно, то керівництво організації не тільки знає про те, що в організації існує проблема, йому

відоме й джерело цієї проблеми. Третій аспект -- стадії, на якій виконуються дії, якщо це необхідно, для корекції серйозних відхилень від початкового плану. Одна з можливих дій -- перегляд цілей для того, щоб вони стали реальнішими і відповідали ситуації.

Контроль -- це критично важлива і складна функція управління. Одна з найважливіших особливостей контролю, яку слід враховувати в першу чергу, полягає в тому, що контроль повинен бути всеосяжним.

Функція координації -- це центральна функція менеджменту. Вона забезпечує досягнення узгодженості в роботі всіх ланок організації шляхом встановлення раціональних зв'язків (комунікацій) між ними. Найбільш часто використовуються звіти, інтерв'ю, зборів, комп'ютерна зв'язок, засоби радіо і телемовлення, документи. З допомогою цих і інших форм зв'язків встановлюється взаємодія між підсистемами організації, здійснюється маневрування ресурсами, забезпечується єдність і погодження всіх стадій процесу управління (планування, організація, мотивації і контролю), а також дію керівників.Функції менеджменту ПП "АгроІнвест" можна побачити на рисунку 1.1.



Рисунок 1.1. Функції менеджменту ПП "АгроІнвест"



Розділ 2. Планування на ПП "Агроінвест" як функція менеджменту

2.1 Менеджмент основних виробничих процесів приватного підприємства

Основу виробничо-господарської діяльності підприємства становить виробничий процес, який являє собою сукупність взаємопов'язаних процесів праці і природних процесів, спрямованих на виготовлення певних видів продукції. А зараз коротко про підприємство

Приватну агрофірму "Агроінвест "заснував Геращенко Віктор Пилипович

у 2006році приватна агрофірма розташована вулиця жовтнева,буд7.с.Попове Велико- Багачанський район , Полтавська область .Господарство має 12 участків які розміщенні по всьому Велико-Багачанському районі ,господарство знаходиться в лісостеповій зоні грунтовий покрив переважно чорнозем .Менеджмент землекористування ПП "Агроінвест

Землекористування господарства Таблиця 2,1

Види угідь	2013р.	2014р.	2014р.	Відхилення (+;-) 2013р від 2014р.
			га	%
Загальна земельна площа
Всього сільськогосподарських угідь з них:	3629.6	3630.8	4250.2	100	620.6
Рілля	3504.5	50.0	4123.8	97.0	619.4
Сіножаті	50.0	50.0	-	-	50.0
Пасовища	75.1	76.3	-	-	75.1
багаторічні насадження	-	-	-	-	-
Площа лісу	-	-	-	-	-
Ставки і водоймища	-	-	-	-	-
Інші угіддя	-	-	-	-	-



Проаналізувавши дану структуру земель бачимо що рілля займає 97,0% тому земельний фонд господарства використовується інтенсивно . І слід зазначити ,що у підприємства є можливість вводити ті чи інші землі в сільськогосподарський оборот. З проведеного аналізу складу та земле користування можна стверджувати шо земля використовується інтенсивно

2.2 Структура управління приватного підприємства

Кожній організаційній будові господарства відповідає певна структура управління, яка визначається системою взаємо-підлеглості та характером відносин між управлінськими працівниками різних рівнів управління. Структура управління приватного підприємства "АгроІнвест" представлена на схемі 2.2.

Схема2.2.Структура управління приватного підприємства

Динаміка та структура посівних площ сільськогосподарських культур на ПП "Агроінвест" Таблиця 2.2

Культури	2012р.	2013р.	2014р.
			га	Структура %
			план	факт	план	Факт
Зернові і зернобобові в т.ч:	714.00	714.00	714.00	714.00	100	100
Пшениця озима	700	700	700	700	100	100
Жито озиме	14,0	14,0	14,0	14,0	100	100
Пшениця яра	200	200	200	200	100	100
Ячмінь	400	400	400	400	100	100
Кукурудза	5481,6	5481,6	5481,6	5481,6	100	100
Горох	17	17	17	17	100	100
Технічні в т.ч.:	3490	3490	3490	3490	100	100
Соняшник	3400	3400	3400	3400	100	100
Цукрові буряки	90	90	90	90	100	100
Картопля	1,0	1,0	1,0	1,0	100	100
Овочі	-	-	-	-	-	-
Кормові в т.ч.:	-	-	-	-	-	-
Всього	11107	11107	11107	11107	100	100

