Управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств

Размещено на http://allbest.ru

2

Автореферат

на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств

ВСТУП

Актуальність теми. Трансформація вітчизняної економіки супроводжується безліччю проблем, які є специфічними для сучасного розвитку ринкового господарювання. У цих умовах пріоритетну увагу варто приділяти управлінню фінансовою діяльністю підприємства, як найбільш складній і відповідальній ланці його діяльності. Тобто появилась необхідність розробки системи управління, здатної реагувати на зміни кон'юнктури ринку на основі поставлених цілей, наявності програми довгострокового розвитку, впровадження системи планування й контролю. Існуюча на сільськогосподарських підприємствах система управління не може бути якісною без впровадження і використання адекватних управлінських технологій серед яких визначальними є бюджетування і контролінг.

Роль бюджетування в управлінні підприємством як цілісної системи, що поєднує в собі чітко структуровану сукупність планів, механізми розмежування цілей, повноважень і відповідальності різних рівнів менеджменту, принципи побудови організаційної структури, методи стимулювання, аналізу й контролю, у наш час невиправдано звужується. Бюджетування застосовується в найкращому разі для того, щоб контролювати окремі показники фінансово-господарської діяльності підприємства. Тобто, бюджетування - це не стільки інструмент, скільки управлінська технологія, показник якості управління фінансовими ресурсами на підприємстві, а контролінг спрямований на вдосконалення системи управління підприємством і дозволяє підвищити його ефективність.

У системі управління основна увага контролінгу концентрується на підсистемах планування, обліку, аналізу і контролю, відповідальних за обробку економічно значимої інформації при прийнятті управлінських рішень, з метою інтеграції й координації їх на досягнення поставлених менеджментом підприємства цілей. Значна методична база і інструментарій, якими володіє контролінг, дозволяють перевести систему управління підприємством в цілому і його фінансовими ресурсами на якісно новий рівень розвитку.

Дослідженнями питань управління фінансовими ресурсами через бюджетування і контролінг займались основоположники даної концепції Д. Хан, Т. Райхман, П. Хорват, X. Купер, А. Шмідт, Д. Вебер, А. Дейлі, У. Шеффер, Г. Пич, Ч. Хорнгрен, Дж. Фостер, К. Друрі, Р. Купер, Р. Каплан, Д.Нортон, Г.Джонсон, та російські вчені А.М. Карминський, М.І. Оленєв, А.Г. Приймак, С.Г. Фалько, Е.Л. Уткіна, В.Б. Івашкевич, Н.Г. Данилочкіна і ін.

В Україні ці питання на рівні національної економіки в цілому та сільськогосподарських підприємств, зокрема викладені в публікаціях І.О. Бланка, І.Т. Балабанова, М.Д.Білика, О.Д. Василика, І.О. Гайдука, О.Є. Ґудзя, В.В. Ковальова, М.Н.Крейніна, П.М. Макаренка, С.В.Онищенка, А.М. Поддєрьогіна, І.Я.Слав`юка, А.Д. Шеремета, В.А. Чупіса, С.І. Терещенка, М.А. Федотова та інших.

Однак у наукових працях відсутній єдиний підхід до трактування сутності окремих складових елементів управління фінансами. У результаті відбувається ототожнення способів, методів, механізмів і функцій фінансового управління, що створює труднощі їхнього практичного застосування в діяльності підприємств. Фактором додаткового ускладнення ситуації є недостатній рівень адаптації окремих положень управління фінансами підприємства, розроблених для ринкової економіки, до сучасних умов господарювання вітчизняних підприємств і особливостей управління їх фінансами в сільському господарстві.

У зв'язку з цим вимагають наукового обґрунтування теоретико-методологічні засади формування системи управління фінансовими ресурсами в сільськогосподарських підприємствах і практичні рекомендації з її впровадження в практику господарювання.

Актуальність проблеми, недостатня наукова розробленість окремих її сторін і практична значимість визначили вибір мети і завдань дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, які проведено автором, є складовою частиною комплексних робіт, що виконувались в рамках науково-дослідної роботи Черкаського державного технологічного університету „Бюджетний потенціал економічного зростання в Україні” (номер державної реєстрації 0106U004494). Участь автора у її виконанні полягає в обґрунтуванні методологічних і методичних засад організації управління фінансовими ресурсами підприємств через інструменти бюджетування і контролінгу.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних, методичних та практичних рекомендацій щодо удосконалення системи управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до поставленої мети були сформульовані наступні завдання, які визначили логіку і структуру дисертаційної роботи:

- провести теоретичне узагальнення сутності і джерел фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств;

- дослідити інструменти і механізм управління фінансовими ресурсами підприємств;

- проаналізувати методики оцінки якості управління, виявити основні тенденції і проблеми фінансового стану сільськогосподарських підприємств Черкаської області;

- провести аналіз динаміки, структури фінансових ресурсів та визначити оцінку фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств;

- обґрунтувати напрями бюджетування та методичні рекомендації з удосконалення оперативного управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств;

- розробити модель прийняття управлінських рішень на зовнішнє фінансування.

Об'єктом дослідження є процеси організації системи управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та практичні аспекти управлінських технологій в системі організації фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною та методичною основою проведених у дисертації досліджень стали праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених, методологія і загальносистемні принципи проведення комплексних наукових досліджень. Із спеціальних методів дослідження в дисертації використані: монографічний - при вивченні літературних джерел та дослідженні розвитку поставлених проблем; теоретичного узагальнення - під час розкриття сутності фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств; спостереження, порівняльних переваг, економічного аналізу, економіко-статистичний із застосуванням аналітичних групувань - під час оцінювання сучасного стану та тенденцій розвитку наслідків управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств; розрахунково-конструктивний, графічний - під час вивчення та встановлення залежностей між досліджуваними показниками; абстрактно-логічний, пропорційних залежностей показників, економіко-математичного моделювання - під час прогнозування оцінки кредитоспроможності сільськогосподарських підприємств.

