Моделі розв’язання проблем беззбитковості діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Запорізька державна інженерна академія

Кафедра менеджменту організацій

Заочна форма навчання

Контрольна робота № 2

з дисципліни "Прийняття управлінських рішень"

Тема: Моделі розв'язання проблем беззбитковості діяльності

Варіант № 6

Перевірив: Виконав: Польовий Д.В.

Викладач кафедри Студент 4 курсу

менеджменту організацій спеціальності

Сергієнко Т.І. менеджер організацій

"___"___________20___р. Залікова книжка №110449

2014р



Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи аналізу беззбиткового виробництва

2. Методика проведення аналізу беззбитковості

3. Напрями застосування аналіз беззбитковості

4. Аналіз беззбитковості проекту

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Потужним інструментом для прийняття рішень є аналіз беззбитковості виробництва. Скориставшись ним, менеджер може відповісти на питання, що виникають під час змін напряму діяльності, а саме: який вплив на прибуток справить зниження ціни реалізації, який обсяг продажу потрібен для покриття додаткових постійних витрат, пов'язаних з передбаченим розширенням підприємства, скільки людей треба найняти тощо.

Менеджер постійно приймає рішення щодо зміни ціни реалізації, розміру змінних і постійних витрат, придбання і використання ресурсів. Якщо він не зможе зробити точний прогноз рівня прибутків і витрат, його рішення завдадуть шкоди компанії.

беззбитковість виробництво ризик



1. Теоретичні основи аналізу беззбиткового виробництва

Аналіз беззбитковості - аналітичний метод, який допомагає визначити величину беззбиткового обігу щодо підприємства і за видами продукції з подальшим розробленням заходів для досягнення і подолання межі беззбитковості в короткостроковому періоді.

Мета аналізу беззбитковості виробництва - встановити, що буде з фінансовими результатами, якщо визначений рівень продуктивності або обсяг виробництва зміняться.

Аналіз беззбитковості ґрунтується на залежності між змінами обсягу виробництва і змінами витрат та їх впливом на кінцевий фінансовий результат - прибуток від продажу продукції.

У системі прийняття рішень щодо беззбиткового ведення господарювання широко використовується метод маржинального оцінювання.

Маржинальне оцінювання є найважливішим елементом маркетингу - системи управління підприємством в умовах ринку та вільної конкуренції. Важливою особливістю маржинального оцінювання є те, що воно дає можливість вивчати взаємозв'язки між обсягом виробництва (реалізації), витратами і прибутком. Його основою є класифікація витрат на постійні та змінні.

Аналіз поведінки змінних і постійних витрат залежно від обсягу виробництва (реалізації), дає змогу гнучко та оперативно приймати рішення з управління. Наприклад, економічно грамотно, використовуючи ставки маржинального доходу, оптимізувати асортимент продукції, що випускається; розробляти різні варіанти встановлення цін на готову продукцію; знаходити найбільш вигідні комбінації ціни та обсягу; проводити ефективну політику цін; встановлювати ціни на нову продукцію, яку за певною ціною продає конкурент; робити висновок про вибір та заміну обладнання, виробництво у себе або купівлю ззовні того чи іншого напівфабрикату, пошук варіантів зміни виробничої потужності підприємства, доцільності прийняття додаткового замовлення і т. ін.

Крім того, в умовах ринкової економіки маржинальне оцінювання дає також інформацію про можливості використання в конкурентній боротьбі демпінгу - продажу товарів за свідомо заниженими цінами, що пов'язане зі встановленням нижньої межі ціни. Цей прийом використовується в періоди тимчасового скорочення попиту на продукцію для завоювання ринків збуту.

При цьому собівартість продукції, товарів, робіт та послуг враховується і планується тільки в частині змінних витрат.

Постійні витрати загальною сумою списуються на фінансові результати того періоду, в якому вони були проведені. За змінними витратами оцінюються залишки готової продукції на початок і кінець періоду і незавершене виробництво.

При маржинальному оцінюванні розраховуються два показники: маржинальний дохід і прибуток.

Якщо змінні витрати поділяються на виробничі та невиробничі, то на першому етапі визначається виробничий маржинальний дохід як різниця між обсягом реалізації продукції і змінними виробничими витратами.

