Корпоративне управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Учасники корпорацій

2. Особливості створення корпорацій в Україні

1. Учасники корпорацій

Стійке становище та ефективність діяльності корпорації значною мірою залежать від розбудови корпоративних відносин та ефективності взаємодії між учасниками цих відносин.

Діяльність корпорацій можна розглядати як складний процес взаємодії внутрішнього та зовнішнього середовища корпорації. З огляду на це корпоративне середовище становить собою площину взаємодії корпорації як об'єкта з тими, на кого вона може, в силу власних можливостей, здійснювати вплив. Взаємодія корпорації з учасниками корпоративних відносин зображена рис. 1.1.

Учасниками корпоративних відносин є: акціонери, які вступають з корпорацією в особливі стосунки, та інші учасники. Саме акціонери роблять можливим існування корпорації. Іншими учасниками корпоративних відносин виступають менеджмент, працівники, інвестори, кредитори, споживачі, постачальники, конкуренти, органи державного регулювання діяльності корпорацій, громадські організації.

Корпоративні відносини, як правило, розглядають з позицій внутрішніх та зовнішніх корпоративних відносин. Ці типи корпоративних відносин тісно взаємопов'язані між собою. Крім того окремі учасники корпоративних відносин взаємодіють не лише із корпорацією, а і між собою.

До внутрішніх корпоративних відносин можна віднести відносини між корпорацією та власниками корпоративних прав. Корпоративні права - це право власності на частку (пай) у статутному капіталі юридичної особи, включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку цієї особи, а також частки активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства. корпоративний акціонер інвестор кредитор

Рис. 1.1. Учасники корпоративних відносин

Таким чином власниками корпоративних прав виступають акціонери як крупні, так і міноритарні (дрібні).

Консолідація пакетів акцій призводить до того, що права дрібних акціонерів найбільш незахищені. Дрібні акціонери не мають можливості впливати на рішення щодо оголошення додаткового розміщення акцій, в результаті якого зменшується їх частка в статутному капіталі та відповідно зменшується й ринкова вартість пакетів акцій, що їм належать.

Товариство повинно забезпечувати захист прав, законних інтересів акціонерів та рівне ставлення до всіх акціонерів незалежно від того, чи є акціонер резидентом України, від кількості акцій, якими він володіє, та інших факторів.

Захист прав та законних інтересів акціонерів може відбуватись через:

· Участь в управлінні товариством шляхом участі та голосування на загальних зборах.

· Отримання частини прибутку товариства у розмірі, пропорційному належній акціонерові кількості акцій.

У товаристві повинна бути розроблена прозора дивідендна політика, спрямована на оптимізацію доходів акціонерів та розвиток товариства, Дивідендна політика товариства повинна сприяти реалізації права акціонера на отримання дивідендів. Разом з тим дивідендна політика товариства повинна передбачати випадки, коли виплата дивідендів не дозволяється, зокрема, у разі неповної оплати акцій, або якщо виплата дивідендів може призвести до неплатоспроможності товариства. Дивідендна політика товариства має також враховувати потреби та доцільність у спрямуванні частини прибутку (дивідендів) на розвиток товариства. Виплата дивідендів за акціями має здійснюватися тільки у грошовій формі.

Дивіденди повинні бути виплачені товариством протягом трьох місяців з моменту прийняття загальними зборами акціонерів рішення про виплату дивідендів.

· Своєчасне отримання повної та достовірної інформації про фінансово-господарський стан товариства та результати його діяльності, суттєві факти, що впливають або можуть впливати на вартість цінних паперів та розмір доходу за ними, випуск товариством цінних паперів тощо.

Право на своєчасне отримання повної та достовірної інформації про фінансово-господарський стан товариства та результати його діяльності, суттєві факти, що впливають або можуть впливати на вартість цінних паперів та (або) розмір доходу за ними, про випуск товариством цінних, паперів тощо. За надання копій документів та виписок з них, у тому числі завірених, товариство може стягувати з акціонера плату, розмір якої не повинен перевищувати вартості витрат товариства на виготовлення копій (виписок) та поштових витрат (у разі наявності)

· Вільне розпорядження акціями. Право на вільне розпорядження належними акціонеру акціями є невід'ємним правом акціонера. Товариству не дозволяється встановлювати у внутрішніх документах або на практиці будь-які обмеження щодо вільного розпорядження належними акціонеру акціями (наприклад, переважного права інших акціонерів на придбання акцій товариства, необхідності отримання згоди товариства на відчуження акцій тощо).

