Сертифікація підприємницької діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття та юридичне значення стандартизації та сертифікації

При здійснені підприємницької діяльності одним з найважливіших методів регулювання якості товару, який реалізується на внутрішньому та зовнішньому ринку є стандартизація та сертифікація.

Об'єктом стандартизації може виступати все, що має перспективу застосування. Стандарт може бути розроблений як на матеріальні предмети, так і на об'єкти різного нематеріального характеру.

Стандарт -- це зразок, модель, еталон, прийнятий за вихідний, для зіставлення з ним інших подібних об'єктів. Як нормативно-технічний документ, стандарт установлює комплекс норм, правил, вимог до об'єкта стандартизації й затверджується компетентним органом. При стандартизації використаються різні методи, у тому числі нормування (установлення норми на числове значення стандартизуємого параметра); параметрируванння (установлення послідовного ряду числових значень параметра); типізація (розробка типових рішень); агрегування (створення різноманітних об'єктів шляхом компонування з обмеженої кількості стандартних елементів); симпліфікація (скорочення різноманіття об'єктів); уніфікація (установлення об'єктів однакового призначення й використання з метою досягнення економії, забезпечення взаємозамінності й створення конструктивно-уніфікованих рядів). Ці методи дозволяють здійснювати стандартизацію, починаючи від простих об'єктів і кінчаючи складними системами. Застосування стандартів поліпшує якість продукції, підвищує рівень уніфікації й взаємозамінності, сприяє розвитку автоматизації виробничих процесів, росту ефективності експлуатації.

Система стандартизації спрямована на забезпечення:

реалізації єдиної технічної політики в сфері стандартизації, сертифікації й методології;

захисту інтересів споживачів і держави з питань безпеки продукції для життя, здоров'я, майна громадян, охорони навколишнього природного середовища;

взаємозамінності й співвідношення продукції, її уніфікації;

якості продукції відповідно до розвитку науки й техніки, потреб населення й народного господарства;

економії всіх видів ресурсів, поліпшення техніко-економічних показників виробництва;

безпеки народногосподарських об'єктів з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф і інших надзвичайних ситуацій.

Правові й організаційні основи стандартизації встановлені Законом України «Про стандартизацію» від 17 травня 2001 р. До приведення законодавства у відповідність із цим новим законом продовжують діяти (у частині, не | суперечному новому Закону) колишні нормативно-правові акти, у тому числі Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію й сертифікацію» від 10 травня 1993 р.

Нормативними документами по стандартизації є: Державні стандарти України; галузеві стандарти; стандарти науково-технічних і інженерних суспільств і союзів; стандарти підприємств; кодекс сформованої практики; технічні умови.

До Державних стандартів України прирівнюються державні будівельні норми й правила, а також державні класифікатори техніко-економічної й соціальної інформації.

Правила використання стандартів на території України встановлює Державний комітет України по стандартизації, метрології й сертифікації (Держстандарт України).

Об'єкти стандартизації. Суб'єкти стандартизації

Державні стандарти розробляються на:

організаційно-методичні й загальнотехнічні об'єкти (організація проведення робіт зі стандартизації, науково-технічна термінологія, класифікація й кодування техніко-економічної й соціологічної інформації, технічна документація, інформаційні бюлетені, організація робіт з метрології, достовірні довідкові дані про властивості матеріалів і речовин);

вироби загальмашинобудівельного використання (підшипники, інструменти, деталі кріплення й т.д.);

складання елементів народногосподарських об'єктів державного значення (банківсько-фінансова система, транспорт, зв'язок, енергетична система, охорона навколишнього природного середовища, оборона й т.д.);

продукцію міжгалузевого призначення;

продукцію для населення й народного господарства;

методи випробувань.

Державні стандарти містять обов'язкові й рекомендовані вимоги. До обов'язкового ставляться: вимоги, які забезпечують безпеку продукції для життя, здоров'я й майна громадян, забезпечують охорону навколишнього природного середовища; вимоги техніки безпеки й гігієни праці; вимоги й положення, які забезпечують вірогідність і єдність вимірів; вимоги, що стосуються відходів.