Інформаційною базою дисертаційної роботи є теоретичні та методичні розробки вчених, статистичні дані Державного комітету статистики України, нормативні довідники, звітність виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств України, матеріали особистих спостережень автора.

Наукова новизна одержаних результатів. При виконанні дисертаційної роботи отримані наступні наукові результати.

Вперше:

- обґрунтовано необхідність і запропоновано методичні рекомендації з інтеграції підсистем планування і обліку у системі управління сільськогосподарським підприємством, що є необхідним для її побудови на принципах контролінга;

- розроблено модель прийняття управлінських рішень про зовнішнє фінансування на основі прогнозної оцінки кредитоспроможності господарства.

Удосконалено:

- методику розробки бюджетів на сільськогосподарських підприємствах, зокрема запропоновано склад бюджетів, послідовність їхнього складання, змінний графік розробки й корегування, обґрунтована необхідність розширення терміну планування до двох років з урахуванням специфіки сільського господарства;

Набули подальшого розвитку:

- методичні підходи до формування системи управління сучасним сільськогосподарським підприємством на основі бюджетування як управлінської технології з урахуванням змінних умов зовнішнього середовища;

- принципи управління, організаційна й фінансова структури та система взаємоповязаних і взаємозалежних бюджетів сільськогосподарського підприємства;

- система комплексних показників діяльності сільськогосподарського підприємства, що дозволяє здійснювати поточний моніторинг і контроль його діяльності;

Практичне значення одержаних результатів. Теоретична й практична значимість дисертаційної роботи полягає в комплексному системному дослідженні місця й ролі бюджетування в системі планування й управління фінансовими ресурсами сільськогосподарського підприємства, а також у розвитку теоретичних основ контролінгу.

Результати досліджень і розроблені рекомендації з організації бюджетування на сільськогосподарських підприємствах дозволять: підвищити конкурентоспроможність і фінансову стійкість підприємств за рахунок покращення якості управлінських рішень; удосконалити оперативність і ефективність управління сільськогосподарськими підприємствами.

Результати дослідження, пропозиції та рекомендації, викладені у дисертаційній роботі, впроваджені в практичну діяльність сільськогосподарських підприємств Черкаської області: Управлінням агропромислового розвитку Чорнобаївської районної державної адміністрації Черкаської області впроваджено методику визначення критеріїв та показників оцінки діяльності підприємства для оперативного управління фінансовими ресурсами (довідка № 82 від 8.03.2008), Головним управлінням агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації впроваджено методику формування системи бальної оцінки критеріїв та показників діяльності підприємства та встановлення вагомих коефіцієнтів значимості показників (довідка № 04-22/13 від 17.03.2008); Драбівською районною державною адміністрацією впроваджено методику визначення критеріїв та показників оцінки діяльності підприємства для оперативного управління фінансовими ресурсами в роботі Управління агропромислового розвитку (довідка №15-43/V від 25.05.08), Черкаським інститутом агропромислового виробництва УААН застосовуються методики розрахунку показників оцінки діяльності підприємств (довідка №106 від 17.03.2008), а також результати дослідження направлені на використання в навчальному процесі Черкаського державного технологічного університету під час викладання дисциплін “Статистика”, „Фінансова статистика”, „Інформаційні системи та технології у фінансових установах”, „Маркетинг”, “Економіко-математичні методи і моделі” для студентів спеціальності “Фінанси” та “Облік і аудит”(довідка №443/01-10.05 від 10.04.2008).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки і пропозиції, що містяться в дисертаційній роботі, є результатом особистих розробок автора.

Апробація результатів дослідження. Основні результати та висновки дисертаційної роботи апробовано на українських та міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема: Міжнародна науково-практична конференція “Освіта і наука без кордонів - 2005” (Перемишль, 2005 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Європейська наука ХХІ століття: стратегія і перспективи розвитку - 2006” (Дніпропетровськ, 22-31 травня 2006 р.); Науково-практична конференція “Громадянське суспільство України у площині економічного, правового політичного та духовного розвитку” (Черкаси, 26 травня 2006 р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 7 наукових праць загальним обсягом 2 др. арк., з них 4 опубліковано у наукових фахових виданнях та 3 - в матеріалах наукових конференцій.

Обсяг і структура роботи. Основний зміст дисертаційної роботи викладено на 153 сторінках, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 164 найменувань, містить 8 таблиць, 24 рисунки та 14 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретичні засади фінансового менеджменту на підприємстві» розглянуті питання сутності і джерел фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств; інструменти і механізми управління фінансовими ресурсами підприємств та методики оцінки якості управління фінансовими ресурсами підприємств.

Узагальнено, що сутність фінансів сільгосппідприємств полягає в необхідності фінансового забезпечення їх діяльності, що зумовлено особливостями технологічного процесу, зміною форм власності, нееластичністю попиту на сільськогосподарську продукцію. Незважаючи на розмаїтість тлумачень категорії фінансів підприємств, визначено, що фінанси найважливіший вид ресурсів, необхідний для успішної роботи підприємства. Це система грошових відносин, яка пов'язана з формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів сільгосппідприємств з метою отримання прибутку.

