Стандартні фінансові та неформальні критерії прийняття рішень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стандартні фінансові та неформальні критерії прийняття рішень



1. Принципи та загальний методичний підхід до оцінки ефективності проектних рішень

проектний економічний рішення

В умовах економіки України перехідного періоду теоретичний підхід до оцінки інвестиційних проектів припускає три основні вимоги до методики:

пріоритетність прямих інвестицій (що обумовлено високим рівнем зносу основних виробничих фондів і перевищенням підприємствами гранично припустимих норм забруднення навколишнього середовища);

ефективне використання ресурсів у процесі інвестування (що визначено високим рівнем дефіциту матеріальних і фінансових ресурсів);

облік і зниження ступеня ризику прийняття інвестором правильного рішення про фінансування проекту, що обумовлено високим ступенем ризику господарської діяльності.

Ці вимоги враховуються при оцінці ефективності інвестиційних проектів із погляду інвестора, що працює в умовах економіки перехідного періоду України, в такий спосіб:

пріоритетність прямих інвестицій реалізується орієнтацією на оцінку проектів, що передбачають напрямок інвестицій у розвиток матеріально-технічної бази підприємства;

ефективне використання ресурсів досягається диференціацією проектів по масштабності та їх поетапному проробленню;

облік і зниження ступеня ризику здійснюється шляхом поглибленого системного аналізу інвестиційного проекту.

Розроблений теоретичний підхід покладений в основу запропонованої методики оцінки ефективності інвестиційних проектів в умовах національної економіки перехідного періоду (із погляду інвестора).

Оцінка ефективності інвестиційних проектів із погляду інвестора передбачає наступну логічну схему.

Спочатку інвестор оцінює масштабність проекту. Критерієм такої оцінки служить співвідношення між сумою запитуваних інвестицій і власного капіталу. Тобто інвестор, перед тим, як приступити до експертизи конкретного проекту, відносить його до однієї з груп. Оптимальна класифікація - дрібні, середні і великі проекти.

Дрібні інвестиційні проекти на першому етапі аналізу піддаються попередній експертизі, що обмежується частіше за все звичайним методом експертних оцінок (шляхом заповнення експертних опитувальних листів, що містять перелік критеріїв із установленою їх значимістю). Критеріями добору проектів за допомогою неформальних процедур для інвестора виступають якісні і кількісні показники.

Середні інвестиційні проекти досліджуються більш глибоко. Після попередньої експертизи здійснюється другий етап - проекти піддаються основній експертизі.

Основна експертиза припускає:

оцінку фінансового стана діючого підприємства;

аналіз структури інвестицій;

оцінку загальної вартості інвестицій;

оцінку комерційних аспектів;

оцінку технічних аспектів;

оцінку фінансових аспектів;

розрахунок бюджетної ефективності інвестиційного проекту;

оцінку економічних аспектів:

9) аналіз інституціональних аспектів;

10) оцінку екологічних аспектів;

11) аналіз соціальних аспектів.

Критеріями відбору також служать кількісні та якісні показники. Їх перелік набагато ширше, ніж у попередній експертизі.

Великі проекти після основної експертизи проходять третій етап аналізу - заключну експертизу, основними елементами якої є:

Оцінка проектів за методомі еквівалента впевненості.

Розрахунок ставки прибутку.

Аналіз інтегрального ефекту.

Визначення ризиків.

Формалізований опис невизначеності проектного інвестування.

Розрахунок показників ризику вкладення інвестицій.

Оцінка проектів за допомогою методів аналізу ризику інвестицій.

Укладання анкет експертів-аналітиків і розрахунок рейтингу проектів.

Проведення постаудиту оцінки ефективності інвестиційних проектів.

2. Методика розрахунку основних фінансових критеріїв та їх економічна сутність

Найбільш часто застосовуваними кількісними показниками для оцінювання економічної ефективності інвестиційних проектів є:

співвідношення витрат і вигод;

внутрішня економічна норма рентабельності;

чиста економічна приведена цінність проекту;

тест рентабельності першого року експлуатації проекту;

критерій Бруно;

період окупності витрат проекту;

аналіз крапки беззбитковості;

ефективність витрат (тест ефективності витрат);

модифікована внутрішня ставка рентабельності проекту.

