Управлінська схема Блейка і Моутона

Управлінська модель Блейка і Моутона відображає 5 основних стилів управління, які представлені на рис. 1.8.

Вертикальна вісь цієї схеми відображає «турботу про людину» за шкалою від 1 до 9. Горизонтальна вісь відображає «турботу про виробництво» також за шкалою від 1 до 9. Стиль управління визначається обома цими критеріями. Зважаючи на таке ранжирування, можливим для здійснення є 81 (9 х 9) варіант застосування стилю управління. Безумовно, не можна чітко розмежувати стилі управління за наведеним підходом, тому Блейк і Моутон описали п'ять найбільш характерних позицій матриці:



Рис. 1.8 Модель управління Блейка-Моутона

[1,1] - страх перед бідністю (примітивне управління). Керівник докладає мінімальних зусиль, щоб домогтися належної якості виконання робіт і тим самим уникнути звільнення. Ця позиція характеризує тип байдужого до підлеглих і процесу виробництва керівника, Вважається, що керівник завжди може звернутися за допомогою до стороннього експерта-фахівця. Такий спосіб керівництва допомагає уникнути конфліктів, безладу, створює сприятливі умови для роботи самого керівника. Крім того, він розширює діапазон нових ідей, втілюваних у виробництво. Зазвичай, керівник не є лідером, а просто обіймає відповідну посаду. Така позиція є нестабільною, тому найменші труднощі змушують переглядати стиль управління чи вимагають заміни самого керівника.

[1,9] - будинок відпочинку (соціальне управління). Керівник зосереджує увагу на розвитку доброзичливих людських взаємин, але мало піклується про ефективність виконання виробничих завдань. Ця позиція характеризує керівників, що приділяють особливої уваги потребам своїх підлеглих. За цією концепцією запорукою успіху є підтримка атмосфери довіри і взаєморозуміння в колективі». Такий керівник, як правило, користується прихильністю підлеглих. Плинність кадрів на підприємствах з таким стилем управління дуже низка, а рівень задоволення працею, навпаки, достатньо високий. Недолік цього методу управління полягає в тому, що зайва довірливість до підлеглих часто призводить до прийняття незважених рішень, за рахунок чого страждає виробництво. Підлеглі часто зловживають наданою довірою, нерідко прагнучи замінити собою доброзичливого лідера.

[9,1] - авторитет підпорядкування (авторитарне управління). Керівник піклується про ефективність виконуваної роботи, але не приділяє належної уваги проблемам підлеглих. Ця позиція характерна для керівників, які за основу управління приймають турботу про виробництво і практично не зважають на соціальний добробут працівників. Вони вважають, що надмірне піклування про соціальні статки працівників веде до посередніх результатів, тому не допускають підлеглих до участі в прийнятті управлінських рішень. Позитивними рисами такої концепції є високий рівень відповідальності, працездатності, організаторський талант, інтелект керівників. Між тим, керівник і його підлеглі постійно утримують дистанцію, завдяки чому відсутній прямий зв'язок і взаєморозуміння, а зберігається лише задовільний рівень групової дисципліни.

[5,5] - організація (виробничо-соціальне управління). Керівник досягає прийнятної якості виконання виробничих завдань, знаходячи баланс ефективності і сприятливого для виробництва настрою працівників. Такий керівник вміло сполучає турботу про людей з турботою про виробництво, вважає компромісними у всіх випадках - кращі для підприємства рішення, які повинні прийматися керівником, але обов'язково обговорюватися з підлеглими. Позитивними рисами такої концепції є сталість, зацікавленість в успіху діяльності, нестандартність мислення, прогресивні погляди. Однак, на жаль, прогресивність поглядів майже не поширюється на стиль управління, що не сприяє розвитку виробництва. Конкурентоспроможність підприємства з таким стилем управління іноді залишає очікувати на краще, як, утім, і деякі сторони внутрішнього життя колективу.

[9,9] - команда (командне управління). Завдяки значній увазі до підлеглих і підвищення ефективності виробництва, керівник прагне до того, що підлеглі свідомо залучаються до досягнення цільової мети підприємства, що забезпечує належний робочий настрій працівників і їх високу продуктивність. Така концепція характеризує тип керівника, що однаково дбайливо відноситься як до людей, так і до очолюваного ним виробництва. На відміну від попередньої концепції, керівник прагне докласти максимум зусиль як у сфері соціальної політики, так і в самому виробництві. Причому найкращим способом зростання продуктивності праці і підвищення якості виготовлюваної продукції він вважає активне залучення підлеглих у процес прийняття рішень. Це дозволяє підвищити задоволеність працею всіх працюючих і врахувати найменші нюанси, що впливають на ефективність процесу виробництва.

Блейк і Моутон виходили з того, що найефективнішим стилем управління була у остання концепція, тому що такий керівник сполучає високий ступінь уваги до своїх підлеглих і продуктивності. Вони також вказували, що є безліч видів діяльності, де ' важко чітко й однозначно виявити стиль управління, але вважали, що професійна підготовка і свідоме відношення до цілей дозволяє всім керівникам наближатися до командного стилю, тим самим, підвищуючи ефективність своєї роботи [20,28].

2. Аналіз процесів управління на підприємстві ТОВ «Побутсервіс»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю «Побутсервіс» створене засновниками вiдповiдно рішення Установчих зборiв засновникiв протокол №1 вiд 17.08.2005 р. та зареєстроване розпорядженням Виконавчого комiтету Сумської мiської Ради 17.08.2005 року.

Місцезнаходження товариства 40022, м. Суми, вулиця Тополянська, 26/1. ВКФ «Побутсервiс» ТОВ.

Товариство є юридичною особою має самостійний баланс відособлене майно, грошові кошти, в тому числі валютні, укладає договори з юридичними особами та громадянами, бере на себе зобов'язання та несе по ним відповідальність, має право придбавати та відчужувати майно, виступати орендарем та орендодавцем, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному і третейському судах, здійснювати інші дії у відповідності до законодавства України та цього Статуту.

