Підприємницькі договори

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

договірний підприємницький угода укладання

Актуальність. Сьогодні зростає роль договірних взаємовідносин та партнерських зв`язків у підприємницькій діяльності, що обумовлено загостренням конкурентної боротьби. Договір є одним з основних видів зобов'язань по передачі товару, продукції чи наданні послуг в власність та розпорядження. Історія правового регулювання договору нараховує майже 4 тисячі років. У сучасних умовах розвитку ринкових відносин договірна форма економічних зв'язків між учасниками набуває особливої актуальності. Договірні взаємовідносини це є одне із невід`ємних і основних складових у взаємовідносинах, партнерських зв`язках в підприємницькій діяльності.

Адже, за теперішніх умов в нашій країні практично не можливо займатись підприємницькою діяльністю та співпрацювати з партнерами без укладення договорів або угод. Вони складають невід`ємну частину господарської діяльності кожного підприємства.

Угода -- дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- чи багатосторонніми. На сьогодні договора вирішують наші проблеми. Не тільки в справах бізнесу, а й у особистих справах. Наприклад розподіл майна або наймання житла.

Метою дослідження є з'ясування сутності договірних взаємовідносин та партнерських зв`язків у підприємницькій діяльності , її ролі та значення, цілей та методів утворення, аналіз основних напрямів договорів, дослідження умов та факторів формування договірних взаємовідносин та партнерських зв`язків у підприємницькій діяльності.

У курсовій роботі будуть розглянуті теоретичні основи догорів, їх різновиди та принципи формування. Одним із найрозповсюдженіших завдань договірних взаємовідносин та партнерських зв`язків у підприємницькій діяльності є укладання договорів. Дане визначення є лише загальним відображенням сутності. Партнерські зв'язки -- це такі договірні відносини, які встановлюються між підприємцями і дозволяють кожному з них досягти очікуваного результату (успіху) за рахунок обміну наслідками своєї діяльності. Однак слід мати на увазі, що договором про спільну діяльність (у тому числі договором простого товариства) передбачаються права та обов'язки сторін щодо досягнення певної мети без створення суб'єкта права - окремої юридичної особи.

Створення суб'єкта господарської діяльності -- спільного підприємства, господарського товариства, тобто окремої юридичної особи, регулюється не договором про спільну діяльність, а іншими нормами чинного законодавства. Основа договору визначає його мету, а мета договору робить його таким, яким він є.

Об'єктом дослідження є підприємства сфери обслуговування.

Теоретичною та методологічною основою дослідження є базові положення економічної науки, сучасна економічна теорія, роботи вітчизняних і закордонних вчених з проблем договірних взаємовідносин та партнерських зв`язків у підприємницькій діяльності та її підвищення на підприємствах сфери обслуговування в ринкових умовах господарювання.

Предметом дослідження є договірних взаємовідносин та партнерських зв`язків у підприємницькій діяльності, можливості на даний момент договірних відносини між партнерами. Договір -- домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За розподілом між сторонами прав та обов'язків договори поділяться на односторонні (в одної сторони лише права, в іншої лише обов'язки) та двосторонні (правами й обов'язками наділені обидві сторони). Суттєвим елементом договору є його предмет. Відомо, що всяке зобов'язання, а тим більше договірне, дає право кредитору вимагати від боржника щось дати, надати, зробити. Ці ж дії розцінюються нормами римського цивільного права як можливий предмет договору. Але щоб договір набув юри-I дичного визнання, цей предмет має відповідати таким вимогам: він не повинен піддаватися моральному осудові; речі, які становлять предмет договору, не повинні бути вилучені з обігу; предмет договору має відповідати інтересам кредитора.

Розділ 1. Теоретичні обґрунтування необхідності укладення договірних взаємовідносин у підприємницькій діяльності

1.1 Підприємницькі договори (контракти, угоди)

У всіх галузях економічного, соціального, культурного і політичного життя суспільства взаємовідносини юридичних і фізичних осіб мають переважно договірний характер. При цьому варто окремо наголосити, що в усіх сферах господарювання організація підприємницької діяльності базується виключно на договірних взаємовідносинах.

Договір (контракт, угода) -- форма закріплення партнерських зв'язків, а саме предмета договору, взаємних прав і обов'язків, наслідків порушення домовленостей.

Договір має забезпечувати оптимальне співвідношення волі людини, її інтересів з інтересами і потребами контрагентів (партнерів) суспільства. Так, партнерські зв'язки підприємця розвиваються за двома основними напрямками:

* перший -- відносини з постачальниками всього необхідного для організації процесу виробництва;

* другий -- відносини зі споживачами (клієнтами) всього того, що продукується підприємцем для ринку.

Схему можливих партнерських зв'язків можна зобразити так, як на рис. 1.1.

Рис.1.1. Схема партнерських зв'язків

Увесь спектр таких взаємовідносин (зв'язків) здійснюється на основі дотримання власних прав і намагання виконувати ті зобов'язання, котрі підприємець гарантує своїм партнерам при встановленні з ними будь-яких конкретних форм співробітництва. Такі права і обов'язки закріплюються у договорі, що має бути підписаний підприємцем та його партнерами.

Договір опосередковує взаємини стосовно праці, виробництва і реалізації продукції (послуг) і є основною формою практичного здійснення ринкових відносин між контрагентами діючої системи господарювання. Ще в давнину знані у світі особистості говорили: «про що домовляться, те й панує» (Демосфен) або «основа права -- вірність слову і договору» (Цицерон).

З розвитком суспільства та зміною його формацій одразу виникає об'єктивна необхідність договору як адекватної форми зв'язків між членами суспільства, між людиною і державою в царині господарської діяльності.

