Зміст та організація трудових процесів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Трудовий процес і його складові частини

1.1 Поняття і сутність

1.2 Класифікація, зміст і склад трудових процесів

2. Організація трудового процесу

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність. Організація праці - це постійно діючий фактор ефективності будь-якої діяльності взагалі і виробництва зокрема. У всі часи і у всіх сферах функціонування людини краще організована праця при рівній його техніко-технологічної оснащеності забезпечував досягнення більш високих результатів.

Основою будь-якого виробництва є трудовий процес - як ручного, так і механізованого. Трудовий процес є завершальним етапом або актом будь-якого виробничого, управлінського, творчого процесу. Можна чудово організувати перераховані процеси в цілому, але якщо їх серцевина - трудовий процес буде погано організований, то на виході будь-якої системи буде поганий результат. Тому менеджерам усіх рангів і фахівцям, які розробляють виробничі, технологічні, управлінські та інші процеси, слід дотримуватися принципу пропорційності за якістю, кількістю, ресурсів і термінів.

Широке застосування раціональних прийомів і методів праці на виробництві дозволяє поліпшити використання сучасного високопродуктивного обладнання та робочого часу, значно підвищити продуктивність праці.

В умовах механізації і автоматизації виробництва особливо підвищуються вимоги до організації трудових процесів виконавців, і перш за все обслуговують механізовані і автоматизовані комплекси, так як саме від цього, в кінцевому рахунку, залежить ефективність їх використання.

Мета роботи - теоретичне вивчення та узагальнення питань, пов'язаних з організацією трудових процесів: класифікація, зміст, склад, організація.

Робота складається з вступу, двох частин, висновків та списку літератури.

1. Трудовий процес і його складові частини

1.1 Поняття і сутність

зміст організація трудовий процес

Основу процесу виробництва становить праця. Трудовий процес - це сукупність методів і засобів впливу людини на предмет праці за допомогою знаряддя праці або впливу контрольованого (керованого) людиною знаряддя праці на предмет праці з метою випуску матеріального або нематеріального продукту, що протікають в певних природних або штучних умовах.

Розглянемо сутність компонентів наведеного поняття.

«Сукупність методів і засобів впливу людини» - це сума взаємопов'язаних способів і прийомів теоретичних досліджень або практичного здійснення чого-небудь у будь-якій галузі діяльності. Наприклад, методи аналізу і синтезу, моделювання, узагальнення в теоретичних дослідженнях, прийоми індукції та дедукції і т.д.

У якості «предмета праці», наприклад, у дослідника може виступати теоретичне положення, винахід, проблема, методика та інформація, у конструктора - кінематична схема вироби і т.д., у письменника - ідея, образ, структура і зміст книги, у токаря - верстат, у лікаря - хвороба пацієнта і т.д. У якості «знаряддя праці» у дослідника може бути комп'ютер, програма, експериментальне обладнання і т.д., у конструктора - система автоматизованого проектування, комп'ютер і т.д., у письменника - стіл, комп'ютер, книги, папір і ручка, у токаря - верстат, у хірурга - скальпель і т.д.

«Матеріальний продукт» діяльності дослідника дорівнює нулю - результат праці формулюється у вигляді нового методу, принципу, винаходи і т.п., що відноситься до нематеріальних продуктів (активів). У токаря результатом праці буде виготовлена деталь.

Певні природні або штучні умови, в яких протікають процеси, - це, наприклад, природна краса природи для етюду художника, ліс - для лісоруба, лабораторія - для дослідника, виробниче приміщення - для токаря і т.д.

1.2 Класифікація, зміст і склад трудових процесів

Трудові процеси розрізняються за характером предмета і продукту праці, функцій працівників, ступеня участі людини у впливі на предмет праці, організації праці. Правильність віднесення трудового процесу до окремої класифікаційної групи є обов'язковим при їх організації.

Класифікація трудових процесів представлена в таблиці 1.

Таблиця 1. Класифікація трудових процесів

Зміст трудового процесу визначається сукупністю методів і прийомів праці працівника (групи працівників), необхідних для виконання роботи по всіх її стадіях:

1) аналіз ситуації (проблеми, плану робіт, програми, технології, задуму і т.д.);

2) уявне представлення технології виконання роботи, можливих впливів факторів зовнішнього середовища, прогнозування результатів процесу;

3) підготовка робочого місця та забезпечення його всім необхідним (матеріальними ресурсами, робочою силою, інформацією, технологією і т.д.);

4) виконання роботи - безпосередній трудовий процес;

5) оформлення результатів роботи;

6) здача і впровадження (реалізація) роботи;

7) стимулювання хороших результатів роботи.

