Управління ризиками

Наступним етапом аналізу фінансового стану підприємства є оцінка ліквідності та платоспроможності.

Платоспроможність - це можливість підприємства своєчасно задовольнити платіжні зобов'язання. Ліквідність - здатність підприємства перетворити свої активи в грошові кошти для покриття боргових зобов'язань.

Для оцінки ліквідності підприємства необхідно порахувати такі коефіцієнти:

- Коефіцієнт поточної ліквідності;

- Коефіцієнт швидкої ліквідності;

- Коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття)- дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Якщо поточні активи перевищують по величині поточні зобов'язання, підприємство може розглядатись як таке, що успішно функціонує.

Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття) розраховується за формулою:

Кпокриття = (А 1+А 2+А 3)/(П 1+П 2).

Отже на початок року коефіцієнт поточної ліквідності становить:

Кпл=(21+412+1576)/1701=1,181.

А на кінець року:

Кпл=(18+712+1867)/2276=1,141.

Коефіцієнт швидкої ліквідності - враховує якість оборотних активів. При його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (крім запасів).

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується за формулою:

Кшл=(А 1+А 2)/(П 1+П 2).

Розраховуємо коефіцієнт швидкої ліквідності на початок року:

Кшл=(21+412)/1701=0,255.

Та на кінець року:

Кшл=(18+712)\2276=0,321.

Більш точним коефіцієнтом платоспроможності є коефіцієнт абсолютної ліквідності, який показує, яка частина поточних (короткострокових) зобов'язань може бути погашена негайно.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується за формулою:

КАЛ=А 1/(П 1+П 2).

Розраховуємо цей показник на початок року:

КАЛ=21/1701=0,012.

А також на кінець року:

КАЛ=18/2276=0,008.

Для виявлення динаміки коефіцієнтів ліквідності підприємства ми підставляємо дані в таблицю і обчислюємо абсолютне і відносне відхилення показників з плином часу.

Таблиця 2.4 Аналіз динаміки коефіцієнтів ліквідності (платоспроможності) ТОВ "Шкіряний завод "Платан ЛТД".

Коефіцієнти	На початок року	На кінець року	Відхилення
			+,-	%
Коефіцієнт поточної ліквідності	1,181	1,141	-0,04	-3,39
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,255	0,321	0,66	25,88
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,012	0,008	-0,004	-33,33

Згідно отриманим даним, коефіцієнт абсолютної ліквідності на початок року дуже низький. Його значення свідчить про те, що тільки 1,2% короткострокової заборгованості підприємство може погасити негайно. На кінець року значення даного коефіцієнту ще зменшилися. Його значення свідчить про те, що тільки 0,8% короткострокової заборгованості підприємство може погасити негайно.

Коефіцієнт миттєвої ліквідності теж має низьке значення, яке в декілька разів нижче оптимального. На кінець періоду цей показник трохи збільшився і становив 0,321. Це зумовлено збільшенням дебіторської заборгованості. А оскільки даний коефіцієнт має вирішальне значення для банків, так як характеризує ступінь надійності підприємства при поверненні кредитів, тенденція до збільшення свідчить на користь підприємству.

Високими лишаються тільки показники загальної ліквідності. Але вони також мають тенденцію до зменшення. На жаль, високі показники загальної ліквідності свідчать не про стабільний фінансовий стан підприємства і про ефективність його діяльності, а про наявність у підприємства понаднормативних виробничих запасів, що не є позитивною рисою при аналізі фінансового стану підприємства.

2.2 Обґрунтування прийняття оптимальних рішень в умовах ризику

В сучасних умовах ринку необхідно підвищити роль планування, підсилити його дію на прискорення економічного розвитку підприємства. Адже план - це функція управління, категорія, яка дозволяє людині, колективу цілеспрямовано діяти в умовах, що постійно змінюються. Суспільство в усі часи вирішувало проблеми ефективного використання обмежених виробничих ресурсів і такого управління ними, яке дає змогу досягти максимального задоволення матеріальних і духовних потреб людини. Планування та розрахунок бажаної чисельності споживачів є пріоритетним напрямом діяльності підприємства.