Застосування інших показників, використовуваних у фінансовому аналізі не обгрунтовано через тіньові ціни і зовнішні ефекти. Усі перераховані вище показники - це показники ефективності інвестиційних проектів, а 1, 2, 3, 5 - спеціальні показники економічного аналізу.

Методика розрахунку ряду показників однакова для фінансового й економічного аналізу. Відмінність перебуває в розрахунку грошових потоків.

Співвідношення вигод і витрат це відношення сумарних дисконтованих вигод (В) до сумарних дисконтованих витрат (С) за весь період:

Критерій відбору за цим показником полягає в тому, щоб вибирати всі незалежні проекти з відношенням В/С > 1.

Основне обмеження використання цього показника зв'язано з неможливістю його застосування для альтернативних взаємовиключних проектів. Цей коефіцієнт може давати неправильне ранжирування по перевазі навіть незалежних проектів.

Основна перевага цього показника полягає у швидкому визначенні коефіцієнта, він використовується тільки тоді, коли є обмеження на унікальні і дефіцитні ресурси проекту.

Внутрішня економічна норма рентабельності (IRR) це ставка дисконту, за якою приведені вигоди рівні приведеним витратам:

; ,

де r - (рівень показника внутрішньої ставки, що є еталоном для порівняння.

Критерій відбору за даним показником припускає вибір проекту, якщо ставка r задовольняє приватній ставці.

Внутрішня економічна норма рентабельності проекту виступає як очікуваний рівень прибутковості проекту. Більше він не може бути, а менше - небажаний. Якщо IRR вище вартості коштів, витрачених на фінансування проекту, то залишається надлишок після обслуговування боргу і повернення кредиту, що накручується акціонером. З іншого боку, якщо внутрішня ставка менше вартості капіталу, то вибір такого проекту означає зменшення поточного капіталу акціонерів або активів підприємства. Цю властивість указувати крапку перелому (точка беззбитковості проекту без попереднього і суб'єктивного обгрунтування ставки дисконту) є основною перевагою цього показника комплексної оцінки ефективності проекту. У практичних розрахунках визначення значення цього показника відбувається за формулою визначення NPV методом проб і помилок.

IRR має ряд нестач, що обмежують її використання:

оцінка ефективності нестандартних проектів, що мають кількаразову зміну числа чистих вигод за життєвий цикл, не дозволяє однозначно визначити значення IRR;

при аналізі проектів різного масштабу, об'єму інвестування IRR не завжди погодиться з NPV;

не можна застосовувати IRR для проектів, що є чіткими альтернативами.

Чиста економічна приведена цінність проекту - це поточна вартість прибутків, скоректована на поточну вартість витрат, викликаних його реалізацією; визначається різницею між поточною вартістю майбутніх прибутків і поточної вартості справжніх та майбутніх витрат на здійснення, експлуатацію й технічне обслуговування проекту протягом його терміну служби. В цьому показнику майбутні вигоди, теперішні і майбутні витрати зводяться до єдиного моменту часу шляхом їх дисконтування за одним чинником дисконту):

,



де В_t - повні вигоди в t-й рік;

С_t - повні витрати в t-й рік;

t - відповідний рік проекту;

i - ставка дисконту.

Критерії оцінки проекту методом NPV:

якщо NPV > 0, значить фінансова вартість інвестицій буде більше. Отже, проект привабливий;

якщо NPV < 0, значить фінансова вартість інвестицій нижче. Отже, проект неефективний;

якщо NPV = 0, значить фінансова вартість не змінюється у зв'язку з вкладенням інвестицій. Даний проект байдужний.

Тест рентабельності першого року експлуатації проекту. В багатьох випадках питання про терміни проекту варто ставити колись, чим вирішувати питання про його прийнятність. Критерій прибутку в перший рік експлуатації, норми прибули першого року дозволяють перевірити правильність вибору терміна проекту шляхом визначення чи забезпечують вигоди за перший повний рік експлуатації проекту достатню прибутковість. При цьому чистий прибуток за перший рік дорівнюється з капітальними витратами на проект, включаючи процентний прибуток, загублений за період будівництва або реалізації проекту. Це можна врахувати методом нарахування складних відсотків.

