Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ЗМІСТ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНОГО ОБГРУНТУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ РІШЕНЬ ТЕХНОЛОГІЧНОГО СПРЯМУВАННЯ

1.1 Попереднє техніко-економічне обґрунтування доцільності

1.1.1 Сутність технічної проблеми

1.1.2 Характеристика об'єкту виробництва, його службове призначення та технічні вимоги на виготовлення

1.1.3 Загальний огляд існуючих технологічних процесів виготовлення виробу типу «Кронштейн Ж7-УДН-20В.00.025»

1.1.4 Вибір та критичний аналіз базового технологічного процесу виготовлення виробу

1.1.5 Сучасні досягнення та шляхи розробки технологічного процесу

1.1.6 Прогнозування величини попиту та визначення конкурентів

1.1.7 Цінова політика виробника стосовно випускаємої продукції

1.1.8 Економічна доцільність розробки або модернізація технологічного процесу виготовлення виробу

2. РОЗРАХУНОК ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙНОГО РІШЕННЯ

2.1 Розрахунок кошторису капітальних витрат на розробку нового технологічного процесу деталі типу «Фланець Ф-09»

2.1.1 Основна заробітна плата розробників

2.1.2 Додаткова заробітна плата розробників

2.1.3 Нарахування на заробітну плату розробників

2.1.4 Вартість будівлі, що її займає дільниця

2.1.5 Початкова вартість технологічного обладнання

2.1.6 Початкова вартість транспортних засобів

2.1.7 Початкова вартість інструменту, оснащення великої вартості вимірювальних тарегулювальних приладів

2.1.8 Вартість виробничого та господарчого інвентарю

2.1.9 Вартість програм управління

2.1.10 Величина передвиробничих витрат

2.2 Розрахунок виробничої собівартості виготовлення одиниці продукції

2.3 Розрахунок ціни реалізації виробу

2.3.1 Нижня межа ціни

2.4 Розрахунок величини чистого прибутку

2.5 Оцінювання економічної ефективності інноваційних рішень

2.5.1 Розрахунок чистого дисконтованого доходу

2.5.2 Розрахунок внутрішньої норми доходності

2.5.3 Розрахунок терміну окупності капітальних вкладень

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА



ВСТУП

Розвиток промислового виробництва України можливий за умови суттєвого оновлення виробничого потенціалу на основі інноваційних рішень. Тому сучасним спеціалістам необхідно створювати та впроваджувати технічні та технологічні рішення, які дозволять забезпечити прогрес у виробничій та невиробничій сферах, підвищити конкурентоспроможність вітчизняних підприємств, і як наслідок, досягти економічних та соціальних цілей і ефектів, визначених окремими підприємствами та державою в цілому.

Економічне обґрунтування дає змогу оцінити сукупність різноманітних технічних та економічних аспектів нової розробки та зробити відповідні висновки про техніко-технологічну, економічну обґрунтованість запропонованих проектних рішень. Саме завдяки даним дослідженням з'ясовують можливість технічного здійснення нової розробки з прийнятним рівнем витрат.

Значні темпи науково-технічного прогресу у світі в останнє десятиліття привели до створення на ринку інновацій усе більш інформаційно насиченої атмосфери. Увагу інвесторів, раніше зацікавлених у фінансуванні достатньо освоєних сфер виробництва, на цей час притягують саме інноваційні розробки, які мають високий науковий потенціал. Це пояснюється тим, що сучасний бізнес прийшов до цілком логічного висновку, здатні принести інвестору максимальний прибуток і значну частку ринку в разі їх реалізації.

Врахування особливостей розвитку економіки на сучасному етапі дозволяє правильно орієнтуватися в створенні окремих видів техніки, у формуванні технічного базису виробництва, у розвитку продуктивних сил в цілому. Однак при вирішенні конкретних завдань, пов'язаних з практичною реалізацією досягнень науки і техніки, врахування загальних економічних вимог недостатньо, оскільки е ще не забезпечує прийняття високоефективного рішення в кожному окремому випадку.

Оцінювання інноваційних рішень та їх відбір для фінансування та впровадження передбачається шляхом розрахунку чотирьох економічних показників: чистого дисконтованого доходу (NPV); індексу прибутковості (PI); терміну окупності (Ток); внутрішньої норми доходності (IRR);

Щоб розрахувати ці показники, необхідно розглянути кілька варіантів інноваційно інженерного рішення і незалежно від спрямованості розробки (комерційна, бюджетна або соціальна), розрахувати ефект від впровадження даної розробки та грошові надходження і витрати на її створення і впровадження (обсяг інвестицій).



1. ЗМІСТ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНОГО ОБГРУНТУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ РІШЕНЬ ТЕХНОЛОГІЧНОГО СПРЯМУВАННЯ

1.1 Попереднє техніко-економічне обґрунтування доцільності

1.1.1 Сутність технічної проблеми

На даному етапі діяльності машинобудівного підприємства, що функціонує у складному соціально-економічному середовищі, виникла необхідність створювати і впроваджувати різноманітні інновації для забезпечення ефективної діяльності у ринковій економіці. Необхідність інноваційної діяльності зумовлена загальною закономірністю розвитку та прогресу індивідуального й суспільного відтворення.

В умовах ринкових відносин при конкуренції і боротьбі за ринки збуту важливу роль відіграє собівартість і якість виробів. Вироби мають бути конкуренто-спроможними. Для цього необхідно домагатися прискорення темпів росту виробництва, удосконалювати організацію виробництва, застосовувати комплексну механізацію і автоматизацію виробничих і допоміжних операцій, зменшувати кількість працюючих.

Для подальшого розвитку машинобудівного підприємства необхідно модернізувати застарілі технологічні процеси виготовлення деталей. В цьому випадку необхідно замінити застаріле обладнання, а саме універсальні верстати, застосовувати гнучкі переналагоджувані лінії на базі багатоцільових верстатів і верстатів з ЧПК.

1.1.2 Характеристика об'єкту виробництва, його службове призначення та технічні вимоги на виготовлення

Деталь «Кронштейн Ж7-УДН-20В.00.025» відноситься до класу «Корпусні деталі», виготовляється із безолов'яної бронзи БрА9Ж3Л і слугує корпусом лінійного підшипника ковзання (відкритого), який рухається по направляючим.