Зміст і структура трудового процесу залежать від виробничого завдання, застосовуваної технології і використовуваних матеріальних і технічних засобів.

Основним елементом трудового процесу є операція - закінчена частина виробничого процесу з обробки одного або одночасно декількох предметів праці, яка виконується на одному робочому місці одним або групою робітників або без їхньої участі. Операція є основним об'єктом планування, обліку, контролю виробничого процесу, а також нормування праці.

Трудовий рух є найбільш диференційованим елементом розчленовування операції. Воно являє собою одне кратне переміщення робочого органу виконавця (корпусу, ніг, рук, кистей рук, пальців) з метою взяття, переміщення, суміщення, звільнення предмета, підтримання його в стані спокою. Процес виконання всіх цих дій, як правило, контролюється органами почуттів, які коригують їх спрямованість, швидкість і точність. Наприклад, «протягнути руку до інструмента», «взяти (захопити) інструмент».

Трудове дія - це логічно завершена сукупність трудових рухів, виконуваних без перерви робочими органами людини за незмінних предметах і засобах праці. Наприклад, «включити подовжню подачу супорта», «взяти інструмент", "покласти деталь».

Трудовий прийом - закінчена сукупність трудових дій працівника, яка характеризується певним закінченим цільовим призначенням, і представляє собою технологічно завершену частину операції з кількох трудових дій. Наприклад, прийом «встановити деталь у патроні токарного верстата» має певний і закінчене цільове призначення: підготувати заготівлю до обробки з кріпленням в патроні. Він включає наступні дії: піднести деталь до патрона і вставити її в патрон.

Трудові прийоми в залежності від призначення поділяються на:

· основні (технологічні) прийоми призначені для безпосереднього здійснення (реалізації) цілі даного технологічного процесу по зміні фізико-хімічних властивостей, форми або положення предмета праці;

· допоміжні - цільове призначення допоміжних прийомів - забезпечення підготовки до виконання основних прийомів.

Прийоми об'єднуються в комплекси прийомів. Якщо прийоми об'єднуються в їх технологічної послідовності, то створюються технологічні комплекси прийомів (наприклад, прийоми «встановити деталь у патроні» і «затиснути деталь в патрон» можна об'єднати в один технологічний комплексі «встановити деталь у патроні і затиснути»). Якщо прийоми об'єднуються не за принципом послідовності їх виконання, а за ознакою єдності (спільності) якого-небудь фактора, що впливає на їх тривалість, то мова йде про розрахункові комплексах.

Основні елементи трудового процесу - це трудові прийоми, що охоплюють сукупність трудових дій, які складаються з трудових рухів. Самі універсальні елементи трудового процесу - трудові руху. Універсальність трудових рухів та дій визначає їх високу повторюваність.

Метод праці - це спосіб здійснення працівником трудового процесу, що характеризується складом прийомів, послідовністю операцій та їх взаємозв'язком. Високі результати праці окремих працівників, більша або менша економія матеріальних і трудових витрат є не тільки наслідком особистих здібностей, а й результатом раціональності застосовуваних прийомів і методів праці. Раціональними можна вважати такі прийоми і методи, які характеризуються - найменшими витратами часу, фізичними і психічними (нервовими) зусиллями і витратами енергії.

Звідси випливає важливість аналізу трудових прийомів, дій і, перш за все, трудових рухів, як первинного, вихідного і найбільш універсального елемента трудового процесу, з метою виявлення зайвих, менш ефективних рухів, встановлення можливості їх поєднання, зміни траєкторії і т.п. і на основі їх вдосконалення раціоналізувати сам трудовий процес в цілому і метод його виконання. Численні системи раціоналізації праці та мікроелементного нормування засновані на ретельному вивченні і аналізі трудових рухів. Для вивчення та аналізу трудових рухів необхідно знати основні їх характеристики, параметри, які залежать від виду рухів. У цих цілях проводиться класифікація трудових рухів.

Основний напрямок раціоналізації прийомів і методів праці - це оптимізація структури технологічної операції і трудових прийомів за рахунок скорочення кількості трудових рухів і вдосконалення способів їх виконання. Робота з удосконалення трудового процесу вимагає його деталізації, тобто розчленування на складові частини. Сукупність взаємопов'язаних трудових і природних процесів, спрямованих на виготовлення продукції, називається виробничим процесом.