Товариство має поточний, валютний та інші рахунки в установах банків печатки, штампи фірмові бланки з своєю назвою товарний знак, іншу символіку.

Товариство може створювати дочірні підприємства з правом юридичної особи, філії та представництва без права юридичної особи.

Філії та представництва діють від його імені на основі положення про них які затверджені зборами учасників, а дочірні підприємства - на підставі Статутів затверджених зборами учасників.

Товариство відповідає по своїх зобов'язаннях всім майном та грошовими коштами які належать йому. Учасники несуть збитки тільки в межах їх вкладів до Статутного фонду.

Метою товариства є:

· формування товарного ринку; впровадження науково-технічних досягнень;

· сприяння найбільш повному задоволенню потреб господарства у промисловій та сільськогосподарській продукції, товарах та послугах;

· поліпшення торгівлі і сфери обслуговування та одержання на підставі цього прибутку.

Предметом діяльності Товариства є:

· торговельна діяльність у сфері оптової, роздрібної торпвлі та громадського харчування щодо реалізації продовольчих і непродовольчих товарів алкогольних напоїв тютюнових виробів, горючо-мастильних матеріалів;

· торгівля (оптова, роздрібна, комісійна) транспортними засобами та агрегатами, шо підлягають реєстрації та обліку в органах внутрішніх справ з правом видачі довідкп-рахунку;

· створення власної торгової мережі (магазини, салони, ларьки лоточна торгівля пересувні автолавки і ті.) для реалізації продовольчих та промислових товарів;

· створення точок громадського харчування;

· торгово-посередницька, торгово-закупівельна діяльність, в т.ч сільськогосподарської продукції і продуктів її переробки у населення тваринницької та рослинницької сировини;

· надання послуг по обслуговуванню і ремонту транспортних засобів. внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів всіма видами транспорту;

· надання транспортно-експедиційних послуг при перевезеннях;

· постачально-збутова та заготівельна діяльність продуктів та товарів;

· організація та забезпечення роботи складських приміщень;

· виробництво продукції виробничо-технічного призначення промислових і продовольчих товарів;

· науково-технічні розробки та впроваджу'вальні роботи у різних галузях науки і техніки їх прикладне застосування;

· будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні, оформлювані роботи;

· виробництво товарів з будівельних матеріалів;

· заготівля деревини та її переробка;

· виробництво, переробка та реалізація сільгосппродукції;

· проведення науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт;

· маркетингові, консалтінгові та агентські послуги.

Товариство має право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність згідно з чинним законодавством України. Зовнішньоекономічні договори контракти підписуються Директором Товариства або іншою особою шо діє на підставі доручення підписаного Директором. У процесі здійснення зовнішньоекономічної діяльності Товариство користується у повному обсязі правами суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності наданими законодавством України.

Товариство має право створювати разом з іншими українськими та іноземними юридичними та фізичними особами на теріторії України й за кордоном підприємства організації, товариства з правами юридичної особи та організації некомерцінного характера, розміщувати кошти у сертифікатах банків та інших цінних паперах шо знаходяться в обігу проводити аукціони, виставки, ярмарки, проводити операції на товарних, фондових та валютної биржах (самостійно або через уповноважених суб'єктів).

Товариство здійснює й інші види діяльності якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають меті Товариства.

Підприємство є юридичною особою. Прав і обов'язків юридичної особи Підприємство набуває з дня його державної реєстрації. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Майно Підприємства:

Майно Підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Підприємства.

Майно Підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, Підприємство володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном з обмеженням правомочності розпорядження щодо основних фондів за згодою Уповноваженого органу управління у випадках, передбачених законодавством України.

Джерелами формування майна Підприємства є:

· майно, передане йому в установленому законодавством України порядку Уповноваженим органом управління та відображене в самостійному балансі Підприємства;

· доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності;

· доходи від операцій з цінними паперами;

· кредити банків та інших кредиторів;

· безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій підприємств і громадян;

· капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

· майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством України порядку;

· інші джерела, не заборонені законодавством України.

Середньоблiкова чисельнiсть штатних працiвникiв облiкового складу за перiод з сiчня по грудень 2010 року склала 823 особи. Фонд оплати працi усiх прцiвникiв за перiод з сiчня по грудень 2010 року склав 22274 тис. грн. Порiвняно з 2009 роком фонд оплати працi зрiс на 35.0% або 5820.0 тис. грн. за рахунок пiдвищення розмiру заробiтної плати.

Органи управлiння емiтентом:

1) Вищий орган Товариства - загальнi збори його Учасникiв.

2) Виконавчий орган - дирекцiя, генеральний директор.

3) Контролюючий орган - Ревiзiйна комiсiя (не обиралась). Загальнi збори Учасникiв складаються з у часникiв Товариства або призначених ними представникiв.

Рис. 2.1 Організаційна структура підприємства

Представники можуть бути постiйними або призначеними на певний строк. До виключної компетенцiї Загальних зборiв Учасникiв належить: а) визначення основних напрямкiв дiяльностi Товариства; б) затвердження його планiв i звiтiв про їх виконання; в) внесення змiн до Статуту Товариства, змiна розмiру його статутного фонду (капiталу); г) призначення (створення) та вiдкликання Генерального директора Товариства та ревiзiйної комiсiї; д) затвердження рiчних звiтiв та бухгалтерських балансiв Товариства, висновкiв Ревiзiйної комiсiї, порядку розподiлу прибутку та збиткiв Товариства; е) створення, реорганiзацiя та лiквiдацiя дочiрнiх пiдприємств, фiлiй та представництв, затвердження їх статутiв та положень, призначення керiвникiв. Функцiї: - Загальнi збори Учасникiв можуть приймати рiшення з будь-яких питань дiяльностi Товариства; - здiйснюють контрольну функцiю за дiяльнiстю Дирекцiї Дирекцiю очолює Генеральний директор. Склад дирекцiї включає тiлькi Генерального директора, який дiє на пiдставi положення про Генерального директора затвердженого Зборами учасникiв Товариства. Генеральний директор вирiшувати всi питання дiяльностi Товариства, крiм тих, якi вiдносяться до виключної компетенцiї Загальних зборiв Учасникiв. Виконує функцiї, пов"язанi з оперативною дiяльнiстю Товариства та органiзовує виконання рiшень Загальних зборiв учасникiв товариства.

