Інформаційне забезпечення системи державного управління

обґрунтувати теоретичні засади інформаційного забезпечення системи державного управління на основі виявлення суперечностей на шляху ефективних комунікацій у процесі демократизації;

визначити роль маркетингу послуг та комунікаційного менеджменту в інформаційному забезпеченні системи державного управління;

визначити теоретичні засади державної інформаційної політики;

проаналізувати стан використання інформаційних технологій в організації інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державного управління;

розробити концепцію формування інформаційного простору державного управління;

визначити можливості застосування нових засобів інформаційного забезпечення системи державного управління;

удосконалено схему розвитку основних інформаційних ресурсів у системі державного управління;

запропонувати схему використання Інтернет-маркетингу в системі державного управління.

Обґєкт дослідження - процес інформаційного забезпечення системи державного управління.

Предметом дослідження є механізми, методи, сукупність організаційних та економічних відносин щодо інформаційного забезпечення системи державного управління.

Методи дослідження. Дослідження спиралося на системний підхід до розвитку інформаційного забезпечення системи державного управління. При цьому воно проводилося за допомогою методів порівняльного економічного аналізу (формування висновків), групувань (аналіз сучасного стану організації діяльності державного управління із застосуванням інформаційного забезпечення), розрахунково-конструктивного і графічного (розробка основних напрямів удосконалення інформаційного забезпечення системи державного управління).

Матеріалами для дослідження послужили офіційно-документальні дані статистичних органів країни, законодавчі матеріали з інформаційного забезпечення системи державного управління, статистичні обстеження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

вперше:

- розроблено концепцію формування інформаційного простору державного управління, що заснована на таких позиціях: структурній декомпозиції виробничого процесу як об'єкта управління до рівня елементарних виробничих процесів; функціональній структуризації процесу управління; формалізації документообігу;

удосконалено:

- схему розвитку основних інформаційних ресурсів у системі державного управління шляхом об'єднання інформаційних ресурсів підприємств та профільних міністерств, відомств, інших державних установ з формуванням інформаційно-аналітичного центру, центрального WEB-сервера;

- систему державного управління шляхом використання Інтернет-маркетингу для формування «точок зростання», виходячи з того, що створені нові організаційні структури на всіх рівнях виконавчої влади та в органах місцевого самоврядування будуть сприяти виникненню нелінійної залежності між результатами та нелінійному зростанню ефективності;

набули подальшого розвитку:

- теоретичні засади реформування інформаційного забезпечення державно-управлінських систем через вирішення суперечностей між визнаними тенденціями демократизації державного управління, що передбачає ефективну комунікацію та перехід на маркетингову модель інформаційного забезпечення, та механістичною бюрократичною моделлю управління з її монополією на інформацію, закритістю від громади та нав'язливою директивною комунікацією;

- визначення поняття “комунікації у державному управлінні” як механізмів, завдяки яким розвиваються відносини між керованою та керуючою підсистемами у середовищі здійснення комунікаційного менеджменту та маркетингу державних послуг;

- засади державної інформаційної політики, яка ґрунтується на зростанні ролі Інтернету в системі науково-технічної інформації; розвитку корпоративного електронного ресурсу та електронних баз даних; інституціоналізації інформаційного простору.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці практичних рекомендацій Харківській обласній державній адміністрації щодо прийняття комплексу заходів, реалізація яких спрямована на вдосконалення інформаційного забезпечення системи державного управління (довідка № 01-01/2990 від 25.10.2007 р.). Розробки автора щодо обґрунтування співвідношення інформаційно-аналітичних систем та маркетингових комунікацій у державному управлінні та можливості синергетичного ефекту їх взаємодії використані у діяльності Харківської обласної ради (довідка № 03-11/562 від 04.12.2007 р.). Науково-методичні розробки автора використані Міністерством промислової політики України при розробці та реалізації Програм стабілізації та розвитку промислового комплексу на період до 2012 р. (довідка № 05-01/3011 від 03.12.2007 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Класичного приватного університету при викладанні таких дисциплін: “Державне регулювання економіки”, “Менеджмент у державному та муніципальному управлінні”, “Правове забезпечення державного регулювання”, “Інвестиційний менеджмент” (довідка № 231 від 17.12.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею та містить отримані автором особисто результати в галузі науки державного управління, що в сукупності вирішують конкретне наукове завдання щодо вдосконалення інформаційного забезпечення системи державного управління.

