Основи фінансового менеджменту

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Поняття грошового потоку і характеристика його видів

фінансовий менеджмент грошовий ризик

Грошовий потік - рух коштів у часі, власне, грошові потоки це різницю між надходженнями і виплат коштів компанії за певний період, за цей відтинок береться фінансовий рік. У основі управління грошовими потоками лежить концепція грошового кругообігу. Наприклад, гроші конвертуються в запаси, дебіторської заборгованості і навпаки на гроші, замикаючи цикл руху обігового капіталу компанії. Коли грошові потоки зменшується чи перекривається повністю, виникає явище неплатоспроможності. Недолік коштів підприємство може відчути у тому разі, якщо формально вона залишається прибутковим (наприклад, порушуються терміни платежів клієнтами компанії). Саме з цим пов'язані проблеми дохідних, але неліквідних компаній, що стоять межі банкрутства.

Поняття «грошові потоки підприємства» є агрегированим, які мають до свого складу численні види цими потоками, обслуговуючих господарську діяльність. Задля ефективного цілеспрямованого управління грошовими потоками вони вимагають певної класифікації. Таку класифікацію грошових потоків пропонується здійснювати за такими основним ознаками:

1. За масштабами обслуговування господарського процесу вирізняються такі види грошових потоків:

- грошові потоки підприємством в ціпом. Це найбільш агреговане вид грошового потоку, який акумулює всі види грошових потоків, обслуговуючих господарський процес підприємства у цілому;

- грошові потоки щодо окремих структурних підрозділах (центрам відповідальності) підприємства.

- грошові потоки щодо окремих господарським операціям. У системі господарського процесу підприємства такий її різновид грошового потоку слід розглядати, як первинний об'єкт самостійно керувати.

2. По видам господарську діяльність відповідно до міжнародних стандартів обліку виділяють такі види грошових потоків:

- грошові потоки по операційну діяльність. Він характеризується на грошові виплати постачальникам сировини й матеріалів; стороннім виконавцям окремих видів послуг, які забезпечують операційну діяльність: зарплати персоналу, зайнятому в операційному процесі, і навіть здійснюючому управління цим процесом; податкові платежі підприємства у бюджети всіх рівнів й у позабюджетні фонди; іншими виплатами, пов'язані з здійсненням операційного процесу.;

- грошові потоки по інвестиційної діяльності. Він характеризує платежі й надходження коштів, пов'язані з здійсненням реального і фінансового інвестування, продажем вибувають основних засобів і нематеріальних активів, ротацією довгострокових фінансових інструментів інвестиційного портфеля та інші аналогічні потоки коштів, обслуговуючі інвестиційного розвитку підприємства;

- грошові потоки із питань фінансової діяльності. Він характеризує надходження, і виплати коштів, пов'язані з допомогою додаткового акціонерного чи пайового капіталу, отриманням довгострокових та проведення короткострокових кредитів і позик, сплатою в грошової форми дивідендів та відсотків за депозитними вкладами власників та інших грошові потоки, пов'язані з здійсненням зовнішнього фінансування господарську діяльність підприємства.

3. По спрямованості руху коштів виділяють дві основні виду грошових потоків:

- позитивний грошові потоки, що характеризує сукупність надходжень коштів на підприємство на всі види господарських операцій (як аналога цього терміна використовується термін «приплив коштів»);

- негативний грошові потоки, що характеризує сукупність виплат коштів підприємством у процесі всіх видів його господарських операцій (як аналога цього терміна використовується термін «відтік коштів»).

Характеризуючи ці види грошових потоків, слід звернути увагу до високий рівень їх взаємозв'язки. Недостатність обсягів у часі однієї з цими потоками обумовлює наступне зниження обсягів іншого виду цими потоками. Тож у системи управління грошовими потоками підприємства обидві ці виду грошових потоків є єдиний (комплексний) об'єкт фінансового менеджменту.

4. За методом обчислення обсягу виділяють такі види грошових потоків підприємства:

- валовий грошові потоки. Він характеризує всю сукупність надходжень чи витрати коштів у аналізованому періоді часу у розрізі окремих його інтервалів;

- чистий грошові потоки. Він характеризує відмінність між позитивним і негативним грошовими потоками (між надходженням і витрачанням коштів) в аналізованому періоді часу у розрізі окремих його інтервалів.

5. За рівнем достатності обсягу виділяють такі види грошових потоків підприємства:

- надлишковий грошові потоки. Він характеризує такий грошові потоки, у якому надходження коштів істотно перевищують реальну потреба підприємства у цілеспрямоване їх витраті. Свідченням надлишкової грошової потоку є висока позитивна величина чистого грошового потоку, не що у процесі здійснення господарську діяльність підприємства;

- дефіцитний грошові потоки. Він характеризує такий грошові потоки, у якому надходження коштів істотно нижчий від реальних потреб підприємства у цілеспрямоване їх витраті.

