Застосування методів базових стратегічних підходів для обґрунтування альтернатив розвитку підприємства (на прикладі відокремленого підрозділу "Стандарт" державного підприємства "Красноармійськвугілля")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

На сьогоднішній день одним з найбільш актуальних завдань сучасного розвитку економіки України є створення умов ефективного і динамічного переходу до ринкових відносин. При цьому дуже важливою є реорганізація надмірної концентрації і монополізації виробництва, удосконалювання організаційних і структурних відносин, перегляд застарілих командних економічних зв'язків і методів керування. У цих умовах особливої гостроти набуває необхідність розвитку підприємницької активності, діяльність підприємств і організацій, спрямованих на споживача, і кінцевий результат - прибуток. Практичне розв'язання проблем, пов'язаних з необхідністю забезпечення нормальної роботи підприємства, не тільки сьогодні, але й у перспективі, залежить від ступеня освоєння методології і методів стратегічного керування.

У ХХ столітті відбулися глобальні зміни у навколишньому середовищі. Невисокий темп, передбачуваний характер, середня складність чинників змін першої половини попереднього століття дозволяли підприємствам існувати без стратегічного управління. Стратегія діяльності найчастіше розроблялася поза самих організацій, або просто спускалася зверху. У кінці ХХ - на початку ХХІ ст. надвисока значимість факторів конкуренції, технології, попиту змушує перейти до стратегічного планування всіх зовнішніх факторів і сучасних методів управління.

Поняття "стратегія" в галузі управління підприємством як соціально-економічною системою має на увазі довгостроковий комплексний план дій з керівництва відповідним колективом, спрямований на досягнення місії організації. Цей план переслідує чітко визначені цілі і будується на реальних можливостях організації, з огляду на умови, у яких вона функціонує. Стратегія підприємства є основою стратегічного планування, за допомогою якого на підприємстві зважується комплекс проблем, пов'язаних з цілеспрямованою переорієнтацією випуску продукції нової номенклатури й асортименту, впровадженням і використанням нових технологій, розвитку маркетингу, удосконалюванням структури керування підприємством, своєчасною і якісною підготовкою і перепідготовкою кадрів.

Об'єктом дослідження даної роботи є відокремлений підрозділ "Стандарт" державного підприємства "Красноармійськвугілля". Завданням є практичне застосування методів базових стратегічних підходів для обґрунтування альтернатив розвитку підприємства.

Для нормального розвитку будь-якого підприємства необхідно уважно стежити за наявністю та використання ресурсів, проводити заходи для їх зміцнення і покращення стану. На основі даних досліджень необхідне формування певних стратегій розвитку, направлених на досягнення поставлених підприємством цілей. Це обумовлює актуальність теми даної роботи.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:

- дослідити техніко-економічний стан підприємства;

- охарактеризувати основні показники оцінки економічного стану;

- здійснити аналіз майна, фінансових результатів, прибутку та рентабельності товариства;

- проаналізувати наявні трудові ресурси підприємства;

- на основі отриманих даних визначити та запропонувати стратегії розвитку підприємства.

1. Загальна характеристика підприємства

Відокремлений підрозділ "Стандарт" (надалі Підрозділ) державного підприємства "Красноармійськвугілля" (надалі Підприємство), заснованого на підставі наказу Мінпаливенерго від 4 лютого 2003 року №48 (код ЄДРПОУ 32087941), створено згідно з Наказом Державного підприємства "Красноармійськвугілля" від "01" червня 2005 р №1.

Підрозділ створено з метою сприяння здісненню Підприємством встановлених завдань по здійсненню виробничо-господарської, комерційної та інших видів діяльності, передбачених Статутом Підприємства, а також з метою сприяння розвитку економіки і інвестиційної діяльності, одержання прибутку (доходу).

Основними напрямками діяльності Підрозділу є:

- Розвиток та удосконалення системи технічного контролю та проведення єдиної технічної політики в області підвищення якості вугілля, розробка та впровадження стандартів та технічних умов.

- Проведення контролю за умовами праці, за шкідливим впливом фізичних факторів, за шахтними водами, атестація робочих місць.

- Забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення в сфері переробки питної та технічної води водознезаражувальними заходами.

- Дотримання держстандартів, санітарних норм та інших нормативно - технічних документів в сфері охорони життєдіяльності.

- Здійснення маркетингових заходів щодо якості вугільної продукції та організації її збуту.

- Забезпечення виконання договірних обсягів з постачання вугільної продукції споживачам.

Видами діяльності, які здійснює Підрозділ, є:

- визначення якості продукції;

- розвиток та удосконалення системи визначення та проведення єдиної технічної політики в області підвищення якості продукції, розробка та впровадження стандартів, технічних умов;

- проведення контролю за умовами праці, шкідливим впливом фізичних факторів; атестація робочих місць; контроль шахтних вод;

- надання послуг по знезаражуванню шахтних вод;

- дохлорирування шахтних резервуарів;

- надання послуг по дохлорируванню резервуарів питної води.

- вивчення ринку збуту вугільної продукції: збір інформації про потреби у товарах, споживачах і конкурентах;

- розробка плану маркетингових заходів, що відносяться як до самої вугільної продукції, так і до організації її збуту;

- розробка споживчих властивостей товару (марка, сорт, якісні показники);

- формування зі службами ДП "Красноармійськвугілля" планових обсягів постачання вугільної продукції, оформлення відповідних документів в Управлінні залізниці для забезпечення її перевезень;

- забезпечення виконання договірних обсягів постачання вугільної продукції споживачам

- розробка сучасних методів організації виробництва, а також застосування прогресивних матеріалів, виробів та конструкцій;

- реалізація соціальних та економічних інтересів трудового колективу;

- розвиток виробничо-господарського комплексу Підрозділу, підвищення продуктивності праці і ефективності ведення робіт, максимальне використання внутрішніх резервів, інтенсифікація виробничих процесів;

- дотримування правил охорони праці при ведінні робіт, впровадження нових засобів запобігання виробничого травматизму та аварій;

- організація правової роботи, укладення господарських угод по здійсненню реалізованих функцій і взаємодія з судовими, правоохоронними та іншими органами з питань, що стосуються інтересів Підприємства;

- забезпечення економічного аналізу виробничої і фінансово-господарської діяльності з метою виявлення резервів підвищення ефективності виробництва, поліпшення використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;

- ремонт обладнання, засобів виміру та контролю;

- медичне обслуговування та оздоровлення працівників;

- організація управління виробництвом, розвиток ринкових відносин;

- інші види діяльності можуть здійснюватися Підрозділом, якщо вони не суперечать чинному законодавству України і відповідають цілям і предмету діяльності, передбаченим в Статуті Підприємства;

Здійснення таких видів діяльності провадиться Підрозділом за узгодженням з Підприємством.