Права Підприємства.

Підприємство:

· самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис;

· самостійно встановлює для своїх працівників додаткові відпустки, скорочений робочий день та інші пільги відповідно до законодавства України;

· має право забезпечувати додатковою пенсією працівника, який став інвалідом на даному Підприємстві внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання;

· має право визначати за погодженням з Уповноваженим органом управління права та обов'язки структурних підрозділів, основні положення про них;

· здійснює відносини з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності на основі договорів;

· реалізовує самостійно всю свою продукцію на території України і за її межами, якщо інше не передбачено законодавством України. Підприємство надає послуги за цінами, що формуються відповідно до умов економічної діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, за фіксованими державними та регульованими цінами;

· вільно вибирає види підприємницької діяльності;

· самостійно визначає стратегію та основні напрямки розвитку відповідно до галузевих науково-технічних прогнозів, пріоритетів, кон'юнктури ринку продукції, товарів, робіт, послуг, економічної ситуації та з урахуванням пріоритетів, визначених Уповноваженим органом управління, цим Статутом та іншими актами, які регулюють стратегію розвитку суб'єктів господарювання;

· самостійно формує програми діяльності, вибирає постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучає матеріально-технічні, фінансові та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законодавством України, встановлює ціни на продукцію та послуги відповідно до законодавства України;

· вільно наймає працівників Підприємства;

· вільно розпоряджається прибутком, що залишається у Підприємства після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законодавством України;

· самостійно здійснює відповідно до законодавства України зовнішньоекономічну діяльність, використовує належну йому частку валютної виручки на свій розсуд;

· за згодою з Уповноваженим органом управління випускає відповідно до законодавства України власні цінні папери, реалізовує їх громадянам і юридичним особам, а також придбаває цінні папери інших суб'єктів;

· одержує від Уповноваженого органу управління в установленому порядку інформацію, пов'язану з інтересами Підприємства;

· лише за попередньою згодою Уповноваженого органу управління відповідно до законодавства України, як правило, на конкурентних засадах відчужує, віддає в заставу, здає в оренду майнові об'єкти, що належать до основних фондів підприємства;

· здійснює укладання договорів про спільну, інвестиційну діяльність, договорів комісії, доручення, управління майном виключно за погодженням з Уповноваженим органом управління;

· використовує в господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до законодавства України;

· має право брати участь у міжнародних виставках.

Обов'язки підприємства.

Під час визначення стратегії господарської діяльності Підприємство повинне враховувати державні контракти, державні замовлення, інші договірні зобов'язання.

Підприємство згідно з вимогами цього Статуту та законодавства України:

· своєчасно сплачує податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджету та до державних цільових фондів згідно з законодавством України;

· здійснює будівництво, реконструкцію, а також капітальний ремонт основних фондів, забезпечує своєчасне освоєння нових виробничих потужностей, якнайшвидше введення в дію придбаного обладнання;

· здійснює оперативну діяльність з матеріально-технічного забезпечення виробництва;

· придбаває необхідні матеріальні ресурси, продукцію, товари в підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також у фізичних осіб і одержує ресурси для виконання державного контракту та замовлення за державними фондами, якщо це передбачено законодавством України;

· забезпечує виробництво і постачання продукції та товарів відповідно до державного замовлення, державного контракту і укладених договорів;

· забезпечує збереження та ефективне використання закріпленого за Підприємством державного майна;

· створює належні умови для високопродуктивної праці, забезпечує дотримання законодавства про працю, правил та норм охорони праці, техніки безпеки, соціального страхування;

· здійснює заходи з удосконалення організації заробітної плати працівників з метою посилення їх матеріальної зацікавленості як в результатах особистої праці, так і в загальних підсумках роботи Підприємства, забезпечує економічне і раціональне використання фонду споживання і своєчасні розрахунки з працівниками Підприємства;

· виконує норми і вимоги щодо охорони навколишнього середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. У разі порушення Підприємством законодавства про охорону навколишнього природного середовища його діяльність може бути обмежена, тимчасово заборонена або припинена відповідно до законодавства України;

зобов'язане:

· приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством України порядку державні замовлення, враховувати їх під час формування виробничої програми, визначення перспектив свого економічного і соціального розвитку та вибору контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожний наступний рік;

· здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну, податкову звітність згідно з законодавством України. Керівник Підприємства та головний бухгалтер несуть персональну відповідальність за додержання порядку ведення і достовірність обліку та статистичної звітності;

· на основі даних бухгалтерського обліку складати фінансову звітність за нормами, передбаченими законодавством України, проводити інвентаризацію належного їм майна для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, надавати фінансову звітність відповідно до вимог законодавства України та цього Статуту;

· погоджувати з Уповноваженим органом управління план перспективного, економічного і соціального розвитку Підприємства;

· кошти, одержані від продажу майнових об'єктів, що належать до основних фондів Підприємства, використовувати відповідно до затвердженого фінансового плану;

· здійснювати укладання договорів про спільну, інвестиційну діяльність, договорів комісії, доручення, управління майном виключно за погодженням з Уповноваженим органом управління відповідно до законодавства України;

· здійснювати передачу майна в комунальну власність та до сфери управління інших органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності за погодженням з Уповноваженим органом управління відповідно до законодавства України;

· списувати з балансу повністю амортизовані основні фонди, не повністю амортизовані основні фонди, а також здійснювати прискорену амортизацію основних фондів лише за згодою Уповноваженого органу управління;

· забезпечувати цільове використання закріпленого за ним майна та земельних площ;

· укладати договори оренди за якими використовуються нерухоме майно або земельні площі, що перебувають у його віданні, за погодженням з Уповноваженим органом управління;

· укладати договори про спільну, інвестиційну діяльність, договорів комісії, доручення, управління майном виключно за погодженням з Уповноваженим органом управління;

· надавати Уповноваженому органу управління в 5-денний термін акти ревізій (перевірок) Підприємства контрольно-ревізійними органами.