Договори дуже широко використовують у різних сферах права (трудовому, господарському законодавстві тощо), де вони відіграють важливу роль щодо регулювання людських взаємовідносин. Саме у ринковій економіці договори є визначальною і майже єдиною правовою формою (основою) партнерських взаємовідносин.

Істотне розширення ринкових відносин, велика різноманітність договорів між партнерами вимагають водночас збереження фундаментальних принципів договірних взаємин, котрі роблять договір універсальною формою існування ринку.

В основу будь-якого договору покладено зобов'язання, відповідно до яких одна особа (кредитор) має право вимагати від іншої особи (боржника) здійснення певних дій або отримання зиску від їхнього виконання. Дієвість договору забезпечується виконанням передбачених для нього вимог: угода сторін; дієздатність партнерів; предмет договору; юридична основа договору. Її становить мета, якої мають досягти партнери, та відшкодування, очікуване кожним партнером в обмін на його зобов'язання.

Отже, договір вважається укладеним і юридично чинним з моменту його підписання партнерами [ 1,с.5 ].

1.2 Структура і порядок укладання договорів

У різних сферах з метою організації людських взаємовідносин застосовується дуже багато видів і форм договорів. Насамперед треба знати, що у ринковій системі господарювання існує два види договорів: установчий і підприємницький.

Установчий договір -- письмовий документ; що свідчить про волевиявлення фізичних або юридичних осіб щодо створення (заснування) нової організаційно-правової структури задля реалізації будь-якої конкретної підприємницької ідеї.

Підприємницький договір відображає волевиявлення сторін стосовно не організації (створення, заснування), а безпосереднього здійснення підприємницької діяльності; він не передбачає (не вимагає) об'єднання сторін, що домовляються між собою, в певну організаційну форму.

Зміст прав і обов'язків партнерів залежить від предмета договору. Ним можуть бути, наприклад, купівля-продаж, оренда, кооперування, посередництво тощо. Виходячи з цього, підприємницький договір відповідно до його предмета завжди має якусь конкретну форму.

Підприємець звичайно намагається визначити типові форми договорів, котрі він міг би використати як основу для укладення певного конкретного договору.

Можна виокремити такі групи підприємницьких договорів за сферами діяльності: 1) купівля-продаж (див.додат.1), оренда і лізинг; 2) підрядні послуги; 3) трудові відносини; 4) страхування; 5) розрахунки і кредитування; 6) зовнішньоекономічна діяльність; 7) інші види договорів .(Див. Табл.1.1.)



Таблиця 1.1 - Класифікація підприємницьких договорів (контрактів, угод) за сферами діяльності

Сфера діяльності	Перелік договорів за назвою
1. Купівля-продаж, оренда і лізинг	Договір купівлі-продажу продукції, виробленої підприємством Договір на поставку товарів Договір про аукціонний продаж товарів Договір про виготовлення продукції з сировини і матеріалів замовника (давальницької сировини) Договір продажу майна підприємства іншим юридичним особам Державний контракт Державне замовлення Договір оренди майна Лізингова угода
2. Підрядні послуги	Договір про консалтинг та інформаційне обслуговування підприємств і організацій Договір про надання юридичних послуг Договір про надання аудиторських послуг Договір про надання брокерських послуг Договір про рекламні послуги Договір на виконання науково-дослідних робіт
3. Трудові відносини	Колективний договір Тарифна угода Договір (контракт) про наймання керівника Договір (контракт) про наймання працівника
4. Страхування	Договір особистого страхування від нещасних випадків Договір страхування майна підприємств і громадян Договір обов'язкового медичного страхування Договір добровільного медичного страхування Договір страхування транспортних засобів
5. Розрахунки і кредитування	Договір на розрахункове і касове обслуговування Договір поручительства Договір позики із заставним забезпеченням Кредитний договір Договір застави
6. Зовнішньоекономічна діяльність	Договір на декларування товарів, що підлягають митному контролю Договір на транспортно-експедиційне обслуговування зовнішньоторговельних вантажів Ліцензійний договір загального типу Договір консигнації Агентський договір Договір на закупівлю товарів по імпорту Договір поставки товарів по експорту
7. Інші договори	Договір доручення Договір комісії Договір про спільну діяльність

Найбільшу частку документально оформлених взаємовідносин у підприємництві становлять договори сфер внутрішньогосподарської та зовнішньоекономічної діяльності (відповідно: купівля-продаж, оренда, лізинг; декларування, ліцензування, консигнація, імпорт-експорт), предметом яких виступають конкретні матеріальні цінності -- продукція, майно, товари. Решта господарських та інших взаємовідносин оформляється у вигляді договорів, контрактів або угод стосовно підрядних послуг (інформаційних, юридичних, аудиторських, брокерських, рекламних); трудових відносин (колективні договори, тарифні угоди, контракти про наймання керівника чи працівника); страхування людей від нещасних випадків і майна від техногенних руйнівних процесів; розрахунків і кредитування (розрахунково-касового обслуговування, поручительства, позики під заставу, кредитних договорів).

Сутнісна характеристика переважної більшості договорів (контрактів, угод) є зрозумілою вже з самої назви. Тому варто викласти сутність і особливості окремих договорів, змістова спрямованість котрих недостатньо чітко сформульована в їхній офіційній назві.

* Договір на поставку товарів через посередника укладається на поставку фірмою-посередником певних товарів покупцям з обумовленою формою оплати. Він за структурою містить розділи:

1) предмет договору та інші загальні умови;

2) зобов'язання сторін;

3) організація поставок продукції;

4) надання послуг покупцеві;

5) ціни і порядок розрахунків;

6) майнова відповідальність;

7) заключні положення (адреси, відвантажувальні і банківські реквізити тощо).