На другому етапі визначається маржинальний дохід у цілому за підприємством як різниця між виробничим маржинальним доходом і невиробничими змінними витратами (або обсягом реалізації і всією сумою виробничих та невиробничих змінних витрат). Прибуток визначається як різниця між маржинальним доходом підприємства і сумарною величиною постійних витрат.

2. Методика проведення аналізу беззбитковості

Істотне значення для керівництва підприємства має інформація про зміни обсягу виробництва сукупних витрат і прибутку.

Знання залежності між зазначеними показниками дає змогу керівництву визначити критичні рівні випуску, наприклад рівень, при якому прибуток буде максимальним, або рівень, при якому не буде ні прибутку, ні збитків. В останній ситуації виникає необхідність визначення кількості продукції або товару, яку необхідно продати, щоб опинитися "в нулі", або обсяг реалізації у вартісному вираженні. Такий обсяг реалізації називають безприбутковим оборотом, або точкою беззбитковості, а також "критичною точкою", "мертвою точкою", "порогом рентабельності". Щоб забезпечити цю рівноважну ситуацію, необхідно, щоб потрібна величина маржинального доходу відповідала сумі постійних витрат.

Аналіз беззбитковості, що ґрунтується на залежності між доходами (виручкою) від реалізації продукції, витратами та прибутком за короткий період, тобто період, протягом якого вихід продукції підприємства обмежений рівнем наявних на конкретний час в її розпорядженні діючих виробничих потужностей.

Протягом короткого часу залучення одних ресурсів може зрости, залучення інших - ні. Наприклад, можна організувати додаткове постачання сировини, залучити некваліфіковану робочу силу, але для збільшення виробничих потужностей обладнання знадобиться час.

Таким чином, протягом короткого періоду часу випуск продукції обмежений, тому що виробничі потужності підприємства не можуть бути збільшені. Для скорочення виробничих потужностей також необхідний час, тому протягом короткого періоду часу підприємство повинне працювати, використовуючи відносно постійні запаси виробничих ресурсів.

Метою проведення аналізу беззбитковості є оцінка:

o початкового періоду функціонування нового підприємства;

o прибутковості нового виду послуг або нової предметно-цільової спеціалізації;

o прибутковості інвестицій при нарощуванні основного капіталу тощо.

Крім того, аналіз беззбитковості має відповісти на такі важливі питання:

1. Зростає можливість беззбиткової роботи підприємства чи зменшується протягом певного часу?

2. Чи покриє збільшення обсягу продажу витрати на проведення маркетингової програми?

3. Чи збільшиться прибутковість підприємства після виведення на ринок нового продукту?

4. Чи окупається модернізація виробництва?

5. Яких зусиль докладає підприємство, щоб знизити точку критичного обсягу виробництва?

Однак слід мати на увазі, що в аналізі беззбиткового стану підприємства необхідно дотримуватися певних припущень, а саме.

1. Аналізуються лише прийнятний діапазон обсягів виробництва, тобто той рівень виробництва, якого підприємство дотримувалось у минулому і для якого є інформація про витрати, та рівень виробництва, якого підприємство передбачає досягти в майбутньому.

2. Сукупні витрати та сукупний дохід є лінійними функціями обсягу виробництва. Припускається, що середні витрати і ціна реалізації одиниці продукції залишаються незмінними.

Це припущення дійсне лише в межах прийнятного діапазону обсягів виробництва.

3. Витрати можна чітко поділити на постійні і змінні. Точність визначення рівня беззбитковості залежить від того, наскільки правильно розподілені витрати на змінні і постійні. Отже, важливим припущенням є припущення про можливість коректного розподілу витрат на постійні і змінні.

4. Всі інші показники, крім того, що аналізується, залишаються постійними. Припускається, що змінюється лише той показник або та стаття витрат, що аналізуються. Всі інші показники, наприклад продуктивність, номенклатура продукції, технологія виробництва, рівень цін, залишаються незмінними. Це означає, що якщо ці показники суттєво зміняться, то висновки, зроблені за результатами аналізу беззбитковості, будуть неправильними.

