Главная
Коллекция "Otherreferats"
Менеджмент и трудовые отношения
Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства
Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства
Трудові ресурси як працездатна частина населення, їх місце в суспільному виробництві. Особливості структури трудових ресурсів. Характеристика проблеми реалізації трудової активності населення. Шляхи формування і розвитку трудового потенціалу України.
| Рубрика | Менеджмент и трудовые отношения |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 21.03.2015 |
| Размер файла | 75,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
8МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ РИНКОВИХ ВІДНОСИН
Кафедра менеджменту та адміністрування
Факультет економіки та менеджменту
НАУКОВИЙ РЕФЕРАТ
з дисципліни "УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ"
на тему:
"Трудові ресурси і трудовий потенціал суспільства"
Студентки групи АМ-06/14
спеціальності 8.18010018
"Адміністративний менеджмент"
Фін К.О.
Керівник: к. е. н., доцент Пазиніч О.В.
м. Київ - 2015 рік
Зміст
- Вступ
- 1. Трудові ресурси та їх місце в суспільному виробництві
- 2. Структура трудових ресурсів
- 3. Проблеми реалізації трудової активності населення
- 4. Проблеми формування і розвитку трудового потенціалу України
- Висновки
- Список використаних джерел
Вступ
Мета роботи:
Природною основою розвитку суспільства є народонаселення як сукупність людей, що проживають в межах певної території: країни або її частини, групи країн, всього світу. Роль його полягає в тому, що воно виступає виробником і споживачем матеріальних і культурних благ та послуг, і тим самим обумовлює розвиток суспільства. Населення - це сукупність людей, яка природно й історично склалася і безперервно відтворюється у процесі життя. Це процес постійного відтворення поколінь людей внаслідок взаємодії народження та смертності. Населення разом із природними умовами і ресурсами та способом виробництва матеріальних благ є основою матеріального життя суспільства. Населення проживає у певному географічному середовищі і здійснює виробництво матеріальних благ відповідно до наявних природних ресурсів. Розвиток народного господарства країни можливий лише за наявності певної чисельності населення, яке здійснює трудову діяльність. Вирішальним фактором у розвитку виробництва завжди і скрізь виступає праця людини. Праця, як загальна умова обміну речовин між людиною і природою, являє собою вічне і природно-умовне людського життя. Гострою проблемою на сьогоднішній день є безробіття українців. Безробіття не може бути доцільним ні в економічному, ні в соціальному плані, оскільки його зростання створює цілий комплекс проблем: скорочується купівельна спроможність населення, бюджет втрачає платників податків, підприємство - персонал. Зростають ризик соціального напруження, додаткові витрати на підтримку безробітних.
Завдання роботи:
Покращення показників якості життя населення України та наближення їх до європейських стандартів потребує інтенсивного розвитку економіки нашої держави на основі посилення її конкурентоспроможності. Динамічний соціально-економічний прогрес в Україні має базуватися передусім на розвитку та ефективному використанні найціннішого ресурсу сьогодення - трудового потенціалу суспільства та посиленні його інноваційної активності.
Необхідність регулювання відносин, що виникають у процесі здійснення суспільно-корисної діяльності та підготовки до неї, викликана недосконалістю відносин, які виникають на ринку праці з приводу купівлі-продажу робочої сили.
Перехід до ринкових відносин загострив існуючі та створив нові проблеми, пов'язані зі структурною перебудовою народного господарства та виникнення нових трудових відносин, зумовлених наявністю різних форм власності.
1. Трудові ресурси та їх місце в суспільному виробництві
Трудові ресурси - це працездатна частина населення, яка, володіючи фізичними й інтелектуальними можливостями, здатна виробляти матеріальні блага або надавати послуги.
З цього визначення випливає, що трудові ресурси включають в себе, з одного боку, людей, зайнятих економічною діяльністю (у різних галузях), а з іншого, - не зайнятих, але які можуть працювати. Таким чином, трудові ресурси складаються з реальних і потенційних працівників.
Приналежність людини до трудових ресурсів також визначається його віком. Існують певні вікові межі (віковий ценз), перебуваючи в яких (за інших рівних умов), людина ставиться до трудових ресурсів. Ці кордони зазвичай регламентуються національним трудовим законодавством. Розрізняють такі фази відтворення трудових ресурсів: фаза формування, фаза розподілу і перерозподілу і фаза використання.
Фаза формування характеризується природним відтворенням трудових ресурсів, відновленням здатності до праці реальних працівників і отриманням людьми освіти, спеціальності й певної трудової кваліфікації.