6. За методом оцінки у часі виділяють такі види грошового потоку:

- справжній грошові потоки. Він характеризує грошові потоки підприємства як єдину яку можна його величину, наведену за вартістю до поточному моменту часу;

- майбутній грошові потоки. Він характеризує грошові потоки підприємства як єдину яку можна його величину, наведену за вартістю до конкретного майбутнього моменту часу.

Розглянуті види грошового потоку підприємства відбивають зміст концепції оцінки вартості грошей у часі стосовно господарським операціям підприємства.

7. По безперервності формування в аналізованому періоді розрізняють такі види грошових потоків підприємства:

- регулярний грошові потоки. Він характеризує потік надходження чи витрати коштів щодо окремих господарським операціям (грошових потоків жодного виду), що у аналізованому періоді часу здійснюється постійно щодо окремих інтервалам цього періоду;

- дискретний грошові потоки. Він характеризує надходження чи витрата коштів, що з здійсненням одиничних господарських операцій підприємства у аналізованому періоді часу.

Розглядаючи ці види грошових потоків підприємства, слід звернути увагу, що вони різняться лише рамках конкретного тимчасового інтервалу. За певного мінімальному часовому інтервалі все грошові потоки підприємства, можуть розглядатися як дискретні. І навпаки - у межах життєвого циклу підприємства переважна частину його грошових потоків носить регулярний характер.

8. По стабільності тимчасових інтервалів формування регулярні грошові потоки характеризуються такими видами:

- регулярний грошові потоки з рівномірними часовими інтервалами у межах аналізованого періоду. Такий грошові потоки надходження чи витрати коштів природного характеру ануїтету;

- регулярний грошові потоки з нерівномірними тимчасовими інтервалами у межах аналізованого періоду.

Розглянута класифікація дозволяє цілеспрямованіше здійснювати облік, аналіз стану та планування грошових потоків різних видів для підприємства.

2. Форми і види страхування фінансових ризиків

Фінансова діяльність підприємства пов'язана з багатьма ризикам, степінь впливу яких на результати його діяльності значно підвищується з переходом до ринкової економіки. Ризики, що супроводжують цю діяльність, виділяють в окрему групу фінансових ризиків, що відіграють найбільш значиму роль в загальному ”портфелі ризиків” підприємства. Збільшення степеня впливу фінансових ризиків на результати фінансової діяльності підприємства пов'язано з швидкою зміною економічної ситуації в країні і кон'юнктури фінансового ринку, розширенням сфери фінансових відносин, появою нових фінансових технологій і інструментів.

Фінансовий ризик є однією з найбільш складних категорій, яка пов'язана з здійсненням господарської діяльності, якій властиві наступні основні характеристики:

1.Економічна природа. Фінансовий ризик проявляється у сфері економічної діяльності підприємства, прямо пов'язаний з формуванням його прибутку і характеризується можливими економічними його збитками в процесі здійснення фінансової діяльності. З врахуванням перелічених економічних форм свого прояву фінансовий ризик характеризується як категорія економічна, що займає визначене місце в системі економічних категорій, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності.

2.Об'єктивність прояву. Фінансовий ризик є об'єктивним явищем в функціонуванні будь-якого підприємства; він супроводжує майже всі види фінансових операцій і всі напрямки його фінансової діяльності.

3.Імовірність реалізації. Проявляється в тому, що ризикова подія може як відбутися, так і ні в процесі здійснення фінансової діяльності підприємства..

4. Невизначенність наслідків. Фінансовий ризик може супроводжуватись, як суттєвими фінансовими втратами для підприємства, так і формуванням додаткових його доходів.

5.Очікувані несприятливі наслідки. Це пов'язано з тим , що ряд негативних наслідків фінансового ризику визначають втрату не лише доходу, а й капіталу підприємства , що приводить його до банкрутства ( тобто до неминучих негативних наслідків для його діяльності ).

6.Суб'єктивність оцінки. Рівень ризику носить суб'єктивний характер. Ця суб'єктивність, тобто нерівнозначність оцінки даного об'єктивного явища, визначається різним рівнем повноти і достовірності інформаційної бази, кваліфікації фінансових менеджерів, їх досвіду в сфері ризик - менеджменту та іншими факторами.

7.Варіабельность рівня. Перш за все фінансовий ризик змінюється в часі, тобто залежить від тривалості здійснення фінансової операції, так як фактор часу безпосередньо впливає на його рівень. Розглянуті характеристики категорії фінансового ризику дозволяють наступним чином сформулювати його поняття:

Під фінансовим ризиком підприємства розуміється ймовірність винекнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати доходу чи капіталу у ситуацій невизначенності умов здійснення його фінансової діяльності.

