Менеджмент в молокопереробному підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут Аграрної економіки

Української академії аграрних наук

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Менеджмент в молокопереробному підприємстві

Шкурко Ігор Вікторович

Київ-2002

Анотація

Шкурко І.В. Менеджмент в молокопереробному підприємстві. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02. - підприємництво, менеджмент, маркетинг. - Інститут аграрної економіки УААН. - Київ, 2002.

В дисертації досліджуються соціально-економічна сутність менеджменту, його цілі, види і методичні принципи організації. Розкрито роль керівника і самоуправління в сучасному менеджменті, а також тенденції і завдання розвитку молокопереробної галузі, вплив менеджменту на виробництво молочної сировини та управління інвестиційними процесами. Обгрунтовані напрями вирішення питань підвищення ефективності виробництва молокопереробної галузі в ланцюзі “виробництво сировини - переробка сировини - реалізація продукції споживачеві”. Розроблено організаційну “Систему управління якістю виробництва молокопродукції” з використанням європейської моделі ділової досконалості, а також методичні та організаційні підходи щодо визначення ринків збуту молокопродукції.

Ключові слова: менеджмент, управління, молокопереробна галузь, молокопереробні підприємства, сільськогосподарські підприємства і особисті підсобні господарства (ОСГ), торговельні організації, споживач.

1. Актуальність теми

менеджерський молокопродукція управлінський

На сучасному етапі розвитку сфери виробництва продуктів харчування, підвищення вимог до структури та якості продовольчих товарів особливого значення набуває проблема удосконалення управління даними процесами. Розвиток економіки супроводжується ускладненням економічних явищ, що зумовлює об'єктивну необхідність удосконалення методології комплексної оцінки менеджменту й ефективності управління господарськими системами різних рівнів. Внутрішньою змістовною характеристикою економічних процесів є оцінка важливості різних управлінських шкіл на рівні підприємства взагалі, в окремих галузях зокрема. Особлива роль належить молокопереробній галузі, як такій, що має тісні виробничо-економічні зв'язки майже з усіма галузями народного господарства. Найбільш розвинуті економічні зв'язки молокопереробної галузі із сільськогосподарськими підприємствами, особистими селянськими та фермерськими господарствами. Але на етапі переходу до ринкової економіки ці зв'язки недостатньо науково обгрунтовані. В ланцюзі “виробництво молочної сировини - переробка - реалізація” кожна ланка управління намагається отримати якнайбільший зиск. В цьому ланцюзі є багато посередників, які також дбають лише про власну вигоду.

Законодавча, політична і правова нестабільність в Україні, а також нестача обігових коштів та інвестиційних ресурсів не сприяють нарощуванню обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. Але в більшості випадків погіршення економічного стану сільськогосподарських і переробних підприємств пов'язане з неефективним управлінням, низькою професійною кваліфікацією керівників (менеджерів) господарств. Деякі керівники виконують свої функції адміністративно-командними методами, приймають рішення без урахування вимог ринку, не висловлюють бажання знаходити раціональні компроміси і співвідношення між адміністративно-демократичним управлінням та самоуправлінням.

У науковій літературі недостатньо висвітлено національні особливості менеджменту окремих галузевих підкомплексів. Серед науковців немає єдності щодо тлумачення понять “менеджмент” і “управління”, відсутні методологічні, методичні та організаційні принципи побудови системи управління, оцінки її діяльності стосовно побудови зв'язків у ланцюзі “виробництво сировини -- переробка”. Теоретично-методологічна та практична значущість вирішення визначених проблемних питань, недостатнє наукове і прикладне їх опрацювання зумовлює актуальність обраної теми, логіко-структурну побудову дисертації, її мету, завдання та напрями дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалось у контексті виконання Інститутом аграрної економіки УААН науково-технічної програми “Наукові основи аграрної політики трансформування економічних відносин агропромислового виробництва в ринкові умови на 1996-2000 роки” (номер державної реєстрації 07.07.- МВ/06-96) та в рамках програми наукових досліджень на 1996-2000 роки відділу підприємництва “Розробити методологічні та організаційно-економічні засади розвитку підприємництва та кооперації в агропромисловому комплексі” (державний реєстраційний №0196 U 016303).

Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методичних підходів і практичних засад менеджерської (управлінської) діяльності в ланцюзі “виробництво молочної сировини - переробка сировини - реалізація продуктів переробки споживачеві”, обгрунтування рекомендацій щодо розвитку підприємництва в молокопереробній галузі та шляхів вирішення питань підвищення ефективності виробництва молока і молокопродукції. Відповідно до мети в дисертаційній роботі поставлені і вирішені такі завдання:

узагальнити теоретичні аспекти менеджменту, його сутність та методологічні принципи організації в ланцюзі “виробництво молока - переробка - реалізація споживачів”;

розкрити тенденції розвитку підприємництва в молокопереробній галузі в контексті впливу на них менеджментської діяльності;

розробити напрями удосконалення менеджменту та підвищення ефективності виробництва молока і молокопродукції та інноваційної діяльності;

обгрунтувати пропозиції з менеджменту по підвищенню якості молока і молокопродукції;

опрацювати методичні та організаційні підходи менеджменту до пошуку і визначення ринків збуту молока і молокопродуктів.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та практичних напрямів менеджерської діяльності у вирішенні питань підвищення ефективності виробництва молочної сировини і продуктів її переробки. Об'єктом дисертаційного дослідження є процеси впливу менеджменту (управління) на виробництво і реалізацію молокопереробної продукції, використання наявних і потенційних господарських можливостей.

Дослідження здійснювалися на вітчизняних сільськогосподарських підприємствах в особистих підсобних господарствах-виробниках (ОПГ) молочної сировини і промислових підприємствах з її переробки. Поглиблений аналіз проводився на Чернігівському міському молокозаводі та ВАТ “Яготинський молокозавод” Київської області. Експериментальна частина досліджень виконувалась на підприємстві ТОВ “СіЛ” Коропського району Чернігівської області. Динамічний і факторіальний аналіз здійснювався на основі статистичних даних та електронної бази економічних показників Інституту аграрної економіки УААН.

Методологія і методика дослідження. Теоретико-методологічною основою проведення дослідження є діалектичний метод пізнання закономірностей суспільного виробництва, наукові розробки з економічної теорії щодо принципів, форм та методів у сфері економічних явищ і процесів в умовах ринку, які випливають з праць провідних вітчизняних економістів--аграрників, зарубіжних фахівців, практиків. У дисертаційній роботі використовувалися законодавчі та інші нормативно-правові акти з досліджувальної тематики.

Для досягнення поставленої мети застосовувалися традиційні методи економічних досліджень: монографічний (ланцюгової підстановки), абстрактно-логічний (прийоми аналізу і синтезу, прогнозування), економіко--статистичний та економіко-математичний, графічний, розрахунково-конструктивний, порівняльний тощо.

Отримані прикладні результати грунтуються на таких методах дослідження:

методи екстраполяції та інтерполяції дозволили визначити основні тенденції розвитку молокопереробної галузі;

метод статистичного аналізу, покладений в основу моделі оцінки ефективності управління підприємствами, з використанням механізмів узгодження економічних інтересів учасників технологічного процесу виробництва, його переробки і реалізації;

методика оцінки підприємств на основі якості продукції та конкурентоспроможності;

порівняння (при порівнянні особливостей розвитку підприємств галузі з іншими регіонами).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в опрацюванні теоретичних та практичних положень, спрямованих на розробку підходів менеджментського впливу на підвищення ефективності виробництва молочних продуктів в ланцюзі “виробництво сировини - переробка - збут”. Сутність наукової новизни основних результатів дослідження полягає в наступному:

доповнено теоретичні, методологічні аспекти організації менеджерської діяльності, в основі якої, поряд із загальними положеннями, враховувались конкретні умови і параметри виробничої діяльності. Сюди ми відносимо лідерство, авторитет, ініціативність і відтворювальне ставлення керівника до своїх обов'язків, вимогливість і уважність до виконавців, висока професійна компетентність, особиста поведінка. Менеджмент є специфічною і визначальною структурою усіх і кожної окремої організації;

вперше визначено організаційно-економічну сутність інтегрованої моделі молокопродуктового об'єднання на договірній основі з економічним регулюванням розвитку сільськогосподарських та особистих селянських господарств, переробних і торговельних підприємств;

розроблено пропозиції щодо раціонального використання інвестицій та удосконалення менеджменту технологічних рішень при виробництві супутньої продукції (зокрема, сухої сироватки);

розроблено систему організаційно-економічних заходів забезпечення сировиною молокопереробних підприємств, пошуку та визначення ринків збуту на основі нормалізації рівня цін та підвищення якості продукції;

