Удосконалення управління інноваційними процесами на промислових підприємствах

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук

УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Спеціальність: Організація і управління підприємствами

НІРОНОВИЧ НАЗАР ІВАНОВИЧ

ЛЬВІВ, 2003 РІК

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Конкурентоспроможність національної економіки, а також темпи її зростання значною мірою обумовлені здатністю промислових підприємств швидко реагувати на зміни в темпах науково-технічного прогресу, їх можливістю впроваджувати нові технологічні процеси та виготовляти нову конкурентоспроможну продукцію.

У вирішенні цієї проблеми велике значення має перехід промислового комплексу України на інноваційний шлях розвитку. Активізація інноваційних процесів на мікро- і макрорівні є важливим фактором при формуванні економічної політики будь-якої країни, зокрема країн з перехідною економікою, які намагаються подолати негативні тенденції у своєму розвитку та вийти на якісно новий рівень господарювання.

Україна володіє значним науковим та інноваційним потенціалами. Однак це не дало їй змогу якомога швидше вийти з економічної кризи під час переходу до ринкової економіки. Однією з основних причин, що призвели до такої ситуації, стало погіршення стану інноваційної діяльності в цілому ряді галузей промисловості. Отже, удосконалення управління інноваційними процесами на промислових підприємствах, підвищення ефективності державного регулювання цих процесів забезпечать зростання інноваційної активності вітчизняних підприємств, підвищення конкурентоспроможності національного виробника та покращання добробуту населення України.

Проблеми науково-технічного прогресу завжди знаходилися в центрі уваги провідних вітчизняних та зарубіжних вчених. Так, вони набули широкого висвітлення в працях таких відомих вітчизняних вчених, як Александров В.В., Александрова В.П., Амоша О.І., Бажал Ю.М., Бойко Є.І., Галуза С.Г., Гальчинський А.С., Геєць В.М., Герасимчук М.С., Гончарова Н.П., Захарченко В.І., Крупка м. І., Кузьмін О.Є., Лапко О.О., Осика А.П., Пампура О.І., Пересада А.А., Петрович Й.М., Продіус І.П., Черваньов Д.М., Чумаченко М.Г., Чухрай Н.І., Яковлєв А.І. Серед зарубіжних вчених, роботи яких набули широкого визнання, в області інноваційної діяльності працювали Бірман Г., Водачек Л., Завлін П.Н., Мединський В.Г., Менсфілд Е., Перлман М., Санто Б., Твісс Б., Фатхутдинов Р.А., Шерер Ф., Шумпетер Й. та інші. У наукових працях цих вчених розглядається широке коло питань з проблематики інновацій, зокрема теоретичні основи інновацій, оцінка ефективності інноваційних проектів, формування інфраструктури інноваційної діяльності, фінансування та стимулювання інноваційних процесів, кадрове забезпечення інноваційної діяльності.

Проте швидкі темпи розвитку науково-технічного прогресу у світі спричиняють появу нових проблем в області інноваційного менеджменту. Це вимагає постійного удосконалення методів їх вирішення шляхом підвищення ефективності управління інноваційними процесами в усіх галузях народного господарства, особливо в промисловості України, яка повинна прискореними темпами нарощувати випуск наукомісткої та конкурентоспроможної продукції для задоволення потреб внутрішнього ринку і збільшення її обсягів на зовнішніх ринках. Власне, цим обумовлений вибір теми, визначена мета і завдання дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках наукового напрямку "Проблеми узгодження функціонування економічних, організаційних та мотиваційних механізмів господарювання і регулювання їх впливів на використання виробничого, корпоративного та особистісного потенціалів" кафедри економіки підприємства і менеджменту Національного університету "Львівська політехніка" при виконанні теми "Розробка системи ринкового управління інноваційними процесами на основі моніторингу показників діяльності та конкурентоздатності підприємства" ДБ/54 "ВОК" (номер державної реєстрації 0198U007871), затвердженої рішенням НТР НУ "Львівська політехніка", протокол №11 від 12.11.1998 р.

Результати дослідження використані при формуванні розділу IV даної теми "Інноваційний процес в Україні та його роль в оновленні виробничого потенціалу підприємства" та розділу V "Удосконалення механізму інтенсифікації використання та оновлення виробничого потенціалу підприємства".