Підприємство не має права без погодження з Уповноваженим органом управління входити до складу, а також об'єднувати на добровільних засадах свою діяльність з іншими суб'єктами господарювання та приймати рішення про припинення своєї діяльності.

2.2 Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства

Система основних показників фінансово-господарської діяльності підприємств та їх аналіз

Таблиця 2.1. Основні техніко-економічні показники діяльності ТОВ «Побутсервіс»

Назва показника	2008	2009	2010
Виручка від реалізації, тис. грн.	51645.8	70179	120274
Операційні витрати, тис. грн.	41887.8	57732	78669
витрати на оплату праці	11289.7	16454	22274
відрахування на соціальні заходи	4414.3	6435	8682
амортизація	1396.3	1592	2895
інші операційні витрати	559.8	1023	498
Фінансовий результат від операційної діяльності, тис. грн.	767.8	1677	6590
Прибуток до оподаткування, тис. грн.	767.8	1677	6590
Чистий прибуток, тис. грн.	479	1307	5988

Як видно з таблиці 1, у 2009 та 2010 році відбулося значне покращення техніко-економічних показників підприємства ТОВ «Побутсервіс». Відбувається збільшення прибутку підприємства.

Незважаючи на фінансову кризу, зменшення купівельної спроможності споживачів, подорожчанні матеріалів та енергоносіїв підприємство покращує свої показники.

Таблиця 2.2. Динаміка доходів ТОВ «Побутсервіс»

Назва показника	2008 рік	2009 рік	Відхилення 2009 р. від 2008 р.	2010 рік	Відхилення 2010 р. від 2009 р.
			абс., +,-		абс., +,-
Доход від продажу продукції (тис. грн.)	51645	70178	+18533	120274	+50096
Інші операційні доходи (тис. грн.)	1824	4545	+2721	3748	-797
Разом (тис. грн.)	53469	74723	21254	124022	49299

Рис. 2.2 Динаміка доходів ТОВ «Побутсервіс»

У 2009 та 2010 роках збільшується прибуток тоді як інші операційні доходи збільшуються у 2009 та зменшуються у 2010 роках.

Таблиця 2.3. Обсяг і рівень поточних витрат ТОВ «Побутсервіс»

Назва показника	2008рік	2009рік	Відхилення 2009 р. від 2008 р.	2010рік	Відхилення 2010 р. від 2009 р.
			абс., +,-	відн., %		абс., +,-	відн., %
Матеріальні затрати	24227.7	32228	8000.3	33,0	44320	12092	37,5
Витрати на оплату праці	11289.7	16454	5170.3	45,8	22274	5820	35,4
Відрахування на соціальні заходи	4414.3	6435	2020.7	45,8	8682	2247	34,9
Амортизація	1396.3	1592	195.7	14,0	2895	1303	81,8
Інші операційні витрати	559.8	1023	463.2	83,6	498	-525	-51.3
Разом	41887.8	57732	15844.2	37,8	78669	20937	36,2

Як видно з таблиці витрати підприємства збільшуються с кожним роком на рівні части: на 37,8% у 2009 р., 36,2 у 2010 р. Це свідчить про збалансований і гармонічний розвиток підприємства, набутий капітал використовується для подальшому розвитку підприємства, щоб збільшити масштаби виробництва. Оскільки фірма працює у будівельній сфері, то значне зменшення витрат - це негативний фактор, на відмінно від інших сфер, де це може бути визвано впровадженням раніше нових технологій, а бо результатом реорганізації виробничого процесу. Серед всіх показників, що виросли в середньому на 30-40%, можна відзначити збільшення амортизація на 81,8% у 2010 році. Це стало результатом того, що за вказаний рік підприємство завершило будівництво багатьох об'єктів.

Фінансовий аналіз є основою для управління фінансами підприємства. В узагальненому вигляді він включає в себе три головні елементи:

1) оцінка фінансових потреб підприємства;

2) розподіл потоків грошових коштів залежно від конкретних планів підприємства, визначення додаткових обсягів залучення фінансових ресурсів та каналів їх одержання - кредити, пошук внутрішніх резервів, додатковий випуск акцій, облігацій;

3) забезпечення системи фінансової звітності, яка б об'єктивно відображувала процеси та забезпечувала контроль за фінансовим станом підприємства.

Джерелами аналітичної інформації є плани економічного та соціального розвитку, фінансовий план (розрахунковий баланс доходів і витрат), бізнес-план, форми бухгалтерської звітності №1 «Баланс підприємства», №2 «Звіт про фінансові результати» (Додатки А та Б), декларація про прибуток підприємства, матеріали маркетингових досліджень.

Розрахуємо та проаналізуємо наступні показники

Показники рівня фінансової стійкості:

1) Коефіцієнт забезпечення власних активів власними коштами це абсолютна можливість перетворення активів у ліквідні кошти.

3) Маневреність власних обігових коштів частка абсолютних ліквідних активів у власних обігових коштах, забезпечує свободу фінансового маневру.

4) Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами показує наскільки запаси, що мають найменшу ліквідність у складі оборотних активів, забезпечені довгостроковими стабільними джерелами фінансування.

5) Коефіцієнт покриття запасів показує скільки на одиницю коштів, що вкладені в запаси припадає у сукупності власних коштів, довго - та короткострокових зобов'язань.

6) Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) характеризує можливість підприємства виконати зовнішні зобов'язання за рахунок власних активів; його незалежність від позикових джерел.

7) Коефіцієнт фінансової стабільності (коефіцієнт фінансування) характеризує забезпечення заборгованості власними коштами.

8) Коефіцієнт фінансової стійкості частка стабільних джерел фінансування у їх загальному розмірі.

9) Коефіцієнт ліквідності поточної (покриття) характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року.

10) Коефіцієнт ліквідності абсолютної характеризує готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість.

