Методологічні основи управління акціонерною власністю

У п'ятому розділі «Управління акціонерною власністю держави в економіці України» обґрунтовано і розроблено положення, спрямовані на розвиток економічного аспекту управління акціонерною власністю держави, за результатами еволюційного дослідження надано пропозиції щодо розвитку діючої системи управління корпоративними правами держави.

Обґрунтовано відтворювальний аспект і двоїстий характер участі державного капіталу в підприємництві. Державний капітал виконує дві функції: звичайну, властиву приватному капіталу, і специфічну регулятора суспільного відтворення. Державний капітал, що залучається до суспільного відтворення, покликаний забезпечити стабільність та економічне зростання національної економіки, збалансованість і підтримку необхідних пропорцій, запобігання та усунення можливих загроз щодо складових безпеки держави, життєздатність її громадян і всього суспільства.

Для регулювання процесів суспільного відтворення у трансформаційному періоді виділено можливі сфери застосування вітчизняного державного капіталу, що забезпечують загальнодержавні (загальнонаціональні) інтереси. Конкретними індикаторами, які визначають сфери застосування і масштаби державного підприємництва, запропоновано використовувати індикатори економічної безпеки країни реальні статистичні показники, що характеризують стан національної економіки з позицій забезпечення сталого розвитку. Індикатори визначаються відповідно до Методики розрахунку рівня економічної безпеки України, затвердженої наказом Міністерства економіки України. Фактичні значення індикаторів порівняно з оптимальними, пороговими і граничними значеннями вказують на несприятливі умови, проблеми або загрозливі процеси для відтворення. Вони можуть стати базою для визначення критеріїв віднесення підприємств до стратегічно важливих об'єктів і відбору проблем, вирішення яких відповідає такій формі державного регулювання, як державне підприємництво.

Акціонерна власність держави розглядається як складова частина власності на капітал, який залучається до суспільного відтворення і використовується для здійснення державних регулюючих дій. Визначено головні цілі управління акціонерною власністю держави, що випливають із функцій держави як власника капіталу регулятора суспільного відтворення та звичайного акціонера, власника корпоративних прав:

на макрорівні (управління сукупною акціонерною власністю держави)  забезпечення суспільного відтворення і збільшення неподаткових доходів державного бюджету за рахунок дивідендів та інших форм привласнення прибутку;

на мікрорівні (управління акціонерною власністю в окремому акціонерному товаристві) максимізація вартості пакетів акцій і збільшення прибутку, який привласнюється державою-акціонером у різних формах при безумовному виконанні регуляторної функції відповідно до індивідуально поставлених завдань.

Встановлено склад функцій держави в управлінні своєю акціонерною власністю, що визначається тими завданнями, які виконує державне підприємництво в акціонерній формі, забезпечення загальнодержавних (загальнонаціональних) і приватновласницьких інтересів держави-акціонера, а також участю держави одночасно у статутних капіталах багатьох акціонерних товариств.

Виділено:

макроекономічні функції управління, пов'язані з: необхідністю здійснення регулюючих дій для забезпечення суспільного відтворення; управлінням цілісною сукупністю об'єктів прикладання державного капіталу; специфікою утворення об'єктів прикладання державного капіталу акціонерних товариств через неповну приватизацію державних підприємств;

мікроекономічні функції управління, які здійснюються державою в окремому акціонерному товаристві.

У процесі дослідження встановлено, що діюча система управління корпоративними правами держави склалася історично в результаті трансформацій на попередніх етапах і зберегла багатосуб'єктну слабокоординовану структуру управління; успадкувала механізми об'єктного наповнення системи, що сформували склад структури корпоративного портфеля держави, недостатньо пов'язаний із виконанням регуляторних функцій держави; залишила без змін практично єдиний порядок управління як із закріпленими, так і з залишковими пакетами акцій, а також корпоративними правами держави, що розрізняються за обсягами. Функції держави як власника не підкріплені відповідними фінансовими ресурсами. Не виділяючи коштів на модернізацію, підтримку і розвиток підприємств із державного бюджету, держава сприяє доведенню їх до банкрутства і втрачає представлений в акціях капітал через механізми позаприватизаційної реалізації пактів акцій. Держава втрачає представлений в акціях капітал і через проведення вторинної емісії або перешкоджає її здійсненню.

За результатами розгляду характерних рис діючої системи управління корпоративними правами держави надано пропозиції щодо її вдосконалення відносно управляючої та керованої підсистем, самого процесу управління.

