Розробка інвестиційної політики для підприємства ТОВ "Жовтень"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

1. РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи інвестиційної політики підприємства

1.1 Суть та загальні засади інвестиційної політики підприємства

1.2 Теоретичні аспекти розробки інвестиційної політики підприємства

2. РОЗДІЛ 2. Розробка інвестиційної політики для підприємства ТОВ «Жовтень»

2.1 Загальна характеристика діяльності ТОВ «Жовтень»

2.2 Аналіз інвестиційної привабливості підприємства

Висновки

Список використаних джерел

політика інвестиційний підприємство



ВСТУП

Прискорена глибока трансформація української економіки обумовлює необхідність розробки нових підходів до такої найважливішої сфери відтворення, який являється інвестування. Підвищення інвестиційної активності є головним чинником виходу з кризи в Україні, збільшення зайнятості, реалізації структурних, інноваційних і інших програм.

Інвестиційна політика підприємства має вирішальне значення для його функціонування незалежно від розмірів, галузевої приналежності, правової форми і інших особливостей. У сучасних умовах розвитку української економіки важливо сформувати таку інвестиційну політику підприємства, яка зумовить ефективну структуру завтрашньої економіки.

У ринкових стосунках процес формування інвестиційної політики підприємства спирається переважно на довгострокові цілі економічного розвитку і займає провідне місце в арсеналі економічних інструментів підприємства. Викладене вище дозволяє зробити ув'язнення про актуальність вибраної теми контрольної роботи.

Мета роботи - розробка інвестиційної політики для сільського господарства ТОВ «Жовтень».

Інформаційною базою для оцінювання фінансово-господарської діяльності товариства слугували дані:

Ш Балансу (форма № 1);

Ш Звіту про фінансові результати (форма № 2);

Ш Звіту про рух грошових коштів (форма № 3);

Ш Звіту про власний капітал (форма № 4);

Ш Спеціальних форм річного бухгалтерського звіту товариства;

Ш Статут, установчий та колективний договори товариства;

Ш Довідкова і нормативна література.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Суть та загальні засади інвестиційної політики підприємства

Інвестиційна діяльність підприємства підпорядкована певній інвестиційній політиці, розробленій підприємством в складі його фінансової стратегії (для інституційних інвесторів - інвестиційних компаній, інвестиційних фондів і т.п. - вона розробляється, як самостійна інвестиційна стратегія). Основною ціллю інвестиційної політики є забезпечення найефективніших шляхів розширення активів підприємства з позицій перспектив його розвитку і збільшення його ринкової вартості. З врахуванням цієї цілі зміст політики управління інвестиціями підприємства можна сформулювати наступним чином: інвестиційна політика представляє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка заключається у виборі і реалізації найефективніших шляхів розширення об'єму його активів для забезпечення основних напрямків його розвитку.

 Інвестиційна політика підприємства передбачає:

1. Формування окремих напрямків інвестиційної діяльності підприємства у відповідності із стратегією його економічного розвитку. Розробка напрямків інвестиційної діяльності підприємства базується на стратегії його економічного розвитку в майбутньому періоді і покликана вирішувати наступні задачі:

- визначення співвідношення різних форм інвестування на окремих етапах перспективного періоду. Форми інвестування визначаються функціональною направленістю діяльності підприємства, його розмірами, стадією його життєвого циклу і рядом інших умов;

- визначення галузевої направленості інвестиційної діяльності. Ця задача вирішується для підприємств, що здійснюють багатогалузеву господарську діяльність;

- визначення регіональної направленості інвестиційної діяльності. Така задача вирішується підприємствами з регіональною диверсифікацією діяльності. Формування окремих напрямків інвестиційної діяльності підприємства у відповідності із стратегією його економічного розвитку дозволяє визначити пріоритетні цілі і задачі цієї діяльності за окремими етапами майбутнього періоду.

2. Дослідження і врахування умов зовнішнього інвестиційного середовища і кон'юнктури інвестиційного ринку. В процесі такого дослідження вивчаються правові умови інвестиційної діяльності в цілому і в розрізі окремих форм інвестиційної діяльності ("інвестиційний клімат"); аналізується поточна кон'юнктура інвестиційного ринку і фактори, що визначають її; прогнозується найближча кон'юнктура інвестиційного ринку в розрізі окремих його сегментів, пов'язаних з діяльністю підприємства.

3. Пошук окремих об'єктів інвестування і оцінка їх відповідності напрямкам інвестиційної діяльності підприємства. В процесі реалізації цього напрямку інвестиційної політики вивчається поточна пропозиція на інвестиційному ринку, відбираються для вивчення окремі інвестиційні проекти і фінансові інструменти, що найповніше відповідають напрямкам інвестиційної діяльності підприємства для оновлення складу діючих її видів; проводиться детальна експертиза відібраних об'єктів інвестування.

