Лідерство та його роль у процесі забезпечення ефективності управління персоналом організації

Размещено на http://www.allbest.ru

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПОНЯТТЯ В ЛІДЕРСТВІ ТА КЕРІВНИЦТВІ

1.1 Поняття лідерства і керівництва та їх характеристика

Ефективність роботи колективу залежить не лише від сформованих у ньому стосунків, що забезпечують успішну взаємодію людей у процесі спільної роботи, а й від того, яким чином спрямовується їх діяльність, які форми впливу використовують для того, щоб спонукати людей до продуктивної праці. Ці питання належать до компетенції керівника[10 с. 124].

Керівник - індивід, який очолює колектив і використовує надану йому владу для впливу на поведінку людей, що у ньому працюють.

Керівник може використовувати формальні важелі впливу (у цьому разі поняття «керівник» ототожнюється з поняттям «менеджер», «керуючий») і неформальні (у цьому разі поняття «керівник» ближче до поняття «лідер»).

Між керівництвом і лідерством існує певна різниця.

Керівництво - процес впливу на підлеглих за допомогою формальних важелів для забезпечення виконання ними офіційно визначених доручень і вирішення певних завдань.

Основою керівництва є вплив і влада. Вплив - це поведінка однієї людини, яка вносить зміни у поведінку, стосунки, відчуття іншої людини. Влада - це можливість впливати на поведінку інших.

Лідерство - здатність впливати на поведінку окремих осіб чи робочої групи особистими якостями, які відповідають зовнішнім і внутрішнім потребам групи[8 с. 15].

Лідерство ґрунтується на соціальній взаємодії у групі людей, на визнанні професіоналізму та компетентності.

Керівника, який досяг влади лише завдяки своїй посаді і керує людьми винятково з цих позицій, відносять до формальних лідерів. Його влада поширюється переважно на виробничі відносини і здійснюється за схемою «начальник - підлеглий» (він має владу над підлеглими, оскільки вони залежать від нього у питаннях розподілу завдань, нарахування заробітної плати, просування по службі тощо)[11 с. 69].

Владні позиції керівника зміцнюються, якщо він, окрім формальних підстав керувати, завоює прихильність підлеглих завдяки особистим якостям - компетентності, рішучості, цілеспрямованості, енергійності, вмінню пробуджувати ентузіазм тощо, тобто виявить лідерські якості, що ґрунтуються на неформальній основі.

З позиції інтересів організації ідеальним є поєднання формальних і неформальних основ влади. Менеджер, будучи лідером, здійснює свої управлінські функції через призму неформального лідера. У підпорядкованому йому колективі складаються стосунки «лідер - послідовник», які значно тісніші та результативніші, ніж відносини «начальник - підлеглий»[13 с. 157].

Лідерство підсилює керівні дії менеджера у таких сферах, як визначення цілей, координація зусиль підлеглих, оцінка результатів їхньої роботи, мотивування діяльності (через власний приклад, рішучість, впевненість, уміння вести за собою тощо), забезпечення групової енергії; відстоювання інтересів групи за її межами, визначення перспектив її розвитку тощо.

Однак, як свідчить досвід, ефективний менеджер не завжди є ефективним лідером, і навпаки. Їхні основні характеристики перебувають ніби в різних вимірах[4 с. 79].

Менеджер спрямовує роботу інших і несе персональну відповідальність за її результати, вносить порядок і послідовність у роботу. Взаємодію з підлеглими він вибудовує переважно на фактах і в межах встановлених цілей. Лідер надихає людей, вселяє ентузіазм, передаючи співробітникам власне бачення майбутнього і допомагаючи їм адаптуватись до нового.

Менеджер переважно пасивний щодо цілей. Частіше вони орієнтуються на кимось встановлені цілі. Лідери ж, навпаки, самі визначають цілі й спрямовують зусилля своїх послідовників на їх реалізацію.

Менеджери схильні розробляти свої дії в деталях і в часі, планувати залучення і використання необхідних ресурсів для підтримування організаційної ефективності. Лідери ж досягають цілей прогнозуванням майбутнього і шляхів його досягнення, не вникаючи в оперативні деталі й рутину[9 с. 67].

Менеджери надають перевагу порядку у взаємодії з підлеглими, вибудовуючи стосунки з ними відповідно до ролей підлеглих у запрограмованому ланцюжку подій або у формальному процесі прийняття і реалізації рішень. Це зумовлено тим, що менеджери відносять себе до особливого соціального інституту. Лідери підтримують працівників, які розуміють і поділяють їхні погляди та ідеї, враховують їх потреби, цінності та емоції і не пов'язують повагу до себе зі своїм статусом[25].

Менеджери забезпечують досягнення цілей працею підлеглих, контролюючи їхню поведінку і реагуючи на кожне відхилення від плану. Лідери будують стосунки з підлеглими на довірі, мотивуючи і надихаючи їх[2 с. 231].

Менеджери, використовуючи свій професіоналізм, здібності та вміння, концентрують свої зусилля у сфері прийняття рішень; намагаються звузити набір способів вирішення проблеми; рішення часто приймають на основі досвіду. Лідери розробляють нові й неоднозначні способи вирішення проблеми, беруть на себе ризик і виявлення нових проблем, особливо в тому разі, коли існують можливості для отримання винагороди.

Дослідження свідчать, що значна група менеджерів має лідерські якості. Але ситуація, коли менеджер не є лідером, трапляється в житті часто. Водночас лідер не завжди обіймає керівну посаду і його вплив на оточуючих може заважати менеджерові ефективно керувати[23].

Особа, яка претендує на роль лідера, передусім має компенсувати недоліки і прорахунки у діяльності групи та її керівника. В такому разі лідер повинен взяти на себе відповідальність за реалізацію інтеграційної та об'єднуючої функцій. Не менш важливою є регулятивна функція, спрямована на персоніфікацію функціонально-рольових відносин в групі, встановлення і підтримку сприятливих соціально-психологічних відносин, вироблення і підтримку групових норм. Це особливо важливо для груп, у діяльності яких домінують формальні, позбавлені уваги керівника до підлеглих, відносини. Тому вирішальна роль лідера полягає в інтеграції членів групи та регулюванні взаємин у ній. Намагання придушити вияви у групі лідерської ініціативи зобов'язує лідера підтримувати цю ініціативу в усіх її легітимних формах[1 с. 92].