Підрозділ є цілісним майновим комплексом, здійснює діяльність, яка не суперечить чинному законодавству, Статуту Підприємства, меті та предмету діяльності, які встановлюються цим Положенням.

Підрозділ не є юридичною особою, представляє інтереси і реалізує свої цілі і задачі в межах цього Положення і Статуту Підприємства.

Підрозділ має право здійснювати операції за поточним рахунками в установах банків, які відкриваються для Підрозділу Підприємства, має круглу печатку кутовий штамп та бланки зі своїми реквізитами, веде касові операції.

Підрозділ за погодженням з Підприємством створює виробничі структурні підрозділи, а також функціональні структурні підрозділи апарату управління (відділи, служби, управлінні тощо).

Підрозділ здійснює користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.

Підрозділ складає відокремлений баланс. Посадові особи Підрозділу мають право в межах повноважень, визначених цим Положенням, та на підставі довіреності Підприємства і від імені Підприємства укладати господарські та інші договори, набувати майнові та немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді, господарському та третейському судах, інших судових органах.

Фінансові та кредитно-розрахункові операції Підрозділу, здійснюються Підприємством централізовано, включаючи розрахунки за виконані роботи та послуги. Повноваження щодо здійснення зазначених операцій можуть бути передані Підприємством Підрозділу на підставі виданої довіреності.

Підрозділ керується у своїй діяльності чинними законодавчими актами України, цим Положенням, Статутом Підприємства та внутрішніми нормативними актами, затвердженими Підприємством, колективним договором та Галузевою угодою.

2. Аналіз господарсько-фінансової діяльності відокремленого підрозділу "Стандарт" державного підприємства "Красноармійськвугілля"

2.1 Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства

Формування ринкової економіки обумовлює розвиток контролю та аналізу як на макрорівні, так і на мікрорівні - на рівні окремих підприємств і їх внутрішніх структурних підрозділів, оскільки ці низові ланки при будь-якій формі власності складають основу ринкової економіки.

Виділяються дві групи користувачів: внутрішні та зовнішні. Тому економічний аналіз також поділяють на зовнішній та внутрішній.

Мета зовнішнього економічного аналізу - оцінити місце підприємства у ринковому середовищі для визначення стратегії і тактики економічних відносин, пошуку партнерів і клієнтів, забезпечення конкурентних позицій тощо [2, c. 123].

Внутрішній економічний аналіз спрямований на комплексне дослідження економічного розвитку господарюючого суб'єкта, структурних підрозділів для забезпечення найповнішого використання потенціалу і регламентації діяльності всіх функціональних підсистем. Він ґрунтується на повній економічній інформації (плановій, обліковій, нормативній), яка регламентується або на інформації спеціальних обстежень всіх видів діяльності підприємства чи його підрозділів.

Роль економічного аналізу полягає в перетворенні економічної інформації у придатну для сприйняття рівня, тобто забезпечує оцінку проведення події та встановлення умов, за яких ці події відбулися. [1, c. 86]

Зміст економічного аналізу як практичної діяльності (аналітичної роботи) становить комплексне дослідження процесів та явищ господарської діяльності підприємств та їх структурних підрозділів.

Інформаційною базою аналізу фінансового стану підприємств слугують показники надходження і витрачання грошових коштів, виписки з рахунків банків, які обслуговують підприємство, картотека рахунків, які підлягають оплаті, планові дані руху грошових коштів, звітно-статистичні дані бухгалтерського обліку.

Проаналізуємо діяльність підприємства за допомогою техніко-економічних показників з 2012 до 2013 роки (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1. - Техніко-економічні показники

Показники		Звітній рік
	Попередній рік	За планом	Фактично	Виконання плану	Абсолютне відхилення	Темпи зміни до попереднього року
1. Вартість майна, тис. грн.	402	386	364	0,94	-22	0,91
2. Доход від реалізації продукції, тис. грн.	881	712	668	0,94	-44	0,76
3. Собівартість товарної продукції, тис. грн.	3263	3009	2897	0,96	-112	0,89
4. Валові витрати, тис. грн.	5895	5460	5541	1,01	81	0,94
5. Прибуток (збиток), тис. грн.	-2711	1024	-2305	-2,25	-3329	0,85
6. Середньооблікова чисельність працюючих, чол. всього, чол.	86	86	90	1,05	4	1,05
7. Фонд оплати праці, всього, тис. грн.	2972	3852	3507,50	0,91	-344,5	1,18
8. Фонд робочого часу, людино-годин	142004	142004	166013	1,17	24009	1,17
9. Середньомісячна заробітна плата, грн.	3456	4056	3897	0,96	-159	1,13
10. Дебіторська заборгованість, тис. грн.	4746	4357	4937	1,13	580	1,04
11. Кредиторська заборгованість, тис. грн.	1231	1185	1142	0,96	-43	0,93

Не виконуються планові завдання як по виробництву в цілому, так і по окремих видах діяльності, наприклад, сплаті заробітної платні. Це каже про спадний характер виробництва та недостатність як власного прибутку, так і стороннього фінансування. Обсяг реалізації знизився у порівнянні з попереднім роком на 24%, в той час як витрати на виробництво - всього лише на 6%. В той же час прибуток у порівнянні з попереднім роком зріс на 15%, але так й залишився від'ємним, тобто виробництво є збитковим і не може забезпечувати власними силами функціонування. Збитковість підприємства зменшилася, але рівень збитку залишається вищим від критичного і склала 2305 тис. грн., що є загальною тенденцією в роботі українських підприємств, особливо в умовах кризи. Чисельність працівників збільшилася, що відобразилося на фонді заробітної плати, що зріс на 18%.

Динаміку всіх показників відображають темпи зміни до попереднього року. За даними таблиці можна зробити висновок, що не виконуються планові завдання як по виробництву в цілому, так і по окремих видах діяльності.

2.2 Аналіз фінансових результатів діяльності та рентабельності підприємства

Фінансовим результатом господарської діяльності підприємства є прибуток або збиток. Прибуток в основному утворюється в результаті продажу (реалізації) готової продукції (послуг, товарів). Крім того, підприємство може продавати (реалізовувати) інші матеріальні цінності і послуги допоміжних виробництв та господарств, а також мати доходи і збитки, що збільшують або зменшують розмір прибутку від інвестиційної та фінансової діяльності.

Прибуток є важливішим узагальнюючим показником, що характеризує кінцевий результат діяльності підприємства. Від розміру прибутку, отриманого підприємством, залежать формування оборотних коштів, виконання зобов'язань перед бюджетом, платоспроможність підприємства, доходи акціонерів тощо.

Прибуток формується поступово протягом фінансово-господарського року. Більшу частину прибутку становить прибуток від реалізації продукції, одержаний у вигляді різниці між виручкою від реалізації продукції і витратами на її виробництво та збут [3, c. 187].

