Проблема ефективності управлінської діяльності в контексті самоорганізації суспільства

Однією з важливих проблем адаптації синергетичних ідей до проблематики теорії державного управління, є питання узгодження двох видів раціональності, яке виникає під час аналізу ряду соціальних процесів та їх результатів. Мова йде про одномоментні впливи організаційних та самоорганізаційних механізмів, результати яких важко піддаються передбаченню.

Синергетична парадигма у державному управліні має безумовно позитивний вплив, оскільки дозволяє оцінювати соціальні процеси і проблеми не з "партійного" погляду, що неминуче пов'язаний із певним суб'єктивізмом, а із суто наукових об'єктивних позицій. Місцеві спільноти, територіальні громади розглядаються дослідниками як відкриті системи, схильні до самоорганізації, однак не в довільному напрямку, або тому, який вбачається оптимальним із "центру".

Отже, наслідки впливу механізму державного управління на складний самоорганізаційний організм територіальної громади неоднозначні. Разом з тим дослідники визнають, що реальний перебіг подій в осередках місцевого самоврядування, пов'язаний із процесами самоорганізації, деколи виявляє потенцію повороту до соціально небажаних "атракторів": можлива криміналізація, люмпенізація керівного складу таких спільнот, явища корупції тощо, що актуалізує необхідність деякої "зовнішньої" сили, спроможної контролювати процес принаймні у точках його біфуркаційних переломів.

Узагальнюючи існуючі підходи до процесів самоорганізації, можна зазначити:

1) самоорганізацію слід розглядати як процес виникнення нової системи. Ця система або виникає знову, або відтворюється з елементів якоїсь попередньої системи, що існувала раніше (перехід останньої в новий стан);

2) трансформація початкових утворень відбувається в момент їх крайньої нестійкості і високої чутливості до щонайменших дій (флуктуацій);

3) система, що утворилася, має більш високий рівень складності та активності.

Водночас, слід зауважити, що сам процес самоорганізації розкриває наступні ключові положення синергетики:

- відкритість є початковою умовою самоорганізації. Відкритими відносини усередині системи вважаються тоді, коли є вільний різнобічний обмін інформацією, матерією, енергією з навколишнім середовищем. Системи, не здатні до такого обміну, визначаються як закриті, хоча абсолютно закритих систем в природі не існує. Оптимальною для життєздатності і внутрішнього розвитку є тільки така відкрита система, яка нарощує як внутрішню активність, так і приток інформації та енергії ззовні. Отже, усі системи в момент трансформації стають відкритими;

- нестійкість - стан готовності системи до змін і момент вибору їх напряму. У точці нестійкої рівноваги система відкрита і є надзвичайно чутливою до малих сигналів (до елементарних збуджень). Такі точки нестійкості в синергетиці називаються точками біфуркацій. Таким чином, відкритість, нестійкість і біфуркація характеризують момент переходу системи в нову якість;

- нелінійність - невідповідність минулого майбутньому системи. Лінійні відносини - це еквівалентність сигналу і відповіді на нього. Такі відносини спостерігаються поблизу точки статичної рівноваги системи.

Розглядаючи синергетичні засади державного управління, слід не просто зазначити його роль в соціально-політичних процесах, а й наголосити на тому, що "потенціал суспільства залежить і визначається потенціалом управління". Принципове значення державної влади та державного управління полягає як у забезпеченні самозбереження конкретного соціуму, суспільства, держави, утримання їх від деградації та розвалу, так і у формуванні нових організаційних форм та структур функціонування суспільства, його взаємодії з державою.

Слід зазначити, що державне управління в контексті теорії самоорганізації - це творчий процес використання та стимулювання закономірностей соціально-синергетичної динаміки суспільства.

Недооцінка їх ролі та значення в умовах здійснення суспільних трансформацій має негативне значення для визначення альтернатив державного розвитку в умовах трансформаційних змін. Урахування нелінійного характеру більшості соціально-політичних процесів, визначення та прогнозування соціальних, політичних, економічних та інших флуктацій мають сприяти підвищенню результативності державно-управлінської діяльності як на національному, так і на регіональному рівнях.

Загальним висновком з аналізу соціосинергетичних розробок може бути ствердження, що соціальне життя є спрямований в майбутнє потік незворотних змін, які змінюють соціальну організацію. При цьому необхідно, щоб соціальна система виходила на якісно новий (вищий) рівень свого функціонування, який забезпечує більш сприятливі умови для всебічної реалізації як суспільства в цілому, так і окремих його індивідів. Ця установка важлива для управлінського аспекту соціальної реальності тим, що дає принципово нове розуміння соціального порядку, при якому під впорядкованим слід розуміти соціум, відкритий для творчості індивідів, сприйнятливий до інновацій, що виникають при цьому, який реагує на них відповідними змінами, що розширюють можливості креативного оновлення свого компонентного складу і підвищують загальну стійкість у динамічному зовнішньому середовищі. Особливо актуальним такий підхід є в сучасних умовах соціокультурного розвитку нашої країни, який вирізняється необхідністю пошуку оптимальних шляхів самоорганізації українського соціуму на основі органічного поєднання національних, державних та загальнолюдських цінностей.

3. СИНЕРГЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ПРОЦЕСІ ВЗАЄМОДІЇ ДЕРЖАВИ І СУСПІЛЬСТВА

суспільство державний управління синергетичний