Апробація результатів дослідження. Наукові положення, основні результати дослідження та їх практичне застосування обговорювались на науково-практичних конференціях: “Проблеми державного управління та місцевого самоврядування в умовах сучасного політичного вибору України” (м.Запоріжжя, 2007), “Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (м.Одеса, 2007), “Стратегия развития Украины в глобальной среде” (м.Сімферополь, 2007), “Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України” (м.Харків, 2007), “Актуальні проблеми економіки 2007” (м.Київ, 2007), “Інноваційні стратегії економіки регіонів” (м.Київ, 2007).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 10 наукових праць, 4 - з яких у наукових фахових виданнях, загальним обсягом 4,9 обл.-вид. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг роботи - 189 сторінок, з яких 6 рисунків займають 5 сторінок, таблиця - 1 сторінку, список використаних джерел (165 найменувань) - 15 сторінок, 5 додатків - 5 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито сутність і стан проблеми, що вирішується; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й завдання дослідження, його наукову новизну, встановлено практичну корисність одержаних результатів; наведено дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.

У першому розділі - “Теоретико-методичні засади інформаційного забезпечення системи державного управління” - досліджено історичні умови, за яких бюрократія перетворюється “зі слуг народу на його панів”, та зроблено висновок, що таке перетворення здійснюється за умов інформаційної асиметрії. Наслідком такого стану є монополія бюрократії на інформацію. У ході дослідження дійшли висновку, що посиленню позицій чиновників у боротьбі за владу значною мірою сприяє широке використання ними поняття “службова таємниція”, за М. Вебером, тобто специфічного винаходу бюрократії. За таких умов інформаційна асиметрія розглядається як перешкода формуванню сучасних самоорганізованих соціальних систем: не відбувається обміну інформаційними потоками, наявний однобічний рух директивної інформації.

Розвиток новітніх засобів комунікації - телебачення, радіо й інших - збільшив загальну інформованість людей і тим самим ще більше знизив ймовірність їх соціального примусу. Природними наслідками всіх цих змін стало зменшення можливості здійснення контролю за суспільства. За умов зростання складності та людської свободи суспільства опиняються у глибокій кризі моделей управління. Опір, який чинить бюрократія більшій інформаційній свободі, не сприяє повноцінній комунікації, утворенню зворотних зв'язків з об'єктом управління.

З'ясовано, що традиції державотворення, що дістались у спадок від тоталітарної моделі управління, історична інерція, що наявна як у соціально-економічних, так і в управлінських системах, на сьогодні не дають змоги розглядати маркетингову модель державного управління як базу формування ефективного державного управління, а державних службовців як надавачів якісних державно-управлінських послуг. Тому зроблено висновок, що перетворення бюрократичної моделі управління на маркетингову полягає у суперечності між обраною тенденцією до демократизації державного управління, що передбачає ефективну комунікацію та зворотний зв'язок як умови здійснення синергетично-рефлексивної моделі державного управління, та одностороннім, директивним характером комунікації у бюрократичній моделі управління з її закритістю та монополією на інформацію.

Визначено, що без формування ефективних систем управління, які ґрунтуються на інтелектуальних стратегіях та використанні сучасної інформаційно-аналітичної бази, засобів комунікації, країна приречена на відставання. Тому відповідно до типів комунікацій у процесі здійснення послуг розрізняють три стратегії: традиційний маркетинг, пов'язаний з питаннями ціноутворення, комунікацією та каналами поширення “фірма-споживач”; внутрішній маркетинг, пов'язаний із мотивацією персоналу на якісне обслуговування споживачів “персонал-фірма”; інтерактивний маркетинг, що пов'язаний з контролем за якістю наданої послуги та відбувається у процесі взаємодії персоналу і споживачів “персонал-споживачі”.

Зауважено, що органи державної влади, чиє минуле й теперішнє пов'язані з бюрократичною моделлю управління, без адекватної роботи над внутрішньою структурою, організаційно-функціональним її наповненням, відповідної зміни філософії з адміністративної на синергетично-рефлексивну не в змозі забезпечити як надання якісних послуг, так і якісну комунікацію. Проблема тут полягає в тому, що комерційні організації, на відміну від державних, створювались підприємницьким середовищем, орієнтованим на отримання прибутків, тому вони є перманентно пристосованими на задоволення потреб споживачів. У державній організації пряма матеріальна зацікавленість службовців відсутня, тому саме у цій ситуації необхідна технологія, що забезпечуватиме безпосередню зацікавленість службовця в отриманому результаті, необхідних обсягах та якості наданих послуг.