Деталь має внутрішню поверхню - отвір, що має шпонковий паз. Для закріплення «Кронштейна» у вузлі передбачені два кріпильні отвори з заглибленнями.

Основні конструкторські бази деталі - два платики 35х60мм.

Допоміжні бази деталі - це два циліндричних кріпильних отвори 13мм, внутрішня циліндрична поверхня 42Н9(+0,062), шпонковий паз, дві фаски 120_ (внутрішня та зовнішня), два торці (правий та лівий).

Кріпильні поверхні - два ступінчастих отвори 26.

Вільна поверхня - 65; 26,2 та два ребра жорсткості.

Основна конструкторська база 35х60 повинна оброблена згідно 10 квалітету, та має шорсткість Ra = 3,2 мкм.

Інші поверхні, що слугують допоміжними конструкторськими базами мають такі характеристики: внутрішня циліндрична поверхня 42Н9(+0,062) повинна бути оброблена по 9 квалітету з шорсткістю Rа = 1,6 мкм; шпонковий паз повинен бути оброблений згідно 10 квалітету з шорсткістю Ra = 3,2 мкм; дві фаски 120_ (внутрішня та зовнішня) повинні бути оброблені згідно 14 квалітету з шорсткістю Ra = 6,3 мкм та Ra = 3,2; два торці (правий та лівий) повинні бути оброблені згідно 14 квалітету з шорсткістю Ra = 6,3 мкм.

Рисунок 3.1 - Ескіз деталі «Кронштейн»

Поставлені вимоги щодо відносного розташування поверхонь:

- паралельність осі поверхні 42Н9(+0,062) відносно бази В;

- симетричність шпонкової поверхні 16 D10() відносно бази Б;

- симетричність пазу 28Н14 відносно бази Б.

Квалітети точності та шорсткість оброблюваних поверхонь забезпечуються при застосуванні верстатів з числовим програмним керуванням, відповідних методів обробки та кількості переходів. Відносне розташування поверхонь може бути забезпечене за рахунок застосування відповідних схем базування при механічній обробці та правильної організації змісту операцій.

1.1.3 Загальний огляд існуючих технологічних процесів виготовлення виробу типу «Кронштейн Ж7-УДН-20В.00.025»

Розробка ТП механічної обробки виконується на основі принципів «Єдиної системи підвищення виробництва» ЄСТПП ГОСТ 14.201-73.

Технологічний процес механічної обробки деталі «Кронштейн Ж7-УДН-20В.00.025» розробляється на основі типових або групових ТП обробки подібних деталей в залежності від типу виробництва.

Використовуючи довідникові дані, наведемо існуючі схеми маршруту обробки досліджуваної деталі у вигляді таблиць 1.1 та 1.2 [4].

В якості першого технологічних процесу оберемо обробку деталі “Корпус”, що є подібою до заданої деталі. Робоче креслення зображене на рисунку 1.1 [4].

Рисунок 1.2 - Креслення деталі типу «Корпус»



Таблиця 1.1 - Маршрут механічної обробки деталі типу «Корпус»

Опе-рація	Зміст або найменування операції	Верстат, обладнання	Оснащення
005	Лиття
010	Обрубка та очищення виливка
015	Фрезерувати площину основи остаточно. Свердлити чотири отвори 13 остаточно. Фрезерувати площину бобики 20 остаточно, свердлити і нарізати різьбу М101-7Н в одному отворі остаточно. Фрезерувати торець 102, витримуючи розмір 230	Багатоцільовий з ЧПК і інструментальним магазином ИР500МФ4	Наладка УСПО (УПВО)
Опе-рація	Зміст або найменування операції	Верстат, обладнання	Оснащення
015	остаточно. Розточити виточки 80Н7; 90Н13 і фаску 145 остаточно. Фрезерувати канавку b=2,20,5 остаточно. Повернути стіл на 180. Розточити виточки 80Н7; 90Н13 і фаску 145 остаточно. Фрезерувати канавку 2,20,5 остаточно	Багатоцільовий з ЧПК і інструментальним магазином ИР500МФ4	Наладка УСПО (УПВО)
020	Притупити гострі кромки	Верстак
025	Технічний контроль
030	Нанесення антикорозійного покриття

Розглянемо другий варіант існуючого маршруту механічної обробки.

Таблиця 1.2 - Маршрут механічної обробки деталі типу «Кронштейн».

№ оп.	Найменування операції та зміст переходів механічної обробки	Ескіз обробки	Обладнання, модель
005	Вертикально-фрезерна з ЧПК: 1. Встановити заготовку. 2. Фрезерувати площину 1 попередньо. 3. Фрезерувати площину 1 остаточно. 4. Розточити два отвори 2. 5. Розвернути два отвори 2 попередньо. 6. Розвернути два отвори 2 остаточно. 7. Зняти заготовку.		Вертикально- -фрезерний верстат з ЧПК 6Р13РФЗ
010	Комбінована: 1. Встановити заготовку. 2. Фрезерувати торець 1 однократно. 3. Фрезерувати торець 5 однократно. 4. Розточити отвір 3 попередньо. 5. Розточити отвір 3 попередньо. 6. Фрезерувати фаску 5 остаточно, фаску 2 попередньо. 7. Фрезерувати фаску 2 остаточно. 8. Розточити отвір 3 остаточно. 9. Зняти заготовку.		Верстат багато-цільовий ЛТ260МФ3
№ оп.	Найменування операції та зміст переходів механічної обробки	Ескіз обробки	Обладнання, модель
015	Вертикально-фрезерна з ЧПК: 1. Встановити заготовку. 2. Фрезерувати площину 1 однократно. 3. Фрезерувати паз 2 однократно. 4. Фрезерувати паз 3 однократно. 5. Фрезерувати два заглиблення 4 в отворах. 6. Зняти деталь.		Вертикально- -фрезерний верстат з ЧПК 6Р13РФЗ

Обладнання, що використовується в даних прикладах маршрутів механічної обробки є досить сучасним та дає можливість обробити необхідні поверхні досліджуваної деталі з заданою точністю. Основним недоліком другого технологічного процесу є фрезерна обробка на операції 010, що підвищує основний час обробки та собівартість, а також використання спеціального верстатного пристосування.

1.1.4 Вибір та критичний аналіз базового технологічного процесу виготовлення виробу

Аналізуючи вказані в попередньому пункті маршрути механічної обробки, за базовий обираємо другий варіант (таблиця 1.2), так як оброблювана деталь має найбільш схожу конфігурацію та параметри точності та шорсткості.