У сфері вдосконалення управляючої підсистеми обґрунтовано необхідність усунення багатосуб'єктної некоординованої структури і створення єдиного органу управління об'єктами державної власності, який має достатньо владних повноважень і гарантовані фінансові ресурси.

У сфері вдосконалення керованої підсистеми обґрунтовано необхідність оптимізації кількості та поліпшення якісної структури об'єктів із державною часткою власності шляхом удосконалення об'єктного наповнення системи: визначення кола проблем, вирішення яких доцільно здійснювати за допомогою державного корпоративного підприємництва; удосконалення критеріїв віднесення підприємств до стратегічно важливих об'єктів і визначення їх спеціальним законом; відбір акціонерних товариств як об'єктів державного корпоративного підприємництва з нормативно встановленого переліку стратегічно важливих об'єктів; «розкріплення» пакета акцій, що перебуває в державній власності, і його продаж на підставі виведення акціонерного товариства з переліку стратегічно важливих об'єктів; закріплення в державній власності тільки контрольних пакетів акцій; упровадження механізму «золотої акції» з дотриманням принципу винятковості його використання; введення або заміна приналежного державі пакета акцій на спеціальне право «золотої акції» у необхідних випадках за рахунок пільг, що надаються державою відповідно до Закону України «Про управління об'єктами державної власності», в обмін на приріст корпоративних прав держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У сфері вдосконалення процесу управління визнано необхідним: фіксування індивідуальної регуляторної мети участі держави в акціонерному капіталі; встановлення як головної мети управління корпоративними правами держави на рівні окремого господарського товариства максимізації ринкової вартості пакета акцій і збільшення прибутку, який привласнюється державою, при безумовному виконанні індивідуально поставленого регуляторного завдання; реалізація механізму, що передбачає в державному бюджеті статтю видатків на придбання акцій додаткових емісій для збереження державної частки участі в капіталі акціонерних товариств; встановлення розходжень в управлінні закріпленими пакетами акцій і тими, які тимчасово перебувають у державній власності, залежно від їх обсягу; створення інвестиційного державного фонду для управління залишками дрібних пакетів низьколіквідних акцій, що належать державі.

Висновки

У дисертаційній роботі надано нове вирішення актуальної проблеми розвитку корпоративного управління, втілене у формування методологічних основ управління акціонерною власністю та розробку положень щодо його реалізації.

Основна ідея дослідження полягає у методологічному обґрунтуванні корпоративного управління, виходячи з економічного змісту акціонерної власності та відповідно до фундаментальних основ теорії управління, розробці науково-методичних положень його застосування в конкретно-історичних умовах в Україні.

Результати реалізації ідеї дозволяють сформулювати такі висновки теоретичного і практичного змісту.

1. Корпоративне управління, привнесене в економіку України ринковими реформами, стає невід'ємною складовою розвитку вітчизняного корпоративного сектору. Його методологічне та концептуальне осмислення викликане відсутністю чіткості й однозначності в розумінні поняття «корпоративне управління» у світовій науці та практиці, а також унікальністю трансформаційних процесів у вітчизняній економіці, що призвели до власних проблем корпоративного управління і потребують дотримання вимоги застосування адекватних механізмів для їх вирішення.

2. Для методологічного обґрунтування корпоративного управління, виходячи з істотних економічних особливостей акціонерної власності, залучено основні досягнення сучасної вітчизняної економічної теорії в характеристиці економічного змісту власності.

Ідентифікація власності у вітчизняній економічній теорії з процесом привласнення благ, тобто з практичною діяльністю людей щодо придбання блага, визначила напрям пошуків істотних економічних особливостей акціонерної власності виявлення змін, які відбулися в механізмі привласнення у зв'язку з появою акціонерної форми власності.

3. Виходячи із закономірностей руху форм власності, встановлено основні зміни в механізмі привласнення у зв'язку з формуванням акціонерної власності, які визначають її істотні економічні особливості. У науковий обіг введено визначення поняття «акціонерна власність», сформульоване на основі виявлених істотних економічних особливостей, яке розкриває характерний для акціонерної власності спосіб привласнення блага й відповідно до економічного змісту власності дає відповіді на питання: що привласнюється, хто привласнює і як привласнює.

Економічний зміст акціонерної власності та його фундаментальне положення - відтворювальний підхід до створення і реалізації власності - становлять методологічну основу концепції управління акціонерною власністю.