Сучасний стан соціуму характеризується тенденцією до відчуження громадян від влади. Надзвичайну складність подолання політичного відчуження демонструє і процес переходу від жорстко-адміністративної моделі державно-політичного устрою до демократичного ладу.

Екстремальні ситуації детермінують новий, інноваційно-мобілізаційний тип людської свідомості, активізують вироблення стратегії девідчуження. Однією із теоретичних підвалин такої стратегії є “нова етика”, яка покликана сприяти об'єднанню людей. Перехід до демократичної культури, характерний для суспільства, яке трансформується, у тому числі українського, передбачає як обов'язкову умову перехід від монологічного до діалогічного стилю спілкування.

У процесі спеціалізації управлінської праці комунікація виділилася у відносно самостійний вид діяльності. Управління цією діяльністю -- суть комунікаційного менеджменту. Комунікаційний менеджмент виступає як інструментарій державного управління в інформаційному суспільстві та метазабезпечувальне середовище здійснення маркетингової моделі державного управління.

Як свідчить дослідження, комунікаціями в державному управлінні є механізми, завдяки яким розвиваються відносини між керованою та керуючою підсистемами у системі управління разом із засобами передачі їх у часі та просторі, що зумовлюють синергетично-рефлексивне перетворення обох підсистем відповідно до поставленої мети. Принциповою умовою налагодження діалогу є забезпечення відкритості та прозорості діяльності.

Відзначено, що державна влада має розвивати систему комунікацій у межах загальної системи державного управління. Комунікаційна діяльність є в цьому плані однією з функціональних підсистем державного управління.

У державному управлінні маркетинг як ідеологія задає певну систему ціннісних орієнтирів діяльності. Маркетингові технології можуть активно використовуватись у державному управлінні, оскільки вони спрямовані не на максимізацію користі суб'єкта управління, а на максимізацію якості життя.

Сьогодні для України гострою залишається проблема вибору механізмів для організації відкритого комунікативного дискурсу як засобу демократизації та консолідації суспільства. Аналіз тенденцій розвитку відносин між владою, засобами масової інформації, їх власниками та громадськістю свідчить, що застосування ліберально-ринкових інструментів для трансформації тоталітарної моделі не змогло повною мірою забезпечити виконання українськими засобами масової інформації функцій ефективного каналу політичної комунікації.

E-демократія, як зазначають науковці, являє собою використання інформації й технологій зв'язку і стратегій демократичними акторами (державними інституціями, парламентарями, медіа, політичними організаціями, громадянами/виборцями) у межах політичного й управлінського процесів локальних суспільств, країни в цілому і на міжнародній арені. Багато в чому е-демократія передбачає, що ширша та більш активна участь громадянина стала можливою завдяки Інтернету, мобільному зв'язку та іншим технологіям представницької демократії сьогодні, а також через більш партисипаторні чи прямі форми участі громадянина у вирішенні суспільних проблем.

Державним службовцям слід усвідомити той факт, що теперішній період розвитку сучасного інформаційного ринку характеризується бурхливим розвитком і динамічним зростанням. Подібна активна динаміка зумовлена, у першу чергу, розвитком сучасних високих інформаційних і комунікаційних технологій, а також загальними тенденціями переходу до глобального інформаційного суспільства.

Тому серед завдань, які необхідно вирішити на шляху забезпечення комунікацій засобами інформаційних технологій, постають такі: дослідження основних напрямів розвитку українського ринку інформаційних продуктів і послуг; проведення аналізу сутності й особливостей інформаційних технологій; основні етапи розробки державної інформаційної політики.