отримало подальший розвиток обгрунтування організаційної моделі управління якістю виробництва продукції з використанням європейських принципів якості та стандартів;

Практичне значення одержаних результатів. Основні наукові положення дисертації, доведені до рівня методичних узагальнень і прикладного інструментарію, використовуються при вирішенні управлінських питань, пов'язаних з підвищенням економічної ефективності виробництва молочної сировини у сільськогосподарських і підсобних господарствах, переробних підприємствах і торговельних організаціях. Вони знаходять практичне втілення при обгрунтуванні виробничих питань на рівні галузі та регіону і є ефективним методичним засобом управління.

Прикладне значення розробок підтверджується їх впровадженням у практику діяльності національної асоціації працівників молочно переробної промисловості України “Укрмолпром”, ТОВ “СіЛ” (переробка молока) Коропського району Чернігівської області та Асоціації молокопереробних підприємств Чернігівщини “Чернігівмолпром” (Довідка №8/16 від 9.01.02).

Пропозиції щодо удосконалення менеджменту при виробництві молока та його промислової переробки покладено в основу розробки моделей організації виробництва із забезпеченням економічних інтересів суб'єктів технологічного ланцюга та усунення припущених помилок у формуванні інтегрованих виробничих структур на прикладі Коропського сирзаводу Чернігівської області.

Апробація результатів досліджень. Основні положення, результати, висновки та пропозиції, що містяться в дисертаційній роботі доповідались на міжобласній економічній нараді, з питань приватизації переробних підприємств (м. Чернігів, 1998 р.), на науково-практичній конференції “Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК” (м. Київ, 2001 р.), на нарадах об'єднання “Укрмолокопром”.

Публікація одержаних результатів. За результатами виконаних досліджень опубліковано п'ять наукових праць загальним обсягом 2 друк. арк., з них 4 статті у фахових наукових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 150 стор. комп'ютерного тексту і складається з вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаних літературних джерел із 151 назви, має 10 таблиць і 12 рисунків.

2. Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі дисертаційної роботи “Теоретичні основи формування системи управління в господарствах АПК” визначено поняття, суть, цілі і види, а також методологічні принципи організації менеджменту. Розглянуто роль керівника і самоуправління в сучасному менеджменті.

Розвиток продуктивних сил суспільства базується на поділі праці в організаційних соціально-ринкових системах. Корпорація як система управління має місце в усіх випадках, де виникає необхідність впливу упорядкування, тобто управління як за видом діяльності. Управління є необхідним елементом, формою колективної діяльності людей. Визначено, що з розвитком ринкової економіки зміст поняття “менеджмент” увібрав різноманітність складових управління а саме: цілеспрямований вплив суб'єкта управління на об'єкт управління для досягнення певної мети. Іншими словами - це організація керівником ефективної роботи працівників, цілеспрямований його вплив на підлеглих в інтересах успішного вирішення виробничих завдань, що стоять перед підприємством. Менеджмент є специфічною і визначальною структурою, яка притаманна усім без винятку організаціям, і в той же час кожній, як особливій структурі.

Організаційні передумови ефективного менеджменту закладаються в раціональному поділі праці і структурі управління. Загальновідомо, що структура управління визначає форму поділу і кооперації управлінської (менеджментської) праці, наявність робочих місць у системі управління, коло обов'язків, прав та відповідальності посадових осіб. Від неї залежать рівні централізації або децентралізації управління, ступінь самостійності підрозділів і окремих працівників, виробничі навантаження, ефективність роботи керівних працівників та спеціалістів сільськогосподарських і переробних підприємств.

Різні форми господарювання потребують і своєрідних форм управління. Дослідження свідчать, що при формуванні менеджерської структури підприємства слід підходити індивідуально до кожного конкретного об'єкта. Науково - обгрунтована структура є організаційною базою системи управління, ефективним механізмом саморегулювання і координації діяльності працівників. У ній мають бути закладені правові положення, основи спеціалізації, концентрацію виробництва, місцеві умови й особливості. Методологія організації менеджменту включає також принципи домінанту розвитку, відповідності, наукової організації та мотивації праці, системності і комплексності, підпорядкування особистих інтересів загальним.