4. Сформована концепція управління акціонерною власністю дозволяє подати корпоративне управління як процес цілеспрямованого впливу суб'єкта на об'єкт у відтворенні власності. Це надає можливість розкрити активну роль власників в управлінні, визначити невід'ємні їх функції в цілеспрямованому впливі.

Функції власників в управлінні акціонерною власністю визначені відповідно до невід'ємних управлінських дій, властивих управляючій системі: формування цілей і зазначення шляхів їх досягнення; регулювання поводження керованого об'єкта.

Розроблена концепція та введене поняття управління акціонерною власністю як концентроване вираження сутності корпоративного управління вирішують питання про суб'єкт, об'єкт і цільову спрямованість корпоративного управління, його предметну сферу й учасників корпоративних відносин.

5. Запропоновано концепцію національної системи корпоративного управління, у якій: призначенням системи визначено забезпечення відтворення акціонерної власності як безперервного процесу створення та реалізації власності в масштабах суспільства; виявлені розходження у функціонуванні двох базових полярних моделей корпоративного управління (американської та німецької) при однаковому призначенні дозволили визначити як системоутворюючі фактори, які пов'язані з національними особливостями та формують специфіку поводження системи корпоративного управління; обґрунтовано сукупність системоутворюючих факторів, які визначають особливості функціонування національної системи корпоративного управління; складність і властивості національної системи корпоративного управління надають можливість розглядати її розвиток за принципами синергетичної методології самоорганізації.

Визначена сфера самоорганізації національної системи корпоративного управління, яка міститься у системоутворюючих факторах, значно полегшує встановлення логіки розгортання внутрішніх процесів розвитку системи і створює можливість для резонансних впливів з боку державних органів регулювання і професійних саморегулівних організацій.

6. Встановлено структуру і концентрацію акціонерної власності в Україні як визначальні ознаки системи корпоративного управління, які впливають на механізми реалізації акціонерної власності. Доведено сформованість своєрідної структури власності, в якій висока концентрація однієї, переважної, частини акціонерної власності супроводжується значною розпорошеністю іншої, меншої, частини. Переважна більшість акціонерів є міноритарними, що визначає їх становище у відтворенні відносин власності.

Встановлено й обґрунтовано основне протиріччя корпоративного управління в Україні, яким в умовах висококонцентрованої акціонерної власності, незначної частки менеджерів у статутному капіталі акціонерних товариств і неучасті переважної більшості дрібних акціонерів у розподілі прибутку є конфлікт інтересів акціонерів, які контролюють акціонерні товариства, і міноритарних акціонерів.

7. Виявлено, що процес реального привласнення акціонерної власності в багатьох акціонерних товариствах поки не забезпечений, ще значна кількість акціонерних товариств залишаються збитковими. Критична маса справжніх власників, здатних до виконання властивої їм функції розгортання інвестиційної діяльності, забезпечення відтворювального нагромадження капіталу й переходу до економічного зростання, поки не сформована.

8. Поліпшенню корпоративного управління в акціонерних товариствах і зниженню гостроти основного конфлікту сприятиме перехід на вартісний підхід до управління, націлений на створення та реалізацію акціонерної власності. Визначення ринкової вартості акціонерного (власного) капіталу за дисконтованими майбутніми грошовими потоками, виявлення ключових факторів вартості та вибудовування за ними важелів управління сприятиме підвищенню його ефективності. Дієвим інструментом вартісного підходу до управління можуть служити розроблені модель оцінки ефективності управління акціонерною власністю та науково-методичне забезпечення її реалізації.

9. Запропонована модель вартісної оцінки ефективності управління акціонерною власністю враховує створення та реалізацію акціонерної власності, виявлене у процесі аналізу основне протиріччя корпоративного управління в Україні й орієнтована на індикатори, що відображають реалізацію цільової функції управління в інтересах акціонерів і потенційних інвесторів. Розроблене науково-методичне забезпечення реалізації оцінки ефективності управління призначене для використання власниками та потенційними інвесторами, які прагнуть визначити ефективність діяльності об'єкта вкладення капіталу та володіють тільки загальнодоступною, відкритою інформацією.