Таблиця 2.5. Показники фінансової стійкості ТОВ «Побутсервіс»

№ п/п	Назва показника	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення 2009 р. від 2008 р. (+,-)	Відхилення 20010 р. від 2009 р. (+,-)
1	Коефіцієнт забезпечення власних активів власними коштами	-0,73	-0,41	-1,69	0,32	-1,28
2	Маневреність робочого капіталу	-0,42	-1,37	-0,27	-0,95	1,10
3	Маневреність власних обігових коштів	-0,28	-0,38	-0,06	-0,10	0,32
4	Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами	-2,37	-0,86	-3,78	1,51	-2,92
5	Коефіцієнт покриття запасів	-1,25	0,30	1,45	1,55	1,15
6	Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)	0,30	0,48	0,28	0,18	-0,20
7	Коефіцієнт фінансової стабільності (коефіцієнт фінансування)	0,42	0,91	0,40	0,49	-0,51
8	Коефіцієнт фінансової стійкості	0,30	0,48	0,28	0,18	-0,20
9	Коефіцієнт ліквідності поточної (покриття)	0,59	0,97	0,42	0,38	-0,55
10	Коефіцієнт ліквідності абсолютної	0,12	-0,15	0,04	-0,27	0,19

Коефіцієнт забезпечення власних активів власними коштами відповідає нормальному значенню (>0,1). Наше підприємство має від'ємне значення за всі 3 роки. Це свідчить про те, що власнику доводиться залучати додатковий капітал для виконання плану розвитку.

Маневреність робочого капіталу свідчить про те, яку частка загального капіталу знаходиться в резерві. ВКФ «Побутсервiс» ТОВ постійно залучає додаткові кошти з зовні, що призводить до великих кредиторських заборгованостей, результатом цього є, що цей показник від'ємний за всі періоди.

Постійна активність на ринку, залучання майже всіх коштів в обіг призвело до того, що основна частка активів стала припадати на незавершеного виробництва і зменшення власного капіталу. Результаті цього підприємство показник власних обігових коштів менше нуля, а виходячи з того і маневреність власних обігових коштів. Також з цієї причини ВКФ «Побутсервiс» ТОВ не може забезпечувати себе власними обіговими коштами.

Нормальних джерел фінансування ВКФ «Побутсервiс» ТОВ невистачило для покриття запасів в 2008році і в 2009році, динаміка коефіцієнту покриття запасів позитивна та свідчить про зростання фінансової стійкості підприємства. В 2010 році цей показник виріс на 1,15 і склав 1,45, що свідчить про те, що підприємство може покрити власні запаси.

Коефіцієнт фінансової незалежності відповідає нормальному значенню показника ? 0,5. Підприємство, яке позичає додаткові кошти, не можна назвати фінансово незалежним. Навіть завершення декілька великих об'єктів і отримання значної суми у вигляді оборотного капіталу під кінець 2009 року, тільки наблизили цей показник до норми - 0,48.

В позикових коштів в ВКФ «Побутсервiс» ТОВ більше, а ніж власних коштів 0,42 в 2008 році, 0,40 в 2010році. За згаданих вище причин в 2009році коефіцієнт наблизився до 1 і склав 0,91.

Значення показника фінансової стійкості має бути Кф.с.= 0,85-0,90. Для ВКФ «Побутсервiс» ТОВ, зменшення части незавершеного виробництво і реалізації об'єктів призвели до зменшення кредиторських заборгованостей в 2009році. Ці умови допомогли поліпшити цей показник до 0,48, тому підприємство не можна назвати фінансово стійкою.

Велика ділова активність, постійне залучання коштів хоча і призводять до великих кредиторських заборгованостей, а також до ненадійної фінансової ситуації, дозволяє ВКФ «Побутсервiс» ТОВ досягти великих темпів розвитку.

Всі дані в розрахунках брались з балансу підприємства та звіту про фінансові результати (додаток А, додаток Б, додаток В, додаток Г, додаток Д, додаток Є,).

Ділової активності:

1) Оборотність активів (обороти), ресурсовіддача, коефіцієнт трансформації показує скільки виручки припадає на одиницю основних виробничих фондів.

2) Фондовіддача показує скільки виручки припадає на одиницю основних виробничих фондів.

3) Коефіцієнт оборотності (обороти) обігових коштів характеризує кількість оборотів обігових коштів за період; скільки виручки припадає на одиницю обігових коштів.

4) Період одного обороту обігових коштів (днів).

де Чо - період одного обороту обігових коштів.

5) Коефіцієнт оборотності запасів (обороти).

6) Період одного обороту запасів (днів).

7) Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (обороти).

8) Період погашення дебіторської заборгованості (днів).

9) Коефіцієнт оборотності готової продукції (обороти).

10) Період погашення кредиторської заборгованості (днів).

11) Період операційного циклу (днів) характеризує тривалість перетворення придбаних матеріальних ресурсів на грошові кошти.

Чо.ц. = Чз + Чд.з.

де Чо.ц - період операційного циклу (днів);

Чз - період одного обороту запасів (днів);

Чд.з. - період погашення дебіторської заборгованості (днів).

12) Період фінансового циклу (днів).

Чф.ц. = Чо.ц. - Чкз

де Чф.ц - період фінансового циклу (днів);

Чо.ц. - період операційного циклу (днів);

Чкз - період погашення кредиторської заборгованості (днів).

13) Коефіцієнт оборотності власного капіталу (оборотність) показує скільки чистої виручки від реалізації продукції припадає на одиницю власного капіталу [20,23].