Метою складання Звіту про фінансові результати є надання користувачам правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки та збитки за звітний період. Цей звіт вважається одним з найбільш інформативних документів звітності, оскільки містить інформацію про динаміку прибутку підприємства. Показники діяльності підприємства відображаються у формі №2.

Таким чином, на формування чистого прибутку підприємства впливають фінансові результати, отримані в наслідок здійснення операційної, інвестиційної, фінансової діяльності, та фінансові результати, одержані внаслідок настання надзвичайних подій. Така класифікація фінансових результатів діяльності підприємства відіграє важливу роль при розрахунку показників дохідності (рентабельності) підприємства.

На підприємстві можливі доходи, втрати, які не пов'язані з реалізацією продукції, але збільшують або зменшують суму прибутку або збитків, - це фінансові результати, отримані від інвестиційної та фінансової діяльності, а також результати, які пов'язані з надзвичайними подіями.

Поняття фінансових результатів діяльності трактується в П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати".

Визначення фінансового результату полягає у визначенні чистого прибутку (збитку) звітного періоду. З цією метою в бухгалтерському обліку передбачається послідовне зіставлення доходів та витрат.

Що стосується фінансового результату від операційної діяльності, то він визначаються як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат [2, c. 105].

Фінансовий результат від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку з прибутку. Використовуючи інформацію звіту про фінансові результати, порівняльний аналіз та оцінка дохідності виробничо-господарської діяльності підприємства здійснюється за формою, наведеною в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 - Аналіз формування прибутку підприємства

Показник	2011	2012	2013	Відхилення 2011-2012	Відхилення 2012-2013
				абсолютне	відносне	абсолютне	відносне
1. Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг)	1159	881	668	-278	0,76	-213	0,76
2.ПДВ	194	149	116	-45	0,77	-33	0,78
3. Чиста виручка від реалізації	732	552	592	-180	0,75	40	1,07
4. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг)	3787	3263	2897	-524	0,86	-366	0,89
5. Валовий дохід (збиток)	-3055	-2711	-2305	344	0,89	406	0,85
6. Інші операційні доходи	6108	5110	5218	-998	0,84	108	1,02
7. Адміністративні витрати	2249	2206	2290	-43	0,98	30	1,04
8. Витрати на збут та інші операційні витрати	351	426	354	75	1,21	-72	0,83
9. Прибуток (збиток) від операційної діяльності	-233	-233	269	0	1	502	-1,15
10. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування	503	-197	306	-700	-0,39	503	-1,53
11. Податок на прибуток	50	36	37	-14	0,72	1	1,03
12. Прибуток (збитки) від звичайної діяльності	453	-233	269	-686	-0,51	502	-1,15
13. Чистий прибуток (збиток)	503	-269	232	-772	-0,53	501	-0,86

Таким чином, у підприємства, яке аналізується, є великі збитки. Про це свідчить хоча б той факт, що дохід від реалізації продукції підприємства у звітному періоді зменшився на 24,18% порівняно з попереднім періодом. Чистий прибуток зменшився на 153,48%. Операційні витрати збільшилися на 21,37%.

2.3 Аналіз собівартості продукції

Собівартість продукції є найважливішим показником економічної ефективності її виробництва. У ній відбиваються всі сторони господарської діяльності, акумулюються результати використання всіх виробничих ресурсів. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємства, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан суб'єктів господарювання, конкурентоспроможність продукції.

Аналіз собівартості продукції, робіт і послуг є важливим інструментом у системі управління витратами. Він дає змогу вивчити тенденції зміни її рівня, визначити відхилення фактичних витрат від нормативних (стандартних) і їхні причини, виявити резерви зниження собівартості продукції і виробити заходи з освоєння їх.

Ефективність системи управління витратами багато в чому залежить від організації їхнього аналізу, яка, у свою чергу, визначається такими факторами:

- формою і методами обліку витрат, які застосовують на підприємстві;

- ступенем автоматизації обліково-аналітичного процесу на підприємстві;

- станом планування і нормування рівня операційних витрат;

- наявністю відповідних видів щоденної, щотижневої і щомісячної інформації внутрішньої звітності про операційні витрати, що дають змогу виявляти відхилення, їхні причини і вчасно вживати коригувальних заходів для усунення їх;

- наявністю спеціалістів, які вміють грамотно аналізувати й управляти процесом формування витрат [4, c. 96-101].

Об'єктами аналізу собівартості продукції є такі показники:

- абсолютна сума операційних витрат у цілому і за елементами;

- витрати на гривню продукції;

- собівартість окремих виробів;

- окремі статті витрат;

- витрати в центрах відповідальності.

Планування й облік собівартості на підприємствах ведуть за елементами витрат і калькуляційними статтями витрат.

Розрізняють також витрати прямі й непрямі. Прямі витрати пов'язані з виробництвом певних видів продукції (сировина, матеріали, зарплата виробничих робітників тощо). їх прямо відносять на той чи інший об'єкт калькуляції. Непрямі витрати пов'язані з виробництвом кількох видів продукції, їх розподіляють за об'єктами калькуляції пропорційно до відповідної бази (основної і додаткової зарплати робітників або всіх прямих витрат, виробничої площі тощо). Прикладом непрямих витрат є загальновиробничі витрати, витрати на утримання основних засобів і т. ін.

Витрати класифікують також на явні і неявні (імпліцитні). До явних належать витрати, що набувають форми прямих платежів постачальникам факторів виробництва і проміжних виробів. До числа явних витрат входять зарплата робітників, менеджерів, службовців, комісійні виплати торговим фірмам, виплати банкам та іншим постачальникам фінансових і матеріальних послуг, оплата транспортних витрат тощо [6, c. 312-315].

Неявні (імпліцитні) витрати - це альтернативні витрати використання ресурсів, що належать власникам фірми або перебувають у власності фірми як юридичної особи. Такі витрати не передбачено контрактами, обов'язковими для явних платежів, їх не відображають у бухгалтерській звітності, але від цього вони не стають менш реальними. Наприклад, фірма використовує приміщення, що належить її власнику, і нічого за це не платить. Отже, імпліцитні витрати будуть дорівнювати можливості одержання грошових платежів за здавання цього приміщення кому-небудь в оренду. При аналізі загальної суми витрат застосовується методика горизонтального і вертикального порівняльного аналізу та складається в таблицях 4.1. і 4.2.

Таблиця 4.1. - Загальна сума витрат на виробництво (2011-2012)

Елементи витрат	Сума, тис. грн.	Структура, %
	Попередній рік	Звітній рік	Абсолютне відхилення	Попередній рік	Звітній рік	Відносне відхилення
1.Матеріальні витрати (М)	153	125	-28,00	2,40	2,12	-0,18
2.Витрати на оплату праці (ФОП)	4066	3721	-345,00	63,66	63,12	-0,08
3.Відрахування на соціальні заходи (ВСЗ)	1452	1330	-122,00	22,73	22,56	-0,08
4.Амортизація (А)	58	67	9,00	0,91	1,14	0,16
5.Інші операційні витрати (ІОВ)	658	652	-6,00	10,30	11,06	-0,01
6.Разом	6387	5895	-492,00	100	100

Порівняємо зміни витрат на виробництво продукції. Можна відмітити, що найбільшу частку в структурі витрат займають витрати на оплату праці, вони становлять приблизно дві третини.