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних положень і практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення управління інноваційними процесами на промислових підприємствах України, яка переходить на інноваційну модель розвитку.

Згідно з поставленою метою в роботі передбачається розв'язання таких задач:

- розкрити сутність і соціально-економічне значення інновацій та розробити їх класифікацію;

- здійснити аналітичну оцінку особливостей та узагальнити практику фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств;

- розробити методику кількісної оцінки величини інноваційного потенціалу промислових підприємств;

- удосконалити методику оцінки ефективності інноваційних проектів;

- обґрунтувати більш досконалі механізми фінансування і стимулювання інноваційної діяльності промислових підприємств.

Об'єктом дослідження є інноваційні процеси на промислових підприємствах України.

Предметом дослідження є теоретичні і методичні питання управління інноваційними процесами на промислових підприємствах.

Методи досліджень базуються на використанні порівняльного аналізу (при удосконаленні класифікації інновацій, формуванні механізмів фінансування та стимулювання інноваційної діяльності промислових підприємств), системного підходу (при розробці методики кількісної оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств), методів експертних оцінок та статистичної обробки отриманих результатів (при визначенні коефіцієнтів вагомості показників інноваційного потенціалу промислового підприємства), графічного аналізу (при аналізі джерел та особливостей фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств). Інформаційною базою дослідження слугували дані Держкомстату України та Львівського обласного статистичного управління, звітні матеріали промислових підприємств Львівщини, матеріали наукових джерел та результати власних наукових досліджень автора дисертаційної роботи.

Наукова новизна одержаних результатів. В результаті проведеного дослідження отримано такі наукові результати:

- дістала подальшого розвитку класифікація інновацій, в результаті чого вперше введено у науковий вжиток такі класифікаційні ознаки, як джерела виникнення ідеї, рівень конкурентоспроможності інновації, кількість етапів інноваційного процесу, рівень відповідності інновації стратегії підприємства, термін окупності інноваційного проекту, рівень відповідності інновації міжнародним стандартам якості ISO 9002, можливість патентування, відношення інновації до ресурсів та джерела фінансування процесу впровадження інновації. Застосування цієї класифікації дає змогу більш детально підійти до розробки інноваційної стратегії підприємства та пошуку нових джерел фінансування інноваційних проектів, побудувати економічні механізми та організаційні форми управління інноваційними процесами на підприємстві, змоделювати поведінку підприємства щодо реалізації інноваційної продукції на ринку;

- вперше розроблено комплексну методику кількісної оцінки величини інноваційного потенціалу промислових підприємств з використанням двох груп показників. До першої групи включені показники, які дають кількісну характеристику об'єкта дослідження, до другої - якісну. Застосування цієї методики дає змогу визначати потенційну здатність промислових підприємств впроваджувати інновації та виявляти фактори, які впливають на таку здатність;

- з нових позицій представлено механізм фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств, основу якого складають такі елементи, як методи формування фінансових ресурсів на мікро- і макрорівні, методи фінансування інноваційної діяльності державою, форми мобілізації фінансових ресурсів підприємствами та джерела фінансування інноваційної діяльності. На відміну від наявних підходів, які розглядають питання фінансування інноваційної діяльності, даний механізм дає змогу логічно окреслити розмиті до того межі між зазначеними елементами, а також ґрунтовніше підійти до фінансового забезпечення інноваційних процесів на промислових підприємствах;

- дістала подальшого розвитку методика оцінки економічної ефективності інноваційних проектів, в основу якої покладено врахування премії за ризик у нормі дисконту. На відміну від існуючих підходів до врахування премії за ризик у нормі дисконту, даний підхід базується на аналізі емпіричних даних по проектах з аналогічним рівнем ризикованості. Це дає змогу більш точно врахувати ступінь ризикованості інноваційного проекту при визначенні доцільності здійснення інвестицій;

- з нових позицій обґрунтовано механізм стимулювання інноваційної діяльності промислових підприємств, основними складовими якого є методи стимулювання інноваційної діяльності на рівні підприємства (матеріальне та моральне заохочення працівників), а також напрями стимулювання цієї діяльності на рівні національної економіки (прискорення створення інфраструктури інноваційної діяльності, удосконалення її правового та фінансового забезпечення).