4. Забезпечення високої ефективності інвестицій. Відібрані на попередньому етапі об'єкти інвестування аналізуються з позиції їх економічної ефективності. При цьому для кожного об'єкту інвестування використовується конкретна методика оцінки ефективності. За результатами оцінки проводиться ранжирування окремих інвестиційних проектів і фінансових інструментів інвестування за критерієм їх ефективності (дохідності). При інших рівних умовах відбираються для реалізації ті об'єкти інвестування, які забезпечують найбільшу ефективність.

5. Забезпечення мінімізації фінансових ризиків, пов'язаних з інвестиційною діяльністю. В процесі реалізації цього напрямку інвестиційної політики повинні бути в першу чергу оцінені ризики, властиві кожному конкретному об'єкту інвестування. За результатами оцінки проводиться ранжирування окремих об'єктів інвестування по рівню їх ризиків і відбираються для реалізації ті з них, які при інших рівних умовах забезпечують мінімізацію інвестиційних ризиків.

Поряд з ризиками окремих об'єктів інвестування оцінюються фінансові ризики, пов'язані з інвестиційною діяльністю в цілому. Ця діяльність пов'язана з відволіканням фінансових засобів у великих розмірах і, як правило, на тривалий період, що може призвести до зниження рівня платоспроможності підприємства по поточних господарських операціях. Крім того, фінансування окремих інвестиційних проектів здійснюється часто за рахунок значного залучення позичкового капіталу, що може призвести до зниження рівня фінансової стійкості підприємства в довгостроковому періоді. Тому в процесі формування інвестиційної політики слід завчасно прогнозувати, як вплинуть фінансові ризики, пов'язані з інвестиційною діяльністю, на дохідність, платоспроможність і фінансову стійкість підприємства.

6. Забезпечення ліквідності інвестицій. Здійснюючи інвестиційну діяльність слід передбачати, що в силу суттєвих змін зовнішнього середовища, кон'юнктури інвестиційного ринку або стратегії розвитку підприємства в майбутньому періоді по окремих об'єктах інвестування може різко знизитися очікувана дохідність, підвищитися рівень ризиків, знизитися значення інших показників їх інвестиційної привабливості для підприємства. Це буде вимагати прийняття рішення про своєчасний вихід з окремих інвестиційних програм і реінвестування капіталу. З цією ціллю по кожному об'єкту інвестування повинен бути оцінений ступінь його майбутньої ліквідності. За результатами оцінки проводиться ранжирування окремих інвестиційних проектів і фінансових інструментів інвестування по критерію їх ліквідності. При інших рівних умовах відбираються для реалізації ті з них, які мають найбільшу ліквідність.

7. Визначення необхідного об'єму інвестиційних ресурсів і оптимізація структури їх джерел. Всі напрямки і форми інвестиційної діяльності підприємства здійснюються за рахунок інвестиційних ресурсів, що формуються ним. Інвестиційні ресурси представляють собою всі види грошових і інших активів, що залучаються для здійснення вкладів в об'єкти інвестування. В процесі реалізації цього напрямку інвестиційної політики підприємства прогнозується загальна потреба в інвестиційних ресурсах, необхідних для здійснення інвестиційної діяльності в передбачуваних об'ємах; визначається можливість формування інвестиційних ресурсів за рахунок власних фінансових джерел; виходячи з ситуації на грошовому ринку визначається доцільність залучення для інвестиційної діяльності позичкового капіталу. В процесі оптимізації структури джерел інвестиційних ресурсів забезпечується раціональне співвідношення власних і залучених фінансових засобів, а також диверсифікація залучених джерел фінансування інвестицій по окремих кредиторах потоках майбутніх платежів з ціллю попередження зниження фінансової стійкості і платоспроможності підприємства в майбутньому періоді.

8. Формування і оцінка інвестиційного портфелю підприємства. З врахуванням можливого залучення об'єму інвестиційних ресурсів, а також оцінки інвестиційних якостей окремих об'єктів інвестування проводиться формування сукупного інвестиційного портфелю підприємства. При формуванні інвестиційного портфелю слід врахувати, що високий рівень дохідності окремих і об'єктів інвестування рідко супроводжується мінімальним рівнем їх інвестиційних ризиків і високим ступенем ліквідності. Тому в процесі формування інвестиційного портфелю визначаються принципи його і формування з врахуванням фінансового менталітету керівництва, а потім кожен об'єкт інвестування, який відбирається в нього, оптимізується по співвідношенню рівня дохідності, інвестиційного і ризику і ліквідності. На заключному етапі формування інвестиційного портфелю проводиться його оцінка і оптимізація по перерахованих критеріях в цілому. Сформований інвестиційний портфель розглядається як сукупність інвестиційних програм, що реалізуються в майбутньому періоді.

