Організація та планування основного виробництва на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

Організація та планування основного виробництва на підприємстві



Введення

Будь-яке виробництво здійснюється в просторі і в часі. При цьому підходи в організації виробництва різні і залежать від багатьох складових. Кожне підприємство в умовах ринкової економіки самостійно розробляє принципи і суть свого виробництва, здійснює планування виробничого процесу.

Виробництво може здійснюватися за допомогою різних форм і методів, при цьому важливо, щоб дотримувалися основні принципи будь-якого виробничого процесу, а саме його безперервність, ритмічність і послідовність. Знання даних принципів і можливостей їх реалізації за допомогою методів організації виробництва актуально для будь-якого фахівця економічних спеціальностей, у зв'язку з цим зростає роль предмета і об'єкта дослідження в роботі.

Предметом дослідження в роботі служить предмет економіки підприємства.

Безпосередній об'єкт вивчення в даній курсовій роботі - це вивчення організації основного виробництва і його планування в рамках конкретного підприємства і його виробничих можливостей.

Мета роботи відповідно до предмету - це всебічно вивчити і систематизувати отримані знання по даній темі, попередньо ознайомившись з різними теоретичними та методичними матеріалами.

Для досягнення мети передбачається вирішити такі основні завдання:

- виділити теоретико-методологічні основи змісту організації та планування основного виробництва;

- охарактеризувати виробничу структуру підприємства і дати опис планування основного виробництва на даному підприємстві;

- запропонувати шляхи поліпшення планування на підприємствах виробничої сфери;

- узагальнити отримані в роботі результати.

При написанні даної курсової роботи використовувались наступні методи: загальнонаукові методи аналогії, порівняння, прогнозування, системного аналізу, а також методи економіко-математичного моделювання.

Інформаційна база роботи складається з данних фінансової звітності підприємства, наукових робіт з даної тематики, електронних ресурсів мережі Інтернет.

Курсова робота складається із введення, двух розділів, висновку, 31 найменувань списку використаної літератури та 4 додатків.



1. Теоретичні основи організації та планування основного виробництва на підприємстві

виробничий організаційний планування

1.1 Сутність та принципи організації виробництва

Організація виробництва - це комплекс заходів, спрямованих на раціональне поєднання процесів праці з речовинними елементами виробництва в просторі й часі з метою підвищення ефективності виробництва, тобто досягнення поставлених завдань у найкоротший строк за найкращого використання виробничих ресурсів.

Організація виробництва охоплює проектування, здійснення на практиці, удосконалення виробничого процесу, тобто це діяльність, пов'язана з розробкою, використанням і удосконаленням виробничих систем, на основі яких виробляються основна продукція або послуги підприємства. Організацію виробництва можна також розглядати як сукупність дій із планування, координації та виконання виробничо-технологічного циклу для створення продуктів і сервісу.

Для кращого розуміння сучасного визначення організації виробництва важливо простежити основні етапи розвитку концепцій виробництва та їхній зміст (дод. 1).

Як уже зазначалося, організація виробництва охоплює всі складові виробничої системи та аспекти її виробничо-господарської діяльності та включає:

- організацію праці робітників підприємства як процес установлення й удосконалення способів виконання й умов протікання процесів праці;

- організацію виробничих процесів у часі та просторі як процес функціонального, просторового і тимчасового поєднання і зв'язку речовинних та особистісних чинників виробництва;

- організацію потокових методів виробництва як процес предметного сполучення робочих місць на ділянці, що поєднує різні групи устаткування для закінченого циклу обробки деталей або збирання виробів;

- організацію автоматичного і гнучкого автоматизованого виробництва як процес комплексної механізації й автоматизації не тільки технологічних операцій, а і допоміжних прийомів

праці (настановних, контрольних, обслуговуючих, транспортних, командних, тобто управляючих);

- організацію допоміжних цехів і обслуговуючих господарств підприємства як процес комплексного обслуговування основних цехів підприємства за всіма функціями, що виходять за межі їх основної спеціалізації;

- організацію технічного контролю якості продукції як процес установлення якості продукції, що випускається на підприємстві, забезпечення конкурентоспроможності виробів і економії суспільної праці;

- організацію технічного нормування праці як процес установлення ступеня витрат праці на виготовлення одиниці продукції або виконання заданого обсягу роботи за визначений період часу;

- організацію і планування створення й освоєння нової техніки і нової технології як процес створення нової і поліпшення діючої техніки та технології з обліком технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів;

- організацію управління як процес створення й удосконалювання систем управління і способів їх функціонування.

Раціональна організація виробництва полягає в тому, щоб інтегрувати всю сукупність різнорідних компонентів, що реалізують процес виробництва, у цілісну і високоефективну виробничу систему, всі елементи якої ретельно «підігнані» один під одного за всіма аспектами їх функціонування.