Застосування даного механізму на практиці сприятиме активізації інноваційних процесів на промислових підприємствах України.

Практичне значення одержаних результатів. Положення і висновки дисертаційної роботи можуть бути використані для організації та активізації інноваційної діяльності на вітчизняних підприємствах. Разом з тим, розроблена методика оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств дасть змогу визначати потенційну здатність окремого підприємства впроваджувати інновації, здійснювати аналіз факторів, які впливають на таку здатність. Застосування удосконаленої методики оцінки економічної ефективності інноваційних проектів підвищить якість прийняття управлінських рішень стосовно оцінки та відбору проектів. Запропоновані механізми фінансування і стимулювання інноваційної діяльності промислових підприємств сприятимуть покращанню фінансового забезпечення інноваційних процесів на промислових підприємствах та активізації інноваційної діяльності в Україні.

Удосконалена в роботі методика оцінки економічної ефективності інноваційних проектів використана для планування діяльності НВП "Енергокомплект" (довідка №142 від 03.04.2002 р.). Розроблена в дисертації методика оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств впроваджена у практичну діяльність СП "Енергоресурс" (довідка №130/1 від 03.04.2002 р.). Сформульовані та обґрунтовані в дисертаційній роботі положення та рекомендації використовуються в навчальному процесі при викладанні дисциплін "Інноваційний менеджмент", "Фінансовий менеджмент", "Управління ризиком", "Управління витратами ресурсів в обробній промисловості", а також при виконанні курсових та дипломних проектів студентами спеціальності "Менеджмент організацій" в Національному університеті "Львівська політехніка" (довідка №68-14-442 від 14.05.2002 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації доповідалися на міжнародній науково-практичній конференції "Підприємництво в Україні: проблеми і шляхи розвитку" (23-26 березня 2000 р., м. Львів-Дрогобич-Трускавець), VІІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Теорія і практика управління організацією з погляду тисячоліть" (23-26 травня 2001 р., м. Київ), науково-практичній конференції "Проблеми розвитку фінансової системи та обліку" (20-23 березня 2001 р., м. Львів), Всеукраїнській науково-методичній конференції "Формування нової парадигми економічної теорії в Україні" (23-24 листопада 2001 р., м. Львів), на наукових семінарах кафедри економіки підприємства і менеджменту Національного університету "Львівська політехніка".

Публікації. По темі дисертації опубліковано 10 наукових праць (4,03 друкованих аркуша), з них 5 (2,17 друкованих аркуша) - у фахових виданнях. Особисто автору належать 9 наукових праць (3,43 друкованих аркуша). Серед опублікованих праць розділ у навчальному посібнику "Організація підприємництва в Україні", який має гриф Міністерства освіти і науки України.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, загальних висновків по роботі, списку використаних джерел та додатків. Вона викладена на 199 сторінках машинописного тексту, містить 37 таблиць і 11 рисунків. Список використаних літературних джерел становить 160 назв.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено сутність і стан наукової проблеми та її значущість, сформульовано мету і задачі дослідження, його предмет та об'єкт, висвітлено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, вказано форми апробації та оприлюднення результатів дослідження, наведено кількість публікацій за темою дисертації.

У першому розділі дисертації “Теоретичні та прикладні засади інноваційної діяльності підприємств на сучасному етапі господарювання” розглядаються основні питання теорії інновацій, зокрема поняття інновацій та інноваційного процесу, класифікація інновацій, фактори, що впливають на організаційно-виробничу чутливість підприємств до нововведень, а також на ефективність реалізації інноваційних проектів. На основі узагальнення теоретичних положень обґрунтовується відмінність між такими поняттями як “інновація”, “нововведення” та “новизна”. В результаті опрацювання літературних джерел з даної проблематики було встановлено, що існують два основні підходи до визначення поняття “інновація”: статичний та динамічний, а також те, що обидва підходи досить часто використовуються на практиці. В дисертації обґрунтовується доцільність застосовування статичного підходу, за допомогою якого інновація розглядається як результат інноваційної діяльності. Зробивши аналіз та узагальнивши здобутки вчених в області інноваційної діяльності, в дисертації удосконалено класифікацію інновацій, в результаті чого вперше введено у науковий вжиток такі класифікаційні ознаки:

- за джерелами виникнення ідеї, яка призвела до впровадження інновації: внутрішні (підрозділ НДДКР, виробничий відділ, відділ маркетингу, вище керівництво), зовнішні (конкуренти, споживачі, постачальники);

- за рівнем конкурентоспроможності інновації: перевищує світові аналоги, на рівні світових аналогів, нижче рівня світових аналогів, аналогів не існує;

- за кількістю етапів інноваційного процесу: з повним інноваційним циклом, з неповним інноваційним циклом;

- за рівнем відповідності стратегії підприємства: заплановані (ті, що відповідають стратегії);випадкові, які відповідають стратегії, випадкові, які не відповідають стратегії;

- за терміном окупності інноваційного проекту: довгий, середній;

- за рівнем відповідності міжнародним стандартам якості ISO серії 9002 по системах якості: відповідають, не відповідають, відповідають частково;

- за можливістю патентування: патентоздатні, непатентоздатні;

- за відношенням до ресурсів: капіталомісткі, наукомісткі, матеріаломісткі;

- за джерелами фінансування процесу впровадження інновацій: власні кошти, залучені кошти, позикові кошти.

Застосування цієї класифікації дає змогу більш детально підійти до розробки інноваційної стратегії підприємства та пошуку нових джерел фінансування інноваційних проектів, побудувати економічні механізми та організаційні форми управління інноваційними процесами на підприємстві, змоделювати поведінку підприємства щодо реалізації інноваційної продукції на ринку. Разом з тим, в роботі відзначено, що продуктові та процесні інновації чинять різний вплив на окремі економічні категорії, зокрема на бізнес-цикл, життєвий цикл продукту, зайнятість населення, продуктивність праці, менеджмент на підприємстві, привласнення та імітацію. З метою кращого розуміння впливу інновацій на ці економічні категорії в дисертації здійснено аналіз сучасних підходів до поділу інновацій на продуктові та процесні. Серед цих підходів слід виділити такі: підхід на рівні підприємства, експертний, “перші користувачі”, секторальний за суб'єктами, секторальний за об'єктами, секторальний за суб'єктами та об'єктами і підхід за кінцевим попитом. В роботі підкреслено, що існує низький рівень узгодженості між різними підходами, оскільки, за результатами досліджень зарубіжних вчених, 96,9% інновацій можуть бути визначені по-різному (як процесні або як продуктові) в залежності від використаного підходу.

На основі вивчення та аналізу літературних джерел виявлено фактори, які найбільшою мірою впливають на організаційно-виробничу чутливість промислових підприємств до нововведень, серед яких найбільш вагомими є професійно-політичний рівень керівництва, посада керівника, його права і обов'язки в процесі прийняття рішень, рівень кваліфікації та особисті якості керівника, система особистих цілей та їх часовий горизонт, внутрішнє та зовнішнє середовище підприємства.

Опрацювання теоретичних та фактичних матеріалів дало змогу зробити висновок про те, що величина окремого підприємства має істотний вплив на його сприйнятливість до нововведень. Дослідження показали, що великі промислові підприємства характеризуються значними недоліками щодо здійснення інноваційної діяльності, наприклад складною ієрархічною структурою, низьким рівнем гнучкості кадрової політики, звичкою застосовувати традиційні методи діяльності тощо. Малі промислові підприємства хоч і володіють високим рівнем гнучкості організаційної структури, який є необхідним для успішного впровадження нововведень, відчувають нестачу у фінансових ресурсах. Виходячи з цього, в роботі зроблено висновок про те, що недоцільно протиставляти малі та великі промислові підприємства у сфері інновацій, а потрібно розглядати їх як такі, що взаємодоповнюють одні одних.