Обов'язкові вимоги підлягають беззастережному виконанню органами державної виконавчої влади, всіма підприємствами, їхніми об'єднаннями, установами, організаціями, фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності.

Державні стандарти України затверджуються Держстандартом України.

Галузеві стандарти розробляються у випадку відсутності державних або при необхідності встановлення більше високих вимог, чим ті, які втримуються в Державних стандартах. Обов'язкові вимоги галузевих стандартів виконуються суб'єктами, які входять у сферу управління органа, їх що утвердили. стандартизація сертифікація державний юридичний

Технічні умови містять вимоги, які регулюють відносини між постачальником і споживачем продукції. Стандарти підприємств розробляються й використаються тільки на конкретному підприємстві, виходячи з необхідності їхнього застосування.

Нормативні документи по стандартизації повинні застосовуватися державними органами управління, суб'єктами господарювання на стадіях розробки, підготовки продукції до виробництва, її виготовлення, реалізації, використання, зберігання, транспортування, утилізації, при виконанні робіт і наданні послуг.

Замовник і виконавець зобов'язані включати в договір умови про відповідність продукції, виконуваних робіт і надаваних послуг обов'язковим вимогам державних стандартів.

Правові основи державного контролю й нагляду за дотриманням суб'єктами господарських відносин обов'язкових вимог державних стандартів установлені Декретом Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил і відповідальності за їхнє порушення» від 8 квітня 1993 р.

Державний нагляд за дотриманням суб'єктами господарської діяльності стандартів, норм і правил, станом засобів вимірів, а також інших вимог, пов'язаних з якістю продукції, робіт і послуг, здійснюється Держстандартом України, його територіальними органами й іншими, спеціально уповноваженими на це інститутами.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Декрету об'єктами державного нагляду є:

продукція виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, продукція тваринництва й рослинництва, продукти харчування, в тому числі продукція, що пройшла сертифікацію на відповідність стандартам, нормам і правилам;

продукція імпортна на відповідність діючої в Україні стандартам, нормам і правилам, щодо безпеки для життя, здоров'я й майна людей, навколишнього середовища;

продукція експортна на відповідність стандартам, нормам і правилам або окремим вимогам, обумовленим договором (контрактом);

атестування виробництва на відповідність установленим вимогам по сертифікації продукції.

Державний нагляд здійснюється за планами органів нагляду або по зверненнях громадян у формі перевірки дотримання: стандартів, норм і правил при розробці, виробництві, випуску, зберіганні, транспортуванні, використанні, експлуатації, реалізації й утилізації продукції шляхом проведення періодичних або постійних перевірок за допомогою вибіркового або суцільного контролю; стабільності якості сертифікованої продукції, правил проведення випробувань продукції.

Інспектори держнагляду, здійснюючи свої повноваження, забезпечують оперативне вживання заходів по припиненню порушень і усуненню причин їхнього виникнення.

Державні інспектори мають право:

вільного доступу у виробничі й службові приміщення;

одержання під час проведення держнагляду необхідних відомостей і матеріалів;

відбору зразків продукції в суб'єктів господарювання, споживачів, у торговельних (збутових) організацій для перевірки на відповідність її стандартам, нормам і правилам;

на використання технічних засобів і залучення в необхідних випадках до перевірки фахівців;

забороняти передачу замовникові й застосування (у виробництві) конструкторської, технологічної й проектної документації, що не відповідає вимогам стандартів, норм і правил щодо якості продукції й технологічних процесів;

забороняти випуск, зберігання, транспортування, використання (експлуатацію), реалізацію продукції, у тому числі імпортної, з порушеннями стандартів, норм і правил;

забороняти випуск і реалізацію продукції, що підлягає обов'язкової сертифікації, але не минулої її у встановлений термін;

давати обов'язкові для виконання приписання про усунення порушень стандартів, норм і правил;

становити протоколи про адміністративні правопорушення в сфері стандартизації, метрології, якості продукції;

направляти матеріали в органи прокуратури для вирішення питання про при потязі до кримінальної відповідальності осіб, винних у порушенні стандартів, норм і правил;

звертатися в органи, уповноважені видавати спеціальні дозволи (ліцензії) на здійснення окремих видів підприємницької діяльності, із пропозицією про скасування (анулюванні) раніше виданої ліцензії;

уводити особливий режим приймання продукції при систематичному порушені стандартів, норм і правил під час її випуску або реалізації.

