Організаційно-економічний механізм інвестиційної діяльності у перехідній економіці України

визначення шляхів та вироблення рекомендацій щодо підвищення ефективності інвестицій та посилення регулюючої ролі інвестиційних процесів у стабілізації економіки підприємств різних форм власності та методів господарювання;

визначення підходів до оцінки інвестиційної привабливості підприємства в умовах перехідного періоду та розроблення рекомендацій стосовно її підвищення;

- формування об'єктивних підходів до оцінки ефективності інвестиційного прогнозування.

Предметом дослідження є форми і методи регулюючого впливу інвестиційних процесів на економіку підприємств та ефективність інвестицій, які використовуються у вітчизняній практиці, форми, методи та умови, що впливають на ефективність інвестиційних процесів та їх механізмів в умовах перехідної економіки.

Об'єктом дослідження є інвестиційні процеси та інвестиційна діяльність підприємств, внутрішні і зарубіжні інвестиції та їх вплив на розвиток економіки країни, а також економічна ефективність використання інвестицій у народногосподарському комплексі країни.

Теоретичну, методологічну та інформаційну основу дослідження становлять вітчизняні та зарубіжні публікації з питань фінансово-кредитних та інвестиційних відносин, сучасні теорії ринкової економіки, концептуальні підходи до проблеми розроблення економічної і фінансової стратегії розвитку підприємств; відображені в роботах вітчизняних та зарубіжних авторів діючі форми і методи регулюючого впливу фінансово-кредитного та інвестиційного механізму на економіку підприємств; аналітичні матеріали, критерії оцінки та розрахунки показників, що характеризують ефективність інвестицій, закони України з питань інвестиційної діяльності, приватизації та ін.

У дисертаційному дослідженні, у методологічному аспекті, використано сучасні теорії ринкової економіки та управління, методи системного підходу, структурно-функціонального аналізу, групування, статистичного аналізу реального стану інвестиційної діяльності.

Наукова новизна результатів. Наукова новизна та теоретична цінність одержаних результатів полягає у розвитку теоретичних та практичних засад управління інвестиційними процесами, а саме:

- поглиблено суть і дано класифікацію інвестицій, інвестиційних процесів та інвестиційної діяльності, виходячи з орієнтації на ринкову економіку, що дало можливість більш чітко трактувати і розмежовувати ці поняття;

- розроблено науково-методичні засади розвитку інвестиційної діяльності та управління інвестиційними процесами у перехідних економіках, які дали можливість сформувати ефективну стратегію інвестиційної політики держави;

запропоновано методику розрахунку економічної ефективності інвестицій, яка враховує конкретні виробничі особливості розвитку промислового підприємства, та методику оцінки цінних паперів з використанням електронних таблиць Excel, що дозволяє автоматизувати визначення ефективності цього виду інвестицій;

обґрунтовано особливості залучення вітчизняних і зарубіжних інвестицій у пріоритетні та стратегічні галузі економіки України, що дозволило дати організаційні та практичні рекомендації щодо ефективного використання інвестицій у цих галузях;

побудовані моделі прогнозу прямих іноземних інвестицій в Україну, які дозволяють реально спланувати довгострокові програми розвитку економіки;

удосконалено на основі моделей сітьових графіків методологію управління інвестиційними процесами в умовах ринкової трансформації економіки та розроблено відповідне програмне забезпечення, що дало можливість скоротити терміни впровадження інвестиційних проектів і підвищити їх ефективність.

Теоретичне значення результатів дослідження полягає у формуванні нових знань із питань інвестиційних відносин, інвестиційних процесів і інвестиційної діяльності та визначенні їх ролі у регулюванні розвитку економіки підприємств, галузей народного господарства в умовах економічної нестабільності, невизначеності та формуванні нових відносин на перехідному етапі і в умовах розвинутих ринкових економік.

Практична цінність результатів досліджень полягає в тому, що вони можуть бути використані законотворчими та виконавчими органами влади при формуванні законопроектів, довгострокових програм, менеджментом підприємств різних форм власності і методів господарювання, банківськими структурами та інвестиційними компаніями, а також у навчальному процесі викладачами та студентами закладів освіти, які вивчають підприємництво, інвестування, менеджмент, маркетинг та ін. Ці дослідження без застережень є корисними для підприємницьких структур.

Результати досліджень доповідались на науково-практичних конференціях і семінарах, зокрема, на Міжнародній науково-практичній конференції “Іноземні інвестиції в Україну: проблеми привабливості й залучення” (Львів, 2000 р.), “Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні” (Львів, 2001 р.) та “Фінансово-кредитне регулювання ділової активності господарюючих суб'єктів” (Львів, 2002 р.), наукових семінарах ЛНУ імені Івана Франка, Львівської комерційної академії, Львівського банківського інституту НБУ, Київського національного економічного університету, Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.

Деякі розділи дисертаційного дослідження знайшли своє практичне впровадження в АТ “Концерн-Електрон” (акт від 18 вересня 2002 року) та ЗАТ ДКК “Акціонер” (довідка №1038 від 18 грудня 2002 року).

Основні положення дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка (довідка № 1519 від 24 грудня 2002 р.) під час читання лекцій і проведення семінарських та практичних занять з курсів “Фінанси”, “Основи менеджменту”, “Гроші і кредит”, “Фінанси підприємств” тощо.

Публікації. За результатами досліджень опубліковано дев'ять наукових праць та методичних рекомендацій у фахових та інших виданнях (7 з них одноосібно) загальним обсягом 9,22 д.а.

У тому числі особисто автору належить 8,87 д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, списку використаних джерел, додатків, викладених на 185 сторінках машинописного тексту, включаючи 29 таблиць, 16 малюнків, схем та діаграм, і містить 145 літературних джерел та 6 додатків.

Основний зміст дисертаційної роботи

При переході до ринкової економіки найважливішим чинником є організація ефективної системи управління інвестиційними процесами і створення раціонального і дієвого організаційно-економічного механізму інвестиційної діяльності зокрема та управління економікою в цілому, спрямованого передусім на відновлення виробництва та розвиток пріоритетних галузей економіки. Цьому, звичайно, сприяють умови, які стимулюють формування і використання інвестиційних ресурсів.

У вступі обґрунтовано вибір теми наукового дослідження, її актуальність, визначаються мета, завдання, об'єкт і методологія дисертаційної роботи.

Перший розділ дисертації -- “Теоретичні та методологічні основи організаційно-економічного механізму інвестиційної діяльності в перехідній економіці” -- розкриває організацію інвестиційного процесу, його суть, характеристику та особливості розподілу інвестицій між галузями. В ньому також проведено дослідження ефективності інвестиційних процесів на сучасному етапі розвитку економіки.

Для ефективного розвитку і функціонування економіка потребує значних фінансових ресурсів і чіткої фінансової системи, яка сприяє залученню вільних коштів і спрямовує ці кошти від підприємств та населення, що їх заощаджують, до відповідних фінансово-кредитних установ та банків, які забезпечують продуктивне використання цих коштів у формі інвестицій.

За дослідженнями вітчизняних та зарубіжних економістів метою інвестицій є не тільки створення прибутків або досягнення соціального ефекту, а й забезпечення розвитку і підвищення ринкової вартості підприємства, що знаходить своє відображення у зростанні суми вкладеного капіталу. Світова практика показує, що фінансування виробничої діяльності підприємницьких структур відбувається в основному за рахунок коштів, залучених іззовні, а найважливішим джерелом для фінансування ділової активності суб'єктів господарювання (підприємств, фірм, концернів, консорціумів тощо) розвинутих країн є інвестиційні кошти та позики банків.

На наш погляд, досить потужним джерелом інвестиційних коштів є заощадження фізичних осіб. Звичайно, цьому сприяє чітка і стабільна законодавча база, а також сильна банківська система країни. Ці два фактори сприяють значному нагромадженню фінансових ресурсів як для кредитування, так і розширення інвестиційних процесів, вони ж зменшують відплив національних коштів у інші країни.

Стабільні умови для строкових вкладів населення сприятимуть і розвиватимуть довгострокове кредитування. На сьогодні немає умов для формування довгострокового кредитування. По-перше, відсутні довготермінові депозити, а якщо вони і є, то дуже дорогі. У цьому випадку необхідне державне регулювання щодо довгострокового кредитування. По-друге, Національний банк за 10 років не створив фонду довгострокового кредитування. А створення такого фонду дало б можливість кредитувати хоча б на перших порах розвиток пріоритетних і стратегічних галузей економіки. По-третє, нинішня процентна політика не сприяє фінансовій стабільності банків та їх капіталізації. Так, упродовж 1998 -- 2001 років капітал банків зріс усього в 1,6 раза, а за 2001 рік усього в 1,2 раза щодо 2000-го. У цьому питанні також потрібна державна підтримка та державне регулювання.

Отже, для стабілізації і розвитку економіки необхідно:

чітко, виважено і законодавчо регламентувати діяльність банків. Це дасть можливість концентрувати і контролювати грошові потоки, які на нинішній день досить розпорошені і малоконтрольовані;

надати банкам або відповідним структурним підрозділам банку права реалізації заставленого майна;

створити належні та стабільні умови для мобілізації коштів населення з використанням усіх форм залучення вільних коштів;

стабілізувати процентну політику;

створити відповідні фонди з метою довгострокового кредитування великих та малих підприємств;

стимулювати діяльність банків, які сприяють розвиткові пріоритетних і стратегічних галузей економіки або ж окремих виробництв;

постійно друкувати в засобах масової інформації дані про діяльність банків з детальним аналізом їх фінансового стану.

Уведення вищевикладених пропозицій дасть можливість інтенсивно і на достатньому рівні фінансувати інвестиційні проекти, а це сприятиме розвиткові економіки.

Досить суттєво впливає на обсяги інвестицій ставка позичкового процента. Адже збільшення ставки позичкового процента суттєво знижує дохід і, тим самим, обсяги інвестицій. Як видно з табл. 1, зменшення облікової ставки НБУ та кредитних ставок за кредитами веде до значного збільшення обсягів кредитування, особливо довгострокового та вкладення інвестицій в основний капітал.

Починаючи з 2001 року, довгострокові вкладення населення у строкових депозитах значно зросли: із 20% у 1998 -- 2000 рр. до 35% -- у 2001 році.

Інфляційні процеси значно знижують інвестиційні вкладення. Це, звичайно, не стимулює, а навпаки, зменшує обсяги інвестицій. Цей фактор особливо проявляється в процесі довготермінового інвестування. Чим більша інфляція, тим менші терміни кредитування і менші обсяги довгострокового кредитування (рис. 1).

Таблиця 1. Основні показники, які характеризують вплив процентної ставки за кредитами на формування кредитних ресурсів і обсяги кредитування та інвестицій

Як видно із рис. 1, обсяги інвестицій в основний капітал у період високої інфляції 1995 року становили лише 71,5 відсотка від попереднього року, а 2000-го, коли інфляція становила лише 4,6%, то обсяги інвестицій відповідно -- 114,4 % від попереднього року.

У дисертації проаналізовано особливості розвитку галузей економіки регіону та розподіл інвестицій за цими галузями. Можна зробити висновок, що досить важливим напрямом розвитку економіки є вивільнення виробництва від морально і фізично застарілих основних фондів. Зношеність промислово-виробничих основних фондів підприємств Львівщини 1998 року становила 52,6%, що на 6,4% більше, ніж 1995-го (табл. 2), а зношеність машин та устаткування 1998 року, відповідно -- 68,5%, що на 12,7% більше, ніж 1995-го.

Таблиця 2. Зношеність промислово-виробничих основних фондів у розрізі галузей промисловості, у відсотках

Такі негативні процеси потребували кардинальних змін і вжиття невідкладних заходів щодо оновлення основних фондів.

Унаслідок вжиття відповідних заходів інвестиції в основний капітал (капітальні вкладення) підприємств Львівської області усіх форм власності за 2001 рік становили 1063,7 млн. грн, у тому числі фактичні витрати на будівельні і монтажні роботи - 430 млн. грн. Порівняно з 2000 роком обсяги інвестицій зросли на 11,5%, а будівельно-монтажних робіт - на 16,9% (рис. 2).

Рис. 2. Зміни обсягів інвестицій в основний капітал (у відсотках до відповідного періоду попереднього року)

Отже, як бачимо, на цьому шляху, шляху інтенсивного розвитку економіки, нагальною потребою сьогодення є створення принципово нової ринкової системи державного регулювання у сфері інвестицій і з метою виявлення, усунення та уникнення будь-яких перешкод у процесі розвитку інвестиційної діяльності.

Другий розділ дисертації -- “Організація інвестиційного процесу в умовах трансформації економіки України” -- розкриває основні критерії ефективності інвестицій, особливості організаційно-економічного механізму інвестиційної діяльності в перехідних умовах та детально і ґрунтовно подає закономірності впливу інвестицій на розвиток галузей економіки.

Формування національної економіки в перехідний період викликало докорінну зміну економічних відносин і зумовило низку нових завдань, пов'язаних із реструктуризацією народного господарства України, зокрема його пріоритетних галузей. Перехід до ринкових відносин, орієнтація на кон'юнктуру ринку значно змінили умови розвитку виробничих систем, формування їх цілей, стратегій у використанні грошових та матеріальних, а також трудових ресурсів. В цих умовах на перший план висувається необхідність прогнозування показників, які будуть орієнтирами у виробленні і проведенні управлінських рішень. Детальний розгляд різних економічних ситуацій як щодо зміни умов і цілей розвитку виробничих систем, їх кількісних та якісних характеристик, так і щодо стратегічного використання ресурсів, методів досягнення цілей із розгортанням їх у часі та в конкретних виробництвах, має важливе значення для вироблення управлінських рішень.

У дисертації зазначається, що важливим напрямом інвестиційної діяльності є забезпечення диверсифікації промислового виробництва шляхом утворення багатогалузевих і багатофункціональних компаній або створення фінансово-промислових груп. Це, по-перше, економія на масштабі виробництва у зв'язку з його концентрацією, створенням багатозаводських комплексів; по-друге, економія на масштабі сфери діяльності; по-третє, економія на номенклатурі продукції і, по-четверте, економія на різноманітності ринків збуту. Звичайно для цього потрібно проводити значні маркетингові дослідження, вивчати попит і ринки збуту, мобільність підприємства і його можливості до якнайшвидшого перепрофілювання виробництва. Цьому сприяє створення не великих підприємств-гігантів, а виробничих комплексів, які складаються зі системи малих підприємств, об'єднаних в єдиний виробничий комплекс.

Найкращий і оптимальний варіант оновлення виробництва -- прямі вкладення інвестиційного капіталу в економіку, які забезпечують можливість упровадження нових технологій, високоефективного і високопродуктивного обладнання та нових організаційних форм виробничих процесів. При цьому важливо організовувати спільні підприємства, застосовувати прямі іноземні інвестиції, створювати вільні або спеціальні економічні зони.

В умовах переходу до ринку особливо велике значення має політика сприяння інвестиційним процесам та інвестиційній діяльності, яка визначаються системою законодавчих актів і нормативів, і створює у комплексі сприятливий клімат для інвестиційної діяльності. Важливим завданням у регулюванні інвестиційної діяльності є визначення економічних регуляторів та інститутів з метою забезпечення дієвості ринкової системи. Державні централізовані інвестиції повинні регулювати розвиток пріоритетних галузей і стратегічних виробництв. У свою чергу, регулювання нецентралізованих інвестицій повинно здійснюватися через економічні важелі, податки тощо.

У дисертаційній роботі зазначається необхідність проведення виваженої і цілеспрямованої структурно-інвестиційної політики, яка би базувалася і сприяла прискореному запровадженню ресурсозберігаючих технологій і була спрямована на широке використання інвестиційних коштів, для запровадження вже існуючих високих технологій оборонного комплексу.

Управління інвестиційними процесами, як показує досвід країн із розвинутою ринковою економікою, може досить успішно здійснюватися через визначення стратегічних цілей і завдань інвестиційної політики, які здебільшого і фіксуються в цільових інвестиційних програмах, системах оподаткування, пільгах для пріоритетних напрямів інвестування, кредитній політиці, проведенні амортизаційної політики шляхом конкурентного розподілу бюджетних асигнувань, лімітування цін, ліцензування, квотування продукції.

Для прийняття відповідних управлінських рішень щодо реалізації чи відхилення заходів удосконалення виробництва і науково-технічного прогресу в основу розрахункових формул економічної оцінки ефективності покладено співвідношення прибутку й одноразових витрат (вкладень у капітал). У розрахунках ефективності в усіх формулах постійно враховуються вкладені кошти і принцип окупності за рахунок прибутку у виробничому процесі.

Упровадження нововведень, нової технології та обладнання, а також інших заходів науково-технічного прогресу характеризується як кількісними, так і якісними показниками та критеріями.

Певна сукупність формул може застосовуватись як для оцінки одного заходу, одного варіанта вдосконалення виробничого процесу, так і для розрахунку повного комплексу заходів і різних варіантів вкладення коштів.

У роботі досить детально розглянуто характеристику економічних систем -- планової, перехідної та ринкової, відображено їх економічні, соціальні, технічні та організаційні особливості і критерії.

У дисертації розглянуто низку факторів, які негативно впливають і стримують приплив інвестицій та інновацій у промислове виробництво.

Дисертація розкриває механізм управління інвестиційною діяльністю при запровадженні нової техніки та технології.

Також у дисертації розкрито причини недостатнього використання регулюючого потенціалу податків.

У третьому розділі дисертації -- “Основні напрями підвищення ефективності використання інвестицій в економіці України” -- розглянуто основні підходи до ефективного інвестування в умовах перехідної економіки України, накреслено механізми вдосконалення управління інвестиційною діяльністю через реформування державної політики в галузі планування, регулювання та управління інвестиційними процесами. Проведений у дисертації аналіз показує, що політика держави на сучасному етапі не забезпечує ефективного механізму організації інвестиційної діяльності. Удосконалення державної інвестиційної політики повинно забезпечити основні економічні умови активізації інвестиційної діяльності. Цьому сприятимуть розроблення інвестиційних програм на перспективу та структуризація інвестиційної політики держави.

Варто також звернути увагу, що організаційні заходи щодо впровадження інвестиційних проектів відіграють головну роль в їх ефективній реалізації.

Крім цього, для ефективної реалізації інвестиційного проекту, вважаємо, має бути досить чітка і скрупульозна підготовка професійних кадрів, які задіяні в інвестиційному проекті. Від кваліфікації фахівців, що реалізують інвестиційний проект, залежать не тільки терміни реалізації, а і його техніко-економічні та фінансові показники.

Суттєву допомогу у виборі оптимальних рішень щодо ефективного використання інвестицій і реалізації інвестиційних проектів надають графіко-математичні, зокрема, сітьові методи планування та управління інвестиційними процесами. В сучасних умовах ці методи мало використовуються, але, як правило, допомагають досить чітко, ефективно і правильно спланувати весь інвестиційний процес, контролювати його і вносити своєчасно відповідні корективи з метою оптимального використання інвестиційних коштів та дотримання термінів запровадження заходів, передбачених інвестиційним проектом.

Структура управління інвестиційними процесами на основі сітьових методів, яка рекомендується в роботі, визначається обсягом та цілями завдань, що вирішуються, критеріями ефективності, особливостями організації робіт у підпрозділах, які беруть участь у реалізації інвестиційного проекту.

Державна підтримка та регулювання інвестиційної діяльності повинні проводитися за такими основними напрямами:

забезпечення інвестицій у пріоритетні для розвитку економіки України галузі та виробництва;

забезпечення вигідних і сприятливих умов для банків та підприємницьких структур, які дозволили б проводити значні капітальні вкладення і при цьому чітко розмежували б сфери інвестування між центральними державними і приватними регіональними структурами;

докорінна зміна функцій держави у сфері інвестиційної діяльності і перехід від розподілу інвестиційних коштів до їх вкладення у стратегічні галузі економіки та проведення чіткого контролю за використанням цих коштів;

приватизація виробничих об'єктів з метою збільшення обсягів інвестиційного капіталу;

регулювання інвестиційної діяльності в регіонах з метою збільшення обсягів виробництва стратегічно важливої для України продукції;

державна підтримка та цільове фінансування підприємств, які використовують ресурсозберігаючі та екологічно безпечні технології, конкурентоздатну та імпортозамінну продукцію, машини, обладнання та устаткування.

Ефективність інвестиційної політики багато в чому залежить від правильного вибору стратегії і тактики інвестування структурних змін у кожній галузі. Ця політика повинна ґрунтуватися на прогнозуванні стратегічного розвитку галузей економіки. Беручи до уваги результати досліджень стану інвестиційного процесу в Україні на сучасному етапі та зарубіжний досвід організації інвестиційної діяльності, у дисертації побудовано найпростіші моделі зміни основної тенденції динаміки інвестицій і на основі останніх обчислено оцінки прогнозу середніх значень на найближчі два роки.

На основі одержаних лінійних і параболічних моделей трендів обчислимо відповідні прогнозовані значення інвестицій в Україну на найближчі два роки (табл. 3 та 4).

Порівняльний аналіз табл. 3 і табл. 4 показує, що на підставі лінійних моделей тренду можна обчислювати точкові (середні) оцінки прогнозу для сукупних інвестицій в Україну (), інвестицій в Україну США (), Кіпру (), Німеччини (), Швейцарії () і Австрії (). У той же час оцінки прогнозу інвестицій в Україну Нідерландів (), Російської Федерації (), Великобританії () і Польщі () краще знаходити за допомогою параболічних моделей основної тенденції динаміки.

Таблиця 3. Прогноз інвестицій на основі лінійних моделей тренду

Таблиця 4. Прогноз інвестицій на основі параболічних моделей трендів