Фінансові ресурси - це власні та запозичені джерела коштів суб'єкта господарювання, які призначені для виконання фінансових зобов'язань, здійснення витрат по розширеному відтворенню й економічному стимулюванню працюючих, за їх допомогою підприємство погашає виниклі поточні зобов'язання перед ланками фінансової й кредитної системи. В процесі діяльності фінанси міняють свою форму на матеріальну та можуть бути використані для забезпечення певних витрат процесу відтворення з метою отримання економічних вигод у майбутньому.

Фінансові ресурси класифікуються за джерелом надходження на власні і залучені та за напрямами використання - на цільові і універсальні. Основу діяльності будь-якого підприємства складає власний капітал, який формується за рахунок внутрішніх джерел - виручки, внесків акціонерів і т.п. Універсальні фінансові ресурси використовуються для покриття витрат на виробництво і збут, фінансування розширеного відтворення, фінансові вкладення, благодійні внески, а цільові - лише на певні конкретні цілі. До них відносяться кошти амортизаційного, резервного, спеціального фондів, кошти бюджетних асигнувань, кошти страхових відшкодувань та інші.

Встановлено, що кожна організаційно-правова форма у формуванні власного капіталу і розподілу доходів, має як позитивні, так і негативні ознаки. Так, сільськогосподарські виробничі кооперативи є, на наш погляд, є дуже демократичними як у створенні власного капіталу, так і в розподілі доходів. Позитивні ознаки полягають у тому, що внески до статутного фонду здійснюються або ж у рівних частинах, або залежно від обсягу планованої діяльності в кооперативі. Відповідно доходи розподіляються залежно від отриманих фінансових результатів, особистої участі у створенні кінцевого продукту та внесеної частки членом кооперативу. Саме те, що член кооперативу повинен обов'язково там працювати і є запорукою його зацікавленості в отриманні позитивного кінцевого результату. Вада кооперативу і, відповідно, насамперед з точки зору формування власного капіталу полягає у тому, що обмеженість членів кооперативу призводить до труднощів з нагромадженням достатніх грошових коштів на початку його створення.

Відповідно, якщо сільгоспвиробник утворений у формі господарського товариства, то виникає зворотна ситуація. Саме така організаційно-правова форма господарювання дає змогу досить легко вирішити питання щодо нагромадження у статутному фонді достатніх для організації виробництва грошових коштів. Однак вада полягає у тому, що акціонери, учасники не зобов'язані безпосередньо працювати у сільськогосподарській галузі, а відтак можуть виникнути проблеми з розподілом прибутку (відома дилема: дивіденди чи нарощення власного капіталу).

Одним з новітніх для України інструментів управління підприємством у рамках системи сучасного менеджменту є котролінг, який забезпечує методичну та інструментальну базу для підтримки основних функцій управління: планування, контролю, обліку й аналізу.

З огляду сутності контролінгу, в роботі сформульовано основні положення цієї концепції:

- підприємство є системою з певними цілями, при цьому елементи цієї системи тісно взаємозалежні;

- діяльність підприємства орієнтована на виконання конкретних показників і досягнення цілей;

- контролінг є інтегруючою й координуючою підсистемою управління;

- система контролінгу забезпечує інструментальну й методичну базу підтримки прийняття управлінських рішень.

На сьогодні важливою складовою управління фінансовою діяльністю сільгосппідприємств, окрім обрання раціональної форми розрахунків, є організація запозичення грошових коштів у вітчизняних фінансово-кредитних установ, а також у своїх контрагентів у формі комерційного кредиту.

Визначено, що селянські господарства можуть претендувати на отримання кредитів насамперед у кредитних спілках, лізингових компаніях, комерційних банках. Створення пенсійних фондів можливе лише в тому разі, якщо велика кількість фермерських господарств буде згодна на створення такого фонду і, відповідно, на здійснення внесків, з яких цим же господарствам можна буде надавати довгострокові кредити (така практика дуже поширена за кордоном).

Відповідно, великі підприємства можуть отримувати кредити у комерційних банках, лізингових компаніях та власних пенсійних фондах, що можуть бути створені на таких же колективних засадах, як для фермерських господарств, або ж окремо при кожному сільгосппідприємстві (в даному разі перевага полягає у тому, що кошти в повному обсязі можна інвестувати саме в це підприємство, а вада - що пул коштів буде незначним). Отримання кредитів у кредитних спілках є неприйнятним для великих підприємств.

Водночас в роботі зауважено, що створення приватних пенсійних фондів на сьогодні поки що ускладнено, оскільки немає відповідної нормативно-правової бази, яка б регулювала відносини між вкладниками та приватними пенсійними фондами, а тому це джерело отримання кредитів для сільгоспвиробників поки що недосяжне, хоча дуже перспективне, оскільки пенсійні виплати досить легко передбачити. Крім того ресурси, створені пенсійними фондами, є довгостроковими, що дало б змогу вирішити проблему з наданням сільському господарству довгострокових кредитів.

Модель кредитування села, яка розвиває не тільки окремого позичальника, а й суттєво впливає на розвиток всієї сільської громади, є природною для кредитних спілок та можлива лише в кредитних спілках. Щоб отримати кредит, вони об'єднуються по 3-4 особи в позичкове коло, поручаються один за всіх та всі за одного - це і є їхній перший досвід кооперації.