В дисертації дано характеристику та здійснено оцінку факторів, які впливають на успішну реалізацію інноваційних проектів. До таких факторів віднесено орієнтацію на ринок, відповідність нововведення цілям організації, ефективну систему оцінки та відбору проектів, ефективне управління проектами і контроль за їх виконанням, джерела творчих ідей, чутливість організацій до нововведень, індивідуальну та колективну відповідальність. При цьому зроблено висновок про те, що не тільки кожний фактор окремо є важливим для успіху конкретного нововведення, а саме вся їх сукупність є необхідною для ефективного впровадження інновацій. Доведено, що необхідним є поєднання всіх факторів, і відсутність хоча б одного з них може піддати ризику успішне завершення проекту.

У другому розділі дисертації “Інноваційна діяльність на промислових підприємствах України та її аналітична оцінка” проведено аналіз наукового та інноваційного потенціалів України, досліджено особливості фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств, розроблено методику кількісної оцінки величини інноваційного потенціалу промислових підприємств та висвітлено особливості її застосування в умовах практичного менеджменту. Аналіз статистичних даних, які характеризують економіку України протягом перехідного періоду, показав ряд негативних тенденцій у її зміні, а саме: значне падіння ділової активності, постійне зниження до 2000 року реальних обсягів ВВП, погіршення добробуту населення, високий рівень зносу основних виробничих фондів, який в промисловості України на даний час становить близько 50%, зростання питомої частки збиткових підприємств, зокрема в промисловості протягом 1996-2001 років на 11%, зменшення обсягів інвестицій в основний капітал, яке протягом 1990-2001 років склало майже 70%.

За даними Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, для реформування і технічного переоснащення вітчизняних промислових підприємств з метою активізації їх інноваційної діяльності необхідно інвестувати понад 50 млрд. дол. США. Найбільше коштів потребують такі галузі, як металургія (7 млрд. дол.), машинобудування (5,1 млрд. дол.), хімія та нафтохімія (3 млрд. дол.).

Аналіз світового досвіду та вітчизняної практики дав змогу дисертанту виявити основні причини, що призвели до погіршення фінансового забезпечення інноваційних процесів в Україні. Серед них слід виділити такі:

- недосконалість податкового законодавства (висока сукупна ставка податків, а також нестабільність законодавчих актів в Україні);

- неефективність амортизаційної політики протягом перехідного періоду (несвоєчасна та неповна індексація залишкової вартості основних фондів в період гіперінфляції, впровадження понижуючих коефіцієнтів до норм амортизації, створення централізованого амортизаційного фонду в 1999 році, нарахування амортизації від залишкової вартості);

- зменшення обсягів державних інвестицій в основний капітал;

- фінансування наукових досліджень за залишковим принципом;

- недосконала кредитно-грошова політика України в 90-х роках (низька частка довгострокових кредитів комерційних банків, встановлення високого рівня доходності на облігації внутрішньої державної позики, що зменшило обсяги кредитування реального сектору економіки).

На основі узагальнення результатів дослідження зроблено низку пропозицій щодо призупинення негативних тенденцій у зміні наукового, виробничого і інноваційного потенціалів України та покращання фінансового забезпечення інноваційної діяльності вітчизняних підприємств.

Для цього необхідно:

- на законодавчому рівні віднести наукову сферу до пріоритетних напрямів державного фінансування;

- підвищити ефективність використання дефіцитних ресурсів шляхом їх вкладання в пріоритетні напрямки розвитку науки і виробництва;

- забезпечити ефективне поєднання науки, виробництва та інвестиційного капіталу шляхом стимулювання розвитку відповідних організаційно-економічних структур (об'єднань, науково-виробничих консорціумів, холдингів, промислово-фінансових груп), а також шляхом розширення і прискореного створення належної інфраструктури інноваційної діяльності (технопарків, технополісів, бізнес-інкубаторів);

- здійснювати інноваційну спрямованість інвестицій у виробничий сектор шляхом переорієнтації капіталовкладень на впровадження нових технологій, зокрема ресурсо- та енергозберігаючих;

- забезпечити підвищення комплексності та глибини переробки сировини вітчизняними підприємствами через інтенсивне використання існуючого науково-технічного потенціалу;

- удосконалити податкову та амортизаційну політику держави в напрямку зменшення податкового тиску на вітчизняні підприємства, прийняття за базу для нарахування амортизації первісної, а не залишкової вартості основних фондів, здійснення контролю за цільовим використанням амортизаційних відрахувань вітчизняними підприємствами, проведення своєчасної індексації вартості основних виробничих фондів;

- стимулювати вітчизняні комерційні банки надавати довгострокові кредити промисловим підприємствам шляхом встановлення пільгового оподаткування прибутку, отриманого банками від надання таких кредитів.