9. Забезпечення шляхів прискорення реалізації інвестиційних програм. Намічені до реалізації інвестиційні програми повинні бути виконані якнайшвидше виходячи з наступних міркувань: перш за все, високі темпи реалізації кожної інвестиційної програми сприяють прискоренню економічного розвитку підприємства в цілому; крім того, чим швидше реалізується інвестиційна програма, тим швидше починає формуватися додатковий грошовий потік у вигляді прибутку і амортизаційних відрахувань; прискорення реалізації інвестиційних програм скорочує терміни використання позичкового капіталу; нарешті, швидка реалізація інвестиційних програм сприяє зниженню інвестиційних ризиків, пов'язаних з несприятливою зміною кон'юнктури інвестиційного ринку, погіршенням інвестиційного клімату в цілому.

В процесі формування інвестиційної політики підприємства, як правило, виділяють три основні напрямки:

1) реальні інвестиції;

2) фінансові інвестиції;

3) інноваційні інвестиції.

Реальні інвестиції (Real investments) є в даний час основним напрямком інвестиційної діяльності підприємства. Вони представляють собою вкладення засобів в реальні матеріальні активи, в основному в оновлення основних фондів підприємства.

Фінансові інвестиції (Financial investments) представляють собою вкладення засобів підприємства на термін більше одного року в різні грошові і фондові інструменти інвестування, серед яких найбільш значну долю займають вкладення засобів у цінні папери.

Інноваційні інвестиції (Innovative investments) представляють собою вкладення засобів в нематеріальні активи, що забезпечують впровадження сучасних наукових досягнень в практику діяльності підприємства.

Специфіка різних форм інвестиції визначає особливості управління ними, які вимагають спеціального розгляду.

1.2 Теоретичні аспекти розробки інвестиційної політики підприємства

При розробці інвестиційної політики необхідно передбачити:

- досягнення економічного, науково-технічного і соціального ефекту від даних заходів - для кожного об'єкту інвестування використовують специфічні методи оцінки ефективності, а потім відбирають ті проекти, які за інших рівних умов забезпечують підприємству максимальну ефективність (рентабельність) інвестицій;

- отримання підприємством найбільшого прибутку на вкладений капітал при мінімальних інвестиційних витратах (капіталовкладеннях);

- раціональне розпорядження засобами на реалізацію неприбуткових інвестиційних проектів, тобто зниження витрат на досягнення відповідного соціального, науково-технічного і екологічного ефекту реалізації цих проектів;

- використання підприємством для підвищення ефективності інвестицій державної підтримки у формі бюджетних кредитів, податкових пільг і інше;

- залучення пільгових кредитів міжнародних фінансово-кредитних організацій і приватних іноземних інвесторів;

- мінімізацію інвестиційних ризиків, пов'язаних з виконанням конкретних проектів;

- забезпечення ліквідності довгострокових інвестиції, тобто зниження періоду їх окупності;

- відповідність заходів які передбачено здійснити у рамках інвестиційної політики, законодавчим і нормативним актам, регулюючим інвестиційну діяльність.

Вплив комерційних ризиків (будівельних, виробничих, маркетингових і ін.) може бути оцінений через вірогідну зміну очікуваної прибутковості інвестиційних проектів і відповідне зниження їх ефективності. Такі риски піддаються зниженню за допомогою самострахування (створення інвесторами фінансових резервів), диверсифікації інвестиційного портфеля, лімітації, придбання додаткової інформації про предмет інвестування та ін.

Для забезпечення ліквідності інвестицій слід зважити вірогідність значних змін зовнішнього інвестиційного середовища, кон'юнктуру ринку і стратегії розвитку підприємства в майбутньому році. Подібні зміни здатні істотно понизити прибутковість окремих об'єктів інвестування, підвищити рівень ризиків, що зробить негативний вплив на загальну інвестиційну привабливість підприємства. Через дію цих чинників часто доводиться приймати рішення про своєчасний вихід з неефективних проектів і реінвестування капіталу, що вивільняється. Ось чому доцільно оцінювати ліквідність капіталовкладень в кожен об'єкт. За підсумками оцінки проводять ранжирування проектів за критерієм їх ліквідності (термінам окупності капітальних витрат). Для реалізації відбирають ті з них, які мають максимальну ліквідність (мінімальний період окупності капітальних витрат).

При розробці інвестиційної політики враховують наступні чинники:

- фінансовий стан підприємства (стійке, нестійке, кризове);

- наявність власних фінансових ресурсів, можливості отримання недорогих кредитів і позик;

- кон'юнктуру ринку капіталу;

- пільги, що отримуються інвестором від держави;

- комерційну і бюджетну ефективність намічаних до реалізації інвестиційних проектів;

- умови страхування і отримання гарантій від некомерційних ризиків;

- податкове оточення - податки і інші обов'язкові платежі;

- ціни на продукцію і виручку від продажів.

При оцінці ринку продукції беруть до уваги :

- географічні межі ринку реалізації цієї продукції;

- загальний об'єм продажів і його динаміку за останні три роки;

- динаміку споживчого попиту, що прогнозується на період реалізації інвестиційної політики;

- рівень конкуренції на ринку;

- технічний рівень продукції і можливості його підвищення за рахунок реалізації конкретних інвестиційних проектів.