10. Для відновлення платоспроможності та прибутковості підприємств актуальними залишаються заходи щодо реструктуризації акціонерних товариств. На основі аналізу процесу реструктуризації підприємств як масового явища в Україні зроблено висновок про необхідність більшої глибини перетворень і здійснення стратегічної реструктуризації, основу якої становитимуть інноваційно-інвестиційні проекти з випуску і просування конкурентоспроможної продукції. В умовах масової збитковості підприємств необхідно сформувати комплексну програму реструктуризації тих підприємств в Україні, які можуть виступити «локомотивами» розвитку.

11. Акціонерна власність держави є складовою частиною власності на капітал, який залучається до суспільного відтворення і використовується для здійснення державних регулюючих впливів. Об'єктний склад акціонерної власності держави має належати до тих сфер застосування державного капіталу, які забезпечують загальнодержавні інтереси. Конкретними індикаторами, що визначають сфери прикладання і масштаби державного підприємництва в акціонерній формі, запропоновано використовувати індикатори економічної безпеки країни. Вони можуть служити базою для визначення критеріїв віднесення підприємств до стратегічно важливих об'єктів і відбору проблем, вирішення яких доцільне за допомогою державного підприємництва в акціонерній формі.

12. Основні цілі управління акціонерною власністю держави випливають із функцій держави як власника капіталу регулятора суспільного відтворення та звичайного акціонера, власника корпоративних прав. Склад функцій держави в управлінні своєю акціонерною власністю визначається необхідністю забезпечення загальнодержавних (загальнонаціональних) і приватновласницьких інтересів держави-акціонера, а також участю держави одночасно у статутних капіталах багатьох акціонерних товариств.

13. Характерні риси діючої системи управління корпоративними правами держави, яка склалася історично в результаті трансформацій на попередніх етапах, свідчать про необхідність удосконалення управління акціонерною власністю держави. За результатами аналізу стану надано пропозиції з розвитку діючої системи управління корпоративними правами держави, спрямовані на вдосконалення управляючої та керованої підсистем, самого процесу управління.

14. Практичне використання положень дисертаційної роботи дозволяє: для акціонерних товариств за допомогою цілеспрямованого впливу на створення і реалізацію акціонерної власності знизити гостроту основного конфлікту в корпоративних відносинах, забезпечити нагромадження капіталу й реалізацію інтересів власників, поліпшити інвестиційну привабливість; для державних органів через системоутворюючі фактори впливати на розвиток національної системи корпоративного управління, за допомогою програми реструктуризації сприяти підвищенню конкурентоспроможності акціонерних товариств, шляхом упровадження запропонованих заходів щодо вдосконалення управляючої та керованої підсистем, самого процесу управління розвинути діючу систему управління корпоративними правами держави.

Список основних опублікованих праць за темою дисертаційної роботи

1. Тараш Л.И. Управление акционерной собственностью: методологический подход / Л.И. Тараш. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2008. - 440 с.

2. Тараш Л.І. Організаційні передумови інноваційного розвитку / Л.І. Тараш // Механізми переходу економіки України на інноваційну модель розвитку. - Донецьк: ІЕП НАН України, 2002. - С. 28-33.

3. Тараш Л.І. Удосконалення фінансового забезпечення / С.М. Кацура, Л.І. Тараш // Механізми переходу економіки України на інноваційну модель розвитку. - Донецьк: ІЕП НАН України, 2002. - С. 15-23.

Особистий внесок: обґрунтовано необхідність збільшення переліку джерел інноваційного інвестування підприємств за рахунок коштів, одержаних від приватизації державного майна.

4. Тараш Л.И. Приватизация имущества государственных предприятий / Л.И. Тараш // Регулирование преобразования производства в условиях становления рыночных отношений. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 1994. - С. 72-76.

5. Тараш Л.И. Принципы и проблемы формирования инвестиционных портфелей / О.К. Казакова, Л.И. Тараш, Т.К. Грубич // Инвестиции: ресурсы, механизмы стимулирования. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 1997. - С. 69-79.

Особистий внесок: визначено особливості фондового ринку України.

6. Тараш Л.И. Постприватизационная реструктуризация предприятия / Л.И. Тараш, Л.А. Толстоухова // Економіка промисловості. - 1999. №3 (5). - С. 100 -109.

Особистий внесок: обґрунтовано об'єктивну необхідність постприватизаційної реструктуризації підприємства.

7. Тараш Л.И. Реструктуризация предприятий: подход к исследованию проблемы / Л.И. Тараш // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2000. - С. 68-81.

8. Тараш Л.И. Реформирование отношений собственности в Украине: анализ, основные результаты / Л.И. Тараш // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности: сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2000. - С. 98-113.

