Стратегічне державне управління формуванням агропромислового комплексу регіону

Размещено на http://allbest.ru

Донецька державна академія управління

Автореферат

Спеціальність 25.00.05 - Галузеве управління

Стратегічне державне управління формуванням агропромислового комплексу регіону

Виконав Постніков Сергій Володимирович

Донецьк - 2003



АНОТАЦІЯ

Постніков С.В. Стратегічне державне управління формуванням агропромислового комплексу регіону. - Рукопис.

Досліджені підходи до розробки стратегії галузевого управління формуванням агропромислового комплексу регіону на державному рівні.

Розроблена методика побудови організаційно-виробничої моделі сільського господарства регіону, запропонована схема її реалізації. Побудовані оптимальні організаційно-виробничі моделі і надана оцінка їх ефективності.

Розроблені рекомендації з удосконалення стратегічного державного управління формуванням АПК Донецької області і запропонований механізм їх реалізації.

державний управління стратегічний агропромисловий

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Найважливішим завданням будь-якої економічної системи є найбільш повне задоволення потреб населення в товарах та послугах. Якщо ця умова виконується, економіка країни може вважатися дієздатною, якщо ні, - потрібна радикальна зміна існуючих економічних відносин, заміна однієї економічної системи іншою, більш ефективною. Саме в такому стані опинилася Україна на початку 90-х років, коли здобула державну самостійність, відмовилася від адміністративно-командної політико-економічної системи і перейшла на ринкові засади господарювання.

Доводиться констатувати, що в Україні перехід до ринкових відносин невиправдано затягся. У ході економічних перетворень усі структури управління сільським господарством та іншими галузями народного господарства перебувають в стані безупинної реорганізації, і без чіткої стратегії і підтримки держави на всіх рівнях, у т.ч. галузевому, гальмується процес виходу економіки з кризи і поліпшення соціальної обстановки в країні.

Організаційно-управлінська реформа в агропромисловому комплексі, формування нових підходів до використання підприємницького, виробничого, фінансового і трудового потенціалу товаровиробників, поглиблення підходів до узгодження їх економічної поведінки на взаємовигідних умовах є об'єктивною умовою ефективного і раціонального розвитку сільського господарства Донецького регіону. Всім цим обумовлюється високий ступінь актуальності теми дисертаційної роботи.

Перехід країни на ринкові відносини ініціював створення великої кількості наукових праць, присвячених проблемам державного управління АПК в цілому і структурних перетворень в окремих галузях. Наукова розробка структурних зрушень пов'язана з пошуком шляхів виходу з кризи і створення багатоукладної економіки в агропромисловому комплексі країни. Значний науковий і практичний внесок у вирішення цих проблем внесли праці В.Г. Андрійчука, П.П. Борщевського, П.І. Гайдуцького, В.М. Геєця, М.І. Долішнього, Р.А. Іванухи, А.М. Кандиби, М.В. Кузубова, М.Г. Лобаса, І.І. Лукінова, В.М. Малеса, В.Я. Месель-Веселяка, І.Р. Михасюка, Л.В. Молдавана, О.М.Онищенко, Б.И. Пасхавера, М.Д. Прокопенко, П.П.Руснака, П.Т. Саблука, В.О. Точиліна, В.М. Трегобчука, Л.О. Шепотько, О.М. Шпичака, А.Е. Юзефовича, В.В. Юрчишина та інших.

Однак необхідно відзначити, що ступінь теоретичної розробки даної проблеми вимагає подальшого поглибленого дослідження й аналізу в зв'язку з тим, що ряд питань мають дискусійний характер і вимагають наукового обґрунтування і практичного підтвердження. Огляд наукових праць з даної проблеми свідчить про те, що комплексний аналіз здійснюється в основному за напрямками: управління розробкою галузевої структури, територіальним розміщенням виробництва і досить відокремлено - управління реорганізацією форм власності і перетворенням організаційно-правових форм господарювання на селі.

Існують різні підходи до вибору напрямків державного управління розвитком підприємництва в сільському господарстві. Дослідження стану проблеми в науковій і практичній діяльності підтвердило, що питання наукового підходу щодо управління процесами вибору й обґрунтування тих чи інших організаційно-правових форм в конкретному регіоні вивчене недостатньо. Використання економіко-математичного апарату для проектування розвитку організаційно-правових форм дозволить з більшим ступенем точності підійти до проблеми управління реорганізацією села в цілому. Це дасть можливість більш ефективно оцінити поточний стан керованої системи, сформулювати обмеження і критерії для ухвалення рішення, виявити альтернативні варіанти розвитку підприємництва в сільському господарстві, оцінити й економічно обґрунтувати застосування тієї чи іншої моделі розвитку, що дозволить забезпечити ефективне державне управління процесами реорганізації організаційно-виробничої структури сільськогосподарської галузі Донецької області.

Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлюється також і тим, що ряд питань методичного і теоретичного характеру, які стосуються стратегії державного управління формуванням АПК при переході до ринкових відносин, вітчизняною наукою розроблені недостатньо і тому потрібна їх подальша розробка. Особливо потребують дослідження питання галузевого управління процесами реформування організаційно-правової і виробничої структури сільського господарства промислового регіону.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Донецької державної академії управління і є складовою держбюджетної теми «Формування внутрішнього та зовнішнього середовища в регіоні для розвитку ефективного підприємництва» (№ державної реєстрації 0100U003073), в якій автором досліджено напрямки удосконалення державного управління організаційно-економічним механізмом агропромислового комплексу Донецької області.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в створенні стратегії державного управління формуванням агропромислового комплексу (АПК) великого промислового регіону і механізму її реалізації в державному управлінні процесами розвитку потенціалу агропромислового комплексу як гнучкої організаційно-виробничої системи.

Досягнення поставленої мети вимагало вирішення наступних задач:

- аналізу і узагальнення наукових праць за темою і визначення правової основи державного управління реорганізацією сільського господарства в умовах ринкової економіки;

- побудови і аналізу динаміки соціально-економічних показників і факторів розвитку агропромислового комплексу Донецького регіону;

- визначення умов ефективного державного управління потенціалом сільськогосподарських товаровиробників регіону;

- розробки методики моделювання структури підприємництва і формування пропорцій розвитку АПК Донецького регіону;

- побудови ефективних організаційно-виробничих моделей підприємництва в сфері виробництва і реалізації продукції АПК регіону для прийняття рішень на державному рівні;

- розробки рекомендацій з удосконалення державного управління організаційно-економічним потенціалом АПК регіону і механізму їх реалізації;

- оцінки ефективності впровадження запропонованих рекомендацій.

Об'єктом дослідження є державне управління агропромисловим комплексом України.

Предметом дослідження є стратегічне державне управління формуванням агропромислового комплексу регіону.

Методи дослідження. Вивчення проблеми здійснено методами системного і комплексного дослідження економічних процесів, аналізу й синтезу. При побудові моделей використовувалися економіко-математичні методи моделювання і методи математичної статистики. Визначення пріоритетності оптимізаційних задач здійснене на полікритеріальних засадах застосуванням методу бальних оцінок. Пошук компромісних моделей здійснювався на основі методу послідовних поступок.

Як джерела інформації використані статистичні збірники і бюлетені Державного комітету статистики України, аналітичні огляди офіційних органів і незалежних фахівців, фінансово-економічна документація сільськогосподарських товаровиробників.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна полягає у вирішенні нової наукової задачі стратегічного державного управління перетворенням застарілих організаційно-виробничих форм на сучасні у сільському господарстві великого промислового регіону.

Вперше отримано такі наукові результати:

- надано методику побудови моделі організаційно-виробничої структури сільського господарства регіону, яка робить можливим впорядкування виробничої структури сільського господарства з урахуванням організаційно-правової приналежності товаровиробників;

- створено економіко-математичну модель, яка дає змогу державі прогнозувати розвиток сільського господарства регіону за різними групами сільськогосподарських товаровиробників з великим ступенем надійності, оскільки надає кількісні і якісні параметри оптимізованої системи;

- визначено і науково обґрунтовано напрямки спеціалізації окремих груп товаровиробників на виробництві певних видів сільськогосподарської продукції, завдяки чому вперше отримано можливість державі регулювати розвиток галузі з урахуванням ефективного світового досвіду.

Вдосконалено окремі наукові доробки, зокрема:

- запропоновано двохетапну схему реалізації системи економіко-математичних моделей побудови організаційно-виробничої моделі сільського господарства регіону, що відрізняється від інших наукових підходів цілями і задачами кожного етапу, способами взаємозв'язку етапів, підбором комплексу критеріїв;

- надано рекомендації з удосконалення державного управління організаційно - економічним потенціалом АПК Донецького регіону і розроблено механізм їх реалізації.