В дисертації розроблена комплексна методика кількісної оцінки величини інноваційного потенціалу промислових підприємств, яка дає змогу визначати їх потенційну здатність впроваджувати інновації. Під інноваційним потенціалом підприємства (ІПП) слід розуміти його потенційну здатність виготовляти нові вироби, впроваджувати нові технологічні процеси, а також здійснювати організаційні нововведення. При проведенні оцінки ІПП з використанням даної методики необхідно дотримуватися такої послідовності виконання етапів:

1. Визначаються дві групи показників, з використанням яких здійснюватиметься оцінка ІПП. До першої групи слід віднести показники, які дають кількісну характеристику об'єкта дослідження, до другої - якісну;

2. Шляхом експертного опитування визначаються вагові коефіцієнти показників ІПП в залежності від того, в якій мірі вони свідчать про здатність підприємства впроваджувати інновації або впливають на його інноваційний потенціал;

3. Окремо розраховується інноваційний потенціал за кожною групою показників шляхом використання запропонованих формул та методик;

4. Визначаються вагові коефіцієнти кожної з двох груп показників ІПП;

5. Розраховується загальний показник інноваційного потенціалу підприємства шляхом додавання значень інноваційного потенціалу за першою та другою групами показників із врахуванням вагових коефіцієнтів.

В узагальненому виді показники, подані на рис. 1.

Рис. 1. - Структура показників для оцінки ІПП:

В третьому розділі дисертаційної роботи “Основні напрями удосконалення управління інноваційними процесами на промислових підприємствах” удосконалено механізм формування коштів для здійснення інноваційної діяльності та запропоновано напрями їх використання, розроблено методику врахування премії за ризик у нормі дисконту на основі аналізу проектів з аналогічним рівнем ризикованості, висвітлено послідовність оцінки економічної ефективності інноваційного проекту в конкретних виробничих умовах з використанням цієї методики, сформульовано основні засади формування механізму стимулювання впровадження інноваційних процесів на промислових підприємствах.

Опрацювання сучасної спеціальної літератури та проведення аналізу практичної діяльності підприємств економічно розвинутих країн і України дали змогу визначити основні елементи механізму фінансування інноваційної діяльності (ІД) промислових підприємств. Взаємозв'язок цих елементів представлений на рис. 2.

Рис. 2. - Елементи механізму фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств:

В результаті проведеного аналізу інноваційних процесів на вітчизняних та зарубіжних підприємствах в дисертації зроблено висновок про те, що формування фінансових ресурсів на рівні національної економіки повинно знаходити відображення у залученні коштів до державного бюджету шляхом створення досконалої податкової та амортизаційної політики, законодавчих умов отримання позик від фізичних та юридичних осіб, співпраці з міжнародними фінансовими установами, приватизації державного майна, отримання коштів від урядів іноземних держав та їх угруповань, залучення потенційних джерел фінансових ресурсів в країні, серед яких заощадження населення, "тіньовий" та "вивезений" капітали.

Аналіз світового досвіду та вітчизняної практики дав можливість обґрунтувати сучасні методи формування фінансових ресурсів на мікрорівні, найбільш вагомими серед яких є кредити, ґранти, безповоротні та безвідсоткові позики, проектне, венчурне, пряме та портфельне фінансування, спільне фінансування кількома компаніями, нетрадиційні методи фінансування (лізинг, селенг, франчайзинг, факторинг, форфейтинг). Крім того, формування фінансових ресурсів на рівні підприємства може здійснюватися шляхом розміщення акцій на фондових ринках, випуску облігацій, створення спільних підприємств, промислово-фінансових груп, альянсів, розширення статутного фонду за рахунок додаткових внесків власників, поглинання крупними компаніями, розрахунків за допомогою векселів, організації якісного фінансового менеджменту, участі у міжнародних інвестиційних програмах, залучення іноземного капіталу за допомогою американських депозитарних розписок (АДР) тощо.