Якщо відношення прибутків до витрат нижче альтернативної вартості капіталу, то проект є привабливим. Якщо це відношення вище, то з проектом запізнилися.

Використання цього показника є першим кроком для повномасштабної перевірки проекту з метою визначення максимального NPV. Рік, коли чистий прибуток уперше забезпечує рентабельність капітальних вкладень, рівну вартості капіталу, збігається з роком, в якому значення NPV уперше стає позитивним.

Важливим аспектом цього показника є його взаємозв'язок із прогнозованою динамікою попиту на товари або послуги проекту. При попиті, що знижується, на послуги і товари проекту цей показник дасть негативну оцінку, хоча за рівнем поточного попиту проект може мати позитивне значення NPV і прийнятну внутрішню ставку рентабельності. При зростаючому попиті на продукцію проекту тест рентабельності не суперечить показникам NPV і внутрішньої норми рентабельності, коректуючи й уточнюючи оптимальні терміни реалізації проекту відповідно до динаміки попиту і зміни цін.

Критерій Бруно (К_(БР)) це коефіцієнт валютної ефективності проекту, що застосовується при аналізі потенціалу проекту, спрямованого на заміщення імпорту в країну або збільшення експорту товарів із країни. Його використання з позиції експортної спрямованості проекту показує чи виправдано експортування або необхідно спожити усередині країни продукт, що є результатом проекту. З позиції заміщення імпорту К_(БР) визначає доцільність внутрішнього виробництва товарів замість їхнього імпорту в країну.

Формула розрахунку К_(БР) для проектів експортного напрямку має наступний вид:

К_(БР) = Д_ЧЕ Ч РОК/ З_ВВ

де Д_ЧЕ чисті експортні прибутки від реалізації проекту у ВКВ за весь життєвий цикл проекту в поточному вимірі з урахуванням тимчасової вартості грошей;

РОК ринковий (тіньовий) обмінний курс основної валюти розрахунків при експорті продуктів проекту;

З_ВВ витрати внутрішнього виробництва по проекті, що оцінюються витратами в національній валюті країни за життєвий цикл проекту, приведені до першого (нульовому) року.

Формула розрахунку критерія Бруно для проектів імпортного напрямку має наступний вид:

К_(БР) = Э_ІВ Ч РОК / З_ВВ,

де Э_ІВ чиста дисконтована до початку реалізації проекту економія іноземної валюти, отриманий від скорочення імпорту за рахунок внутрішнього виробництва даної групи товарів.

Для цього показника застосовуються світові ціни на момент розробки й аналізу проекту.

Критерій відбору за даним показником складається в виборі проектів, що мають експортно-імпортну спрямованість із відношеннями ДО_(БР) ? 1.

Підставою відбору проекту є його валютна привабливість із метою розвитки економічної незалежності і збільшення валютних надходжень від експортних товарів, зроблених усередині країни з ефективним використанням місцевих ресурсів і робочої сили.

Період окупності витрат проекту це період часу відшкодування витрат проекту потоками чистих вигод, що викликані реалізацією цього проекту.

Відбір за цим критерієм означає вибір проектів із мінімальними термінами окупності.

Розрахунок періоду окупності можна робити по номінальним (тобто не враховувати тимчасову вартість грошей) і по дисконтованих потоках чистих вигід.

Аналіз точки беззбитковості проекту визначає мінімальну ціну для продукції проекту, що дає вигоди або максимальну ціну на економічні ресурси проекту, які формують витрати, при яких NPV = 0. Визначені в такий спосіб ціни на групу ресурсів і види продукції проекту є граничними, при яких інвестору проекту байдуже чи продовжувати займатися проектом чи ні. Ці ціни є еталоном порівняння з діючими або прогнозованими ринковими цінами і фактичними витратами виробництва.

За точкою беззбитковості вибирають проект, якщо ціна сприятлива з погляду приватних або суспільних цілей. Прийнятність цін, визначена при аналізі крапки беззбитковості, повинна відповідати двом вимогам:

розрахована беззбиткова ціна на продукцію повинна бути не вище діючої або прогнозованої ринкової ціни на даний вид товару;

ціна на вид економічного ресурсу, що відповідає що забезпечує беззбитковість проекту, повинна бути не нижче діючої.

