Механізми державного управління соціальним партнерством

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Побудова в Україні демократичного суспільства з соціально орієнтованою економікою та ефективним функціонуванням ринкових механізмів є складним і тривалим процесом, який супроводжується глибинними перетвореннями усіх видів суспільно-економічних відносин. Складні завдання державного будівництва та поглиблення економічної реформи зумовлюють необхідність формування механізмів державного регулювання узгодження соціально-економічних інтересів, які зможуть гарантувати еволюційний розвиток України, стійке економічне зростання, запобігати масштабним конфліктам, які виникають у соціальній сфері.

Розвиток соціальної сфери районів потребує реформування, а саме сприяння становленню системи соціально-трудового партнерства. Зміна основної парадигми розвитку економіки, зорієнтованої на інноваційні фактори економічного зростання і підвищення рівня та якості життя населення, актуалізує проблему пошуку нових форм і методів державного регулювання соціальної сфери на принципах партнерства і договірних засадах.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка методичних засад механізму державного управління соціальною сферою району на основі її комплексного аналізу та визначення напрямів удосконалення діяльності місцевих органів влади. Для досягнення мети дослідження було поставлено такі завдання:

- визначити та з'ясувати сутність поняття «соціальних відносин»;

- поглибити теоретичні засади створення ефективного державного регулювання соціально-трудових відносин, розвитку соціального партнерства держави та її громадян на рівні району;

- визначити фактори формування та розвитку соціального партнерства в Україні;

- дослідити роль, функції, принципи і методи діяльності районних органів влади з реалізації соціальної політики держави;

- провести оцінювання розвитку соціального партнерства органів державної влади;

- з'ясувати найбільш ефективну форму державного управління соціальною сферою району;

- визначити та охарактеризувати елементи системи державного управління соціальним партнерством;

- виділити напрями вдосконалення механізму державного управління соціальним партнерством в Україні;

- розробити концепцію розвитку соціального партнерства на рівні району.

1. Теоретичні засади державного управління соціальним партнерством

Узагальнено поняття соціальних відносин як сфери взаємодії місцевих органів влади та суб'єктів ринку; з'ясовано соціально-економічні засади та принципи державного управління соціальним партнерством; досліджено суперечності державного управління в соціальній сфері. Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що в сучасних світоглядних концепціях соціальне партнерство розглядається у двох аспектах: у широкому розумінні - як суспільний договір між індивідами, класами, соціальними групами та державою щодо забезпечення певних умов співіснування на основі узгодження інтересів сторін; у вузькому розумінні - як спосіб узгодження інтересів соціальних груп і держави у сфері праці.

Отже, і в широкому, і у вузькому розумінні соціальне партнерство поширюється не лише на соціально-трудові відносини, але й на ширші сфери - політичну систему, економічну систему, систему виробничих відносин країни. Терміна «соціальне партнерство» в широкому розумінні слід розглядати як предмети соціального партнерства.

Здійснюючи теоретичне узагальнення поняття «соціальне партнерство», можна стверджувати, що нашій країні воно застосовується переважно в системі виробничих відносин та державного управління, його конкретним об'єктом є соціально-трудові відносини, а головною метою забезпечення - соціальної злагоди через збалансування соціально-економічних інтересів працівників, роботодавців та держави шляхом подолання конфліктів і вирішення суперечностей на основі соціального діалогу.

Визначено, що першочергове значення для державного регулювання має застосування соціального партнерства у таких напрямах розвитку соціально-трудових відносин: створення сприятливого економічного клімату та державна підтримка національного виробника; державна підтримка розвитку інноваційного, високотехнологічного виробництва, що потребує висококваліфікованих працівників; реалізація державної політики забезпечення продуктивної й ефективної зайнятості економічно активного населення; політики підвищення рівня соціальних гарантій та життя населення; посилення трудової й господарської мотивації, відродження стимулюючої функції заробітної плати; детінізація економіки та послаблення податкового тиску.