В роботі зазначається що оцінка управління фінансами більш об'єктивна через визначення коефіцієнтів, які повинні бути максимально інформативними й давати цілісну картину фінансового стану підприємства. В економічному сенсі фінансові коефіцієнти повинні мати однакову спрямованість (зростання коефіцієнта означає поліпшення фінансового стану). Для всіх фінансових коефіцієнтів повинні бути вказані нормативи мінімально задовільного рівня або діапазону змін, вони повинні розраховуватися лише за даними публічної бухгалтерської звітності підприємств та давати можливість проводити рейтингову оцінку підприємства як у просторі (порівняно з іншими підприємствами), так і в часі (за ряд періодів).

У другому розділі «Результати управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств» досліджено фінансовий стан сільськогосподарських підприємств Черкаської області; здійснено аналіз динаміки структури фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств та оцінку фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств області.

Своєчасний аналіз фінансової діяльності підприємств дозволяє враховувати закономірності та характер впливу різних факторів на величину витрат по фінансуванню та впливати на якість управлінських рішень в сфері політики фінансування, дозволяючи оцінити різні варіанти рішення, вибрати кращий варіант із багатьох альтернативних.

Проведений аналіз фінансового стану сільськогосподарських підприємств різних форм господарювання Чорнобаївського та Драбівського районів Черкаської області свідчить про збільшення майнового потенціалу вищезазначених господарств. Динаміка активу балансу за період 2002-2006 рр. в досліджуваних господарствах була різнонаправленою. Частка основних засобів в активах в основному залишається майже стабільною, лише у СТОВ «Маяк» Чорнобаївського району відзначається її зростання. Ефективне використання фінансових ресурсів можливе лише при оптимальній структурі та співвідношенні власного капіталу та зобов'язань окремого суб'єкта господарювання.

В процесі проведення аналізу фінансового стану сільськогосподарських підприємств виявлено, що він знаходиться поза залежністю від організаційно-правових типів і форм власності та дозволив встановити, що нинішній стан фінансового забезпечення сільськогосподарських підприємств обмежує їх можливості щодо залучення фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел в достатніх обсягах. У складі джерел фінансування діяльності сільськогосподарських підприємств основним є власні кошти, обсяги яких безпосередньо залежать від результатів їх виробничо-фінансової діяльності.

Основна частка в пасивах господарств Чорнобаївського і Драбівського районів Черкаської області належить власному капіталу.

Структура джерел формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств Чорнобаївського та Драбівського районів Черкаської області наведена в таблиці 1.

Усі господарства цих районів за показниками власних коштів у пасивах можна згрупувати у чотири групи: 1 - 63-65%: ПСП „Нива”, ТОВ „Продсільпром” ТОВ АФ „Насіння”; 2 - 66-69%: СТОВ „Надія” і СТОВ „Родина”; 3 - 75-77%: СТОВ „Маяк”, СТОВ „Світанок”, СТОВ „Ранок”; 4 - 93-96%: СТОВ „Кліщинське” та СКВ „Міжгір'я”.

Таблиця 1. Динаміка структури джерел формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств Чорнобаївського та Драбівського районів Черкаської області

Назва підпр	Рік	Власні ресурси, всього, %	Виручка від реалізації, %	у т.ч.: прибуток, %	Залучені ресурси, всього, %	Кредити банку, %	Кредиторська заборгованість, %	Поточні зобов'язання, %
СТОВ «Родина»	2002	85,8	81,2	1,3	14,2	7,8	5,2	1,2
	2004	63,7	79,6	23,0	36,3	4,7	1,7	29,9
	2006	68,9	78,4	21,4	34,6	12,5	6,6	15,5
СТОВ «Кліщи ське»	2002	96,2	43,6	7,8	3,8	0,0	2,3	1,4
	2004	90,8	89,0	35,2	9,2	0,0	2,8	6,4
	2006	96,2	71,7	19,2	3,8	0,0	2,3	1,6
СТОВ «Маяк»	2002	33,7	154,9	1,0	66,3	0,0	52,3	9,5
	2004	41,4	96,9	14,7	58,6	11,3	44,6	2,7
	2006	77,2	161,1	26,0	22,8	18,7	1,8	1,4
СТОВ "Надія"	2002	86,7	9,2	6,5	13,3	0,9	4,1	1,2
	2004	63,7	8,9	14,8	36,3	0,7	1,8	29,9
	2006	65,8	215,7	0,3	34,2	0,0	15,3	15,6
СТОВ "Світанок"	2002	33,4	18,0	18,3	66,6	0,7	16,8	7,2
	2004	47,5	11,8	-13,3	52,5	0,0	4,5	5,5
	2006	74,8	13,1	14,3	25,2	0,0	20,4	1,5
СТОВ "Ранок"	2002	33,8	73,9	5,3	66,2	3,0	42,4	13,1
	2004	33,6	15,2	-57,8	66,4	0,9	18,0	3,0
	2006	75,1	39,5	5,1	24,9	0,6	38,2	1,6
ПСП «Нива»	2002	89,2	67,2	9,8	10,8	2,6	0,0	8,2
	2004	73,5	72,3	15,1	26,5	23,8	2,0	0,8
	2006	62,9	53,8	11,0	37,1	34,4	2,0	0,6
СКВ «Міжгір"я»	2002	98,7	37,0	23,9	1,3	0,0	0,4	0,9
	2004	96,2	39,3	0,0	3,8	2,8	0,2	0,8
	2006	92,9	42,6	25,8	7,1	5,3	0,7	1,1
ТОВ Продсіль-пром	2002	89,2	20,4	40,0	10,8	0,0	1,5	8,1
	2004	73,7	26,4	41,1	26,3	0,0	2,6	0,8
	2006	63,1	19,4	30,0	36,9	2,0	4,2	0,6
ТОВ АФ "Насіння"	2002	89,0	10,4	12,9	11,0	0,4	4,9	8,3
	2004	73,2	9,2	10,4	26,8	0,3	1,2	0,8
	2006	64,9	6,8	7,9	0,0	0,6	1,1	0,7