Стандартизація -- ціла галузь науки й техніки, від якої залежить якість. У цей час діють понад 22 тис. державні стандарти на найважливіші види сировини й готової продукції, крім того - 41 тис. галузевих стандартів і 188 тис. технічних умов.

У період багатогранного, масштабного розвитку торгово-економічного співробітництва між різними країнами виникає необхідність у наявності такого інструмента, який би гарантував відповідність виготовленої продукції вимогам стандартів і технічних умов, незалежно від країни - виготовлювача продукції.

Державна програма стандартизації на 2006-2010 роки затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2006 р. № 229. Стандартизація відіграє значну роль у забезпеченні виробництва конкурентоспроможної і доброякісної продукції, захисту навколишнього природного середовища, ощадливого використання природних та інших ресурсів як основи сталого розвитку національної економіки.

В Україні прийнято 6113 нормативних документів у сфері стандартизації, з яких 2516 гармонізовано з міжнародними та європейськими стандартами. Діє також близько 19 тис. Міждержавних стандартів, з яких гармонізовано 10,3 відсотка. У той же час міжнародними організаціями стандартизації прийнято майже 20 тис. стандартів, які використовуються у разі здійснення міжнародної торгівлі у відповідності з вимогами СОТ, та діє понад 16 тис. нормативних документів європейських організацій стандартизації, що застосовуються державами-членами Європейського Союзу та їх торговими партнерами.

Мета Програми полягає у забезпеченні розвитку національної системи стандартизації, її відповідності вимогам Угоди про технічні бар'єри в торгівлі ( 981_008 ) та гармонізації із системою стандартизації Європейського Союзу. Завданнями Програми є:

розроблення механізму міжгалузевої координації, поліпшення планування робіт із стандартизації;

забезпечення відповідності нормативних документів вимогам міжнародної стандартизації та виконання положень цих документів усіма суб'єктами стандартизації;

удосконалення інформаційного забезпечення, актуалізація і поновлення головного фонду нормативних документів Держспоживстандарту, створення бібліографічних і повнотекстових баз даних та розширення використання електронних версій документів;

спрощення процедур стандартизації шляхом застосування під час прийняття національних стандартів усіх методів, передбачених міжнародними документами.

Програма виконується за такими напрямами:

нормативно-правове та організаційно-методичне забезпечення, що передбачає удосконалення процедури планування робіт із стандартизації, розроблення нормативно-правового акта щодо умов виконання всіма суб'єктами стандартизації Кодексу усталеної практики розроблення, затвердження і застосування стандартів, Угоди про технічні бар'єри в торгівлі стосовно надання повідомлень (нотифікацій) торговим партнерам України щодо розроблення проектів нормативних документів, зокрема для запровадження в Україні технічних регламентів, які базуються на директивах Європейського Союзу, на процеси, що визначають якість, безпечність та довговічність продукції (зварювання, нанесення покриттів, зберігання сільськогосподарської продукції тощо), у сфері інформаційних технологій, на методи контролю сільськогосподарської та харчової продукції, продукції металургійного комплексу, легкої промисловості, товарів широкого вжитку, а також обліку паливно-енергетичних ресурсів;

оптимізація фонду нормативних документів, зокрема перевірка фонду міждержавних стандартів і приведення його у відповідність з потребами національної економіки; удосконалення стандартів з науково-технічної термінології; перегляд або скасування республіканських стандартів та галузевих стандартів колишнього СРСР;

удосконалення інформаційного забезпечення, зокрема створення бібліографічних і повнотекстових баз даних національних стандартів, легалізація електронних копій нормативних документів, забезпечення розвитку та ефективного функціонування Національного інформаційного центру міжнародної інформаційної мережі (ISONET).