Рівень розвитку зернового господарства визначається насамперед обсягом виробництва зерна що в свою чергу залежить від розмірів посівних площ їх структури та врожайності

2.3 Планування основних видів продукції (Виробничий план)

Планування на підприємстві (фірмі) є важливим елементом ринкової системи, її базисом і регулятором.Але на сам перед потрібно проаналізувати урожайність та валові збори сільськогосподарських культур господарства "Агроінвест" за останні три роки щоб визначити які культури мають більші збори і урожайність

Урожайність та валові збори сільськогосподарських культур Таблиця2.3

Культури	Урожайність, ц/га	Валовий збір, ц
	2012р.	2013р.	2014р.	2012р.	2013р.	2014р.
						План	Факт	% виконання плану
Зернові і зернобобові в т.ч:
Пшениця озима	26,0	26,5	26,6	2600,7	26502,7	2661,9	26616,9
Жито озиме	5,7	5,78	5,96	570	578,2	596,2	596,2
Пшениця яра	66,20	66,26	67,01	6620,1	6626,3	6626,3	6626,3
Ячмінь	18,32	18,46	18,93	18326,3	18463,9	18463,9	18463,9
Кукурудза	31,33	31,44	31,44	31338.2	314438,1	314438,1	314438,1
Гречка	3,0	3,6	4,0	300,5	365,8	401,8	401,8
Технічні в т.ч.:
Цукровий буряк	432,0	433,2	434,1	43200,2	43325,1	43416,6	434,1
Соняшник	121,4	123,8	124,3	121433,1	123,8	124358,6	124,3
Картопля	2,4	2,6	2,8	240	260	281	281
Овочі	-	-	-	-	-	-	-
Кормові в т.ч.:

На підприємстві мають більші збори і урожайність культури це пшениця ,ячмінь ,кукурудза ,соняшник .Ці культури не тільки мають високу врожайність ,а ще мають велику економічну ціність не лише в Україні а й за кордоном що дає велику перевагу підприємству перед іншими господарствами

2.3.1 Рослинництво

Рослинництво належить до провідної галузі у сільському господарстві. Використовуючи землю як засіб виробництва люди досягають позитивних результатів, спрямовуючи свою працю на отримання сільськогосподарської рослинної продукції, яка використовується для забезпечення харчування людей та розвитку тваринництва. Рослинництво відноситься до сезонних виробництв з чітко вираженою технологічною послідовністю робіт, до складу яких входить обробіток ґрунту, внесення добрив, посів сільськогосподарських культур, догляд за рослинами, збирання врожаю та визначення валового збору, .Який показаний в таблиці 2.3 яка була представлена раніше економічні умови діяльності підприємства та окремих фермерських господарств , на валовий збір зернових культур щорічно дебатується питання стосовно того, чи вистачить зерна для забезпечення населення харчовими продуктами, для утримання тваринництва, створення державних запасів.

У сільському господарстві працюють досвідчені фахівці, відповідальні за важливу справу, від діяльності яких визначалося забезпечення населення продуктами харчування.

2.3.2 Тваринництво

Тваринництво - одна з основних життєво-важливих галузей сільськогосподарського виробництва. Воно забезпечує потреби населення в цінних продуктах харчування, а легку промисловість - в сировині.

Органічні добрива, які одержують від тварин, сприяють підвищенню родючості ґрунту і врожайності сільськогосподарських культур

Отже, тваринництво і рослинництво - дві тісно взаємозв'язані галузі.

Розвиток тваринництва залежить від належної організації племінної роботи, забезпечення тварин повноцінними кормами відповідно до норм годівлі. Успішне виконання завдань виробництва продуктів тваринництва залежить не тільки від працівників ферм, а й від трудівників полів, агрономічної служби, механізації технологічних процесів сільськогосподарського виробництва, від впровадження сучасних технологій.

Від розвитку тваринництва значно залежить задоволення потреб людини у продуктах харчування.