Застосовуючи економіко-математичні методи та моделі у плануванні діяльності підприємств здійснимо визначення рівня виробництва певного виду продукції, який задовольнить потреби споживачів протягом певного періоду часу. За основу візьмемо таку ситуацію, яка переважно існує на підприємствах, тобто, коли потрібно діяти в умовах певного ризику, в умовах невизначеної ситуації. В умовах, коли практично невідомою є ситуація, що склалася, доводиться шукати певні рішення, опираючись на ймовірнісні характеристики. Тобто доводиться діяти в умовах невизначеності, а саме розв'язувати певні завдання оптимального пошуку. Таке завдання формулюється як задача пошуку окремого найкращого рішення наперед заданій множині допустимих рішень. Основна проблема полягає у тому, що результат від прийняття того чи іншого рішення залежить від невідомої ситуації.

Усяке рішення в умовах неповної інформації приймається з урахуванням кількісних характеристик ситуацій, в якій приймається рішення. Найбільш часто приймаються наступні: критерії Севіджа, Гурвіца, Байеса-Лапласа, Бернуллі, Вальда та інші. Для прийняття інвестиційного рішення в умовах ризику найчастіше використовують критерій Севіджа та критерій Лапласа. Ці критерії можна використовувати по черзі, причому після обчислення їх значень з-поміж кількох варіантів доводиться довільним чином виділяти деяке остаточне рішення, що дозволяє краще проникнути в усі внутрішні зв'язки проблеми прийняття рішень і послабити вплив суб'єктивного фактора.

Отже, використовуючи критерій Лапласа, визначимо оптимальну альтернативу. Критерій Лапласа використовується у ситуаціях, при яких різниця між окремими станами системи велика, тобто наявне значене розсіювання значень, спричинене великою дисперсією. Принцип Лапласа припускає, що настання подій відбувається з рівними ймовірностями.

Для визначення оптимального обсягу виробництва шкіряного взуття у 2015 році розглянемо 5 альтернатив щодо їх виробництва на підприємстві та можливий обсяг втрат внаслідок неповної реалізації продукції серед потенційних покупців. При проведенні розрахунків будемо користуватися прогнозними даними аналітиків підприємства щодо виробництва та реалізації шкіряного взуття в 2015 році, а саме: середня ціна реалізації - 340грн / шт, середні витрати на виробництво та збут - 270грн / шт. Отже, побудуємо функцію розрахунку очікуваного валового прибутку в залежності від обсягів реалізації та виробництва продукції.

Wij = 340 * Xi - 270* Sj,

де Wij - очікуваний обсяг валового прибутку, тис. грн.;

Xi - обсяг реалізації продукції, шт.;

Sj - обсяг виробленої продукції, шт.

Для наглядності в табл.2.5 відобразимо проведені розрахунки.

Таблиця 2.5 Розрахунки щодо визначення оптимального обсягу виробництва.

Обсяг виробництва, т.	Дохід від реалізації, тис.грн./шт.	Витрати на виробництво, тис.грн./шт.	Валовий прибуток
Обсяг попиту на продукцію - 500 шт.
500	170000	135000	35000
600	170000	162000	8000
700	170000	189000	-19000
800	170000	216000	-46000
900	170000	243000	-73000
Обсяг попиту на продукцію -600 шт.
500	170000	135000	35000
600	204000	162000	42000
700	204000	189000	15000
800	204000	216000	-12000
900	204000	243000	-39000
Обсяг попиту на продукцію - 700 шт.
500	170000	135000	35000
600	204000	162000	42000
700	238000	189000	49000
800	238000	216000	22000
900	238000	243000	-5000
Обсяг попиту на продукцію - 800 шт.
500	170000	135000	35000
600	204000	162000	42000
700	238000	189000	49000
800	272000	216000	56000
900	272000	243000	29000
Обсяг попиту на продукцію - 900шт.
500	170000	135000	35000
600	204000	162000	42000
700	238000	189000	49000
800	272000	216000	56000
900	306000	243000	63000

В таблиці 2.6. відобразимо узагальнені дані щодо кожної альтернативи виробництва шкіряного взуття у 2015 році.

Таблиця 2.6 Розмір можливого валового прибутку (збитків) внаслідок перевищення пропозиції над попитом, тис.грн.