При розробці інвестиційної політики рекомендують визначати загальний об'єм капіталовкладень, способи раціонального використання власних засобів і можливості залучення додаткових фінансових ресурсів з фінансового ринку. Інвестиційні проекти у рамках довгострокової стратегії підприємства доцільно погоджувати між собою по об'ємах ресурсів, що виділяються, і термінах реалізації, виходячи з досягнення максимального загального економічного ефекту. Середньострокову інвестиційну політику розробляють на період один - три роки, а довгострокову - на тривалу перспективу (понад три роки).

Інвестиційна політика має вирішальне значення для функціонування кожного підприємства незалежно від його розмірів, галузевої приналежності, правової форми і інших особливостей, В сучасних умовах розвитку української економіки важливо формувати правильну інвестиційну політику, оскільки вона обумовлює структуру і ефективність завтрашньої економіки .

Головною умовою формування успішної інвестиційної політики підприємства є його орієнтація в першу чергу на рішення довгострокових завдань, а не на отримання миттєвих результатів. Нині кризове положення вітчизняної економіки, труднощі переходу до стабільного розвитку примушують підприємства домагатися, швидше, короткострокових цілей шляхом створення антикризових програм, необхідних для виживання в умовах перебудови господарського механізму. Переважання коротко строкової орієнтації в діяльності підприємств також пояснюється в першу чергу:

- відсутністю державної програми виходу підприємств з кризи, а також частою зміною пріоритетів в економічній політиці держави;

- відсутністю практичного досвіду формування інвестиційної політики у керівників; недостатньою спрацьованістю методологічних питань довгострокової стратегічної діяльності фірми вітчизняною економічною теорією.

В умовах ринкових стосунків процес формування інвестиційної політики, що спирається переважно на довгострокові цілі економічного розвитку, повинен зайняти сьогодні відповідне місце в арсеналі економічних інструментів підприємства.

Для реалізації цих завдань раніше усію необхідно змінити підхід до формування інвестиційної політики, яка має бути заснована на принципах руху від майбутнього до сьогодення, а не навпаки. Це означає що визначення стратегічних перспектив розвитку підприємства повинне здійснюватися не лише з екстраполяції сьогоднішнього положення і тенденцій розвитку фірми в майбутньому, а з управлінської інтуїції, аналізу потенційних можливостей підприємства і альтернативних шляхів розвитку.

З точки зору капіталовкладень, використовуваних для розширення виробництва, реалізація цього підходу означає переважний напрям інвестиційних ресурсів в перспективні галузі, що мають шанси зростання в майбутньому, але порівнянню з галузями, прибутковими в даний момент. Інвестиції на реконструкцію і технічне переозброєння підприємств, що мають високі витрати, з метою зниження їх не повинні здійснюватися без відповідного аналізу перспектив цієї галузі.

Таким чином, процес формування інвестиційної політики повинен спиратися на стратегію розвитку підприємства і мати у результаті створення довгострокових інвестиційних програм, що охоплюють значний відрізок часу і спрямованих на найбільш ефективний розвиток фірми.



РОЗДІЛ 2. РОЗРОБКА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВА ТОВ «ЖОВТЕНЬ»

2.1 Загальна характеристика діяльності ТОВ «Жовтень»

Товариство з обмеженою відповідальністю “Жовтень” засноване фізичними особами на підставі Установчої Угоди від 14 травня 2001 року з метою здійснення статутних завдань. Згідно рішення загальних зборів протокол № 1 від 14 травня 2001 року учасниками товариства є юридичні особи України.

Товариство керується в своїй діяльності законодавствами України: «Про господаські товариства», «Про підприємства в Україні», «Про власність» , «Про підприємництво », іншим чинним законодавством України, а також власним Статутом (додаток А) та Установчою Угодою.

Товариство з дня його державної реестрації набуває права юридичної особи і має право від свого імені складати угоди, набувати майнових та немайнових особистих прав, нести обов”язки, виступати позивачем та відповідачем у суді та арбітражному суді, застосовувати згідно із законодавством інші санкції до замовників і контрагентів.

Головною метою діяльності товариства є отримання прибутку шляхом виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації з метою більш повного задоволення економічних та соціальних інтересів учасників та працівників товариства.