· Надійна та ефективна реєстрація та підтвердження права власності на акції. Право на надійну та ефективну реєстрацію та підтвердження права власності на акції:

а) процедура реєстрації права власності повинна забезпечувати швидкий, надійний та доступний спосіб реєстрації права власності та отримання належного підтвердження права власності;

б) товариство повинно вжити всіх заходів для того, щоб запобігти неправомірному втручанню у процедуру реєстрації прав власності з боку посадових осіб органів товариства та інших акціонерів;

в) при виборі реєстратора товариство повинно керуватися виключно критеріями незалежності, професійності та надійності реєстратора.

· Облік та збереження інформації про власників іменних акцій та належні їм акції здійснюється товариством у депозитарній або реєстраторській системах обліку залежно від форми випуску акцій (бездокумен- тарна, документарна). У разі випуску акцій у документарній формі товариство повинно скористатися послугами незалежного реєстратора з метою забезпечення права акціонерів на надійну та ефективну реєстрацію і підтвердження права власності на акції.

· Викуп товариством належних акціонеру акцій за справедливою ціною. Право вимагати обов'язкового викупу товариством акцій за справедливою ціною у акціонерів, які не голосували «за», або принаймні у тих акціонерів, які голосували «проти» певних прийнятих загальними зборами рішень, які обмежують їх права.

Таке право забезпечує в першу чергу захист прав дрібного акціонера, який не голосував «за» або голосував «проти» певних рішень загальних зборів, які обмежують його права. В умовах відсутності ліквідного фондового ринку це право набуває великої актуальності для акціонерів. Право акціонера вимагати викупу товариством належних йому акцій може виникати у разі прийняття загальними зборами акціонерів особливо важливих рішень, зокрема, рішення про укладення товариством значних угод, про реорганізацію товариства тощо. Перелік таких рішень доцільно встановити у внутрішніх документах товариства, якщо це не передбачено чинним законодавством.

Ціна, за якою товариство здійснює обов'язковий викуп власних акцій, повинна бути справедливою, тобто такою, що дорівнює їх ринковій вартості:

1) викуп акцій, що котируються на біржах чи в торговельно-інформаційних системах, повинен здійснюватись за ціною, що склалась на ринку на момент викупу, але не меншою від середньозваженої ціни, за якою відбувалося придбання акцій товариства на ринку за останні два місяці;

2) у товариствах, акції яких не знаходяться в обігу на організованому ринку, ринкова вартість акцій, що підлягають викупу, повинна визначатись незалежним оцінювачем за рахунок товариства. Товариство разом з повідомленням про проведення загальних зборів акціонерів зобов'язане інформувати акціонерів про право вимагати обов'язкового викупу акцій, що їм належать, якщо рішення, прийняте на загальних зборах акціонерів, може стати підставою для виникнення в акціонерів права вимагати викупу акцій. Повідомлення повинно містити інформацію про ціну, за якою товариством буде здійснюватися викуп акцій.

Товариство повинно забезпечити інформування акціонерів про наявність у них права вимагати обов'язкового викупу акцій та порядок його реалізації перед проведенням голосування з відповідного питання порядку денного.

Забезпечення рівного ставлення до всіх акціонерів-власників однієї категорії акцій:

а) кожна випущена товариством проста акція надає її власнику однаковий обсяг прав;

б) у разі прийняття загальними зборами акціонерів рішення, яке обмежує права акціонерів-власників привілейованих акцій, такі акціонери повинні мати право голосу стосовно цих питань; у разі, якщо акціонер не голосував "за" або голосував "проти" прийняття такого рішення, він повинен мати право вимагати викупу товариством належних йому акцій за справедливою ціною;

в) на кожну випущену товариством акцію однієї категорії виплачується однаковий розмір дивідендів. Не допускається в рамках однієї категорії акцій встановлення переваг для отримання дивідендів різними групами акціонерів;

г) усім акціонерам повинні надаватись рівні права та можливості щодо доступу до інформації.