Дослідження свідчать, що при формуванні менеджерської структури неправомірно давати оцінку ефективності різних типів структур управління: лінійної, функціональної, лінійно-функціональної, територіальної, програмно-цільової, матричної, координаційної тощо. Кожна з них ефективна при певних умовах, фінансових та інших обставинах, розмірах господарств, обсягах виробництва, мережі інформаційних каналів і зв'язків, консультаційних, дорадчих та інших обслуговуючих організацій.

Лінійна структура управління передбачає прямий вплив на керований об'єкт ступеня ієрархії і зосередження в одних руках усіх функцій керівництва. Поділ праці між керівниками здійснюється за принципом розподілу не функцій, а об'єктів управління. Відносини між керівництвом та підлеглими побудовані так, що функції управління здійснюють керівники всіх ступенів, а кожний працівник підпорядковується й одержує вказівки лише від безпосереднього керівника. Ця форма управління найбільш доцільна для невеликих переробних підприємств, в яких ланцюг передачі рішень доходить безпосередньо до окремого виконавця.

Функціональна (галузева) структура управління передбачає подрібнення функцій управління не за об'єктами, а за окремими галузями. Управлінські функції зосереджуються у кваліфікованих спеціалістів, кожний з яких керує діяльністю всіх працівників у межах своєї компетенції (планування, бухгалтерський облік, агрономічне й інженерне обслуговування та ін.).

Слід підкреслити, що як лінійна, так і функціональна структури в чистому вигляді в управлінні практично не застосовуються, а найчастіше поєднуються в різних комбінаціях. У переробних підприємствах переважає лінійно-цехова структура управління, за якої лінійна підлеглість з усіх питань, пов'язаних з управлінням певного об'єкта, базується на спеціалізованих цехах.

Раціональна структура господарського управління передбачає мінімальну кількість ступенів і найдоцільніший розподіл функцій між усіма службами та працівниками управління для прийняття рішень найкоротшим шляхом і організації своєчасного їх виконання.

Вона повинна відповідати рівню внутрішньогосподарської концентрації і спеціалізації виробництва та забезпечувати чіткий розподіл праці у сфері управління, надійність, оперативність й індивідуальну відповідальність за кожну ділянку роботи, поєднання та успішне виконання організаційних, технологічних і виховних функцій у колективі, ефективне використання технічних засобів і мати високу економічність. Висока ефективність управління досягається тоді, коли керівники різних рівнів завантажені роботою в оптимальних межах. Одним з основних показників завантаженості є кількість безпосередньо підлеглих осіб (нормативні показники, розроблені Інститутом аграрної економіки УААН).

Вагоміших успіхів у виробництві досягають ті керівники, які поряд із професійними знаннями можуть визначитися в особистих якостях своїх підлеглих, їх прагненнях, смаках враховувати соціально-психологічні моменти, встановлювати тісний контакт із працівниками з метою успішного виконання виробничих завдань. Для того щоб стати лідером колективу, необхідно користуватись авторитетом у підлеглих, який можна набути лише сумлінною, ініціативним і відповідальним ставленням до своїх обов'язків, вимогливим і уважним становленням до виконавців, високою професіональною компетентністю, особистою поведінкою.

У другому розділі -- “Розвиток підприємництва в молокопереробній галузі” -- досліджено тенденції та завдання розвитку молокопереробної галузі, вплив менеджменту на виробництво молочної сировини, її якість та управління інвестиційними процесами.

Дослідження свідчать, що молокопереробна галузь - складна економічна система, яка базується на різноманітності виробничих об'єктів та економічних зв'язків. До її складу входять: молочне скотарство сільськогосподарських підприємств, особистих підсобних та фермерських господарств, а також кормовиробництво, первинна обробка молока, переробка молока безпосередньо в господарствах і на промислових підприємствах. Тенденція скорочення поголів'я корів, виробництва і споживання молока охопила всі регіони України.

Але найвідчутніше зменшились обсяги виробництва у сільськогосподарських підприємствах. В особистих підсобних господарствах темпи зниження виробництва незначні. Нині на ринку не відчувається дефіциту молочної продукції, що пов'язано, насамперед, з низькою купівельною спроможністю населення. Починаючи з 1990 року вона має тенденцію до зниження, а особливо низькою купівельна спроможній була в 1992 році, коли споживчі ціни зросли в 21 раз. Тенденцію падіння реальних доходів населення не вдається зупинити. Рівень платоспроможності, який вже більше 10 років знижується, негативно позначається на виробництві і споживанні молокопродукції. У структурі виробництва молока частка особистих підсобних господарств є найвищою, але товарність їх дуже низька. Понад 82 % виробленого тут молока використовується для внутрішніх потреб. При цьому формується чітка тенденція збільшення питомої ваги продажу молока переробним підприємствам. Одночасно, різко зменшились обсяги продажу молока великими сільськогосподарськими господарствами.