5. Реалізується лише один виріб або номенклатура залишається постійною. Аналіз беззбитковості передбачає, що або продають одне найменування товару, або, у випадку продажу декількох видів продукції, реалізація буде здійснюватися відповідно до заздалегідь визначеної номенклатури.

6. Обсяг реалізації дорівнює обсягу виробництва. Припускають, що підприємство продає стільки продукції, скільки виробляє, тобто постійні витрати, які мали місце за певний період, враховуються як витрати цього періоду. У протилежному випадку враховані постійні витрати не будуть збігатися з фактичними постійними витратами. Сума врахованих постійних витрат дорівнює сумі фактичних витрат лише тоді, коли обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації.

Як уже було зазначено, точка беззбитковості, або безприбутковий оборот, визначається кількістю товару (продукції), продаж якого забезпечує беззбитковий стан підприємства. Ця кількість товару може бути визначена трьома методами:

1) маржинального оцінювання;

2) рівняння;

3) графічним.

3. Напрями застосування аналіз беззбитковості

Інвестиційні проекти пов'язані зі змінами у структурі витрат виробництва та реалізації продукції, тому одним з напрямків оцінки проектів є аналіз їх беззбитковості. Мета аналізу беззбитковості - визначення обсягу продукції, для якого обсяг виручки від продажу дорівнює витратам. Якщо обсяг продажу нижчий від цієї точки, фірма зазнає збитків, а в точці, де виручка дорівнює витратам, фірма веде бізнес беззбитково. Тобто аналіз беззбитковості проекту - це дослідження зв'язку обсягу виробництва, собівартості продукції та прибутку за зміни цих показників у процесі виробництва.

До основних завдань аналізу беззбитковості належать:

* оцінка структури затрат за проектом і можливість управління нею;

* визначення раціональності обраного масштабу та можливості скорочення обсягів виробництва;

* аналіз проектної ціни та можливості и зменшення під впливом реальної ринкової ситуації;

* визначення запасу фінансової міцності.

Аналіз беззбитковості проекту дає змогу визначити вплив на прибуток зміни таких чинників:

* обсягу реалізації;

* асортименту продукції, що реалізується;

* ціни реалізації;

* постійних витрат (витрати, які не залежать від змін обсягу виробництва і мають місце навіть тоді, коли продукція не виробляється);

* змінних витрат (витрати, які змінюються зі зміною обсягу виробництва).

Аналіз беззбитковості передбачає такі допущення:

* ціна продукту є незмінною протягом циклу проекту;

* постійна частка продажу продукту в обсязі виручки;

* не враховуються зміни виробничих запасів з періоду до періоду;

* обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації;

* наявність єдиної точки критичного обсягу виробництва;

* постійні операційні витрати однакові для будь-якого обсягу виробництва;

* змінні витрати змінюються пропорційно до обсягу виробництва.

Зазначені обставини хоча й знижують можливості застосування такого методу, але простота розрахунків робить його досить популярним на практиці. Обсяг продажу в точці беззбитковості є вартістю беззбиткового продажу, а ціна одиниці продукції є беззбитковою ціною продажу. Якщо виробнича програма включає різноманітні продукти, то для будь-якого беззбиткового обсягу продажу будуть різні варіанти цін на вироби, але не буде єдиної беззбиткової ціни.

Точка беззбитковості - це обсяг реалізації, за якого доходи підприємства дорівнюють його витратам.

Різницю між ціною одиниці продукції та середніми змінними витратами називають маржинальним доходом на одиницю продукції. Для розрахунку точки беззбитковості в грошових одиницях постійні витрати відносять до коефіцієнта маржинального доходу. Коефіцієнт маржинального доходу є відношенням маржинального доходу від реалізації одиниці продукції до ціни цієї продукції.

Під час розрахунку точки беззбитковості для виробництва одночасно різних виробів слід ураховувати, що вони мають різні змінні витрати. Тому треба розрахувати спочатку частку кожного виробу в загальному обсязі виробництва, а потім визначити загальний зважений дохід.