Державна інформаційна політика має бути спрямована на розвиток сектора науково-технічної інформації, що є найважливішим у загальній структурі системи науково-технічної інформації країни. Основною метою створення та розвитку цього сектора є підвищення ефективності використовування результатів наукової і науково-технічної діяльності суспільства. Найважливішим механізмом для реалізації цієї мети є, на наш погляд, створення системи обліку інформації про результати наукових досліджень і технологічних розробок, одержаних організаціями різної організаційно-правової форми і форми власності, а також забезпечення доступу до цієї інформації. Основними елементами цієї системи є підсистема реєстрації науково-технічної інформації і документації, підсистема реферативно-бібліографічного обслуговування, підсистема забезпечуючих ресурсів науково-технічної інформації, а також підсистема первинної НТІ, куди входять мережа електронних бібліотек, баз даних і довідково-інформаційних фондів.

Тому при розвитку інформаційного забезпечення державного управління необхідні такі тенденції й аспекти розвитку інформаційної інфраструктури: зростання ролі Інтернету в системі науково-технічної інформації; розвиток електронних ресурсів та електронних бібліотек; корпоративність бібліотечно-інформаційних технологій і систем; важливість нормативно-правового аспекту.

Існуюча на сьогодні в Україні реалізація принципу поділу влади в державному управлінні у сфері інформаційно-комунікаційних послуг - (ІКТ) не може бути визнана ефективною: повноваження визначені не досить чітко, єдина система не проглядається, діяльність суб'єктів практично не координується й не відповідає світовим вимогам (наприклад, рішенням WSIS-2005 - Всесвітнього саміту ООН з питань інформаційного суспільства). Сьогодні в галузі комунікацій одночасно працюють Мінтрансзв'язку (Держзв'язок, «Укртелеком»), Держкомтелерадіо (концерн РРТ), національне космічне агентство України («Укркосмос»), Нацрада з питань регулювання зв'язку. Існує нагальна необхідність відтворення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державне управління у сфері ІКТ, ідейну координацію вже існуючих органів влади, і відповідає за стан справ у суміжних секторах економіки, які прямо або побічно беруть участь у національному й міжнародному поділі праці з використанням ІКТ.

У другому розділі - “Організація діяльності державного управління із застосуванням інформаційного забезпечення” - досліджено ефективні інформаційно-телекомунікаційні системи, створення яких викликане такими об'єктивними причинами: інтеграцією інформаційної, аналітичної, експертної складових органів державної влади всіх рівнів; демократизацією органів державного управління; маркетизацією менеджменту державного управління; необхідністю створення зворотного зв'язку в державному управлінні шляхом ефективних комунікацій.

Відзначено, що на сьогодні у сфері забезпечення інформаційної інтеграції органів державного управління не існує об'єднуючих моделей систем інформаційно-аналітичного забезпечення - (СІАЗ), що призводить до невисокої ефективності таких систем та суттєво гальмує застосування у державних органах влади таких технологій.

На поточному етапі розвитку державно-управлінських систем у сфері забезпечення комунікацій органів державного управління з користувачами державно-управлінських послуг найбільш завершеною та ефективною є електронний уряд. Проте для того, щоб ініційовані зміни мали комплексний характер, вживані кроки були стратегічними, а не тактичними, безпосередні виконавці (тобто державні службовці всіх рівнів) повинні мати правильне уявлення про мету цих змін, про їх масштаб і загальну спрямованість. За інших обставин результатом буде набір окремих заходів, що ніяк не позначиться на якості роботи державних структур. Наслідком неправильно визначених цілей інформатизації державного управління може стати ставлення до електронного уряду як до чергового атрибуту, призначеного більше для іміджевих, представницьких цілей, ніж для розв'язання реальних проблем.

Характеристики традиційного і нового, електронного уряду є діаметрально протилежними. Традиційний уряд характеризувався складністю структур, електронному ж урядові притаманна простота структур і процесів. Ще сьогодні ведуть мову про “зміцнення владної вертикалі”. Але електронний уряд протиставляє централізації й залежності гнучкість і автономію. Нинішні звіти про роботу державних органів складаються переважно з цифр скільки саме коштів витрачено на ті чи інші цілі, скільки коштів недоотримано. Електронний уряд оцінку за витратами замінює оцінкою за результатами. На сьогодні державне управління здійснюється за допомогою правил і директив. Для електронного уряду характерне управління з акцентом на організаційну культуру та цінності. Як один з компонентів інформаційного (або ж заснованого на знаннях), суспільства електронний уряд переносить акцент з фінансових і матеріальних ресурсів на людські. І ще одна характеристика елемента відкритої соціальної системи: електронний уряд ліквідує традиційну орієнтацію на внутрішні процеси. В нових умовах головним є врахування зовнішніх факторів і орієнтація на споживачів.

