Стратегічне планування та мислення
Характеристика вертикального і латерального типів мислення, їх об’єднання на ситуативній основі. Аналіз зарубіжних теорій менеджменту. Обгрунтування форм і методів використання інвестицій. Техніки формування системи стратегічного управління підприємством.
Рубрика | Менеджмент и трудовые отношения |
Вид | реферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 04.04.2015 |
Размер файла | 58,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://allbest.ru
Вступ
Складання стратегічних планів може бути не адекватною відповіддю на виклики теперішнього світу. Змінюються ринки, продукти, розвиваються технології, економіка стає все більш глобалізованою і непередбачуваною. Спрогнозувати майбутнє стає все складніше, фактично неможливо. Створювати стратегічні плани, нехай навіть гнучкі, адаптовані до потенційних змін, вже неефективно.
Епоха змін, яку викликала інформаційна революція, розвиток ІТ-технологій, вимагає від фахівців, які займаються стратегічним плануванням, не лише знання і використання методів стратегічного аналізу, але й формування відповідного типу мислення для продукування нових унікальних ідей. Стратегічне мислення можна вважати і як наступним етапом розвитку стратегічного планування, і як обов'язкову складову ефективного процесу стратегічного планування.
Стратегічне мислення як основа стратегічного планування тісно пов'язане із психологією. Щоб зрозуміти суть стратегічного мислення, визначити його особливості, характеристики, джерела формування, звернемось до досліджень психологів щодо мислення. У психології розрізняють вертикальний і латеральний типи мислення. Вертикальне мислення відбувається поетапно, для нього також характерна вибірковість. Помилка на одному з етапів процесу вертикального мислення спричиняє недосягнення поставленої цілі.
Перехід до наступної стадії неможливий без виконання попередньої. Вертикальне мислення формує систему стереотипів. Саме таке мислення застосовується для управління компанією у прогнозовано змінних або не дуже динамічних умовах. Натомість латеральне мислення - це творчий нестандартний підхід до будь-якого предмета чи явища. Латеральне мислення включає перебудову звичних уявлень і створює умови для появи нових моделей. Найголовніша ціль цього типу мислення - генерувати нові ідеї.
Латеральне мислення дає загальні напрямки для розуму, які дають змогу у необхідних випадках застосовувати той чи інший набір прийомів. Цей тип мислення найбільш корисний у часи революційних фундаментальних змін.
Процес латерального мислення не можна описати за допомогою алгоритму, але він уможливлює по-новому оцінити середовище. З точки зору психології, мислення являє собою процес опосередкованого та узагальненого відображення людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках і відношеннях. Мислення є одним із провідних пізнавальних процесів, його називають найвищим ступенем пізнання.
Мислення - це завжди пошук і відкриття істотно нового. Сьогодні недостатньо описувати реальний процес мислення як взаємодію операцій аналізу та синтезу, він включає в себе динаміку і поро- дження сенсів, цілей, оцінок, потреб. Тихомиров О.К. Психология мышления: Учеб. пособие. - М.: Изд-во Москов. ун-та, 2009. - 272 с. Стратегічне мислення має ознаки і латерального, і вертикального типу мислення. Успішні стратеги зобов'язані володіти обома типами мислення, а не концентруватися лише на одному з них.
Стратегічне планування та мислення
Процес мислення починається з відображення людиною предметів і явищ дійсності, наприклад зовнішнього чи внутрішнього середовищ організації. Далі вивчаються властивості цієї дійсності, визначаються її компоненти, взаємозв'язки між ними - більш детальне дослідження зовнішнього чи внутрішнього середовищ, виокремлення складових основних чинників, що впливають на діяльність організації. Найпопулярнішим методом дослідження є аналіз - операція уявного або реального розчленовування цілого (речі, властивості, процесу або відношення між предметами) на складові частини, виконувана в процесі пізнання або наочно-практичної діяльності людини. Не потрібно забувати і про синтез - процес (як правило, цілеспрямований) з'єднання або об'єднання раніше розрізнених речей або понять у щось якісно нове, ціле або таке, що представляє набір. У доповнення до синтезу метод аналізу дає змогу отримати інформацію про структуру об'єкта дослідження.