Організація виробництва й оптимальне управління ним є найважливішими чинниками прискорення науково-технічного прогресу. Вони забезпечують найбільш повне й ефективне використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів підприємства, зниження собівартості та підвищення якості продукції, зростання продуктивності праці й ефективності виробництва, істотне скорочення тривалості циклу «дослідження - проектування - виробництво - реалізація» і підвищення темпів відновлення продукції та технічного розвитку виробництва.

Основні завдання, що розв'язуються організацією виробництва, такі:

- скорочення часу запуску нової продукції у виробництво;

- створення гнучких виробничих систем, що дають змогу в масовому обсязі виробляти і пропонувати послуги за індивідуальними замовленнями споживачів;

- управління глобальними виробничими мережами;

- розробка нових технологічних процесів і впровадження їх в наявні виробничі системи;

- швидке досягнення високої якості продукції та збереження досягнутого рівня в період, що передує реструктуризації;

- управління різнорідною робочою силою;

- дотримання обмежень, пов'язаних з охороною навколишнього середовища, етичних норм і державного законодавства.

Системна концепція організації виробництва передбачає поділ принципів організації на принципи організації структури управління та принципи організації процесу управління.

До принципів організації структур управління належать:

- економність і гнучкість структури управління;

- відповідність генеральним і територіальним схемам управління;

- скорочення кількості рівнів і ланок у структурі;

- скорочення витрат на склад апарату управління;

- чітке розмежування лінійного та функціонального управління;

- єдність розпорядливості та відповідальності;

- дотримання норм керованості;

- відповідність прав і обов'язків.

Принципи організації процесу управління включають:

- забезпечення максимальної керованості, тобто зведення до мінімуму некерованих об'єктів;

- орієнтація на досягнення поставлених цілей, а не па усунення впливів, що обурюють;

- визначення ступеня раціональності централізації управління;

- рівномірність розподілу робіт;

- забезпечення необхідних характеристик управління;

- спрощення процедурної частини;

- зведення до мінімуму зворотно-поступальних дій по горизонталі та вертикалі;

- максимальне виключення впливу суб'єктивних чинників;

- узгодження процесів у просторі й часі;

- раціональне сполучення регламентування, нормування й інструктування;

- відповідність організаційних форм використання технічних систем організації процесу управління;

- використання стандартизації в управлінні.

Системна концепція організації виробництва дає змогу підвищувати якість і ефективність управління на підприємстві, адаптувати параметри функціонування організації до зовнішнього або внутрішнього середовища, підтримувати стійкість організації, забезпечувати упорядкованість параметрів структури організації.

1.2 Планування основного виробництва

Найважливішим об'єктом планування основного виробництва є виробнича програма.

На підставі прогнозованого обсягу продажу і випуску продукції підприємства формують виробничу програму (план виробництва і реалізації продукції) з урахуванням замовлень споживачем виявлених у процесі вивчення ринку споживчого попиту і державного замовлення.

Державне замовлення доводиться підприємствам, які виробляють продукцію, що має важливе народногосподарське значення або призначену для споживання малозабезпеченими верствами населення. Система державних замовлень застосовується у всіх країнах з розвиненою ринковою економікою. Їх розміщення проводиться на конкурсній основі. Державне замовлення надається тим підприємствам, які забезпечують більш ефективне його виконання.

Виробнича програма складається з трьох розділів: план виробництва продукції в натуральному вираженні, план виробництва продукції у вартісному вираженні, план продажу продукції в натуральному та вартісному вираженні.

План виробництва продукції в натуральному виразі містить завдання за обсягом випуску продукції по номенклатурі, асортименту та якості виробів у фізичних одиницях.

Номенклатура - це укрупнений перелік продукції, що випускається підприємством, а асортимент - характеризує її склад за видами, типами, сортами, фасонам, малюнкам і іншими ознаками.

Планування виробництва і продажу продукції в натуральному вираженні дає можливість визначити випуск конкретних видів продукції відповідно до потреб ринку.

У плані виробництва і продажу продукції у вартісному вираженні розробляються наступні показники: валовий дохід (реалізована продукція), товарна і валова продукція. Основним вартісним показником цього розділу плану є валовий дохід підприємства.

Товарна продукція являє собою вартість усіх видів готової продукції, робіт промислового характеру і послуг призначених для відпустки на сторону, напівфабрикатів, деталей і вузлів, що підлягають поставці по коопераційним зв'язкам, вартість капітального ремонту, виробів і запасних частин для свого капітального будівництва та капітального ремонту, інструментів і пристосувань для власного виробництва.