Фаза розподілу та перерозподілу в умовах ринкової економіки, в основному, забезпечується функціонуванням ринку праці та характеризується розподілом робочої сили за сферами зайнятості, галузями економіки, видами робіт, підприємствам, регіонам і районах країни.
Фаза використання полягає у використанні економічно активного населення на конкретних підприємствах і в економіці в цілому. Структура трудових ресурсів багатогранна і включає різні компоненти і характеристики трудових ресурсів. Трудові ресурси можуть бути структуровані за різними ознаками: віком, статтю, освітою, професією, релігії, зайнятості, за сферами економіки, місцем проживання і т.п. (Рис. 1).
трудовий ресурс потенціал суспільство
Слід сказати, що одним з принципів цивілізованого гуманного суспільства є створення умов для трудової самореалізації інвалідів. Наша держава зобов'язує роботодавців до 5 % робочих місць виділяти для осіб з обмеженою конкурентоспроможністю на ринку праці (в тому числі інвалідів), однак на практиці проблеми працевлаштування інвалідів вирішуються дуже важко, в результаті чого інваліди складають значну частку економічно неактивного населення. Майбутня динаміка чисельності непрацюючих інвалідів передусім залежить від покращання життя (і, відповідно, здоров'я) людей, а також від пристосування технології виробництва до працівника. Тенденцією економічно розвинених країн є зменшення частки непрацюючих інвалідів серед населення працездатного віку. Разом з тим серед людей непрацездатного віку є чимала частка працездатних і бажаючих працювати. Працівників, молодших працездатного віку, звичайно називають працюючими підлітками, а старших - працюючими пенсіонерами. Історичний досвід переконливо доводить, що кількість працівників цих категорій обернено пропорційна рівню добробуту населення. У підлітків і пенсіонерів нижчі вимоги і до змісту праці, й до рівня її оплати, тому вони нерідко знаходять місце роботи навіть в умовах високого безробіття і беруть на свої плечі обов'язок утримання інших (часто працездатних, але безробітних) членів сім'ї. Тому в наш час велика і кількість, і частка працюючих підлітків та пенсіонерів. Однак заради справедливості потрібно сказати, що додатковий заробіток є далеко не єдиною причиною трудової активності, особливо пенсіонерів. Певне значення має також бажаний і звичний ("молодий") спосіб життя, бажання бути в колективі, почуватися потрібним тощо. Як висновок зазначимо, що праця підлітків і пенсіонерів може приносити користь і їм самим, і економіці в цілому. Проте з урахуванням особливостей віку ця праця повинна бути організована (передусім державою) так, щоб не завдавати шкоди їхньому здоров'ю і не заважати здобути відповідний рівень освіти молоді. [11].
2. Структура трудових ресурсів
Відповідно до міжнародної системи класифікації складу населення трудові ресурси в країнах з розвиненою економікою діляться на економічно активне і економічно неактивне населення:
економічно активне населення (ЕАН) - частина населення країни, що охоплює всіх зайнятих в суспільному виробництві, включаючи працюючих громадян старше і молодше працездатного віку, а також безробітних, активно шукають роботу і готові приступити до неї; економічно неактивне населення (Енан) - це населення, яке перебуває у працездатному віці, але не зайняте в суспільному виробництві за суспільно обґрунтованих причин (строкова служба в армії, навчання з відривом від виробництва, ведення домашнього господарства.
Економічно активне населення забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів і послуг і становить робочу силу суспільства.
Чисельність ЕАН вимірюється по відношенню до певного періоду часу і включає всіх зайнятих і безробітних.
До зайнятих у складі економічно активного населення відносяться особи обох статей у віці 16 років і старше, а також особи молодших і старших вікових груп, які фактично беруть участь у суспільно корисній діяльності. До зайнятих відноситься як група людей, які пропонують робочу силу для виробництва товарів і послуг з метою отримання доходу, так і та група населення, яка бере участь у суспільно корисній діяльності, що не приносить прямого грошового доходу, або приносить дохід, безпосередньо не пов'язаний з виробництвом товарів і послуг. У першу групу входять громадяни, зайняті в державному секторі економіки, кооперативах, приватному секторі, що у розглянутий період:
а) виконували роботу за наймом за винагороду (на умовах повного або неповного робочого часу);
б) виконували іншу приносить дохід роботу (самостійно або у окремих громадян);
в) тимчасово відсутні на роботі через хворобу, травми, відпустки, вихідних днів, страйки або інших подібних причин.