Товариство в порядку встановленим чинним законодавством, Статутом та Установчою Угодою здійснює такі види діяльності :

- Виробництво сільськогосподарської продукції;

- Заготівля , переробка і реалізація сільськогосподарської продукції , в тім числі і на давальницьких засадах;

- Виконання сільськогосподарських робіт по обробітку грунту;

- Надання послуг по ремонту та обслуговуванню сільськогосподарської техніки, що знаходиться у власності юридичних осіб усіх форм власності та в окремих громадян, в тім числі капітальний і поточний ремонти тракторів, вузлів та агрегатів, енергетичного та силового обладнання, відновлення зношених та виготовлення нових деталей; обмін відремонтованих машин, вузлів та агрегатів через технічний обмінний пункт; реалізація техніки, запчастин, товарів народного споживання через магазини; надання послуг населенню ;

- Надання транспортних послуг господарюючим суб"єктам та населенню на всій території України та за її межами у відповіднеості до чинного законодавства України ;

- Постачальницько - збутові, торговельні та посередницькі операції;

- Здійсненя зовнішньо-економічної діяльності згідно чинного законодавства України, в тому числі орендні та лізингові операції, посередницькі операції учасників зовнішньо-економічних зв”язків;

- Виробництво будівельних матеріалів;

- Виготовлення виробів із дерева;

- Виконання будівельних робіт;

- Придбання, зберігання та реалізація нафтопродуктів у відповідності з чиним законодавством України;

- Організація мережі по торгівельно - побутовому обслуговуванню населення, в тому числі відкриття магазинів, кафе, хлібопекарських та кондитерських цехів , майстерень та інших установ;

- Організація та здійснення оптово-роздрібної торгівлі товарами продовольчої та промислової груп;

- Відкриття пунктів та закладів громадського харчування, готелів, кемпенгів та автостоянок;

- Інші види діяльності в межах чинного законодавства України.

Товариство економічно відповідає за свою зовнішньо-економічну діяльність і компенсує збитки, які сталися з його вини. Предмет зовнішньо-економічної діяльності визначається Товариством самостійно і регулюється законами України та держави.

За допомогою фінансової звітності охарактеризуємо фінансовий стан підприємства. Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану є бухгалтерський баланс підприємства. Його значимість настільки важлива, що аналіз фінансового стану називають аналізом балансу.

Бухгалтерський баланс достатньо характеризує господарську діяльність, фінансовий стан підприємства, і при ретельному аналізі показників користувачі можуть виявити позитивні чи негативні тенденції явищ і процесів, що відбуваються на підприємстві. Баланс, як звітній документ має неоціненний практичний зміст. Цим документом підприємство звітує перед своїм керівним органом, податковою адміністрацією, статистичними органами, кредитними установами.

2.2 Аналіз інвестиційної привабливості підприємства

Формування інвестиційної привабливості як шлях підвищення вартості підприємства є важливою проблемою для українських сільськогосподарських підприємств, через швидкий розвиток ринку та значний інтерес з боку інвесторів. Тому управління інвестиційної привабливістю має бути націлене на формування привабливих для потенційних інвесторів показників діяльності, які підвищують вартістю підприємства.

Вибір тієї чи іншої методики оцінки інвестиційної привабливості залежить від цілей інвестора. Адже для потенційного кредитного інвестора (банку) і потенційного інституціонального інвестора (акціонер, партнер у спільному підприємстві) поняття інвестиційна привабливість має різний зміст. Якщо для банку основним пріоритетом у розгляді привабливості підприємства є його платоспроможність (тому що банк зацікавлений у своєчасному поверненні основної суми грошей і виплати відсотків і не бере участь у прибутку від реалізації проекту), то для інституціонального інвестора акценти зміщаються у бік ефективності господарської діяльності підприємства (прибуток на сукупні активи).

Проведемо аналіз інвестиційної привабливості ТОВ «Жовтень».

Таблиця 2.1

Показники визначення інвестиційної привабливості підприємства ТОВ «Жовтень» за 2010-2012 роки