Розрахуємо ці показники та зведемо до таблиці 2.6

Таблиця 2.6. Показники ділової активності ТОВ «Побутсервіс»

№ п/п	Назва показника	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення 2009 р. від 2008 р. (+,-)	Відхилення 2010 р. від 2009 р. (+,-)
1	Оборотність активів (обороти), ресурсовіддача, коефіцієнт трансформації	1,38	1,83	3,62	0,45	1,79
2	Фондовіддача	5,37	6,4	6,98	1,03	0,58
3	Коефіцієнт оборотності (обороти) обігових коштів	3,16	2,56	3,54	-0,6	0,98
4	Період одного обороту обігових коштів (днів)	113,9	140,6	101,7	26,7	-38,9
5	Коефіцієнт оборотності запасів (обороти)	21,48	11,32	6,41	-10,16	-4,91
6	Період одного обороту запасів (днів)	16,76	31,8	56,16	15,04	24,36
7	Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (обороти)	49,3	400	383,3	350,7	-16,7
8	Період погашення дебіторської заборгованості (днів)	7,3	0,9	0,94	-6,4	0,04
9	Коефіцієнт оборотності готової продукції (обороти)	1235	203	165	-1032	-38
10	Період погашення кредиторської заборгованості (днів)	0,14	0,08	0,015	-0,06	-0,065
11	Період операційного циклу (днів)	24,06	32,7	57,1	8,64	24,2
12	Період фінансового циклу (днів)	23,92	32,62	57,085	8,7	24,465
13	Коефіцієнт оборотності власного капіталу (оборотність)	2,75	3,58	3,76	0,83	0,18

Коефіцієнт оборотності активів показує, що якщо у 2008 році активи здійснювали 1,38 оборотів на рік, то у 2009 році цей показник підвищився до 1,83 оборотів на рік, що свідчить про збільшення ефективності використання активів. Збільшення оборотності відбулося за рахунок збільшення виручки від реалізації, гроші, вкладені в активи поверталися швидше через збільшення попиту на продукцію.

Фондовіддача зростає у 2009 та 2010 роках. Зростання фондовіддачі, так само як і оборотності активів, пов'язане зі збільшенням обсягів продажу.

У 2008 році оборотні активи здійснювали 3,16 оборотів на рік, а у 2009 році цей показник знизився до 2,56 оборотів на рік, що свідчить про зменшення ефективності використання оборотних коштів підприємства, та зріс у 2010 до 3,54.

Середній період від витрачених коштів для виробництва продукції до отримання коштів за реалізовану продукцію збільшується у 2009 році, про що свідчить збільшення періоду одного обороту оборотних коштів. Цей показник найбільший за 3 роки. Зменшення оборотності активів пов'язане з більши повільними темпами або меншими обсягами реалізації продукції у 2008 році.

Кількість оборотів коштів інвестованих у запаси зростає, що говорить про покращення ефективності використання запасів підприємства. Та зростає період, протягом якого запаси трансформуються в кошти. Про це свідчасть коефіцієнт оборотності запасів та період одного обороту запасів. Це відбувається через збільшення обьємів виручки від реалізації одного об'єкту.

Середній період інкасації дебіторської заборгованості, тобто період її погашення зменшився у порівнянні з минулим роком. Пришвидшення повернення коштів, вкладених у дебіторську заборгованість в умовах інфляції є позитивною тенденцією, але при цьому слід зауважити, що у минулі роки додаткова вартість коштів компенсувалася додатковим прибутком від збільшення обсягів реалізації, у 2009 році підприємство не має можливості надання споживачам товарного кредиту.

Матеріальні ресурси перетворюються на кошти у 2009 році за 57 днів, тоді як у минулому році це відбувалося на 24 дня меньше, про що говорить період операційного циклу.

Період фінансового циклу або період обертання коштів зростає як у порівнянні з 2009 так і з 2008 р. Кошти підприємства повертаються більш повільно, причиною цього є скорочення часу повернення кредиторської заборгованості та обмеження можливостей фінансування дебіторської заборгованості за рахунок кредиторської.

Показники ділової активності свідчать про покращення ефективності використання основних та оборотних коштів, збільшується фондовіддача та оборотність ресурсів, більш повільно повертаються кошти, що вкладені у запаси, не зважаючи на деяке зменшення тривалості операційного циклу (за рахунок зменшення терміну повернення дебіторської заборгованості) відбувається уповільнення фінансового циклу за рахунок скорочення термінів сплати кредиторської заборгованості.

Всі дані в розрахунках брались з балансу підприємства та звіту про фінансові результати (додаток А, додаток Б, додаток В, додаток Г, додаток Д, додаток Є,).

Рентабельності активів і капіталу

1) Рентабельність активів за прибутком від звичайної діяльності показує скільки прибутку від звичайної діяльності припадає на одинцю коштів інвестованих в активи.

2) Рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком показує скільки припадає чистого прибутку на одиницю коштів інвестованих в активи.

3) Рентабельність власного капіталу показує скільки припадає чистого прибутку на одиницю власного капіталу.

4) Рентабельність виробничих фондів показує скільки припадає чистого прибутку на одиницю вартості виробничих фондів.

Розрахуємо ці показники та зведемо до таблиці 2.7

Таблиця 2.7. Показники рентабельності ТОВ «Побутсервіс»

№ п/п	Назва показника	2008 рік	2009 рік	2010 рік
1	Рентабельність активів за прибутком від звичайної діяльності	0,008	0,022	0,056
2	Рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком	0,008	0,022	0,056
3	Рентабельність власного капіталу	0,03	0,078	0,272
4	Рентабельність виробничих фондів	0,038	0,048	0,166

Значення показника рентабельності активів за прибутком від звичайної діяльності свідчить про ефективність звичайної діяльності підприємства. Рентабельність активів за звичайним прибутком збільшується у порівнянні з минулими роками за рахунок зростання прибутків.

Додатне значення показника рентабельності активів за чистим прибутком свідчить про ефективність діяльності підприємства. Рентабельність активів за чистим прибутком збільшується у порівнянні з 2009 роком та 2008 роком. Це також відбувається за рахунок збільшення чистого прибутку.