Страхування виконує чотири функції: ризикову, попереджувальну, ощадну, контрольну. Зміст ризикової функції виражається у відшкодуванні ризику. У рамках дії цієї функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості між учасниками страхування в зв'язку з наслідками випадкових страхових подій. Ризикова функція страхування є головної, тому що страховий ризик безпосередньо зв'язаний з основним призначенням страхування по відшкодуванню матеріального збитку потерпілим.

Призначенням попереджувальної функції страхування є фінансування за рахунок засобів страхового фонду заходів щодо зменшення страхового ризику. Зміст ощадної функції полягає в тім, що за допомогою страхування зберігаються засоби на дожиття. Це заощадження викликане потребою в страховому захисті досягнутого сімейного статку. Сутність контрольної функції виражається в контролі за строго цільовим формуванням і використанням засобів страхового фонду.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.

Фінансовий ризик охоплює такі основні види ризиків:

- валютний;

- кредитний;

- інвестиційний.

Валютний ризик - це ймовірність фінансових втрат унаслідок зміни курсу валют, яка може виникнути в період між укладанням контракту та фактичним проведенням розрахунків за ним. Розрізняють:

- валютні ризики імпортера;

- валютні ризики експортера.

Кредитний ризик пов'язаний з можливістю невиконання підприємством своїх фінансових зобов'язань перед інвестором у разі використання кредиту. Кредитний ризик виникає у відносинах з кредиторами, контрагентами, постачальниками, посередниками, акціонерами тощо.

Інвестиційний ризик пов'язаний із специфікою вкладення підприємцем грошових коштів у різноманітні проекти.

До страхування фінансових ризиків відносять:

- страхування недоотримання (втрат) прибутку (доходу);

- страхування на випадок зниження обумовленого рівня рентабельності;

- страхування ризику засновника;

- страхування біржових ризиків;

- страхування валютних ризиків.

Страхування від втрат прибутку є формою страхового захисту господарських суб'єктів від втрат майбутньої користі (очікуваного прибутку), яка може настати, передусім, з причин випадкового спаду виробничого процесу або його зупинки. Збитки в такому разі не обмежуються лише втратою прибутку, а охоплюють витрати, необхідні для підтримки життєдіяльності суб'єкта, повернення його до попередньо визначеної виробничої програми, а також витрати, здійснені з метою протистояння наслідкам ризикового випадку. Тому страхування від втрат прибутку не є самостійним, а так званим комплементарним для багатьох базових видів страхування, передусім -- страхування майна від вогневих ризиків і ризиків стихійних явищ. Ризик втрати прибутку завжди є похідним від ризику настання майнових збитків як свого базового ризику. Адже навіть незначна майнова шкода здатна призвести до зупинки виробництва, цілковитої втрати прибутку.

Крім базового ризику (пошкодження або знищення майна), ризику сповільнення або зупинення виробничого процесу, страхування від втрат прибутку повинно врахувати ризики, пов'язані зі сезонністю виробництва, тривалістю строку відшкодування, характером конкуренції у певній галузі, частковою участю у фінансуванні ризику втрат прибутку самого страхувальника.

3. Сутність і специфіка кошторису та бізнес плану

Кошторис - це основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень

Види кошторисів:

1. Індивідуальні кошториси.

Вони відбивають специфіку й особливості виробничої діяльності установи. Дані кошториси розробляються за затвердженими формами і розрізняються за видами бюджетних установ (школами, лікарнями, дитячими садками і т.д.).

Кошторис складається з двох частин - загального і спеціального фондів.

2. Загальні кошториси.

Загальний кошторис являє собою основний фінансовий документ, який визначає обсяг, цільове призначення і розподіл коштів загального і спеціального фондів, що виділяються з бюджету на утримання кількох типових установ, що обслуговуються однією централізованою бухгалтерією. Для тих установ, для яких розроблені загальні кошториси, індивідуальні кошториси не розробляються.

Право витрачання коштів за загальними кошторисами надається головному розпоряднику коштів - керівнику районної, міської, сільської, селищної ради або за їх дорученням особі, що виконує функції головного розпорядника коштів (наприклад, керівнику установи, що обслуговується).

Укладання загальних кошторисів за типовими бюджетними установами спрощує формування кошторисів. Полегшує облік їхнього виконання, дає змогу ширше використовувати у фінансовій роботі сучасні засоби обчислювальної та організаційної техніки.

3. Кошториси видатків на централізовані заходи.

Ці кошториси складаються міністерствами, відомствами або управліннями виконкомів місцевих рад. На їхній основі фінансуються витрати на підготовку кадрів, придбання спеціального, цінного інвентаря і навчального обладнання, медичного обладнання тощо.