Проведене дослідження дає змогу зробити висновок про необхідність поділу всіх методів фінансування інноваційної діяльності на макрорівні на прямі і непрямі. Так, пряме фінансування інноваційних процесів державою може здійснюватися шляхом надання кредитів, дотацій чи субсидій, використання контрактної системи фінансування та здійснення прямого фінансування проектів. Разом з тим, держава може зменшувати потребу підприємств у фінансових ресурсах шляхом передачі результатів наукових досліджень, приміщень та обладнання у безоплатне користування, надання безкоштовних консалтингових, маркетингових та інформаційних послуг, кадрового забезпечення. Непрямі методи фінансування інноваційної діяльності на макрорівні повинні включати надання пільг в оподаткуванні, до яких відноситься дослідницький податковий кредит, податкові знижки на інвестиції, звільнення від сплати мита та ПДВ, податкові “канікули”, пільгову амортизаційну політику, яка передбачає дозвіл на індексацію вартості основних виробничих фондів та їх прискорену амортизацію, пільгове кредитування, в основі якого лежать низькі відсотки за кредит та сприятливі умови його погашення.

В результаті аналізу теоретичних розробок та фактичних даних в дисертації визначені основні форми та джерела фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств. Найбільш вагомими формами мобілізації фінансових ресурсів, що спрямовуються на розвиток інноваційної діяльності, слід визнати власні, залучені та позичені кошти, кошти замовників інноваційної продукції, а також кошти, отримані у безповоротне користування. В роботі обґрунтовується необхідність віднесення до джерел фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств власного прибутку та амортизації, коштів венчурних фондів, інвестиційних фондів та компаній, коштів засновників даного підприємства, коштів комерційних та інвестиційних банків, кредитних організацій, цільових, пенсійних, страхових та наукових фондів, вітчизняних і зарубіжних підприємств та індивідуальних інвесторів, державних та спонсорських коштів, коштів організацій, що здійснюють цільове фінансування.

На основі аналізу даних Державного комітету статистики України в дисертації встановлено основні джерела фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств України, а також визначено їх структуру. Проведене в роботі дослідження напрямів фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств дало змогу зробити висновок про необхідність підвищення ефективності використання дефіцитних фінансових ресурсів в Україні шляхом їх вкладання в пріоритетні галузі національної економіки. Стратегічними пріоритетними напрямами інноваційної діяльності в Україні на 2003-2013 роки, згідно із Законом України №433-IV від 16.01.2003 р. “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні”, можуть бути модернізація електростанцій, нові та відновлювані джерела енергії, новітні ресурсозберігаючі технології, машинобудування та приладобудування, розвиток високоякісної металургії, нанотехнології, мікроелектроніка, інформаційні технології, телекомунікації, нові матеріали, розвиток біотехнологій, високотехнологічний розвиток переробної промисловості. Прискорений розвиток цих галузей обумовить необхідність розвитку і всіх інших суміжних галузей економіки України, підприємства яких повинні освоїти досконалі методи управління інноваційними процесами.

Здійснений в дисертації аналіз та узагальнення світового досвіду і вітчизняної практики дали змогу обґрунтувати механізм стимулювання інноваційної діяльності промислових підприємств, основними елементами якого є методи стимулювання інноваційної діяльності на мікрорівні та напрями стимулювання цієї діяльності державою. В найбільш узагальненому вигляді елементи такого механізму представлені на рис. 3.