Урядова мережна інфраструктура повинна й може вирішувати актуальні політичні, економічні та соціальні завдання держави. Об'єднання можливостей урядового інтранету та урядового порталу має забезпечити виконання таких завдань, як:

- реалізація права громадян на доступ до відкритої державної інформації;

- доведення до громадськості об'єктивної і достовірної інформації про діяльність органів державної влади, що зміцнюватиме довіру до держави і провадженої нею політики;

- взаємодія і постійний діалог держави з громадянами й інститутами громадянського суспільства, а також необхідний рівень суспільного контролю за діяльністю державних органів і організацій;

- об'єднання інформаційних ресурсів і сервісів органів державної влади та місцевого самоврядування з метою зміцнення загальнонаціонального інформаційного простору;

- удосконалення системи державного управління, оптимізація структури державного апарату, зниження фінансових і матеріальних витрат на його утримання, поетапне переведення частини державних послуг, що мають вартісний вираз, у систему державних мережевих сервісів, що відповідатиме реальним потребам громадян і організацій;

- ефективна підтримка економічної діяльності державних господарюючих суб'єктів, що дає їм змогу ефективно інтегруватися в загальнонаціональний і світовий економічний простір;

- взаємодія та співпраця з державними органами зарубіжних країн і міжнародними неурядовими організаціями.

Синергетичний ефект може виникати в державному управлінні за умов застосування інтернет-технологій лише в разі зміни філософії управління, а також парадигми на маркетингову модель, спрямовану, на задоволення потреб користувачів державно-управлінських послуг. У такій парадигмі метавизначальний вплив має верховенство інтересів громадян; метазабезпечувальний фактор полягає у застосуванні маркетингових технологій та принципів у державному управлінні. Інтернет-маркетинг за таких умов справляє конструктивний вплив на розвиток системи, зумовлюючи синергетичний ефект нелінійного збільшення її результатів.

Розроблена концепція формування інформаційного простору державного управління заснована на таких позиціях:

- структурна декомпозиція виробничого процесу як об'єкта управління до рівня елементарних виробничих процесів;

- функціональна структуризація процесу управління, де кожна конкретна функція виявляється як одна із загальних управлінських функцій;

- формалізація документообігу як технології реалізації конкретних функцій управління на основі виділення типових операцій роботи над документами і реквізитами.

Для створення інформаційного простору державного управління, формування СІАЗ органів державного управління необхідним вирішення таких завдань:

- створення єдиної інформаційної бази віддалених один від одного об'єктів і підрозділів державного управління;

- організація ефективного руху інформаційних потоків;

- інформаційне забезпечення діяльності всіх підрозділів і об'єктів державного управління;

- автоматизація всіх технологічних і бізнес-процесів державного управління, оперативний контроль та управління процесами виробництва, транспортування і збуту, управління персоналом тощо;

- обробка й аналіз інформації, яка одержується із зовнішнього середовища;

- забезпечення необхідного рівня безпеки і захисту інформаційних ресурсів державного управління.

Внутрішня впорядкованість державного управління із застосуванням організаційно-функціонального підходу є необхідною умовою, а також базою для використання маркетингових підходів у цілепокладанні органів державного управління.

У третьому розділі - “Напрями вдосконалення інформаційного забезпечення системи державного управління” - визначено, що під новими засобами інформаційного забезпечення системи державного управління пропонується розуміти, перш за все, електронні діалогові засоби інформації (Videotex), інформаційні системи на компакт-дисках, інтерактивні мережні послуги, а також діалогові інформаційні мультизасоби, що з'явились останнім часом, подібні до інтерактивного телебачення.

Порівняно з традиційними засобами нові дають можливість більшого контролю та свободи вибору з боку споживача, а також доступу до більш диференційованої інформації державного управління. Однак при більш детальному вивченні виявляється, що наприклад ITV, має тенденцію докопіювання традиційних інформаційних засобів тому, що воно базується на тій однонаправленій моделі, в якій основний інформаційний потік спрямовано від продавця до покупця.

Діяльність зі створення інформаційної мережі за останні чотири десятиліття в основному поділено на чотири етапи:

- період до 1960-х рр., протягом якого з'явились основні ідеї створення комп'ютерної мережі, зокрема ідея комутації пакетів та можливості розподілу ресурсів у всіх комп'ютерних мережах;

- період до 1970-х рр., коли було розроблено технологію комутації пакетів було продемонстровано та її можливості в декількох експериментальних та комерційних мережах, зокрема в ARPANER (Агентство з перспективних дослідних проектів). У цей час в основному розвивались технології, включаючи створення локальних мереж та невеликих комп'ютерів для індивідуальних користувачів.

- у 1980-ті рр. почалось широке розгортання мережі та комерціалізація технології. Промисловість розпочала виробництво та продаж ПК і робочих станцій, локальних мереж та відповідного програмного забезпечення. Протокол управління передаванням/між мережний протокол TCP/IP (Transmission Control Protocol/Internet Protocol) стають нормативними протоколами для комп'ютерного зв'язку. На зміну ARPANER прийшла мережа Національного наукового фонду NSFNET (National Science Foundational Network) як передавальне середовище. Наприкінці 1980-х рр. існували тисячі мереж з десятками тисяч «хостів» (головних комп'ютерів). Більшість з них були локальними та регіональними мережами, сформованими протягом цього десятиріччя;

- 1990-ті рр. є десятиліттям комерціалізації Інтернет.

Середовище Інтернет завдяки властивостям інтерактивності, ефекту присутності та інформаційній насиченості (текст, зображення, звук), а також за рахунок використання мережної навігації перевищує інші засоби інформації за можливостями персонального спілкування з клієнтом. Україна бере активну участь у розвитку Інтернет-середовища. Вплив WWW на українську громаду постійно зростає, становлячи серйозну конкуренцію електронним ЗМІ та друкованим виданням. Темпи підключень фізичних осіб залишаються стабільно високими. За даними Інтернет асоціації України, за перший квартал 2007 р. сумарні доходи від надання послуг доступу українців до “Всесвітньої павутини” збільшились на 169% порівнянні з тим стали періодом 2006 р., а підприємств - на 127%. Сьогодні Інтернет - це не тільки середовище для спілкування, а й підґрунтя для бізнесу.

Співіснування зазначених вище позицій дає змогу говорити про можливість застосування Інтернет в державному управлінні як найефективнішого і найбільш якісного засобу комунікацій. Якість (у широкому розумінні цього слова) українського Інтернету набагато вища, ніж слід було б очікувати з його обсягів, тому методи роботи системи державного управління в такому середовищі мають бути своєрідними. Необхідно використовувати суттєві технічні переваги Інтернет порівняно з іншими засобами масових комунікацій. Це дає можливість як системі державного управління як надавачу інформації, так і споживачам з рівнем ступенем надійності: надавати та здійснювати інтерактивний доступ до інформаційного вмісту середовища; здійснювати персональне спілкування в цьому середовищі.

Сучасна схема розміщення основних інформаційних ресурсів сучасної системи державного управління України є досить простою. Так, існують переважно внутрішні мережі інформаційного забезпечення діяльності державних установ. При цьому показники діяльності підлеглих підприємств вносяться в більшій своїй кількості з паперових носіїв до електронного документа вже в профільних міністерствах. Отже, така система не використовує зовнішню інформацію. Тим більше самі підприємства не можуть отримувати інформацію в електронному вигляді від міністерств в оперативному режимі.

Вирішення цих питань лежить у площині підвищення ефективності використання Інтернет-ресурсів органами державної влади всіх рівнів. Виходячи з цього, перспективи ефективного використання Інтернет у державному управлінні пов'язані здебільшого із вирішенням таких питань: необхідність широкої інформації веб-сайтів органів державного управління, їх можливостей; розробка засобів і методів використання їх у повсякденному житті та професійній діяльності; обговорення проблем регіону на веб-сайті, залучення громадськості до їх вирішення; структуризація інформації (новини регіону, країни; рішення обласної та районної ради, облдержадміністрації та ін.; питання для обговорення).

Незважаючи на наявність ряду певних переваг Інтернету, на сьогодні продовжують відігравати значну роль чинники, що стримують зростання кількості користувачів Інтернету, а отже, й можливості державних установ, що бажають використовувати мережу в комплексі інформаційних засобів.