Подальший розвиток отримали: методи адаптації ефективного світового досвіду державного управління АПК в умовах перехідної економіки України та з'ясування потреби коригування законодавства з більш повним відтворенням в ньому ринкових механізмів господарювання.

Практичне значення одержаних результатів. Запропонована в дисертаційній роботі концепція побудови організаційно-виробничої моделі розвитку підприємництва в сільському господарстві Донецького регіону дозволяє сформувати державну стратегію ринкового розвитку АПК регіону, удосконалити систему аналізу і прийняття державних управлінських рішень на регіональному рівні в даній галузі, що створює передумови підвищення ефективності державного управління і подолання кризи в агропромисловому комплексі. Рекомендації підготовлені до використання фахівцями центру реформування сільського господарства в складі головного управління сільського господарства і продовольства обласної держадміністрації і відділів реформування сільського господарства в складі управлінь сільського господарства і продовольства районних держадміністрацій.

Вирішення даної проблеми дозволить державним органам влади зорієнтувати на ринкові засади розвиток сільського господарства регіону, допомогти суб'єктам господарської діяльності - сільськогосподарським товаровиробникам у правильному виборі своєї організаційно-правової і виробничої структури.

Запропоновані рекомендації з удосконалення державного управління організаційно-економічним потенціалом АПК Донецького регіону і механізм їх реалізації, а також методика побудови організаційно-виробничої моделі сільського господарства регіону прийняті Головним управлінням сільського господарства і продовольства Донецької обласної державної адміністрації для розробки державної програми розвитку підприємництва в сільському господарстві Донецької області; використані на обласному і районних рівнях при підготовці стратегії формування АПК як складової частини програми науково-технічного розвитку Донецької області на період до 2020 року (довідка №01/441-32 від 21.10.2002р).

За особистою участю автора і на підставі розробленої методики і рекомендацій створене й успішно функціонує сільськогосподарське закрите акціонерне товариство «Радон-Дальній» (Маріїнський р-н, Донецької обл.) (акт впровадження №2/14 від 27.01.2000р).

Розроблений механізм державного управління процесом побудови організаційно-виробничої структури сільського господарства регіону має достатній ступінь універсальності і може використовуватися в інших регіонах України з урахуванням їх стану і особливостей функціонування.

Теоретичні положення, що розроблені в дисертації, можуть бути використані вищим навчальним закладом для методичного забезпечення дисциплін з державного управління, управління проектами організації підприємництва.

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації наукові результати, висновки, рекомендації і пропозиції належать особисто автору і є його науковим доробком.

Дисертація є одноосібно виконаною науковою працею, в якій дисертантом особисто розроблено наукові положення, методичні підходи та практичні рекомендації, щодо створення і функціонування в Україні і її регіонах системи державного регулювання процесу реформування агропромислового комплексу.

Особистий внесок автора у спільних роботах наведено у переліку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення і практичні результати досліджень за темою дисертації доповідалися і були схвалені на науково-практичних конференціях: V,VІ,VІІ конференції професорсько-викладацького складу Донецької державної академії управління за підсумками науково-дослідної роботи (м. Донецьк, 2000р., 2001р., 2002р.); Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми реформування економіки та трансформування суспільства України в перехідний період» (м. Краматорськ, 2002р.); Міжнародна науково-практична конференція «Молодь та держава» (м. Авдіївка, 2002р.).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Розділ 1. Формування агропромислового комплексу в системі державного і регіонального управління економікою

У першому розділі проаналізовано етапи та методи формування агропромислового комплексу в системі державного управління економікою. На основі аналізу специфіки законодавства України в галузі сільського господарства, порівняння основних положень зарубіжного і вітчизняного законодавства, виявлених подібностей і різниць, зроблені висновки, що в цілому Україна йде шляхом реформ і перетворень у відношенні державного регулювання АПК, застосування ринкових організаційно-правових форм підприємництва в сільському господарстві тощо. Однак держава знаходиться на початковому етапі розвитку ринкових відносин в економіці. Основними невирішеними питаннями є розробка ефективної системи державної підтримки, побудова протекціоністської політики захисту сільськогосподарських товаровиробників, формування пільгового оподатковування, розвиток ринку сільськогосподарської продукції та землі, розвиток доступної системи кредитування тощо. В умовах діючого правового поля в дисертаційній роботі вирішуються питання ефективного застосування сучасних організаційно-правових форм організації підприємницької діяльності в агропромисловому комплексі Донецького регіону з урахуванням можливостей використання закордонного досвіду, адаптованого до українських умов.