Тваринництво поділяється на галузі: скотарство, свинарство, вівчарство, конярство, кролівництво, птахівництво. Крім того є бджільництво, рибництво, шовківництво, звірівництво. Від тваринництва та птахівництва одержують різноманітні продукти: молоко, м ясо, масло, сало, яйця та ін. Динаміка поголів'я тварин на ПП "Агроінвест" представленана таблиці 2.3.2



Динаміка поголів'я тварин на ПП "Агроінвест" Таблиця 2.3.2

Види тварин, статево-вікові групи	2013р., гол.	2014р.	Відхилення (+;-) 2013р. від 2014р.
		План., гол.	Факт., гол.	% до плану
Велика рогата худоба, всього в т.ч.:	2152	2300	2350	103%	+198
Корови	700	800	800	101%	+100
Телиці	755	710	750	90%	-5
Телята	697	790	800	101%	+103
Свині, всього в т.ч.:	1556	1600	1700	104%	+144
Хряки	7	7	7		+
Свиноматки	130	140	150	101%	+20
Інша худоба та птиця:	820	820	820		+

В 2014 році поголів`я ВРХ і свиней значно збільшилось на відмінно від 2013року що дає змогу вважати що у 2015 і 2016 роках підприємство буде процвітати і далі

Аналіз продуктивності худоби на ПП "Агроінвест" Таблиця 2.3.3

Показники	2013р.	2014р.	2014р.
			план	Факт	% виконання плану
Надій молока на корову, кг	4455	5120	5100	5120	+20
Середньодобовий приріст ВРХ , г.	950	1000	970	1000	+30
Середньодобовий приріст свиней , г.	1240	1300	1250	1300	+5
Одержано:
Телят на 100 корів, гол	97	98	97	98	+1
Поросят на основну свиноматку, гол.	8	10	8	10	+2

Проаналізувавши дану таблицю ми бачимо показники приросту поголів`я худоби за останні роки . Продуктивність ВРХ і поросят значно покрашились 2014 році на відміно від 2013року шо дає нам змогу думати шо в 2015 приріст буде ще продуктивніший і більш високий.

Тепер потрібно проаналізувати структуру товарної продукції по всьому господарству по культурах і поголів`ю худоби за останні три роки щоб краще проаналізувати стан підприємства в економічному плані.

Структура товарної продукції Таблиця 2.3.4

Види товарної продукції	2012р.	2013р.	2014р.
	тис.грн.	%	тис.грн	%	тис.грн	%
Продукція рослинництва:	4023,8	38,2	3656,7	32,0	5777	40,7
Зернові і зернобобові	1890,7	17,9	1329,2	11,6	3109	21,9
Цукровий буряк	1576,0	14,9	785,3	6,8	987	6,9
Соняшник	524,2	4,9	1487,7	13,0	799	5,6
Картопля	-	-	-	-	-	-
Овочі відкритого грунту	21,4	0,2	8,2	-	-	-
Інша продукція рослинництва	11,5	0,1	36,3	0,3	882	6,2
Продукція тваринництва:	4891,3	46,4	7765	67,9	8405	59,2
Молоко	3001,9	28,5	5549,2	48,5	6664	46,9
Приріст ВРХ	649,6	6,1	449,7	3,9	424	2,9
Птиця	-	-	-	-	-	-
Приріст свиней	1240,2	11,7	1010,8	8,8	697	4,9
Інша продукція тваринництва	0,6	-	754,8	6,6	619	4,3
Продукція інших галузей	1606,9	15,2	-	-	-	-
Всього по господарству	10522	100	11421,7	100	14182	100

Підпрємство спеціалізується на вирощуванні продукції тваринництва і рослинництва на даній таблиці ми бачимо шо у 2014 році виробництво продукції піднялось не лише в товарному плані а й економічному еквіваленті відповідні дані ми бачимо втаблиці 2.3.4.

2.4 Фінансове планування

Фінансове планування -- це процес розробки системи фінансових планів, який полягає у визначенні фінансових цілей, встановленні ступеня відповідності цих цілей поточному фінансовому стану підприємства та формулюванні послідовності дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей. У процесі планування розробляють узагальнюючі фінансові показники кількісного та якісного характеру і визначають найбільш ефективні шляхи їх досягнення.

Процес фінансового планування обов'язково включає такі етапи: аналіз поточного фінансового стану підприємства, прогнозування майбутніх значень планових показників, безпосереднє складання планів та розробка процедури внесення коректив в процес реалізації планів. Запровадження системи фінансового планування на підприємстві передбачає не тільки складання та затвердження фінансових планів, а й контроль за їх виконанням та внесення необхідних змін до них в процесі їх реалізації.