1.2 Стилі керівництва та лідерства

Ефективним вважають такого керівника, який поєднує у собі здатність впливати на поведінку інших людей не лише з позицій формальної влади, а й з позицій визнаного лідера.

Якості, що дають змогу стати лідерами об'єднані в три групи:

ь фізіологічні;

ь психологічні;

ь інтелектуальні та ділові.

Однак, як засвідчує практика, наявність чи відсутність цих рис не означає, що людина обов'язково стане лідером. Велике значення має також поведінка керівника з підлеглими, що дає можливість класифікувати стилі керівництва та лідерства[12 с. 141].

Найвідоміші дослідники лідерської поведінки - К. Левін, Д. Мак - Грегор,

Р. Лайкерт. Вони вивчали стилі поведінки лідерів, які у контексті управління називають «стилями керівництва».

Стиль керівництва - звична манера поведінки керівника щодо підлеглих з метою вплинути на них і спонукати їх до досягнення цілей організації[21].

Стиль керівництва залежить від обсягу делегування повноважень, від форм влади, що переважно застосовує керівник, від того, про що дбає керівник насамперед - про налагодження стосунків у колективі чи про виробничі завдання.

Першим, хто почав досліджувати ефективність стилів керівництва в 40-х роках XX ст. був Курт Левін. Під впливом гуманістичного підходу до управління, найефективнішим на той час вважали демократичний стиль. Однак Левін, вивчаючи три стилі - авторитарний, демократичний і ліберальний, - дійшов висновку, що найефективнішим щодо обсягів і якості робіт є авторитарний. Але при цьому в групі під керівництвом авторитарного лідера спостерігались напружені стосунки, агресивність, низька мотивація, більша тривога і водночас - залежніша і покірніша поведінка. За ліберального керівника обсяги і якість роботи були найменшими; цілеспрямованість членів групи - відсутня. Керівник, що сповідував демократичні підходи, досягав середніх результатів, однак стосунки в групі, а також між групою та ним були найкращими. Узагальнення результатів досліджень дало змогу виявити сильні та слабкі сторони кожного із стилів керівництва. Ці дослідження дали підставу для пошуків такого стилю керівництва, який міг би забезпечити, з одного боку, високу продуктивність, а з іншого - задоволення роботою (табл.1.1) [12 с. 56].



Таблиця 1.1

Стилі керівництва за К. Левіном

	Авторитарний	Демократичний	Ліберальний
Владні повноваження	Зосередження влади і відповідальності в руках лідера	Делегування повноважень з утриманням ключових позицій у лідера	Зняття лідером з себе відповідальності,зречення влади на користь групи
Прийняття рішень	Прерогатива лідера у встановленні цілей і виборі засобів їх досягнення	Прийняття рішень поділено за рівнями на основі участі	Надання можливості самоуправління в бажаному для групи режимі
Комунікації	Комунікативні потоки йдуть переважно зверху	Комунікації здійснюються активно удвох напрямках	Комунікації відбуваються переважно по горизонталі
Сильні сторони	Увага до терміновості і порядку, можливість прогнозування результатів	Посилання особистих зобов'язань при виконанні роботи через участь в управлінні	Дозволяє почати справу без втручання лідера
Слабкі сторони	Сприймається індивідуальна ініціатива	Необхідний тривалий час для з'ясування позицій і узгодження	Без втручання лідера групи може втратити швидкість і напрям руху

Наприкінці 50-х років XX ст. Д. Мак-Грегор - американський соціальний психолог, висунув свою концепцію - «Х» та «У».

Він назвав передумови авторитарного керівника по відношенню до працівників теорією « X ». Відповідно до неї люди спочатку не люблять працювати і при будь-якій можливості уникають роботи, у людей немає честолюбства, і вони намагаються позбавитися від відповідальності, віддаючи перевагу, щоб ними керували, найбільше люди хочуть захищеності, щоб змусити працівників працювати, необхідно використовувати примус, контроль і загрозу покарання.

Ґрунтуючись на таких вихідних припущеннях, автократ звичайно максимально централізує повноваження, структурує роботу підлеглих і майже не дає їм свободи в прийнятті рішень, прагне спростити цілі, розбити їх на більш дрібні, кожному підлеглому поставити свою специфічну задачу, що дозволяє легко контролювати її виконання, тобто щільно керує всією роботою в межах його компетенції, і щоб забезпечити виконання роботи, може чинити психологічний тиск. Керівник такого типу концентрується на задоволенні елементарних потреб своїх підлеглих і використовує найбільш автократичний стиль управління .

Подання демократичного керівника про робітників відрізняються від уявлень авторитарного керівника - концепція «У». за якої, демократичний керівник віддає перевагу таким механізмам впливу, що апелюють до потреб більш високого рівня - потреби в приналежності, високої мети, автономії і самовираженні. Справжній демократичний керівник не нав'язує свою волю підлеглим. Підлеглі беруть участь у прийнятті рішень і користуються свободою у виконанні завдань. Досить часто, пояснивши цілі організації, керівник дозволяє підлеглим визначити свої цілі у відповідності з тими, які він сформулював. Керівник вкладає багато зусиль в створення атмосфери відкритості і довіри, тому підлеглі в разі необхідності можуть звернутися до керівника за допомогою. Щоб добитися цього, керівник обов'язково організовує двостороннє спілкування і грає направляючу роль(табл.1.2) [15, с. 88].



Таблиця 1.2

Теорії «X» та »У» Мак-Грегора

	Теорія «X» Авторитарний стиль	Теорія «У» Демократичний стиль
Уявлення про людину	Люди за своєю природою не бажають працювати і при першій-ліпшій можливості прагнуть уникати праці. У виконавців відсутнє або нерозвинуте честолюбство і вони прагнуть уникати відповідальності, бажають, аби ними керували. Більш за все люди прагнуть відчуття захищеності, щоб змусити персонал працювати, необхідно використовувати примус, контроль та загрозу покарання	Праця - природний процес. При сприятливих умовах людина прагне до все більшої відповідальності. Якщо людина поділяє організаційні цілі, то вона активно використовує самоуправління та самоконтроль. У людей розвинуті потреби вищих рівнів.
Практика керівництва: планування, організація діяльності, мотивація, контроль, ухвалення рішень	Централізований розподіл завдань, одноособове визначення цілей, стратегії та тактики. Чітке структурування завдань, повноваження не делегуються Апеляція до потреб (мотивів поведінки) нижчих рівнів Тотальний, всеохоплюючий Жорстка регламентація поведінки. Заперечення права вільного ухвалення рішень підлеглими.	Заохочення, визначення цілей підлеглими відповідно до цілей організації. Високий ступінь децентралізації повноважень. Орієнтація на потреби. Самоконтроль підлеглих в процесі роботи та контроль керівника по її завершенні. Керівник діє як зв'язкова ланка в інформаційному обміні. Активна участь підлеглих в процесі розробки та прийняття рішень.
Використання влади та впливу	Психологічний тиск, загроза покарання, влада, що заснована на примусі	Переконання та участь, влада через позитивне підкріплення