З'ясовано, що для ефективного державного регулювання соціально-трудових партнерств в Україні мають бути вирішені такі питання: формування ефективної системи трудової і підприємницької мотивації суб'єктів соціального партнерства, яка відповідає вимогам глобалізації та ринкової конкуренції; утвердження соціально-трудових відносин, що визнають рівноправність усіх видів власності (людського капіталу) а також встановлюють недискримінаційні умови формування його вартості й ціни; усунення чинників економічної напруженості в суспільстві і в результаті зменшення негативних наслідків соціальних конфліктів; створення умов для поступового формування ефективного власника всіх економічних факторів виробництва.

У ході дослідження визначено, що формування соціальної держави неможливе без ефективної взаємодії органів державної влади з об'єднаннями й організаціями, які представляють соціально-економічні й політичні інтереси різних груп населення, передусім таких визначальних в економічному аспекті груп, як наймані працівники і роботодавці. Для становлення й розвитку соціально орієнтованої ринкової економіки важливо формування саме української національної моделі соціальної взаємодії. Потужним суспільно-політичним чинником становлення в Україні соціальної держави має стати усвідомлення та практична реалізація державною владою, об'єднаннями роботодавців, найманими працівниками, суспільством у цілому основних принципів соціального партнерства.

2. Особливості розвитку соціального партнерства

З'ясовано аспекти забезпечення соціальної спрямованості діяльності РДА організаційними засобами; здійснено експертне оцінювання результативності соціальної діяльності РДА; досліджено засоби управління соціальною сферою за допомогою розробки та реалізації програм розвитку соціальної сфери району.

Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що Золочівський район у рейтингу зайнятості населення знаходиться на п'ятому місці серед 37 районів Харківської області. За останні три роки в Золочівському районі ринок праці практично стабілізувався. Це зумовлено тим, що стали стабільно працювати підприємства, зросла середньомісячна заробітна плата по району та за окремими галузями й підприємствами. Враховуючи специфіку району, де переважають сільськогосподарські та переробні підприємства, потреба в робочій силі зростає з весни і падає пізньої осені та взимку. В основному нагальною є потреба підприємств у кадрах, зокрема висококваліфікованих механізаторах. Зараз наявна потреба в спеціалістах, які працювали б на новій техніці, яка є дуже дорогою і енергонасиченою, а відповідно, потребує високої кваліфікації робочої сили. Необхідні робітники по догляду за посівами на період вирощування цукрових буряків, кукурудзи, соняшнику, овочевих культур.

Найбільшим попитом користуються такі професії, як швачка, оператор комп'ютерного складання, електрогазозварник, тракторист, оператор газової котельні, менеджер малого бізнесу.

Проводячи аналіз сучасного стану розвитку соціального партнерства в Золочівському районі, можна стверджувати, що з розвитком ринкових відносин, децентралізацією управління в країні здійснюється послідовний перехід від адміністративно-командних методів управління до переважно організаційно-правових та економічних з використанням різних інструментів управління соціально-економічними процесами в регіоні. За цих складних умов реформування економічних відносин визначаються необхідними такі методи управління, як прогнозування і програмування соціально-економічного розвитку району та формування комплексних і цільових програм.

Визначено, що методологічною основою розробки комплексних програм є концептуальні положення проекту Закону України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного та соціального розвитку в Україні», Положення проекту Концепції державної регіональної економічної політики, Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації».

З'ясовано, що в програмі найважливішими завданнями мають бути: перебудова самої філософії управління і пошук шляхів, спрямованих на призупинення спаду виробництва, його стабілізацію та поступове збільшення обсягів виробництва продукції і надання послуг; підвищення рівня життя населення та розвиток соціальної сфери (за галузями); структурні та інституціональні перетворення в економіці, розвиток підприємництва; використання природних ресурсів й охорона навколишнього природного середовища; фінансові показники; основні показники соціально-економічного розвитку району.

У ході дослідження визначено, що головною метою Програми розвитку району до 2010 р. є зростання життєвого рівня населення за рахунок: підвищення реальної заробітної плати; підвищення пенсій усім категоріям пенсіонерів; надання адресної допомоги найбільш незахищеним верствам населення; забезпечення продуктивної зайнятості населення в усіх сферах економічної діяльності; забезпечення стабільності цін та тарифів на основні види товарів народного споживання, роботи та послуги; реалізація системи заходів щодо підтримки безробітних.