Взагалі ж за динамікою бачимо, що витрати зменшились з 2011 по 2012 рік на 492 тис. грн.

Таке стрімке зменшення витрат можна пов'язати зі зменшенням витрат на оплату праці та відрахувань на соціальні заходи.

Таблиця 4.2. - Загальна сума витрат на виробництво (2012-2013)

Елементи витрат	Сума, тис. грн.	Структура, %
	Попередній рік	Звітній рік	Абсолютне відхилення	Попередній рік	Звітній рік	Відносне відхилення
1	2	3	4	5	6	7
1.Матеріальні витрати (М)	125	142	17	2,12	2,56	13,60
2.Витрати на оплату праці (ФОП)	3721	3627	-94	63,12	65,46	-2,53
3.Відрахування на соціальні заходи (ВСЗ)	1330	1267	-63	22,56	22,87	-4,74
4.Амортизація (А)	67	71	4	1,14	1,28	5,97
5.Інші операційні витрати (ІОВ)	652	434	-218	11,06	7,83	-33,44
6.Разом	5895	5541	-354	100	100

Що стосується 2012 та 2013 років, можна відмітити, що найбільшу частку в структурі витрат також займають витрати на оплату праці. В цілому витрати зменшилися на 354 тис. грн., в більшості за рахунок зменшення інших операційних витрат.

Показник витрат на 1 грн. товарної продукції є важливим узагальнюючим показником собівартості продукції, тому що він наочно показує прямий зв'язок між собівартістю і прибутком.

Він розраховується відношенням загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції до вартості виготовлення продукції у діючих цінах (табл. 4.3.)

З наведеної таблиці маємо, що у 2012 році зросли матеріальні витрати та витрати на оплату праці на одну грн. товарної продукції, зросли також амортизація, витрати на оплату праці та інші операційні витрати, у порівнянні з 2011 роком. Що стосується 2013 року, то можна побачити таку ж саму тенденцію по всіх пунктах витрат, окрім статті "інші витрати".

Таблиця 4.3. - Фактичні витрати на 1 грн. товарної продукції

Елементи витрат	витрати на 1 грн. ТП	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення	витрати на 1 грн. ТП	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення
	2011	2012			2012	2013
Матеріальні витрати	0,17	0,19	0,02	1,12	0,19	0,24	0,05	1,26
Витрати на оплату праці	4,62	5,57	0,95	1,21	5,57	6,13	0,56	1,10
Відрахування на соціальні заходи	1,65	1,99	0,34	1,21	1,99	2,14	0,15	1,08
Амортизація	0,07	0,10	0,03	1,43	0,10	0,12	0,02	1,20
Інші витрати	0,75	0,98	0,23	1,31	0,98	0,73	-0,25	0,74
Разом	7,25	8,82	1,57	1,22	8,82	9,36	0,54	1,06

Собівартість продукції ВП "Стандарт" значно перевищує ціну продажу, як правило в декілька разів. Це обумовлене застарілістю обладнання, технології в цілому, високими затратами на виробництво одиниці продукції, нераціональним розпорядженням наявними коштами. Але все ж таки хоча підприємство і не має прибутку і є для держави збитковим, припиняти його діяльність не є раціональним виходом, тому що тоді залишаться безробітними всі його працівники, це також не дає позитивного економічного ефекту.

2.4 Аналіз використання трудових ресурсів підприємства

Економічний аналіз має велике значення у вирішенні проблем використання трудових ресурсів на сучасному етапі розвитку економіки. До цих проблем передовсім відносяться наступні: приховане безробіття, неефективне використання робочого часу, спад продуктивності праці, низький ступінь зайнятості у виробництві, плинність кадрів на підприємстві тощо.

Основний об'єкт аналізу - трудові ресурси. Використовуючи існуючі теоретичні підходи та беручи за основу власні дослідження, можна дати наступні визначення поняття трудових ресурсів:

- трудові ресурси - промислово-виробничий персонал суб'єкта господарювання, який володіє певною освітою та кваліфікацією, і вагомою складовою якого є робітники;

- трудові ресурси беруть участь у процесі виробництва шляхом взаємодії з основними засобами і матеріальними ресурсами, створюючи при цьому продукт, вартість, додаткову вартість;

- трудові ресурси - це складова виробничих ресурсів, що уявляє собою промислово-виробничий персонал суб'єкта господарювання, чисельність якого може змінюватись в разі потреб виробництва [5, c. 173-175].

На мікрорівні трудовими ресурсами є персонал підприємства. Від забезпеченості господарюючих суб'єктів персоналом, його раціонального використання залежать обсяг виробництва, ефективність використання основних засобів, собівартість, прибуток.

Мета аналізу ефективності використання трудових ресурсів - визначення резервів, їх більш ефективного використання, а також обчислення резервів збільшення обсягу продукції внаслідок зростання ефективності праці на підприємстві.

Завдання аналізу наступні:

- вивчення складу, структури, інтенсивності руху персоналу на підприємстві;

- оцінка забезпеченості підприємства персоналом;

- аналіз використання робочого часу і визначення впливу втрат робочого часу на результати виробництва;

- аналіз продуктивності праці;

- визначення впливу факторів, пов'язаних з використанням трудових ресурсів, на обсяг виробництва.

Ефективність господарської діяльності досягається за умови поєднання засобів виробництва із робочою силою у суворо визначених кількісних та якісних пропорціях. Неповне використання того чи іншого виду ресурсів зменшує загальну кількість продукції, що виробляється. В найбільшій мірі це стосується трудових ресурсів [10, c. 152-157].

Аналіз впливу трудових факторів на господарську діяльність починається з вивчення забезпеченості підприємства робітниками за складом, структурою, кваліфікацією і культурно-освітнім рівнем та характеристики руху робочої сили.

Забезпеченість робочою силою визначається як відхилення фактичної чисельності працюючих від планової. Оцінка забезпеченості здійснюється по всьому персоналу і основних його групах та категоріях.

Для оцінки забезпеченості підприємства робочою силою визначаються як абсолютні так і відносні відхилення від планової потреби в ній.

Велике значення має аналіз динаміки чисельності персоналу за 2-3 роки. Він дає змогу оцінити як підприємство вписується в ринкові умови господарювання і наскільки успішно витримує конкурентну боротьбу на ринку продукції і трудових ресурсів.