У сучасній економічній практиці аналіз ризику має два види:

* якісний, головним завданням якого є визначення чинників ризику, етапів і роботи, під час виконання яких він виникає, тобто встановлення потенційних зон ризику, після чого можна ідентифікувати всі можливі ризики;

* кількісний, який застосовується для визначення чисельних розмірів окремих ризиків і ризику проекту в цілому. За кількісного аналізу ризику можуть використовувати різноманітні методи.

Найбільш поширеними є: аналіз за допомогою бета-коефіцієнта, метод визначення ймовірності результатів, аналіз сценаріїв, метод моделювання, аналіз чутливості реагування, теорія ігор.

Аналіз ризику за допомогою бета-коефіцієнта (за міру ризику в інвестиційній теорії береться бета-коефідієнт). Він виражає "ринкову чутливість" інвестиції або наскільки змінюються доходи від капіталовкладень порівняно зі змінами ринкової ситуації. (3 = 1 означає, що зміни в дохідності точно повторюють зміни в ринковій ситуації. Значення менше за 1 характерне для проектів з низьким рівнем ризику, чия дохідність більш стабільна, ніж ринок; значення більше за 1 свідчить, що доходи від цих проектів схильні до дуже сильного впливу з боку навіть незначних ринкових коливань.

Визначення ймовірності результатів. Використання суб'єктивних вірогідностей надає особі, що приймає рішення, кращу картину можливостей і вибору, ніж методи, що застосовуються на практиці. Оцінка ймовірності того чи іншого результату інвестиційного проекту потребує, щоб особа, яка приймає інвестиційні рішення, могла передбачити якомога більше можливих результатів інвестиційного проекту й оцінити ймовірність настання кожного з можливих варіантів. Типова ситуація, яка відображає найгірші й найкращі можливі варіанти розвитку, може включати такі групи: "песимістичний" варіант, "найбільш можливий" і "оптимістичний".

Рішення, яке має декілька можливих результатів, як правило, називають ризикованим чи невизначеним. Більшість підходів до ризику та невизначеності не тільки передбачають можливі результати рішення, а й імовірність можливості виникнення кожного з цих результатів. Усе це дає змогу визначати ризик та невизначеність, пов'язаних з конкретним рішенням з позиції розподілу вірогідностей результатів.

Аналіз сценарію враховує, що деякі змінні є взаємозалежними та їх можна одночасно узгоджено змінювати.

За наявності базового варіанта проекту, а також набору найбільш важливих компонентів, зміна яких визначає ризик здійснення проекту, розробляються два додаткових сценарії - "оптимістичний" і "песимістичний". В обидва сценарії закладається реалістичний набір подій. Результати аналізу зводяться в матрицю, аналізується розподіл значень чистої поточної вартості і внутрішньої норми рентабельності проекту.

Моделювання є продовженням методу оцінки ймовірностей можливих виходів, який був описаний вище. Метод оцінки ймовірностей містить оцінку тільки одного показника - чистої приведеної вартості, хоча на практиці якомога більша кількість факторів визначає успіх або провал інвестиційного проекту, серед яких можуть бути вартість здійснення проекту, річний дохід від капіталовкладень, норма прибутку, строк, на який розрахований проект, і його ліквідна вартість. Метод моделювання дає змогу оцінити кожен із цих параметрів з погляду його впливу на рівень ризику проекту. Під час використання методу моделювання (відомого також як "метод Монте-Карло") необхідно:

* визначити ключові зміни інвестиційного проекту;

* виявити всі можливі значення, яких можуть набувати ці зміни;

* визначити ймовірність виникнення кожного значення;

* побудувати модель за допомогою комп'ютера.

Комп'ютер вибирає значення для кожної з усіх ключових змінних на базі ймовірності виникнення того чи іншого значення. Використовуючи ці значення, машина обчислює чисту приведену вартість проекту. Після великої кількості ітерацій (циклів вирахувань) отримуємо найбільш імовірну чисту поточну вартість та розподіл усіх можливих її варіантів із зазначенням імовірності їх наступу, що дає змогу оцінити ризик, пов'язаний зі здійсненням цього проекту. Нескладну модель можна побудувати і без комп'ютера.

Аналіз чутливості реагування. Цей метод дуже схожий на метод моделювання, але не такий складний і глибокий. Мета аналізу чутливості - виявити найважливіші фактори, так звані критичні змінні, здатні серйозно вплинути на проект, і перевірити вплив послідовних (одиничних) змін цих факторів на результати проекту.