Виходячи з аналізу соціально-економічного стану району, забезпечення економічного зростання передбачається досягти за рахунок: сприяння розвитку підприємництва; активізації підприємницької діяльності; захисту прав приватної власності; забезпечення рівних прав і можливостей для суб'єктів господарювання усіх форм власності; стимулювання виробництва конкурентоспроможної на внутрішньому та зовнішньому ринках продукції; зростання ефективності діяльності суб'єктів господарювання усіх форм власності; зростання ділової активності населення; стимулювання нагромадження заощаджень населення та їх подальшого інвестування в економіку району.

3. Вдосконалення механізму державного управління соціальним партнерством

Визначено механізм взаємозв'язку державного регулювання соціальних відносин; запропоновано концепцію розвитку соціального партнерства в районі та визначено роль місцевих органів влади; обґрунтовано впровадження зарубіжного досвіду державного управління соціальним партнерством.

У роботі встановлено, що нова система управління соціальними відносинами повинна мати такі пріоритетні напрями: розвиток самоіндентифікації працівників як суб'єктів соціально-трудових відносин; формування правових основ взаємодії суб'єктів соціально-трудових відносин, які мають ґрунтуватися на принципах соціального партнерства; забезпечення справедливої й гідної винагороди за працю шляхом розвитку сучасних систем обліку праці, яка б ґрунтувалась на типах обліку трудового внеску працівників; розробка та реалізація заходів удосконалення професійно-кваліфікаційної структури трудового колективу підприємства; створення необхідних умов для розвитку самоорганізації й самоуправління в трудовому колективі; забезпечення реальної захищеності кожного працівника за допомогою ефективної і гнучкої системи соціального захисту та надання соціальних гарантій. Визначені напрями вдосконалення організації ефективної оплати праці, яка є визначальною в системі соціальних відносин між роботодавцем і працівником, а саме:

І напрям - посилення залежності загального рівня оплати праці від результатів роботи підприємництва за рахунок підвищення винагород, реалізації різних варіантів участі працівників у розподілі прибутків, виплати дивідендів, посилення залежності доходів керівників від рентабельності роботи підприємства шляхом їх матеріального заохочення залежно від отриманих підприємством прибутків;

ІІ напрям - індивідуалізація оплати за рахунок виконання індивідуальних норм затрат, нормативів часу;

ІІІ напрям - встановлення системи оплати праці на основі застосування технічно обґрунтованих норм виробітку і норм затрат часу;

IV напрям - розвиток договірної системи оплати праці за кінцевими результатами із застосуванням стабільних норм і нормативів.

З метою запобігання виникненню соціально-трудових спорів (конфліктів) у районі запропоновано створити відповідну систему прогнозування конфліктів та сприяння своєчасному їх вирішенню, яка визнала б правові, економічні та організаційні засади її формування на національному, галузевому, регіональному та виробничому (індивідуальному) рівнях трудових відносин.

З'ясовано, що для подальшого розвитку та вдосконалення системи соціальних відносин необхідно:

- по-перше, розробити механізм удосконалення організаційних форм соціального партнерства і процедур взаємодії суб'єктів соціально-трудових відносин на основі законодавчо-правової бази та при колективно-договірної системи;

- по-друге, створити систему взаємодії працівників, роботодавців та органів виконавчої влади;

- по-третє, забезпечити правові основи нормативних актів у сфері праці та соціально-трудових відносин;

- по-четверте, обмежити державне втручання у сферу праці на рівні контролю за соціально-правовими відносинами.

Для вдосконалення державного управління соціальним партнерством у Законі України «Про соціальне партнерство» необхідно чітко визначити механізм і правовий статус рішень органів соціального партнерства всіх рівнів, норми та механізм ефективного контролю і відповідальності сторін щодо виконання домовленостей. Концептуальні положення соціального партнерства мають бути інкорпоровані у новий Кодекс законів про працю (Трудовий кодекс) України.

