Практичне співвідношення трьох складових управлінського впливу керівництва, влади та лідерства

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Теоретико-методологічні аспекти ролі менеджера в організації

1.1 Менеджер як центральна фігура в системі управління підприємством

У розвинених капіталістичних країнах ще й досі немає єдиного погляду на роль (образ) менеджера у суспільстві як професійно підготовленого фахівця (керівника). Безумовно, сучасний світ значно складніший і залежить від багатьох нових чинників, але наведене висловлювання може бути орієнтиром для тих, хто долучається до управлінської праці на даному етапі ринкових перетворень в Україні і готовий так навчатися і працювати, щоб бути на рівні сучасних вимог до неї.

Першими концепцію менеджменту розробили американці. Вони ж першими "зліпили" й образ менеджера. З американської точки зору, менеджер -- це фахівець, який має вищу професійну освіту, дуже часто як додаткову до інженерної, юридичної та економічної. Американці створили і розвивають сотні шкіл бізнесу, інших подібних навчальних закладів і відповідну інфраструктуру для підготовки та перепідготовки менеджерів. Можна сказати, що духом менеджменту пронизане все американське суспільство. [1, c. 85-87]. менеджер департамент влада

Україна, як європейська держава, орієнтується у першу чергу саме на цей досвід формування ролі (образу) менеджера у суспільстві. Але вона поки що знаходиться лише на першому етапі ринкових перетворень і потреба у менеджерах тут набагато вища, ніж у країнах, де ринкова економіка вже діє віками або десятиліттями. І коли це завдання буде виконано, оптимізується і мережа вищих освітніх закладів, які мають спеціальність "Менеджмент", зміцниться їхня навчальна база, зросте якість підготовки менеджерів.

Менеджер займає ключове положення у системі управління організації. Ця важлива роль менеджера визначається тим, що він наділений повноваженнями приймати рішення, вирішує що, кому, коли і як робити; несе за це відповідальність перед власником майна організації. Володіючи владою, менеджер впливає на трудовий колектив, на характер і результати функціонування об'єкту управління. Він підбирає, розставляє і використовує персонал за своїм розумінням. Високопрофесійний менеджер оточує себе кваліфікованими, знаючими справу колегами. І як результат -- перший менеджер веде організацію до процвітання, а другий зі своїм персоналом до збитковості, а потім -- банкрутства. Знаючий свою справу менеджер чітко формулює завдання колективу, ясно розуміє свою роль у їх вирішенні, здатний задіяти внутрішні стимули до самостійних дій, передбачити можливі труднощі, попереджати невдачі й знаходити найкраще рішення проблем у кожній конкретній ситуації.

Будучи довіреною особою власника майна, менеджер втілює його завдання у конкретні дії, але у той же час в якості лідера колективу він виражає і його інтереси. Тобто менеджер вирішує задачу -- задовольнити обидві сторони одержанням прибутку під своєї діяльності і за це він несе особисту відповідальність.

Поняття «менеджер» не завжди має однаковий зміст, тому є ще менеджери загального керівництва, лінійні й функціональні, і при тому на різних рівнях управління організації.

Менеджери загального керівництва очолюють організації. Вони займають посади директорів, голів правління, президентів, здійснюють управління організацією, виконують функції планування, організації, мотивації, і контролю у повному обсязі, координують і регулюють діяльність персоналу в цілях виконання всіх виробничо-технологічних, економічних і організаційних процесів. Забезпечують функціонування виробництва, економічну та соціальну ефективність організації через апарат управління і діють на основі статуту, затвердженого власником майна.

Лінійні менеджери очолюють відокремлені підрозділи. Вони займають посади керівників, представництв, виробничих підрозділів. Кожен з них через наданий йому апарат управління не тільки координує діяльність персоналу, а й приймає управлінські рішення відносно виконання завдань менеджера загального керівництва з питань виробничого, соціально-економічного, організаційного, технічного характеру призначені гарантувати ефективну роботу всього підрозділу.

Функціональні менеджери -- це керівники спеціалізованих функціональних управлінь, департаментів, служб, відділів та інших підрозділів всіх рівнів управління організації (головні спеціалісти, керівники відділів маркетингу, зовнішньоекономічної діяльності, економіки, фінансів, обліку, аудиту). В обов'язки функціональних менеджерів входить підготовка рекомендацій менеджерам загального та функціонального керівництва для змін тих чи інших параметрів управляючого об'єкта.

Функціональний менеджер одночасно може бути і лінійним по відношенню до ним структурного підрозділу, який він очолює. Якщо порівняти діяльність менеджерів, які займають посади з однаковою назвою і в однакових організаціях,то часто виявляється, що обсяг і характер функцій, які вони виконують, не співпадає. Це закономірно для конкуруючих організацій. Але є функції, які у сукупності складають обов'язковий зміст діяльності будь-якого керівника. Пізнання їх відноситься до формування конкурентоспроможного менеджменту.

1.2 Форми влади,які використовуються управлінцем у процесі діяльності

Американський менеджмент (дослідження Френча та Рейвена) виділяє форми влади, які може застосовувати будь-який менеджер:

- владу, яка базується на засідках примусу ( виконавець вірить у ті, що влада може заважати задоволенню певної потреби або зробити інші неприємності);

- владу, яка базується на засідках винагороди;

- експертну владу (виконавець вірить, що влада володіє спеціальними знаннями, які зможуть задовольнити певні потреби);

- еталонну владу (влада власного прикладу того керівника, що впливає);

- традиційну владу (виконавець вірить у ті, які керівник має право віддавати накази, а його обов'язок - виконувати їх).