Порівняння чисельності з минулими періодами слід здійснити в ув'язці з динамікою виробничих потужностей підприємства та їх використання, динамікою продуктивності праці.

Вивчаючи структуру персоналу здійснюють оцінку:

- співвідношення персоналу основної та неосновної діяльності в загальній чисельності;

- зміни питомої ваги окремих категорій в складі персоналу основної діяльності;

- зміни постатевої структури колективу;

- співвідношення основних та допоміжних робітників в загальній їх кількості [3, c. 146].

Особливу увагу приділяють вивченню зміни питомої ваги робітників в чисельності персоналу, так як від цього залежить продуктивність праці одного працюючого.

Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами - одна з найважливіших умов його успішної роботи.

Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами і раціональне їх використання здійснює значний вплив на обсяг і своєчасність виконання робіт, ефективність використання обладнання, машин, механізмів і, як результат, - на обсяг і своєчасність надходження виручки від реалізації продукції, її собівартість, формування прибутку і рентабельності. Представимо розрахунки в таблиці 5.1.

Таблиця 5.1. - Аналіз руху працюючих

Показники	2011 рік	2012 рік	Абсолютне відхилення	2012 рік	2013 рік	Абсолютне відхилення
Чисельність працюючих, всього осіб	73	86	13	86	90	4
Прийнято працівників	16	5	-11	5	7	2
Вибуло працівників	3	11	8	11	4	-7
З них з причин: Змін в організації виробництва і праці (реорганізація, скорочення чисельності або штату працівників)	1	2	1	2	3	1
Плинності кадрів (за власним бажанням, за угодою сторін, порушення трудової дисципліни)	2	9	7	9	1	-8
Облікова кількість штатних працівників на кінець звітного періоду	86	90	4	90	93	3
Коефіцієнт обороту з прийому	0,22	0,06	-0,16	0,06	0,08	0,02
Коефіцієнт обороту з вибуття	0,04	0,13	0,09	0,13	0,04	-0,09
Коефіцієнт плинності	0,96	0,87	-0,09	0,87	0,96	0,09

Для характеристики руху робочої сили необхідно розрахувати та аналізувати динаміку наступних показників:

Коефіцієнт обороту із прийому:

Кпр = (кількість прийнятих робітників)/(середньооблікова чисельність персоналу)

Кпр 2011=16/73=0,22

Кпр 2012=5/86=0,06

Кпр 2013=7/90=0,08

Коефіцієнт обороту з вибуття:

К=(кількість звільнених робітників)/(середньооблікова чисельність персоналу)

Кв 2011=3/73=0,04

Кв 2012=11/86=0,13

Кв 2013=4/90=0,04

Кількість звільнених за власним бажанням:

К зв = (за даної причини) / (середньооблікова чисельність персоналу)

К2011=2/73=0,03

К2012=9/86=0,10

К2013=1/90=0,01

Коефіцієнт постійності персоналу:

Кпост = (чисельність працівників, які працювали весь рік)/(середньооблікова чисельність персоналу)

К2011=70/73=0,96

К2012=75/86=0,87

К2013=86/90=0,96

Можна дійти до такого висновку, згідно здійсненним розрахункам, що загальна чисельність персоналу збільшилась на 9 осіб в 2011-2012 роках, і на 4 особи з 2012 по 2013 рік. До того ж згідно з коефіцієнтами обороту з прийому також бачимо, що прийняття на роботу стало проходити повільнішими темпами, в той час як кількість звільнених зросла з 3 до 11 чоловік у 2011-2012 роках, а у 2012-2013 роках впала з 11 до 4 працюючих. Коефіцієнт постійності персоналу говорить про стабільність кадрового забезпечення підприємства.

Високий рівень постійності персоналу можемо обумовити тим, що ВП "Стандарт" є державним підприємством, хоч і збитковим. Але це дає змогу працівникам хоча б і за рахунок бюджетних дотацій отримувати сплату за свою працю.

Повнота використання трудових ресурсів оцінюється кількістю відпрацьованих днів та годин одним працівником і ступенем використання фонду робочого часу.

Дані аналізу використання трудових ресурсів на підприємстві представлені в таблиці 5.2.

Таблиця 5.2. - Використання трудових ресурсів підприємства

Показники	2011 рік	2012 рік	Відхилення	2012 рік	2013 рік	Відхилення
			Абсолютне	Відносне			Абсолютне	Відносне
Середньорічна чисельність працівників, осіб	73	86	13	0,18	86	90	4	0,05
Відпрацьовано за рік одним працівником	-	-	-	-	-	-	-	-
Днів	220	206	-14	-0,06	206	231	25	0,12
Годин	1760	1648	-112	-0,06	1648	1848	200	0,12
Середня тривалість робочого дня, годин	8	8	0	0,00	8	8	0	0,00
Фонд робочого часу, тис. людино-годин	128579	142004	13425	0,10	142004	166013	24009	0,17

За даними таблиці 5.2 проведемо факторний аналіз фонду робочого часу способом абсолютних різниць, використовуючи детерміновану факторну модель.

ФРЧ = КР*Д*Т

де КР - кількість працівників;

Д - кількість робочих днів, які відпрацював один працівник;

Т - тривалість робочого дня.

ФРЧ за 2011 = 73*220*8=128480

ФРЧ за 2012 = 86*206*8=141728

ФРЧ за 2013 = 90*231*8=166320

Отже, разом із чисельністю працівників збільшився і фонд робочого часу, але факторами є також і тривалість робочого дня та кількість відпрацьованих днів за рік одним робітником. Можемо припустити, що збільшення кількості відпрацьованих днів пов'язане з плинністю кадрів та відсотком прийняття працівників на роботу, що збільшився за звітний рік.

Фонд робочого часу зменшився на 10% у 2012 році в порівнянні з 2011 роком, і на 17% у 2013 році від попереднього року, що є передумовою збільшення обсягів виробництва, пов'язаною з людським фактором.

Втрати робочого часу, що мають місце на підприємстві, відображаються у табл. 5.3.

Таблиця 5.3. - Втрати робочого часу

Показники	2011рік	2012 рік	Відхилення	2012 рік	2013 рік	Відхилення
			Абсолютне	Відносне			Абсолютне	Відносне
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1. Відпрацьовано за рік одним робітником, днів	220	206	-14	-0,06	206	231	25	0,12
2. Втрати робочого часу на одного працюючого, днів	35	28	-7	-0,20	28	29	1	0,04
3. Нез'явлення з поважних причин, днів	2554	2477	-77	-0,03	2477	2577	100	0,04
у т.ч. чергові відпустки	1854	1806	-48	-0,03	1806	1871	65	0,04
тимчасова непрацездатність	486	473	-13	-0,03	473	497	24	0,05
нез'явлення, передбачені законом, учбові відпустки	214	198	-16	-0,07	198	209	11	0,06
4. Номінальний фонд робочого часу, днів	24090	28982	4892	1,20	28982	30240	1258	1,04
5.Кількість робочих днів за плановим балансом, днів	17155	18920	1765	1,10	18920	22500	3580	1,19
6.Планова тривалість робочого дня, годин	8	8	0	1,00	8	8	0	1,00
7. Ефективний фонд робочого часу одного працюючого, годин	13505	15308	1803	1,13	15308	18180	1258	1,04

Із даних таблиці можна сказати, що ефективний фонд робочого часу збільшився на 13%, чому сприяло збільшення кількості робочих днів.