Крім того, потребують удосконалення стандарти з науково-технічної термінології.

Організаційне забезпечення виконання Програми покладається на Держспоживстандарт, який є її державним замовником. До виконання Програми можуть в установленому порядку залучатися технічні комітети стандартизації, науково-дослідні і наукові установи та організації. Фінансове забезпечення виконання Програми здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, орієнтовний загальний обсяг яких становить 109950 тис. гривень.

Безпосередній контроль за здійсненням заходів, передбачених Програмою, ефективним та цільовим використанням коштів покладається на Держспоживстандарт, який щороку до 1 березня наступного періоду починаючи з 2007 року подає звіт про результати виконання Програми Кабінетові Міністрів України. Внесення у разі потреби змін до заходів Програми здійснюється в установленому порядку за поданням Держспоживстандарту. За результатами виконання Програми Держспоживстандарт у тримісячний строк складає остаточний звіт та узагальнений висновок.

Контроль за використанням бюджетних коштів здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Виконання Програми дасть змогу забезпечити:

упровадження міжнародних та європейських стандартів з метою гармонізації законодавства України із законодавством ЄС;

створення фондів нормативних документів в усіх галузях національної економіки, які відповідатимуть її потребам;

використання результатів стандартизації;

створення сприятливих умов для розвитку підприємництва та добросовісної конкуренції, поліпшення захисту людей від шкідливих і небезпечних факторів, а навколишнього природного середовища від негативного впливу.

Поняття та види сертифікатів

Сертифікація розглядається як засіб забезпечення належної якості продукції, роботам і послугам, що виконуються. Крім того сертифікація забезпечує безпеку виробництва, єдність умов щодо випуску продукції.

Сертифікаційна діяльність є в багатьох випадках обов'язковою процедурою, і дає право на здійснення підприємницької діяльності та є одним з елементів її легалізації. Сертифікаційна діяльність направлена на забезпечення прав споживачів та утримання авторитету національного товаровиробника на ринках товарів, робіт та послуг.

Сертифікація - це процедура, в ході якої третя сторона дає письмову гарантію, що товари, роботі та послуги відповідають встановленим вимогам.

Сертифікати бувають таких видів: сертифікат відповідності; сертифікат походження; сертифікат виробництва; сертифікат якості:

Сертифікат відповідальності - документ який підтверджує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління навколишнім середовищем встановленим вимогам конкретного стандарту або іншого нормативного документа, визначеного чинним законодавством.

Сертифікат походження - документ виданий компетентним митним органом країни - експортеру, який вказує на країну погодження товару. Він є підставою для отримання суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності певних преференцій встановлених режимом найбільшого сприяння або іншим митним режимом.

Сертифікат виробництва - документ який підтверджує відповідність встановленим вимогам виробництва, втому числі наявність відповідного оснащення та фахівців для випуску продукції або надання послуг чи виконання робіт.

Сертифікат якості - це документ який супроводжує та підтверджує якість виробленої продукції, наданих послуг або зробленої роботи, та містить показники якості і технічні характеристики товару, послуг та робіт.

Сертифікація продукції - це спеціальні дії уповноважених органів з митою підтвердження з необхідною достовірністю відповідності продукції конкретним стандартам або технічним вимогам та видачею сертифікату.

Метою сертифікації продукції, послуг і робіт є:

запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я, майна громадян і навколишнього природного середовища;

сприяння споживачам у виборі продукції;

створення умов для участі суб'єктів господарювання в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві й міжнародній торгівлі.

В Україні сертифікація продукції підрозділяється на обов'язкову й добровільну.

Обов'язкова сертифікація повинна включати у всіх випадках перевірку й випробування продукції для визначення її характеристик і наступний технічний нагляд за сертифікованою продукцією.

Випробування з метою обов'язкової сертифікації повинні проводити акредитовані випробувальні лабораторії методами, закріпленими відповідними нормативними актами, певними Держстандартом України.