Фактори, що варіюють у процесі аналізу чутливості, класифікують так:

* які впливають на обсяг доходів проекту;

* які впливають на обсяг проектних витрат.

Цей метод має подвійну цінність для оцінки капіталовкладень і дає змогу виокремити:

* змінні, які мають найбільший вплив на результат інвестиційного проекту, і значення яких мають бути визначені з максимальною точністю;

* проект із високим ступенем ризику, обумовленим великими змінами (або невизначеністю) однієї або декількох ключових змінних, а також розрахувати "очікувану" поточну вартість цих проектів.

Аналіз чутливості також корисний як "попередник" моделювання, щоб оцінкам тих змінних, від яких значною мірою залежить успіх проекту, була приділена увага під час будування моделі.

Труднощі під час застосування аналізу чутливості виникають, коли ключові змінні поєднуються. Частково проблему можна вирішити шляхом зведення усіх взаємопоєднуваних змінних до однієї, яка відображала б зв'язок цих змінних.

Теорія ігор може бути корисною там, де важко або неможливо визначити ймовірності настання тих чи інших подій. Теорія ігор є консервативним підходом, спрямованим на мінімізацію втрат або "співчуття" від прийняття неправильних інвестиційних рішень. Незважаючи на те, що за цим підходом не можна визначити найкраще інвестиційне рішення, він пропонує шляхи виключення найбільш ризикових варіантів.

Один із підметодів теорії ігор - "мінімізація максимально можливих втрат" - допомагає обрати кращий з усіх можливих виходів, які можуть виникнути, тобто захищає від поганих варіантів. Другий метод - "мінімізація співчуття", або "мінімізація максимально можливих альтернативних витрат", застосовується для зменшення альтернативних витрат під час прийняття інвестиційних рішень.



4. Аналіз беззбитковості проекту

З метою більш якісного прогнозування діяльності фірми на незначну та тривалу перспективу, що характерно для оперативного і стратегічного контролінгу певну роль відіграє облікова інформація. Слід зазначити, що першочергового значення набуває інформація, що стосується витрат з метою виявлення певних тенденцій, а можливо й закономірностей.

Аналізу піддаються затрати підприємств і організацій як такі, без яких неможливо випустити продукцію чи надати послуги і піддаються змінам залежно від обсягу випуску продукції (послуг), тобто це як змінні затрати, так і затрати, які носять постійний характер і практично не змінюються при зміні обсягу випуску продукції чи наданні послуг, тобто це постійні затрати. Поряд з цим доцільно мати уяву про повні затрати, тобто загальну суму затрат, оскільки система обліку повних затрат є обов'язковою для складання фінансової звітності, оцінки складських запасів і для вирахування реальної собівартості видів продукції. Система обліку за змінними витратами використовується для прийняття оперативних управлінських рішень (виробляти чи купувати, де продавати, за якою ціною і т. п.).

На витрати впливає багато факторів, а саме: зміна обсягу, кількість використаних компонентів, кількість замовлень тощо. На дохід або прибуток має вплив зміна обсягу, зміна ціни реалізації та ін. З метою спрощення скористаємося лише одним фактором витрат і фактором доходу - обсягом виробництва.

Експертну діагностику втрат і прибутку підприємства здійснюють за-допомогою аналітичних інструментів контролінгу, заснованих на моделі "витрати - обсяг - прибуток", яку часто називають моделлю беззбитковості, дає можливість відповісти на такі питання:

Який вплив зробить на прибуток зміна цін на реалізовану продукцію, зміну змінних і постійних витрат, обсягу реалізації?

Який обсяг продаж забезпечить досягнення беззбитковості? Які оптимальні обсяг і структура випуску?

Як зміна в структурі реалізації вплине на прибуток і мінімальний беззбитковий обсяг?

Який "запас міцності" є в підприємства?

Який обсяг продаж дозволить досягти запланований обсяг прибутку?

Який прибуток можна чекати при даному рівні реалізації?

Який мінімальний рівень цін на продукцію підприємства при заданому обсязі випуску дасть можливість уникнути збитків?

