Основи логістики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України

Київський національний університет технологій та дизайну

Кафедра менеджменту

Контрольна робота

з дисципліни: «Логістика»

Основи логістики

1. Графічна інтерпретація залежностей "trade-off" при виборі оптимальної кількості складів

логістичний склад запас

Склади є найважливішим елементом логістичних систем. При організації руху матеріального потоку з логістичного каналу виникає об'єктивна необхідність у спеціально облаштованих приміщеннях або майданчиках, призначених для зберігання запасів товарів різних найменувань, а також виконання над ними низки важливих логістичних операцій, таких як сортування, комплектація, упаковка і др. Таким чином, склад - це комплекс будівель, споруд та спеціального обладнання, призначених для накопичення, зберігання, контролю та обробки товарних запасів, їх підготовки та відпуску споживачам.

Склад повинен розглядатися не ізольовано, а як інтегрована складова частина логістичного ланцюга. Тільки такий підхід дасть змогу забезпечити успішне виконання основних функцій складу, а саме: розвантаження; перевірка товарів, ідентифікація; розформування; сортування товарів; штабелювання; зберігання матеріальних запасів; внутріскладське перевезення; консолідація; фасування та пакування; маркування; перевідправка (“перевалка”); завантаження; виконання замовлення.

В існуючій мережі складів можна виділити наступні склади: підприємств-виробників продукції; збутових фірм; посередницьких організацій; споживачів продукції.

Ефективне функціонування складського господарства та включених до нього складів у системі логістики, незалежно від їх призначення та виду діяльності, можливо лише при успішному вирішенні цілого ряду проблем. До основних таких проблем, з якими фірми стикаються при створенні складського господарства та раціоналізації діючих складів, можна віднести: вибір між власним складом і складом загального користування; визначення кількості складів і розміщення складської мережі; вибір місця розташування складу; визначення виду і розміру складу; розробку системи вантажопереробки і складування.

Територіальне розміщення складів й їхня кількість визначаються потужністю матеріальних потоків й їхньою раціональною організацією, попитом на ринку збуту, розмірами регіону збуту й концентрацією в ньому споживачів, відносним розташуванням постачальників і покупців, особливостями комунікаційних зв'язків і т.д. Однак, у першу чергу, питання про збільшення кількості складів пов'язане зі зміною витрат та їхньою поведінкою. Так, при збільшенні кількості складів у логістичній системі транспортні витрати й упущена вигода від продажів зменшуються, але в той же час відбувається одночасне збільшення вартості запасів і витрат на зберігання. Тому завдання розміщення й формування складської мережі, як і майже будь-яке логістичне завдання, є оптимізаційним.

Розмір і місце розташування складу. Це проблема дуже близька за своєю суттю до попередньої і вирішується досить просто у випадку використання підприємством складу загального користування, тому що зі зміною інтересів підприємства розташування складу й необхідна складська площа можуть бути легко змінені.

Складнішою ця проблема стає відносно власного складу підприємства. При визначенні складських потужностей необхідно враховувати вимоги до умов і строків зберігання конкретної продукції. Точність у розрахунках складського простору багато в чому залежить від правильного прогнозу попиту на продукцію даного складу й визначення необхідних запасів. При виборі місця розташування складу із числа конкурентно-здатних варіантів оптимальним вважається той, який забезпечує мінімум логістичних витрат. Вибір системи складування. Система складування припускає оптимальне розміщення вантажу на складі й раціональне управління ним. Розробка системи складування ґрунтується на виборі раціональної із всіх технічно можливих систем для розв'язання поставленого завдання методом кількісної і якісної оцінки. Вибір раціональної системи складування повинен здійснюватися в наступному порядку:

ѕ визначається місце складу в логістичному ланцюзі та його функції;

ѕ вибирається загальна спрямованість технічної оснащеності складської системи (механізована, автоматизована, автоматична);

ѕ визначається завдання, на яке спрямована розробка системи складування;

ѕ вибираються елементи кожної складської підсистеми;

ѕ створюються комбінації обраних елементів всіх підсистем;

ѕ здійснюється попередній вибір конкурентоздатних варіантів із всіх можливих;

ѕ проводиться техніко-економічна оцінка кожного конкурентоспроможного варіанта;

ѕ здійснюється альтернативний вибір раціонального варіанта.

2. Доцільність утримання запасів

Запаси - це продукція, що знаходиться на різних стадіях виробництва та звернення виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, які очікують вступу в процес виробничого або особистого споживання.