У другу групу входять учні з відривом від виробництва, службовці Української армії, громадяни, які виконують роботу без оплати на сімейному підприємстві.
До безробітних належать особи 16 років і старше, що у розглянутий період:
а) не мали роботи (прибуткового заняття);
б) займалися пошуком роботи (зверталися до служби зайнятості, до адміністрації підприємства, використовували особисті зв'язки, поміщали оголошення у пресі та ін.) або робили кроки до організації власної справи;
в) були готові приступити до роботи.
При віднесенні громадян до категорії безробітних повинні Бути присутнім всі три згаданих критерію.
До безробітних відносяться також особи, які навчаються за направленням служб зайнятості або виконують оплачувані громадські роботи, одержувані через служби зайнятості. Учні, студенти, пенсіонери та інваліди враховуються в якості безробітних, якщо вони займалися пошуком роботи і були готові приступити до неї. Таким чином, в число безробітних включаються громадяни, не зайняті трудовою діяльністю, зареєстровані в службі зайнятості як шукачів роботи, а також визнані безробітними. Отже, трудові ресурси являють собою безліч реально працездатних громадян, у тому числі громадян старше і молодше певного віку, фактично беруть участь у суспільному виробництві.
Економічно неактивне населення за методикою МОП - це особи у віці 15 - 70 років, які не можуть бути класифіковані як зайняті або безробітні. До цієї категорії належать:
учні, студенти, слухачі, курсанти денної форми навчання; особи, що одержують Пенсії за віком або на пільгових умовах; особи, що одержують пенсії за інвалідністю;
особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими;
особи, які зневірилися знайти роботу, тобто готові приступити до роботи, але припинили її пошуки, оскільки вичерпали всі можливості для її одержання; інші особи, які не мають необхідності або бажання працювати, та ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.
Якісна сторона трудового потенціалу суспільства визначається:
· станом здоров'я працездатного населення, показниками його психофізіологічного розвитку;
· професійно-кваліфікаційним рівнем працездатного населення, тобто рівнем загальної і професійної освіти, наявністю певних знань і практичного досвіду й навичок;
· соціально-особовими характеристиками.
Кількісна сторона трудового потенціалу вимірюється чисельністю працездатного населення і ресурсами робочого часу (потенційним фондом робочого часу). [10]
Баланс трудових ресурсів - це система взаємозв'язаних показників, які характеризують формування та розподіл трудових ресурсів. Він складається з двох частин: ресурсної (трудові ресурси) і розподільної (розподіл трудових ресурсів). У сучасних умовах формування ринкових відносин існує невідповідність між наявністю ресурсів та потребою в них, що визначає необхідність вироблення додаткових заходів щодо інтенсифікації суспільного виробництва, підвищення продуктивності праці тощо.
Природний, міграційний і економічний рух населення впливає на кількісні характеристики ресурсів для праці, соціальний - на якісні. Кожен вид руху обумовлюється дією численних різноманітних причин, а їх взаємодія і взаємозалежність визначають кількість економічно активного населення, що є фундаментальним показником для будь-якого суспільства або держави. Тому важливо аналізувати вплив на динаміку економічно активного (трудоактивного) населення кожного з цих факторів окремо.
Відомо, що демографічну ситуацію на державному й місцевому рівнях характеризують за допомогою відповідних показників, які широко використовуються при складанні науково обґрунтованих оцінок та прогнозів тенденцій демографічних процесів, формуванні соціальної та економічної політики, визначенні цілеспрямованих дій щодо відтворення населення, зокрема трудових ресурсів, забезпечення життєдіяльності мешканців відповідної території [9].
3. Проблеми реалізації трудової активності населення
Кожна країна володіє трудовим потенціалом і для ефективного функціонування її різних сфер, вона повинна створювати відповідні умови, щоб забезпечити відповідний його розвиток.
Організованість на рівні суспільства можна оцінити якістю і стабільністю законодавства, обов'язковістю дотримання законів і угод, стабільністю політичної ситуації, якістю доріг та громадського транспорту тощо. Рівень освіти населення характеризується середньою кількістю років навчання в розрахунку на одну людину, часткою витрат на освіту в державному бюджеті, доступністю різних рівнів освіти тощо.
Ресурси робочого часу оцінюються кількістю працездатного населення, кількістю і часткою зайнятих, рівнем безробіття, кількістю відпрацьованих людино-днів за рік тощо. На жаль, більшість цих показників за роки кризи значно погіршилася в Україні.