Стратегічним мисленням є особливий тип системного мислення, який об'єднує раціональний і творчий компоненти, об'єктивний і суб'єктивний аспекти, ґрунтується на певних принципах, інтегрує різноманітні концепції і методи у складному процесі стратегічної діяльності. Існують дві суперечливі позиції з приводу природи стратегічного мислення. Перша ґрунтується на тому, що стратегічне мислення - одна з найкращих форм аналітичного обґрунтування, яка вимагає послідовного і точного використання логіки і формальних методів. Друга позиція полягає у тому, що суть стратегічного мислення - здатність ламати традиційні уявлення, що вимагає використання творчих методів і неформального підходу (креативний аспект стратегічного мислення). Прихильники цього підходу переконані: стратегія у бізнесі без творчого підходу - не стратегія, а план, програма дій, сформована на основі відповідного аналізу. Маленков Ю. А. Проблемы развития стратегического управления // Вестн. СПб ун-та “Теория и практика управления”, 2010. - № 5 - С. 108-119. Насправді, необхідним є компроміс - конструктивне об'єднання обох аспектів мислення на ситуативній основі. Логіка і формалізовані підходи необхідні для виявлення набору елементів системи взаємозв'язків вирішуваної проблеми, для забезпечення системного переходу від цілей до варіантів рішення, обґрунтованих з урахуванням вибраних критеріїв.
Стратегічне мислення часто розглядають як процес роздумів про майбутній стан справ, про те, як уникнути помилок і прорахунків, а також, як використовувати можливості наявної переваги. Хід цього процесу розвивається шляхом використання здібностей ефективно вирішувати проблеми, уміння працювати з командою, а також використовується критичний погляд при розгляді справ. Стратегічне мислення повинно бути спрямоване на те, щоб уявити компанію в майбутньому, в подальшій перспективі такою, якою вона має бути, і вже потім приступити до роздумів, як цього домогтися. Стратегічне мислення - це здатність думати системно, тобто брати до уваги усі можливі перспективи, які досить часто спочатку здаються недосяжними для компанії. Такий підхід характерний для прихильників візіонерської школи.
Результатом стратегічного мислення має бути прийняття правильного адекватного стратегічного рішення. Можна створювати різноманітне програмне забезпечення, яке при зазначенні на вході відповідних даних давало б на виході готове рішення. Але штучний інтелект діє за чітким алгоритмом, який створює людина. В такий спосіб формуються стереотипні підходи під час розроблення стратегії. Так, можна стверджувати, що штучний інтелект може прораховувати набагато більше варіантів, ніж людина, він не допустить помилок у розрахунках, але не забуваймо, що він діє у вузьких рамках, які унеможливлюють критичний і системний підхід до вивчення корінної проблеми - основної потреби споживачів, яка задовольняється цим товаром чи послугою. Програмне забезпечення потрібне лише як допомога стратегу прийняти правильне рішення. Вважаємо, що варто удосконалювати програмне забезпечення для аналізу зовнішнього і внутрішнього середовищ. Автоматизована система “відкриє” очі стратегу на оточуючий світ, дасть змогу виявити тенденції, прослідкувати закономірності, але ніколи не створить і тим більше не реалізує стратегію.
Стратегічне планування і стратегічне мислення інколи сприймають як синоніми. З одного боку, стратегічне мислення - це додатковий, хоча і дуже важливий компонент процесу стратегічного планування і реалізації стратегії; з іншого, - стратегічне мислення розглядають, як наявність або формування думки як ідеї, концепції планів і набір специфічних маневрів для їх досягнення. Стратегічне мислення - це постійний процес, а не одномоментне явище. Стратегічне мислення включає синтезування, використання інтуїції, творчого підходу, а також розуміння де і на якому рівні повинна знаходитися компанія в середньо- і довготривалому періоді. Мінцберг Г. Зліт і падіння стратегічного планування / Пер. з англ. К. Сисоєва. - К.: Вид-во Олексія Капусти, 2008. - 412 с.