Дослідження Р. Лайкерта та його однодумців були спрямовані на виявлення найефективнішого стилю керівництва. Порівнюючи групи з високою та низькою продуктивністю праці, вони дійшли висновку, що відмінності в результативності роботи зумовлені стилями лідерства. Лайкерт виділив чотири стилі лідерства, які назвав експлуататорсько-авторитарним, доброзичливо-авторитарним, консультативно-демократичним та заснованим на участі (табл. 1.3).



Таблиця 1.3

Стилі керівництва за Р. Лайкертом

Характеристики	Система 1	Система 2	Система 3	Система 4
Стиль лідерства	Експлуататорсько-авторитарний	Доброзичливо-авторитарний	Консультативно-демократичний	Заснований на участі
Рівень довіри лідера до своїх підлеглих	Не впевнений у підлеглих і не довіряє їм	Поблажлива поведінка і деяка довіра	Значна,але не беззастережна довіра та впевненість,але залишається бажання контролювати прийняття і виконання рішень	Повна довіра та впевненість у всьому
Характер мотивації, що використовується лідером	Страх, погрози й окремі винагороди	Винагороди і в окремих випадках покарання	Винагороди, окремі покарання і деякою мірою залучення до участі в справі	Матеріальна винагорода на основі системи стимулювання, розробленої за участю підлеглих та з урахуванням їх думок
Характер впливу на підлеглих і взаємодія з ними	Слабка взаємодія, заснована на страхові та недовірі	Слабка взаємодія з деяким урахуванням думки підлеглих	Помірна взаємодія з виявом впевненості в працівниках і довіри до них	Дружні стосунки з підлеглими, висока впевненість у них та довіра до них.

Він дійшов висновку, що останній дає змогу найбільшою мірою використати потенціал працівників, тому керівники повинні впроваджувати її повсюдно, й особливо там, де робота різноманітна і потребує нестандартних рішень. Дослідження інших науковців підтвердили ці висновки, хоча вказали, що є ситуації, у яких ефективнішими є інші системи)[19].

Таким чином можна зробити висновок, що існує велика кількість поділів на стилі управління. Кожен з них характеризується певними індивідуальними особливостями, застосування конкретно одного чи іншого стилю в неповній мірі може забезпечити ефективність керування підприємством. Опираючись на результати досліджень, потрібно обирати той стиль керівництва та лідерства, який дає максимальні позитивні результати в роботі)[24].

Оскільки функціонування підприємства, робота його працівників та керівників передбачає різноманітність завдань, то треба враховувати індивідуальні особливості праці при виборі стилю управляння і вирішенні будь-яких проблемних та конфліктних ситуацій. Це дасть змогу багатогранно охопити подію і знайти максимально потрібне та влучне рішення, при якому робота підприємства буде проходити в сприятливих умовах та приноситиме користь для всієї ієрархії керівництва: від штатних працівників нижчих ланок до керівних посад[16 с. 337].

1.3 Умови формування лідерських якостей

Існує багато думок з приводу того, як людина стає лідером. Одні вважають, що це сукупність характеру і досвіду набутого з роками, інші - освіта, наполеглива праця над собою, третя сторона є прихильником того, щоб бути лідером, потрібно ним народитися[22].

Американський психолог Ральф Стогділ намагалися згрупувати всі виявлені раніше лідерські якості. Він дійшов висновку, що в основному п'ять якостей характеризують лідера, сере яких є:

ь розум та інтелектуальні можливості;

ь впевненість у собі;

ь активність та енергійність;

ь знання справи;

ь вище становище над іншими[14 с. 388].

Однак ці якості не пояснювали появи лідера. Незважаючи на це, вивчення лідерських якостей було продовжено. Найцікавішим був результат досліджень американського консультанта Уорена Беніса, який визначив такі групи лідерських якостей:

ь управління увагою;

ь управління значенням;

ь управління довірою;

ь управління собою.

У. Беніс пропонує лідерам ділитися владою в організації для створення середовища, в якому люди відчують значимість та важливість того, що вони роблять[13 с. 134].

Прояви й характер лідерства залежать від багатьох факторів. Серед них головну роль відіграють особисті якості людини, й не тільки менеджера, а кожного із членів групи. У лідерстві важлива роль належить психологічним особливостям людини. Часто причиною виникнення відносин лідерства виступають такі риси характеру, як чесність, впевненість, оптимізм, ентузіазм, порядність, переконаність, настирливість тощо. Але було б недоцільним пов'язувати лідерство тільки з індивідуальними особливостями людини. Це явище групової діяльності й прояву відносин, що виникають у процесі цієї діяльності.

Успіху ця теорія не мала через безмежну кількість виявлених якостей, якими повинен володіти лідер, та через відмінність їхнього набору для кожної окремої ситуації та організації[7 с. 129].

Однак теорія лідерських якостей стала поштовхом до появи та розвитку інших концепцій лідерства.

Згідно з теорією лідерських якостей (теорія великих людей), найкращі керівники мають певний перелік особистий якостей, які є загальними для всіх (чесність, високий рівень інтелекту, знання, вражаюча зовнішність, ініціативність, дисциплінованість, високий рівень впевненості у собі, здоровий глузд, мудрість).

Разом з тим немає певної думки щодо набору якостей, які мають бути притаманні справжньому лідеру. Оскільки не існує такого набору якостей, то й ефективність керівництва ситуаційна, хоча особисті якості керівника мають важливе значення в управлінні людьми[3 с. 65].

Вивчення цього питання привело до виділення чотирьох груп лідерства: фізіологічні, психологічні, емоцій, розумові (інтелектуальні та особистісно ділові якості).

До фізіологічних якостей людини належать: зріст, маса тіла, статура, зовнішній вигляд, енергійність рухів, стан здоров'я тощо.