Огляд робіт сучасних вчених, в яких досліджуються різні аспекти проблеми управління формуванням АПК, показав, що існує низка невирішених теоретичних питань. Нових підходів вимагає управління структурною перебудовою агропромислового комплексу, удосконалення його організаційно-виробничої структури, використання управлінських можливостей органів самоврядування обласного і районного рівнів. Наявність різних підходів вирішення досліджуваної проблеми визначається специфікою пошуку ефективних шляхів і методів, що спрямовані на використання методів прогнозування і планування організаційно-виробничої структури АПК.

Проблема стратегічного державного управління формуванням оптимальних пропорцій розвитку АПК складна і багатогранна.

Вона тісно пов'язана з процесами управління розвитком суспільного виробництва в умовах здійснення економічних реформ, що трансформують відносини власності в агропромисловому виробництві.

Здійснення державного управління повинно спрямовуватися на структурну перебудову агропромислового комплексу, удосконалення його функціонально компонентної і територіальної структури, збалансований розвиток всіх галузей, створення нормальних економічних умов для розширеного відтворення у всіх його сферах.

Варто підкреслити, що аграрна наука вже розробила основні теоретичні положення регулювання економіки сільськогосподарського виробництва в ринкових умовах, стратегію і тактику здійснення економічних реформ і комплекс заходів, спрямованих на підвищення продуктивності й економічної ефективності використання підприємницького потенціалу.

Але з погляду практичних потреб недостатньо повно вирішена задача державного управління процесами перетворення вже існуючих організаційно-правових форм і формування оптимальної виробничої структури сільського господарства великого промислового регіону, а для знаходження оптимальних рішень недостатньо використовуються сучасні методи економіко-математичного моделювання.

Регіони України мають свої історичні, соціально-економічні й екологічні умови, що вносять істотні корективи в реалізацію аграрної політики і здійснення реформи.

Розділ 2. Науково-методичні основи стратегічного управління розвитком агропромислового комплексу регіону в ринкових умовах

Для подолання виявлених недоліків у науковій розробці стратегії державного управління формуванням АПК у другому розділі розроблено механізм моделювання, підібрано економіко-математичний апарат, побудовано моделі розвитку підприємництва сільського господарства регіону.

Очевидно, що складність структури обласних агропромислових комплексів не дозволяє досить повно вирішувати всі необхідні питання моделювання в межах єдиної економіко-математичної моделі.

Тому об'єкт описано за допомогою системи економіко-математичних моделей (рис. 1), що реалізується поетапно.

Рис. 1. Схема реалізації системи економіко-математичних моделей регіонального АПК

На першому етапі методом динамічних рядів із застосуванням інтервалів прогнозних значень розроблено прогноз розвитку сільського господарства регіону, що дозволяє визначити основні пропорції сільського господарства і його спеціалізованих підкомплексів.

На другому етапі будуються оптимальні організаційно-виробничі моделі сільського господарства Донецької області, що являють собою систему з упорядкуванням її елементів за організаційно-правовими формами і виробничою структурою.

Побудова оптимізаційних економічних задач другого етапу ґрунтується на вихідній інформації, отриманій при реалізації задач першого етапу. Цим забезпечується інформаційна і логічна наступність задач першого і другого етапів моделювання. Склад змінних величин економіко-математичної задачі розвитку регіонального сільського господарства носить макроекономічний характер.

Оптимізаційні моделі будуються з комплексу критеріїв максимуму прибутку, максимуму валової продукції, максимуму рентабельності виробництва, мінімуму витрат живої праці.

1. Побудова моделі за критерієм максимуму прибутку

F = p_ulv_ul max

2. Побудова моделі за критерієм максимуму валової продукції

F = culvul max

3. Побудова моделі за критерієм максимуму рентабельності

F = _{j w} max

4. Побудова моделі за критерієм мінімуму трудових витрат

F = b_ulтрудv_ul min

Система обмежень і умов у системі нерівностей об'єднані в основні групи:

1. Обмеження по земельних ресурсах і ресурсах тварин і птахів:

= b_uliv_ul B_i (i=1,s)