Влада, яка базується на засідках примусу, - це вплив через страх. Наприклад, страх втратити роботу, любов, повагу, захищеність.

Недоліками впливу через страх є:

* великі витрати на управління;

* відсутність довіри до керівництва;

* поява бажання в підлеглих працівників обманювати організацію;

* виникнення незадоволеності роботою;

* поява гальмівних процесів у розвитку здібностей людини.

Влада, в основі якої лежать винагороди, використовує бажання підлеглих отримати винагороду в обмін на виконану роботу, певну поведінку. Винагорода повинна бути досить цінною. При цьому менеджер повинний розуміти, що в кожної людини - своє сприйняття і розуміння цінностей. Посилення влади дуже часто досягається шляхом особистих послуг.

До недоліків можна віднести:

* обмеження розмірів винагород;

* обмеження законодавчими актами, положеннями, політикою фірми;

* ті, що не завжди можна встановити відношення працівника до винагороди.

Законна влада базується на традиціях, які здатні задовольняти потребу виконавця в захищеності і приналежності. Вплив за допомогою традицій можливий тоді, коли зовнішні організації норми культури сприяють розумінню того, що підпорядкування керівникам є бажаною поведінкою.

Недоліки:

* традиції можуть бути спрямовані проти перемін;

* немає тісного зв'язку між традиціями і винагородами, з одного боку, та задоволенням своїх власних потреб - з іншого;

* може погано використовуватись потенціал працівника, оскільки його здібності залишаються непоміченими через те, що цей працівник не входить у формальну систему, групу.

Влада еталонна формується на силі особистих якостей або здібностей лідерів. При цьому велике значення мають характеристики харизматичних особистостей:

- енергійність;

- впливова зовнішність;

- незалежність характеру;

- добрі ораторські здібності;

- сприйняття похвали своєї особа без самолюбства, пихатості, зарозумілості;

- достойні та впевнені манери поведінки.

До недоліків слід віднести:

* деяку самовпевненість керівника;

* можливість його відмови від інших видів влади.

Влада експертна у своїй основі має вплив через "розумну" віру. Виконавець свідомо приймає цінність знань керівника. Чим більші досягнення в керівника, тим більше в нього влади.

Недоліками експертної влади є:

* розумна віра менш стійка, ніж вплив харизматичної особистості;

* у підлеглого може виявитись більше влади, ніж у керівника, а це може призвести до конфліктної ситуації.

Отже, усі зазначені вище форми влади впливають на обрання менеджером стратегії організації своєї роботи. Тому менеджер на початку своєї кар'єри повинний чітко визначитись з формою влади, яку він буде застосовувати у своєму процесі організації управлінської праці.

1.3 Чинники,що впливають на працю сучасного менеджера

На ефективність управління впливають різні чинники, серед яких визначаємо: розумові та фізичні можливості людини, її спроможність здійснювати управлінську діяльність; засоби виробництва, за допомогою яких людина, колектив, суспільство виробляє все необхідне для життя, тобто підсилює розумові та фізичні здібності людини; соціальні умови, які сприяють розкриттю творчих здібностей окремого працівника і колективу; сукупний вплив попередніх чинників.

В управлінській діяльності велику роль відіграє людський інтелект, використання обчислювальних систем, інформаційне забезпечення праці керівників та спеціалістів. Специфіка сучасних систем, об'єктів і суб'єктів управління складається у примноженні творчих здібностей людини за рахунок інтеграції науки, техніки і виробництва. Велике значення мають професійний рівень керівника, його творчі здібності, рівень досвіду, здатність швидко приймати та реалізовувати управлінські рішення.

Значний вплив на ефективність управління здійснюють такі чинники як, участь в управлінській діяльності колективу, покращення якісного складу працівників управління, наукова організація праці та інші. На ефективність управління впливає і у багатьох випадках викликає труднощі - ієрархічність. Ієрархічність інколи приводить до того, що чинники, які впливають на результати виробничо-господарської діяльності залишаються за межами компетенції органу, який управляє даним об'єктом (наприклад, несвоєчасні поставки з вини постачальників, недоліки у збалансованості виробництва і споживання вищих органів негативно впливають на ефективність управління).

Ефективність управління враховує властивість мультиплікативності, яка збільшує або зменшує управлінську дію на об'єкт. Управлінські рішення і документи, переміщуючись з одного рівня на інший, конкретизуються і змінюються до того моменту, коли вони доходять до безпосередніх виконавців. На практиці результат може бути значно кращим або гіршим в залежності від того, наскільки він зрозумілий виконавцям.

Існують чинники, які не залежать від діяльності органів господарського управління різного рівня, але здійснюють суттєвий вплив на кінцеві результати виробництва. До них відносяться ґрунтово-кліматичні умови, співвідношення цін на ринку, механізм оподаткування, мотивація праці працюючих, а також діюча система управління економікою країни. Найкращих результатів досягають ті формування, апарат управління яких вправно пристосовується до нових умов, найбільш повно використовуючи їх.

Размещено на Allbest.ru