* Договір про аукціонний продаж товарів є документальним оформленням угоди (операції) стосовно прилюдного продажу товару (поштучно або лотами) виробника за найвищу ціну з виплатою до початку аукціону його організаторові певної винагороди.

* Державний контракт є засобом забезпечення потреб споживачів, що фінансуються за рахунок державного бюджету, і поповнення державного резерву. За своїм змістом державний контракт визначає права й обов'язки сторін при виконанні поставок продукції. Здебільшого в ньому міститься кілька груп показників (найменування, обсяг у натуральних показниках, прийнятна для обох сторін ціна, термін поставки), порядок відшкодування збитків за умови господарського ризику тощо.

* Лізингова угода --договір між продуцентом і споживачем щодо довгострокової оренди машин, устаткування, приладів, транспортних засобів та інших технічних засобів виробництва. У такому договорі визначаються: кількість, якість, строки і порядок надання і повернення технічних засобів; розрахунки за користування; додаткові послуги; майнова відповідальність; додаткові умови; юридичні адреси і розрахункові рахунки.

* Колективний договір -- це угода між трудовим колективом в особі профспілки й адміністрацією підприємства (фірми, установи)» що укладається або уточнюється щорічно. Цей договір регулює виробничі трудові й економічні відносини між суб'єктами господарювання (колективом і адміністрацією). У ньому передбачаються заходи стосовно створення сприятливих і безпечних умов праці, впровадження нових технологій та устаткування, що полегшують працю і поліпшують стан довкілля, забезпечення зростання продуктивності й оплати праці, професійної підготовки і підвищення кваліфікації персоналу, соціального захисту працівників.

* Тарифна угода -- це договір між представниками сторін переговорів з питань оплати праці та соціальних гарантій. Тарифні угоди укладаються на трьох рівнях: міжгалузевому (генеральна тарифна угода між Урядом і Федерацією профспілок України); галузевому (галузева тарифна угода); фірмовому (як складова частина колективного договору).

* Договір обов'язкового медичного страхування може укладатися між страховою медичною установою (страховиком) і підприємством в особі його керівника (страхувальником) щодо страхування персоналу. Предметом договору є оплата страховиком медичних послуг громадянам -- працівникам страхувальника та сплата страхувальником певних внесків у обумовлені договором строки.

* Кредитний договір укладається між відповідним банком (інвестиційним фондом) і підприємством про надання певної суми кредиту на умовах, визначених даним договором, зі сплатою певного відсотка за користування позиковими коштами. Його детальний зміст визначається обов'язковими розділами: предмет договору; умови кредитування; права і обов'язки сторін; порядок укладення договору; додаткові умови договору; юридичні адреси і розрахункові рахунки .

* Договір поручительства укладається між трьома сторонами (поручителем, кредитором і боржником) і кваліфікується як доповнення до кредитного договору. Підставою договору є дійсна вимога кредитора до боржника по зобов'язаннях останнього, встановлених кредитним договором. Поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором у тій самій мірі, що й боржник; він повинен протягом обумовленого терміну з моменту настання строку платежу відшкодувати кредитору несплачену боржником суму (Див. додат. 2).

* Ліцензійний договір загального типу укладається між ліцензіаром (власником новацій) і ліцензіатом (особою, що хоче набути права на Їх використання) щодо надання виключної ліцензії на використання винаходів, захищених авторськими свідоцтвами або патентами, а також «ноу-хау» за певну винагороду у вигляді паушального платежу чи роялті. Ліцензійний договір є порівняно складним за змістом документом і містить, як правило, такі розділи: 1) визначення термінів; 2) предмет договору; 3) технічна документація; 4) вдосконалення і поліпшення (щодо винаходів, «ноу-хау», продукції по ліцензії); 5) гарантії та відповідальність; 6) технічна допомога в освоєнні виробництва продукції по ліцензії; 7) платежі, збори і податки; 8) інформація І звітність; 9) забезпечення конфіденційності; 10) захист відступлених прав; 11) реклама; 12) вирішення суперечок; 13) термін дії договору та умови його скасування; 14) інші умови.

* Договір про спільну діяльність належить до порівняно нескладних документів господарського призначення, згідно з якими організується спільна діяльність без створення для цієї мети юридичної особи. За укладеним договором про спільну діяльність створюється фактично просте товариство, учасники котрого об'єднують майно і зусилля задля досягнення загальної господарської або іншої мети. У такому договорі істотною є умова щодо здійснення учасниками майнових або грошових внесків, які стають загальною пайовою власністю. Порядок розподілу доходів, покриття витрат і збитків, що виникають у процесі спільної діяльності, визначаються за згодою між ЇЇ учасниками.

Оскільки договір будь-якого типу характеризує певний компроміс сторін, то форма, в якій його укладають, має вільний (типовий) характер. Типові форми договорів позбавлені обов'язковості (директивності). Їх використовують як основу для укладення конкретного договору. Водночас варто зазначити, що існують певні вимоги які треба виконувати за підготовки і юридичного оформлення будь-якого договору.

Оскільки зміст договору визначається, про що вже йшлося раніше, його предметом, то задля ілюстрації можна навести, наприклад зміст договору купівлі-продажу. Цей договір включає такі складові:

1) предмет договору;

2) кількість товару;

3) якість пропонованої на продаж продукції;

4) відпускна (договірна) ціна одиниці товару;

5) форма оплати;

6) термін поставки;

7) упаковка (перелік вимог щодо цього);

8) порядок приймання товару;

9) штрафні санкції;

10) форс-мажорні обставини;

11) Вирішення суперечок;

12) інші умови договору.