Рис. 3. - Елементи механізму стимулювання інноваційної діяльності промислових підприємств:

Обґрунтовані в роботі механізми фінансування та стимулювання інноваційної діяльності промислових підприємств мають важливе значення для підвищення інноваційного потенціалу України та її переходу на інноваційний шлях розвитку. А застосування на практиці запропонованої в дисертації методики врахування премії за ризик в нормі дисконту дасть змогу керівникам промислових підприємств підвищити якість оцінки економічної ефективності інноваційних проектів та зменшити потребу цих підприємств у фінансових ресурсах.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і представлено нове вирішення наукової задачі щодо удосконалення управління інноваційними процесами на промислових підприємствах та підвищення ефективності регулювання цих процесів державою. Це знайшло відображення у розробці теоретичних і методичних положень та практичних рекомендацій з даної проблематики;

2. Удосконалено класифікацію інновацій, що має істотне значення для розвитку теорії управління інноваційними процесами. В результаті розробки даної класифікації вперше було запропоновано такі класифікаційні ознаки, як джерела виникнення ідеї, рівень конкурентоспроможності інновації, кількість етапів інноваційного процесу, рівень відповідності інновації стратегії підприємства, термін окупності інноваційного проекту, рівень відповідності інновації міжнародним стандартам якості ISO 9002, можливість патентування, відношення інновації до ресурсів та джерела фінансування процесу впровадження інновації;

3. В дисертації дана оцінка стану інноваційної діяльності промислових підприємств України протягом перехідного періоду, в результаті якої виявлені негативні тенденції цієї діяльності, зокрема зменшення кількості впроваджених нових технологічних процесів промисловими підприємствами, питомої частки підприємств, які впроваджують інновації, чисельності винахідників, авторів промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій, зниження технічного рівня виконаних розробок. На основі проведеного в роботі аналізу розроблено рекомендації економістам, спрямовані на підвищення інноваційного потенціалу України, забезпечення його ефективного використання, покращання фінансового забезпечення інноваційної діяльності промислових підприємств;

4. Розроблено методику кількісної оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств з використанням двох груп показників. До першої групи включені показники, які дають кількісну характеристику об'єкта дослідження, до другої - якісну. Дана методика дасть змогу менеджерам визначати потенційні можливості того чи іншого підприємства впроваджувати інновації, виявляти фактори, які впливають на конкурентоспроможність його продукції, ґрунтовніше проводити оцінку платоспроможності позичальника фінансово-кредитними установами;

5. В роботі запропоновано методику визначення премії за ризик в нормі дисконтування на основі аналізу проектів з аналогічним рівнем ризикованості. Її застосування на практиці дасть змогу працівникам планово-економічних відділів підприємств ґрунтовніше проводити оцінку економічної ефективності інноваційних проектів, знизити ймовірність прийняття помилкових рішень щодо здійснення інвестицій;

6. Керівникам підприємств та державним управлінцям запропоновано механізми стимулювання та фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств, які розглядаються на мікро- та макрорівні. Застосування даних механізмів на практиці сприятиме активізації інноваційних процесів на вітчизняних підприємствах, що, в свою чергу, призведе до підвищення конкурентоспроможності їхньої продукції.

7. На підставі результатів проведеного дослідження рекомендуємо розглянути пропозиції: інноваційний комерціалізація адміністративний

- Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції України - можливість застосування механізмів фінансування та стимулювання інноваційної діяльності промислових підприємств та напрями підвищення інноваційного потенціалу України;

- Українському союзу промисловців та підприємців - теоретично-методичні положення методики кількісної оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств, а також методики визначення премії за ризик у нормі дисконту, що застосовується для оцінки економічної ефективності інноваційних проектів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Ніронович Н.І. Роль малих підприємств у здійсненні нововведень // Вісник Державного університету “Львівська політехніка” “Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку”. - Львів. - 2000. - №384. - С. 54-58.

2. Ніронович Н.І. Особливості фінансування нововведень на підприємстві // Вісник Національного університету “Львівська політехніка” “Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку”. - Львів. - 2000. - №405. - С. 258-264.

3. Ніронович Н.І. Методи стимулювання інноваційної діяльності на промисловому підприємстві // Вісник Державного університету “Львівська політехніка” “Проблеми економіки та управління”. - Львів. - 2000. - №391. - С. 266-271.

4. Ніронович Н.І. Аналіз інноваційного потенціалу України // Вісник Національного університету “Львівська політехніка” “Проблеми економіки та управління”. - Львів. - 2001. - №425. - С. 145-150.

5. Ніронович Н.І. Теоретичні аспекти інновацій // Вісник Національного університету “Львівська політехніка” “Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку”. - Львів. - 2001. - №436. - С. 385-390.

Размещено на Allbest.ru