Визначаються цілоденні та внутрішньозмінні втрати робочого часу способом абсолютних різниць.

Цілоденні втрати визначаються наступним чином:

ЦДВ=КР3*(Д3-Дп)*Тп,

де КР3 - кількість працівників у звітному періоді, люд.;

Д3 - кількість робочих днів, що відпрацював один працівник у звітному році, днів;

Дп - кількість робочих днів, відпрацьованих одним працівником у попередньому періоді, днів;

Тп - середня тривалість робочого дня у попередньому році, годин.

ЦДВ2012=86*(206-220)*8= -9632 чоловіко-годин

ЦДВ2013=90*(231-206)*8= 18000 чоловіко-годин

Внутрішньозмінні втрати визначаються як:

ВЗВ=КР3хДЗх(Т,-Тп),

в Т3 - середня тривалість робочого дня у звітному році, годин.

ВЗВ2012=86*206*(8-8)=0

ВЗВ2013=90*231*(8-8)=0

На основі цілоденних і внутрішньозмінних втрат визначаються загальні втрати робочого часу:

ЗВРЧ=ЦДВ+ВЗВ

ЗВРЧ2012=-9632+0=-9632

ЗВРЧ2013=18000+0=18000

Так загальні втрати робочого часу збільшились на 27632 години у 2013 році в порівнянні з 2012 роком.

Для аналізу рівня продуктивності праці робітників застосовується система узагальнюючих та частних показників. До узагальнюючих належать середньорічний, середньоденний та середнього динний виробіток продукції одним робочим.

До частних показників належать виробіток продукції в натуральному виразі, трудомісткість одиниці продукції.

Детермінована факторна модель середньорічного виробітку продукції на одного працюючого (РВ) є чотирьох факторною моделлю мультиплікативного типу.

ВП=ЧР*Д*Г*СГВ

Де ЧР - чисельність робітників, Д - кількість днів. Що відпрацював 1 працівник, Г - тривалість зміни, СГВ - середньогодинний виробіток 1 працівника.

Аналіз проведемо способом абсолютних різниць, початкові дані візьмемо у таблиці 5.4.

Таблиця 5. 4. - Початкові дані для факторного аналізу продуктивності праці

Показники	2011 рік	2012 рік	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення	2012 рік	2013 рік	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Обсяг виробництва, тис. грн., ВП	881	668	-213,00	0,76	668	592	-76,00	0,89
Середньорічна чисельність робітників, ЧР	73	86	13,00	1,18	86	90	4,00	1,05
Відпрацьовано днів одним робочим за рік, Д	220	206	-14,00	0,94	206	231	25,00	1,12
Середня тривалість робочого дня, год., Г	8	8	0,00	1,00	8	8	0,00	1,00
Середньорічний виробіток, тис. грн., СРВ	12,06	7,77	-4,29	0,64	7,77	6,58	-1,19	0,85
Середньоденний виробіток 1 робочого, тис. грн., СДВ	0,0549	0,0377	-0,0172	0,69	0,0377	0,0285	-0,0092	0,76
Середньогодинний виробіток 1 робочого робочого, тис. грн., СГВ	0,00686	0,00471	-0,00215	0,69	0,00471	0,00356	-0,0012	0,76

Факторний аналіз за 2011-2012 роки:

ВП=ЧР*Д*Г*СГВ

ВП0=73*220*8*0,00686=881

ВП1=86*220*8*0,00686=1038,3

ВП2=86*206*8*0,00686=972,3

ВП3=86*206*8*0,00686=972,3

ВП4=86*206*8*0,00471=667,5

Перевірка=(1038,3-881)+(972.3-1038,3)+(667,5-972,3)= -213

Із всього вище наведеного видно, що зі зміною питомої ваги робочих, загальної кількості відпрацьованих одним робочим днів середньорічний виробіток на одного працюючого збільшується, а зі зміною середнього динного виробітку - цей показник зменшується.

Факторний аналіз за 2012-2013 роки:

ВП0=86*206*8*0,00471=667,5

ВП1=90*206*8*0,00471=698,6

ВП2=90*231*8*0,00471=783,4

ВП3=90*231*8*0,00471=783,4

ВП4=90*231*8*0,00356=592,1

Перевірка=(698,6-667,5)+(783,4-698,6)+(783,4-783,4)+(592,1-783,4)= -76

У 2012-2013 роках спостерігається така ж тенденція, що і у 2011-2012 роках.

На зростання продуктивності праці впливають чисельні фактори, які повинні забезпечити її позитивну зміну. До таких факторів можна віднести поліпшення технічного рівня виробництва, вдосконалення організації виробництва і управління, зміну обсягу і структуру продукції.

Резерви зростання продуктивності праці за рахунок підвищення технічного рівня виробництва включають вдосконалення технологічних процесів, запровадження принципово нових технологій, комплексної механізації, поліпшення технічного обслуговування, заміну застарілого обладнання більш прогресивним.

До резервів зростання продуктивності праці за рахунок вдосконалення організації виробництва і управління відносяться скорочення втрат робочого часу та інших у відповідності до плану організаційно-технічних заходів, вдосконалення структури управління, більш повне використання виробничої потужності підприємства.

Трудомісткість - це втрати робочого часу на одиницю або весь обсяг виготовленої продукції.

Трудомісткість одиниці продукції розраховується як співвідношення фонду робочого часу на виготовлення продукції та обсягу в натуральному або умовно-натуральному вимірі.

В процесі аналізу вивчають динаміку трудомісткості, виконання плану за її рівнем, причини її зміни і вплив на рівень продуктивності праці. Дані для аналізу представлені у таблиці 5.5.

Таблиця 5.5. - Аналіз трудомісткості продукції

Показники	2011 рік	2012 рік	Темп зміни, %	2012 рік	2013 рік	Темп зміни, %
Товарна продукція, тис. грн.	881	668	-24,18	668	592	-11,38
Відпрацьовано усіма робочими, люд-год.	128480	141728	10,31	141728	166320	17,35
Трудомісткість на 1 тис. грн., год.	145,83	212,17	45,49	212,17	280,95	32,42
Середньогодинний виробіток робочих, тис. грн.	0,00686	0,00471	-31,34	0,00471	0,00356	-24,42

Показник трудомісткості відображає в нашому випадку обсяг робочого часу на 1 тис. грн.. товарної продукції. В 2012 у порівнянні з 2011 роком трудомісткість збільшилась на 45,49%, а у 2013 - на 32,42% у порівнянні з 2012 роком.