Пропозиція	Попит	?	?/5	Оптимальний варіант
	500	600	700	800	900
500	35000	35000	35000	35000	35000	175000	35000	R=35200
600	8000	42000	42000	42000	42000	176000	35200
700	-19000	15000	49000	49000	49000	143000	28600
800	-46000	-12000	22000	56000	56000	76000	15200
900	-73000	-39000	-5000	29000	63000	-25000	-5000

Отже, за проведеними розрахунками за критерієм Лапласа, найкращою альтернативою буде альтернатива виробництва 600шт., оскільки середній рівень виторгу за нею є максимальним і складає 35200 тис. грн.

Оптимальним обсягом виробництва шкіряного взуття за критерієм Вальда (критерій обережного спостерігача) є обсяг виробництва 500шт. - валовий прибуток складає 35000 тис. грн.

Для більш аргументованого прийняття рішення в умовах ризику та невизначеності визначимо оптимальний обсяг виробництва шкіряного взуття, використовуючи критерій Гурвіца. Зазначений критерій побудован на принципу, що середа може знаходитися у самому невигідному стані з вірогідністю (1-а) та в самому найбільш привабливому стані з вірогідністю а, де - а коефіцієнт довіри.

Необхідні розрахунки за критерієм Гурвіца відобразимо в табл. 2.7.

Таблиця 2.7. Розрахунки щодо визначення обсягу виробництва за критерієм Гурвіца.

Обсяг виробництва, шт.	Вірогідність	Найбільш привабливий стан	Вірогідність	Невигідний стан	Прибуток
а=0,1
500	0,1	35000	0,9	35000	35000
600	0,1	42000	0,9	8000	11400
700	0,1	49000	0,9	-19000	-12200
800	0,1	56000	0,9	-46000	-35800
900	0,1	63000	0,9	-73000	-59400
а=0,2
500	0,2	35000	0,8	35000	35000
600	0,2	42000	0,8	8000	14800
700	0,2	49000	0,8	-19000	-5400
800	0,2	56000	0,8	-46000	-25600
900	0,2	63000	0,8	-73000	-45800
а=0,5
500	0,5	35000	0,5	35000	35000
600	0,5	42000	0,5	8000	25000
700	0,5	49000	0,5	-19000	15000
800	0,5	56000	0,5	-46000	5000
900	0,5	63000	0,5	-73000	-5000
а=0,8
500	0,8	35000	0,2	35000	35000
600	0,8	42000	0,2	8000	35200
700	0,8	49000	0,2	-19000	35400
800	0,8	56000	0,2	-46000	35600
900	0,8	63000	0,2	-73000	35800
а=0,9
500	0,9	35000	0,1	35000	35000
600	0,9	42000	0,1	8000	38600
700	0,9	49000	0,1	-19000	42200
800	0,9	56000	0,1	-46000	45800
900	0,9	63000	0,1	-73000	49400

Як бачимо із проведених розрахунків при вірогідності 0,1 оптимальним обсягом виробництво шкіряного взуття є 500 шт (прибуток складає 35000тис.грн); при вірогідності 0,2 - 500 шт (прибуток - 35000тис.грн); при вірогідності 0,5 - 500 шт (прибуток - 35000 тис.грн); при вірогідності 0,8 - 900 шт (прибуток - 35800 тис.грн.); при вірогідності 0,9 - 900 шт (прибуток дорівнюватиме 49400тис.грн).

В залежності від рівня ризикованості та невизначеності у навколишньому бізнес-середовища керівництву ТОВ "Шкіряний завод "Платан ЛТД" можна запропонувати наступні варіанти виробництва шкіряного взуття: при вирогідності 0,1 - виробляти 500 шт.; при вірогідності 0,9 - 900шт.

Враховуючи отримані результати пропонуємо у 2015 році вибрати обсяг виробляти шкіряне взуття - 500шт.

Критерії обґрунтування рішень в умовах ризику здійснюються за умов ймовірностей несприятливих наслідків подібних подій. Ці ймовірності можуть бути визначенні на підставі або статистичних даних, або експертних оцінок.

Розглянуті методи прийняття рішень дають змогу оптимального вибору в умовах ризику, але нестабільна сучасна економічна ситуація в Україні вимагає багатогранної перевірки запропонованих проектів виробництва та вкладання коштів.