Згідно ст. 17 Декрету «Про стандартизацію й сертифікацію» від 10 травня 1993 р. виробники, постачальники, виконавці, продавці продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, зобов'язані:

провести у встановлені рядки й порядку сертифікацію;

забезпечити виготовлення продукції відповідно до вимог нормативного документа, відповідно до якого вона сертифікована;

реалізовувати продукцію винятково при наявності сертифіката відповідності;

припинити або призупинити реалізацію сертифікованої продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативного документа, відповідно до яких вона сертифікована, або якщо термін дії сертифіката закінчився, або його дія припинена або припинене рішенням органа сертифікації.

Відповідно до Закону України «Про підтвердження відповідності» від 17 травня 2001 р. вимоги зазначеного Декрету застосовуються до введення в дію відповідного технічного регламенту по підтвердженню відповідності.

Імпортна продукція (товар), що ввозиться й реалізується на території України, відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності повинна відповідати обов'язковим вимогам норм, стандартів, які діють в Україні, або повинна бути підтверджена свідченням про визнання іноземного сертифіката, виданим Держстандартом України або уповноваженим їм органом. Така імпортна сертифікована продукція включається до Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції, з обліком якого органи митного контролю здійснюють оформлення ввезених товарів.

Добровільна сертифікація може проводитися на відповідність продукції вимогам, які не віднесені законодавством і нормативними документами до обов'язкових вимог, з ініціативи виробника, продавця, споживача, органів державної виконавчої влади, громадських організацій і окремих громадян на договірних умовах між заявником і органом сертифікації. Добровільну сертифікацію мають право проводити відповідно до законодавства підприємства, організації й інші юридичні особи, що взяли на себе функції органа по добровільній сертифікації, а також органи, акредитовані в Державній системі сертифікації.

Якщо міжнародними договорами України встановлюються інші норми, чим ті, що містить національне законодавство, то застосовуються правила міжнародних договорів.

У багатьох розвинених країнах широко застосовується така форма сертифікації, як самосертифікація, коли сертифікат відповідності видається самим виробником. Така практика зв'язана насамперед із введенням на підприємствах високоефективних систем контролю якості продукції. Із цією метою на правах самостійних підрозділів створюються служби якості. Вони розробляють локальні нормативні акти по забезпеченню якості на підприємстві, що містять права й обов'язки, відповідальність і т.д. різних підрозділів з питань якості.

Однієї з використовуваних форм сертифікації є сертифікація третьою стороною, що передбачає участь сторонніх організацій, які оцінюють і підтверджують правильність проведених заходів, здійснюють випробування зразків, нагляд за дотриманням технологічних процесів і системи якості.

Необхідно відзначити, що сільськогосподарська продукція, ввезена на митну територію України, у тому числі й на митні склади (крім випадків транзиту), підлягає обов'язковій сертифікації (санітарно-епідеміологічному, радіологічному, ветеринарному контролю), при умовах, зазначених у Законі України «Про державне регулювання імпорту сільсько-господарської продукції» від 17 липня 1997 р. При цьому сертифікати, видані вповноваженими органами нерезидентів, приймаються в увагу винятково у випадках, коли взаємне визнання таких сертифікатів передбачено нормами відповідних міжнародних угод. Кабінет Міністрів України може тимчасово обмежувати ввіз сільськогосподарської продукції, зробленої в країнах, де був проголошений або відносно яких був оголошений Україною або іншими країнами карантин.

Порядок проведення сертифікації

Сертифікація продукції полягає в здійсненні процедур, що виконуються відповідними органами з урахуванням вимог нормативно - правових актів України до яких належать: Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.98 р.; Закон України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» від 14.01.2000 р., № 13-93-Х1У; Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» № 46-93 від 10.05.93 р.

Правила проведення сертифікації:

1. Подання заявки на сертифікацію продукції. Для проведення сертифікації продукції заявник подає органу з сертифікації заявку за відповідною формою з додатком технічної документації, нормативних документів, сертифікату чи інших документів, що підтверджують походження продукції, технічний опис виробництва підприємства-заявника, відомості щодо забезпечення якості сертифікованої продукції. Залежно від виду продукції, перелік документації, що має надаватись, уточнюється органом з сертифікації під час розгляду заявки.