Психологічні якості - це головним чином характер людини. Ці якості мають, як правило, спадкоємну та виховну основу. Вивчення розумових та інтелектуальних якостей та їх зв'язки з лідерством проводилось упродовж усього часу[18].

До основних інтелектуальних здібностей лідера можна віднести наступні якості:

ь прагнення до постійного самовдосконалення;

ь схильність до прийняття нових ідей;

ь панорамність мислення, професійна придатність;

ь здатність до самоаналізу тощо[10 с. 72].

Успішне лідерство залежить від наявності необхідних якостей та рис характеру в керівника. Дослідники діяльності виконавчих директорів у Великобританії визначили такий перелік характеристик (за зменшуваною значимістю), які впливають на успіх справи (табл. 1.4).

Таблиця 1.4

Показники характеристик успіху справи

Якості	Здатність працювати з людьми	Відповідальність за виконання важливих завдань	Потреба в досягненні результатів	Попередній досвід лідерства	Великий досвід у різних галузях діяльності	Здатність вести справи та переговори	Готовність ризикувати	Здатність генерувати нові ідеї	Обдарованість	Здатність змінювати стиль керівництва в потрібній ситуації
Бали	78	75	75	74	68	66	63	62	60	58

Цей перелік являє собою поєднання навичок та різноманітного досвіду, який ці навички розвиває. Цим підкреслюється той факт, що природні дані -- лише частина загальної картини. Вони розвиваються шляхом накопичення досвіду та завдяки ситуаціям, у яких потенційні та діючі лідери себе проявляють[17].

Лідерство - більше якість набута. Насамперед лідер повинен мати інтелект, позитивне ставлення та поєднувати в собі такі якості, як сміливість, тверезість та здоровий глузд. Щоб стати лідером, треба досягти відповідного рівня культури, освіти, життєвого досвіду й професіоналізму.

Дехто вважає, що вмінню керувати навчатися не потрібно, воно є природженою здібністю людини. Але це не так. Ніхто не народжується керівником, лідером, який знає, як впливати на інших людей[5 с. 105].

Підготовка компетентних менеджерів необхідна зараз як повітря. В повній відповідності до законів ринку попит породжує пропозицію. На сьогодні немає жодного вузу, який би не готував менеджерів. Дійшло до того, що менеджерів уже готують і середні спеціальні навчальні заклади. Та лише деякі з них створюють умови для особистого самовираження майбутніх менеджерів, виявлення та розвитку в них якостей, що необхідні для правильного та ефективного керування будь-якою організацією[15 с. 129].

Однак щоб отримати менеджера, який здатний діяти і реагувати на внутрішні та зовнішні імпульси, що виникають у сфері його діяльності, потрібно людей формувати й розвивати, а не тільки технічно їх підготовлювати.

Менеджер майбутнього - це той, хто вільно приймає рішення та бере на себе відповідальність, проявляє якості лідера, включаючи природний талант до мотивації та переконання свого оточення, має здібності до запобігання конфліктам.

Умови для формування та стимулювання лідерських рис характеру в людях повинні створюватися вже з дитинства. Необхідно давати дітям та молоді можливість приймати на себе відповідальність, діяти творчо та незалежно, але в межах певних правил. Для цього доцільно розробити програми щодо послідовного розвитку позитивних управлінських якостей у них. Адже лідерські якості включають у себе повсякденну культуру спілкування з оточенням, що буде в пригоді й просто для будь-якої людини[6 с. 132].

Такі риси характеру можна виявляти за допомогою тестувань, рольових ігор та безпосередньої бесіди в колективі чи індивідуально.

Розвиток лідерських якостей може відбуватися й шляхом введення курсу лідерства як окремого предмета у вищих навчальних закладах. Це дасть можливість студентам ознайомитися з історичним розвитком цього напряму науки, з досвідом його застосування в зарубіжних країнах, методами, принципами ефективного управління. Не менш важливу роль при цьому відіграють такі науки, як психологія та педагогіка. Знання їхніх законів поряд з високими професійними знаннями та навичками є запорукою успішної управлінської діяльності. Це стосується будь-якої сфери діяльності та підприємств різних форм власності.

Починаючи вже з дитячих років, прямування за лідером сприймається всіма нами досить природно. Це батьки в сім'ї, вчителі у школі, це герої, з якими молоді люди себе асоціюють. Присутність в індивідуальному мікрокосмосі людей іміджу лідера настільки ж давня, як і сама людина[4 с. 93].

Лідерство - досягнення мети через діяльність людей. Воно полягає в підтримці та натхненні працівників і груп людей на те, щоб вони досягали успіху оптимальним шляхом.

Ефективні лідери концентруються на невеликій кількості основних проблем, при цьому вони мають чітке уявлення про те, що вони намагаються зробити, і можуть примусити людей добровільно їх вирішувати.

Розглядаючи лідерство з позицій менеджменту, необхідно сказати, що лідерство є запорукою успішної діяльності організації[2 с.138].



РОЗДІЛ 2. РОЛЬ КЕРІВНИКА В ПРОЦЕСІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛЯННЯ ПЕРСОНАЛОМ

2.1 Загальна характеристика ПП «Туристична фірма «Аміготур плюс»

Приватне підприємство «Туристична фірма «Аміготур плюс» створене відповідно до Господарського кодексу України, інших законоддавчих актів України та Статуту (Додаток 1). Підприємство є унітарним.

Засновником та директором підприємства є Гаврик Лариса Петрівна.

Туристична фірма знаходиться за адресою: 19500, Черкаська область, м. Городище, вулиця Героїв Чорнобиля, 30 Б.

Підприємство є юридичною особою, що підтверджено Довідкою АБ № 341502 від 25.01.2012 р.(Додаток 2), користується правами і виконує обов'язки, пов'язані з його діяльностю, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банку, круглу печаткуз власною назвою,товарний знак та інші реквізити.

Здійснює свою діяльність на основі повного господарського розрахунку, самоокупності та самофінансуванні, несе відповідальність у відповідності з діючим законодасвством за результати своєї діяльності.

Основними напрямками діяльності організації є : туроператорська діяльність(внутрішній та в'їздний туризм), згідно Ліцензії серія АВ №566665 від 22.04.2011 р.(Додаток 3) та надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом, зокрема внутрішні перевезення пасажирів автобусами, що підтверджує Ліцензія серія АГ № 591123 від 20.09.2011 р.(Додаток 4).