Для вирішення основних проблем практичного впровадження управління ризиками в систему управління підприємств з урахуванням необхідності застосування концепції управління ризиками, що дозволить врахувати інтереси підрозділів підприємства, необхідно розробити загальний алгоритм формування та організації процесу управління ризиками в системі управління підприємством. Зазначений алгоритм включав би:

- вивчення особливостей діяльності підприємства, проведення аналізу зовнішнього середовища, виявлення факторів ризику, здійснення картографії ризиків;

- проведення попередньої оцінки ризиків на основі кількісного аналізу, вибір ефективних методів оцінки ризиків, оцінка ймовірності виникнення ризиків та їх впливу на діяльність підприємства, прогнозування можливих збитків, викликаних дією ризиків;

- узагальнення даних, отриманих за результатами аналізу ризиків, оцінка альтернативних методів управління ризиками, вибір оптимальних методів управління ризиками;

- затвердження програми управління ризиками.

Для успішної реалізації поставленої мети необхідно акумулювати зусилля не лише представників бізнесу, які займаються конкретно даною господарською діяльністю, але й участь у процесі владних структур різних рівнів та інституцій. Їх участь буде забезпечувати підприємствам більшу захищеність від політичних ризиків (владні структури), відсоткових (банки та кредитні організації), кваліфікаційних (вищі навчальні заклади). Це дозволить підприємствам зосередитись на зменшенні впливу на їх функціонування внутрішніх ризиків та ризиків, що виникають у процесі взаємозв'язків з їх партнерами. За рахунок цього підвищиться загальний стан справ щодо якості та асортименту продукції на регіональному ринку відповідної продукції.

2.3 Визначення оптимальної системи управління ризиками господарської діяльності підприємства в мінливих умовах ринку

Ризик - складає об'єктивно неминучий елемент прийняття будь-якого управлінського рішення в силу того, що невизначеність - неминуча характеристика умов господарювання. Він має місце тільки там, де може бути як мінімум два і більше можливих альтернативних результатів. У ситуації, коли можливий тільки один результат, ризику немає, оскільки альтернативи відсутні.

У "Господарському кодексі України" сказано, що підприємництво є процесом прийняття відповідальності і в той же час, є процесом прийняття на себе ризику [7]. Отже, здатність і готовність до ризику - це якість, яка притаманна підприємцю. Оскільки ризик - невід'ємна риса господарських рішень, то з еволюцією умов господарювання може змінюватись і його характер. При чому, особливістю сучасного ризику є його тотальність, всеосяжність, що притаманно ринковій економіці.

Більшість управлінських рішень підприємства приймається в умовах невизначеності та економічного ризику. Щоб вижити підприємствам потрібно не уникати ризику, а вміти правильно оцінювати його ступінь і безпосередньо управляти ним з метою обмеження. Підприємствам необхідні своєчасне врахування факторів ризику при прийнятті управлінських рішень; кваліфікована організація процесу управління ризиковою ситуацією, що спрямована на забезпечення адаптації діяльності підприємства до мінливих умов зовнішнього та внутрішнього середовища.

В умовах об'єктивного існування ризику виникла потреба в певному механізмі, який дозволяє врахувати останній при прийнятті та реалізації господарських рішень. Таким механізмом стало управління ризиком (ризик-менеджмент).

У світовій та вітчизняній спеціальній літературі поняття "управління ризиками" (ризик-менеджмент) використовується у широкому та вузькому значенні. У широкому змісті управління ризиком виступає мистецтвом і наукою, спрямованих про забезпечення умов успішного функціонування будь-якої виробничо-господарської одиниці в умовах ризику; у вузькому - являє собою процес розробки й впровадження програми зменшення будь-яких, випадково виникаючих, збитків фірми. В наш час ризик став невід'ємним елементом економічного процесу. В зв'язку з цим, управління ризиків стало виступати самостійним видом професійної діяльності, який виконують страхові компанії, фінансові менеджери, менеджери з ризику та ін. Головними завданнями спеціаліста з ризик-менеджменту є:

- виявлення областей підвищеного ризику;

- оцінка міри ризику, аналіз прийнятності даного ризику для підприємства;

- розробка заходів щодо попередження або зниження рівня ризику;

- пропозиції вживання заходів щодо максимально можливого відшкодування заподіяного збитку у випадку настання ризикової ситуації.