2. Розгляд та прийняття рішення за заявкою.

Під час розгляду заявки відповідальний виконавець перевіряє правильність оформлення заявки, реєструє її і заводить окрему справу по сертифікації продукції, проводить аналіз наданої документації, визначає модель сертифікації, готує і подає на підпис керівнику органу з сертифікації проект рішення, направляє заявнику рішення за заявкою.

3. Вибір схеми( моделі) сертифікації. Він залежить від виду продукції, її кількості, стану виробництва та інших вихідних даних.

4. Аналіз документації проводиться з метою перевірки її відповідності встановленим вимогам.

5. Обстеження виробництва.

6. Інспектування.

7. Сертифікація системи управління якістю.

8. Відбір, ідентифікація зразків продукції та їх випробування.

9. Аналіз одержаних результатів, прийняття рішення про можливість видачі сертифіката відповідності, видача сертифіката, укладання угоди та занесення сертифікованої продукції до реєстру.

10. Визнання результатів робіт з сертифікації, проведених органами з сертифікації та випробувальними лабораторіями інших країн.

11. Технічний нагляд за сертифікованою продукцією під час її виробництва.

12. Інформація про результати робіт з сертифікації.

Порядок оформлення сертифікатів можна розглянути на прикладі оформлення та видачі сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу та свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки.

Цей Порядок розроблений відповідно до статей 14, 26 та 48 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" і регламентує оформлення та видачу:

сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки та сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу (далі - сертифікати), що видаються на засоби вимірювальної техніки, які призначені для серійного виробництва чи серійно випускаються в Україні, або підлягають ввезенню чи ввозяться на територію України партіями, і типи яких затверджені спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (далі - ЦОВМ);

свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки (далі - свідоцтва), що видаються на засоби вимірювальної техніки, які призначені для ввезення на територію України партіями, результати державних випробувань і затвердження типу яких визнані відповідно до міжнародних договорів України.

Видача сертифікатів і свідоцтв передбачена нормативним документом з метрології ЦОВМ. Сертифікати та свідоцтва видаються ЦОВМ за поданням Державного підприємства "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів (далі - Укрметртестстандарт) на підставі відповідного рішення Науково-технічної комісії з метрології ЦОВМ (далі - Комісія з метрології).

Сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки видаються на підставі позитивних результатів державних приймальних або державних контрольних випробувань засобів вимірювальної техніки:

вітчизняним розробникам засобів вимірювальної техніки - для офіційного підтвердження затвердження типів розроблених ними засобів вимірювальної техніки і можливості реалізації технічної документації на ці засоби;

вітчизняним виробникам засобів вимірювальної техніки - для офіційного підтвердження затвердження типу засобів вимірювальної техніки і можливості їх серійного виробництва в Україні;

іноземним виробникам засобів вимірювальної техніки або їхнім офіційним представникам в Україні (далі - іноземні виробники) - для офіційного підтвердження затвердження типу засобів вимірювальної техніки і можливості їх ввезення на територію України партіями.

Сертифікати відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу видаються на підставі позитивних результатів державних контрольних випробувань:

вітчизняним виробникам засобів вимірювальної техніки - для офіційного підтвердження відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу та їх подальшого серійного виробництва в Україні;

іноземним виробникам для офіційного підтвердження відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу та їх подальшого ввезення на територію України партіями.

Свідоцтва видаються іноземним виробникам засобів вимірювальної техніки для офіційного підтвердження визнання результатів державних випробувань і затвердження типу засобів вимірювальної техніки відповідно до міжнародних договорів України та ввезення цих засобів на територію України партіями.

Сертифікати та свідоцтва оформлюються Укрметртестстандартом за формами, наведеними в нормативному документі з метрології ЦОВМ.

Заявка на оформлення сертифікатів і свідоцтв - вітчизняними розробниками, вітчизняними та іноземними виробниками засобів вимірювальної техніки подається до Укрметртестстандарту.