Серед факторів, що стримують використання мережі Інтернет у діяльності державних установ, слід назвати такі: відносно висока (порівняно з рівнем доходу) вартість доступу (з урахуванням вартості комп'ютера та модему) у багатьох регіонах України; досить високий рівень складності діяльності в поєднанні з відсутністю у багатьох спеціалістів необхідної підготовки; слабку комунікаційна інфраструктура та обмежена швидкість каналів зв'язку; висока небезпека просочення таємної інформації через мережу, звідси - недовіра до Інтернету як засобу комунікацій.

Ефективність діяльності державних установ, у тому числі в Інтернеті, залежить від можливостей тих чи інших ресурсів та інструментів, правильності вибору та їх співіснування. На показники ефективності інформаційної компанії в Інтернеті впливає значна кількість зовнішніх та внутрішніх факторів як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру: технічні можливості комунікаційних каналів, розвиненість “Мережі серед передбачуваних споживачів”, фінансові можливості з погляду технічного забезпечення діяльності в Інтернеті з одного боку, а також ставлення споживачів до інформації, що надається в мережі. Кожен з розглянутих факторів впливає на ефективність діяльності системи державного управління в Інтернеті.

При онлайновому режимі діяльності комунікацій органів державної влади витрати на забезпечення активності споживачів у системі дуже незначні. Великі витрати на забезпечення онлайнової маркетингової активності швидко повертаються: більшим стає трафік, залучається увага потенційних споживачів та утримується цікавість відвідувачів сайта.

Беручи до уваги існуючі напрями застосування Інтернету в державному управлінні, в дисертації запропоновано функціональну схему розвитку основних інформаційних ресурсів. Вона повинна складатися з ресурсів керівництва профільного міністерства, інформаційно-аналітичного центру, центрального WEB-сервера. При цьому повинен формуватися «Великий довідник», який буде містити необхідну інформацію для прийняття оперативних управлінських рішень. В єдину систему пропонується об'єднати інформаційні ресурси підприємств та міністерств. Ресурси Інтернету будуть застосовуватись за такими напрямами: використання пошукових систем та каталогів Інтернету, проведення опитувань відвідувачів власного сервера, дослідження результатів телеконференцій, використання даних опитувань, що проводяться на інших серверах. Буде використана інформація за функціональними напрямами, плани та звітність підприємств. Планується проведення моніторингу з бюджетного фінансування.

При такому підході в міністерстві слід створити спеціалізований структурний підрозділ з інформаційних технологій. Штатні фахівці міністерства повинні здійснювати такі функції: забезпечити належне користування інформаційними ресурсами з дотриманням вимог забезпечення інформаційної безпеки та захисту інформації; здійснювати поточний супровід інформаційних потоків міністерства; здійснювати поточний супровід системи зв'язку міністерства через глобальну мережу Інтернет (електронна пошта, веб-сайт); брати участь у постановці завдань та безпосередньо у створенні, впровадженні та постійному супроводі інформаційно-аналітичних систем, або таких, що забезпечують корпоративну роботу міністерства.

З метою належного забезпечення основних проектних та впроваджувальних робіт, а також супроводу дій з усіх заходів щодо реалізації концепції слід визначити відповідні базові підприємства.

Під час упровадження нової системи корисно дізнатись, хто відвідує сервер; використати різноманітну зустрічну інформацію із мережі Інтернет. Наприклад, у мережі завжди можна ознайомитись з останніми новинами у галузі, вивчити стан ринку - ціни, новітні технології та інструменти, нові можливості, результати останніх досліджень ринку та окремих його секторів, нові види продукції, діяльність конкурентів та лідерів ринку тощо. Таким чином, Інтернет допомагає вивчити ринок та обрати найбільш перспективну для окремої ситуації нішу. Активно працюючим на ринку мережа дає змогу бути в курсі поточних новин та подій, оперативно реагувати на зміни на ринку та знаходити нові можливості для розвитку бізнесу. Такий підхід отримав назву grassroots.

Державні службовці можуть використовувати різні онлайнові ресурси для отримання інформації про своїх споживачів, конкурентів підлеглих підприємств, маркетингові оцінки, аналіз, дослідження свого сектора ринку та галузі в цілому. Це дають змогу зробити такі інструменти, як пошукові системи, телеконференції, дискусійні групи, списки та розсилання, електронні видання.