Управління ризиками сьогодні - один з видів професійної діяльності, що динамічно розвивається. У штаті багатьох західних фірм є особлива посада - менеджер з ризику (ризик-менеджер), у чиї обов'язки входить забезпечення зниження всіх видів ризику. Ризик-менеджер, поряд з відповідними фахівцями, бере участь у прийнятті ризикованих рішень (наприклад, видача кредиту чи вибір об'єкта інвестування) і шукає способи того, як уникнути небажаних ризиків. Ці дії й є системою управління ризиками.

Для функціонування та розвитку конкретних підприємств доцільним є виділення наступних етапів управління ризиком:

Етап 1. Ідентифікація й аналіз ризику. Під ідентифікацією й аналізом ризиків розуміють виявлення ризиків, їхню специфіку, обумовлену природою чи іншими характерними рисами ризиків, виділення особливостей їх реалізації (включаючи вивчення розміру економічного збитку, а також зміни ризиків у часі, ступінь взаємозв'язку між ними і дослідження факторів, що впливають на них). Без такого дослідження неможливо ефективно і цілеспрямовано здійснювати процес управління ризиком.

Етап 2. Аналіз альтернативних методів управління ризиком. Основна мета даного етапу полягає в дослідженні тих інструментів, за допомогою яких можна перешкоджати реалізації ризику і впливу його негативних наслідків на бізнес фірми. Аналіз основних підходів до мінімізації несприятливого впливу випадкових подій і їх фінансових наслідків дозволяє виділити низку загальних процедур управління ризиками. До них можна віднести: відхилення від ризику (відказ від ризику); скорочення ризику (зниження частоти збитку або запобігання збитку; зменшення розміру збитків; поділ ризику - диференціація і дублювання); передача ризику (аутсорінг ризику тощо).

Етап 3. Вибір методів управління ризиками. Цей етап призначений для формування політики фірми у галузі боротьби з ризиком та невизначеністю. При вибір методів доцільно враховувати різні критерії, як то: фінансово-економічні, технічні, соціальні та ін.

Етап 4. Виконання обраного методу управління. Особливості процедур на даному етапі проявляються в специфіці рішень, що приймаються, а не в тому, як вони реалізуються.

Етап 5. Моніторинг результатів та вдосконалення системи управління ризиком. На цьому етапі відбувається відновлення та поповнення інформації про ризики, що є важливою умовою аналізу ризиків на першому етапі. Він забезпечує зворотній зв'язок у вказаній системі. На цій основі відбувається оцінка ефективності проведених заходів.

Підприємство має усвідомити, що з кризового становища швидше виходить той, хто володіє прозорою системою управління компанією, ефективними інструментами аналітики, здатністю швидко змінюватися і зберігати якість обслуговування клієнтів при загальному зниженні цін. Сьогодні особливе значення для розвитку підприємства стали грати інформаційні технології - системи, призначені для підвищення конкурентоспроможності бізнесу та продуктивності праці. Для того, щоб отримувати актуальну інформацію про діяльність компанії, необхідний централізований інструмент управління та прийняття оперативних рішень. Таким інструментом є системи класу ERP (Enterprise ResourcePlanning, системи управління ресурсами підприємства): вони охоплюють всі ключові бізнес-процеси організації і дозволяють управляти всіма складовими бізнесу в єдиному інформаційному полі [11]. Прикладом такої системи управління є Microsoft Dynamics AX (Axapta). Це багатофункціональна система управління ресурсами підприємства (ERP II) для середніх і великих компаній. Вона охоплює всі галузі менеджменту: виробництво та дистрибуцію, ланцюжки поставок і проекти, фінанси та засоби бізнес-аналізу, взаємовідносини з клієнтами та персоналом. В основі продукту Microsoft Dynamics AX лежать добре знайомі концепції і технології програмного забезпечення Microsoft, що дає можливість будувати сучасні бізнес-рішення, інтегровані з уже працюючими практично в кожній компанії додатками, а отже, значно скоротити ресурси, необхідні для навчання співробітників, і дати їм можливість зосередитися на досягненні цілей бізнесу. Реалізовані в системі кращі світові бізнес-практики допомагають керівникам компаній оперативно приймати обґрунтовані управлінські рішення та реалізовувати їх [12].

Для підвищення конкурентоспроможності ТОВ "Шкіряний завод "Платан ЛТД" доцільно обрати саме Microsoft Dynamics AX з наступних причин:

1. Швидка окупність. Завдяки універсальним інтегрованим модулям, розробленим спеціально для галузей: промислового виробництва, сфери послуг, роздрібної торгівлі, Microsoft Dynamics AX 2012 може задовольнити вимоги оперативного розгортання і досягнення результатів у найкоротші терміни.