= b_uliv_ul B _{зем.фонд.}



2. Обмеження по трудових ресурсах

= b_ulтруд (с_ul v_ul) B_труд

3. Обмеження по наявності основних виробничих фондів

= f_uli(с_ul v_ul) F_i

4. Обмеження по виробництву і використанню кормових культур

= kuli vul К

К = dl vul

Для запису економіко-математичної моделі використано наступні показники:

L - вид виробленої сільськогосподарської продукції;

j - число видів сільськогосподарської продукції;

I - вид виділюваних ресурсів;

s - число видів виділюваних ресурсів;

U - група сільськогосподарських товаровиробників: сільськогосподарські підприємства (СГП), особисті підсобні господарства (ОПГ), фермерські господарства (ФГ);

w - число груп сільськогосподарських товаровиробників;

C - вартість валової продукції;

Р - валовий прибуток;

R - рентабельність виробництва;

Zt - витрати живої праці;

c_ul - ціна одиниці продукції L виду по U групі;

z_ul - витрати на виробництво одиниці продукції L виду по U групі;

p_ul - прибуток від виробництва і реалізації одиниці продукції L виду по U групі сільгоспвиробників;

v_ul - обсяг виробництва L виду продукції по кожній U групі сільськогосподарських підприємств;

B_i - обсяг наявних ресурсів I виду ;

B _{зем.фонд.} - загальний земельний фонд, використовуваний у сільськогосподарському виробництві;

b_uli - обсяг споживання I виду ресурсів при виробництві одиниці L виду продукції в U групі;

B_труд. - наявність трудових ресурсів;

b_ulтруд - обсяги споживання трудових ресурсів при виробництві одиниці L виду продукції в U групі;

F_i - наявність основних виробничих фондів I-гo виду;

f_uli - використання основних виробничих фондів I-гo виду на виробництво L виду сільськогосподарської продукції по U групі сільгоспвиробників;

К - обсяг виробництва кормових культур у кормових одиницях;

k_uli - норма витрати кормових культур на виробництво одиниці L продукції по U групі;

d_l - кормова цінність L виду кормових культур;

v_l - обсяг виробництва L виду продукції по регіону;

h_l - нижня межа виробництва L виду продукції по регіону;

q_l - верхня межа виробництва L виду продукції по регіону.

В результаті вирішення задач оптимізації побудовані організаційно-виробничі моделі і визначені їх показники, що підтверджують перевагу оптимізованих моделей над реальною. Для оцінки коректності розроблених моделей побудовано двоїсті моделі і знайдені їх оптимальні плани. Двоїсті пари виконують умови основних теорем подвійності. Прямі моделі розраховані коректно і точки оптимуму визначені вірно.

Розділ 3. Стратегічне державне управління формуванням агропромислового комплексу регіону

У третьому розділі містяться розрахунки й обґрунтування стратегії державного управління формуванням АПК, організаційно-економічного забезпечення стратегії розвитку АПК на підставі економіко-математичного моделювання і пошуку компромісного варіанту організаційно-виробничої структури АПК Донецької області, сформульовано рекомендації з удосконалення державного управління формуванням АПК регіону і розроблено механізм їхнього впровадження.

Для оцінки ефективності оптимальних моделей, розрахованих за різними критеріями, використані методи відносної ефективності Р. Мантойффеля, В. Вармуса та О.М. Онищенко. На підставі отриманих даних ефективності зроблені висновки, що всі запропоновані показники у всіх випадках обумовили однаковий порядок розподілу місць серед моделей. Ієрархія критеріїв виглядає так: критерій максимуму прибутку, критерій максимуму рентабельності виробництва, критерій максимуму валового доходу, критерій мінімуму витрат живої праці.

Оскільки, вирішуючи оптимізаційні задачі за декількома критеріями, неможливо одержати оптимальне рішення в одній точці, було знайдене компромісне рішення методом послідовних поступок. Показники сформованої компромісної моделі організаційно-виробничої структури сільського господарства Донецької області перевищують показники реальної економічної системи за 2000р. за основними показниками: валовий прибуток - -8,4 млн. грн. (факт) і 222,7 млн. грн. (модель), рівень рентабельності виробництва - -3,8% (факт) і 21,73% (модель), валовий доход 1138,4 млн. грн. (факт) і 1243,9 млн. грн. (модель), витрати живої праці - 752,5 млн. чол. год. (факт) і 547,9 млн. чол. год. (модель). Це свідчить про перевагу компромісної оптимальної організаційно-виробничої моделі (табл.1) і доцільність впровадження результатів оптимізації в реальну економічну систему.