Отже, правове регулювання відносин, котрі виникають у процесі реалізації економічних інтересів партнерів, покладено на особливу галузь права --договірне право [4,с.25].



Розділ 2. Умови укладення угод (договорів)

2.1 Специфічні і загальні умови договору

Робота з формулювання умов договору належить до підготовчого періоду. На цій стадії підприємець формулює умови договору не лише у вигідній для себе, а й у прийнятній для партнера формі. Однак для проведення цієї підготовчої роботи необхідно знати, в яких можливих формах можна формулювати ту чи іншу умову договору. Виконання укладеного договору повинно строго відповідати його умовам. Для того, щоб визначити ступінь виконання або невиконання прийнятих сторонами зобов'язань, необхідно встановити точний зміст умов договору. Жодна зі сторін не повинна тлумачити умови договору по-своєму. Тому в формулюванні договорів та їхніх умов, як правило, беруть участь кваліфіковані юристи, інші спеціалісти і досвідчені практики.

У країнах «загального права» ці питання вирішуються на основі вже розроблених і широко використовуваних стандартів та інших нормативних документів. Саме про це йтиметься далі.

На практиці Існують певні вимоги, котрих партнери мають дотримуватись у процесі підготовки умов договору. Передовсім це стосується структури документа. Як уже зазначалось, будь-який договір складається з преамбули, основної і заключної частин.

Преамбула -- це своєрідний вступ до самого договору, в ній мають бути зазначені:

* назва договору (договір купівлі-продажу, бартерний договір тощо);

* вказівка щодо місця і часу укладення договору;

* фіксування факту укладення договору згідно з тими умовами, які викладені у самому тексті;

* юридична назва підприємницьких утворень (партнерів, сторін договору); причому виробник (посередник) записується першим, а

* покупець споживач) -- відповідно другим.

Основна частина договору складається зі специфічних і загальних умов.

До специфічних належать лише ті умови, котрі є характерними для конкретної угоди (наприклад, ціна товару).

Як правило, специфічні умови договору охоплюють таке:

* предмет договору і кількість товару;

* якість товару;

* знижка з ціни або надвишка до ціни (якщо вони застосовуються);

* базові умови поставки;

* форма оплати;

* термін поставки;

* маркірування, пакування, тара;

* здавання-приймання товару;

* відповідальність сторін;

* наявні застереження (наприклад, заборона перепродажу товару).

Саме специфічні умови договору становлять тему і зміст обговорення партнерами. Ось чому конкретну форму можна зі специфічних умов ретельно обмірковує підприємець при підготовці до переговорів про укладення угоди (договору).

До загальних умов договору належать ті його змісту. Такими положеннями є:

* арбітражний припис (застереження);

* форс-мажорні обставини тощо.

У заключній частині договору містяться:

* юридичні адреси сторін (партнерів);

* усі додатки, що є невід'ємними частинами договору (ескізи товару, зразки тощо);

* підписи сторін (партнерів);

* місце і дата укладення договору (якщо це не було зафіксовано у преамбулі).

Отже, у більшості випадків для укладення договору достатньо згоди сторін. Інколи укладенню договору передують складні і тривалі переговори. В деяких випадках договори укладаються майже автоматично, коли партнери навіть не відчувають договірного характеру своїх взаємин.

2.2 Оферта як особлива форма укладення договору

Укладенню будь-якого договору звичайно передують переговори сторін. Вони можуть проводитися в усній (по телефону, при зустрічі) або у письмовій формі. Ведення переговорів у письмовій формі означає, що одна із сторін готує пропозицію іншій стороні у вигляді проекту договору. Останнє прийнято називати офертою (наміром, пропозицією щодо укладення договору).

При цьому офертою вважають не будь-який проект, а лише той, що підписаний однією стороною -- оферентом (автором оферти). Розрізняють тверді і вільні оферти.

Тверда оферта направляється на одну адресу і перетворюється у договір лише тоді, коли:

вона підписана іншою стороною (покупцем);

після підписання відправлена оференту;

отримана оферентом.

Необхідно брати до уваги і те, що кожна оферта має певний термін чинності (дії), котрий фіксується в ЇЇ тексті. Наприклад, тверда оферта дійсна протягом 30 днів з моменту її відправлення. Це означає, що всі три умови (зазначені вище) мають бути дотримані впродовж 30 днів з дати відправлення оферти (опублікування у пресі). Це стосується також і вільної оферти. Вільна оферта направляється кільком адресатам. Причому покупець, навіть підписавши її, ще не отримує гарантії щодо поставки товару, котрий є предметом оферти (партія товару одна, а пропозиції надіслані багатьом потенційним покупцям). У зв'язку з цим вільна оферта стає договором при дотриманні не лише трьох раніше зазначених умов, а й ще однієї (додаткової) умови -- потенційний покупець має підписати оферту, надіслати її на адресу оферента, а останній --повідомити покупця про згоду оцінювати (вважати) підписану ним оферту як договір.

З цією метою у тексті вільної оферти завжди фіксується термін, протягом якого оферент зобов'язується надіслати таке підтвердження (наприклад, протягом трьох днів з моменту закінчення дії оферти). Для самого оферента така вказівка має важливе значення у тих випадках, коли всі адресати повернуть йому підписані оферти і треба буде вибрати, яку з них вважати договором.

Для покупця це також важливо, бо після підписання оферти він бере на себе конкретні зобов'язання. Проте, якщо протягом трьох днів покупець не отримає від оферента підтвердження, він може вважати себе вільним від зобов'язань.

Отже, підготовка оферти, як і договору, вимагає формулювання загальних і специфічних умов, стосовно складання цих документів [8,c.32].