Фінансова діяльність господарств Чорнобаївського і Драбівського районів Черкаської області знаходиться у прямій залежності від розміщення коштів. За період 2002-2006 рр. у всіх досліджуваних господарствах спостерігається зростання необоротних активів за рахунок основних засобів, частка яких коливається від 52,7 до 100%. У формування оборотних активів основний вклад вносять запаси (від 63,6 до 94,6%), вартість яких у період 2002-2006 рр. у всіх досліджуваних господарствах проявляє тенденцію до зростання. Одночасно за досліджуваний період у всіх господарствах зростає дебіторська заборгованість, що свідчить про відволікання частини поточних активів та іммобілізацію частини оборотних засобів з виробничого процесу.

Найнижчі показники платоспроможності за 2002-2006 рр мали шість господарств, а саме СТОВ «Родина», «Маяк», «Надія», «Світанок»», «Ранок» та ТОВ АФ «Насіння», а це означає, що дані підприємства можуть погасити свої короткострокові зобов'язання високоліквідними активами в розмірі лише від 1,0% до 6,0-7,0%. У решти господарств цей коефіцієнт відзначається високими рівнями. Особливо це відноситься до СТОВ «Кліщинське» (коефіцієнт абсолютної ліквідності - 4,2) та СКВ «Міжігір'я» (коефіцієнт абсолютної ліквідності - 2,1), інші два господарства ПСП «Нива» та ТОВ «Продсільпром» мають коефіцієнт абсолютної ліквідності відповідно 0,6 та 0,4 (при нормі 0,1-0,2).

Фінансова стійкість підприємства визначається системою показників, які, будучи об'єднаними, по різних групах, взаємозв'язані між собою. У зв'язку з цим зміна одного з показників веде за собою зміну інших, що дозволяє шляхом перерозподілу засобів підприємства і джерел їх формування досягати поліпшення фінансового стану підприємства.

Узагальнюючу оцінку ефективності управління фінансами підприємства дає коефiцiєнт фiнансової стiйкостi; який показує частину активів, що фінансується за рахунок власного капіталу. Як свідчить проведений аналіз, впродовж 2002-2006 рр. більшість досліджуваних підприємств мали високий рівень середніх показники коефіцієнта фінансової стійкості - від 0,6 до 0,97. У СТОВ «Маяк» у 2002-2005 рр. цей коефіцієнт був дуже низьким (0,12-0,34), але вже у 2006 р. він становив 0,81, що свідчить про підвищення стійкості господарства.

У третьому розділі «Удосконалення системи управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств» проведено обгрунтування напрямів оперативного фінансового планування у виробничій діяльності підприємств та розвитку економічної діагностики й фінансового аналізу для оперативного управління фінансовими ресурсами, а також запропонована модель прийняття рішень про зовнішнє фінансування на основі прогнозної оцінки кредитоспроможності господарства.

В умовах ринкової економіки, самостійності та відповідальності підприємств за результати власної діяльності, виникає об`єктивна необхідність визначення їх перспективних фінансових можливостей та майбутнього фінансового стану, які знаходять своє відображення та реалізацію через фінансове планування.

Бюджетування - один з ефективних механізмів поточного планування і управління підприємством у ринкових умовах. Поєднуючи в собі набір методів здійснення управлінських впливів, засобів збору й обробки інформації, прийомів мотивації, системи контролю бюджетування, на нашу думку, дана категорія є управлінською технологією. Бюджетування характеризується множинністю бюджетів, набір яких для кожного підприємства індивідуальний і визначається сферою виробництва, особливостями фінансово-господарської діяльності, цілями організації системи бюджетування.

Рис. 1. Пропонований склад бюджетів та поступовість їх формування на сільськогосподарському підприємстві

Нами пропонується такий набір бюджетів для сільськогосподарських підприємств: Бюджет залишків продукції; Бюджет продаж; Бюджет комерційних витрат; Бюджет собівартості; Бюджет розподілу продукції; Бюджет рослинництва; Бюджет тваринництва; Бюджет виробництва; Бюджет прямих витрат; Бюджет допоміжного виробництва; Бюджет загально виробничих витрат; Бюджет загальногосподарчих витрат; Бюджет закупівель; Бюджет запасів сировини і матеріалів; Бюджет доходів і витрат; Прогнозний баланс; Бюджет руху коштів.

Для підвищення ефективності оперативного управління й одержання об'єктивних критеріїв, необхідних для моніторингу й контролю фінансово-господарської діяльності, у процесі дослідження нами розроблена система комплексних показників оцінки діяльності сільськогосподарського підприємства.

На основі кореляційно-регресійного аналізу фінансово-економічних показників підприємств запропонована система сукупних показників для сільськогосподарського підприємства, яка дозволяє здійснювати поточний моніторинг і контроль їх діяльності.