Показники	Нормативне значення	2010 рік	2011 рік	2012 рік	Відхилення
					2012 р. до 2010 р.	2012 р. до 2011 р.
1	2	3	4	5	6	7
1. Оцінка майнового стану
1.1. Сума господарських коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства, тис. грн.	-	26069	37797	40100	14031	2303
1.2. Частка необоротних активів в активах	-	0,38	0,24	0,21	-0,17	-0,03
1.3. Темпи зростання оборотних активів	Збільшення	125,6	177,03	109,74	-15,86	-67,29
1.4. Коефіцієнт придатності основних засобів	-	0,504	0,464	0,432	-0,072	-0,032
1.5. Коефіцієнт зносу основних засобів	-	0,495	0,535	0,568	0,073	0,033
2. Оцінка ліквідності
2.1. Розмір власних оборотних коштів (ВОК), тис. грн.	>0	-5043	-4503	-4098	945	405
2.2. Маневреність власних оборотних коштів	-	-0,010	-0,001	-0,002	0,008	-0,001
2.3. Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності)	2,0-2,5	0,811	1,600	1,537	0,726	-0,063
2.4. Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,8-1,5	0,512	1,299	0,984	0,472	-0,315
2.5. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,25-0,3	0,003	2,783	3,886	3,883	1,103
2.6. Частка оборотних коштів у активах	-	0,623	0,760	0,789	0,166	0,038
2.7. Частка виробничих запасів у поточних активах	-	0,037	0,013	0,020	-0,017	0,007
3. Оцінка фінансової стійкості
3.1. Коефіцієнт фінансової автономії	? 0,5	0,183	0,120	0,108	-0,075	-0,012
3.2. Коефіцієнт фінансової автономії	< 0,5	5,464	8,321	9,231	3,767	0,91
3.3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу	Зменшення	-1,057	0,991	-0,943	0,114	-1,934
3.4. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	< 0,5	0,817	0,880	0,891	0,074	0,011
3.5. Коефіцієнт покриття довгострокових вкладень	? 1	7,736	0,591	0,556	-7,178	-0,035
3.6. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів	< 0,5	0,210	0,771	0,777	0,567	0,006
3.7. Коефіцієнт співвідношення залучених та власних коштів	< 1	4,464	7,321	8,231	3,767	0,91
3.8. Коефіцієнт довгострокових зобов'язань	Зменшення	0,059	0,459	0,424	0,365	-0,035
3.9. Коефіцієнт фінансової стабільності	? 1	0,224	0,136	0,121	-0,103	-0,015
4. Оцінка ділової активності
4.1. Обсяги виручки від реалізації, тис. грн.	-	12367	15847	8479	-3888	-7368
4.2. Балансовий прибуток, тис. грн.	-	-3066	-229	67	3133	296
4.3. Фондовіддача	Збільшення	0,464	0,814	0,434	-0,03	-0,38
4.4. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (Кдз)	Збільшення	1,096	3,608	9,261	8,165	5,653
4.5. Період обертання дебіторської заборгованості (Тдз), дн.	-	328,47	99,79	38,87	-289,6	-60,92
4.6. Коефіцієнт оборотності кредиторської за боргованості (Ккз)	Зменшення	2,317	6,577	4,401	2,084	-2,176
4.7. Період обертання кредиторської заборгованості (Ткз), дн.	-	155,37	54,74	81,8	-73,57	27.06
4.8. Коефіцієнт оборотності запасів (Кз)	Збільшення	15,392	24,493	22,65	7,258	-1,843
4.9. Період обертання запасів (Тз), дн.	-	23,39	14,698	15,89	-7,5	1,192
4.10. Коефіцієнт оборотності активів (Ка)	Збільшення	0,474	0,419	0,211	-0,263	-0,208
4.11. Тривалість операційного циклу (Тоц), дн.	-	351,86	114,488	54,76	-297,1	-59,728
4.12. Тривалість фінансового циклу (Тфц), дн.	-	196,49	59,748	-27,04	-223,53	-86,788
4.13. Коефіцієнт покриття дебіторської заборгованості	-	0,456	0,277	0,108	-0,348	-0,169
4.14. Оборотність власного капіталу	-	3,160	3,403	1,967	-1,193	-1,436
4.15. Коефіцієнт стійкості економічного зростання	Збільшення	-	-	-	-	-
5. Оцінка рентабельності
5.1. Обсяг чистого прибутку (збитку), тис. грн.	-	-3066	-229	67	3133	296
5.2. Рентабельність продукції, %	Збільшення	-33,14	-1,91	0,57	33,71	2,48
5.3. Рентабельність активів, %	Збільшення	-13,85	-0,71	0,17	14,02	0,88
5.4. Рентабельність власно капіталу, %	Збільшення	-78,33	-4,91	1,55	79,88	4,91
5.5. Рентабельність основного капіталу, %	Збільшення	-8,761	0,476	0,16	8,921	-0,316
5.6. Операційна рентабельність реалізованої продукції, %	Збільшення	-4,672	12,16	25,35	30,022	13,19
5.7. Чиста рентабельність реалізованої продукції, %	Збільшення	-24,792	-1,445	0,79	25,582	2,235
5.8. Валова рентабельність продажу, %	Збільшення	25,20	24,42	-38,91	-64,11	-63,33

Після розрахунків, проведених у таблиці 2.1 можна зробити такі висновки: у 2012 році порівняно з попереднім сума господарських коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства збільшилася на 14031 тис. грн., дана динаміка зображена на ( рис. 2.1)

Рис. 2.1 Динаміка сума господарських коштів, що знаходяться у розпорядженніТОВ «Жовтень» за 2010-2012 роки, (тис. грн.)

Зменшення суми господарських коштів свідчить про зменшення майнового потенціалу підприємства, що є негативним для підприємства.

Оцінюючи ліквідність підприємства варто зазначити, що розмір коштів які постійно перебувають у розпорядженні підприємства і формуються за рахунок власних ресурсів (прибуток тощо) у 2012 році збільшилася у порівнянні з 2011 роком на 405 тис. грн., що є позитивним явищем (рис. 2.2).

Дане збільшення власних оборотних коштів могло бути викликане за рахунок наявності нерозподіленого прибутку підприємства, а також збільшенням суми коштів направлених до фондів підприємства.



Рис. 2.2 Динаміка розміру власних оборотних коштів на ТОВ «Жовтень» за 2010-2012 роки, (тис. грн.)