Напрямками діяльності організації також являються:

ь надання секретарських послуг та послуг перекладу;

ь надання інших комерційних послуг;

ь діяльність таксі;

ь рекламна діяльність;

ь надання індивідуальних послуг.

Дані види діяльності, що підлягають ліцензуванню, підприємство здійснює після отримання відповідного дозволу.

Матеріально-технічну базу і кошти підприємства, тобто його майно, складають основні фонди та оборотні кошти, інші матеріальні ресурси, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства (Додаток 5).

Майно підприємства належить його засновнику на правах приватної власності та утворюється за рахунок майнового або грошового внеску засновника, кредитів банку, інших кредиторів, доходів від підприємницької діяльності підприємства та інших джерел не заборонених діючим законодавством.

Прибуток, який залишається у підприємства після оплати податків та інших платежів поступає у володіння засновника.

Діяльність ПП «Туристична фірма «Аміготур плюс» базується на ініціативній, самостійній діяльності, яка здійснюється від імені засновника на його ризик та його відповідальність.

Також підприємство може використовувати отриманий прибуток на утворення фондів у відповідності з цілями підприємства.

Управління підприємством здійснює засновник(власник), який без доручення діє від імені підприємства, заключає договори, наймає і звільняє працівників, встановлює розподіл обов'язків між ними, обумовлює міру їх відповідальності, затверджує Статут підприємства, вносить у нього зміни і доповнення, відкриває рахунки, видає накази і дає вказівки, обов'язкові для працівників підприємства, приймає рішення з інших питань у відповідності з діючим законодавством.

Підприємство забезпечує охорону здоров'я і безпеку праці, виконує умови протипожежної безпеки згідно чинного законодавства.

Приватне підприємство «Туристична фірма «Аміготур плюс» здійснює зовнішньоекономічну діяльність згідно діючого законодавства України.

Видами зовнішньоекономічної діяльності, здійснюваної підприємством є:

ь експорт, імпорт продукції, товарів, капіталів і робочої сили;

ь послуги іноземним суб'єктам господарської діяльності, у тому числі виробничих, транспортно-експедиційних, посередницьких, брокерських, агентських та інших, незаборонених законодавством України;

ь зовнішньоекономічні фінансові операції, операції з цінними паперами у випадках, передбачених законодавством України, товарообмінні та лізингові операції.

Статутом також передбачено, що підприємство вправі отримувати кредити від закордонних партнерів.

Організаційна структура підприємства має наступний вигляд:директор, три менеджера та 2 водія, що безпосередньо йому підпорядковуються(Рис. 2.1)

Рис.2.1 Організаційно - управлінська структуру ПП «Туристична фірма «Аміготур плюс»

Діяльність підприємства здійснюється завдяки директору. Він координує, організовує роботу та ефективну взаємодію всіх працівників підприємства - менеджерів по туризму. Також, направляє їх трудову діяльність на досягнення максимально високих темпів розвитку підприємства і удосконалення його роботи з клієнтами та партнерами. Менеджери в свою чергу виконують свої повноваження під керівництвом Гаврик Лариси Петрівни задля досягнення кінцевою мети організації, тобто здійснення виробничої та комерційної діяльності, надання послуг юридичним та фізичним особам та отримання на цій основі прибутку.

2.2 Аналіз діяльності ПП «Туристична фірма «Аміготур плюс»

Кожне підприємство, незалежно від галузі та роду діяльності має одну мету - отримання прибутку через задоволення потреб споживачів. Тому всі процеси, що відбуваються в середині організації та зовнішні зв'язки з підприємствами-партнерами спрямовані на досяглення головної цілі кожного з суб'єктів підприємницької діяльності.

Роботу туристичного оператора ПП «Туристична фірма «Аміготур плюс» можна проаналізувати, використовуючи показники звіту про туристичну діяльність за минулий 2012 рік (Додаток 6)

Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками - прибутком і рентабельністю.

Рентабельність - це відносний показник ефективності роботи підприємства, котрий у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат.

Виокремлюють рентабельність капіталу (інвестованих ресурсів) і рентабельність продукції.

Рентабельність капіталу обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу та рентабельність діяльності.

Рентабельність активів (Ра) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулою:

Ра = ф.2ряд.150/(ф.1ряд.280гр.3+ ф.1ряд.280гр.4)/2)

Рентабельність активів показує, наскільки ефективно використовуються активи підприємства (нормативне значення >0,14).

За даними балансу ПП «Туристичної фірми «Аміготур плюс» визначаємо рентабельність активів по роках.

2011 рік: Ра = (-8,7)/(257,8/2)=(-8,7)/128,9=(-0,068) ‹ 0,14

2012 рік: Ра=60,9/(257,8+213,1)/2)=60,9/235,45=0,259 › 0,14

З проведених розрахунків видно, що у 2011 році підприємство було нерентабельним. Основною причиною збитковості є те, що воно зареєстровано 22 квітня цього ж року і тільки налагоджувало свою роботу. А у 2012 році показник рентабельності активів збільшився і становить 0,259, що на 0,119 більше від норми і є позитивним значенням, тобто свідчить про покращення фінансового стану підприємства і його розвитку.

Рентабельність власного капіталу (Рвк) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

Рвк = ф.2ряд.150/(ф.1ряд.380гр.3+ ф.1ряд.380гр.4)/2)

Рентабельність власного капіталу показує віддачу на вкладений власний капітал (нормативне значення >0,2).

За даними балансу ПП «Туристичної фірми «Аміготур плюс» визначаємо рентабельність капіталу по роках.

2011 рік: Рвк = (-8,7)/(-8,5)/2)=(-8,7)/(-4,25)=(-2,05) ‹ 0,2

2012 рік: Рвк=60,9/(-8,5)+52,4)/2)=60,9/21,95=2,77 › 0,2

Оскільки в порівнянні з 2011 роком показник рентабельності власного капіталу фірми з меншого від норми зріс до позитивного значення, можна зробити висновки, що дохідність підприємства зросла і капітал використовується у 2012 році ефективно.

Коефіцієнт рентабельності діяльності (Крд) розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг). Збільшення цього показника свідчить про зростання ефективності господарської діяльності підприємства, а зменшення навпаки.

Крд=ф.2ряд150/ф.2ряд.030

За даними балансу ПП «Туристичної фірми «Аміготур плюс» визначаємо коефіцієнт рентабельності діяльності по роках.