Слід зазначити, що в сільському господарстві через кризовий стан не створені умови для оцінки вартості молочної сировини за вмістом білка, жиру, забрудненості та іншими показниками. Рівень торговельних націнок на молочну продукцію, як правило, не регулюється і на окремі види цієї продукції досягає 100% до оптово-відпускної ціни. У зв'язку з подорожчанням пального зросли транспортні витрати.

В сукупності перелічене потребує комплексного підходу з метою подолання негативних явищ та тенденцій.

Вкладення капіталу в сільське господарство є досить ризикове. Тому інвестори вкладають свій капітал переважно у переробну галузь та у сферу реалізації сільськогосподарської продукції. Така диспропорція викликає:

по-перше, відставання розвитку сировинної бази порівняно з переробною галуззю;

по-друге, об'єктивну необхідність розвитку інтеграції переробної галузі з сільськогосподарським виробництвом.

Інтеграція дозволить подолати невідповідність інтересів між сільськогосподарськими і переробними підприємствами та забезпечити їх поєднання на взаємовигідних умовах, причому певні пріоритети повинні бути надані сільськогосподарським товаровиробникам в зв'язку з їх провідною роллю в циклі виробництва продуктів харчування. Збільшення виробництва продуктів тваринництва в особистих підсобних господарствах є нині вкрай необхідним, але воно гальмується з певних причин. Основні з них: труднощі зі збутом продукції, дефіцит кормів, складнощі з придбанням племінного молодняка худоби; відсутність необхідних засобів виробництва або неможливість придбання. Головний напрям розвитку ОПГ полягає в їх інтеграції з великими підприємствами незалежно від їх організаційних форм, але здатними до інвестування. Це дозволяє виробляти за рахунок інтеграції більші обсяги продукції при менших виробничих витратах Нині для зміцнення господарств молочного напряму головним важелем ефективного управління інвестиціями є спрямування їх у кормовиробництво. Якщо і в подальшому вдосконалювати кормову базу, господарство буде розвиватися по висхідній. І навпаки, при погіршенні кормової бази -- по спадній. Безумовно, через певний час, коли генетична можливість корів у підвищенні їх продуктивності вичерпається, слід більше уваги приділяти питанням племінної справи та іншим проблемам. Глибокий аналіз розвитку молочного скотарства, який повинен бути основною функцією менеджерської діяльності, дасть змогу визначити подальший напрям господарювання та вкладення інвестицій з метою їх ефективної віддачі.

В молокопереробній галузі управління інвестиційними процесами має свої особливості, які випливають, насамперед з необхідності забезпечення гармонійного розвитку виробництва молочної сировини і потужностей переробних підприємств. Якщо, наприклад, вкладати інвестиції тільки в переробну промисловість, то це приведе її до банкрутства через нестачу і високу собівартість сировини. І навпаки, спрямовуючи інвестиції тільки у розвиток виробництва сировини, збанкрутує молочне скотарство через неможливість збуту у повному обсязі своєї продукції. Дослідження показали, що цим процесом у змозі керувати, перш за все, держава та певні інтеграційні об'єднання.

Держава повинна дбати про насичення внутрішнього ринку молочними продуктами, ритмічну роботу молокопереробної галузі. При цьому форми інвестування молокопереробної галузі можуть бути найрізноманітнішими: пряме капіталовкладення у сільське господарство і в переробну промисловість; пільгове надання кредитів; забезпечення інвестицій за рахунок регулювання цінового й інших економічних механізмів. Активна підтримка розвитку молокопереробної галузі - найважливіша, невід'ємна складова діяльності держави, про що свідчить досвід зарубіжних країн. Витрати на виробництво сільськогосподарських продуктів (сировина + переробка) компенсуються в Японії на 70%, Німеччині - 50% і США - 35-40% із державного бюджету.

У третьому розділі -- “Шляхи вирішення питань підвищення ефективності виробництва молокопереробної галузі” -- обгрунтовані напрями підвищення ефективності виробництва за рахунок вирішення питань якості сировини, молокопродукції та організації новітніх технологій.

Головним напрямом підвищення ефективності виробництва та реалізації продукції є зниження її собівартості на всіх стадіях проходження до споживача. В цьому зацікавлені всі учасники процесу, оскільки собівартість формує ціни, прибуток і визначає конкурентоспроможність продукції. Але не всі формують прибуток на базі собівартості продукції, більшість посередників застосовують торговельні націнки, внаслідок чого товаровиробник сировини і споживач мають збитки. Це дає підставу стверджувати, що в ринковій економіці торговельні націнки повинні бути регульовані з боку держави або товаровиробника. У ланцюзі “виробництво сировини - її переробка - оптова роздрібна торгівля” має бути єдина методологічна база визначення рівня оплати праці. Світова практика для цього використовує середній його розмір. Як тільки зростає середня оплата, у відповідність має приводитись і зарплата мінімальна. Нормалізація середніх рівнів заробітної плати у вітчизняній економіці, і зокрема в інтегрованих формуваннях, має стати першочерговим економічним і соціальним завданням. Без вирішення цього питання неможливо ефективно вести господарство або забезпечити розвиток певних галузей на інтегрованій основі.

У вирішенні питань підвищення ефективності виробництва і реалізації продукції велику роль відіграє впровадження розробок “ноу-хау”. Серед авторських розробок - організація виробництва сухої молочної сироватки із залученням позикового капіталу.

Важливими напрямками підвищення ефективності виробництва є проблеми, пов'язані з якістю продукції і ринком ї збуту.

Поліпшення якості молокопереробної продукції має велике соціально-економічне значення. Висока якість є необхідною умовою конкурентоспроможності товару, показником науково-технічного прогресу, джерелом стабільного надходження грошей.

Соціальне значення поліпшення якості продуктів харчування взагалі і молокопродукції зокрема полягає в тому, що це формує сприятливі умови життєдіяльності людини як головної продуктивної сили суспільства. Проблема забезпечення якості є особливо складною саме тому, що кожне підприємство, кожна організація повинні вирішувати їх самостійно, покладаючись, насамперед, на власну ініціативу, високоорганізований менеджмент і професійність. Тому керівники сільськогосподарських та переробних підприємств АПК повинні займатися питаннями якості продукції особисто. Їх прямий обов'язок -- запроваджувати концепції управління якістю, використовувати європейську модель ділової досконалості як важливий та ефективний інструмент для аналізу, оцінки та вдосконалення діяльності підприємств; розвивати партнерські стосунки зі споживачами та постачальниками, іншими зовнішніми організаціями; вивчати й використовувати практику провідних підприємств України, Європи та світу.

Для активізації управління якістю в Україні необхідно провести певну організаційну роботу, а саме:

знайти за кордоном підприємства, які готові поділитися своїм досвідом управління якістю молокопродукції;

підібрати здібних спеціалістів і направляти їх за кордон на навчання;

з ініціативи вітчизняних підприємств на безприбутковій основі створити цілісну організаційну “Систему управління якістю виробництва молокопродукції”;

укомплектувати всі ланки організаційної системи спеціалістами, які пройшли стажування за кордоном.

При вирішенні питань пошуку ринків збуту молокопереробної продукції необхідно мати інформацію про території продажу, потенційних покупців, їх платоспроможність, конкурентів, посередників, ціни на продукцію, рекламні агентства, страхові компанії, спеціалізовані інститути вивчення громадської думки, а якщо товар просувається за кордон потрібно досконало знати ціни і митне законодавство. Це перша методична аксіома, яка примушує менеджера підприємства ретельно вивчати інформацію і використовувати її для розробки варіантів просування товару на певну територію.

Друга аксіома - інформація повинна відповідати конкретному продукту, його розфасовці і якості. Йдеться про інформацію стосовно споживання, наприклад, молока на певній території, його обсягів, типів розфасовки, цін, конкурентів, посередників тощо. Чим більшим обсягом інформації про цей продукт володітиме менеджер, тим результативніше будуть його рішення.

Дослідженнями встановлено, що молокопереробна продукція має високу цінову чутливість, тобто обсяг продажу залежить від ціни продукту. Підприємці мусять знати позицію їх продукції на шкалі цінової чутливості, щоб не втратити можливого прибутку, а надмірно високими цінами не ліквідувати попит і сам ринок. Щоб запобігти цьому, встановити оптимальний рівень цін. Його, як правило, визначають спочатку теоретично, а потім емпірично шляхом проведення пробного продажу або узагальнення досвіду конкурентів.

Пошук і визначення ринку збуту продукції на цьому етапі ще не закінчуються. Підприємцю необхідно на основі даних калькуляції витрат виробництва своєї продукції знайти точку її беззбитковості, а потім вже прийняти рішення про доцільність використання того чи іншого ринку. Беззбитковість знаходиться на перетині повних витрат і оптової вартості продукції. Для прикладу визначило точку беззбитковості виробництва масла тваринного на Чернігівському молокозаводі, який реалізує цю продукцію в зоні місцевого ринку.

Важливим організаційним заходом є створення двоконтактної моделі зв'язків між товаровиробником і споживачем. Йдеться про те, щоб підприємець шукав споживача, а споживач - товаровиробника. Пошук може бути прямим, тобто за допомогою безпосередніх контактів, або через посередників. У ланцюзі між товаровиробником і споживачем може бути від однієї до кількох ланок проходження товару. Посередники, безумовно, впливають на роздрібні ціни товарів. Але у більшості випадків без них реалізувати у повному обсязі деякі товари неможливо. Крім того, молокопереробним заводам недоцільно вкладати великі капіталовкладення на будівництво перевалочних баз, продовольчих супермаркетів, гастрономів тощо. Ця мережа діє і її необхідно ефективно використовувати.

Висновки

1. З розвитком ринкової економіки зміст поняття “менеджмент” увібрав у себе всю різноманітність складових управління, а саме: цілеспрямований вплив суб'єкта на об'єкт управління для досягнення певної мети. Основне завдання менеджменту - визначення єдиних цілей організації співпрацівників до спільних дій, які забезпечують прибутковість виробничої або іншої діяльності. Метою менеджментської діяльності є оптимізація функціонування підприємств, їх об'єднань та інших формувань, створення умов, за яких найбільш ймовірно і з мінімальним ризиком реалізуються поставлені цілі. Тому під терміном “менеджер” розуміється професійний керуючий, який має певну посаду. Даний термін, як посада керуючого, частіше зустрічається в бізнесових структурах. В інших випадках він невиправдано носить абстрактний характер. На практиці абстрактний характер мають і терміни: керівник, організатор, управлінець, проте відповідальність несе конкретна посадова особа (директор, виконавчий директор, головний бухгалтер, головний економіст та ін.).

Організаційні передумови ефективного менеджменту закладаються в раціональному поділі праці і структурі управління. Структура управління визначає форму поділу і кооперації управлінської (менеджментської) праці, наявність робочих місць в системі управління, коло обов'язків, прав та відповідальності посадових осіб. Від неї залежать рівні централізації або децентралізації управління, ступінь самостійності підрозділів, виробничі навантаження, ефективність роботи менеджерів сільськогосподарських і переробних підприємств.

2. Менеджмент у молокопереробному підприємстві як складова управління займає ключове місце в ланцюзі “виробництво молочної сировини - переробка сировини - реалізація продуктів переробки споживачеві”. Методологія організації менеджменту включає правові положення, спеціалізацію, концентрацію виробництва, місцеві умови й особливості, а також принципи домінанти розвитку, відповідності, наукової організації та мотивації праці, системності і комплексності, підпорядкування особистих інтересів загальним тощо.

3. У структурі виробництва молока особисті підсобні господарства зайняли перше місце. Але їх товарність дуже низька. Більше 82% виробленого тут молока залишається для внутрішніх потреб. Подальший розвиток ОСГ, підвищення їх товарності є нині конче необхідним, але воно гальмується через низку причин. Основними з них є труднощі зі збутом продукції, дефіцит кормів, складнощі з придбанням племінного молодняка худоби; відсутність необхідних засобів виробництва чи неможливість їх придбання. Головний напрям розвитку ОСГ полягає в інтеграції з переробними та великими підприємствами незалежно від їх організаційних форм, але здатними до інвестування.

4. На сучасному етапі розвитку молокопродуктового підкомплексу одним з важелів ефективного управління інвестиціями може бути спрямування їх у кормовиробництво. Проте, в якому напрямку вести господарство, куди з більш ефективною віддачею направляти інвестиції, дасть змогу визначити аналіз розвитку молочного скотарства, який повинен бути основною функцією менеджерської діяльності.

5. Дослідження дають підставу стверджувати, що у ринковій економіці торговельні націнки повинні бути регульованими. У ланцюзі “виробництво сировини - її переробка - оптова роздрібна торгівля” повинна бути одна методологічна база визначення рівня оплати праці. Нормалізація середніх рівнів зарплати, зокрема в інтегрованих формуваннях, має стати першочерговим економічним і соціальним завданням. Без вирішення цього питання неможливо ефективно вести господарство або певні галузі на інтегрованій основі.

6. У вирішенні питань підвищення ефективності виробництва і реалізації продукції велику роль відіграє впровадження інноваційних розробок, що пов'язані з якістю продукції та ринком її збуту. Проблема забезпечення якості є особливо складною саме тому, що кожне підприємство, кожна організація повинні вирішувати їх самостійно, покладаючись, насамперед, на власну ініціативу, якісний менеджмент і професійність. Тому керівники сільськогосподарських та переробних підприємств АПК повинні займатися питаннями якості продукції особисто. Одним з напрямів управління якістю може бути (що знайшло застосування на Коропському сирзаводі) використання європейської моделі ділової досконалості як важливого й ефективного інструменту аналізу, оцінки та вдосконалення діяльності підприємств; налагодження партнерських стосунків зі споживачами та постачальниками, іншими зовнішніми організаціями.

7. При вирішенні питань пошуку ринків збуту молокопереробної продукції слід мати інформацію про території продаж, потенційних покупців, їх платоспроможність, конкурентів, посередників, ціни на продукцію, рекламні агентства, страхові компанії, спеціалізовані інститути вивчення громадської думки, а якщо товар просувається за кордон, потрібно досконало знати ціни і митні законодавчі акти двох сторін. Це перша методична аксіома, яка змушує менеджера підприємства досконало вивчати інформацію і використовувати її для розробки варіантів просування товару на певну територію. Друга аксіома - інформація повинна відповідати конкретному продукту, його розфасовці і якості. Йдеться про інформацію щодо споживання, наприклад, молока на певній території, його обсягів, типів розфасовки, цін, конкурентів, посередників тощо. Чим повніша інформація, тим результативнішими будуть менеджерське рішення.

8. Молокопереробна продукція має високу цінову чутливість тобто обсяг продажу залежить від ціни продукту і відношенням між ними майже завжди обернено пропорційне. Менеджер зобов'язаний знати позицію продукції на шкалі цінової чутливості, щоб не втратити можливого прибутку, а надмірно високими цінами не ліквідувати попит і сам ринок. Рівень цін визначають спочатку теоретично, а потім емпірично шляхом проведення пробного продажу або узагальнення досвіду конкурентів. Пошук і визначення ринку на цьому етапі ще не закінчуються. Підприємцю необхідно на основі даних калькуляції витрат виробництва своєї продукції знайти точку її беззбитковості, а потім вже прийняти рішення про доцільність виходу на той чи інший ринок. Беззбитковість знаходиться на перетині повних витрат і оптової вартості продукції.

9. Важливим організаційним заходом є створення двоконтактної моделі зв'язків між товаровиробником і споживачем. Пошук може бути: прямий, через формування кооперативних структур або через посередників. У ланцюзі між товаровиробником і споживачем налічується від однієї до кількох ланок проходження товару. Посередники, безумовно, впливають на роздрібні ціни товарів. Тому переважною формою є кооперативні відносини і у виробництві, і в реалізації продукції. Молокопереробним заводам доцільно вкладати капіталовкладення у будівництво (створення) перевалочних баз, продовольчих магазинів як кооперативних структур.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Шкурко І.В. Тенденції і завдання розвитку молокопереробної галузі України // Агроінком. 2001. - № 7. - С.20-22.

2. Шкурко І.В. Джерела інвестицій у молокопереробну галузь // Агроінком.- 2001. - № 8-12. - С.28-30.

3. Шкурко І.В. Роль керівника і самоуправління в сучасному менеджменті // Вісник ЖІТІ, 2001.№ 16, - С.167-168.

4. Шкурко І.В. Методичні підходи щодо визначення ринків збуту молокопродукції // Економіка АПК. - 2002. - № 3.

5. Шкурко І.В. Проблеми розвитку молочного скотарства в Україні // Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК. /За ред. П.Т. Саблука, - Ч.2. - К.: ІАЕ, 2001. - С.223-226.

Размещено на Allbest.ru