Недоліком цього показника є велика трудомісткість розрахунків і неоднозначність одержуваних результатів при використанні формули розрахунку NPV.

Тест ефективності витрат застосовується, коли існує два або більш альтернативних конкуруючих і взаємовиключних проектів для отримання однакового результату. При цьому критерієм відбору служить співвідношення , що повинне прагнути до нуля.

Для проектів, за якими неможливо розрахувати вигоди і витрати, порівнюючи витрати за приведеними варіантами, вибирають той, що при найменших витратах забезпечує найкращі або рівні результати. При такому підході виграють проекти з розтягнутим терміном фінансування. Їх виграш забезпечується тимчасовою вартістю грошей.

Модифікована внутрішня ставка рентабельності проекту це ставка дисконту, при якій забезпечується рівність сучасної вартості інвестиційних витрат і майбутньої вартості вхідних грошових потоків, реінвестує у проект по вартості капіталу. На відміну від внутрішньої ставки рентабельності модифікована внутрішня ставка припускає реінвестування чистого прибутку, одержуваного після окупності проекту потоком чистих вигод, у проект по ставці, рівної вартості капіталу, тобто альтернативної вартості грошей, а не по розрахунковій ставці IRR. Визначення цієї модифікованої ставки робиться виходячи з рівності сучасної вартості витрат і майбутньої вартості вхідних потоків, реінвестованих в інші активи по вартості капіталу.

,

де х - модифікована внутрішня ставка рентабельності;

n - границя проектного циклу (кінцевий термін функціонування проекту);

С_t - потік витрат у рік t;

В_t - потік вигод у рік t;

i - альтернативна вартість капіталу.

Модифікована внутрішня ставка рентабельності, обумовлена аналогічно простій IRR, усуває всі її протиріччя, пов'язані з обмеженням її застосування і відображає реальну віддачу проекту.

Вибір критеріїв відбору конкретних проектів залежить від організації, що пропонує та що фінансує проект, або виступає гарантом перед Всесвітнім банком і міжнародними організаціями.

Існують поняття комерційної, бюджетної й економічної ефективності інвестиційного проекту. Показники комерційної ефективності враховують фінансові наслідки реалізації проекту для його безпосередніх учасників (зниження собівартості, скорочення чисельності, приріст прибутку, збільшення вартості ОВФ і інші результати).

Показники бюджетної ефективності відображають фінансові наслідки здійснення проекту для бюджету (державного, регіонального, місцевого).

Показники економічної ефективності враховують витрати, результати, пов'язані з реалізацією проекту, що виходять за межі прямих фінансових інтересів учасників інвестиційних проектів і які можна виміряти вартісно. Для великомасштабних проектів рекомендується обов'язково оцінювати економічну ефективність.

Оцінка майбутніх витрат і результатів при визначенні ефективності інвестиційного проекту проводиться в межах розрахункового періоду, тривалість якого приймається з обліком життєвого циклу проекту, ліквідації проекту, середньозваженого нормативного терміну служби основного устаткування, досягнення заданих показників прибутку і вимог інвесторів. При цьому використовуються ціни базисні і прогнозні з обліком індексу цін і дисконтуванням.

3. Порівняння проектів за допомогою різних критеріїв оцінки ефективності

Порівняння проектів з метою прийняття правильних інвестиційних рішень є найбільш складною проблемою для планування розвитку. Навіть після того, як критерії обчислені, слід упорядкувати проекти за різними критеріями, що допоможе розкрити питання оптимального інвестиційного вибору. Оскільки кращий проект за критерієм NPV може виявитись не найпреференційнішим за критерієм В/C, в аналітика повинна бути повна ясність щодо дійсних обмежень і мети проекту.

Найчастіше застосовуються такі критерії, як NPV, коефіцієнт В/C та IRR. Оскільки всі ці показники становлять фактично різні версії однієї концепції, то можна очікувати виконання таких математичних відношень:

	NPV	ВІС	1RR
Якщо	>0, то	>1, і	lRR>r
Якщо	<0, то	<1, і	IRR < r
Якщо	= 0, то	= 1, і	IRR = r

Незважаючи на те, що ці відношення допомагають перевірити узгодженість між критеріями у проекті, вони надають замало вказівок про те, як провести порівняння між проектами або всередині проекту, якщо упорядкування за різними критеріями різні.