Сума по кожному сукупному показнику й у цілому по комплексному показнику становить 1, тобто:

(1)

З урахуванням значень вагових коефіцієнтів розраховуються:

-сукупний показник оцінки фінансової діяльності:

Ф = К₁ х К_а + К₂ х К_птз + К₃ х К_зсс + К₄ х К_ал + К₅ х К_пл, (2)

де К_а, К_птз, К_пвз, К_ал, К_пл - окремі показники фінансової діяльності підприємства (коефіцієнти автономії, покриття поточних зобов'язань, співвідношення джерел позикових і власних засобів, абсолютної ліквідності й поточної ліквідності відповідно);

-сукупний показник оцінки виробничої діяльності:

В = К₁ х К_взр + К₂ х•К_пп + К₃ х К_фв, (3)

де К_взр, К_пп, К_фв - окремі індикатори виробничої діяльності підприємства (коефіцієнти використання земельних угідь, продуктивності праці й фондовіддачі відповідно).

-показник оцінки економічної діяльності:

Е = К₁ х К_рр + К₂ х К_рп + К₃ х К_одз, (4)

де К_рр, К_рп, К_одз - окремі індикатори економічної діяльності підприємства (коефіцієнт рентабельності реалізації, рентабельності продукції, оборотності дебіторської заборгованості відповідно).

В роботі запропоновано визначити комплексний показник оцінки діяльності сільськогосподарського підприємства що засвідчує рівень його управління:

К = f(Ф; В; Е), (5)

де К - комплексний показник оцінки діяльності підприємства;

Ф - сукупний показник фінансової діяльності;

В - сукупний показник виробничої діяльності;

Е - сукупний показник економічної діяльності.

Планування фінансів підприємства потребує широкого використання економіко-математичного моделювання. Цей спосіб уможливлює знаходження кількісного вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, що їх визначають.

На сучасному етапі перехідного періоду до ринкових відносин при моделюванні виробництва важливою постає проблема врахування умов виробництва, залежних від впливу випадкових ринкових процесів. З цієї точки зору співвідношення галузей у сільськогосподарському підприємстві та його спеціалізація повинні задовольняти наявний попит на продукцію, одночасно найповніше використовуючи всі види ресурсів господарства. Результатом розрахунків буде оптимальний рівень використання наявного ресурсного потенціалу. Крім того значною мірою на ефективність сільськогосподарського виробництва впливає рівень фінансово-кредитного забезпечення. Достатній рівень забезпеченості коштами дозволяє в повній мірі дотримуватись технології виробництва в сільському господарстві, що в кінцевому рахунку впливає на ефективність виробництва.

На основі опрацьованих матеріалів та розрахованих показників нами була складена матриця економіко-математичної моделі, в результаті вирішення якої одержані дані по оптимізації вирощування товарних культур в модельному сільськогосподарському підприємстві (в розрахунку на 200 га).

Для забезпечення оптимального плану вирощування на 200 га нам необхідно фінансово-кредитне забезпечення, що представлене в табл.2.

Також нами було досліджено пріоритетність вирощування товарних культур в залежності від фінансово-кредитного забезпечення господарств у розрахунку на 200 га.

Таблиця 2. Потреба у фінансово-кредитному забезпеченні модельного сільськогосподарського підприємства (в розрахунку на 200 га), тис.грн.

Фінансово-кредитне забезпечення	Картопля	Озима пшениця	Ярий ячмінь	Горох
Насіння	3420,0	206,0	175,0	170,0
Мінеральні добрива	617,5	500,0	225,0	231,0
Пестициди	757,1	147,5	61,0	29,0
Органічні добрива	475,0	463,5	0,0	0,0
ПММ	684,0	364,6	285,0	281,0
Адміністративні витрати	250,8	98,8	82,0	78,0
Оренда паїв	51,0	51,0	51,0	51,0
Оплата праці	275,5	49,2	35,0	36,0
Витрати на ТОР техніки	260,3	141,4	116,0	114,0
Амортизація	727,7	395,5	325,0	319,0
Інші витрати	139,6	38,1	29,0	89,0
Потреба у фінансово-кредитному забезпеченні	7659	2456	1384	1398
Цільова функція (max прибутку)	2641	1144	1216	1282

Також нами було досліджено пріоритетність вирощування товарних культур в залежності від фінансово-кредитного забезпечення господарств у розрахунку на 200 га.

Аналіз свідчить, що при базовій стратегії вирощування товарних культур в умовах обмеженого доступу до фінансово-кредитного забезпечення повна перевага вирощування товарних культур проявляється при забезпеченні обіговими коштами на 90% і більше. Так оптимальний план розвитку галузей при 100 % забезпеченості фінансово-кредитними ресурсами наступний (га): картопля -50, озима пшениця - 50, ярий ячмінь - 50, горох - 50. Така насиченість товарними культурами дозволяє господарству одержати 314180 грн. прибутку, з яких картопля - 132070 грн., озима пшениця - 57210 грн., ярий ячмінь - 60800 грн., горох - 64100 грн.

При 90% забезпеченості фінансово-кредитними ресурсами площі під озимою пшеницею, ярим ячменем, під горохом залишається без змін. Скорочується площа під картоплею до 42 га. Прибуток від такого плану розвитку галузей буде становити 291941 грн.

Зі скороченням частки фінансово-кредитного забезпечення вирощування картоплі стає менш доцільним, за рахунок великої частки витрат по даній культурі, однак від вирощування цієї товарної культури можна отримати прибуток в 109831 грн.

При 80% забезпеченості фінансово-кредитними ресурсами відмічається чітка тенденція в зменшенні площі під картоплею. Підприємство може отримати плановий прибуток в розмірі 269701 грн., при рівні витрат в 515856 грн. Надалі також спостерігається тенденція до зменшення рівня витрат та прибутку.

Загалом прибуток в залежності від фінансування змінюється наступним чином від 100%, 90%, 80%, 70%, 60% до 50% і складає відповідно 314180, 291941, 269701, 247462, 225222 та 202983 грн.