На першій операції (005) обробляються базові поверхні (площина 1 та два отвори 13H18) які в подальшому будуть служити технологічними базами. Базування заготовки здійснюється по необробленим чорновим базам одноразово для того щоб уникнути похибки базування на подальших операціях. Недоліком виконуваної операції є ускладненість встановлення заготовки у верстатне пристосування через складну конфігурацію.

На другій операції (010) після обробки базових поверхонь здійснюється фрезерна обробка всіх зовнішніх і внутрішніх поверхонь деталі відповідно заданих параметрів точності та шорсткості. Недоліком даної операції є фрезерна обробка яка у порівнянні з токарною є дорожчою та час обробки значно більший.

На третій операції (015) виконується фрезерна обробка пазів та двох заглиблень під кріпильні елементи.

1.1.5 Сучасні досягнення та шляхи розробки технологічного процесу

Сучасні досягнення в галузі технології, обладнання та оснастки при виготовленні подібних виробів.

Серійне виробництво, в якому випускається до 80% загальної продукції, характеризується великими затратами робочого часу на виконання допоміжних операцій. Основним напрямком скорочення цих затрат є автоматизація виробничих процесів за рахунок використання верстатів з числовим програмним керуванням (ЧПК). На цих верстатах досягається висока ступінь автоматизації обробки і можливість їх швидкого переналагоджування на обробку будь-якої іншої деталі в межах технічних характеристик.

Ефективність застосування верстатів з ЧПК виражається в:

підвищенні точності розмірів і форми оброблюваних заготовок;

підвищенні продуктивності обробки в кілька разів;

зниженні собівартості обробки;

значному зниженні потреб у висококваліфікованих верстатниках.

В сучасному виробництві досить часто виникає необхідність оновлювати вироби, що випускаються, розробляти нові технологічні процеси механічної обробки,що пов'язано зі значними витратами на підготовку до виробництва.

Велику роль у вдосконаленні виробництва машин відіграють пристосування різного роду. Впровадження прогресивних верстатних пристосувань сприяє підвищенню продуктивності і точності обробки, збирання та контролю; полегшенню умов праці, скороченню кількості і зниженню необхідної кваліфікації робітників; суворій регламентації тривалості виконуваних операцій; розширенню технологічних можливостей обладнання; підвищенню безпеки праці. Не досить продумані технологічні і конструкторські рішення при створенні пристосувань призводять до збільшення строків підготовки виробництва і зниження його ефективності.

Основні пропозиції щодо побудови технологічних процесів виготовлення виробу.

Базуючись на критичному аналізі прийнятого базового технологічного процесу механічної обробки деталі типу «Кронштейн Ж7-УДН-20В.00.025», розробимо варіант модернізованого технологічного процесу, в якому на 010 замінюємо багатоцільовий верстат з ЧПК (ЛТ260МФ3) на токарно-револьверний верстат з ЧПК (1В340Ф3), а також верстатне пристосування.

Таблиця 1.3 - Модернізований маршрут механічної обробки деталі «Кронштейн»

№ оп.	Найменування операції та зміст переходів механічної обробки	Ескіз обробки	Обладнання, модель
005	Вертикально-фрезерна з ЧПК: 1. Встановити заготовку. 2. Фрезерувати площину 1 попередньо. 3. Фрезерувати площину 1 остаточно. 4. Розточити два отвори 2. 5. Розвернути два отвори 2 попередньо. 6. Розвернути два отвори 2 остаточно. 7. Зняти заготовку.		Вертикально- -фрезерний верстат з ЧПК 6Р13РФЗ
№ оп.	Найменування операції та зміст переходів механічної обробки	Ескіз обробки	Обладнання, модель
010	Токарно-револьверна з ЧПК: 1 установ: 1. Встановити заготовку. 2.Точити торець 1 однократно. 3. Розточити фаску 2 і отвір 3 попередньо. 4. Розточити фаску 2 остаточно і отвір 3 попередньо. 5. Розточити отвір 3 остаточно. 6. Переустановити заготовку на 180_. 2 установ: 7. Точити фаску 4 і торець 5 попередньо. 8. Точити торець 5 і фаску 4 остаточно. 9. Зняти заготовку.		Токарно-револьверний верстат з ЧПК 1В340Ф3
015	Вертикально-фрезерна з ЧПК: 1. Встановити заготовку. 2. Фрезерувати площину 1 однократно. 3. Фрезерувати паз 2 однократно. 4. Фрезерувати паз 3 однократно. 5. Фрезерувати два заглиблення 4 в отворах. 6. Зняти деталь.		Вертикально- -фрезерний верстат з ЧПК 6Р13РФЗ

Перевагами модернізованого маршруту механічної обробки є менша вартість використаного обладнання на операції 010 у порівнянні з базовим, а також заміна фрезерної обробки на цій же операції на токарну, що зменшує час обробки на операцію.

Характеристика дільниці механічної обробки

На підприємстві при базовому варіанті маршруту в умовах середньосерійного виробництва обробку деталі «Кронштейн» ведуть партіями. При детальному проектуванні цехів та дільниць, кількість верстатів визначається по кожному типорозміру обладнання на основі даних про верстатомісткість (Тшт-к).

Кількість верстатів на дільниці при базовому варіанті становить 4 верстати, так як на операції 010 використовується 2 багатоцільових верстати з ЧПК (ЛТ260МФ3).

Таблиця 1.4 - Необхідна кількість верстатів на дільниці при базовому варіанті технологічного процесу механічної обробки деталі «Кронштейн»

№ операції	Назва операцій	Прийнята кількість верстатів Спр.шт.
005	Вертикально-фрезерна з ЧПК	1
010	Багатоцільова з ЧПК	2
015	Вертикально-фрезерна з ЧПК	1

При такій кількості обладнання основна площа дільниці механічної обробки становить 90 м2.

Кількість робітників які працюють при 2-х змінному робочому режимі вказано в таблиці 1.5.