Зарубіжні теорії менеджменту за останні 30 років пройшли досить складний шлях, на якому виникали та відмирали різні концепції й підходи, зумовлені змінами в розумінні сутності та ролі менеджменту в розвитку окремих підприємств і суспільства загалом. Як визнають провідні спеціалісти -- теоретики та практики, однією з найбільш плідних ідей у менеджменті за цей період стало вже традиційне для процвітаючих підприємств світу, однак все ще домінуюче та ефективне -- стратегічне мислення. Зміст цього явища полягає в усвідомленні мети розвитку підприємства та способів її досягнення, в ствердженні необхідності спостереження за зовнішнім і внутрішнім середовищем (для визначення мети та способів досягнення), формування стратегій та рішень, що з них випливають, а також налагодження діяльності з метою їх здійснення.
Стратегічне мислення передбачає:
- усвідомлення управлінської ієрархії та послідовності встановлення пріоритетів при відповіді на запитання: «Чого ми хочемо досягти та в який спосіб?»;
- орієнтацію на розпізнавання та адекватне реагування на зміни в середовищі -- нові можливості та потенційні загрози;
- логічне обґрунтування форм і методів залучення та напрямків використання інвестицій, а також персоналу відповідної кваліфікації для забезпечення розв'язання проблеми довгострокового розвитку фірми;
- координацію стратегічних і поточних, функціональних та виробничих, аналітично-планових і виконавських напрямків діяльності в організації;
- усвідомлення можливостей та масштабів впливу на формування середовища, а не лише реагування на зміни;
- орієнтацію на керівництво процесами розвитку підприємства в довгостроковому періоді формуванням відповідної системи стратегічного управління, що виявляється в настанові на ініціювання та очолювання, а не на захист і наслідування.
Менеджери процвітаючих організацій орієнтуються на стратегічне мислення, яке передбачає вивчення потреб споживачів, нових можливостей і загроз, конкурентних позицій, вважаючи це такою самою звичною діяльністю, як і аналіз та оцінка ситуації всередині підприємства. Стратегічне мислення базується на усвідомленні насамперед керівниками та всім персоналом власної відповідальності за довгострокове існування та розвиток підприємства, необхідності відповідного управління цим процесом і забезпечення орієнтації всіх видів діяльності на створення та підвищення конкурентоспроможності, фінансового успіху впродовж тривалого періоду.
Стратегічне мислення управлінського персоналу будь-якого підприємства відбито в понятті «стратегічний рівень підприємства».
Стратегічний рівень -- це система знань про можливості та обмеження в розвитку підприємства, що реалізується у відповідних стратегічних рішеннях і діях.
Стратегічний рівень підприємства можна визначити, отримавши відповіді на такі запитання:
1. Якими є рівень знань і наявний обсяг інформації про ситуацію: в економіці, на ринку, в галузі, у конкурентів, у партнерів, у розробників нових продуктів та технологій?
2. Відповідає чи ні наявний стан підприємства вимогам розвитку в середовищі, що склалося?
3. Чи є на підприємстві обґрунтована система цілей розвитку в коротко-та довгостроковому періоді?
4. Як розробляється стратегія підприємства, за допомогою яких методів?
5. Чи сформульовано загальну, цілісну стратегію підприємства?
6. Як структуровано цілі/стратегії за окремими підсистемами підприємства (виробничими, функціональними, ресурсними), а також за окремими ринками, споживачами та ін., тобто чи є обґрунтований «стратегічний набір»?
7. Чи враховано в «стратегічному наборі» обмеження за ресурсами (насамперед фінансовими), а також взаємозалежність окремих складових?
8. Який рівень стратегічного планування на підприємстві (за змістом планів, їхнім переліком і формою)?
9. Чи встановлено в стратегічних планах відповідальність за проведення стратегічних дій, а також послідовність і терміни виконання окремих планових завдань?