Як зміна в асортименті реалізованої продукції вплине па прибуток і мінімальний беззбитковий обсяг?

Чи робити товари и послуги самостійно чи замовляти їх па стороні?

Яка нижня межа ціни на реалізовану продукцію?

Аналіз беззбитковості в основному приваблює більшість людей, що вивчають менеджмент. Менеджерам постійно потрібно приймати рішення про ціну реалізації, змінні і постійні витрати, про придбання та використання ресурсів. У зв'язку з тим, що все це впливає на прибутковість діяльності фірм, компаній, то це одночасно і буде об'єктом (сферою впливу) контролінгу. Якщо контролери не можуть дати точного і достовірного прогнозу про рівень доходів (виторгу) і затрат, їх рішення можуть завдати шкоди або навіть мати руйнівні наслідки. Як правило, ці рішення носять короткотерміновий характер: скільки одиниць продукції виготовляти; скільки робітників найняти; змінювати ціну чи ні; чи затратити більше коштів на рекламу; скільки продукції реалізувати із знижкою. Проте деякі такі довгострокові рішення, як будівництво цеху або придбання обладнання, також приймаються на основі аналізу співвідношення витрат, обсягу і прибутку.

Кожний менеджер бажає знати можливі наслідки своїх рішень. Для цього необхідно провести спільний аналіз взаємозв'язку витрат, обсягу діяльності і прибутку. Це метод системного дослідження з метою визначення обсягу реалізації продукції, що забезпечує потрібний прибуток, визначення величини прибутку при певному обсязі реалізації, визначення впливу зміни величини витрат, обсягу та ціни реалізації на прибуток, визначення оптимальної структури витрат.

Спільний аналіз вказаних показників (cost-volume-pro fit analysis SWOP analysis), будучи головним моментом при прийнятті багатьох управлінських рішень служить, для досвідченого менеджера засобом розкриття потенційного прибутку, якого може досягнути його фірма або компанія.

Основна мета аналізу беззбитковості: встановити, що відбудеться з фінансовим результатом, якщо обсягу виробництва зміниться.

Аналіз беззбитковості проводять в алгебраїчній або графічній формі. Графік взаємозв'язку між витратами, обсягом і прибутком представлений на рис.

Основою для проведення аналізу беззбитковості є розрахунок точки беззбитковості.

Точка беззбитковості - це обсяг продажу (діяльності), за якого:

o доходи підприємства дорівнюють його витратам;

o маржинальний дохід дорівнює загальним постійним витратам.

Маржинальний дохід на одиницю продукції обчислюється як різниця між ціною та змінними затратами на одиницю продукції. Прибуток (збиток) це різниця між маржинальним доходом і постійними затратами. В точці беззбитковості дохід від реалізації дорівнює сумі постійних і змінних витрат.

Для аналізу беззбитковості характерним є використання таких співвідношень:

Мд Ц Зз

де Мд - маржинальний дохід на одиницю продукції, Ц - ціна одиниці продукції, 33 - змінні витрати на одиницю продукції.



СМД V Ч Мд V(Ц Зз)

де СМД - сукупний маржинальний дохід, V - обсяг реалізації продукції.

СМД = Зn - П,

де 3" - постійні затрати, 77 - прибуток.

Для визначення точки беззбитковості застосовують:

математичний метод;

метод маржинального доходу;

графічний метод.

Математичний метод обчислення точки беззбитковості ґрунтується на визначенні чистого прибутку за формулою:

Вр -З? - Зn7

де Вр-виручка від реалізації

З урахуванням обсягу виробництва, ця формула матиме вигляд:

П (Ц Ч V) (З? Ч V) Зn або V(Ц З? ) Зn П.

V = Зn / Цод - Зn од

де Ц0д - ціна одиниці продукції; 33 - змінні затрати на одиницю продукції.

Обсяг беззбитковості у вартісному вигляді визначається на основі виручки від реалізації, постійних та змінних витрат за формулою:

Vо



Метод маржинального доходу.

Мд - Вр Зз або Мд - П ^ Зn.

де Мд - маржинальний дохід, Вр - виручка від реалізації, 33 - змінні витрати, П - прибуток, 3" - постійні витрати.