Ретельний аналіз поточного фінансового стану дає змогу сформулювати реальні фінансові цілі, а прогнозування майбутньої діяльності підприємства -- визначити найбільш оптимальні шляхи досягнення цих цілей.

Прогнозування є досить складним етапом фінансового планування, який потребує від фінансового менеджера високого рівня фахової підготовки у сфері не тільки фінансів, а й вищої математики та програмування, а також розуміння того, що математичні методи -- це лише ефективний інструментарій, який не може замінити здатність фінансиста виділяти

найважливішу інформацію, правильно її оцінювати та передбачати майбутні зміни на ринку.

Прогнозування завжди пов'язано з невизначеністю і передбачає багатоваріантність, оскільки фінансові плани можуть складатись при різних припущеннях щодо очікуваних змін у діяльності підприємства і кон'юнктурі ринку. Оскільки достовірні прогнози не можна отримати при неправильних припущеннях, при прогнозуванні діяльності підприємства важливо виділити і врахувати найважливіші серед множини чинників, одні з яких підлягають оцінці й управлінню, а інші мають зовнішній характер і їх не завжди можна точно оцінити .



Розділ 3. Вибір і формування стратегій назва підприємства на перспективу

3.1 Формування місії та цілей підприємства

Стратегія, класифікація стратегій та цілей, життєвий цикл підприємства, стратегічний потенціал, конкурентний статус.

Однієї і тієї ж цілі можна досягнути різними методами та засобами. У зв'язку з цим, звісно, виникає питання: як намічена ціль може бути практично реалізована та в який спосіб. Намагаючись надати відповідь на ці питання, кожне підприємство повинне розробити декілька варіантів стратегіїчленів колективу.

Критерії	Місія	Цілі
Часовий критерій	Направлена в майбутнє, але не має часових визначень і не залежить від поточного стану	Завжди передбачає строки виконання (досягнення)
Направленість інформації	На зовнішнє середовище п-ва, на споживачів, на суспільство, на регіон, на їх інтереси, цінності, очікування і пріоритети, на задоволення попиту	Частіше мають внутріфірмову орієнтацію і направлені на покращення використання ресурсів і резервів
Особливості формулювання	Виражається в загальних термінах і висвітлює образ підприємства, його марку, стиль	Частіше мають конкретне вираження бажаних результатів
Вимірюваність	Переважають якісні характеристики і відносний масштаб вираження	В основному кількісно вимірювані і можуть бути однозначними і багатозначними

Цілі встановлюються в усіх сферах діяльності підприємства: щодо позиції на ринку, по обсягах виробництва і асортименту, по доходах і рентабельності, по фінансах, по інноваціях, по постачальниках, клієнтах, по менеджменту, маркетингу, по організації виробництва і оплаті праці, у соціальній сфері тощо

"Дерево цілей" - це графічне зображення взаємозв'язку і підпорядкованості цілей, що відображає розподіл місії і мети на цілі, підцілі, завдання та окремі дії. На рисунку 3.1 відображені цілі приватного підприємства "Агроінвест"



3.2 Стратегічне планування

Стратегічне планування внутрішньогосподарської діяльності будь-якого підприємства (фірми) тісно пов'язане із здійсненням загальної економічної політики або державної стратегії розвитку всієї ринкової системи. Уданий час найважливішою передумовою стратегічного планування і зростання обсягів виробництва на вітчизняних підприємствах став розвиток вільних ринкових відносин, їх постійне і безперервне вдосконалення. Тому зараз стратегічне планування на наших підприємствах повинно бути направлено на їх довгостроковий розвиток, досягнення більш високих темпів економічного зростання на основі поетапного вдосконалення різних виробничо-технічних факторів та організаційно-управлінських структур з метою забезпечення високої якості роботи персоналу та рівня життя своїх працівників.

У теорії планування під розвитком прийнято розуміти відповідні зміни існуючої виробничої або економічної системи,досягнення необхідного її росту і оновлення окремих підсистем або їх частин.



Висновки

Менеджмент -- це види управлінської діяльності, які забезпечують формування способів впливу на діяльність підприємства. Управлінські процеси на підприємстві відбуваються на основі функціонального розподілу.