10. Як відбиваються стратегічні заходи в поточних планах і бюджетах?
11. Відповідає чи ні система організації управління, прийняття рішень, обліку та контролю вимогам стратегії та як вони будуть розвиватися?
12. Чи готові до стратегічних перетворень працівники підприємства?
13. Як роз'яснюватимуться стратегічні дії підприємства клієнтам, партнерам, суспільним організаціям, власним виробникам?
14. Як збудовано систему мотивації стратегічної діяльності? Шершньова З.Є., Оборська С.В., Ратушний Ю.М. Стратегічне управління: Навч.-метод. посібник. - К.: КНЕУ, 2011. - 232 c.
Позитивна або негативна відповідь на ці запитання, що потребує глибоких різнобічних досліджень, дає змогу оцінити рівень стратегічної спрямованості (орієнтації) підприємства. На рис.1.1. наведено основний перелік факторів, що формують стратегічний рівень підприємства.
Рис. 1.1 Фактори, що формують стратегічний рівень підприємства
Джерело: Шершньова З.Є., Оборська С.В., Ратушний Ю.М. Стратегічне управління: Навч.-метод. посібник. - К.: КНЕУ, 2011. - 232 c.
Зміст стратегічного мислення полягає в усвідомленні мети розвитку підприємства та способів її досягнення, в ствердженні необхідності спостереження за зовнішнім і внутрішнім середовищами (для визначення мети та способів досягнення), формування стратегій та рішень, що з них випливають, а також налагодження діяльності з метою їх здійснення.
Стратегічне мислення передбачає: усвідомлення управлінської ієрархії та послідовності встановлення пріоритетів; орієнтацію на розпізнавання та адекватне реагування на зміни в середовищі - нові можливості та потенційні загрози; усвідомлення можливостей та масштабів впливу на формування середовища, а не лише реагування на зміни. Джонсон П. Стратегическое мышление на высшем уровне. 23.09.2012, http://www.v-ratio.ru.
У практиці управління зустрічаються підходи, коли стратегічне мислення звужується до конкретної моделі, використовуваної в стратегічному плануванні, зокрема у стратегічному аналізі. Загалом пропоновані підходи до проблеми змісту стратегічного мислення керівників і менеджерів спираються на неоднозначні, нечіткі, неповні і суб'єктивно подані складові планування й ухвалення рішень.
Жоден із вищезгаданих підходів не дає можливості визначити тип, характер, ефективність стратегічного мислення керівників і менеджерів, а лише відображає окремі аспекти цього складного процесу. Сьогодні не потрібні нова теорія, концепція чи система поглядів, потрібні люди, які уміють мислити стратегічно. Стратег повинен володіти гострим сприйняттям, винахідливістю і критичним розумом, який зможе ставити під сумнів існуюче становище. Йому потрібно бачити усе в перспективі. Він не може бути спеціалістом лише в одній вузькоспеціалізованій галузі. Він повинен бути інтегратором. Солоненко Є.М. “Стратегия: мышление vs. планирование”. Будь в курсе. № 6, август-сентябрь 2011 http://www.solonenko.ru.
Стратег має мислити одночасно як аналітично, так і творчо.
Перше необхідне під час аналізу поточного становища, друге - під час розроблення варіантів майбутніх дій, за узгодження бачення і постановки довготривалих цілей. Одночасно фокус уваги стратега повинен бути, залежно від ситуації, направлений на актуальні поточні проблеми і завдання, або на майбутнє. менеджмент стратегічний мислення управління
Звідси випливає необхідність мислити одночасно категоріями як актуальних подій, явищ і чинників, так і категоріями майбутніх ситуацій.
Третім вимірюванням простору стратегічного мислення є здатність стратега бачити як проблему загалом, так і детально розбиратися в її причинах і наслідках.
Загалом стратегічне мислення може формуватися на основі двох основних категорій:
1) знанні моделей стратегічного аналізу і умінні їх застосовувати в своїх міркуваннях;
2) гнучкості мислення.