В цілому в умовах обмеженого доступу до фінансово-кредитного забезпечення при зменшенні фінансування на 50% рівень прибутку зменшиться на 35%.

Таким чином вирощування товарних культур вимагає наявності фінансово-кредитного забезпечення на придбання добрив, засобів захисту, матеріально-технічної бази. Отже, вивчення впливу різних факторів на ефективність виробництва товарних культур у вузькоспеціалізованих господарствах та їх кількісна оцінка свідчать про необхідність комплексного підходу до розробки напрямів розвитку рослинництва та шляхів підвищення його економічної ефективності.

Висновки

1. Дослідження сутності фінансових ресурсів підприємств дозволяє синтезувати основні характеристики щодо цього поняття та обґрунтувати його як сукупність усіх високоліквідних наявних активів, що перебувають у розпорядженні підприємства і призначені для виконання фінансових зобов'язань і розширеного відтворення. Вони характеризують фінансовий потенціал та платоспроможність підприємства. Уточнення цих понять сприяє розробці теоретичних засад та методичних рекомендацій щодо удосконалення процесів забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств.

2. Сутність фінансів сільськогосподарських підприємств полягає в необхідності фінансового забезпечення їх діяльності, що зумовлено особливостями технологічного процесу, зміною форм власності, нееластичністю попиту на сільськогосподарську продукцію. При цьому ми вважаємо, що фінанси є найважливішим видом ресурсів, необхідним для успішної роботи підприємства і представляють собою систему грошових відносин, яка пов'язана з формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів сільгосппідприємств з метою отримання прибутку.

3. Фінансові ресурси це - власні та запозичені джерела коштів суб'єкта господарювання, які призначені для виконання фінансових зобов'язань, здійснення витрат по розширеному відтворенню й економічному стимулюванню працюючих, за їх допомогою підприємство погашає виниклі поточні зобов'язання перед ланками фінансової й кредитної системи. В процесі діяльності фінанси змінюють свою форму в матеріальну та можуть бути використані для забезпечення певних витрат процесу відтворення з метою отримання економічних вигод у майбутньому.

4. Фінансові ресурси класифікуються за джерелом надходження на власні (внутрішні) і залучені (зовнішні) та за напрямами використання - на цільові і універсальні. Основу діяльності будь-якого підприємства складає власний капітал, який формується за рахунок внутрішніх джерел - виручки, внесків акціонерів і т.п. Можливості отримання кредитів або залучення зовнішніх фінансів залежать від розмірів сільгоспвиробництва. Зокрема, сільські і невеликі фермерські господарства можуть отримати кредити в кредитних спілках, позичкових колах та створених пенсійних фондах.

5. Управління фінансовими ресурсами не повинно бути стихійним, підпорядкованим короткостроковим задачам. Воно повинно бути заснованим на розробленій довгостроковій фінансовій політиці, в якій розставлено цілі й пріоритети для кожного рівня управління та етапу розвитку сільськогосподарського виробництва. Управління фінансовими ресурсами підприємства в умовах ринкової економіки i конкурентного середовища не можливе без використання сучасних інструментів менеджменту фінансово-господарською діяльністю. Кожний керівник для прийняття правильних інформаційно підкріплених piшень повинен мати максимально виважені інформативні матеріали. Основними функціями процесу управління є планування, облік, аналіз, регулювання. Планування призначене для формування завдань підприємством; облік - для одержання об'єктивної інформації про стан підприємства; аналіз - для встановлення діагнозу стану підприємств; регулювання - для формування альтернативних варіантів покращення стану підприємств.

6. В системі управління сільськогосподарськими підприємствами виділяються підсистеми: планування джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів для забезпечення стабільного розвитку сільськогосподарського підприємства; аналіз фінансової звітності та визначення платоспроможності сільськогосподарського підприємства; здійснення контролю за формуванням та ефективним використанням фінансових ресурсів в цілому по підприємству. Від ефективності цих систем залежить якість рішень, які приймаються та ефективність господарської діяльності підприємства.

7. Ефективне функціонування системи управління на сільськогосподарському підприємстві безпосередньо залежить, перш за все, від системи планування, яка повинна мати високий ступінь деталізації планової інформації співставної з даними бухгалтерського обліку. Сформована в Драбівському та Чорнобаївському районах Черкаської області система управління на основі принципів і методів контролінга, що містить взаємоповязані між собою підсистеми фінансового і управлінського обліку, планування, аналізу і контролю дозволила з одного боку планувати діяльність і оцінювати якість прийнятих рішень та складених планів, з іншого боку - здійснювати ефективний моніторинг фінансово-економічної діяльності.

8. Фінансові коефіцієнти повинні бути максимально інформативними й давати цілісну картину фінансового стану підприємства. В економічному сенсі фінансові коефіцієнти повинні мати однакову спрямованість (зростання коефіцієнта означає поліпшення фінансового стану). Для всіх фінансових коефіцієнтів повинні бути вказані нормативи мінімально задовільного рівня або діапазону змін. Вони повинні розраховуватися лише за даними публічної бухгалтерської звітності підприємств та давати можливість проводити рейтингову оцінку підприємства як у просторі (порівняно з іншими підприємствами), так і в часі (за ряд періодів).