У цьому Кодексі соціальне партнерство має бути представлене окремим розділом, у якому однозначно були б визначені поняття соціального партнерства, його основні принципи, а також ідентифіковані сторони, система і форми, правовий статус органів соціально-трудового партнерства. Окрему главу слід присвятити колективним переговорам, у якій передбачити взаємну відповідальність сторін за ухилення від участі в колективних переговорах, ненадання необхідної інформації, за порушення і невиконання колективного договору.

Висновки

соціальний трудовий державний партнерство

Отримані в ході дослідження результати в сукупності вирішують важливе науково-практичне завдання формування та вдосконалення механізму державного управління соціальним партнерством у регіоні. Основними з них є такі:

1. Визначено, що поняття «соціальних відносин» є результатом логічного розвитку досліджень з питань взаємодії органів влади та суб'єктів ринку, а практика організації співробітництва між державою, працею і капіталом у країнах з розвинутою економікою на засадах соціального партнерства - свідченням ефективності останнього. Подальша розробка цього поняття дає можливість глибше дослідити такі кардинальні проблеми, як державне управління економічним зростанням за рахунок подальшого розвитку людського фактора, подолання відчуженості громадянина від управління державою, підвищення мотивації праці, зростання доходів і якості життя, посилення соціальної відповідальності державних органів, роботодавців та економічної відповідальності за результати виробництва найманих працівників.

2. У результаті поглиблення теоретичних засад створення ефективного державного регулювання соціально-трудових відносин, розвитку соціального партнерства держави та її громадян на рівні району з'ясовано, що соціально-економічні процеси виступають предметом соціальних відносин, структуровані на такі відносно самостійні предметні блоки, як: соціальні відносини формування й відтворення людського капіталу; соціально-трудові відносини забезпечення зайнятості; соціально-трудові відносини у сфері безпосереднього застосування праці; соціальні відносини, пов'язані з оплатою праці та власністю.

3. З'ясовано, що формування та розвиток державного управління соціальним партнерством в районі відбувається в складних умовах, спричинених тривалою гострою соціально-економічною кризою, різкою поляризацією соціальної структури суспільства, недосконалістю ринкових відносин та інститутів, корумпованістю й тінізацією економіки, несформованістю суб'єктів соціального партнерства та їх представників, розмиванням ціннісно-нормативної системи суспільства. У зв'язку з цим актуальним завданням теорії і практики є розробка оптимальної моделі державного управління соціальним партнерством та ефективного механізму взаємодії партнерів. Згідно з проведеними дослідженнями, на сучасному етапі основними факторами, що створюють умови для оптимального збалансування та реалізації інтересів суб'єктів соціального партнерства, має стати саме подолання перешкод на шляху його розвитку, викликаних зазначеними вище особливостями.

4. Дослідження ролі, функції, принципів і методів діяльності районних органів влади з реалізації соціальної політики держави дало змогу виявити суперечності і неузгодженість між їх різними рівнями та розробити шляхи їх усунення на основі подальшого розподілу функцій делегування повноважень і впровадження договірних відносин. З метою посилення координаційної ролі соціальних відділів із забезпечення єдності дій в реалізації загальних соціальних програм, заходів і рішень запропоновано підвищення їх статусу в структурах районних державних адміністрацій.

5. Соціальне партнерство є складним багатогранним явищем, тому методологія його оцінювання органами державної влади передбачає використання системи показників, що характеризують різні напрями колективно-договірного регулювання соціальних відносин та ефективність діяльності партнерів. Сформована система статистичних показників - індикаторів стану розвитку та ефективності соціального партнерства складається з п'яти розділів: сприяння розвитку виробництва та забезпечення продуктивної зайнятості; оплата праці й підвищення рівня доходів; умови праці; соціальний захист; рівень організації договірного процесу.

Інтегральна оцінка розвитку соціального партнерства органами державної влади ґрунтується на методиці, важливим елементом якої є пристосування методу багатофакторного кореляційно-регресійного аналізу до визначення сили впливу вагових коефіцієнтів окремих блоків показників з урахуванням взаємозв'язків між ними.