Таблиця 1.5 - Необхідна кількість працюючих для обслуговування дільниці

Працюючі (категорія)	Загальна кількість	Розподіл по професіям	Розподіл по змінам
Основні робітники	8	Фрезерувальники - 8	4 (І зміна); 4(ІІ зміна);
Допоміжні працівники	2	Контролери - 2	1(І зміна); 1(ІІ зміна);
Інженерно-технічні робітники	1	Технологи - 1	1 (І зміна);
Службовці	0,114	Бухгалтер - 0,114 ставки	0,114 (І зміна)
Молодший обслуговуючий персонал	1	Прибиральник - 1	0,1 (І зміна); 0,1 (ІІ зміна)
Загальна кількість	12,114

При використанні модернізованого технологічного процесу обробки деталі «Кронштейн», який відрізняється застосуванням на 010 операції токарно-револьверного верстату 1В340Ф3, що значно скорочує час обробки, при цьому на даній операції використовується 1 верстат який завантажений на 80%, тому це також скорочує два робочих місця у порівнянні з базовим технологічним процесом.

У зв'язку зі зменшенням кількості обладнання, основна площа зменшується на 25 м2, та становить 65 м2.



Таблиця 1.6 - Необхідна кількість верстатів на дільниці при модернізованому варіанті технологічного процесу механічної обробки деталі «Кронштейн»

№ операції	Назва операцій	Прийнята кількість верстатів Спр.шт.
005	Вертикально-фрезерна з ЧПК	1
010	Токарно-револьверна з ЧПК	1
015	Вертикально-фрезерна з ЧПК	1

Таблиця 1.5 - Необхідна кількість працюючих для обслуговування дільниці

Працюючі (категорія)	Загальна кількість	Розподіл по професіям	Розподіл по змінам
Основні робітники	6	Токарі - 2	1 (І зміна); 1(ІІ зміна);
		Фрезерувальники - 4	2 (І зміна); 2(ІІ зміна);
Допоміжні працівники	2	Контролери - 2	1(І зміна); 1(ІІ зміна);
Інженерно-технічні робітники	1	Технологи - 1	1 (І зміна);
Службовці	0,114	Бухгалтер - 0,114 ставки на дільниці	0,114 (І зміна)
Молодший обслуговуючий персонал	1	Прибиральник - 1	0,1 (І зміна); 0,1 (ІІ зміна)
Загальна кількість	10,114

1.1.6 Прогнозування величини попиту та визначення конкурентів

В нашому випадку досліджувана деталь «Кронштейн» є одним із елементів вузла «Лінійна каретка», а тому даний виріб не може бути реалізований на ринку самостійно.

1.1.7 Цінова політика виробника стосовно випускаємої продукції

Ціна кінцевого продукту (деталь «Кронштейн») не може бути змінена у вищу сторону в зв'язку з тим, що незмінними залишаються показники якості продукту, які цікавлять споживача. Впровадження модернізованого технологічного процесу дозволить зменшити собівартість виготовлення деталі типу «Кронштейн», тому у випадку конкурентного ринкового середовища є можливість встановити нижчу ціну, якщо це буде відповідати ринковій стратегії підприємства. На даному етапі залишаємо ціну яка була встановлена раніше - 65 грн./шт.

1.1.8 Економічна доцільність розробки або модернізація технологічного процесу виготовлення виробу

Визначення величини зменшення собівартості одиниці продукції

Зменшення собівартості одиниці продукції ДS при модернізації технологічного процесу можна спрогнозувати таким спрощеним методом, яким є метод питомої ваги. Цей метод застосовується тоді, коли є можливість зменшити одну із прямих витрат (наприклад, зменшити витрати на матеріали, комплектуючі, заробітну плату, тощо) і коли відома питома вага даної статті витрат в собівартості.

Зменшення собівартості одиниці продукції можливо спрогнозувати за формулою:

де BiA - витрати однієї із статей прямих витрат в одиниці продукції-аналогу,

BiA = 25,6 грн.;

BiH - витрати за і-ю статтею калькуляції для продукції, яка буде виготовлятись за новим технологічним процесом, BiH = 23,4 грн.;

kiA - частка і-ї статті витрат у собівартості продукції-аналога, kiA = 0,5…0,7.

(грн.).



Визначення величини додаткових капітальних вкладень

Величину додаткових капітальних вкладень ДK можна спрогнозувати за формулою:

, [грн.] (2)

де 2…4 - коефіцієнт, який враховує витрати на проектування, оренду приміщень, тощо;

Вобл. - вартість обладнання, яке необхідно придбати для впровадження нового технологічного процесу.

Для модернізованого технологічного процесу необхідно придбати верстат моделі 1В340Ф30:

Таблиця 1.6 - Таблиця вартості необхідного обладнання

Найменування обладнання	Ціна, грн.	Кількість	Вартість, грн.
Токарний-револьверний з ЧПК 1В340Ф30	350000	1	350000
Всього:	350000

(грн.)

Визначення терміну окупності модернізованого технологічного процесу

Розрахуємо термін окупності нового технологічного процесу та порівняємо його з нормативними. Якщо існуючий технологічний процес вдосконалюється (модернізується), внаслідок чого з'являється вдосконалений технологічний процес, то в цьому випадку ведеться розрахунок додаткових капітальних вкладень (?К)

на модернізацію технологічного процесу, а також зменшення собівартості одиниці продукції (?S), що буде виготовлятися на модернізованому технологічному процесі в порівнянні із базовим.

Механізм співставлень додаткових капітальних вкладень та економії на собівартості продукції зводиться до розрахунку терміну окупності додаткових капітальних вкладень:

[років] (3)

де Nr - обсяг виробництва нової продукції за рік при застосуванні нового, модерні-

зованого технологічного процесу, Nr = 15000 шт.

(років).

Висновки

На основі проведеного техніко-економічного аналізу можна зробити висновок про те, що дана розробка є перспективною для впровадження у відповідне виробництво як з технічної, так і з економічної точки зору, бо вона має можливість виготовляти продукцію за нижчою собівартістю, ніж базовий аналог, що є хорошим показником для подальшого розвитку підприємства.