9. Результати діагностики рівня забезпечення і використання фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств за даними 2002-2006 років довели, що більшість сільськогосподарських підприємств є неплатоспроможними. Встановлено, що всі коефіцієнти, які визначають рівень забезпеченості фінансовими ресурсами, індивідуальні для конкретного підприємства. Основними напрямами використання фінансових ресурсів є покриття витрат на виробництво і реалізацію продукції, платежі до бюджету, витрата на виплату дивідендів. Удосконалена методика комплексної оцінки ефективності використання фінансових ресурсів дозволить враховувати галузеву специфіку сільськогосподарських підприємств і форми їх власності.

10. Шляхи поліпшення забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств включають: удосконалення системи планування та внутрішнього контролю, використання порогових нормативів, прискорення кругообігу, застосування оціночного механізму потенційних можливостей збільшення прибутку, балансування фінансових потоків із застосуванням інструментів їх державного регулювання, оптимізація податкової та дивідендної політики, запровадження дієвої системи управління ризиками, удосконалення системи розрахунків і платежів. Це дозволить знаходити та використовувати резерви підвищення ефективності діяльності підприємства.

11. Планування фінансів підприємства - це процес складання, прийняття й виконання фінансових планів, яке направлене, з одного боку, на запобігання помилкових дій у діяльності підприємства, з іншого - на зменшення числа невикористаних можливостей. Основним документом фінансового плану підприємства стає баланс доходів та витрат підприємства. Система оперативного планування фінансової діяльності полягає в розробці комплексу короткострокових планових завдань з фінансового забезпечення основних напрямів фінансово-господарської діяльності підприємства. Оперативне фінансове планування необхідне підприємству для контролю за фактичним надходженням коштів на поточний рахунок, витрачанням коштів у процесі господарської діяльності, виконання поточного фінансового плану.

12. Одним з ефективних механізмів поточного планування і управління підприємством у ринкових умовах є бюджетування, яке поєднуючи в собі набір методів, здійснення управлінських впливів, засобів збору й обробки інформації, прийомів мотивації, системи контролю бюджетування, на нашу думку, є управлінською технологією. Бюджетування характеризується множинністю бюджетів, набір яких для кожного підприємства індивідуальний і визначається сферою виробництва, особливостями фінансово-господарської діяльності, цілями організації системи бюджетування. Основними факторами, що визначають доцільність впровадження бюджетування як системи управління агропромисловими підприємствами, на наш погляд є: динамічність ринкових умов і ризикованість сільськогосподарського виробництва, багатогалузевий характер, складна організаційна структура підприємств АПК і необхідність зниження витрат на управління.

13. Удосконалення системи управління необхідно проводити на основі принципів і методів системи контролінгу, яка включає взаємопов'язані між собою підсистеми фінансового і управлінського обліку, планування аналізу і контролю й дозволяє з одного боку планувати діяльність та оцінювати якість рішень і планів, які приймаються, а з іншого боку - здійснювати ефективний моніторинг фінансово-економічної діяльності.

14. Аналіз роботи сільськогосподарських підприємств Чорнобаївського та Драбівського районів Черкаської області свідчить про відсутність в них ефективного планування, належної координації діяльності різних служб, інформаційного менеджменту, внутрішнього контролю й управлінського обліку. Застосування контролінгу є ефективним при системному підході, тому що розвиток окремих функцій управління фінансами (планування чи фінансовий облік) не дозволяє досягти відповідного ефекту. Застосування тільки планування чи фінансового обліку дає неповні дані про фінансове становище підприємства. Система фінансового контролінгу підвищує ефективність роботи бухгалтера-фінансиста, яка безпосередньо спрямовується на зріст прибутковості підприємства,

15. Моделювання сільськогосподарського виробництва дозволяє передбачити найбільш оптимальні співвідношення галузей у сільськогосподарському підприємстві та його спеціалізацію, які повинні задовольняти наявний попит на продукцію з одночасним найповнішим використанням всіх видів ресурсів господарства. Значною мірою на ефективність сільськогосподарського виробництва впливає рівень фінансово-кредитного забезпечення. Достатній рівень забезпеченості коштами дозволяє в повній мірі дотримуватись технології виробництва в сільському господарстві, що в кінцевому рахунку впливає на ефективність виробництва.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

фінансовий менеджмент сільськогосподарський

Статті в наукових фахових виданнях

1. Бєлов Б.О. Фінансові відносини підприємств АПК в економічному механізмі господарювання // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - 2006. - № 3. - С. 171-174.

2. Бєлов Б.О. До питання сутності фінансових ресурсів АПК // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць Дніпропетровського національного університету. Випуск 214: В 4 т. Том І. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. - С. 67-72.

3. Белов Б.О. Організаційно-економічний механізм розробки і реалізації підприємствами АПК маркетингових стратегій взаємодії // Економіка АПК. Міжнародний науково-виробничий журнал №10 (144). - 2006 - С. 124-130.

4. Бєлов Б.О. Економічна діагностика як один з методів удосконалення системи управління фінансовими ресурсами АПК // Агросвіт. - № 20 - 2008. - С. 13-16.

Матеріали наукових конференцій

5. Бєлов Б.О. Страхування, як одна з форм державної підтримки АПК // Матеріали ІІ міжнародної науково-практичної конференції “Освіта і наука без кордонів - 2005”. Том 7. Економічні науки. - Перемишль: Sp.Z.o.o. “Nauka I studia”, - 2005. - С. 58-61.

6. Бєлов Б.О. Економічна діагностика в системі управління фінансами підприємства //Матеріали І міжнародної науково-практичної конференції “Європейська наука ХХІ століття: стратегія і перспективи розвитку - 2006” 22-31 травня 2006 року. - Дніпропетровськ. - Наука і освіта. - 2006. - С. 12-14.

Размещено на Allbest.ru