Причому знання моделей і уміння їх застосовувати лише в сукупності з гнучкістю мислення утворюють те саме стратегічне мислення, яке дає змогу проводити доволі глибокий стратегічний аналіз, здійснювати зважений стратегічний вибір і, зрештою, реалізовувати стратегію. Peter Scat-Rordam. Changing Strategic Direction. http://1000ventures.com..
Чи можна навчитися стратегічно мислити? З одного боку, здатність творчо й активно мислити, створювати динамічні ідеї та цілі - це талант. З іншого, - існують способи, за допомогою яких стратегічне мислення може бути відтворене, скопійоване людьми, яким не вистачає природного таланту у цій галузі.
К. Омає вважає, що немає “секретної формули”, за допомогою якої можна сформувати ефективні цілі та побудувати успішні стратегії. Хоча творчості не можна навчити, їй все-таки можна навчитися. Майбутнім успішним стратегам потрібно виділити і розвивати такі мисленнєві навики, які сприяють розвитку творчості й одночасно розуміти обмежувальні умови і фактори, які визначають імовірність успіху.
На практиці для формування стратегії організації можуть використовуватися різні психологічні прийоми і креативні техніки, які уможливлюють задіювати потенціал мислення стратега.
При складанні власного плану дій з вироблення ідей варто використовувати методики ефективного творчого мислення.
Серед них виділяють методи психологічної активізації мислення, які спрямовані на усунення психологічної інерції мислення, що перешкоджає знаходженню нових ідей, заважає всебічному розгляду проблеми. Ці методи дають змогу значно збільшити кількість ідей, що висуваються, і підвищують продуктивність процесу.
Проте для вирішення нестандартних задач, в основі яких закладені суперечності, ці методи можуть бути менш ефективними.
До найпоширеніших методів психологічної активізації належать: “мозковий штурм”, зворотна “мозкова атака”; тіньова “мозкова атака”; корабельна рада, метод фокальних об'єктів, аналогії, синектика, оператор РВС, конференція ідей, метод “гірлянд асоціацій і метафор”; методи систематизованого пошуку. Дмітрієва Л.М. Креативні прийоми створення ідей. http://www.elitarium.ru.
Висновки
Отже, стратегічне мислення розглядається як процес, в основу якого покладено творчість і раціональність, аналіз і синтез, актуальність і прогнозування. Основними особливостями сучасного стратегічного мислення є: креативність, критичність, системність, інноваційність, винахідливість, об'єктивність. Стратегічне мислення є однією з головних складових успіху компанії, тому в подальшому потрібно продовжувати вивчати це поняття для того, щоб за будь-яких умов бути спроможним генерувати ідеї, розробляти і впроваджувати стратегії.
Стратегічним мисленням є особливий тип системного мислення, який об'єднує раціональний і творчий компоненти, об'єктивний і суб'єктивний аспекти, ґрунтується на певних принципах, інтегрує різноманітні концепції і методи у складному процесі стратегічної діяльності. Існують дві суперечливі позиції з приводу природи стратегічного мислення. Перша ґрунтується на тому, що стратегічне мислення - одна з найкращих форм аналітичного обґрунтування, яка вимагає послідовного і точного використання логіки і формальних методів. Друга позиція полягає у тому, що суть стратегічного мислення - здатність ламати традиційні уявлення, що вимагає використання творчих методів і неформального підходу (креативний аспект стратегічного мислення). Прихильники цього підходу переконані: стратегія у бізнесі без творчого підходу - не стратегія, а план, програма дій, сформована на основі відповідного аналізу.
Насправді, необхідним є компроміс - конструктивне об'єднання обох аспектів мислення на ситуативній основі. Логіка і формалізовані підходи необхідні для виявлення набору елементів системи взаємозв'язків вирішуваної проблеми, для забезпечення системного переходу від цілей до варіантів рішення, обґрунтованих з урахуванням вибраних критеріїв.
Список використаних джерел
1. Джонсон П. Стратегическое мышление на высшем уровне. 23.09.2012, http://www.v-ratio.ru.