Усі види технологічних процесів на підприємстві можуть здійснюватися лише в результаті праці його працівників. Усі трудові процеси за характером предмета і продукту праці діляться на речовинно-енергетичні та інформаційні. Перші характерні для робітників, другі - для службовців.

Предметом і продуктом праці робітників є речовина (сировина, матеріали, деталі машин) або енергія (електрична, теплова, гідравлічна тощо). Предмет і продукт праці службовців - інформація (економічна, конструкторська, технологічна і т.п.). Подальша диференціація трудових процесів проводиться за їх функцій.

Виробничий процес складається з технологічного та транспортного контролю і випробування продукції. Таким чином, трудовий процес є частина виробничого процесу.

Трудовий процес об'єднує різні за характером і змістом роботи. Ступінь розчленування трудового процесу залежить від безлічі чинників: застосування техніки, технології, організації праці тощо

За ступенем участі людини у впливі на предмет праці трудові процеси поділяються на ручні, машинно-ручні, машинні і автоматизовані.

Ручними називаються процеси, в яких працівники впливають на предмет праці без застосування додаткових механізмів або за допомогою ручного інструменту. До машинно-ручним відносяться процеси, при яких вплив на предмет праці проводиться за допомогою механізмів, але є і ручні роботи. При машинних процесах весь процес здійснюється без фізичних зусиль робітника, а установка, зняття деталі і управління за допомогою робітника. При автоматичному процесі робітник тільки контролює роботу.

2. Організація трудового процесу

Організувати трудовий процес - значить зістикувати у просторі та часі, за кількістю та якістю предмет праці, знаряддя праці і жива праця. При цьому організатори, технологи, економісти повинні відповісти на питання: що виробляється, з якими параметрами, хто виробляє, де, коли, з якими витратами і якими результатами пройде трудовий процес.

Поділ і кооперація праці на підприємстві. Рівень розвитку виробничих сил суспільства наочніше виявляється в розвитку поділу праці. У зв'язку з цим суспільний поділ праці як соціально-економічна категорія властива всім суспільно-економічним формаціям, і його форма і значення мають істотне значення.

Усередині підприємства існують три основні форми поділу праці: функціональна, технологічна і класифікаційна.

Функціональна визначає ставлення робітників до виробничого процесу, при ній всі виробничі процеси діляться на групи:

· робота щодо безпосереднього здійснення технологічного процесу (основні робітники);

· роботи, що сприяють здійсненню технологічного процесу (допоміжні робітники);

· технологічне керівництво та управління виробництвом;

· утримання виробничих приміщень та територій;

· охорона підприємства (спеціальна служба).

Найважливішим напрямком вдосконалення поділу праці є встановлення раціональної чисельності груп працівників у напрямі збільшення числа основних працівників.

Технологічний поділ праці - це поопераціоний поділ праці. При цьому потрібне дотримання наступних умов:

· кожен робочий або група закріплюється за робочим місцем і відповідає за його стан і збереження;

· коло функцій і обов'язків, повинен бути, точно регламентований;

· кількість і якість праці необхідно враховувати і контролювати.

Поопераційний поділ праці - основа поточного виробництва і має свої переваги. Проте надмірне дроблення технологічних процесів на найпростіші операції збіднює їх зміст і підсилює його монотонність.

Кооперація праці на підприємстві виражається у формі об'єднання працівників для спільного і планомірного участі в єдиному або в різних, але взаємопов'язаних процесах праці. Види кооперації праці залежать від спеціалізації цехів, дільниць та організації виробничого процесу. Трьох основних форм поділу праці відповідають три форми кооперації праці.

Кооперація праці робітників всередині підприємства здійснюється у вигляді міжцеховий, внутрішньоцехової і внутріучастковой кооперації.

Межцехова кооперація грунтується на поділі виробничого процесу між окремими цехами і спрямована на забезпечення планомірного участі цих цехів в спільних процесах по виготовленню продукції.

Внутрицеховая кооперація - це взаємозв'язок між ділянками, робочими бригадами, робочими.

Внутріучастковая кооперація виражається у виробничих зв'язках між окремими робочими або бригадами всередині ділянки. Найбільш характерна форма внутріучастковой кооперації - формування виробничих бригад.

Організація трудових процесів являє собою систему заходів, спрямованих на забезпечення раціонального функціонування живої праці з метою підвищення його продуктивності при ефективному використанні засобів виробництва та створення найбільш сприятливих умов праці.