2. Міжнародний розвиток бізнесу. Система дозволяє розширити операційну діяльність підприємства на нових ринках шляхом створення локалізованих версій програмного продукту відповідно до нормативних і мовних вимог регіону.

3. Система дозволить здійснити більш глибокий аналіз даних в масштабах всієї організації використовуючи відповідні показники ефективності, аналітики та звітності у ключових областях.

4. Управління новим бізнес процесом. Microsoft Dynamics AX 2012 дозволяє аналізувати бізнес в різних площинах, надаючи всю необхідну аналітичну інформацію. Розширені системи моделювання, такі як Організаційна модель, допоможуть керувати змінами структури і бізнес-процесів організації.

5. Посилення конкурентних переваг. У рамках жорсткої конкуренції є можливість посилити переваги підприємства. Використання можливості швидкого впровадження та адаптації системи для підтримки специфічних потреб підприємства можуть надати значні переваги над конкурентами. Багаторівнева архітектура дозволить розробляти та підтримувати унікальні бізнес-процеси легко і дозволяє відносно просто здійснювати оновлення.

6. Ділові взаємовідносини та співробітництво. Система надає зручні інструменти для ділового спілкування та партнерства між суб'єктами робочого процесу як між співробітниками самої компанії так і при стосунках з іншими учасниками, залученими в робочий процес. Microsoft Dynamics AX 2012 за допомогою порталу Microsoft SharePoint дозволяє спростити робочий процес шляхом надання віддаленого доступу до ERP - системи через Internet постачальникам, клієнтам і співробітникам компанії поза їх стаціонарного робочого місця. Microsoft Lync Server - комунікаційна програма-клієнт, що дозволяє користувачам спілкуватися один з одним у реальному часі, використовуючи різні види комунікацій: миттєві повідомлення, відео- і голосовий зв'язок, загальний доступ до робочого столу, конференції, передача файлів [13].

Висновки

Ризик - невід'ємна складова частина людського життя. Він породжується невизначеністю, відсутністю достатньо повної інформації про подію чи явище, та неможливістю прогнозувати розвиток подій. Ризик виникає тоді коли рішення вибирається з декількох можливих варіантів і немає впевненості, що воно найефективніше. Можна приймати рішення та запроваджувати дії направлені на зменшення ризику але позбутися його неможливо. Ситуації коли відсутній ризик в економіці майже не зустрічаються. Більшість ситуацій яким притаманний ризик є дуже важко прогнозованими та контрольованими тому усунути ризик повністю майже неможливо. Це є причиною того, що навіть ідеальні з першого погляду рішення приводять до збитків. В одночас ризик слід розглядати як невід'ємний елемент процесу існування організації на ринку. Фактично якщо основною метою функціонування організації є максимізація прибутку то прибуток є винагородою за вдало взятий на себе ризик. Марно було б сподіватися, що отримання більш менш значних прибутків не пов'язано з серйозним ризиком. Проблеми ризику мають розглядатися й ураховуватися як при розроблені стратегії, так і в процесі виконання оперативних завдань. У кожній ситуації, що пов'язана з ризиком постає питання: що означає доцільний ризик, де межа, що відокремлює доцільний ризик від нерозумного. Визначення такої межі не може бути правильним без розуміння причин виникнення ризику взагалі та його зростання на протязі останнього періоду розвитку людства.

Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Він відображає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів за фінансовими та іншими відносинами.

Без аналізу фінансового стану сьогодні стає неможливим функціонування будь-якого суб'єкта економічної діяльності, включаючи й тих, що з певних причин не переслідують мету максимізації прибутків.

Стійка діяльність підприємства залежить як від обгрунтованості стратегії розвитку, маркетингової політики, від ефективного використання всіх існуючих в його розпорядженні ресурсів, так і від зовнішніх умов, до числа яких відносять податкову, кредитну, цінову політики держави та ринкову кон'юнктуру. Через це в якості інформаційної бази аналізу фінансового стану повинні виступати звітні дані підприємства, деякі задані економічні параметри і варіанти, при яких змінюються зовнішні умови його діяльності, котрі потрібно враховувати при аналітичних оцінках та прийнятті управлінських рішень.