При розгляді конкретного проекту присутня загальна одностайність у разі ствердження того, що NPV майже завжди є більш преференційним критерієм, оскільки цей показник націлений на максимізацію чистих вигід для інвестора (фінансовий аналіз). Перелічені вище проблеми з IRR та коефіцієнтом ВІС вимагають зосередження уваги на NPV за умови, що проект є незалежним і немає обмежень на капітальні витрати.

Існує ряд загальних правил використання альтернативних критеріїв прийняття рішень та ефективності.

Якщо у проекті є бюджетні обмеження, то треба прослідкувати, чи змінюють своє значення чисті річні грошові потоки з позитивного на негативне значення (і навпаки) понад одного разу. Якщо чисті грошові потоки змінюють знак не більше одного разу, то необхідно для ранжирування проектів застосувати критерії внутрішньої норми дохідності, коефіцієнт вигоди - витрати та його різновид - коефіцієнт вигоди - витрати за наявності жорстких обмежень по капіталу.

У разі, коли чисті грошові потоки поводять себе нестійко при обмеженні операційних (виробничих) і капітальних витрат, можна скористатися показником коефіцієнта вигоди - витрати, а при обмеженні тільки капітального бюджету більш преференційним буде коефіцієнт вигоди - витрати у межах встановлених капітальних витрат.

За умов відсутності бюджетного обмеження і доступності грошових коштів необхідно оптимізувати використання ресурсів у множині вибору, збільшуючи масштаб найбільш ефективних проектів до тих пір, поки граничні вибори проекту не зрівняються з граничними витратами.

Стійкість грошових потоків передбачає використання таких критеріїв для ранжирування та відбору, як показники чистої теперішньої вартості (NPV) та внутрішньої норми дохідності (IRR). Для нестійких грошових потоків слід обмежитися тільки показником NPV.

При розгляді взаємовиключаючих проектів можна застосовувати показники чистої теперішньої вартості, а щоб запобігти дискримінації великих проектів - показники внутрішньої норми дохідності. В умовах невизначеності і високої міри непевності в майбутньому критерієм відбору краще послужить строк окупності.

Подолати труднощі оцінки вигід від проекту в грошовій формі при ранжируванні проектів можна за допомогою критеріїв ефективності витрат. Як критерій у даному випадку можна використати постійні витрати для більшості комплексних товарів (продуктів).

Якщо одним з пріоритетів розвитку країни і завданням проекту є економія (надходження) іноземної валюти, то слід скористатися критерієм Бруно.

Як було відзначено вище, залежно від класу і типу проекту визначають різне число показників ефективності (табл.).

Ранжування показників ефективності інвестиційних проектів за значущістю

Дрібний проект	Середній проект	Великий проект
Кількісні показники
Чиста приведена вартість. Термін окупності	Прибутковість вкладеного капіталу. Чиста приведена вартість. Внутрішня норма рентабельності. Термін окупності.	Прибутковість вкладеного капіталу. Чиста приведена вартість. Внутрішня норма рентабельності. Термін окупності. Рентабельність інвестицій. Крапка беззбитковості. Критерій Бруно.
	Рентабельність інвестицій. Точка беззбитковості. Критерій Бруно. Ефективність витрат. Бюджетний ефект. Середньозважена вартість очікуваного прибутку	Ефективність витрат. Ставка прибутку від проекту. Показники ризику. Рейтинг проекту. Інтегральний ефект. Бюджетний ефект. Середньозважена вартість очікуваного прибутку
Якісні критерії
Комерційні критерії. Критерій науково-технічної перспективи. Екологічні критерії. Критерії реципієнта	Комерційні критерії. Інституціональні критерії. Екологічні критерії. Економічні критерії. Соціальні критерії	Комерційні критерії. Інституціональні критерії. Екологічні критерії. Економічні критерії. Соціальні критерії. Ризики. Невизначеність. Еквівалент упевненості. Результат анкетного опиту експертів. Постаудит

4. Неформальні критерії оцінки проектів

Сутнісна характеристика основних якісних критеріїв, використовуваних інвестором при оцінці ефективності інвестиційного проекту, приведена в табл.