2. РОЗРАХУНОК ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙНОГО РІШЕННЯ

2.1 Розрахунок кошторису капітальних витрат на розробку нового технологічного процесу деталі типу «Фланець Ф-09»

Капітальні вкладення на розробку нового технологічного процесу К, в загальному випадку, складаються з відповідних витрат і розраховують за такою формулою:

,

де Зп - основна заробітна плата розробників, грн.;

Здод - додаткова заробітна плата розробників, грн.;

Зн - нарахування на заробітну плату розробників, грн.;

Вбуд - вартість будівлі, що її займає дільниця, грн.;

Вобл - початкова вартість технологічного обладнання, грн.;

Втр - початкова вартість транспортних засобів, грн.;

Восн - початкова вартість інструменту, оснащення великої вартості, вимірювальних та регулювальних приладів, грн.;

Вінв - вартість виробничого та господарчого інвентарю, грн.;

Впу -- вартість програм управління, грн.;

Впв -передвиробничі витрати, грн.;

Воз - вартість оборотних засобів, грн

2.1.1 Основна заробітна плата розробників

До фонду основної заробітної плати розробників належать виплати, які плануються і включаються у фактичну собівартість проведення досліджень:

- заробітна плата, нарахована за виконану роботу (відпрацьований час) за відрядними розцінками, тарифними ставками, посадовими окладами;

- надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених законодавством тощо.

Витрати на основну заробітну плату розробників (Зо) розраховують за формулою:

,

де - кількість посад розробників залучених до процесу досліджень;

- місячний посадовий оклад конкретного розробника, грн.;

- число днів роботи конкретного розробника, грн.;

- середнє число робочих днів в місяці, Тр=21 ...23 дні.

Таблиця 2.1 - Основна заробітна плата робітників, грн.

№ п/п	Найменування посади	Місячний посадовий оклад, грн	Оплата за робочий день, грн	Число днів роботи	Витрати на заробітну плату
1.	Керівник проекту	4700	213,63	15	3204,54
2.	Інженер-технолог	3200	145,45	20	2909,1
3.	Інженер-конструктор	3200	145,45	10	1454,55
5.	Всього	7568,19

2.1.2 Додаткова заробітна плата розробників

До фонду додаткової заробітної плати належать виплати, які плануються і включаються у фактичну собівартість проведення досліджень або розробки:

- премії за сприяння винахідництву та раціоналізації, за створення, освоєння та впровадження нової техніки, за введення в дію в термін і достроково виробничих потужностей тощо;

- одноразові заохочення (за виконання особливо важливих виробничих завдань);

- премії керівникам, спеціалістам та іншим службовцям за виробничі результати.

Додаткову заробітну платурозраховуємо, як 10 - 12 % від від основної заробітної плати робітників:

,

де Ндод - норма нарахування додаткової заробітної плати.

,

2.1.3 Нарахування на заробітну плату розробників

Нарахування на заробітну плату - платежі юридичних (а в окремих випадках і фізичних) осіб, розмір яких встановлюється у відсотках від суми основної заробітної плати та додаткової заробітної плати. Такимиплатанами є: відрахування до пенсійного фонду; відрахування до фонду соціального страхування; відрахування до фонду зайнятості населення; відрахування на медичне страхування робочих і службовців. Конкретні розміри відрахувань встановлюються нормативними актами.Нарахування на заробітну плату розробників 3н розраховується як 36,76...49,7 % від суми основної та додаткової заробітної плати розробників за формулою:

,

де Нт - норма нарахування на заробітну плату розробників.

= (7568,19+ ) 0,4= 3390,55 (грн.)

2.1.4 Вартість будівлі, що її займає дільниця

Для розрахунку вартості будівлі визначають склад виробничих та невиробничих приміщень необхідних для реалізації виробничого процесу.

Вартість приміщень розраховують, виходячи із приблизної вартості 1 м3 будівлі. Приблизна вартість 1 м3приміщень складає: 800... 1000 грн. при цьому в вартість включені витрати на санітарно-технічне обладнання, мережі промислових проводок, а також на проектування та підготовку майданчика.

Загальна площа виробничої дільниці складається з площі зайнятої основним обладнанням, площі допоміжних приміщень та площі адміністративних приміщень і розраховують за формулою:

,

Розмір площі, зайнятої основним обладнанням, розраховують за формулою: конкурент кошторис капітальний собівартість

,

де - площа, яку займає одиниця основного обладнання, м2;

- прийнята кількість одиниць основного обладнання відповідного найменування, яке встановлене на дільниці, шт.

- кількість найменувань основного обладнання встановленого на дільниці.

Таблиця 2.2 - Площі, зайнятої основним обладнанням

№	Найменування обладнання	Плоша основного обладнання, м2	Кількість, шт.	Загальна плоша, м2
1	Токарний-револьверний з ЧПК 1В340Ф30	25	2	50
2	Вертикально-свердлильний з ЧПК ГФ2171МФ3	35	1	35
3	Кругло шліфувальний з ЧПК 3У10МАФ10	25	1	25
4	Внутрі-шліфувальний з ЧПК 3М225ВФ2	25	1	25
Всього	135

Площа допоміжних приміщень, проїздів і проходів () складає 25...30% площі зайнятої основним обладнанням і розраховується за формулою:

,

,

Площа адміністративних приміщень () складає 20...25% площі зайнятої основним обладнанням і розраховується за формулою:

,

,

,

Так як в нас є вільні не приміщення то ми можемо переобладнати і використовувати в якості дільниці.

,

де Цпл - приблизна вартість 1 м2 приблизна вартість переобладнання 1 м власних приміщень (200... 1000 грн./кв.м).

,

2.1.5 Початкова вартість технологічного обладнання

Вартість обладнання визначається за прейскурантом гуртових цін на металорізальні верстати або за даними базового підприємства за відпускними і договірними цінами. До балансової вартості обладнання окрім прейскурантної вартості верстатів входять витрати на їх транспортування і монтаж на дільниці, ці витрати приймаються в розмірі 10…12% від вартості обладнання.

Балансову вартість нового обладнання розраховують за формулою:

,

де - ціна придбання одиниці обладнання даного виду, мар ки, гр н.;

- пр ийнята кількість одиниць обладнання відповідного найменування, які встановлені на дільниці, шт.;

- коефіцієнт, що ураховує доставку, монтаж, налагодження обладнання тощо, ( = 1,10…1,12;);

- кількість найменувань обладнання встановленого на дільниці.