За результатами побудови оптимальної моделі сформульовані рекомендації з державного управління формуванням організаційно-виробничої структури сільського господарства Донецької області. Сутність рекомендацій полягає в переорієнтації індивідуальних виробничих планів сільськогосподарських товаровиробників регіону в залежності від їхньої організаційно-правової належності для досягнення показників оптимальної моделі сільського господарства в регіоні.

Для прискорення процесу реорганізації сільського господарства України треба розробити і впровадити механізм державного управління розвитком організаційно-правових відносин суб'єктів господарювання на землі. Держава повинна регулювати процес реорганізації сільського господарства і формування певної організаційно-виробничої структури, використовуючи існуючі органи управління.

Таблиця 1. Порівняльна характеристика реальної та оптимальної організаційно-виробничої моделі сільського господарства Донецької області

Вид / Групи продукції виробників	Од. вим.	Оптимальна модель	Реальна модель
		СГП	ОПГ	ФГ	СГП	ОПГ	ФГ
Рослинництво
Зернові	тис. т	1438,2	0,0	0,0	892,9	76,8	32,5
Насіння соняшника	тис. т	300,3	0,6	0,0	259,0	45,1	15,8
Цукрові буряки	тис. т	34,5	0,0	36,3	23,8	1,3	2,1
Картопля	тис. т	0,0	402,6	0,0	7,3	372,4	0,5
Овочі	тис. т	27,1	340,0	0,2	98,9	227,5	2,4
Баштанні	тис. т	32,0	0,0	0,0	23,7	5,0	1,2
Плодово-ягідні	тис. т	0,0	172,1	0,0	0,9	105,3	0,0
Кормові культури	тис. т	2646,2	0,4	0,3	1729,1	128,3	1,9
Тваринництво
М'ясо усіх видів	тис. т	0,6	100,4	0,0	19,3	63,7	0,5
Молоко	тис. т	0,959	462,2	0,2	228,1	263,6	2,8
Яйця	тис. од.	441400	0	0	408100	238600	1300
Вовна	тис. т	0,089	0,038	0,000	0,118	0,033	0,001



Державне управління в цьому напрямку повинно ґрунтуватися на наступних принципах:

- державне управління повинно бути неодмінним елементом становлення і розвитку ринкових відносин в АПК;

- законодавчі і виконавчі органи повинні мати дієві державні важелі управління;

- аграрна політика повинна використовувати світовий і вітчизняний досвід, особливості власного розвитку, стратегію подальшого розвитку держави;

- планування і прогнозування економіко-правових перетворень повинно ґрунтуватися на чітких економічних розрахунках.

Впровадження програми формування організаційно-виробничої структури АПК Донецької області вимагає адекватних кроків у реформуванні органів держуправління. Органи Головного управління сільського господарства і продовольства Донецької обласної державної адміністрації і управлінь (відділів) сільського господарства і продовольства районних державних адміністрацій повинні стати ключовими ланками в механізмі впровадження рекомендацій і формування державної програми. Безпосередніми виконавцями державної програми повинні бути обласний центр реформування сільського господарства головного управління сільського господарства і продовольства і відділи реформування сільського господарства районних управлінь сільського господарства (рис. 2,).

Для реалізації проекту формування оптимальної організаційно-виробничої структури регіону залучаються фахівці управлінь і відділів сільського господарства і продовольства, управління економіки обласної і районних державних адміністрацій, а також підприємці, керівники, фахівці, представники сільськогосподарських виробників. Механізм їх взаємодії відображено на схемі (рис. 3).



Рис. 2. Структура районного відділу реформування сільського господарства

Практична цінність механізму реалізації рекомендацій полягає в удосконаленні державного управління процесами формування агропромислового комплексу регіону з метою підвищення його соціально-економічної ефективності.



Рис. 3. Схема реалізації проекту



ВИСНОВКИ

За результатами виконання наукового дослідження можна зробити наступні висновки.

1. В результаті систематизації й узагальнення наукових праць за темою дисертаційного дослідження і визначення правової основи управління реорганізацією сільського господарства в умовах ринкової економіки встановлено, що наукові підходи до створення стратегії державного управління формуванням агропромислового комплексу на регіональному рівні потребують подальшого дослідження.