Таким чином, між трудомісткістю та рівнем продуктивності праці існує зворотній пропорційний зв'язок. Тому трудомісткість продукції залежить від тих же факторів, що і середньогодинний виробіток робочих.

Аналіз використання трудових ресурсів, рівня продуктивності праці проводиться у взаємозв'язку з оплатою праці. Зростання продуктивності праці створює реальні передумови для підвищення рівня її оплати. При цьому кошти на оплату праці потрібно використовувати таким чином, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання її оплати. Горизонтальний аналіз фонду оплати праці полягає у визначенні абсолютної та відносної зміни в періодах, що порівнюються. Для вертикального аналізу ФЗП побудуємо таблицю 5.6.

Таблиця 5.6. - Структура фонду заробітної плати

Показники	2012 рік	2013 рік	Абсолютне відхилення
	Тис. грн.	Питома вага %	Тис. грн.	Питома вага %
1. Фонд заробітної плати:	2978,5	100	3507,5	100	529
1.1 Основної	2167,4	74,13	2475,8	70,59	308,4
1.2 Додаткової	756,3	25,39	963,9	27,48	207,6
1.2.1.Надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів	12,4	1,64	10,1	1,05	-2,3
1.2.2. Премії та винагороди, що носять систематичний характер (щомісячні, щоквартальні)	32,6	4,31	36,3	3,77	3,7
1.3 Інші заохочувальні та компенсаційні виплати	54,8	0,48	67,8	1,93	13

Фонд заробітної плати зріс у 2013 році в порівнянні з 2012 роком на 529 тис. грн.

Визначимо зміни постійної частини фонду оплати праці (ФЗПпост), детермінований факторний аналіз якої може бути проведених із однією з наступних моделей

ФЗПпост=КРхРЗП.(4.11)

де КР - кількість робітників;

РЗП - середньорічна заробітна плата одного робітника, грн.

ФЗП 2012=86*3456= 297216

ФЗП 2013=90*3897= 350730

Постійна частина фонду оплати праці значно зросла з 2012 по 2013 рік. Причиною цього є збільшення середньорічної заробітної плати одного працівника, тому що зміни в їх чисельності були досить незначними.

Таблиця 5.7. - Початкові дані для факторного аналізу погодинного ФЗП

Показники	2011 рік	2012 рік	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення	2012 рік	2013 рік	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення
Середньооблікова чисельність робітників, чол.	73	86	13	1,18	86	90	4	1,05
Кількість днів, які відпрацював один робітник в середньому за рік, днів	220	206	-14	0,94	206	231	25	1,12
Середня тривалість робочого дня, годин	8	8	0	1,00	8	8	0	1,00
Фонд оплати праці, тис.грн.	231,56	297,22	65,66	1,28	297,22	350,73	53,51	1,18
Заробітна плата одного робітника, грн.:	-	-	-	-	-	-	-	-
Середньорічна	3172	3456	284	1,09	3456	3897	441	1,13
Середньоденна	14,4182	16,7767	2,36	1,16	16,7767	16,8701	0,09	1,01
Середньогодинна	1,8023	2,0971	0,3	1,17	2,0971	2,1088	0,01	1,00

Факторний аналіз за 2011-2012 роки

ФЗП0=73*220*8*1,8023=231559,5

ФЗП1=86*220*8*1,8023=272796,1

ФЗП2=86*206*8*1,8023=255436,4

ФЗП3=86*206*8*1,8023=255436,4

ФЗП4=86*206*8*2,0971=297217,8

Перевірка=(272796,1-231559,5)+(255436,4-272796,1)+(297217,8-255110,4)=65658,3

Можна сказати, що змінюючи середньогодинну з/п та кількість днів, збільшуємо загальний фонд.

Факторний аналіз за 2012-2013 роки

ФЗП0=86*206*8*2,0971=297217,8

ФЗП1=90*206*8*2,0971=311041,9

ФЗП2=90*231*8*2,0971=348789,7

ФЗП3=90*231*8*2,0971=348789,7

ФЗП4=90*231*8*2,1088=350735,6

Перевірка=(311041,9-297217,8)+(348789,7-311041,9)+(350735,6-348789,7)=53517,8

Така ж тенденція спостерігається і у 2013 році.

2.5 Аналіз використання основних виробничих фондів

Основні фонди - це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється частинами в міру спрацювання.

Поняття "виробничі фонди" було введено у часи централізовано-планової системи господарювання. Він включає будинки і споруди, машини, устаткування (у тому числі силові машини й устаткування, вимірювальні прибори й пристрої, техніку), транспортні засоби, інструмент, виробничий інвентар, робочу і продуктивну худобу, багаторічні насадження та ін.

За допомогою натуральних і грошових показників здійснюються необхідні групування різноманітних елементів основних фондів, У цих групуваннях окремі елементи основних фондів виділяються в щодо однорідні групи відповідно до їхнього призначення у виробничому процесі.

В даний час центральне статистичне управління класифікує основні виробничі фонди по 16 основних групах.

Не всі елементи основних фондів грають однакову роль у процесі виробництва. Робочі машини й устаткування, інструменти, вимірювальні і регулюючі прилади і пристрої, технічні споруди (гірські виробітки шахт і розрізів, нафтові і газові свердловини) приймають особисту участь у виробничому процесі, сприяють збільшенню випуску продукції і тому відносять до активно діючої частини основних фондів. Інші елементи основних фондів (виробничі будинки, інвентар) роблять лише непрямий вплив на виробництво продукції і тому їх називають пасивною частиною основних фондів [9, c. 74-77].

Структура основних виробничих фондів, як і структура матеріально-технічної бази, має галузевий характер. Залежно від належності до певної галузі народного господарства підприємство матиме різну питому вагу засобів, які відносять до активної чи пасивної частини.

При забезпеченні підприємства виробничими фондами варто враховувати їхні особливості, що випливають із сутнісної характеристики виробничих фондів. Виробничі фонди збільшують продуктивну силу праці і використовуються протягом великого періоду. Це означає, що в політиці господарювання підприємство повинно звернутися до можливості придбання високопродуктивного устаткування, технічні характеристики якого дозволяють підтримувати його на високому рівні протягом усього терміну функціонування. Значимість останнього посилюється тим, що науково-технічний прогрес прискорює моральний знос устаткування. Отже, щоб витримувати конкуренцію, необхідно або обновляти його, або модернізувати, що досягається за допомогою регулярного проведення капітального ремонту.