Так, для сучасної демографічної ситуації України характерне поступове старіння населення. Внаслідок постійного зниження народжуваності впродовж останнього століття, частка дітей знизилась з приблизно 40% на початку XX ст. століття до 15% на поч. XXI ст. Частка працездатного населення змінювалася повільно і коливалась у межах 60% - 62%. Натомість, зі збільшенням тривалості життя і зниженням смертності, спостерігалося зростання частки населення старше 60 років - від 3-4% на початку XX ст. до 21% на початку XXI ст. [4] Особливу тривогу викликає зростання на 18% смертності населення працездатного віку, різке збільшення смертей від вбивств, самогубств, отруєнь алкоголем тощо, що свідчить про погіршення не лише фізичного, але і духовного здоров'я нації, її моральності. Слід зазначити, що найгірший показник смертності населення України був у 1995 p. - 15,7, тa протягом останніх років ситуація дещо покращується. Станом на 2012 рік коефіцієнт смертності становив - 14,6. [5]
Погіршилися також показники, що характеризують освіту населення. Як вже зазначалося, під дією економічних чинників все більше молодих людей заради заробітку відмовляється від продовження навчання. Недостатність державних асигнувань на освіту приводить до закриття або комерціалізації багатьох навчальних закладів (передусім професійно-технічних училищ). Крім цих кількісних показників також слід акцентувати увагу на не менш серйозних проблемах використання освітнього потенціалу (значна і все зростаюча частка людей з високим рівнем освіти не може знайти відповідну роботу), практичної недоступності вищої освіти для малозабезпечених людей, корупції у навчальних закладах (як і в усьому суспільстві).
Часто можна зустрітись і з проблемами дискримінації під час прийняття на роботу. В Україні найчастіше при працевлаштуванні на українські підприємства зустрічається дискримінація за статевою ознакою (гендерна дискримінація). Найчастіше вся справа у тому, що від кандидата потрібні специфічні якості, властиві тільки чоловікам або виключно жінкам. Наприклад, до виключно чоловічих якостей рекрутери відносять фізичну силу, витривалість і, як не дивно, аналітичний склад розуму. А до чисто жіночих - посидючість, уважність, акуратність, старанність і, що важливо, безконфліктність. З дискримінацією за віком стикаються найчастіше випускники ВНЗ. Найбільша проблема, яка постає перед випускниками, - відсутність досвіду роботи. Також дискримінації піддаються люди з фізичними вадами. [1. с.13]
Окрім зазначених вище проблем, досить актуальними на даний час являються проблеми мотивації. Оскільки мотивація - це один з важливих факторів підвищення ефективності діяльності усієї організації, адже процес діяльності організації можна добре спланувати і організувати, але якщо працівники цієї організації не відповідально ставляться до своїх обов'язків і не зацікавлені особисто у розв'язанні проблем і задач, що постали перед організацією, то результати контролю і підбиття підсумків не будуть втішними.
Аналізуючи мотивацію економічної активності населення, виділяють такі проблеми:
1) сучасний трудовий світогляд характеризується відчуженістю праці, результатом чого є економічна пасивність.
2) пасивність безробітного населення до пошуку роботи, підвищення своєї конкурентоспроможності. Дослідження, проведені Інститутом підготовки кадрів Державної служби зайнятості України вказують на наступне:
- більшість опитаних безробітних не налаштована на активний пошук роботи і мобілізацію власних сил;
- домінує досить низький рівень самостійності по відношенню до трудової зайнятості [3, с.80];
- песимістично налаштовані 12,7 % опитаних безробітних і 14,3 % довготривалих безробітних, вважаючи, що ніщо не допоможе поліпшити їхню ситуацію; [6] 3) відсутній комплексний аналіз економічної активності населення, який би враховував зайняте і безробітне населення з виявленням основних мотивів та стимулів кожної категорії;
4) недостатньо ефективною та розвинутою є система фінансування суб'єктів підприємництва та наявність високих податків, про що мовилося вище.
Отже, визначивши основні проблеми, можна сказати, що ситуація в країні досить складна, тому держава повинна всіма можливими шляхами, забезпечувати підвищення економічної активності населення, що є суттєвою рушійною силою в розвитку і використанні трудового потенціалу суспільства.