Отже, оцінивши ліквідність варто зазначити, що підприємство не є абсолютно ліквідним, у зв'язку з нестачею високо- і низьколіквідних оборотних активів. Коефіцієнт абсолютної ліквідності перевищує межі допустимих норм і становить 3,886.

Оцінюючи фінансову стійкість підприємства варто зазначити, що коефіцієнт фінансової автономії знаходиться в межах нижче норми і має динаміку до зменшення, це свідчить про високий рівень фінансових ризиків, зменшує гарантії погашення підприємством своїх зобов'язань, що є негативним для господарства (рис. 2.3).

Рис. 2.3 Динаміка зміни коефіцієнта фінансової автономії на ТОВ «Жовтень» за 2010-2012 роки

Коефіцієнт співвідношення залучених та власних коштів знаходиться в межах вище норми і має тенденцію до збільшення. У 2012 році він становить 8,231, що на 0,91 більше ніж у 2011 році, зростання цього показника в динаміці свідчить про підсилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості (рис. 2.4).

Рис. 2.4 Динаміка зміни коефіцієнта співвідношення залучених та власних коштів ТОВ «Жовтень» за 2010-2012 роки

Оцінюючи ділову активність ТОВ «Жовтень» спостерігається негативна динаміка зміни обсягів виручки від реалізації продукції (рис. 2.5).

Рис. 2.5. Динаміка зміни обсягів виручки від реалізації ТОВ «Жовтень» за 2010-2012 роки

Оцінимо балансовий прибуток. Балансовий прибуток - це загальна сума прибутку від усіх видів виробничо-господарської діяльності за вирахування збитків, яких зазнало підприємство за певний період.

Оцінюючи значення балансового прибутку ТОВ «Жовтень» за

2010-2012 роки варто зазначити, що його значення у 2012 році порівняно з 2011 роком збільшилося на 296 тис. грн. і становить 67 тис. грн., оскільки дане підприємство попередні два роки не мало прибутку, а лише збиток ( рис. 2.6).

Рис. 2.6 Динаміка зміни балансового прибутку ТОВ «Жовтень» за 2010-2012 роки

Проводячи оцінку рентабельності варто відмітити, що у 2012 році підприємство стало рентабельним, це відбулося за рахунок збільшення прибутку у господарстві та зниженні собівартості продукції, що є позитивним (рис.2.7) .

Рис. 2.7 Динаміка зміни рентабельності продукції ТОВ «Жовтень» за 2010-2012 роки

Оцінюючи коефіцієнт валової рентабельності продажу, можна сказати, що відбувається тенденція зниження, оскільки у 2011 році вона становила 24,42 %, а у 2012 році знизилася на 63,33 % і становить -38,91 %. Це свідчить про, не ефективність виробничої діяльності підприємства і його цінової політики ( рис. 2.8).

Рис. 2.8 Динаміка зміни валової рентабельності продажу ТОВ «Жовтень» за 2010-2012 роки

Отже, оцінивши показники визначення інвестиційної привабливості

ТОВ «Жовтень» можна зробити висновки:

1. Вартість майна ТОВ «Жовтень» у 2012 році порівняно з 2010 роком збільшилась на 14031 тис. грн., або на (53,8%). При цьому необоротні активи зменшились на 1375 тис. грн. (14,0%), а оборотні активи збільшились на 15408 тис. грн. (94,9%). Необоротні активи ТОВ «Жовтень» представлені насамперед основними засобами, вартість яких зменшилась на 1372 тис. грн. Негативною характеристикою структури майна є збільшення частки поточної дебіторської заборгованості. Також ТОВ «Жовтень»» має невисокий рівень забезпеченості високоліквідними оборотними активами. Залишок грошових коштів на кінець 2012 року становить 8 тис. грн., який у порівнянні з 2010 роком зменшився на 43 тис. грн.

2. Оцінивши ліквідність варто зазначити, що підприємство не є абсолютно ліквідним, у зв'язку з нестачею високо - і низько ліквідних оборотних активів. Коефіцієнт абсолютної ліквідності перевищує межі допустимих норм і становить 3,886. Тому, підприємство не здатне швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань.

3. ТОВ «Жовтень» має не стійке фінансове положення, оскільки коефіцієнт фінансової автономії знаходиться в межах нижче норми і має динаміку до зменшення, це свідчить про високий рівень фінансових ризиків, зменшує гарантії погашення підприємством своїх зобов'язань, що є негативним для господарства. Також ТОВ « Жовтень» є фінансово залежним тому, що коефіцієнт концентрації залученого капіталу перевищує межі допустимих значень ( 0,5<0,891 ).

4. Ділова активність підприємства у 2012 році порівняно з попередніми роками значно покращилася. Про це свідчать показники балансового прибутку, фондовіддачі, коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, коефіцієнт оборотності запасів, це є позитивним оскільки підвищується рентабельність підприємства.