Додатне значення має також показник рентабельності власного капіталу у 2009 році, що свідчить про ефективність використання власного капіталу. Рентабельність власного капіталу збільшується у порівнянні з минулими роками. [20,24,27]

2.3 Оцінка процесів управління підприємства

Система управління підприємством розглядається як своєрідний механізм управлінських відношень, які включають в себе:

· закони управління, тобто найбільш суттєві, що повторюють взаємозв'язки між елементами системи управління, які забезпечують її цілісність та дійсність;

· інформацію, тобто сукупність даних, відомостей про соціальні та виробничі процеси;

· організаційну структуру тобто внутрішню будову системи управління, яка відображає особливості функцій та методів управлінської діяльності; технічні засоби збору обробки та зберігання інформації, які суттєво перевищують продуктивність управлінської праці;

· кадри управління, тобто керівників, спеціалістів, допоміжний персонал.

Організаційна структура управління може сприяти стратегічному розвитку підприємства або гальмувати його. З огляду на це, великого значення набуває визначення порядку проведення змін.

Формування ключових видів діяльності підприємства у вигляді окремих організаційних одиниць і надання їх керівникам статусу, відповідної значущості даного виду діяльності для акціонерного товариства, відіграє вирішальну роль в успішній реалізації її стратегії.

Особлива увага керівництва корпоративної структури до найважливіших видів діяльності - є гарантом того, що потреби даних підрозділів в ресурсах будуть задовольнятися в першу чергу, а їх керівники зможуть робити істотний вплив на процес прийняття рішень вищим керівництвом.

Процес удосконалення організаційної структури включає в себе такі етапи: формулювання цілей і задач, визначення складу і місця підрозділів, їх ресурсне забезпечення, розробку регламентуючих процедур, документів, положень, що закріплюють регулюючі форми, методи, процеси, які здійснюються в організаційній системі управління.

Без розвитку методів проектування організаційної структури управління ускладнюється подальше вдосконалення управління і підвищення ефективності виробництва.

Ефективність побудови (проектування) організаційної структури не може бути оцінено яким-небудь одним показником. З одного боку, потрібно враховувати, наскільки структура забезпечує досягнення організацією результатів відповідно поставленим перед нею виробничо-господарським цілям; з іншого - наскільки її внутрішня побудова і процеси функціонування адекватні об'єктивним вимогам до їх змісту і властивостей. Специфіка проблеми проектування організаційної структури управління полягає в тому, що вона являє собою кількісно-якісну складну задачу, що вирішується на основі поєднання наукових (у тому числі формалізованих) методів аналізу, оцінки, моделювання організаційних систем із суб'єктивною діяльністю керівників, фахівців і експертів вже на етапі вибору і оцінки найкращих варіантів організаційних рішень.

Можна відмітити що для ТОВ «Побутсервіс» характерна продуктова структура управління, де повноваження з управління виробництвом і збутом продукції передаються одному керівнику, який є відповідальним за конкретний вид продукції. Керівники функціональних служб повинні звітувати перед управляючим цим продуктом.

Таблиця 2.8. Переваги та недоліки продуктової організаційної структури управління на ТОВ «Побутсервіс»

Переваги	Недоліки
1. Створення можливостей пристосування стратегії до потреб кожного ринку.	1. Проблематичність підтримки загального іміджу в умовах достатньої стратегічної свободи.
2. Перенесення відповідальності за прибутки на нижчі рівні управління.	2. Завелика кількості рівнів управління.
3. Поліпшення функціональної координації всередині цільового ринку.	3. Дублювання функцій на стратегічному і місцевому рівнях.
4. Наявність можливостей для підготовки менеджерів стратегічного рівня	4. Проблематичність формування єдиної політики.
	5. Труднощі в координації діяльності.

Серед основних методів управління персоналом, що застосовуються на ТОВ «Побутінвест» можна виділити такі методи як раціональна оцінка праці персоналу та управління мотивацією. Остання включає в себе також елементи управління кар'єрою. Розглянемо їх докладніше [29,30].

Оцінка праці - заходи щодо визначення відповідності кількості і якості праці вимогам технології виробництва.

Оцінка праці дає можливість вирішити наступні кадрові задачі:

· оцінити потенціал для просування і зниження ризику висування некомпетентних співробітників;

· знизити витрати на навчання;

· підтримувати в співробітників почуття справедливості і підвищувати трудову мотивацію;

· організувати зворотний зв'язок співробітникам про якість їхньої роботи;

· розробляти кадрові програми навчання і розвитку персоналу.

Так, згідно внутрішніх стандартів ТОВ «Побутінвест», для організації ефективної системи оцінки результативності праці працівників підприємства необхідно:

· установити стандарти результативності праці для кожного робочого місця і критерії її оцінки;

· виробити політику проведення оцінок результативності праці (коли, як часто і кому проводити оцінку);

· зобов'язати визначених осіб робити оцінку результативності праці;

· покласти обов'язки на осіб, що проводять оцінку, збирати дані про результативність праці;

· прийняти рішення і документувати оцінку.

Для забезпечення ефективної роботи підприємства проводиться визначена робота по впровадженню у виробництво нових виробів, заходів з економії матеріалів, палива, електроенергії, по підвищенню якості продукції. Особлива увага приділяється науково-технічному прогресу і впровадженню передової техніки. Все це дозволяє покращити умови праці і культури, підвищити продуктивність праці і якість випускаємої продукції і відповідно, її конкурентоспроможність [29].

2.4 Шляхи удосконалення системи управління ТОВ «Побутсервіс»

Для України, зважаючи на вказане, особливо актуальним є пошук можливостей формування власних методологічних засад управління підприємствами. Найбільша проблема тут - це відсутність комплексної теорії управління підприємством як економіко-соціальною системою, яку можна було б зробити базовою для подальшого розвитку. Об'єктивно вітчизняна наука управління підприємством досить тривалий час йшла шляхом спеціалізації.

Одним з найважливіших елементів загальної системи управління є вибір та постійне удосконалення організаційної структури управління підприємством. Це питання є досить важливим і актуальним на підприємствах України, так як в період переходу до ринкових відносин міняється форма власності, а отже, і підхід як до побудови організації і системи управління нею, так і до повноважень, функцій, обов'язків працівників, особливо керівництва.