4. Проблеми формування і розвитку трудового потенціалу України
Сьогодні в Україні стоїть питання про зниження рівня бідності та створення сприятливих умов життя населення. В сучасних умовах трудовий потенціал є одним з основних факторів розвитку економіки регіонів й країни в цілому. Економічний розвиток будь-якої країни залежить від здоров'я, освіченості, розвиненості знань, професійної мобільності, трудової активності. Саме стан трудового потенціалу населення має велике значення та впливає на конкурентні переваги національної економіки. Найвагоміший вклад в розгляд питання та вирішення проблем розвитку трудового потенціалу зробили такі вчені як: Кельдер Т.Л., Глущенко В.В., Мостовий Г.І., Шахно А.Ю., Зінкевич Н.І., Шило К.М., Колос Ю.Ю. та інші. Проте не вирішеними й досі є питання, пов'язані з необхідністю розробки та реалізації державних програм підвищення якості трудового потенціалу на основі координації дій всіх зацікавлених органів, у тому числі освіти, служб зайнятості та праці, міграційних відомств.
Метою даного дослідження є обґрунтування теоретичних основ відтворення трудового потенціалу та підвищення ефективності його використання у соціально-економічному та демографічному розвитку країни. Трудовий потенціал України, як і будь-якої іншої країни, є складною соціально-економічною категорією, головним компонентом якої є фізичні параметри відтворення населення - природної основи трудового потенціалу. Розглядаючи рівень дослідження кількісної та якісної оцінки трудового потенціалу, його функціонування, доходимо до висновку, що на сьогодні вони не відповідають в повній мірі новим умовам розвитку суспільства. Отже приведемо цифри і порівняємо 2000 та 2010 роки. За офіційними даними [7], економічно активне населення в 2000 році складає 22830,8 тис. чол., станом на 2010 рік кількість зменшилась на 779,2 тис (склавши 22051,6 тис. чол.). Станом на 2000 рік кількість зайнятих склала 20175,0 тис. чол., в 2010 році збільшилась на 91 тис. чол., склавши 20266,0 тис. Кількість безробітних в 2000 році склало 2655,8 тис. чол., зменшившись в 2010 на 870,2 тис, і склавши 1785,6 тис. чол. Кількість економічно неактивного населення складало 13318,4 в 2000 році, зменшившись в 2010 році на 742,9 тис. та склало 12575,5 тис. чол. Як бачимо, кількість безробітних зменшилась на 870,2 тис. чол., а кількість зайнятих збільшилась на 91 тис. чол., але все ж на даний момент цього не достатньо для трудового потенціалу та благополуччя нашої країни. Також впливає на рівень трудового потенціалу кількість емігрантів. Україна посідає 5-е місце у світі серед країн з найбільшою кількістю емігрантів. За даними на 2010 рік, за кордоном знаходиться 6,6 мільйона українців, які виїхали у період з 1992 по 2010 рр., що складає 15% від загальної кількості нинішнього населення країни. За даними Світового банку, Україна втрачає не лише потенційних різноробочих, але і дипломованих фахівців. Так, за кордоном, станом на 1 грудня 2011 року, працюють 3,5% від загальної кількості українців, які мають вищу освіту. Можливості трудового потенціалу необхідно певним чином сформувати, використати та зберегти, для чого необхідно створити умови щодо зростання народжуваності, кращого духовного та фізичного зростання молоді, повного використання робочої сили, надійного піклування про здоров'я та морально-психологічний стан людей від народження до смерті. Оцінка стану трудового потенціалу України є неоднозначною. Відбувається поліпшення певних якісних його характеристик, а саме:
збільшується частка населення з вищою освітою;
зростає комп'ютерна грамотність;
формується уміння працювати в ринковому середовищі;
підвищується підприємницька активність.
Разом з тим, в Україні відбуваються процеси, які призводять до погіршення трудового потенціалу. Не підвищуються темпи відтворення населення, внаслідок чого його структура набуває де популяційного характеру: погіршуються показники здоров'я людей усіх вікових груп; зростають показники старіння населення. Таким чином, в умовах ринкової економіки потрібно дослідити шляхи, за допомогою яких можна було б продуктивно використовувати наявний в країні трудовий потенціал. Потрібно, щоб кожен громадянин України відчув, що держава піклується про нього, тому що він є складовою частиною її трудового потенціалу. Розвиток трудового потенціалу для України є дуже важливим. Це корисно як для країни загалом, так і для особистості зокрема, а також сприяє процвітанню фірм, організацій та підприємств [8]. Державні структури в питанні розвитку трудового потенціалу мають формувати законодавчі та фінансові умови для покращення кількісно-якісного складу трудових ресурсів, що можливо за умови стабілізації політичної ситуації, посилення відповідальності за виконання законів та державних програм розвитку України.