Суть управлінської діяльності на всіх рівнях управління забезпечують функції менеджменту. На сьогоднішній день до функцій менеджменту належать : планування, організація, мотивація, контроль, координація

Планування - це розроблення і встановлення керівництвом підприємства системи кількісних і якісних показників його розвитку, в яких визначаються темпи, пропорції і тенденції розвитку підприємства як у поточному періоді, так і на перспективу. Планування є центральною ланкою господарського механізму управління та регулювання виробництва. Планування, адміністративне управління та контроль за діяльністю підприємства в зарубіжній практиці визначають одним поняттям "менеджмент".

Розвиток тваринництва і забезпечення населення доступними за цінами м'ясними продуктами можливі лише за умов реформування всіх ланок м'ясопродуктивного підкомплексу України, їх технічного та технологічного переобладнання на основі досягнень науково-технічного прогресу та переходу до ринкових відносин.

Тваринництво інтенсивніше повинне розвиватися на високомеханізованих фермах, а також у підсобних господарствах. Збільшення виробництва продукції тварин відбувається за рахунок підвищення продуктивності і зростання поголів'я.

Ефективність свинарства залежить від економії живої і уречевленої праці на виробництво одиниці продукції, а підвищення її ефективності є вдосконалення племінних і продуктивних якостей свиней.

Для підвищення ефективності використання основного стада, як активного елемента основних виробничих засобів скотарства та свинарства, на ПП "Агроінвест". Потрібно доцільно проводити цілеспрямовану роботу щодо вдосконалення технології інтенсивного використання маточного свинопоголів'я, а також підвищення поголів`я ВРХ

Щоб підвищився фактор економічної ефективності галузі потрібне поглиблення спеціалізації сільськогосподарського підприємства на виробництві скотарства та свинарства. Адже спеціалізація й оптимальна концентрація створюють умови для впровадження прогресивних технологій підвищення продуктивності праці та зниження затрат на виробництво.



Список літературних джерел

1. Андрійчук В., Бауер Л. Менеджмент: прийняття рішень і ризик. Навч.посібник. - К.: КНЕУ, 2006. - 316 с.

2. Безпалов В.О. Управління сільськогосподарським виробництвом: Навч.посібник. - К.: Вища школа, 2005. - 256 с.

3. Гудзинський О.Д. Менеджмент у системі агробізнесу. - К.: Урожай, 2010. - 240 с.

4. Дем'яненко С.І. Менеджмент виробничих витрат у сільському господарстві. - К.: КНЕУ, 2000. - 264 с.

5. Завадський Й.С. Менеджмент. Т.1. - ІФІМіБ, 2010. - 541 с.

6. Кондратюк А.О., Кібенко М.Г., Олійник Г.А. Основи менеджменту: Навч. посібник. - К.: "Аспект", 2000. - 211 с.

7. Кузьмін О.Є. Мельник О.Г. Теоретичні та прикладні засади менеджменту: Навч.посібник. - Львів: Національний у-т "Львівська політехніка", "Інтелект-Захід", 2002. - 228 с.

8. Менеджмент. Навч.посібник./за ред.. С.І.Михайлова. - Вінниця: НОВА КНИГА, 2006. - 416 с.

9. Організація і планування виробництва на сільськогосподарських підприємствах / Л.Я.Зрібняк, М.Г.Полозенко, Т.Д.Короповська, Д.І.Рижмань; За ред.. Л.Я.Зрібняка. - К.: Урожай,2006. - 352.

10. Основи менеджменту в АПК: Підручник/ Й.С.Завадський, О.Д.Гудзинський, А.О.Заїнчковський та ін./За ред. Й.С.Завадського. - К.: Вища школа, 2005. - 246 с.

11. Проектування системи управління та менеджменту: Практикум/ Й.С.Завадський, О.Д. Гудзинський та ін./За ред.. Й.С.Завадського. - К.: Урожай, 2002. - 208с.

12. Пушкар Р.М., Тарнавська Н.П. Менеджмент: теорія і практика. Підручник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2005. - 486 с.

13. Шевельова С.О. Аграрний менеджмент/Монографія. - Тернопіль, Карт-бланш, 2001. - 212 с.

14. Хміль Ф.І. Основи менеджменту. - К.: Академвидав, 2005. - 608 с.

Размещено на Allbest.ru