Таблиця 2.2 - Зведені витрати па обладнання

№	Найменування обладнання	Ціна, грн	Кількість	Вартість, грн	Примітка
1	Токарний-револьверний з ЧПК 1В340Ф30	350000	2	700000	К = 1,1
2	Вертикально-свердлильний з ЧПК ГФ2171МФ3	500000	1	500000
3	Кругло шліфувальний з ЧПК 3У10МАФ10	220000	1	220000
4	Внутрі-шліфувальний з ЧПК 3М225ВФ2	250000	1	250000
Всього	1670000	1837000

2.1.6 Початкова вартість транспортних засобів

Балансову вартість транспортних засобів, якщо вони додатково закуповуються для організації технологічного процесу, розраховують за формулою

,



де - ціна придбання транспортного засобу даного виду, марки, грн.;

- кількість одиниць транспортних засобів відповідного найменування, шт.;

- коефіцієнт, що вр аховує доставку, налагодження тр анспортних засобів тощо, ( = 1... 1,1);

- кількість найменувань транспортних засобів.

Таблиця 2.3 - Зведені витрати на транспорт

№	Найменування обладнання	Ціна, грн	Кількість	Вартість, грн	Примітка
1	Вантажний візок	2530	1	2530	К = 1
Всього	2530	2530

2.1.7 Початкова вартість інструменту, оснащення великої вартості вимірювальних тарегулювальних приладів

Загалом витрати на інструмент і інше технологічне оснащення складають від 5 до 30% вартості обладнання, їх питома вага в собівартості продукції, що випускається, від 1,5 до 15%; причому ці витрати тим вищі, чим вища серійність виробництва.

До інструменту відноситься нормалізований і спеціальний виробничий інструмент, включаючи контрольно-вимірювальний, ріжучий, ударний, слюсарно-монтажний, допоміжний і інший, а також пристосування, моделі, прес-форми і інші пристрої і механізми, використані для забезпечення технологічних процесів.

При укрупнених розрахунках витрати на інструмент і інше технологічне оснащення приймаються у відсотках від вартості основного технологічного обладнання і складають у серійному виробництві загального машинобудування - 10…15%;

Вартість інструментів і технологічного оснащення (Вто) розраховують за формулою:



,

де - балансова вартість обладнання, грн.;

- нормативний відсоток витрат в залежності від типу виробництва.

,

Вартість оснастки великої вартості (Вовв) становить 20…30% вартості інструменту і технологічного оснащення, і розраховується за формулою:

,

.

Вартість контрольно-вимірювальних і регулювальних приладів(Вквп), не закріплених за окремими робочими місцями і обслуговуючих одночасно всю дільницю, встановлюють пропорційно вартості інструменту і технологічного оснащення в межах 6...12% та розраховують за формулою:

,

,

Загальна вартість інструменту, оснащення великої вартості,вимірювальних та регулювальних приладів (Восн) визначається за формулою:

,

,



2.1.8 Вартість виробничого та господарчого інвентарю

До виробничого інвентарю підприємства відносяться предмети, безпосередньо не використовувані у виробничому процесі, але сприяючі його здійсненню: стелажі, шафи і сейфи для зберігання матеріалів, напівфабрикатів і готових виробів, приймальні столики, стільці для оснащення робочих місць, тара для металевих відходів і обтирального матеріалу, столи під прилади і інші аналогічні за призначенням предмети, а також первинний комплект оборотної тари для внутрішньо- і міжцехових перевезень заготовок, деталей і вузлів (контейнери, піддони тощо).

До господарчого інвентарю виробничих будівель відносяться предмети обладнання конторських і побутових приміщень дільниць і цехів, предмети, необхідні для забезпечення нормальних умов праці у виробничих приміщеннях (шафи і сейфи для зберігання документів, письмові столи, стільці, вішалки, шафи для одягу, засоби для прибирання приміщень, урни для сміття тощо), а також протипожежний інвентар (шланги, вогнегасники, відра тощо), засоби безпеки (гумові килимки, боти, чоботи тощо) і засоби оргтехніки.

Вкладення у виробничий і господарчий інвентар визначаються за такими укрупненими нормативами: для виробничого інвентарю 1,5...5% від вартості основного обладнання, для господарчого інвентарю 1200...1500 грн. на одного робітника (основного і допоміжного).

Тоді вартість виробничого інвентарю розраховується за формулою:

,

,

а вартість господарчого інвентарю розраховується за формулою:

,



де ЧП - загальна чисельність основних і допоміжних працівників.

,

Загальну вартість виробничого та господарчого інвентарю (Вінв) розраховують за формулою:

,

,

2.1.9 Вартість програм управління

Вартість програм управління для обладнання з ЧПУ (Впу) становить

5…10% вартості основного технологічного обладнання з ЧПУ і розраховується за формулою:

,

,

2.1.10 Величина передвиробничих витрат

Передвиробничі витрати - це частина одноразових витрат, що пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва, організацією робіт для випуску нової продукції, запровадженням прогресивної технології, освоєнням нових підприємств, виробництв, цехів та аґреґатів (пускові витрати).

Величина передвиробничих витрат (Впв) становить 10…15% сумарної вартості основного технологічного обладнання та транспортних засобів, які використовуються на виробництві, і розраховується за формулою:

,

,



Таблиця 2.3 - Зведені витрати на інструмент

Найменування інтструмента	Кількість	Ціна, грн	Вартість(Вінстр), грн	Примітка
Прохідний різець	15	34	525	1,1
Фасочний різець	5	25	125
Канавочний різець	10	45	450
Свердло спіральне	15	14	210
Зенкер	15	45	675
Абразивний круг	4	40	160
Всього:	2145	2359,5

Капітальні вкладення на розробку нового технологічного процесу К становить

,

2.2 Розрахунок виробничої собівартості виготовлення одиниці продукції

До виробничої собівартості продукції включаються: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, загально виробничі витрати, які поділяються на змінні та постійні. Постійні загально виробничі витрати поділяються в свою чергу на розподілені та нерозподілені.

Розрахунок виробничої собівартості одиниці продукції передбачає визначення таких статей витрат:

1.Витрати на матеріали розраховуються по кожному виду матеріалів за формулою:

,

Де, - витрати матеріалу і-го найменування, кг (гр),

Ці - вартість матеріалу і-го найменування, грн./кг.,

- коефіцієнт транспортних витрат, К = 1,1 - 1,15.

Ві - маса відходів і-го найменування, кг (гр.),

- ціна відходів і-го найменування, грн./кг,

n - кількість видів матеріалів.

Таблиця 2.4 - Зведені витрати на матеріали.