Форми організації трудових процесів. До організаційних форм трудових процесів відносяться: бригадна, суміщення професій, багатоверстатне обслуговування.

Планомірний перехід на бригадну форму організації праці створює економічні та організаційні умови підвищення продуктивності, зміцнення дисципліни праці. Застосовуються дві основні форми бригад: спеціалізовані і комплексні.

Спеціалізовані бригади організуються з робочих однієї професії для виконання технологічно однорідних операцій (формувальники, верстатники т.д.). Комплексні - з робітників різних професій з застосуванням суміщення професій і взаємопов'язаності.

Необхідність суміщення професій визначається технічними, соціальними та економічними факторами. Збільшення частки вільного машинного часу в загальній трудомісткості операції разом з тим збільшує трудомісткість і складність обслуговування робочих місць, з'являється можливість послідовного або паралельного суміщення професій. Суміщення професій необхідно розглядати не тільки як засіб підвищення інтенсивності праці і зайнятості робітників, підвищення оплати праці робітників, але і як підвищення змістовності та привабливості праці, зниження його монотонності, підвищення культури та професійного рівня. Суміщення професій здійснюється шляхом оволодіння робітничими суміжними або другими професіями.

Суміжна професія - це професія, для якої характерна технологічна чи організаційна спільність з основною професією, а також здійснення функцій суміжних професій на робочих місцях основних професій. Наприклад, токар-слюсар з ремонту устаткування, верстатник-наладчик і т.д.

Робоче місце є первинним елементом виробничої структури підприємства. Воно об'єднує в єдине ціле засоби праці, предмети праці і сама праця. Робоче місце - частина виробничої площі з розташованими на ній технологічним, допоміжним, підйомно-транспортним устаткуванням і пристроями, оснащенням та різним інвентарем, необхідним виконавцю або групі виконавців для виконання виробничого завдання.

Висновок

Трудовий процес - це процес впливу робітника на предмет праці з метою виготовлення продукції або виконання робіт, супроводжуваних витратами фізичної та нервової енергії людини.

З розвитком техніки і технології в змісті праці робітників відбуваються суттєві зміни: зменшується безпосередній фізичний вплив на предмет праці, переважаючими стають функції спостереження, керування і т.п.

Сукупність взаємопов'язаних трудових і природних процесів, спрямованих на виготовлення продукції, називається виробничим процесом.

Виробничий процес складається з технологічного та транспортного контролю і випробування продукції.

Таким чином, трудовий процес є частина виробничого процесу.

Зміст і структура трудового процесу залежать від виробничого завдання, застосовуваної технології і використовуваних матеріальних і технічних засобів.

Основним елементом трудового процесу є операція - частина виробничого процесу, що здійснюється одним працівником або групою на одному робочому місці і включає всі їхні дії з виконання одиниці заданої роботи над одним предметом праці.

Організація трудового процесу включає проектування і впровадження прогресивних методів, прийомів праці і раціональних умов його здійснення. Критеріями оптимальності трудових процесів є висока продуктивність праці при повному використанні устаткування, дотримання встановлених вимог до якості продукції, правильне поєднання елементів фізичної і розумової праці.

У результаті прискорення науково-технічного прогресу на перший план висуваються питання ефективної взаємодії людини і техніки. У цих умовах підвищення продуктивності та привабливості праці залежить переважно від побудови трудового процесу в цілому.

Список використаної літератури

1. Генкін, Б.М. Організація, нормування і оплата праці на промислових підприємствах. Підручник / Б. М. Генкін. - М.: Видавництво: «НОРМА», 2003. - 400 с.

2. Кобець, Є. А. Організація, нормування і оплата праці на підприємствах галузі / Є. А. Кобець, М. М. Корсаков. - Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2006. - 79 с.

3. Макарену, Т. А. Організація і планування виробництва. Навчальний посібник / Т. А. макарену. - Таганрог: ТТІ ПФУ, 2007. - 204 с.

4. Організація і нормування праці. Підручник для вузів / під ред. Ю. Г. Одегова. - М.: Видавництво «Іспит», 2005. - 464 с.

5. Організація праці: Підручник / Т. В. Ємельянова, С. Н. Лебедєва, Л. В. Міснікова та ін. - Мн. Обчислюємо. шк., 2004. - 302 с.

6. Організація, нормування та оплата праці: навч. посібник / За заг. ред. А. С. Головачова. - К.: знання, 2007. - 603 с.

Размещено на Allbest.ru