2. Дмітрієва Л.М. Креативні прийоми створення ідей. http://www.elitarium.ru.
3. Маленков Ю. А. Проблемы развития стратегического управления // Вестн. СПб ун-та “Теория и практика управления”, 2010. - № 5 - С. 108-119.
4. Мінцберг Г. Зліт і падіння стратегічного планування / Пер. з англ. К. Сисоєва. - К.: Вид-во Олексія Капусти, 2008. - 412 с.
5. Солоненко Є.М. “Стратегия: мышление vs. планирование”. Будь в курсе. № 6, август-сентябрь 2011 http://www.solonenko.ru.
6. Тихомиров О.К. Психология мышления: Учеб. пособие. - М.: Изд-во Москов. ун-та, 2009. - 272 с.
7. Шершньова З.Є., Оборська С.В., Ратушний Ю.М. Стратегічне управління: Навч.-метод. посібник. - К.: КНЕУ, 2011. - 232 c.
8. Peter Scat-Rordam. Changing Strategic Direction. http://1000ventures.com.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Стратегічне управління як складова частина банківського менеджменту. Аналіз стратегічного управління в АКБ "Форум". Шляхи використання методів стратегічного управління у банківському менеджменті. Сучасні методи стратегічного управління.
курсовая работа [58,0 K], добавлен 04.04.2007Стратегічне управління та його роль у діяльності підприємства. Аналіз стану та розробка стратегічного плану підприємства ТОВ "АЛІСА". Посилення контролю за впровадженням системи управління. Підвищення продуктивності праці як засіб збільшення прибутку.
дипломная работа [233,9 K], добавлен 13.11.2011Розкриття сутності та загальна характеристика стратегічного менеджменту. Призначення стратегічного планування та аналіз загальної схеми стратегічного управління. Характеристика моделей стратегічного управління та їх застосування в банківському секторі.
контрольная работа [293,2 K], добавлен 08.04.2011Поняття стратегічного управління, та його аналіз на прикладі підприємства. Оцінка характеру використання організацією умов зовнішнього середовища. Визначення ступеня оптимальності діючої стратегії підприємства. Оцінка рівня конкурентоспроможності.
курсовая работа [1,1 M], добавлен 01.10.2011Теоретичні аспекти та концепція стратегічного управління підприємством. Методологія, еволюція розвитку, елементи та принципи стратегічного управління. Аналіз стратегічних факторів зовнішнього середовища, дослідження конкурентоспроможності підприємства.
дипломная работа [133,3 K], добавлен 10.08.2010Сутність системи стратегічного контролінгу - спеціальної системи методів та інструментів, яка спрямована на функціональну підтримку менеджменту підприємства і включає інформаційне забезпечення, планування, координацію, контроль і внутрішній консалтинг.
курсовая работа [175,7 K], добавлен 19.06.2012Сутність стратегічного управління. Розробка стратегій функціональних підсистем. Визначення майбутнього бiзнесу компанії. Напрями виправлення недоліків в здійсненні процесу стратегічного управління підприємством. Оцiнка рiвня досягнень поставлених цілей.
дипломная работа [233,1 K], добавлен 05.07.2009Правове забезпечення формування стратегії розвитку підприємства. Стратегічне планування як елемент системи стратегічного менеджменту підприємства. Розробка базової стратегії підприємства як фактор зниження ступеню невизначеності його діяльності.
курсовая работа [157,3 K], добавлен 21.04.2015Порівняльна характеристика американського та японського досвіду управління персоналом. Розкриття сутності, складових, форм та методів системи менеджменту персоналу. Особливості американського підходу до управління персоналом. Сутність "теорій Z" Оучі.
курсовая работа [117,6 K], добавлен 21.10.2010Еволюція розуміння та передбачення майбутнього підприємств. Довгострокове планування, бюджетування та фінансовий контроль, особливості стратегій конкуренції підприємства. Основні інструменти стратегічного аналізу та планування стратегії підприємства.
контрольная работа [657,1 K], добавлен 19.10.2010