Враховуючи, що прибуток у точці беззбитковості відсутній, обсяг виробництва (У^)становитиме:

Vо - Зn /Мд

Для обчислення точки беззбитковості в грошових одиницях використовують коефіцієнт маржинального доходу (Кмд):

Кмд = Мд/ V. або Кмд = Мд од/ Цод.

де Мд од - маржинальний дохід на одиницю, Цод - ціна одиниці.

Vo Мд / Кмд

Графічний метод визначення точки беззбитковості не такий точний, але більш наочний. Для побудови графіку беззбитковості необхідно виконати наступні дії (рис. 9.2):

- побудувати осі графіка: по осі X - обсяг діяльності (продажу), по осі У - затрати.

- нанести на графіка лінію постійних витрат (паралельно осі X).

- обчислити загальні витрати - шляхом математичного підбору розрахувати загальні витрати для декількох зручних обсягів виробництва. Нанести лінію загальних витрат на графік.

- аналогічно обчислити виручку від реалізації - для декількох зручних обсягів виробництва. Лінія виручки проводиться з точки "нуль" через обчислені точки.

Рис. 9.2 Графік беззбитковості

Точка перетину ліній виручки від реалізації та лінії загальних витрат і буде точкою беззбитковості.

Як бачимо з наведених вище формул, досягнення точки беззбитковості залежить від двох ключових чинників:

1) обсягу постійних витрат, тобто величини витрат, які не залежать від обсягів діяльності, але мають бути покриті результатами поточної діяльності;

2) коефіцієнта маржинального доходу, тобто відносної ефективності поточної діяльності, що виявляється у швидкості зростання маржинального доходу і відповідно прибутку підприємства.

Зверніть увагу, що за умови досягнення підприємством беззбиткового стану діяльності маржинальний дохід дорівнює постійним витратам підприємства. Отже, у разі перевищення критичного обсягу реалізації маржинальний дохід від кожної проданої одиниці продукції формуватиме прибуток підприємства. Інакше кажучи, сума маржинального доходу від кожної проданої одиниці продукції складатиме величину прибутку підприємства за заданого обсягу реалізації.

Точка закриття підприємства - це обсяг випуску, при якому підприємство стає економічно неефективним, тобто при якому виторг дорівнює постійним витратам:

Якщо фактичний обсяг виробництва й реалізації продукції менший від точки закриття підприємства, то підприємство не виправдовує свого існування і його варто закрити. Якщо ж фактичний обсяг виробництва й реалізації продукції більший від точки закриття підприємства, то підприємству варто продовжувати свою діяльність, навіть якщо воно одержує збитки.

Визначення так званої зони безпеки підприємства пов'язано з розрахунком запасу міцності. Запас міцності являє собою максимально припустиме зменшення обсягу діяльності підприємства без ризику отримати збиток. Тобто, запас міцності - це рівень поточної діяльності суб'єкта господарювання, що перевищує точку беззбитковості. Цей показник можна розраховувати як в грошовому, так і в натуральному вимірі, а також порівнюючи фактичне та беззбиткове завантаження виробничих потужностей.

Запас міцності = Фактичний обсяг продажу - Точка беззбитковості. (9.45)

Відповідно коефіцієнт запасу міцності - це відносне падіння обсягів реалізації, яке може дозволити собі підприємство до досягнення точки беззбитковості

Запас міцності буде змінюватися відповідно до коливань обсягу продажу, величини постійних витрат і значення коефіцієнта маржинального доходу, оскільки критичний обсяг діяльності визначається рівнем постійних витрат і коефіцієнтом маржинального доходу. Звідси, збільшення запасу міцності за незмінних обсягів діяльності та коефіцієнта маржинального доходу можна досягти лише шляхом зменшення рівня постійних витрат.

Модель беззбитковості опирається на ряд вихідних припущень, які не завжди відповідають реальності:

- поведінку витрат і виторгу можна з достатньою точністю виразити лінійною функцією одної змінної - обсягу випуску (ефективність використання ресурсів і ціни на них залишаються постійними в рамках певного інтервалу значень обсягу випуску);

- асортимент випуску й реалізації залишається постійним;

- обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації;

- усі витрати можна класифікувати як постійні й змінні;

- єдиний спосіб впливу на витрати для керівника - це зміна обсягу або структури випуску;

- цінність грошей, отриманих зараз, і їх цінність у будь-який інший період тотожна.