2011 рік: Крд=(-8,7)/45,6=(-0,19)

2012 рік: Крд=60,9/452,9=0,13

Оскільки показник зростає, то і дане підприємство почало працювати більш ефективно, що є позитивною тенденцією.

Аналізуючи туристичну діяльність ПП «Туристична фірма «Аміготур плюс» бачимо, що відчутно зросла кількість обслужених туристів на 2820 осіб (3000 осіб у 2012 році за мінусом 180 осіб у 2011 році). І так само зросла кількість дітей віком до 17 років, обслужених фірмою - з 40 осіб у 2011 році до 237 осіб на 197 осіб (237-40).

Аналіз реалізації туристичних путівок проводимо нижче (табл. 2.1).



Таблиці 2.1

Аналіз реалізації туристичних путівок

Рік	Кількість проданих турпутівок за рік, од.	Вартість, тис. грн.	Середня ціна турпутівки, грн.
2011	0	0	0
2012	350	471,4	1346,86 (271400/350)

Кількість туроднів у 2012 році за реалізованими туристичними путівками складає 6860. В порівнянні з 2011 роком обсяг реалізації путівок зріс на 100%.

Для здійснення фінансово-економічного аналізу діяльності підприємства в динаміці проводиться аналіз основних показників балансу (таблиця 2.2).

Таблиця 2.2

Порівняльний аналіз основних показників балансу фірми

Показник	2011 рік, тис. грн.	2012 рік, тис. грн.	Відхилення (+,-)
Актив
Основі засоби	257,8	213,1	-44,7
Первісна вартість	257,8	248,9	-8,9
Знос	-	35,8	+35,8
Пасив
Власний капітал	0,2	0,2	-
Чистий прибуток (збиток)	(-8,7)	52,2	+43,5
Кредиторська заборгованість	266,3	160,7	-105,6

З проведених розрахунків бачимо, що первісна вартість основних засобів у 2012 році зменшилася на 8,9 тис. грн., це пов'язано з продажем офісного обладнання на дану суму. Зріс чистий прибуток на 43,5 тис. грн., що свідчить про розвиток фірми. А також зменшилася кредиторська заборгованість на 105,6 тис. грн. у зв'язку з погашенням частини кредиту і прослідковується тенденція до повного погашення кредиторської заборгованості у 2013 році.

Таблиця 2.3

Оцінку основних фінансових показників ПП «Туристична фірма «Аміготур плюс»

Показник	2011 рік, тис. грн.	2012 рік, тис. грн.	Відхилення (+,-)
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	47,7	471,4	+423,7
Дохід від надання туристичних послуг (чистий дохід (виручка) від реалізації послуг)	45,6	452,9	+407,3
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	33	314	+281

З проведених розрахунків можна зробити висновок, що підприємство активно розвивається, оскільки у 2012 році зросла виручка від реалізації послуг на 423,7 тис. грн., дохід від надання туристичних послуг зріс на 407,3 тис. грн., а також збільшилася собівартість продукції на 281 тис. грн..

2.3 Роль керівника в процесі забезпечення ефективності роботи персоналу

ь

ь Діяльність із управління персоналом на ПП «Туристична фірма «Аміготур плюс» здійснюється її керівником - Гаврик Ларисою Петрівною.

ь Вона бере першочергову участь в цьому управлінні, адже працівники персонально відповідальні за ефективність роботи підприємства під її керівництвом.

ь Вміле та правильне управління працівниками є основним завданням керівника, на меті якого є розвиток власного бізнесу з подальшим збільшенням доходів організації.

ь Ефективність управління даним туристичним підприємством можна оцінити з точки зору завдань, які ставить перед собою його директор.

ь Враховуючи як професійні, так і особисті якості Гаврик Л.П., можна виділити ряд цілей, відповідно до яких здійснюється ефективне керування підприємством.

ь Так, керівник чітко визначив і постановив основні цілі і завдання для підлеглих. Вони передбачають виконання умов Статуту щодо діяльності організації, виконання обов'язків працівників задля досягнення мети підприємства.

ь Директор ясно координує діяльність підлеглих, забезпечуючи кожному з них необхідну роботу та постановку ряду завдань, які виконуються для покращення функціонування приватної організації.

ь Обов'язковою умовою для безперервної та злагодженої роботи підлеглих є наявність їх робочих місць, які в свою чергу повинні бути обладнані необхідними матеріалами та пристроями для здійснення та виконання покладених на них завдань. Тому кожен з менеджерів має своє робоче місце. Кожне з них забезпечене необхідною офісною технікою, вільним доступом до мережі Internet, телефонними пристроями. Водії безпосередньо працюють на коротких та далеких маршрутах, в автобусах, які відповідають всіх вимогам перевезення та комфортності.

ь Створивши всі необхідні умови для працівників та поставивши перед ними необхідні для виконання завдання, директор здійснює контроль цієї діяльності. Це дає можливість отримати реальні результати та зробити висновки щодо усунення недоліків в роботі персоналу і підприємства в загальному. Такий контроль здійснюється на ПП «Туристична фірма «Аміготур плюс» відкрито, що дає можливість обговорення питань та проблемних ситуацій, що виникають під час роботи. Таким чином, кожен з менеджерів може висловити свої бачення на проблему та спільно прийти до її вирішення.

ь Перед директором, як головним елементом організаційної структури, лежить також завдання оцінки результатів індивідуальної праці та мотивація кожного з її членів.

ь Враховуючи те, що на кожного з менеджерів покладені різні завдання, то і результати повинні бути максимально високі та ефективні. Гаврик Л.П. об'єктивно оцінює кожного з працівників, враховуючи предмет та джерело роботи, її обсяг та масштаби, час виконання та найголовніше - кінцевий висновок, який повинен максимально задовольняти мету виконання поставлених цілей керівника перед працівником.

ь На підприємстві також діє система мотивацій та заохочень працівників. Це проявляється через:

ь ? своєчасне визначення і схвалення результатів роботи;

ь ? урізноманітнення роботи, що дає можливість в повній мірі використовувати потенціал співробітника;

ь ? високий рівень самостійності і відповідальності за роботу;

ь ? участь в прийнятті управлінських рішень, які стосуються роботи;

ь ? постійне навчання та розвиток;

ь ? створення керівником добрих стосунків з працівниками, довіра до працюючих в колективі;

ь ? гідний рівень заробітної плати.