У процесі проведених досліджень одержані такі теоретичні та практичні результати:

1. Узагальнення теоретичних уявлень стосовно категорії "ризик" дозволило уточнити її зміст шляхом конкретизації сутності прояву різних видів невизначеності та врахування напрямків розвитку подій, які породжують ризик.

2. Аналіз факторних умов розвитку фінансового ризик-менеджменту та його методичних основ дозволив визначити, що ризик, який виникає у фінансовій сфері діяльності різних економічних агентів, є не лише взаємозалежним, але й супроводжує всі економічні процеси діяльності суб'єктів господарювання, їх відносини між різними учасниками ринку. Це сприяло обґрунтуванню того, що ризик фінансової сфери діяльності підприємств слід розглядати більш широким, аніж ризик лише фінансової діяльності суб'єкта господарювання.

3. На підставі розгляду загальноекономічних процесів у якості проявів ризикових подій розкрито основні складові невизначеності та непередбаченості у фінансовій сфері діяльності підприємств, до яких віднесено: наявність великої кількості збиткових підприємств, податкової недоїмки, зростаючу динаміку та незадовільну структуру кредиторської і дебіторської заборгованості, різноплановість дії інфляційних процесів, труднощі з реструктуризацією окремих галузей промисловості, надмірну урегульованість діяльності суб'єктів господарювання.

4. З метою аналізу ризикоформуючих чинників функціонування окремих суб'єктів господарювання обґрунтовано та розроблено економетричні моделі, які відбивають впливи різних факторів на фінансові результати діяльності підприємств промисловості у регіональному аспекті. На підставі цих моделей встановлено, що найвагоміший вплив на фінансові результати економіки регіонів справляють обсяги дебіторської та кредиторської заборгованості, інвестиції в основний капітал, надані кредити та обсяг випуску цінних паперів підприємствами регіону.

5. Для вдосконалення роботи щодо планування дій в напрямку попередження розвитку ризикових подій у фінансовій сфері діяльності підприємств розкрито основні засади визначення фінансової стратегії управління ризиками підприємства. Розкрито базу означеної стратегії у вигляді окремих положень, що дозволяє запровадити основні засади визначення фінансової стратегії управління ризиками підприємства для різних економічних агентів.

6. Для визначення методичних основ зниження та передбачення дії ризикових подій у фінансовій сфері діяльності підприємств запропоновано модель щодо оцінки ефективності прийняття відповідних фінансових рішень. Визначено, що ця модель дозволяє розширити базу щодо побудови ефективних процедур фінансового ризик-менеджменту.

Список використаних джерел

1. Анальгін А.П. Грані економічного ризику. М. -2000. 362 с.

2. Балабанов І.Т. Ризик-менеджмент. М. -2000. 152 с.

3. Бартон Л., Шенкір Г., Уокер Л. Комплексний підхід до ризик-менеджменту: чи варто цим займатися. М. -2003

4. Венцель Е.С. Теорія ймовірностей. М. -2002. 312 з.

5. Вяткін В., Хемптон Дж., Козак А. Прийняття фінансових рішень в управлінні бізнесом. М. -2000

6. Грядов С. І. Ризик і вибір стратегії у підприємництві. М. -2003. 152 с

7. Дубров AM Моделювання ризикових ситуацій економіці та бізнесі. М.-2000. 319с.

8. Кадінская О.А. Управління фінансовими ризиками, М. -2000. 295 с.

9. Коротков Е.М. Антикризове управління. М. -2003. 432 с.

10. Лапу ста М.Г., Шаршукова Л.Г. Ризики у підприємницькій діяльності. М.2003. 251 с.

11. Малашіхіна М.М., Белокрилова О.С. Ризик-менеджмент. Ростов-на-Дону - 2004. 320 с.

12. Махров І.Ю Поняття підприємницької діяльності. Академічний юридичний журнал № 4 (18) жовтень-грудень 2004

13. Найт Ф.Х. Ризик, невизначеність та прибуток. М-2003

14. Половинкин П.Д. Ризик у підприємницькій діяльності. М.2004. 320с.

15. Поляк Г.Б. Фінансовий менеджмент. М. -2004. 234 с.

16. Поршнєв А.Г. Управління організацією. М. -2003. 716с.