Готовність інвесторів вкладати кошти в те чи інше товариство залежить від їхньої впевненості у тому, що їхні права будуть належним чином захищені і що вони зможуть реалізувати свої права нарівні з іншими акціонерами. Принцип рівного ставлення до акціонерів набуває особливої актуальності, якщо товариство планує залучити додатковий капітал на фондовому ринку і заохотити інвестиції від портфельних та іноземних інвесторів. Товариство повинно вжити необхідних заходів для запобігання порушень прав дрібних (міноритарних) акціонерів як з боку посадових осіб товариства, так і з боку акціонера, який володіє контрольним пакетом акцій.

В Україні діє принцип "одна акція - один голос", згідно з яким кожна випущена товариством проста акція надає її власнику один голос. Винятки з цього принципу (наприклад, встановлення мінімальної кількості акцій, що надає право голосу або обмеження максимальної кількості голосів, що можуть належати одному акціонерові), а також позбавлення акціонера права голосу не дозволяються.

Забезпечення іноземним акціонерам можливостей для реалізації своїх прав нарівні з іншими акціонерами.

З метою забезпечення іноземним акціонерам можливості реалізації своїх прав нарівні з вітчизняними акціонерами товариству слід вживати розумних заходів для усунення обставин, які перешкоджають реалізації такими акціонерами своїх прав. Зокрема, товариству рекомендується надсилати повідомлення про скликання загальних зборів та документи, пов'язані з порядком денним, у перекладі відповідною іноземною мовою. Крім поштового відправлення товариству доцільно додатково надсилати акціонеру таку інформацію за допомогою сучасних засобів зв'язку, таких як факс, електронна пошта тощо.

Забезпечення рівного переважного права всіх акціонерів придбати додатково випущені акції у кількості, пропорційній їхній існуючій частці у статутному капіталі, у разі здійснення додаткового випуску акцій.

Розмивання частки акціонера у статутному капіталі товариства є грубим порушенням прав акціонера, оскільки спричиняє зменшення частки акціонера у статутному капіталі товариства, в результаті чого зменшується вартість належних йому акцій та його вплив на прийняття рішень вищим органом товариства. Товариство повинно дотримуватися передбаченої чинним законодавством процедури реалізації акціонерами переважного права на придбання додатково випущених акцій шляхом:

1) надання акціонерам першочергового права на придбання додатково випущених акцій порівняно з іншими потенційними інвесторами; надання акціонерам можливості придбати додатково випущені акції у кількості, пропорційній їхній існуючій частці у статутному капіталі; установлення достатнього строку підписки, протягом якого акціонери можуть реалізувати належне їм право;

2) забезпечення акціонерам можливості оплатити акції грошовими коштами [47].

У корпоративні відносини вступають співробітники, але залежно від того, на якому ієрархічному рівні в корпорації вони знаходяться, ці відносини будуть різнитись. Так взаємовідносини між корпорацією і менеджментом мають одну спрямованість, а виконавців - іншу. Відносини між менеджментом та виконавцями в середині корпорації спрямовані на створення балансу інтересів між особистими цілями персоналу та досягненням загальнокорпоративних цілей.

Менеджмент та акціонери вступають між собою у корпоративні відносини переважно відносно здійснення ефективного управління акціонерним капіталом. До внутрішніх корпоративних відносин належать відносини між акціонерами та працівниками корпорації та менеджментом і працівниками корпорації.

До зовнішніх корпоративних відносин відносяться відносини корпорації з інвесторами та кредиторами, споживачами продукції, громадою, на території якої розташоване товариство, а також з державними органами та органами місцевого самоврядування.

Інвестори і кредитори забезпечують фінансовий бік реалізації стратегічних та тактичних корпоративних рішень. Корпоративні відносини з інвесторами та кредиторами спрямовані на те, щоб виправдати їхні очікування відносно своєчасного повернення та віддачі вкладених коштів, що забезпечується постійним здійсненням обміну інформацією.

Товариство повинно поважати права та враховувати законні інтереси зацікавлених осіб (осіб, які мають легітимний інтерес у діяльності товариства, тобто таких, які певною мірою залежать від товариства або можуть впливати на його діяльність). До зацікавлених осіб передусім належать працівники, кредитори, споживачі продукції товариства, територіальна громада, на території якої розташоване товариство, а також відповідні державні органи та органи місцевого самоврядування).

Для забезпечення дотримання передбачених чинним законодавством прав та інтересів зацікавлених осіб товариство керується наступними положеннями:

здійснюючи свою діяльність, товариство не повинно порушувати права зацікавлених осіб, які зазначені чинним законодавством (цивільним, господарським, трудовим, про охорону навколишнього середовища тощо);

при прийнятті рішень або здійсненні дій, що можуть тим чи іншим чином вплинути на зацікавлених осіб товариство повинно враховувати їхні інтереси. До таких випадків належать, зокрема, реалізація товариством соціальних та екологічних програм, створення робочих місць, формування та зміна розміру статутного капіталу товариства, емісія цінних паперів, реорганізація та ліквідація товариства тощо;

для ефективної співпраці товариство повинно забезпечити зацікавленим особам доступ до інформації про товариство.

Інформаційна політика товариства повинна враховувати право зацікавлених осіб на отримання повної та достовірної інформації про товариство.

Зацікавленим особам повинна бути надана можливість своєчасного отримання інформації про фінансовий стан товариства та результати його діяльності, про порядок управління товариством та суттєві факти, що стосуються фінансово-господарської діяльності товариства тощо. У товаристві має бути розроблений перелік документів, що надається для ознайомлення зацікавленим особам (до такого переліку слід внести, зокрема, статут та внутрішні документи товариства). Крім того необхідно розробити порядок ознайомлення з цим документами.

Органом, який забезпечує співпрацю товариства із зацікавленими особами, має бути наглядова рада та її комітети. Інші органи товариства у процесі своєї діяльності також мають враховувати та забезпечувати дотримання інтересів зазначених осіб.

Товариство повинно сприяти активній участі працівників у процесі корпоративного управління та підвищенню їх зацікавленості в ефективній діяльності товариства, тому одним із довгострокових завдань товариства є створення робочих місць та захист інтересів своїх працівників. Для вирішення цього завдання товариство повинно забезпечити належні умови та охорону праці працівників, а також забезпечити рівень оплати праці, який буде конкурентним на ринку праці, відповідатиме виконаній роботі та буде забезпечувати стимулюючу функцію.

З метою підвищення зацікавленості працівників в ефективній діяльності товариства практика корпоративного управління може передбачати, зокрема, прийняття органами товариства рішень з певних питань за погодженням з представниками трудового колективу, інформування працівників про прийняті товариством рішення, що можуть зачіпати їх інтереси, участь представників трудового колективу у роботі наглядової ради та її комітетів.

Сильний мотивуючий вплив здійснює розповсюдження між працівниками акцій товариства, розподіл між ними частини прибутку та інші заходи заохочення, що сприяють підвищенню зацікавленості працівників у ефективній діяльності корпорації.

Зовнішні корпоративні відносини формуються також із іншими зацікавленими особами такими як постачальники, конкуренти та споживачі.

Споживачі визначають необхідність існування корпорації, спрямованість її діяльності, перспективи розвитку та ефективність функціонування. Відносини споживачі-корпорація визначають результати діяльності корпорації. Ці відносини формуються як результат задоволення певних потреб споживачів і забезпечуються відповідними інформаційними та товарними потоками.

Постачальники забезпечують необхідні обсяги виробництва корпорації, тому взаємовідносини між корпорацією і постачальниками визначаються рівнем товарно-матеріальних, грошових та інформаційних потоків.

Особливу роль відіграють зовнішні корпоративні відносини, які здійснюються на рівні держава-корпорація. Держава створює правове поле діяльності корпорації, умови її функціонування, корпорація забезпечує виконання цих умов та приймає участь у формуванні грошових потоків державного і місцевого бюджетів через сплату податків та здійснення обов'язкових платежів.

Учасники корпоративних відносин формують систему взаємозв'язків, яка спрямована на отримання результатів діяльності корпорацій (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Складові та результати взаємодії в системі корпоративних відносин

Як видно, в системі взаємовідносин корпорації кожен із учасників прагне досягти власних цілей, узгодження яких забезпечується за допомогою корпоративного управління, яке базується на корпоративних правах, корпоративних нормах, розподілі повноважень, що формують корпоративну структуру, корпоративній культурі, процесі прийняття рішень, відповідальності та контролі.

Соціальна відповідальність діяльності корпорації знаходить своє відображення у дотриманні корпорацією етичних норм поведінки у суспільстві. Контролює діяльність корпорації громадськість через засоби масової інформації та громадські організації, створюючи певний імідж корпорації, її власникам та діяльності. Це особливий тип зовнішніх корпоративних відносин.

2. Особливості створення корпорацій в Україні

Корпорації створюються переважно для ведення підприємницької діяльності, в тому разі, коли власність може бути персоніфікована, тому основними учасниками корпоративних відносин виступають акціонери. Засновниками корпорації можуть бути підприємства, установи, організації, тобто юридичні особи, а також фізичні особи.

Найбільш розповсюдженою формою корпорацій в світі виступають акціонерні товариства. Акціонерним є товариство, статутний капіталякого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості.

Акціонерне товариство має певні ознаки, які характерні лише для нього. Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Оскільки акціонерне товариство належить до господарських товариств, то акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать.

Акціонерне товариство може бути створене юридичними та (або) фізичними особами.

Мета створення корпорації полягає у максимізації добробуту акціонерів за рахунок зростання ринкової вартості акцій товариства, а також отримання акціонерами дивідендів.

Товариство повинно забезпечувати інвестиційну привабливість емітованих ним акцій протягом усього періоду своєї діяльності. Для цього товариство повинно збільшувати власний капітал, налагоджувати ефективні відносини із зацікавленими особами та забезпечувати виконання умов для включення акцій товариства до лістингу фондових бірж і торговельно-інформаційних систем та їх обігу на організованому фондовому ринку.

Мета створення товариства визначається у статуті товариства.

Для досягнення мети товариства органи товариства повинні здійснювати управління таким чином, щоб забезпечити як розвиток товариства в цілому, так і реалізацію права кожного акціонера. Поряд із цим товариство повинно здійснювати свою діяльність відповідно до правил ділової етики та враховувати інтереси суспільства в цілому.

Засновники акціонерного товариства підписують між собою договір, який визначає порядок здійснення ними загальної діяльності щодо створення товариства, відповідальності перед особами, які підписались на акції, та третіми особами. У цей час засновники несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, які виникли до реєстрації акціонерного товариства. Цей договір укладається в письмовій формі. Якщо засновниками товариства є фізичні особи, він повинен бути засвідчений нотаріально.

Для того, щоб засновники не відчужували свої частки і брали участь у діяльності корпорації, законодавчо передбачене зобов'язання утримувати не менше 25% своїх акцій протягом двох років.

Після рішення засновників щодо створення акціонерного товариства, робиться повідомлення щодо підписки на акції, проводяться установчі збори та державна реєстрація. Організаційна схема створення корпорації у вигляді акціонерного товариства представлена рис. 2.1.