ь Таким чином, можна сміливо говорити, що роль керівника в процесі забезпечення ефективності роботи персоналу - один з головних моментів в управлінні всього підприємства. Це пояснюється тим, що перед директором постає ряд завдань, які передбачають різноманітність роботи, починаючи від створення організації та закінчуючи виконанням її головної мети.

Тобто, директор приватного підприємства «Туристична фірма «Аміготур плюс» виконує основні повноваження, що і визначають її роль в належній організації ефективності роботи:

? загальне керівництво підприємством, а головне його ресурсами - персоналом;

? визначення стратегій управління та програми розвитку персоналу;

? належна оцінка підлеглих;

? розгляд та схвалення ідей персоналу щодо покращення роботи підприємства;

? своєчасне вирішення конфліктних ситуацій;

? ініціатива підлеглих в розробці нових напрямів роботи організації;

? застосування системи мотивацій;

? шанобливе ставлення до кожного з підлеглих, уміння не підкреслювати свою провідну роль як керівника;

? самокритичне ставлення до себе, турбота про проблеми підлеглих.

На мою думку, керівник, виконуючи вищевказані умови, забезпечує сприятливу атмосферу в колективі, що позитивно впливає на постійне підвищення позитивних результатів підприємницької діяльності.



РОЗДІЛ 3.МЕТОДИ ВДОСКОНАЛЕННЯ РОБОТИ КЕРІВНИКА ПП «ТУРИСТИЧНА ФІРМА «АМІГОТУР ПЛЮС»

3.1 Обгрунтування ролі керівника підприємства як лідера

Лідерство - це здатність людини впливати на діяльність групи, взаємодіяти з усіма членами та вести її до досягнення мети.

Роль керівника даного туристичного підприємства є багатоплановою. Він наділений правом вирішувати, впливати на підлеглих, що передбачає певний тип стосунків з іншими людьми.

Особистісний авторитет керівника і офіційні повноваження є підґрунтям, на якому формується його реальний вплив на діяльність організації, зокрема й управлінську систему загалом.

Керівник, як організатор його трудової діяльності, повинен вміти ставити перед колективом конкретні цілі і виділяти серед них головні і другорядні, раціонально розподіляти у часі та просторі зусилля колективу для досягнення поставлених цілей, визначати засоби і методи вирішення конкретних завдань, розвивати ініціативу та здібності членів колективу, уміло використовувати їх знання та досвід при розподілі завдань конкретним працівникам. Роль керівника як організатора навчання в сучасних умовах, спрямована на формування особистих якостей працівника.

Керівник повинен знати не тільки всі аспекти взаємин у групі, а й чинники, що сприяють формуванню позитивного морально-психологічного клімату. Залежно від ситуації він є організатором, комунікатором, експертом, критиком і безпосереднім виконавцем.

Суб'єктом управління на підприємстві є керівник, який водночас являється і лідером організації, що збільшує шанси досягнення максимального ефекту в діяльності установи.

Із психологічної точки зору керівництво є процесом соціально-психологічного впливу, коли індивід свідомо впливає на інших з метою структурувати дії та відносини в організації. А керівник для психології є передусім індивідом, який реально виконує особливі функції керівництва, управління та організації діяльності.

Лідерство виявляється у вмінні пробудити у співробітників мрію, до якої вони прагнутимуть наблизитися, « вдихнути» в них необхідну для цього енергію. Воно теж має в собі ознаки організації та управління групою, впливу на неї. У психологічному аспекті лідер належить до групи і наділений правом приймати рішення в значущих ситуаціях. Він, як центральна фігура в організації спільної діяльності та регулюванні взаємин у групі, впливає на окремих осіб або на групу загалом, спрямовує їхні зусилля на досягнення поставлених цілей.

Поєднуючи у собі дві ролі - керівника та лідера, директор ПП «Туристична фірма «Аміготур плюс» виконує наступні завдання, що дає змогу зрозуміти значення вміло кооперувати професійні та особисті здібності:

здійснення ролі координатора та організатора колективу;

виявлення реального позитивного впливу у групі;

вміння поєднувати професійні відносини з неофіційністю робочого процесу;

відповідність офіційного керівника до вимог визначення лідера колективу;

влучне поєднання лідерських здібностей з законними правами та обов'язками керівника;

можливість представлення свого колективу в зовнішній сфері, як лідируючої особи серед працівників;

можливість впливати на стан справ у колективі, враховуючи особисті взаємовідносини в ньому;

регуляція як офіційних так і міжособистісних стосунків у групі;

здатність приймати важливі рішення, отримуючи підтримку та схвалення колективу.

Будучи керівником - спеціалістом у своїй справі, директор постійно підвищує свій професійний рівень, та паралельно дає можливість розвитку своєму колективу. Гаврик Л.П. вміло поєднує формальні і неформальні відносини між працівниками, навчає співробітників простих способів удосконалення своєї діяльність у поєднанні з складнішими методами та процедурами.

Директор підприємства є прихильником кількісних показників, але з урахуванням тривалих, а не короткочасних досягнень, що характеризує його як передбачувального лідера.

Виступаючи керівником, який потребує від працівників виконання завдань, враховується думка підлеглих щодо доцільності даної роботи, що показує прояв лідерських рис.

Дуже важливим елементом у визначенні ролі керівника як лідера є визнання своїх помилок та вживання необхідних заходів для їх виправлення. На туристичному підприємстві це викликає повагу менеджерів та водіїв - підлеглих до безпосереднього директора Гаврик. Л.П.

В основі роботи керівника даної організації лежить принцип рівності, що проявляється через відповідальність працівників та серйозне ставлення до виконуючих обов'язків.

Паралельно директор ПП «Туристична фірма «Аміготур плюс» виконує роль вихователя. Вона охоче передає власний досвід іншим, надає психологічну допомогу, завдяки чому у підлеглих формується особистісні риси (наполегливість, ініціативність, вимогливість та ін.), необхідні для майбутньої управлінської діяльності.

Таким чином, враховуючи вищесказане, можна сміливо говорити, що для ПП «Туристична фірма «Аміготур плюс» характерним є поєднання керівника і лідера в одній особі - Гаврик Ларисі Петрівні, оскільки вона є високоосвіченим спеціалістом з умінням підібрати компетентний персонал, який сприяє розвитку сфери послуг, збільшенню клієнтської бази, зростанню конкурентоспроможності підприємства.