Особливої актуальності набуває питання мобільності, конкурентоспроможності та рівня кваліфікації робітників. Саме тенденції розвитку промислового виробництва, підвищення вимог роботодавців до якості робочої сили висвітлили одну з найважливіших проблем економічного розвитку країни - дефіцит робітничих кадрів. Задоволення потреб економіки країни у якісній робочій силі потребує розробки ефективного механізму формування кадрового забезпечення в системі професійно-технічної освіти й удосконалення відповідної державної політики у даному напрямі.
Функціонування трудового потенціалу відбувається на певних етапах його відтворювального циклу - формування, реалізації, використання, збереження та розвитку, які є взаємопов'язаними і взаємообумовленими. Розвиток трудового потенціалу є ознакою кожного етапу відтворювального циклу та виявляється через удосконалення кількісно-якісних характеристик трудового потенціалу. Межею стадії формування трудового потенціалу є факт продажу робочої сили, початок підприємницької діяльності - реалізація трудового потенціалу. Ефективність реалізації трудового потенціалу зумовлює рівень майбутньої продуктивної зайнятості, визначає матеріальні, соціальні, професійні можливості, ступінь задоволення фізичних, духовних, емоційних потреб. Етап використання трудового потенціалу є логічним продовженням факту реалізації та характеризується застосуванням знань, набутого досвіду, професіоналізму в праці, певним рівнем продуктивності праці. [7, ст.29].
Уповільнення процесів розвитку трудового потенціалу в Україні спостерігається внаслідок дії комплексу проблем. За оцінками експертів, найгостріші причини руйнування трудового потенціалу виявляються в економічній, соціальній і правовій сферах - недотримання законодавчо встановлених соціально-трудових прав і гарантій (80,4 %), низькі рівень та якість життя (73,5 % експертів), погіршення якості, доступності освіти для різних верств населення (61,1 %), знецінення національної робочої сили (55,8 %) [7, ст.29].
На сьогоднішній день регіони потребують кваліфікованих робочих кадрів. Формування робітничого потенціалу, адекватного актуальному стану виробництва і ринку праці, в Україні є одним із першочергових завдань. На даний момент Україні потрібні робітники, які є соціально адаптовані, здатні до здійснення професійної діяльності відповідно до вимог сучасного виробництва і викликів ринку праці.
Трудовий потенціал працівника може покращитись за рахунок саморозвитку та зовнішнього впливу. Саморозвиток працівника відбувається шляхом самовдосконалення його особистості. З причини суттєвого прискорення динаміки розвитку НТП, працівники для підтримки і покращання своєї кваліфікації зараз вимушені займатися самоосвітою та навчанням з власної ініціативи, частіше, ніж це раніше робили їх старі колеги [8, ст.153].
За сучасних умов спостерігається вкрай низький рівень орієнтації вітчизняних підприємців на розвиток персоналу своїх підприємств. Причиною неадекватної у соціально зорієнтованій економіці позиції роботодавців експерти визначають зацікавленість їх тільки максимізацією прибутків і зниженням витрат на персонал, що засвідчує безперспективність і неконкурентоспроможність на світових ринках вітчизняного виробництва. Враховуючи, що в Україні значна
кількість власників підприємств не бажає витрачати кошти на розвиток персоналу і фактично перекладає на них свої витрати, цей напрямок удосконалення трудового потенціалу працівника є найбільш важливим і навіть обов'язковим у сучасних умовах. Зовнішнім впливом є: родина працівника, держава і органи самоуправління [9, ст.23.].
Реалізація визначених пріоритетів розвитку трудового потенціалу можлива при законодавчому визначенні та закріпленні основних правил, тобто принципів, на яких буде ґрунтуватись механізм функціонування трудового потенціалу. Впровадження на державному рівні вироблених на основі проведеного дослідження стратегічних пріоритетів і напрямів їх досягнення розкриє нові можливості задоволення суспільних соціально-економічних, духовних потреб.
Можливості трудового потенціалу необхідно певним чином сформувати, використати та зберегти, для чого необхідно створити умови щодо зростання народжуваності, кращого духовного та фізичного зростання молоді, повного використання робочої сили, надійного піклування про здоров'я та морально-психологічний стан людей від народження до смерті [10].
Висновки
У даній роботі охарактеризовано населення та трудові ресурси України. Також розглянуто основні причини та шляхи подолання безробіття.
Поняття "зайнятість" включає економічний, соціальний та правовий аспект і розглядається як тріада категорій: економічної, соціальної та правової. Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення", зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб, і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формах. Зайнятістю визначається діяльність, яка базується на праві вільного володіння своєю здатністю до праці, і право власності на засоби виробництва для її здійснення. Отже, трудові ресурси - це частина населення країни, що має відповідний фізичний розвиток, знання і практичний досвід роботи, які потенційно можуть бути використані в суспільному господарстві.
Сучасне виробництво зумовлює об'єктивну необхідність постійного підвищення якості робочої сили. Високий освітній рівень, широка загальна культура, глибока професійна підготовка і спеціальні знання, творче ставлення до роботи і свідома дисципліна перетворюється в обов'язкову умову високопродуктивної роботи все більш широких верств працюючих. Зростає питома вага робітників з вищою та середньою освітою - 90% зайнятих. Причому кожен четвертий має диплом вузу чи технікуму. Рівень освіти жінок досягнув рівня освіти чоловіків.
Виходячи з того, що проблема безробіття є ключовим питанням у ринковій економіці, і не вирішивши його неможливо налагодити ефективну діяльність економіки і правового регулювання. Особливо гостро проблема безробіття стає зараз перед Україною, що не дивно, тому що економіка України зараз знаходиться в глибокій кризі. Величезний економічний спад, розваливши промисловість, не міг не торкнути ринок праці. За останні 4 роки чисельність зайнятого населення скоротилася на 9 відсотків. Не менш важкі і соціальні наслідки безробіття.
Аналіз зайнятості населення в Україні показує, що у нас є певні надлишки працездатного населення, насамперед у малих містах. Наявність їх посилює можливість виникнення безробіття в умовах проведення радикальної економічної реформи. Нині надлишок трудових ресурсів є практично в усіх регіонах держави. При зниженні на перспективу природного приросту населення працездатного віку та "старінні" трудових ресурсів навіть у районах з їх надлишком доцільно розширювати сферу прикладання праці на місці та досить обережно підходити до питань їх територіального перерозподілу.
Категорії зайнятості і безробіття займають одне з найважливіших місць в аналізі ринку праці. Зайнятість населення визначає рівень і якість життя як окремих громадян, так і суспільства в цілому. У розвитих країнах безробіття є результатом високих темпів розвитку НТП і розбіжності попиту та пропозиції на ринку праці. Там державна політика зайнятості функціонує по двох напрямках: сприяння в працевлаштуванні і перенавчання, створення гнучкого ринку праці. Серед перспективних шляхів зниження безробіття найбільш цікавими є: скорочення робочого тижня, розширення сфери послуг і надомного виробництва.
Нерівномірне розміщення трудових ресурсів у країні, зниження абсолютних розмірів їх природного приросту в більшості адміністративних районів, низький рівень ефективності використання робочої сили в галузях матеріального виробництва зумовлюють потребу в наукових дослідженнях і практичних заходах щодо раціонального використання ресурсів живої праці не тільки в галузях, але і в окремих районах України. Розв'язання цієї проблеми можливе завдяки підвищенню продуктивності праці на основі максимального використання досягнень науково-технічного прогресу
Основним напрямом державної політики розвитку трудового потенціалу на регіональному рівні є створення умов для його розвитку через збалансоване функціонування господарського комплексу регіону з урахуванням його природно-ресурсного, науково-технічного, виробничого потенціалу та екологічного стану довкілля.
До трудових ресурсів відносять як зайнятих, так і потенційних працівників. В Україні до трудових ресурсів належить населення у працездатному віці (чоловіки до 60 років і старші, жінки - до 55 років і старші, а також підлітки у віці до 16 років, що працюють).
Переважну частину трудових ресурсів країн становить населення у працездатному віці. У складі робітників за межами працездатного віку понад 4/5 припадає на пенсіонерів. Ступінь їхньої участі в суспільному виробництві пов'язаний з потребами суспільного господарства в робочій силі, досвіді конкретної особи, системою матеріального стимулювання, рівнем життя населення.
Отже, дана тема є актуальною на сучасному етапі розвитку України. Наша країна повинна досягти світових стандартів якості життя, спираючись на міжнародний досвід. Взявши до уваги наведені в роботі пропозиції щодо подолання безробіття, трудові ресурси зможуть збільшити виробничу потужність України. А також розширити сферу надання послуг.
Список використаних джерел
Размещено на Allbest.ru
1. Бутенко Ю.А. Основні прояви дискримінації при прийнятті на роботу / Ю.А. Бутенко // Управління розвитком. - 2013. - № 3. - С.12-15.
2. Статистичний щорічник України за 2010 рік / за ред.О.Г. Осауленка. - К.: ТОВ "Август Трейд". - 2011. - 560 с.2. Готич М.В. Фактори впливу та тенденції розвитку трудового потенціалу України в сучасних умовах [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/30_NIEK_2011/Economics/5_95973. doc. htm
3. Побережна Г. Мотивація як складова ефективного управління персоналом організації / Г. Побережна // Економіка АПК. - 2000, № 1. - С.78-83.
4. Населення України: Вікова структура. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uk. wikipedia.org/wiki/Населення_України
5. Освіта: Загальноосвітні та професійно технічні навчальні заклади. [Електронний ресурс] / Державний комітет статистики України. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
6. Управління трудовими ресурсами: навчальний підручник. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.readbook.com.ua/book/30/758/
7. Українське суспільство 1994-2004: соціологічний моніторинг/ За ред.Н. Паніної. - К.: Заповіт, 2004. - 64 с.
8. Ольшанська О.П. Економічна сутність трудового потенціалу регіону, його трудового капіталу та регіонального менеджменту в цій сфері. // Економіка і регіон. - 2008. - №3. - 210 с.
9. Череп А.В. Продуктивність праці - як один з факторів зниження витрат виробництва // Матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф. "Наука і освіта-2002". - Дніпропетровськ. - 2002, т.17. - 68 с.
10. Заставний Ф.Д. Населення України. / Ф.Д. Заставний - Львів: МП "Край", 2011. - 224с.
11. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносин: Підручник. - К.: Знання, 2004. - 535 с - Глава ІІІ, ІV, с.68-121.
Подобные документы
Теоретичні основи забезпеченості та ефективності використання трудових ресурсів. Напрями вдосконалення ефективності використання трудових ресурсів в сільському господарстві. Моделювання складу і структури трудових ресурсів. Охорона праці на підприємстві.
дипломная работа [230,0 K], добавлен 28.07.2011Трудові ресурси та управління ними в будь-якій економічній системі. Керівні органи Міжнародної Організації праці. Наймані працівники та їхні об’єднання як суб’єкти соціального партнерства. Основні наукові категорії протилежних напрямків наук про працю.
контрольная работа [25,2 K], добавлен 14.09.2009Поняття трудового права України як галузі права. Місце трудового права в системі права України. Система трудового права України в сучасних умовах. Загальні положення трудових відносин. Індивідуальні та колективні трудові відносини.
курсовая работа [31,5 K], добавлен 06.08.2007Теоретичні основи діагностики трудових ресурсів підприємства, аналіз ефективності їх використання. Аналіз продуктивності праці та динаміки заробітної плати. Пропозиції щодо резервів підвищення ефективності використання трудових ресурсів підприємства.
курсовая работа [107,3 K], добавлен 22.02.2009Зміст категорії, характеристики та чинники, що впливають на трудовий потенціал. Основні методологічні підходи щодо оцінки трудового потенціалу підприємства. Аналіз продуктивності праці, резервів підвищення ефективності використання трудових ресурсів.
дипломная работа [138,1 K], добавлен 14.09.2014Особливості виробничого потенціалу підприємства. Організаційно-економічний механізм оптимізації виробничої структури підприємства. Оцінка використання трудового потенціалу. Шляхи підвищення родючості земель та покращення використання земельних ресурсів.
курсовая работа [132,0 K], добавлен 30.09.2014Аналіз операцій з оплати праці. Заробітна плата: сутність та принципи формування. Формування заробітної плати в умовах ринку. Аналіз ефективності використання трудових ресурсів підприємства. Стратегічне управління трудовими ресурсами.
курсовая работа [90,2 K], добавлен 03.01.2007Сутність соціально-правових відносин, історія їх становлення та стан на сучасному етапі економічного розвитку. Проблеми соціально-трудової сфери України та можливі шляхи їх вирішення. Світові моделі відносин соціального партнерства в сфері праці.
реферат [22,7 K], добавлен 10.08.2009Структурна характеристика кадрів підприємства. Основні аспекти розвитку та показники оцінки кадрового потенціалу. Види діяльності ВП "Ремонтно-будівельне управління", аналіз руху робочої сили. Шляхи підвищення ефективності використання трудових ресурсів.
курсовая работа [60,9 K], добавлен 14.11.2012Персонал (трудові ресурси) підприємства - сукупність постійних працівників, які мають необхідну професійну підготовку і досвід практичної роботи (діяльності). Трудовий потенціал та Структура персоналу підприємства. Балова оцінка стажу роботи персоналу.
контрольная работа [39,2 K], добавлен 17.08.2010