Заявка повинна містити:

назву, місцезнаходження та номер телефону розробника чи виробника засобів вимірювальної техніки;

назву та умовне позначення засобів вимірювальної техніки;

гарантійні зобов'язання розробника чи виробника засобів вимірювальної техніки щодо оплати робіт з оформлення сертифікатів чи свідоцтв.

Заявка на оформлення сертифіката відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу додатково повинна містити офіційно підтверджений код засобів вимірювальної техніки згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Сертифікати та свідоцтва оформлюються українською мовою.

На прохання вітчизняних розробників, вітчизняних та іноземних виробників засобів вимірювальної техніки згідно з міждержавними угодами, учасницею яких є Україна, допускається видача другого примірника сертифікатів та свідоцтв російською мовою, про що повинно бути зазначено у заявці.

Проекти сертифікатів та свідоцтв оформлюються Укрметртестстандартом і подаються ЦОВМ згідно з протоколом засідання Комісії з метрології в строк до 20 робочих днів від дня надходження до Укрметртестстандарту заявок.

Сертифікати не оформлюються, якщо від дня проведення останніх державних випробувань (дати затвердження акта цих випробувань) минуло більше трьох років.

Сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та свідоцтва оформлюються на типи засобів вимірювальної техніки, які занесено під одним реєстраційним номером до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки. Сертифікати відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу оформлюються на типи засобів вимірювальної техніки затверджених типів або на їх модифікації, виконання чи типорозміри, які піддавались державним контрольним випробуванням.

Сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та свідоцтва про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки чинні до вилучення відповідних типів засобів вимірювальної техніки з Державного реєстру.

Термін чинності сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу визначається строком дії результатів державних контрольних випробувань засобів вимірювальної техніки, який становить 3 роки. У разі проведення з позитивними результатами наступних державних контрольних випробувань та на підставі протоколу засідання Комісії з метрології оформлюється новий сертифікат відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу.

Сертифікати та свідоцтва перед їх видачею підлягають обов'язковій реєстрації в Укрметртестстандарті. Порядок реєстрації сертифікатів і свідоцтв встановлює Укрметртестстандарт за погодженням із ЦОВМ. Копії сертифікатів і свідоцтв зберігаються в Укрметртестстандарті.

Сертифікати та свідоцтва підписуються заступником голови ЦОВМ і скріплюються гербовою печаткою ЦОВМ. На підставі сертифіката затвердження типу засобів вимірювальної техніки, виданого за результатами державних контрольних випробувань зразків з установчої серії, вітчизняному виробнику може бути видано сертифікат відповідності в державній системі сертифікації на цю установчу серію засобів вимірювальної техніки без проведення додаткових випробувань та процедур розгляду.

На підставі сертифіката відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу вітчизняному виробнику може бути видано сертифікат відповідності у державній системі сертифікації без проведення додаткових випробувань та процедур розгляду. Сертифікація і нині залишається в Україні єдиною формою підтвердження відповідності продукції встановленим вимогам.

Згідно із законодавством України передбачена юридична відповідальність за випуск і реалізацію продукції, яка не відповідає вимогам стандартів; випуск у продаж нестандартної продукції; за передачу замовнику або у виробництво документації, яка не відповідає вимогам стандартів; за недодержання стандартів при транспортуванні, зберіганні і використанні продукції; за реалізацію продукції, яка підлягає, але не пройшла обов'язкової сертифікації тощо.

Юридична відповідальність є найбільш діючим засобом попередження і припинення порушень законодавства в сфері захисту прав споживачів.

Контрольні запитання

1. Визначити поняття стандартизації та її значення в господарській діяльності.

2. Визначити та проаналізувати методи стандартизації.

3. Охарактеризувати об'єкти та суб'єктів стандартизації.

4. Визначити поняття та правове значення сертифікації господарської діяльності.

5. Дайте характеристику видам сертифікатів

6. Проаналізувати види та особливості сертифікатів.

Размещено на Allbest.ru