Управління запасами. Одним із шляхів забезпечення безперервного потоку сировини є створення і зберігання великих запасів цієї сировини. Але запас вимагає використання капіталу, який не можна ще куди-небудь інвестувати; щорічно вартість поточного запасу може оцінюватися в 20-50 % загальної вартості активів. Якщо процес закупівель може забезпечити виробництво з інвестиціями в запас в обсязі $ 10 млн замість $ 20 млн, зі щорічною вартістю поточного запасу в розмірі 30 %, то зменшення рівня запасу на $ 10 млн складе економію в обсязі $ 3 млн, на додаток до вивільнення 10 $ млн оборотних коштів. Система управління запасами - сукупність правил і показників, які визначають момент часу й обсяг закупівлі продукції для поповнення запасів. Параметрами системи управління запасами є:точка замовлення - мінімальний (контрольний) рівень запасів продукції, за умови досягнення якого необхідно їх поповнення; нормативний рівень запасів - розрахункова величина запасів, яка досягається під час чергової закупівлі; обсяг окремої закупівлі; частота здійснення закупівель - тривалість інтервалу між двома можливими закупівлями продукції, тобто періодичність поповнення запасів продукції; поповнювана кількість продукції, за якої досягається мінімум витрат на зберігання запасу згідно із заданими витратами на поповнення і заданими альтернативними витратами інвестованого капіталу.

У логістиці застосовуються такі технологічні системи управління запасами: система управління запасами з фіксованим розміром замовлення; система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення; система з встановленою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня; система «Максимум-мінімум».

Система з фіксованим розміром замовлення. У даній системі розмір замовлення на поповнення запасу є постійною величиною. Замовлення на постачання продукції здійснюється за умови зменшення наявного на складах логістичної системи запасу до встановленого мінімального критичного рівня, який називають «точкою замовлення». На практиці система управління запасами з фіксованим розміром замовлення застосовується переважно в таких випадках: великі втрати внаслідок відсутності запасу; високі витрати на зберігання запасів; висока вартість товару, який замовляється; високий ступінь невизначеності попиту; наявність знижки з ціни залежно від кількості, яка замовляється; накладання постачальником обмеження на мінімальний розмір партії постачання.

Система з фіксованою періодичністю замовлення. У системі з фіксованою періодичністю замовлення, як зрозуміло із назви, замовлення роблять в строго визначені моменти часу, які віддалені один від одного на рівні інтервали, наприклад, 1 раз у місяць, 1 раз у тиждень, 1 раз у 14 днів і т.п., а розмір запасу регулюється шляхом зміни обсягу партії. Наприкінці кожного періоду перевіряється рівень запасів і, на основі цього, визначається розмір партії постачання. Система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення застосовується в таких випадках: умови постачання дозволяють варіювати розмір замовлення; витрати на замовлення і доставку порівняно невеликі; втрати від можливого дефіциту порівняно невеликі.

Система із заданою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня. У цій системі вхідним параметром є період часу між замовленнями. Вона зорієнтована на роботу за умови значних коливань споживання. Щоб запобігти завищенню обсягів запасів, які знаходяться на складі, або їхньому дефіциту, замовлення подаються не тільки у встановлені моменти часу, але і за умови досягнення запасом граничного рівня. Перевагою даної системи є повне виключення недостачі матеріальних ресурсів для потреб логістичної системи. Однак при цьому вимагаються додаткові витрати на організацію постійного спостереження за станом величини запасів.

Система «Мінімум-максимум». Як і в системі з фіксованим інтервалом часу між замовленнями, тут використовується сталий інтервал часу між замовленнями. Система «Мінімум-максимум» зорієнтована на ситуацію, коли витрати на облік запасів і витрати на оформлення замовлення настільки значні, що стають порівняними з втратами від дефіциту запасів. Тому в даній системі замовлення виникають не через задані інтервали часу, а тільки за умови, що запаси на складі в цей момент виявилися рівними або меншими встановленого мінімального рівня. У випадку видачі замовлення його розмір розраховується так, щоб постачання поповнило запаси до максимального рівня. Таким чином, дана система працює лише з двома рівнями запасів - мінімальним і максимальним, чим і зумовлюється її назва.

Список використаної літератури

1. Крикавський Є. В. Логістика. Для економістів: Підручник - Львів: Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2004. - 448 с.

2. Кальченко А.Г. Логістика: Підручник. - К.: КНЕУ, 2003. - 284 с.

3. Неруш Ю.М. Логистика: Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ - ДАНА, 2003. - 495с.

4. Крикавський Є. В., Чухрай Н. І., Чорнописька Н. В. Логістика: компендіум і практикум. Навчальний посібник. - К., Кондор, 2009 р. -338с

Размещено на Allbest.ru