Постійно організовуються засідання з метою проведення аналізу роботи організації, де задіюється ще одна важлива функція менеджменту - планування подальшої діяльності.

Для персоналу офісу та водіїв організовуються спільні «дні відпочинку» для покращення мікроклімату в колективі та його згуртованості, що також позитивно впливає на результати діяльності підприємства.

Отже, коли одночасно лідер і керівник - одна і та сама особа, колектив працює як єдина команда, найефективніше, а відносини в ньому гармонійні.

3.2 Напрямки підвищення ефективності роботи керівника з персоналом

Робота керівника полягає в тому, щоб бути ефективним. Проте керівні посади часом займають працівники, які не володіють високою ефективністю, хоча серед них чимало тих, хто має високий інтелектуальний рівень і творчу уяву.

Ці люди звичайно добре інформовані і мають великі знання. Однак прямого зв'язку між цими якостями керівника і його ефективністю як працівника не спостерігається. Навіть самі обдаровані люди можуть бути на подив неефективними; вони часом не розуміють, що завдяки одним здібностям не можна домогтися значних успіхів у роботі. Вони не усвідомлюють, що талант може сприяти ефективності тільки за допомогою цілеспрямованої праці.

І навпаки, у кожній організації є високоефективні працівники, що не мають особливих талантів. Інтелект, уява та поінформованість - безумовно, істотні якості, але тільки в сполученні з ефективністю вони втіляться в результатах.

На мою думку, єдиним способом збільшення досягнень є підвищення ефективності праці персонеалу. Можна на багатьох робочих місцях і посадах використовувати людей з підвищеними здібностями; можна задіяти людей із самими великими знаннями,але ці два шляхи, узяті самі по собі, не матимуть великого ефекту. Потрібно вміти використовувати сильні сторони кожного окремого працівника. Саме це зможе підвищити ефективність роботи колективу. Тому це повинно стати одним з найбільш пріоритетних напрямків діяльності організацій.

Ефективність - це щось на зразок звички, набору практичних методів, яким завжди можна навчитися, але щоб вони пішли в звичку, необхідна практика, практика і ще раз практика.

На мою думку, також слід приділити увагу виконанню завдань, відповідно до їх терміновості та значимості. Спочатку робочого дня потрібно передбачати час на ознайомлення з поштою, прийом і проінформовуваність клієнтів про можливі зніни в діяльності. Рішення найбільш важких питань треба проводити під час піка своєї працездатності, що кожною людиною виявляється індивідуально. На кінець робочого дня буде доречніше виконання легкої роботи та розробка плану на наступний робочий день.

З метою підвищення ефективності своєї праці будь-який менеджер повинен: уміти визначати важливість і черговість рішення виникаючих проблем, не доручати іншим рішення своїх проблем, бути вимогливим до себе, не допускати безвідповідальності, у надзвичайних ситуаціях діяти швидко і рішуче, але уникати авантюрних рішень, бути послідовним і справедливим у своїх діях, одержувати задоволення від роботи. Саме ці риси у працівників повинен виховувати справжній керівник-лідер задля отримання максимальних результатів діяльності свого підприємства.



ВИСНОВКИ

Керівник, як особливий вид працівників, є важливою складовою частиною колективу. Колектив тільки тоді досягне мети, коли всі працюватимуть на умовах співробітництва та взаєморозуміння. Але коли його керівник неспроможний правильно організовувати, то всі зусилля інших членів колективу будуть марними.

В основі керівництва лежать такі категорії менеджменту, як лідерство, вплив і влада.

Лідерство - це здатність впливати на окремі особи та групи працівників з метою зосередження їх зусиль на досягненні цілей організації.

Вплив - це будь-яка поведінка одного індивідуума, яка вносить зміни у поведінку, стосунки, відчуття іншого індивідума. Конкретні засоби, за допомогою яких одна особа може впливати на іншу, можуть бути різними: від прохання до погроз.

Щоб зробити своє лідерство і вплив ефективними, керівник повинен розвивати і застосовувати владу.

Влада - це можливість впливати на поведінку інших людей.

Як доповнення до формальних повноважень керівнику необхідна влада, оскільки він залежить від людей як у межах свого ланцюга команд, так і поза ним. В усіх організаціях для досягнення ефективного функціонування необхідне належне застосування влади.

Потрібно розуміти, що для роботи будь-якого підприємства чи організації важливо мати керівника, який би був і неформальним лідером свого колективу.

Тому, кожен успішний керівник повинен пам'ятати про цінності, які допомагають стати лідером серед працівників та підлеглих. До них можна віднести: свідомий пошук контактів із співробітниками, вміння правильно розподіляти обов'язки між ними, здатність організувати колектив, виявити зацікавленість та творчу позицію кожного з працівників, вміння мотивувати підлеглих, вміння бачити головне, готовність до змін й управління ними, наявність широкого кругозору, здатність керувати собою та підлеглими, буди вимогливим, але справедливим, готовність брати відповідальність на себе за прийняття колективних рішень та бути твердим у своїх переконаннях та створення сприятливого мікроклімату всередині колективу.

Вміння поєднувати планування та створення ідей, організацію та переконання людей поділяти свої погляди, передбачення результатів та введення корисних змін і інновацій, забезпечать будь-якому керівнику визнання його не тільки формальною владою, але і безпосереднім лідером серед колективу.

Для того щоб бути лідером, простого бажання не буде достатньо: людина, яка виявила таке бажання, повиненна, крім нього, мати ще кілька характерних рис, які бувають тільки у справжнього лідера. В іншому випадку, ця людина зазнає невдачі, бо бути лідером важко.

У діловій практиці після часу дослідження та історія показали, що лідером може стати будь-яка людина. Але навіть тут простого бажання ним стати було недостатньо, бо ще потрібно бажання вчитися і розвивати в собі здібності, які допомагають у лідерстві. Це бажання повинно бути засновано на сильному та істинному пориві до успіху.

Отже, потрібно весь час самовдосконалюватися, тримати пульс на ключових подіях життя, мати широкий кругозір, буди талановитим оратором, мати вміння слухати та бути почутим, бути впевненим у своїх силах, вміти правильно та чітко координувати роботу людей, виявляти їхні слабкі та сильні сторони, визначати ключові пріоритет, завдання колективу для досягнення цілей та завдань підприємства в цілому.