17. РайсбергБ.А. Підприємництво, бізнес, ризик. М. -2000 .. 206 с.

18. РайсбергБ.А. Підприємництво і ризик. М. -2002. 168 с.

19. Романов В. Поняття ризиків, їх класифікація як основний елемент теорії ризиків / / Гроші і кредит № 3. -2001

20. Станіславчик Є.М. Ризик-менеджмент на підприємстві. М. -2002. 80 с.

21. Стоянова Е.С. Фінансовий менеджмент. М. -2004

22. Сумцова Н.В. Економічна теорія. М. -2000. 665 з

23. Фомічев А.А. Ризик-менеджмент. М. -2004

24. Хохлов Н.В. Управління ризиком. М. -2003. 239 з

25. Цвєткова О.В., Арлюкова І.О. Ризики в економічній діяльності. СП 6.-2002. 186с.

26. Черкасов В.В. Діловий ризик у підприємницькій діяльності. К.-2002.225с.

27. Черкасов В.В. Проблеми ризику в управлінській діяльності. К. -2002. 317с.

28. Чернова Г.В., Кудрявцев А.А. Управління ризиками. М. -2003

29. Чернова Г.В. Практика управління ризиками на рівні підприємства. СПб, -2000, 178с.

30. Шахов В.В. Страхування. М. -2000. 317 с.

31. Шумпетер І Теорія економічного розвитку (дослідження підприємницького прибутку, капіталу, кредиту, відсотка і ціклакон'юнктури). М.-2001. 223 с.

32. Айзенберг М. - Менеджмент реклами, М., ТзОВ "ІнтелТех" 2003

33. Дихтль Є. Хершген X. - Практичний маркетинг, М., "Вища школа" 2005

34. Котлер Ф - Основи маркетингу, М., "Бізнес-книга" "Іма-Крос Плюс" листопад 2004

35. Наймушін А.Д. - Основи організації реклами, М., "Зовнішторгвидав" 2002

36. Під редакцією професора Власової В.М. Основи підприємницької діяльності, М., "Фінанси і статистика" 2006

37. Еванс Дж., Р. Берман Б. - Маркетинг, М., "Економіка" 2003

38. Шахов В.В. Страхування. М. -2000

39. Балабанов І.Т. Ризик-менеджмент. -М.: Фінанси і статистика. 2006.

40. Бланк І.А. Стратегія і тактика управління фінансами. - Київ: ИТЕМлтд, АДЕФ-Україна, 2006.

41. Ван Хорн Дж. К. Основи управління фінансами.- М.: Фінанси і статистика, 2006.

42. Глухов В.В., Бахрамов Ю.М. Фінансовий менеджмент. - С.-Петербург: Спеціальна література, 2005.

43. Дубров AM Моделювання ризикових ситуацій в економіці та бізнесі. - М.: Справа, 2001.

44. Ефімова О.В. Фінансовий аналіз. - М.: Бухгалтерський облік. 2002.

45. Клейнер Г.Б. Підприємство в нестабільному економічному середовищі, ризики, стратегії, безпека. - М.: Перспектива, 2001, інвестицій. Аналіз звітності. ~ М.: Фінанси і статистика, 2006.

46. Кохно А.П "Мікрюков В.А., Комаров РЄ. Менеджмет. - М.: Фінанси і статистика, 2003.

47. Лапуста М.Г. 5 Шаршукова Л.Г. Ризики у підприємницькій діяльності. - М.: Фінанси і статистика, 2002.

48. Лембден В.А., Таргет Д. Фінанси в малому бізнесі. - М.: Фінанси і статистика, Аудит, 2002.

49. Лялін В.А., Воробйов П.В. Фінансовий менеджмент (управління фінансами фірми). - С.-Петербург: Юність, Потерпілі, 2004.

50. Стоянова Е.С Фінансовий менеджмент. Російська практика. М.: Перспектива, 2005.

51. Холт Р.Н. Основи фінансового менеджменту. - М.: Справа, 2003.

52. Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С. Методика фінансового аналізу М: ИНФРА, 2005.

53. Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С. Фінанси підприємств. - М.: Фінанси і статистика, 2000.

54. Шім Дж. К., Сігел Дж. Г. Фінансовий менеджмент. - М.: Філін, 2006

Размещено на Allbest.ru