Найменування матеріалу, марка, тип, сорт	Ціна за 1 кг, грн.	Витрачено, кг	Величина відходів, кг	Ціна відходів, грн../кг	Вартість витраченого матеріалу, грн.
Сталь 45	15,3	26	1,35	1,8	395,37

2.Витрати на комплектуючі та напівфабрикати комплектуючі та напівфабрикати для модернізації технологічного процесу відновлення деталі «Фланець» відсутні.

3. Витрати на силову електроенергію:

Електрична енергія на дільниці витрачається на живлення електродвигунів, електронагрівальних приладів, які використовуються при виготовленні продукції, апаратури. Силова електроенергія для виробничих цілей залежить від потужності обладнання, що використовується

Витрати на силову електроенергію розраховують за формулою:

,

Де, - вартість 1 кВт-год. електроенергії. В ? 0,70 грн./кВт;

- - встановлена потужність обладнання на визначеній і-й

технологічній операції, кВт;

- тривалість роботи обладнання на визначеній і-й технологічній операції при виготовленні одного виробу, год,

- коефіцієнт використання потужності; Кп < 1.

Витрати на електроенергію, потужність обладнання та тривалість роботи обладнання заносимо до таблиці 2.5

Таблиця 2.5 - Витрати на електроенергію

Обладнання	Встановлена потужність, кВт	Фактична кількість годин роботи	Сума,грн
Токарний-револьверний з ЧПК 1В340Ф30	22,33	0,39	6,09
Вертикально-свердлильний з ЧПК ГФ2171МФ3	18	0,27	3,40
Кругло шліфувальний з ЧПК 3У10МАФ10	4,5	0,045	0,14
Внутрі-шліфувальний з ЧПК 3М225ВФ2	6,1	0,027	0,12
Всього	9,75

4. Витрати на основну заробітну плату робітників (Зр) розраховуються на основі норм часу, які необхідні для виконання технологічних операцій по відновленню одного виробу:

,

де, - норма часу (трудомісткість) на виконання технологічної операції, годин;

- число робіт по видах та розрядах;

- коефіцієнт співвідношень, який установлений в даний час Генеральною тарифною угодою між Урядом України і профспілками. Кс =1,25- 1,5.

погодинна тарифна ставка робітника відповідного розряду, який виконує відповідну технологічну операцію, грн./год.

визначається за формулою:

,



де: - мінімальна місячна оплата праці, грн. Мн = 1218 грн.

тарифний коефіцієнт робітника відповідного розряду;

- число робочих днів в місяці. Приблизно Тр = 21 - 23 дні;

Тзм - тривалість зміни, Тзм = 8 годин.

С(4р) = (12181,5) / (228) = 10,38 (грн).

Розрахунки вносимо до таблиці 2.6

Таблиця 2.6 - Зведені витрати на заробітну плату.

Обладнання	Трудомісткість н-годин	Розряд роботи	Погодина тарифна ставка	Велечина оплати,грн	ПриміткаКс =1,5
Токарний-револьверний з ЧПК 1В340Ф30	0,39	4	10,38	4,05	6,07
Вертикально-свердлильний з ЧПК ГФ2171МФ3	0,27	4	10,38	2,8	4,2
Кругло шліфувальний з ЧПК 3У10МАФ10	0,045	4	10,38	0,47	0,7
Внутрі-шліфувальний з ЧПК 3М225ВФ2	0,027	4	10,38	0,28	0,42
Всього	11,39

5. Додаткова заробітна плата робітників.

Розраховується як 10-П2% від основної заробітної плати робітників:

Зд = 11,39? 0,1 =1,14 (грн.).

6. Нарахування на заробітну плату робітників.

Нарахування на заробітну плату складали 42 % від суми основної та додаткової заробітної плати.



Нз = (11,39+1,14)?0,42 = 5,26 (грн.)

7. Загальновиробничі статті витрат.

Величину загальновиробничих витрат в розрахунку на одиницю продукції можна розрахувати за нормативами відносно до основної заробітної плати основних робітників, які виготовляють цю продукцію.

Загальновиробничі витрати (в відсотках до основної заробітної плати основних робітників) для механічного устаткування складають 250 ... 280%. Приймемо 250 %. Тоді:

ЗВ = 11,39? 250% / 100% = 28,58 грн.

8. Сума всіх попередніх статей утворює виробничу собівартість відновлення одиниці продукції:

Таблиця 2.7 - Собівартість виготовлення виробу

Стаття витрат	Умовне позначення	Сума, грн.	Примітка
І.Витрати на матеріали на одиницю продукції, грн.	М	395,37
2. Витрати на силову електроенергію, грн.	Ве	9,75
3. Витрати на основну заробітну плату робітників, грн.	Зр	11,39
4. Витрати на додаткову заробітну плату робітників, грн.	Здод	1,14
5. Витрати на нарахування на заробітну плату робітників, грн.	Зн	5,26
6. Загальновиробничі витрати, грн.	Взаг	28,5
Всього	Sв	300,61

2.3 Розрахунок ціни реалізації виробу

2.3.1 Нижня межа ціни

Нижня межа ціни (Цнмр) захищає інтереси виробника продукції і передбачає, що ціна повинна покрити витрати виробника, які пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції, і має забезпечити рівень рентабельності не нижче того, що має підприємство при виробництві вже освоєної продукції.

Ціна реалізації виробу в цьому випадку розраховується за формулою

,

Де, - повна собівартість виробу;

- норматив рентабельності, узгоджений із замовником або установлений державою, %, р = 20%;

- ставка податка на додану вартість, % ( = 20 %).

,

Необхідність врахування податку на додану вартість виникає у зв'язку з тим, що коли буде встановлюватись верхня межа ціни, а потім договірна ціна, то ціна базового виробу зазвичай містить цей податок.

2.4 Розрахунок величини чистого прибутку

Прибуток - це та частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення йото матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування. Він служить джерелом сплати податків. Враховуючи значення прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання йото величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні.

Для розрахунку величини чистого прибутку, який ми можемо отримати за рік, використаємо формулу:

,

де Цдог - договірна ціна реалізації виробу, грн.;

М - вартість матеріальних ресурсів, які були придбані виробником

для виготовлення одиниці виробу, грн.;

Sв - виробнича собівартість виробу, грн.;

f- зустрічна ставка податку на додану вартість,/=16,67% ;

h- ставка податку на прибуток, %, h=13%;

q - норматив, який визначає величину адміністративних витрат,

витрат на збут та інші операційні витрати, %; q=5 ... 10%;

N -число виробів, які планується реалізувати за рік, шт.