2.3 Формулювання можливих конкретних умов договору

Від точності і повноти формулювання потенційно можливих умов договору (контракту) залежить ефективність підприємницької діяльності, заснованої на договірних взаємовідносинах партнерів. Тому ретельне визначення і формулювання конкретних умов для певних розділів договору можна вважати визначальним етапом підготовки його проекту.

Формулювання конкретних специфічних і загальних умов договору за окремими його розділами:

Предмет договору;

Здавання-приймання товару;

Якість продукції;

Штрафні санкції;

Ціна товару;

Форс-мажор;

Форма платежу; Арбітраж;

Термін поставки товару;

Інші умови.

Докладніше розглянемо формулювання конкретних специфічних і загальних умов договору за окремими його розділами.

Предмет договору. Формулювання цієї умови залежить від виду угоди (операцій). Наприклад, у підприємницькому договорі щодо купівлі-продажу ця умова може мати назву «предмет договору» або «кількість товару». Зміст її полягає у зобов'язанні продавця поставити певну кількість конкретного товару, а покупця -- прийняти та оплатити його.

Крім того, у тексті цього розділу договору мають бути зроблені застереження щодо одиниць виміру товару, допусків тощо кількості (для вантажів великої маси -- деревина, вугілля, руда тощо), врахування природної втрати ваги, відповідальності за неї.

Якість продукції. Якість товару, що обумовлюється по договорі, залежить насамперед від його виду і функціонального призначення (для марганцевої руди -- відсотковий вміст марганцю; для паперу -- тип, щільність і вага).

Найчастіше у договорах використовуються такі формулювання:

* товар повинен мати торговельну марку конкретної фірми І продукуватися на одному з підприємств або філій фірми;

* якість товару має відповідати вимогам міжнародних стандартів або стандартів, прийнятих у країні продавця;

* якісні характеристики всієї маси товару повинні відповідати якості його зразка;

* якість товару повинна відповідати вимогам покупця чи технічним умовам виробника.

Якість товару, що поставляється за укладеним договором, має бути документально підтвердженою. Відповідним документом звичайно є сертифікат якості, що містить такі дані: опис товару, що відповідає визначеному в договорі чи специфікації; місце і дата навантаження, транспортні реквізити; кількість місць, вага нетто і брутто; дата виготовлення продукції відповідно до її маркірування.

Для купівлі-продажу продуктів харчування або живих тварин обов'язково додається і другий документ -- санітарно-ветеринарне свідоцтво

Ціна товару. Встановлення ціни за договором передовсім залежить від стратегії підприємництва: так званого зняття вершків (на нові товари встановлюються спочатку найвищі можливі ціни, котрі потім знижуються поступово при уповільненні темпів збуту) або стратегії міцного закріплення на відповідному ринку (встановлення порівняно доступних цін задля залучення якнайбільшої кількості покупців і завоювання міцної позиції на ринку).

В основу формування ціни товару може бути покладений географічний принцип, коли встановлюються різні ціни для певних регіонів (областей). При формуванні цінового показника підприємець має враховувати існування цін пропонування.

Формулювання умови договору стосовно цінового показника передбачає вибір певного методу фіксації ціни у самому договорі: методу твердої ціни (фіксується ціна, рівень котрої потім не змінюється) або методу базисної ціни (ціновий показник стосовно певних якісних характеристик). Застосування методу базисної ціни обов'язково передбачає її відповідну корекцію шляхом використання боніфікації (надбавки) оборефакції (знижки). Зрештою, з урахуванням основних ринкових чинників в угоді чи контракті фіксується договірна ціна за згодою партнерів.

Форма платежу. Залежно від об'єктивно існуючих Інтересів партнерів (продавців і покупців) у договір включається умова про повну (часткову) передоплату або умова про оплату фактично поставленого товару.

Практика підприємництва знає дві основні форми платежу:

* кредитна, коли партнери (сторони) домовляються про поставку товару у певний визначений термін і про оплату поставленої продукції впродовж певного часу; у цьому випадку загальна сума платежу має складатися з ринкової ціни товару та відсотка за користування кредитом;

* готівкова, коли сторони домовляються, що платіж повинен передувати поставці товару або ж відбуватися негайно після неї.

Готівкові платежі здійснюються використанням певного способу розрахунків (зокрема чеків або депозитних сертифікатів).

Розрахунки можуть здійснюватись також векселями. Нерідко застосовується й така форма розрахунків, як акредитив, тобто доручення банку сплатити певну суму грошей негайно за умови виконання зобов'язань, зафіксованих у спеціальному акредитивному листі.

Іншою формою платежу є інкасо, коли платіж здійснюється банками покупця на основі передачі банком продавця відповідних платіжних документів.

Термін поставки товару. При встановленні такого терміну партнери у процесі підготовки договору мають урахувати власні реальні можливості і очікувану потребу товару в часі. Можуть застосовуватися такі формулювання термінів поставки товару: 1) негайно (протягом кількох днів після підписання договору); 2) не пізніше конкретної дати; 3) у конкретний період часу (місяць, квартал); 4) у точно обумовлений строк (конкретні число, місяць і рік). Окремі застереження можуть бути зроблені щодо строків поставки товарів при здійсненні експортно-імпортних операцій.

Упакування і маркірування товарів. Звичайно упакування здійснюється з метою реклами, захисту від пошкоджень (руйнування), зручності транспортування та вантажно-розвантажувальних робіт. Розрізняють внутрішню товарну упаковку (коробки, сумки, пакети тощо) і зовнішню упаковку, тобто тару (контейнери, піддони, ящики тощо). При виборі та фіксації у договорі форми і виду упаковки необхідно враховувати Існуючі вимоги до процесу упакування. Основні з них такі: 1) упакуванню має передувати консервація товару, якщо це необхідно; 2) товар має бути упакований з урахуванням габаритів транспортних засобів, що здійснюватимуть його перевезення; 3) упаковка повинна запобігати можливим пошкодженням і корозії; 4) упаковка має бути пристосована для перевантаження товару механічними навантажувачами (кранами).

Маркірування наноситься на упаковку і охоплює узгоджені сторонами договору відомості: назва виробника; назва покупця (споживача); номер договору (замовлення); номер пакувальної одиниці; місце призначення; точні габарити; умовне позначення правил навантаження-розвантаження товарного місця (наприклад, «не кантувати», «верх», «обережно -- скло» тощо). Стосовно експортованих товарів має бути позначена країна походження виробу (наприклад, «Вироблено в Україні»).

Здавання-приймання товару. Здебільшого будь-який договір має передбачати конкретну форму здавання-приймання товару. Найпростішою і найпоширенішою формою є підписання прийомо-здавального акта сторонами договору купівлі-продажу. Остаточне приймання поставлених товарів здійснюється після їхнього прибуття на склад покупця. У цьому випадку перевірка кількості і якості отриманих товарів може завершуватися складанням акта експертизи.

Штрафні санкції. У цьому розділі підписаного договору сторони обумовлюють конкретні штрафні санкції (сплата штрафу, пені тощо) за порушення передбачених у ньому умов. Звичайно штрафи встановлюються у відсотках до конкретної вартості товару і мають верхню межу. Претензії щодо штрафу можуть бути пред'явлені не пізніше обумовленого строку (наприклад, трьох місяців).

Форс-мажор. Цим терміном прийнято позначати обставини непереборної сили (пожежа, стихійне лихо, війна, економічна блокада, заборона експорту або імпорту), за яких стає неможливим виконання умов договору. Тому в договорі має бути обумовлено, що з настанням таких обставин строк виконання договірних зобов'язань відкладається на час їхньої дії. Доказом наявності таких обставин та їхньої тривалості є довідка Торговельно-промислової палати країни продавця чи покупця. Якщо форс-мажорні обставини триватимуть понад три місяці, то кожна сторона договору має право відмовитися від подальшого виконання зобов'язань по ньому.

Вирішення суперечок або ще можна назвати арбітраж - означає порядок розгляду і вирішення суперечок. У тексті договору звичайно обумовлюється порядок вирішення суперечок, що можуть виникнути у зв'язку з виконанням зобов'язань. Може бути зазначено, наприклад, що обидві сторони намагатимуться долати суперечки чи розбіжності, якщо такі виникатимуть, власними силами шляхом дружніх переговорів У випадку, коли сторони не зможуть дійти згоди, то всі суперечки мають розглядатись Господарським судом України або відповідним компетентним органом.

Інші умови. У цьому (заключному) розділі договору можуть міститися доповнення до договору, а також запис щодо кількості примірників, які мають однакову юридичну силу, щодо терміну дії договору, щодо моменту підписання і інші.



Розділ 3. Шляхи вдосконалення системи договірних взаємовідносин

3.1 Напрями вдосконалення системи договірних взаємовідносин

Договори заключаються шляхом складання документа, який підписується сторонами, або шляхом прийняття постачальником замовлення покупця до виконання. Договірні відносини можуть бути встановлені також шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами.

При укладенні договорів застосовуються уніфіковані форми замовлень, протоколи розбіжностей.

Договора укладаються на рік, на 5 років або на інший період. В договорі повинні обов'язково зазначатися розгорнутий асортимент, кількість і якість товарів, терміни поставки і ціна.

Шляхи вдосконалення договірних взаємовідносин:

робота між виробником і споживачем на пряму без посередників;

поставка матеріальних цінностей виробником споживачеві по чітко відрегульованій схемі в чітко визначені терміни (згідно графіків поставки).

паритетні умови (рівні права) виробника і споживача.

особистий контакт споживача і виробника.

участь споживача в виробничому процесі.

У вужчому значенні до посередництва відносять діяльність, при якій один суб'єкт підприємницької діяльності (посередник) за дорученням, в інтересах і за рахунок іншого суб'єкта (замовника) здійснює певні юридичні або фактичні дії з третіми особами, зокрема забезпечує укладення і реалізацію договорів між ними.

Посередницькі договори в більшості випадків укладаються за ініціативою замовника, проте в деяких випадках ініціатором здійснення посередницьких операцій може виступати посередник (наприклад, лізингодавець в договорі лізингу).

Форми здійснення посередницьких операцій визначаються видом і характером договору, що укладається.

Ціль споживача - мати максимальну корисність від споживання товарів і послуг. На шляху до цієї мети в споживача виникає маса обмежень: сімейний бюджет, ціни, асортимент пропонованих товарів і послуг. Тому споживач, як і виробник, відчуває на собі вплив обмежених можливостей. Постачальники - це господарські одиниці й окремі особи, що забезпечують фірму і її конкурентів матеріальними ресурсами, необхідними для виробництва конкретних товарів і послуг. При вивченні можливостей постачальників шукаються відповіді на ряд питань. Що поставляється? Від чого залежить обсяг, структура і періодичність постачань? Як вибрати надійного постачальника? Кожна фірма вибирає постачальників, виходячи зі своїх критеріїв і реалізованої стратегії. Але існують і деякі загальні вимоги до постачальників:

Володіти необхідними професійними знаннями і кваліфікацією і досвідом проведення робіт в торговій чи іншій діяльності, пов'язаної з промисловими доставками.

Володіти необхідними засобами, виробничими потужностями, обладнання і трудовими ресурсами відповідними обсягами взятих на себе зобов'язань .

Постачати продукцію точно в строк з узгодженим графіком відповідно до замовлення (договором, додатком)

Продукція повинна відповідати обумовленим стандартам якості.

3.2 Підприємницькі дії щодо реалізації проектів

Підприємцю (особливо початківцю) при реалізації конкретного проекту бізнесового спрямування необхідно чітко уявляти (добре знати) всю цілісну систему (схему) узгоджених дій щодо реального його втілення в життя, у практику господарювання.

Схема (система) підприємницьких дій щодо реалізації проекту відображає деталізований і конкретизований у часі план заходів і певних відносин зі своїм трудовим колективом, усіма партнерами (постачальниками, споживачами, посередниками), які мають бути спрямовані на досягнення очікуваного успіху.

Так, приклад можливої економічної ситуації. Йдеться про підприємницький проект виробництва офісних меблів. Розробляючи свій бізнес-план, підприємець складає (накреслює) схему власних дій (рис. 3.1.).

Розробка такої схеми дає можливість підприємцю визначити порядок практичних дій, скоротити час підготовчого періоду, не залишити поза увагою будь-яких заходів, що без них реалізація проекту ускладнюватиметься. Цю схему можна також використати як основу для встановлення необхідних партнерських зв'язків.

Партнерські зв'язки -- це такі договірні відносини, які встановлюються між підприємцями і дозволяють кожному з них досягти очікуваного результату (успіху) за рахунок обміну наслідками своєї діяльності.

Проте кожний підприємець заінтересований не просто у встановлені будь-яких партнерських зв'язків, а в налагодженні найбільш ефективних форм таких взаємин. Визначити найефективнішу форму взаємовідносин з партнером можна порівняльним аналізом усіх можливих форм партнерських зв'язків.

Схема підприємницьких дій дає можливість добре все зважити і вибрати найефективнішу форму взаємовідносин з кожним окремим партнером. Це зумовлюється тим, що у самій схемі закладено і реалізовано ідею виокремлення з цілісного проекту відповідної кількості складових, кожна з яких потім стає об'єктом уваги підприємця.

3.3 Партнерські зв'язки та угоди (операції)

Підприємець, котрий має максимально можливий рівень економічної свободи, у процесі розробки підприємницької схеми визначає економіко-правову форму досягнення поставленої мети. Під цим звичайно розуміють конкретний вид угоди, яка може бути прийнята партнером і сприяти досягненню підприємницької мети.

Угода -- комерційний (тобто з метою отримання прибутку) обмін результатами праці між партнерами або об'єднання зусиль партнерів з ініціативи конкретного підприємця для такої самої мети. У ній втілено дію, спрямовану на встановлення, зміну або припинення правовідносин юридичних чи фізичних осіб у сфері підприємницької діяльності.

У практиці господарювання користуються двома видами угод: односторонніми угодами (наприклад, заповіт, дарування, довіреність тощо) і взаємними (дво- і багатосторонніми) угодами, що передбачають участь у них двох чи кількох юридичних або фізичних осіб. Найбільш поширеними у різних сферах діяльності людей є двосторонні угоди.

Угоду треба відрізняти від простої безоплатної передачі продукції, майна тощо. Якщо існує домовленість з партнером про те, що ви будете виробляти напівфабрикати, а він з них -- готову для споживання продукцію, то це треба оцінювати як економічну угоду. Якщо ж комусь передаємо певну кількість продукції або майна безкоштовно (тобто взамін нічого не отримуєте), то таку операцію треба кваліфікувати як просту передачу.

Угоди можуть бути вигідні, частково вигідні і невигідні. Від чого залежить комерційний результат виконання угоди? Ясна річ, від того, які конкретні умови передбачені в такій угоді, якої економіко-правової форми набирає сама підприємницька мета і засоби її досягнення. У зв'язку з цим треба відрізняти форми партнерських зв'язків від форм угод як засобу зовнішнього оформлення таких зв'язків. Форму партнерських зв'язків завжди пропонує один з партнерів (ініціаторів) іншому, тобто кожний підприємець у своїй діяльності має запропонувати певну форму співробітництва або дати відповідь партнеру на його пропозицію. Проте для того, щоб запропонувати конкретну форму співробітництва або відповісти на пропозицію партнера щодо цього, необхідно достатньо повно уявляти собі всю можливу різноманітність партнерських зв'язків, яка реально існує у сфері бізнесу.

Усю різноманітність партнерських зв'язків у підприємництві можна згрупувати за чотирма основними напрямками (сферами) підприємницького співробітництва. В межах саме цих напрямків і має здійснюватись підприємницьке партнерство.

Насамперед підприємці можуть співробітничати у сфері виробництва. Другим напрямком співробітництва можна вважати сферу товарообміну. Торгівля -- це третій напрямок у розвитку співробітництва партнерів. До четвертого напрямку належить співробітництво у сфері фінансів.

Співробітництво на основі укладеної угоди реально здійснюється, коли на кожну зі сторін покладеш певні (визначені угодою) права і обов'язки. Правові наслідки укладеної угоди (права і обов'язки сторін) починають виявлятись одразу після підписання договору про укладення угоди. Саме через це кожна зі сторін добровільно бере на себе цілком певні зобов'язання (просунути на ринок товар, заплатити за поставку інших товарів), невиконання яких або неналежне виконання зумовлює необхідність застосування до винуватця штрафних санкцій на користь іншої сторони.

Зміст і форма угоди (договору) залежать від конкретного напрямку співробітництва підприємців. Наприклад, договір про обмін товарів відрізнятиметься від договору про співпрацю у виробничій сфері тощо. В цілому щодо цього діє така логіка: спочатку підприємець-ініціатор визначає сферу (напрямок) співробітництва, потім обґрунтовує його конкретну форму, а після цього пропонує укласти угоду у формі договору.

Висновок та пропозиції

Вивчаючи та розкриваючи договірні взаємовідносини та партнерські зв`язки у підприємницькій діяльності, я прийшла до висновку, що права та обов'язки сторін, виражені в умовах правового договору, повинні відповідати принципам цивільно-правового господарсько-правового регулювання, і насамперед принципам рівності, автономії волі і майнової відповідальності, самостійності учасникам договірних відносин. Тільки в цьому випадку можна вести мову про цивільні права й обов'язки чи про цивільно-правове зобов'язання.

Характерною рисою договору є те, що кожна зі сторін за договором має право вимагати від іншої сторони виконання його умов та зобов`язань, але одночасно несе перед нею і визначені договором обов'язки.

Істотною умовою кожного договору є ціна, тому надзвичайно важливе значення будуть мати положення, що регулюють умову договору про ціну. Оскільки за умов нестабільності та зростання цін можливо, одна зі сторін договору може зазнати збитків від взятого на себе зобов`язання. Тому обов`язково потрібно зазначати в договорі, що при зміні цін на матеріали та комплектуючі, енергоносії та інше ціна договору може змінювати. Але одночасно така зміна має бути оформлена у письмовій формі.

Сторони договору можуть встановлювати для регулювання своїх взаємин правила, що відрізняються від тих, котрі передбачені нормами права і не є обов`язковими, а, отже, визначити свої права й обов'язки. Це дає можливість партнерам в підприємницькій діяльності самостійно визначати умови та обов`язки по договору.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що ідея автономії волі, втілена в нашому законодавстві, залежить від самого суб'єкта права і відповідно, кожний вправі вибирати той вид договору, у якому він зацікавлений. Що дає право учасникам підприємницьких відносин самостійно обирати найбільш правильний та вигідний для себе вид договору.

І на закінчення, слід відзначити - укладений договір або угода не повинні суперечити чинному законодавству України. Оскільки такий договір буде недійсним, а відповідно сторони такого договору будуть зобов`язані повернутись до попереднього становища.

Договори можуть укладатись в усній, простій письмовій або у нотаріальній формі. Для деяких видів договорів форма договору встановлюється законодавчо. Проте недотримання необхідної за законом форми договору спричинює недійсність угоди лише у випадку, якщо це прямо зазначено в законі.

Договори можна поділити на:

односторонні, двосторонні та багатосторонні;

майнові та немайнові (договір про наміри);

реальні та ф'ючерсні;

цивільно-правові та трудові;

внутрішні та зовнішньоекономічні.

Договірні взаємовідносини в житті людини стали важливими, це головний доказ правоти людини. И без цього неможливо вже жити. На кожному кроці людина укладає договір (шлюб, майно, бізнес, сімейні сутички). Це полегшує нам життя та зменшує конфлікти, бо дві сторони йдуть на це свідомо.

Список використаних джерел

Базова:

1. Господарський кодекс України // Звід кодексів і законів України. - К.: Укр. агентство інформації та друку "Рада", 2007. - 800 с.

2. Земельний кодекс України // Звід кодексів і законів України. - К.: Укр. агентство інформації та друку "Рада", 2007. - 800 с.

3. Павленчик А. Теоретичні засади аграрного ринку // Економіка АПК. - 2007. - № 13. - С. 92-100.

4. Про зайнятість населення: Закон України // Звід кодексів і законів України. - К.: Укр. агентство інформації та друку "Рада", 2007. - С. 598-604.

5. Литовченко І.Л., Пилипчук В.П. Інтернет-марктеинг: Навчальний посібник. - Київ: Центр учбової літератури, 2008. -184 с..

6. Крахмальова Н.А. системний підхід до управління виставковою діяльністю. // Актуальні проблеми економіки, № 5, 2009. - С. 155-160..

7. Шумейко В. Організаційні структури управління маркетингом на виробничих підприємствах. // Маркетинг в Україні, № 1, 2009. - С. 46-49.

Допоміжна:

8. Кохно П. А. і ін. Менеджмент/ Кохно П. А., Микрюков В. А., Комарів С. E.; [Ред. Клебче Г. А.]. М.: Фінанси і статистика, 2006. 224с.

9. Кредісов А. І. і ін. Менеджмент для керівників/ Кредісов А. І., Панченко Є. М., Кредісов В. А. К.: Знання, 2012. 552, [4] с..

10. Ладанів И. Д. Система оцінки персоналу організації. Монографія - М.:Инфра-М, 2011. -312 з

11. 18. Лэнд, Питер Э. Менеджмент мистецтво керувати: Секрети і досвід практ. менеджменту / Пер. с англ. М. Шерешевской. М.: ИHФРА-М, 2006. 143 с.: іл.

12. Менеджмент людських ресурсів: Огляд. информ. / Межрегион. акад. упр. персоналом; [Сост. В. И. Яровий; Під ред. Г. В. Щекина]. К., 2007. 102, [2] с.

13. Менеджмент організації. Навчальний посібник/За редакцією З.П. Румянцевої і Н.А. Саломатина. - М.: Инфра-М, 2007р.

14. Михайлов А. Главный секрет японского «экономического чуда» // «Япония». - 2009. - № 5. - 39 с.

15. Романова В. В. Вдосконалення управління людськими ресурсами підприємств // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - 2008. - № 3. - 210 с.

16. Інформаційні ресурси:

17. http://www.rada.gov.ua/ - Верховна рада України

18. http://ru.wikipedia.org/wiki/ - Вікіпедія

19. http://www.sta.gov.ua/ - Державна податкова адміністрація України

Размещено на Allbest.ru