9. Тараш Л.И. Концептуальный подход к исследованию проблемы совершенствования корпоративного управления / Л.И. Тараш // Економіка промисловості. - 2001. №3 (13). - С. 21-24.

10. Тараш Л.И. Интегрированные корпоративные структуры: сущность, содержание, классификация / Л.И. Тараш, Ф.С. Дерментли // Економіка промисловості. - 2002. №2 (16). - С. 3-12.

Особистий внесок: на підставі критичного аналізу запропоновано суттєві класифікаційні ознаки та розроблено класифікацію інтегрованих корпоративних структур.

11. Тараш Л.И. О механизмах реструктуризации акционерных обществ / Л.И. Тараш // Економіка промисловості. - 2003. - №1 (19). - С. 21-27.

12. Тараш Л.И. Экономический аспект управления государственной акционерной собственностью / Л.И. Тараш // Актуальні проблеми економіки. - 2003. №11 (29). - С. 21-34.

13. Тараш Л.И. Управление государственной акционерной собственностью: анализ, основные направления совершенствования / Л.И. Тараш // Управление экономикой переходного периода: сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2003. - С. 36-48.

14. Тараш Л.И. Совершенствование корпоративного управления в контексте инвестиционной привлекательности акционерных обществ / Л.И. Тараш // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: сб. науч. тр. - Донецк: ДонНУ, 2004. - Ч. 1. - С. 268-270.

15. Тараш Л.И. Основные достижения политэкономической науки в исследованиях собственности / А.И. Амоша, Л.И. Тараш // Управление экономикой переходного периода: сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2004. - С. 18-34.

Особистий внесок: проаналізовано й узагальнено основні розробки з теорії власності у сучасній вітчизняній економічній теорії.

16. Тараш Л.И. Эффективность управления корпоративными правами государства / Л.И. Тараш // Економіка промисловості. - 2004. №4 (26). - С. 16-22.

17. Тараш Л.И. Экономическая реализация акционерной собственности в промышленности / Л.И. Тараш // Економіка промисловості. - 2005. №1 (27). - С. 95-106.

18. Тараш Л.И. Базовые механизмы санационной реструктуризации акционерных обществ / Л.И. Тараш // Вісник Хмельницького національного університету. Серія. Економічні науки. - 2005. №5. - Ч. 2, т. 3. - С. 48-51.

19. Тараш Л.И. Системообразующие факторы национальной модели корпоративного управления / Л.И. Тараш // Управление экономикой переходного периода: сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2005. - С. 29-47.

20. Тараш Л.І. Корпоративне управління як каталізатор національного розвитку в системі міжнародної інтеграції / Л.І. Тараш // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: сб. науч. тр. - Донецк: ДонНУ, 2006. - Ч. 1. - С. 132-135.

21. Тараш Л.И. Понятие акционерной собственности в системе политэкономического и институционального подходов / А.И. Амоша, Л.И. Тараш // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. - Донецьк: ДонНТУ, 2006. - Вип. 103-1. - С. 100-107.

Особистий внесок: на підставі розгляду основних положень двох підходів до трактування власності запропоновано визначення акціонерної власності.

22. Тараш Л.И. Модель стоимостной оценки эффективности управления акционерной собственностью / Л.И. Тараш // Економіка промисловості. - 2006. №1 (32). - С. 125-136.

23. Тараш Л.И. Экспресс-метод определения рыночной стоимости собственного капитала акционерного общества / Л.И. Тараш // Управление экономикой переходного периода: сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2006. - С. 201-221.

24. Тараш Л.И. Определение скидок за степень контроля и ликвидность акций при оценке стоимости миноритарного пакета в структуре акционерного капитала / Л.И. Тараш // Управление экономикой переходного периода: сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2007. - С. 106-121.

25. Тараш Л.И. О развитии в Украине транснациональных корпораций / Л.И. Тараш // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: сб. науч. тр. - Донецк: ДонНУ, 2008. - Ч. 3. - С. 1095-1098.

26. Тараш Л.І. Економічний зміст і механізм реалізації акціонерної власності / Л.І. Тараш // Економічні науки. Серія «Економічна теорія та економічна історія»: зб. наук. праць. - Луцьк: ЛНТУ, 2008. - С. 217-237.

27. Тараш Л.И. Концептуальный подход к корпоративному управлению / Л.И. Тараш // Управление экономикой переходного периода: сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2008. - С. 66-81.

Размещено на Allbest.ru