Виробничі фонди, як правило, дорого коштують і на їхнє придбання потребуються великі кошти, тому необхідно домагатися їхньої швидкої окупності. Окупність залежить від ряду чинників: експлуатація виробничих фондів повинна забезпечувати низькі витрати по випуску продукції, необхідна висока надійність експлуатації виробничих фондів, норми й засоби амортизації потрібно встановлювати шляхом проведення науково-обґрунтованої політики.

Для узагальнюючої характеристики ефективності використання ОФ застосовуються наступні показники: фондовіддача, фондомісткість, рентабельність. При розрахунку показників будемо користуватись даним з таблиці 6.1.

Таблиця 6.1. - Початкова інформація для аналізу ОФ

	2011 рік	2012 рік	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення	2012 рік	2013 рік	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Вартість основних фондів, тис. грн.	349	402	53	1,15	402	364	-38	0,91
Чисельність робітників	73	86	13	1,18	86	90	4	1,05
Валовий випуск продукції, тис.грн.	881	668	-213	0,76	668	592	-76	0,89
Чистий прибуток, тис. грн	503	-269	-772	-0,53	-269	232	501	-0,86
Фондоозброєність, тис.грн.	4,78	4,67	-0,11	0,98	4,67	4,04	-0,63	0,87
Фондомісткість	0,40	0,60	0,2	1,50	0,60	0,61	0,01	1,02
Рентабельність основних фондів	1,44	-0,67	-2,11	-0,47	-0,67	0, 64	1,31	-0,96

Для аналізу руху і технічного стану основних виробничих фондів розраховуються наступні показники:

Коефіцієнт зносу (Кзн):

Кзн = (сума зносу ОФ) / (первісна вартість ОВФ на кінець року)

Кзн2011=836/1185=0,71

Кзн2012=852/1254=0,68

Кзн2013=908/1272=0,71

Коефіцієнт придатності (Кпр):

Кприд = 1 - Кзн

Кприд2011=1-0,71=0,29

Кприд2012=1-0,68=0,32

Кприд2013=1-0,71=0,29

З проведених розрахунків маємо, що основні фонди мають дуже високу ступінь зношеності, цим зумовлюється достатня низька продуктивність праці. Можливості оновлення фонду в підприємства майже немає, адже воно є збитковим, а більшість бюджетних фінансувань йдуть на покриття короткострокових заборгованостей та наближення до точки беззбитковості. Приріст основних фондів становить менше одного відсотку, що означає лише незначне його поповнення.

До резервів підвищення ефективності використання ОФ належать: технічне вдосконалення і модернізація ОВФ; інтенсифікація виробничих процесів; збільшення часу роботи обладнання; підвищення питомої ваги працюючого обладнання; поліпшення структури ОФ за рахунок збільшення активної частини, що призведе до збільшення фондовіддачі.

Збільшення питомої ваги: активної частини в структурі призведе до збільшення фондовіддачі; працюючого обладнання в установленому - до покращення ступеня використання обладнання у виробництві.

2.6 Аналіз використання матеріальних ресурсів підприємства

Необхідною умовою успішного функціонування будь-якого підприємства в ринковій економіці є ефективне використання його власних так званих нематеріальних ресурсів.

Нематеріальні ресурси - це складова частина потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду. Відмітними рисами цих ресурсів є брак матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від їхнього використання.

Поняття "нематеріальні ресурси" використовується для характеристики сукупності об'єктів інтелектуальної власності.

Інтелектуальна власність у широкому розумінні - це юридична категорія, яка застосовується для:

* визначення результатів творчої праці людини (творів науки, техніки, мистецтва та інших видів діяльності);

* позначення належності таких результатів творчої праці відповідним суб'єктам творчої діяльності;

* закріплення за цими суб'єктами особистих немайнових і майнових прав, пов'язаних із розробкою та використанням створених ними інтелектуальних продуктів.

У конкретній галузі національної економіки використовують відповідні матеріальні ресурси. Склад і структурі матеріальних ресурсів залежать від галузі, до якої належить підприємство; виду продукції, яку воно виробляє, та особливостей матеріально-технічного забезпечення. Склад матеріальних ресурсів - розподіл їх на окремі групи і види. Структура матеріальних ресурсів - кількісне співвідношення між вартістю окремих груп і видів матеріальних ресурсів у загальній їх вартості [6, c. 174-176].

Аналіз складу та структури матеріальних ресурсів дає змогу визначити: які дефіцитні та дорогі матеріали використовує підприємство; споживання яких з них переважає у виробництві конкретного виду продукції; чи є продукція матеріаломісткою..

Детальніший аналіз передбачає характеристику джерел покриття потреби. До зовнішніх джерел належать надходження від постачальника відповідно до укладених договорів, а до внутрішніх - скорочення відходів сировини, використання вторинної сировини, власне виготовлення напівфабрикатів тощо

Реальну потребу у придбанні матеріалів визначають як різницю між загальною потребою в певному виді матеріальних ресурсів і можливістю їх покриття за рахунок внутрішніх джерел.

Рівень забезпечення потреби підприємства за рахунок зовнішніх джерел визначають як відношення величини матеріальних ресурсів згідно з укладеними договорами на їх поставку до визначеної потреби, яку можна покрити лише за рахунок зовнішніх джерел.

При цьому для оцінки використовують два показники: коефіцієнт забезпечення за планом (відношення величини МР згідно з укладеними договорами до планової потреби) і коефіцієнт забезпечення фактичний (відношення вартості фактично поставлених матеріальних ресурсів до планової потреби). Такий аналіз проводять для кожного виду матеріальних ресурсів.

Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів застосовується система узагальнюючих та окремих показників.

До узагальнюючих відносять: матеріаловіддача, матеріаломісткість, питома вага матеріальних затрат в собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів.

Матеріаловіддача визначається як відношення вартості виробленої продукції (ВП) на суму матеріальних затрат (МЗ).

МВ=ВП/МЗ

МВ2011=881/153=5,76

МВ2012=668/125=5,34

МВ2013=592/142=4,17

Матеріаловіддача зменшилася у 2012 році на 0,42, а у 2013 - на 1,17 в порівнянні з 2012 роком.

ММ = 1/МВ = МЗ/ВП

ММ2011=0,17

ММ2012=0,19

ММ2013=0,24

Матеріаломісткість збільшилася в 2012 році порівняно з 2011 роком на - 0,02, а в 2013 - на 0,05 в порівнянні з 2012 роком.

Питома вага матеріальних затрат у собівартості продукції підраховується відношенням суми матеріальних затрат до повної собівартості.

ПВмз = МЗ/З

ПВмз2011= 153/3787=0,040

ПВмз2012=125/3263=0,038

ПВмз2013=142/2897=0,049

Отже, у 2012 році питома вага матеріальних витрат у собівартості зменшилася, а у 2013 - збільшилася. Окремі показники матеріаломісткості застосовуються для характеристики ефективності використання певних видів матеріальних ресурсів, а також окремих видів виробів.