4. Зведені галузеві кошториси.

Це об'єднані в один кошторис індивідуальні кошториси однотипних установ, кошториси видатків на централізовані заходи і загальні кошториси міністерств і управлінь виконкомів.

Практично всі видатки бюджету формуються відповідним чином. Так, по заробітній платі виплати формуються: у лікарнях з огляду на кількість ліжко-днів і відділень та специфіку останніх. Так само визначається кількість лікарів середнього і молодшого персоналу, при цьому враховується стаж їхньої роботи. У школах - виходячи з класів-комплектів і кількості учнів, розраховують кількість навчальних ставок на вчителя, а під них встановлюється навантаженість на вчителя плюс доплати за перевірку зошитів, класне керівництво і т. д. Аналогічний порядок і щодо інших установ: або розрахункове, або за типовими штатами. І інші норми обсягу діяльності є однаковими в усіх установах.

Визначивши кількість працівників у тій чи іншій установі за тарифними ставками або схемами посадових окладів, визначають ставку або посадовий оклад того чи іншого працівника.

Бізнес-план - це техніко-економічне обґрунтування діяльності підприємств в ринкових умовах, програма його діяльності; він характеризує модель підприємства в майбутньому. Він складається для діючого підприємства, нового виду діяльності або продукції, для нового підприємства. Мінімальна норма бізнес плану повинна бути не менше ніж 20 сторінок. Він потрібен керівникові фірми, акціонерам, інвесторам. Бізнес-план частіше складається на рік, два роки, зрідка на більший період.

Мета бізнес-планування:

- визначення рівня життєспроможності та стійкості підприємства;

- виявлення сильних та слабких сторін фірми;

- конкретизація стратегії розвитку через систему кількісних і якісних показників;

- забезпечення підтримки інвесторів та акціонерів;

- зниження ризиків підприємницької діяльності.

Бізнес-план розробляють для пошуку подальших резервів зменшення витрат і зростання доходів з метою забезпечення зростання прибутків підприємства. Бізнес-план являє собою специфічний документ, що описує основні аспекти майбутньої діяльності підприємства з реалізації будь-якої інвестиційної програми або будь-якої бізнес-ідеї у принципі. При цьому при розробці бізнес-плану особлива увага повинна приділятися не тільки визначенню очікуваного обсягу прибутку від реалізації бізнес-ідеї, а й вивченню умов на ринку даних послуг, виявленню можливостей розширення обсягів їх реалізації у майбутньому, можливих джерел фінансування проекту з урахуванням умов отримання кредиту та строків його погашення.

Види бізнес-планів:

1. План, що повинний скласти кожен потенційний підприємець. У цьому документі міститься вся інформація про товар чи послугу, що збирається пропонувати нова компанія, ринковий потенціал, можливу конкуренцію (продукти-замінники), ресурси, необхідні для виробництва (персонал, приміщення, устаткування, матеріали, техніка тощо), необхідний капітал (інвестиції, операційні ресурси) і наявний капітал, потреби у фінансах ("пасивний"/венчурний капітал, позики, гранти), заплановану оборотність засобів і результати діяльності за 3-5 років. Цей документ включає всю інформацію про те, як має розвиватися бізнес, і є абсолютно необхідним для контролю прогресу розвитку підприємства.

2. Документ, який підготовлюється керівництвом компанії, що викуповується, (можливо укладається разом із професійними консультантами), у якому докладно характеризується минуле, дійсне і передбачуване майбутнє пропонованої до викупу компанії, з метою зміцнення її майбутнього фінансового стану. У бізнес-плані міститься ретельний аналіз керівництва компанії, її матеріальних, трудових, виробничих і фінансових ресурсів, а також дані про минулу діяльність компанії та її поточне положенні на ринку. У бізнес-плані також представлені докладно складені форми звіту про прибутки і збитки, балансу і звіту про рух готівки за прогнозами на один-три роки вперед і робляться менш детальні прогнози на віддаленіші терміни. У документі повно і докладно викладаються ідеї ініціативної групи, що підготовляє викуп, її стратегія і поставлені задачі, відповідно до яких згодом будуть аналізуватися результати роботи компанії.

Список використаної літератури

1. Ситник Л. С. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. - К.: Центр. Навч. літ. - 2006. - 352с.

2. Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту: Пер. З англ.. - К.: Молодь, 2003. - 324с.

3. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. / С.Я. Салига, Н.В. Дацій, С.О. Корецький та ін. - К.: Центр навч. літ. - 2006. - 274 с.

4. Основы корпоративных финансов: Пер. с англ. / Ст. Росс. И др.. - М., 2000. - 720с.

Размещено на Allbest.ru