6. З'ясовано, що формування та реалізація районних соціальних програм є найбільш ефективною формою державного соціального управління, оскільки дає змогу напряму з'єднати потреби в соціальних послугах з місцевими умовами їх задоволення. У програмі найважливішими завданнями є перебудова самої філософії управління і пошук шляхів, спрямованих на призупинення спаду виробництва, його стабілізації та поступове збільшення обсягів виробництва продукції й надання послуг; підвищення рівня життя населення та розвиток соціальної сфери (за галузями); структурні та інституціональні перетворення в економіці, розвиток підприємництва; використання природних ресурсів і охорона навколишнього природного середовища; фінансові показники; основні показники соціально-економічного розвитку району.

7. Важливим елементом системи державного управління соціальним партнерством є механізм партнерських відносин, який характеризується наявність переговорів, що постійно діють, нормативно-правовим, організаційним та політико-ідеологічним забезпеченням, нормативним встановленням процедур узгодження інтересів, участю представників громадських об'єднань у розробці договорів і угод. Для існуючої в Україні системи державного управління соціальним партнерством характерна нерозвинутність таких складових є механізму як правове, нормативне та організаційне забезпечення, комплексний моніторинг стану соціально-трудових відносин з метою підвищення рівня їх керованості.

8. Виділено, що важливим напрямом удосконалення механізму державного управління соціальним партнерством в Україні має стати технологія зворотного зв'язку у вигляді показників, що характеризують рівень досягнення цілей за певний проміжок часу і використовуються як інструменти цілеспрямованої мотивації діяльності суб'єктів соціальних відносин.

9. Проблема розробки нової концепції державного управління соціальними відносинами в Україні актуалізується у зв'язку з переходом до моделі соціально орієнтованої ринкової економіки, побудова якої є стратегічним завданням українського суспільства. Формування ефективної моделі функціональної взаємодії органів державної влади соціальних партнерів у сфері праці можливе на основі розробки відповідної концепції розвитку соціального партнерства. Вихідною передумовою розробки та реалізації такої Концепції є стратегічні суспільні пріоритети, зокрема, побудова цивілізованого громадянського суспільства та соціальної ринкової економіки, забезпечення сталого людського розвитку, курс на інноваційно орієнтоване на інтелектуальний капітал економічного зростання.

Література

1. Алексейчук В.В. Соціальні відносини як сфера взаємодії місцевих органів влади та суб'єктів ринку / В.В. Алексейчук // Теорія та практика державного управління: зб. наук. праць. - Вип. 3(18). - Х. : Магістр, 2007. - С. 323-328.

2. Алексейчук В.В. Теоретичні підходи до обґрунтування сутності поняття соціального партнерства / В.В. Алексейчук // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління «Фінансовий механізм державного управління економікою України», - Т8. - Вип. 85. -Серія «Державне управління». - Донецьк : ДонДУУ, 2007. - С. 82-91.

3. Алексейчук В.В. Формування та розвиток системи соціально-трудового партнерства в Україні / В.В. Алексейчук // Держава та регіони. - 2007. - №3. - С. 157-161.

4. Алексейчук В.В. Суперечності державного управління в соціальній сфері / В.В. Алексейчук // Держава та регіони. - 2007. - №4. - С. 167-171.

5. Алексейчук В.В. Теоретичні підходи до обгрунтування сутності поняття соціального партнерства / В.В. Алексейчук // Держава та регіони. - 2009. - №1 - C. 10-13.

6. Алексейчук В.В. Ефективність державного регулювання соціального партнерства в Україні / В.В. Алексейчук // Держава та регіони. - 2009. - №2 - C. 10-14.

7. Алексейчук В.В. Забезпечення соціальної спрямованості діяльності РДА організаційними засобами / В.В. Алексейчук // Дні науки - 2008: збірник тез доповідей: в 3 т. /Класичний приватний університет; ред. кол. В.М. Огаренко та ін. - Запоріжжя : КПУ, 2008. - Т.2. - С. 25-27.

Размещено на Allbest.ru