Особливості застосування методів психології в управлінні підприємством

Сучасні теорії мотивації, засновані на результатах психологічних досліджень, доводять, що істинні причини, що спонукають людину віддавати роботі всі сили, надзвичайно складні і різноманітні. На думку одних учених діяльність людини визначається її потреби. Інші дотримуються позиції що поведінка працівника є також функцією його сприйняття і очікувань.

Люди, в яких переважає потреба в успіху, як правило, не схильні до ризику, здатні брати відповідальність на себе. Таким людям підприємство повинно надавати великий ступінь самостійності і можливість власноруч доводити справу до кінця.

3. Удосконалення психологічного настрою колективу

3.1 Стилі підприємства

У сучасному світі головною ланкою ланцюга є людина. Саме їй відводиться чільна роль у вирішенні соціальних, екологічних, політичних, економічних, фінансових, виробничих і інших проблем і питань. На жаль, існує безліч прикладів, коли влада потрапляє в руки.

Стиль управління, або керівництва - це гнучка манера поведінки керівника, щодо співробітників, яка змінюється в часі залежно від ситуації і виявляється в способах виконання управлінських робіт, підпорядкованих керівнику співробітників.

Стиль керівника - це сукупність типових і відносно стабільних методів впливу керівника на підлеглих з метою ефективного виконання управлінських функцій і тим самим завдань, що стоять перед організацією.

Існують традиційні і сучасні підходи до визначення стилю керівництва. Вперше стилі керівництва були визначені К. Левіном як авторитарний, демократичний і ліберальний. Пізніше деякі автори внесли зміни в їх назву і тепер ці ж стилі називають директивний, колегіальний і пасивний.

Стиль відображає усталені способи діяльності певного типу керівника; тісно пов`язаний з психологічними особливостями його мислення, прийняття рішень, спілкування тощо;

Стиль не є вродженою якістю, а формується в процесі діяльності і змінюється, його можна коригувати та розвивати. Стилів керівництва можна також навчити;

- стиль керівництва зумовлений культурними цінностями, традиціями організації;

- чинники зовнішнього середовища впливають на формування стилю керівництва.

Лідерство - це сила, що сприяє формуванню в групи людей здатності робити щось краще і біль в напрямі реалізації спільної мети. Воно є неминучим в будь - якому цивілізованому суспільстві і пронизує всі сфери життєдіяльності. Обов`язковою умовою лідерства є наявність влади. Лідерство є специфічним типом управлінської взаємодії, що заснований на найефективнішому поєднанні різних джерел влади і спрямований на заохочення людей до досягнення загальних цілей.

У житті важко зустріти людину представників стилів в "чистому виді". Занадто складна натура людини, щоб її можна було підігнати під певну мірку.

При виборі стилю керівники користуються наступними основними критеріями:

- наявність достатньої інформації і досвіду в підлеглих;

- рівень вимог, що пред`являються до рішення;

- імовірність того, що одноособове рішення керівника одержати підтримку виконавців;

- зацікавленість виконавців у досягненні цілей.

Оптимальним сам по собі не може бути жоден з основних або навіть проміжних стилів керівництва. Оптимальним може бути лише динамічний стиль, що міняється зі зміною ситуації і об`єктів управління. Зокрема, правильна думка "... уміння керувати - це вміння міняти стиль керівництва". Справді, жоден зі стилів управління не повинен намертво "приклеюватися" до керівника. Стиль повинен бути динамічним.

Менеджер що здійснює управління завжди в авторитарному стилі, буде мати без сумнівний успіх, поки ситуація залишається напруженою.

У спокійному, діловому середовищі висококваліфіковані, думаючі, ініціативні підлеглі будуть сприймати начальника автократа як людину невисокої культури, грубого і недостатньо розумного. Особистість керівника значною мірою впливає на стиль його управління. Це стосується, насамперед, його інтересів, схильностей, переконань, ідеалів, його світогляду. Важливий також характер моральної самооцінки керівником своїх вчинків, так званою совістю. Такі властивості особистості, як товариськість, критичність, відвертість, чуйність, контактність, цілеспрямованість, акуратність, ініціативність, допитливість, також впливають на формування індивідуального стилю керівника. Нарешті, темперамент людини, риси його характеру, його здібності та звички також знаходять своє відбиття в індивідуальному стилі будь - якого керівника.

Формуючи свій індивідуальний стиль управління, керівник будь якого рангу не має права не зважати на той факт, що його поведінку хоче він чі ні - будуть наслідувати його підлеглі, що стиль його управління і особливості його поведінки як керівника будуть поширюватись в колективі, подібно круговим хвилям кинутого у воду каміння.

Висновки

Для вивчення природи неформальних організацій група американських дослідників провела ряд експериментів на заводі Хоторна.

Цей експеримент привів до таких висновків:

- важливим у менеджменті є фактори поведінки;

- сильний вплив на результати діяльності організації мають стосунки підлеглих з керівниками;

- важливу роль у менеджменті відіграє форма контролю;

- соціальні та психологічні фактори впливають сильніше на продуктивність праці при достатньо добре організованій роботі, ніж фізичній;

будь яка організація є також соціальною системою.

Неформальні організації мають багато спільного з формальними:

- Керуються лідерами з метою виконання певних завдань на основі конкретної ієрархії;

- використовують у своїй діяльності неписані правила ( норми;)

- застосовують певну систему винагород санкцій;

- структура формальних організацій створюється свідомо, а не формальні - в результаті соціальної взаємодії; - формальна організація виникає переважно за рішенням керівництва, а не формальна - в результаті виникнення зацікавленості, симпатії тощо.

- наявність неформальних лідерів, які займають практично таке ж положення, як і в формальних групах. Різниця полягає в тому, що лідер формальної організації отримує свої повноваження офіційно, а не формальної - шляхом визнання його групою.

До факторів, які виділяють лідера неформальної групи, належать: вік, посада, професійна компетентність, дослід, знання, інтелект, стать, національність, характер, розміщення робочого місця, свобода пересування, чуйність. Також слід враховувати, що в групі можуть виникати два лідери: перший - для виконання цілей групи, другий - для соціальної взаємодії.

Американський дослідник груп Джорж Хоманс виявив, що в процесі виконання завдань люди вступають в взаємодію, що сприяє появі почуттів - негативних і негативних емоцій стосовно один одного, а також діяльності організації, прогулів, плинності кадрів, падіння дисципліни, скарг.

Таким чином, в результаті, на перший погляд невинних запитань, ми зможемо зробити попередні висновки про керівника цього відділу.

А якщо задати групі 20 - 30 питань подібного змісту - ми зможемо виявити всю картину між особистих відносин.

Размещено на Allbest.ru