,

2.5 Оцінювання економічної ефективності інноваційних рішень

При оцінці ефективності інноваційних проектів передбачається розрахунок таких важливих показників, як:

- чистий дисконтований дохід (інтегральний ефект);

- внутрішня норма дохідності (прибутковості);

- термін окупності.

2.5.1 Розрахунок чистого дисконтованого доходу

Якщо проект або розробка передбачає одноразові капітальні (інвестиційні) вкладення, то NPV можна визначити за формулою:

,

де - прибуток отриманий від реалізації відповідної кількості нової продукції у -му році функціонування проекту, грн.; (=грн.);

К - величина капітальних вкладень у розробку інноваційного рішення (проект), грн.; (К= грн.);

- норма дисконту, величина якої залежить від рівня ризику, рівня банківської ставки по вкладам, рівня інфляції;( = 0.2);

- термін протягом якого продукція реалізовуватиметься на ринку (термін функціонування проекту), років;( = 5 років);

- відповідний рік функціонування проекту, в якому очікується прибуток, грн..

Проведемо розрахунки згідно формули:

,

Величина чистого дисконтованого доходу = грн., що свідчить про доцільність модернізації.

2.5.2 Розрахунок внутрішньої норми доходності

Зміст цього показника полягає в тому, що інвесторові необхідно зрівняти отримане значення IRR із ціною джерела фінансових ресурсів певного інвестиційного проекту.

Мінімальне можливе значення внутрішньої норми доходності проекту IRRMINрозраховується такою формулою:

,

- амортизаційні відрахування у t-му році функціонування проекту на обладнання, яке безпосередньо було використано для розробки інноваційного рішення, грн.;

К - величина капітальних вкладень у розробку інноваційного рішення (проект), грн.;

- термін протягом якого продукція реалізовуватиметься на ринку (термін функціонування проекту), років;

t - відповідний рік функціонування проекту, в якому очікується прибуток, грн.

Рекомендується відбирати такі інноваційні проекти, внутрішня норма дохідності яких не нижча 15%.

Проведемо розрахунок внутрішньої норми доходності.

,

Внутрішня норма доходності складає 0,17, або 17%, що є достатнім для зацікавленості інвестора.

2.5.3 Розрахунок терміну окупності капітальних вкладень

Термін окупності капітальних вкладень (або додаткових капітальних вкладень) розраховується за формулою:

,

Де, К - величина капітальних вкладень для розробки нової технологіїгрн.,

- величина додаткових капітальних вкладень для модернізації технології, грн..;

А - амортизаційні відрахування, грн

П - прибуток, отриманий виробником за 1 рік продажу продукції, виробленої з застосуванням нового технологічного процесу, грн..

,

Термін окупності модернізованого технологічного процесу складає 0,84 роки, що менше нормативного терміну окупності, який складає 2-3 років, отже модернізований процес відновлення деталі типу «Фланець Ф-09» є доцільним.



ВИСНОВКИ

В результаті проведених досліджень було здійснено економічне обгрунтування доцільності модернізації технологічного процесу відновлення деталі «Фланець Ф-09»

Розглянувши різні методи відновлення та врахувавши їхні позитивні та негативні сторони можна зробити висновок - як метод, що дозволить розв'язати поставлену задачу по відновленню деталі «Фланець Ф-09».

Метод задовольняє наступними параметрами: стабільність якості всієї поверхні; збереження цілості волокон металу; низькі параметри шорсткості для пари тертя; висока продуктивність методу при низькій вартості; використання універсального обладнання, відсутність трудомістких технологічних операцій.

Використання модернізованого технологічного процесу на підприємстві дозволить отримати позитивний економічний ефект.

Впровадження модернізованого технологічного процесу потребує від інвестора грн. капітальних вкладень. Прибуток за рік виробника складе грн.

При оцінці ефективності інноваційного проекту отримані такі важливих показників, як:

- чистий дисконтований дохід (інтегральний ефект) грн.;

- внутрішня норма дохідності (прибутковості) 17%;

- термін окупності 2,3 рокуи.

Отримані показники свідчать про високий рівень дохідності для інвестора і підтверджують доцільність впровадження технологічного пронесу відновлення деталі типу «Фланець Ф-09».



ЛІТЕРАТУРА

1. Васильков В. Г. Організація виробництва: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003.-524 с.

2. Дудар Т. Г., Мельниченко В. В. Інноваційний менеджмент: Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2009. -- 256 с.

3. Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995, № 108/95-ВР.

4. Ілляшенко С. М. Інноваційний менеджмент : Підручник. - Суми : ВТД «Університетська книга», 2010. - 334 с.

5. Козловський В. О., Лесько О. И. Інноваційний менеджмент. Практикум. - Вінниця: ВИТУ, 2006. - 166 с.

6. Козловський В. О. Техніко-екопомічні обгрунтування та економічні розрахунки в дипломних проектах і роботах. Навчальний посібник. / В. О. Козловський - Вінниця: ВДТУ, 2003. - 75 с.

7. Краснокутська Н. В. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник. - К.:КНЕУ, 2003.- 504 с.

8. Методичні вказівки до виконання курсової роботи “Організація виробничої діяльності підприємства” з дисципліни “Організація виробництва” для студентів спеціальності “Менеджмент організацій” / Уклад.

9. В. В. Кавецький, В. О. Козловський., вид. 3-те виправл. і доп. - Вінниця: ВНТУ, 2009.-90 с.

10. Методичні вказівки до оформлення курсових проектів (робіт) у Вінницькому національному технічному університеті /Уклад. Г. Л. Лисеико, А. Г. Буда, Р. Р. Обертюх, - Вінниця: ВНТУ, 2006. - 60 с.

11. Оснач О. Ф. Промисловий маркетинг: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.]/О. Ф. Оснач, В. П. Пилипчук, Л. П. Коваленко - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 364 с.

12. Скібіцький О. М. Інноваційний та інвестиційний менеджмент: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / О. М. Скібіцький - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 408 с.

13. Харів П. С. Інноваційна діяльність підприємства та економічна оцінка інноваційних процесів. - Тернопіль: “Економічна думка”, 2003. - 326 с.

14. Шкварчук Л. О. Ціноутворення: Підручник. - К.: Кондор. - 2006. - 460с.

Размещено на Allbest.ru