Отже, сучасна система державного управління повинна використовувати Інтернет-маркетинг. Виходячи з посилання, що синергетична методологія є застосовуваною так само у державному управлінні, поняття «точка зростання» можна визначити як такі, в яких виникає нелінійна залежність між результатами та нелінійне зростання ефективності. У державному управлінні поняття «точка зростання» може вживатись на позначення організаційних структур на всіх рівнях виконавчої влади та в органах місцевого самоврядування, функціональною ознакою яких є Інтернет-маркетинг, та в яких виникає нелінійна залежність між результатами та нелінійне зростання ефективності. Наявність таких точок зростання є головною умовою досягнення якісного перетворення державного управління.

Застосування Інтернет-маркетингу дає змогу вирішити такі проблеми реформування державного управління, як: подолання внутрішньої суперечності між бюрократичною моделлю управління та принципами прозорості й відкритості, властивим синергетично-рефлексивній моделі управління; зростання зацікавленості державних службовців у результатах роботи, адже Інтернет-маркетинг - процес, що забезпечує реалізацію державного службовця як такого, що служить громаді; досягнення синергетично-рефлексивної взаємодії у керованій та керуючій підсистемах державного управління також і за рахунок прихильного ставлення користувачів державно-управлінських послуг до більшої відкритості органів державної влади, інтерактивності у спілкуванні; синергетичний ефект досягається також за рахунок економії на відсутності дублювання, тиражування однієї й тієї самої інформації; така інформація зберігається у базах даних і за необхідності застосовується багаторазово на різних рівнях управління, різними відомствами, що мають доступ та санкції на застосування таких баз даних.

Дослідження показали, що обсяги інформації, що рухаються в інформаційній системі державного управління, забезпечують діяльність органів влади, у тому числі й стосовно маркетингового менеджменту, тому отримується своєрідний синергетичний ефект «економії на масштабах», що є традиційним на витратах за рахунок збільшення масштабів виробництва. У разі застосування Інтернеу у державному управлінні, зокрема у маркетингу за умов зростання аудиторії, що споживає інформацію та послуги, вартість одиниці зменшується за рахунок багаторівневого доступу до однієї й тієї самої інформації як державних службовців, так і споживачів.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового питання вдосконалення інформаційного забезпечення системи державного управління. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.

1. Визначено роль бюрократичної моделі управління у подальшому реформуванні інформаційного забезпечення державно-управлінських систем, яка традиційно забезпечує дієвість державно-владної вертикалі виконавчої влади у державному управлінні. Історичні традиції української бюрократії, що склались за часів радянської влади, виглядають як посттоталітарна бюрократія, що перетворює політичні цілі на цілі адміністрації. Виявлено основну проблему в розвитку інформаційного забезпечення синергетично-рефлексивних систем державного управління, яка полягає в суперечностях між визнаними тенденціями демократизації державного управління, пріоритетів служіння народу, що передбачає ефективну комунікацію та перехід на маркетингову модель інформаційного забезпечення державного управління, та механістичною бюрократичною моделлю управління з її монополією на інформацію, закритістю від громади та нав'язливою директивною комунікацією.

2. Наявність повноцінних комунікацій, що характеризуються, у першу чергу, зворотними зв'язками, об'єктивно необхідна та виступає як середовище здійснення комунікаційного менеджменту та маркетингу державних послуг. Комунікації у державному управлінні визначено як механізми, завдяки яким розвиваються відносини між керованою та керуючою підсистемами в системі управління разом із засобами передачі їх у просторі та часі, які здатні викликати синергетично-рефлексивні перетворення обох підсистем відповідно до поставленої мети. Маркетинг, застосовуваний у державному управлінні, задає нову, більш чітку систему цілепокладання, спрямовану на задоволення потреб громади. Комунікаційний менеджмент виступає як інструментарій державного управління в інформаційному суспільстві та забезпечувальним середовищем для здійснення маркетингової моделі державного управління.

3. Визначено, що подальший розвиток системи державного управління повинен ґрунтуватися на застосуванні сучасних інформаційних та комунікаційних технологій, а також на загальних тенденціях переходу до інформаційного суспільства. Це потребує розробки ефективної державної інформаційної політики з використанням нових інформаційних технологій, продуктів і послуг.