Незважаючи на те що аналіз витрат, обсягу діяльності і прибутку забезпечує менеджера ефективним засобом визначення оптимальних курсів дії, концепції і методика аналізу, розкриті вище, являють собою швидше напрям мислення, ніж механічний порядок процедур. Щоб встановити найкраще поєднання витрат, продажної ціни і обсягу реалізації, менеджер повинен намагатися мислити в категоріях питомого маржинального прибутку, коефіцієнта виручки, критичної точки і ін.. Правильні міркування і дії менеджера в ході спільного аналізу витрат, обсягу діяльності і прибутку можуть забезпечити успіх фірми у досягненні нею запланованого прибутку.



Висновки

Однією з найважливіших характеристик взаємозв'язку затрат, обсягу виробництва і прибутку є аналіз беззбитковості. У такій ситуації дуже важливо, щоб підприємство мало можливість гнучко реагувати на стан ринку, варіювати обсяги випуску своєї продукції, зберігаючи рентабельність й ефективність виробництва. Такий нескладний, але в той же час інформативний інструмент, як аналіз беззбитковості, дозволить приймати рішення відразу в декількох сферах діяльності підприємства. По-перше, чітке планування виробництва, у тому числі оптимізацію витрат виробництва по видах продукції й підрозділам.

Знаючи де, коли й у яких обсягах витрачаються ресурси підприємства, управлінський апарат може оптимально розподіляти ці ресурси й максимізувати їхню віддачу. По-друге, достовірний прогноз рівня витрат на виробництво, цінової ситуації на ринку й прибутку підприємства. На основі зроблених прогнозів здійснюється розрахунок плану виробництва. А служба постачання підприємства на основі цих прогнозів забезпечує безперебійну поставку матеріалів, сировини й комплектуючих. По-третє, оцінка діяльності кожного підрозділу підприємства з фінансової точки зору. Підприємству немає необхідності «тягти хвіст» збиткових, нерентабельних виробництв.

Вчасно позбувшись від них, воно одержує додаткові ресурси для розвитку інших, успішних напрямків. По-четверте, аргументоване ухвалення рішення по розширенню діапазону товарів, що випускають, або надаваних послуг, наприклад, за рахунок випуску нових марок товарів, диверсифікованості діяльності, проникнення на нові ринки. По-п'яте, чітке планування маркетингу. Аналіз беззбитковості допомагає вирішити, наскільки доцільне збільшення частки коштів, що інвестуються у просування товару на ринок; як це відіб'ється на загальних накладних витратах і збільшенні мінімального обсягу виробництва для досягнення крапки беззбитковості.

Можна бути впевненими, що на підприємстві, де аналіз беззбитковості стає регулярно застосовуваним механізмом в оперативному й стратегічному керуванні, такі проблеми, як збитковість виробництва, надвиробництво продукції або неконтрольований ріст витрат, не виникнуть.



Список використаної літератури

1. Рясних Є.Г.Р98 Основи фінансового менеджменту : навч. посіб. / Є. Г. Рясних. -- К. : Академвидав, 2010. -- 336 с. ж (Серія «Альма-матер»).

2. Гаркуша Н.М.Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті: навч. посіб. / Н.М. Гаркуша, О.В. Цуканова, О.О. Горошанська. - К. : Знання, 2011. - 591 с. - (Вища освіта XXI століття).

3. Митяй О.В. Проектний аналіз :навч. посіб. /О.В. Митяй. - К.: Знання, 2011. - 311 с.

4. Іванова Н. Ю.І-20 Економічна теорія управління фірмою. Навч. пос. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 266 с.

5. Маркіна І. А.Маркіна І. А. Контролінг для менеджерів [текст] : навч. посіб. / І. А. Маркіна, О. М. Таран-Лала, М. В. Гунченко - К. : "Центр учбової літератури", 2013. - 304 с.

Размещено на Allbest.ru