На нашу думку на ТОВ «Побутсервіс» варто:

1) покращити організаційну структуру управління, долати недоліки та зміцнювати переваги структури, що використовує підприємство, а саме:

· підтримувати загальний імідж підприємства;

· ліквідувати зайві рівні управління;

· ліквідувати підрозділи які дублюють функціі;

· налагодити координацію діяльності всех відділів.

2) приділити увагу сфері управління персоналом, а саме відбір висококваліфікованих кадрів. Адже без цього неможливо закріпитись на ринку, а тим паче досягти завоювання більшої частки ринку. Підприємству слід інтенсифікувати власні зусилля у таких напрямках роботи з персоналом:

· кадрове планування. Відображає політику і стратегію організації, визначає якісну і кількісну потребу в персоналі. Кадрове планування задає чіткі орієнтири, що стосуються професійної приналежності, кваліфікації і чисельності працівників організації, що дає змогу проаналізувати роботу, нормувати працю та оцінити виконання. Дозволяє розробити вимоги і критерії, відповідно до яких будуть відбиратися кандидати на конкретні вакантні посади. З іншого боку, оцінка робочих показників нових працівників після деякого періоду їхньої роботи в організації дозволяє визначити ефективність самого процесу підбору.

· система стимулювання. Дає можливість виробити політику стимулювання праці і набір стимулів, спрямованих на залучення кандидатів, що відповідають усім необхідним вимогам, а також сприяє утриманню вже найнятих працівників;

· оргкультура. Порядки, норми поводження і трудові цінності, які культивуються в організації, враховуються при встановленні критеріїв, які використовуються при пошуку і підбору нових працівників. Укомплектувати організацію працівниками, здатними прийняти діючі в ній норми, цінності, правила, не менш важливо, чим знайти професіоналів, що володіють необхідними знаннями, досвідом, навичками і діловими якостями. Досвід багатьох всесвітньо відомих фірм, що домоглися видатних успіхів у своїй сфері бізнесу, показує, що успіх організації залежить від уміння знайти людей з потрібним складом розуму, з потрібним відношенням до справи, готових з повною віддачею сил працювати для досягнення організаційних цілей;

· система заходів для адаптації нових працівників до роботи в організації і до трудового колективу. Є прямим продовженням процесу пошуку і підбору кадрів. Важливо не тільки відібрати кращих працівників, але і забезпечити їхнє «м'яке входження» в організацію і швидкий вихід на необхідний рівень робочих показників.

· навчання - це продовження процесу підбору й адаптації нових працівників. Воно направлено як на освоєння новачками необхідних для успішної роботи знань і навичок, так і на передачу їм установок і пріоритетів, що складають ядро організаційної культури. Однак для того, щоб зв'язок між основними функціональними напрямками процесу управління персоналом і роботою по пошуку і підбору персоналу для заповнення вакансій, що маються в організації, не була декларована лише на папері, необхідна визначена структура служби управління персоналом. Гарні результати дає досвід багатьох українських підприємств, коли в єдину службу управління персоналом поєднуються відділ кадрів, відділ праці, відділ навчання і психологічна служба. Ефективність діяльності по пошуку і добору нових працівників підвищується, якщо цей напрямок роботи здійснюється під єдиним керівництвом і координується з іншими сферами діяльності, пов'язаними з управлінням персоналом, починаючи від ведення кадрової документації і закінчаючи питаннями нормування і соціального захисту.

3) створювати та впроваджувати новітні інформаційні технології, що дозволяють автоматизувати керування підприємством, та полегшать контроль [11,25,32].

Висновки

На завершення нашого дослідження ми можемо виділити основні положення випускної роботи.

Характерною рисою сучасного етапу розвитку економіки є глибокі зміни в усіх її сферах, що впливають на систему управління. Управлінську систему підприємства необхідно розглядати як динамічний процес, бо її форми, методи і функції перебувають під впливом багатьох факторів: масштабу підприємства, рівня прибутковості і конкурентоспроможності і т.д.

Таким чином, під управлінням підприємством слід розуміти цілеспрямовану діяльність, яка представляє собою сукупність методів, засобів і форм ефективної координації роботи людей (трудових колективів) для досягнення поставлених завдань або визначеної мети (підвищення результативності виробництва, зростання прибутку тощо). Сучасне управління - це особлива сфера економічних відносин, що має свою логіку розвитку.

Для більш повного з'ясування сутності управління в роботі характеризується та уточнюється сутність багатьох економічних категорій, що характеризують процес управління як основну функцію діяльності підприємства.

Основними функціями управління є: планування - це процес визначення мети діяльності, передбачення майбутнього розвитку та поєднання індивідуальних завдань членів організації для досягнення загального результату; організація - це процес формування структури системи, розподілення завдань, повноважень та відповідальності між членами організації для досягнення загальної мети її діяльності; мотивація - це процес. Що спонукає членів організації до спільних погоджених дій, які забезпечують досягнення поставленої мети; контроль - це процес вимірювання досягнутих за певний період результатів, порівняння досягнутого з запланованим та коригуванням діяльності, які у сукупності забезпечують виконання підприємством своїх планів. Управління підприємством має свої принципи на норми, якими керується.

Основою використовуваних методів управління є закони, закономірності і принципи суспільного виробництва, науково-технічний рівень розвитку підприємства, соціальні, правові і психологічні відносини між людьми.

Методи управління поділяються на:

· економічні;

· адміністративно-правові;

· соціально-психологічні.

Згідно з останніми здобутками теорії та практики управління існує велика кількість організаційних структур та моделей управління, які викладені у роботі. Організаційна структура представляє собою конструкцію підприємства з формальним чи неформальним вираженням, на основі якої здійснюється управління ним. Вона охоплює канали влади і комунікації між різними адміністративними службами та працівниками, а також потік інформації, яка передається цими каналами.

Основними елементами організаційної структури управління є:

· склад та структура функцій управління;

· кількість працівників для реалізації кожної управлінської функції;

· професійно-кваліфікаційний склад працівників апарату управління;

· склад самостійних структурних підрозділів;

· кількість рівнів управління та розподіл працівників між ними;

· порядок інформаційних зв'язків.

На сьогоднішній день виділяють такі типи організаційних структур: