З функції планування розпочинається процес управління. Планування діяльності туристичного підприємства стосується поточної діяльності, пов'язаної з трудовими, матеріально-виробничими засобами, та діяльності, яка спрямована на здобуття нових засобів. Воно залежить від виду й розміру туристичного закладу, тому різними будуть підходи до планування у малому пансіонаті, агротуристичному господарстві, у готельній мережі з розбудованою організаційною структурою, яка обслуговує десятки готельних об'єктів. Одні принципи планування - у державних і колективних підприємствах, а інші - у спілках чи об'єднаннях. Така диференціація засвідчує, що в кожному випадку потрібно індивідуально підходити до планування, послуговуючись лише загальними принципами, які ґрунтуються на теоретичних знаннях і власному практичному досвіді менеджерів.

Планування полягає у виборі й обміркуванні оптимального способу реалізації мети у визначеному часі визначеними виконавцями, завдяки якому:

підприємство отримує і визначає засоби для реалізації цілей;

працівники діють відповідно до обраних цілей і процедур;

здійснюється моніторинг та вимірюється поступ у реалізації цілей так, щоби можна було провести коригування, якщо результати виявляться недостатніми.

менеджмент туризм контроль організаційний

Планування як універсальна функція здійснюється всіма підприємствами, але у різний спосіб. Немає двох фірм, які б планували в однаковий спосіб. Загальний алгоритм процесу планування, що реалізується багатьма підприємствами, показано на рис. 2.2.

Планування відбувається у контексті визначеного зовнішнього і внутрішнього оточення. Тому менеджерські знання у сфері оточення для керівництва підприємства мають основне значення як перший крок планування. Дослідивши й вивчивши оточення, менеджерам необхідно встановити головні завдання підприємства, його місію, основні цілі, вартості й напрями діяльності. На цьому ґрунті керівництво підприємства опрацьовує стратегічні, тактичні й операційні плани.

Основою планування є визначений вихідний пункт, за яким може слідувати оцінка актуального стану. Важливо провести аналіз оточення та внутрішньої ситуації підприємства, що стосується своєрідних цілей, учасників, структур і засобів.

Рис. 2.2 Процес планування

Основними елементами процесу планування є:

встановлення цілей;

ідентифікація проблеми;

пошук альтернативних рішень;

оцінка наслідків;

здійснення вибору альтернативних рішень;

впровадження плану;

контроль виконання планових завдань.

Планування пов'язане з пошуком відповідей на запитання: Що? Де? Коли? Скільки це буде коштувати? Плани можна розподілити з огляду на:

часовий вимір. Це можуть бути плани:

на тривалий період чи перспективні (стратегічні, понад 5 років); їх зазвичай встановлює вище керівництво; вони окреслюють основні цілі підприємства, визначають політику й стратегію використання необхідних засобів для досягнення цих цілей;

середньотермінові, прогнозні (тактичні від 1 до 5 років), які опрацьовуються для реалізації визначених частин стратегічного плану; за їх укладення відповідають менеджери середньої ланки управління;

короткотермінові (операційні, до 1 року) стосуються прийняття рішень оперативного характеру, тобто що потрібно зробити, хто це буде виконувати і хто несе відповідальність за виконану роботу; за них найчастіше відповідають менеджери середнього та нижчого рівня управління;

предмет планування. Це галузеві, міжгалузеві, загальноекономічні плани.

У проведенні планових розрахунків та визначенні показників необхідно брати до уваги такі ознаки, якими має характеризуватися плановий документ, а саме бути:

цільовим - пристосованим до визначеної мети;

реальним - можливим до реалізації, а не збіркою "побажань";

несуперечливим - кожна раніше здійснена дія дає змогу виконувати наступні;

комунікативним - нескладним у розумінні й опрацюванні його змісту;

раціональним - ґрунтуватися на глибоких знаннях і реальних ресурсах;

еластичним - у який можна внести корективи під час його виконання;

оптимальним - ані надто деталізованим, ані надто загальним;

визначеним у часі - мати встановлену дату, після якої стає неактуальним;

комплексним - охоплювати важливі сторони діяльності;

зрозумілим для всіх працівників.

Важливим елементом процесу планування, особливо стратегічного, є аналіз оточення і власних можливостей. Ціллю цього процесу є максимальне використання потенційних можливостей підприємства й уникнення загроз. Такий підхід використала мережа готелів "Marriot" для формування нової стратегії.

У другій половині 90-х років минулого століття фірма "Marriot Corporation", окрім успішного розвитку складових у галузі готельних і гастрономічних послуг, володіла власним круїзним лайнером, агенцією подорожей і парком розваг. В останніх трьох випадках, однак, мала слабші результати, а отже, недостатні надходження готівки. Аналіз оточення засвідчив, що належить сподіватися лише на незначне зростання ринку у сфері надання вищого рівня готель* них послуг, пропонованих мережею "Marriot".

Однак менеджери помітили високе зростання ринку в категорії дешевших послуг. Вони також зрозуміли, що фірма вирізняється у готельно-гастрономічній сфері, а не в інших видах діяльності. "Marriot" позбулася тих структур, які приносили недостатні результати, а за отримані кошти була створена нова мережа - "Fairfield Inn".

Інший приклад також демонструє значення оточення у плануванні туристичної діяльності. Згадана вище фірма "Fairfield Inn* формуючи мережу дешевих мотелів, використала анкетне опитування, яке проводило материнське туристичне підприємство

"Marriot Corporation". Воно розіслало своїх менеджерів у різні куточки США, розмістивши їх у мотелях конкурентів. Менеджери ставили запитання і занотовували інформацію, яка стосувалася, наприклад, наявності мила у ванних кімнатах, кількості рушників, загального рівня чистоти. Опрацьовані результати керівництво використало для створення нової дочірньої структури, яка виявилася дуже успішною.

Отже, наведені приклади засвідчують, як при плануванні стратегії фірми менеджери систематично зіставляли шанси і загрози, які спричиняло оточення, з перевагами і слабкими сторонами підприємства.