2. На підставі аналізу динаміки соціально-економічних показників і факторів розвитку агропромислового комплексу Донецької області встановлено, що є резерви підвищення ефективності державного управління сільським господарством шляхом цілеспрямованого впливу органів державного управління обласного і районних рівнів на організаційно-виробничу структуру АПК.

3. Дослідження висвітлило суттєву важливість пошуку ефективних механізмів державного управління реформуванням АПК і розробки такої методики моделювання організаційно-виробничої структури сільського господарства регіону, яка б дала державним органам влади змогу впорядкувати виробничу структуру сільського господарства з урахуванням організаційно-правової приналежності сільськогосподарських товаровиробників.

4. Принципово важливим у ринкових умовах з невизначеними параметрами зовнішнього середовища є прогнозування та моделювання на державному рівні розвитку сільського господарства регіону за різними групами товаровиробників та з наданням кількісних і якісних параметрів оптимізованої системи. Запропонована у дисертації організаційно-виробнича модель дозволяє вирішувати ці задачі з великим ступенем надійності.

5. В науці значне місце знайшли розробки проблеми спеціалізації виробництва як засіб підвищення його ефективності. Дисертаційне дослідження на прикладі АПК Донецького регіону дозволило визначити і обґрунтувати напрямки спеціалізації різних груп товаровиробників на виробництві сільськогосподарської продукції, що дає змогу державним органам влади регулювати розвиток галузі сільського господарства регіону, використовуючи світовий досвід.

6. Реалізація запропонованих в дисертації економіко-математичних моделей розробки оптимальної організаційно-виробничої структури сільського господарства регіону, яка має власні етапи, їх упорядкований взаємозв'язок, а також комплекс оцінювальних критеріїв, приведе до найбільш ефективних результатів, якщо вона буде здійснюватися в два етапи, тобто коли на першому етапі прогнозуються основні показники розвитку галузі, а на другому вирішуються оптимізаційні задачі.

7. Реорганізація державного управління формуванням АПК неможлива без використання ефективного світового досвіду, тому потрібні належні механізми його адаптації до вітчизняних умов, а також відповідне коригування законодавства з урахуванням ринкових методів регулювання цієї галузі.

8. Використання визначених в дисертації механізму реалізації державної стратегії формування АПК регіону, а також рекомендацій з удосконалення державного управління організаційно-економічним потенціалом агропромислового комплексу Донецької області підвищать його соціально-економічну ефективність.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Постников С.В. Альтернативные организационно-экономические технологии решения проблем АПК региона // Менеджер. - 1999. - №4. - С.25-29.

Постников С.В. Механизм государственного управления реформированием АПК Донецкого региона // Зб. наук. пр. ДонДАУ «Стратегія маркетингу в управлінні регіоном та підприємництвом»: серія «Державне управління», т. ІІ, вип.7. - Донецьк: ДонДАУ, 2001. - С.218-223.

Постников С.В. Экономико-математический аппарат моделирования проектов развития АПК Донецкого региона // Менеджер. - 2001. - №4. - С. 136-142.

Постников С.В. Организационное обеспечение стратегического государственного управления формированием агропромышленного комплекса // Зб. наук. пр. ДонДАУ «Управління та регулювання діяльності підприємств, установ та організацій»: серія «Державне управління», т.IІІ, вип.10. - Донецьк: ДонДАУ, 2002. - С.105-112.

Висящев В.А., Постников С.В. Зарубежный опыт организации предпринимательства в сельском хозяйстве и его применение в Украине // Сб. науч. тр. ДонГАУ «Организационно-хозяйственный механизм развития экономики Донбасса»: серия «Экономика», т. II, вып.3. - Донецк: ДонГАУ, 2001. - С.221-230.

Особистий внесок автора: аналіз закордонного досвіду організації підприємництва в сільському господарстві і визначення умов його адаптації в Україні.

Постников В.Е., Постников С.В. Создание эффективных форм организации агропромышленного производства в современных условиях // Сб. науч. тр. ДонГАУ «Организационно-хозяйственный механизм развития экономики Донбасса»: серия «Экономика», т. II, вып.3. - Донецк: ДонГАУ, 2001.- С.36-49.

Особистий внесок автора: виявлення організаційно-правових передумов створення ефективних форм господарювання в АПК України.

Постников С.В. Проект построения модели развития предпринимательства в сельском хозяйстве Донецкого региона // Управління проектами та розвиток виробництва. - Луганськ: Східноукраїнський національний університет, 2002. - №1. - С.116-122.

Размещено на Allbest.ru