Рис. 2.1. Організаційна схема створення корпорації у формі акціонерного товариства

Умовно організаційну схему створення корпорації можна поділити на4 етапи. Перший етап охоплює підготовчі заходи, а саме:

формування складу засновників, підписання засновницького (установчого) договору. У засновницькому договорі визначаються зобов'язання учасників створити корпорацію, порядок спільної діяльності засновників, умови передання корпорації майна учасників; створення робочої комісії для розроблення необхідної документації. На цьому етапі можливе залучення фахівців зі сторонніх організацій для виконання певних робіт - юристів, економістів тощо;

розроблення бізнес-плану та визначення початкового розміру установчого капіталу. Бізнес-план окреслює перспективи розвитку корпорації, визначає сферу діяльності, необхідні кошти для здійснення цієї діяльності, містить аналіз ринку та споживачів, характеристику цілей корпорації тощо. Для здійснення цього завдання також можливе залучення фахівців: маркетологів, виробничників, економістів, фінансистів тощо;

визначення розмірів вкладів та їхня грошова оцінка; підготовка проекту статуту. У статуті визначаються назва та місце знаходження корпорації, органи управління, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, розмір статутного капіталу, умови про категорії акцій, що випускаються товариством, їх номінальна вартість і кількість, права акціонерів, склад і компетенція органів управління товариством та порядок ухвалення ними рішень.

На другому етапі проводяться установчі збори, на яких розглядаються наступні питання:

прийняття рішення щодо заснування корпорації;

затвердження статуту, яке здійснюється не менше як 2/3 голосів;

обрання органів управління та прийняття рішень з питань, пов'язаних із організацією корпорації;

оформлення установчих документів та подання їх на реєстрацію;

визначення пільг, які встановлюються засновникам;

здійснюють оцінку вкладів, здійснених у натуральному вираженні.

На установчих зборах формуються параметри, які в майбутньому будуть визначати діяльність корпорацій, їх структуру її управління. Якщо при проведенні установчих зборів не зібрали кворум, то повторне скликання установчих зборів відбувається протягом двох тижнів. В тому разі, якщо й при повторному скликанні установчих зборів кворум відсутній, то акціонерне товариство вважається таким, що не відбулось.

Третім етапом можна вважати заходи щодо здійснення державної реєстрації, а саме:

розгляд реєстраційних документів державними органами;

доопрацювання документів; одержання тимчасового свідоцтва про реєстрацію (протягом 30 днів);

надання в державний орган реєстрації довідки про оплату 50% статутного фонду та одержання офіційного свідоцтва про реєстрацію;

відкриття рахунків в банках.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Останнім етапом створення акціонерного товариства є розміщення акцій. Цей етап передбачає виконання наступних завдань:

видання проспекту емісії;

розміщення акцій між засновниками;

організацію взаємодії із інвестиційними інститутами.

Статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій. Статутний капітал визначає мінімальний розмір майна товариства, який не може бути менше законодавчо встановленого.

При заснуванні акціонерного товариства всі його акції мають бути розподілені між засновниками. Відкрита підписка на акції акціонерного товариства не проводиться до повної сплати статутного капіталу

У разі, якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законом, товариство підлягає ліквідації.

Зміни у статутному капіталі, крім означеної, можуть відбуватись за рішенням загальних зборів як у бік збільшення, так і зменшення. Не допускається збільшення статутного капіталу для покриття збитків. Крім того, може бути встановлено переважне право акціонерів на придбання акцій, що додатково випускаються.

Зменшення статутного капіталу відбувається шляхом зменшення номінальної вартості акцій або шляхом купівлі товариством частини випущених акцій з метою зменшення їх загальної кількості. Зменшення статутного капіталу допускається після повідомлення про це всіх кредиторів. При цьому кредитори товариства мають право вимагати дострокового припинення або виконання товариством відповідних зобов'язань та відшкодування збитків.

Існують обмеження щодо випуску цінних паперів. Так, частка привілейованих акцій у загальному обсязі статутного капіталу не може перевищувати 25 відсотків.

Таким чином, етапи проходження створення корпорації забезпечують її відповідність основним характеристикам: асоціація або об'єднання осіб; створення колективу, який підпорядковується загальним інтересам; об'єднання капіталів; здійснення соціально корисної діяльності; статус юридичної особи.

Для здійснення господарської діяльності та реалізації основних принципів та форм корпоративного управління в корпораціях розробляються засновницькі документи, які затверджуються засновниками та реєструються державними органами. При цьому для окремих видів товариств існують певні особливості. Так, акціонерне товариство здійснює свою діяльність на підставі установчого договору та статуту.

Размещено на Allbest.ru