Критерії кожної з груп поділяються на обов'язкові та оціночні. Невідповідність обов'язковим критеріям супроводжується відмовою від участі в проекті.

Сутнісна характеристика основних якісних критеріїв відбору проектів

Найменування	Опис
1. Цільові критерії	встановлюють напрямки інвестицій, що припускають підтримку з боку держави; склад визначається соціально-економічною ситуацією в країні; деякі з них можуть перетинатися з критеріями інших груп
2. Критерії, що відносяться до конкретного проекту:
зовнішні й екологічні критерії	аналіз правової забезпеченості проекту, його відповідність чинному законодавству; оцінка можливого впливу перспективного законодавства на проект і реакції суспільної думки на здійснення проекту; визначення наявності шкідливих продуктів і виробничих процесів; аналіз впливу проекту на рівень зайнятості
реципієнта, що здійснює проект	навики управління і досвід підприємців, якість керівного персоналу, компетентність, зв'язки і характеристика керуючих стратегія в області маркетингу, наявність досвіду і даних про об'єм випуску; дані про фінансову заможність, стабільності фінансової діяльності; досягнуті результати діяльності та їх тенденції; дані про потенціал зростання; показники диверсифікації
науково-технічної перспективи	перспективності використовуваних науково-технічних рішень і застосування отриманих результатів у майбутніх розробках; патентна чистота виробів і патентоспроможність; використовуваних технічних рішень; позитивний вплив на інші проекти
комерційні	Інвестиціях; фінансовий ризик, зв'язаний із здійсненням проекту
виробничі	приступність сировини, матеріалів і необхідного додаткового устаткування; необхідність технологічних нововведень для здійснення проекту; фінансовий ризик, зв'язаний із здійсненням проекту
ринкові	відповідність проекту потребам ринку; оцінка загальної ємності ринку стосовно передбачуваної й аналогічної продукції; оцінка імовірності комерційного успіху; еластичність ціни на продукцію; необхідність маркетингових досліджень і реклами для просування передбачуваного продукту на ринок; захищеність від старіння продукції; оцінка очікуваного характеру конкуренції та її впливи на ціну продукту
регіональних особливостей реалізації проекту	ресурсні можливості регіонів; ступінь соціальної нестабільності; стан інфраструктури (комунікації, банківське обслуговування)



Висновки

Для оцінки ефективності проектів використовують наступні критерії:

чисту приведену (теперішню) цінність (NPV), що відображаає дисконтовані чисті вигоди по проекту;

внутрішню норму рентабельності (IRR), що відображаає ставку дисконту проекту, при якій він стає неприбутковим або беззбитковим;

коефіцієнт вигоди / витрати, що показує співвідношення дисконто-ваних вигід і дисконтованных витрат, і ряд інших показників.

Здійснення проекту є доцільним, якщо норма рентабельності вище ставки дисконту проекту, а коефіцієнт вигод (витрат) вище одиниці.

Вибір формальних критеріїв для ухвалення рішення про фінансове чи економічне прийняття проекту залежить від різних факторів, таких, як ринкова перспектива, існування обмежень на ресурси для фінансування проекту, коливання чистих потоків фінансових коштів і можливість одержання пільг при придбанні ресурсів.

Для відбору варіантів проекту та прийняття рішення про його здійснюваність необхідно користуватися неформальними процедурами для врахування значень усіх факторів та взаємозв'язків, що дозволяють зробити висновок про доцільність реалізації проекту. При виборі проекту фірмою-інвестором повинна бути визначена своя система пріоритетів, яка може включати такі можливі варіанти, як суспільна значущість проекту, вплив на імідж компанії-інвестора, відповідність меті інвестора, ринковий потенціал продукту, що створюється, відповідність фінансовим та організаційним можливостям інвестора, екологічність і безпечність проекту, рівень ризику та ін. При оцінці даних критеріїв використовуються експертно-аналітичні методи: побудова дерева цілей, дерева проблем, аналіз достатності існуючих організаційних структур.

Размещено на Allbest.ru