5. Оцінивши рентабельність господарства варто зазначити, що ТОВ «Жовтень» у 2012 році порівняно з 2010 - 2011 роках стало рентабельним. Це відбулося за рахунок збільшення прибутку підприємства та зниження собівартості продукції.

Підводячи підсумки, по проведеному аналізу інвестиційної привабливості підприємства за 2010 - 2012 роки, можна сказати, що ТОВ «Жовтень» не є інвестиційно привабливим господарством для інвесторів.



ВИСНОВКИ

У ході виконанні контрольної роботи, відповідно до її мети було здійснено обґрунтування теоретичних та практичних положень формування і розробки інвестиційної політики для сільськогосподарського підприємства ТОВ «Жовтень».

Роблячи висновки по даній роботі варто відмітити, що:

1. Розглянуто проблеми та перспективи формування інвестиційної політики на підприємствах сільськогосподарської галузі. Головні чинники, що викликали погіршення інвестиційного клімату це:

- зменшення припливу фінансових ресурсів, що виражено у падінні виторгу від реалізації продукції внаслідок скорочення платоспроможного попиту населення на продовольство;

- додаткове зниження прибутків через необґрунтовано високу частку імпортного продовольства на внутрішньому українському ринку, тобто звуження ринку збуту;

- незавершеність процесів інституційних перетворень у сільському господарстві і в суміжних галузях АПК. Внутрішня структура управління і система організаційно - технологічної взаємодії не приведені у відповідність у ході реформ.

Нинішнє становище сільськогосподарських підприємств на ринку інвестицій характеризується їх неготовністю до ефективного освоєння засобів, а також неготовністю потенційних інвесторів вкладати капітал в підприємства через високі ризики, пов'язані з незахищеністю права власності, з великою ймовірністю неповернення коштів через погане управління.

2. Під час проведення аналізу показників інвестиційної привабливості підприємства слід зазначити, що:

- підприємство не є абсолютно ліквідним, у зв'язку з нестачею високо - і низько ліквідних оборотних активів. Тому, воно не здатне швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань.

- ТОВ «Жовтень» має не стійке фінансове положення, оскільки коефіцієнт фінансової автономії знаходиться в межах нижче норми і має динаміку до зменшення, це свідчить про високий рівень фінансових ризиків, зменшує гарантії погашення підприємством своїх зобов'язань, що є негативним для господарства. Також ТОВ « Жовтень» є фінансово залежним тому, що коефіцієнт концентрації залученого капіталу перевищує межі допустимих значень ( 0,5<0,891 ).

Це знижує інвестиційну привабливість підприємства.

Для того щоб покращити інвестиційну привабливість ТОВ «Жовтень» та привести значення показників інвестиційної привабливості до нормативних значень, необхідно збільшити власний капітал, зменшити поточні довгострокові зобов'язання. В активах доречно провести наступні зміни: збільшити обсяг запасів, дебіторської заборгованості та грошових коштів. Також потрібно розробити інвестиційну стратегію підприємства, покращити саму систему управління господарством.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Вахрин П.И. Инвестиции. - М.: Дашков и К, 2005. - 380 с.

2. Бочаров В. В. Инвестиционный менеджмент.- СПб: Питер, 2000. - 160с.

3. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент: учеб. курс / И.А. Бланк. - К.: Эльга-Н., Ника-Центр, 2002. - 448 с.

4. Бланк И.А. Основы инвестиционного менеджмента. - К.: Эльга-Н Ника-Центр. - Т.1. - 2007. - 536 с.

5. Бурцева Т. В. Инвестиции. - М.: ИЦ "Академия", 2009. - 240 с.

6. Гриньова В.М. Інвестиційний менеджмент / В.М. Гриньова, В.О. Коюда. - Х.: ІНЖЕК, 2004. - 368 с.

7. Коюда В.О. Основи інвестиційного менеджменту: навч. посібник / В.О. Коюда. - К: Кондор, 2008. - 340 с.

8. Ковалев В.В. Введение в финансовый менеджмент / В.В. Ковалев. - М.: Финансы и статистика, 2008. - 768 с.

9. Лахметкина Н. И. Инвестиционная стратегия предприятия. - М.: КНОРУС, 2006. - 184 с.

10. Моран К. Оценка инвестиций для нефинансовых менеджеров: Пер. с англ. / К. Моран. - Днепропетровск: Баланс-Клуб, 2003. - 256 с.

11. Мыльник В.В. Инвестиционный менеджмент: учеб. пособие для вузов. - М.: Деловая книга «Академический проект», 2005. - 272 с.

12. Нешитой А.С. Инвестиции. - М.: Дашков и К, 2007. - 372 с.

13. Подшиваленко Г.П. Инвестиции: учебное пособие. - М.: КНОРУС, 2006. - 200 с.

14. Шабалин А.Н. Инвестиционный анализ. - М.: МФПА, 2004. - 78 с.

15. Шабалин А.Н. Инвестиционное проектирование. - М.: МФПА, 2004. - 139 с.

Размещено на Allbest.ru