Валова продукція характеризує загальний обсяг робіт підприємства. Вона включає в себе товарну продукцію, зміна залишків інструментів і пристосувань власного виготовлення. Обсяг валової продукції визначається в незмінних цінах.

Складовою частиною виробничої програми є обсяг реалізації продукції. Він складається, виходячи з укладених договорів на постачання готової продукції, а також напівфабрикатів, вузлів і деталей за договорами кооперації з іншими підприємствами, а також власної оцінки місткості ринку.

Обсяг виробництва та реалізації промислової продукції може виражатися в натуральних, умовно-натуральних, трудових і вартісних вимірниках. Узагальнюючі показники обсягу виробництва продукції отримують за допомогою вартісної оцінки. Основними показниками обсягу виробництва є товарна і валова продукція.

Валова продукція - це вартість всієї виробленої продукції і виконаних робіт, включаючи незавершене виробництво. Виражається в порівнянних і діючих цінах.

Товарна продукція відрізняється від валової тим, що в неї не включають залишки незавершеного виробництва і внутрішньогосподарський оборот. За своїм складом на багатьох підприємствах валова продукція збігається з товарною, якщо немає внутрішньогосподарського обороту і незавершеного виробництва.

Обсяг реалізації продукції визначається або по відвантаженню продукції покупцям, або по оплаті (виручці). Може виражатися в порівнянних, планових і діючих цінах. В умовах ринкової економіки цей показник набуває першочергового значення. Реалізація продукції є сполучною ланкою між виробництвом і споживачем. Від того, як продається продукція, який попит на неї на ринку, залежить і обсяг її виробництва.

Важливе значення для оцінки виконання виробничої програми мають і натуральні показники обсягів виробництва і реалізації продукції (штуки, метри, тонни і т.д.). Їх використовують при аналізі обсягів виробництва і реалізації продукції за окремими видами і групами однорідної продукції.

Умовно-натуральні показники, як і вартісні, застосовуються для узагальненої характеристики обсягів виробництва продукції, наприклад, на консервних заводах використовується такий показник, як тисячі умовних банок, на ремонтних підприємствах - кількість умовних ремонтів, у взуттєвій промисловості - умовні пари взуття, обчислені на основі коефіцієнтів їх трудомісткості і т.д.

Нормативні трудовитрати використовуються також для узагальненої оцінки обсягів випуску продукції в тих випадках, коли в умовах багатономенклатурного виробництва не представляється можливим використовувати натуральні або умовно-натуральні вимірники.

Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції в плановому періоді, відповідний по номенклатурі, асортименту і якості вимогам плану продажу. Програма обумовлює завдання по введенню в дію нових виробничих потужностей, потребу в матеріально - сировинних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті.

Основна мета планування полягає в тому, щоб збалансувати намічені витрати підприємства з фінансовими можливостями.

Найближчий рік здійснення довгострокової програми визначається і найбільш докладно описується в оперативному плані, в якому відображаються очікувані дії і результати по кварталах і навіть по місяцях.

Оперативно-виробничі плани розробляються для повсякденного управління виробництвом, для безумовного виконання річного плану. У цьому випадку відбувається детальне планування роботи цехів, дільниць, бригад. Оперативні плани забезпечують випуск продукції по номенклатурі і розробляються на місяць, декаду, добу.

Оперативні плани реалізуються через систему бюджетів, або фінансових планів, які складаються звичайно на рік або на більш короткий термін по кожному підрозділу - центру прибутку, а потім консолідуються в єдиний бюджет, або фінансовий план.

Кінцевим результатом оперативного планування є місячні, квартальні та річні фінансові плани та бюджети підприємства.

Розробку планів на підприємствах виробничого призначення виконує зазвичай плановий відділ. Плановий відділ розробляє для підприємства всю сукупність планів і стежить за впровадженням їх у виробництво. У складі цього відділу найчастіше: начальник відділу, економіст по собівартості і ціноутворення, економіст по праці і заробітній платі. У своїй роботі плановий відділ тісно пов'язаний з усіма підрозділами і бухгалтерією.

Безпосереднє керівництво плановою роботою на підприємстві здійснює головний економіст, який під загальним керівництвом директора встановлює:

характер участі і взаємний зв'язок усіх підрозділів апарату управління підприємства і цехів в аналізі роботи підприємства і розробці перспективного та поточних планів;

методику, форми і термін проведення роботи по аналізу і плануванню підприємства, тобто методи проведення аналізу звітних даних і встановлення (обгрунтування) планових показників, форми узагальнення результатів аналізу і планових розрахунків по відповідних розділах плану і підрозділам підприємства та строки їх передачі для подальшої обробки або включення в зведений план підприємства;

спільно з філіями підприємства форми і терміни їх участі у проведенні роботи з аналізу та планування роботи підприємства;

форми і терміни доведення затвердженого плану до виконавців - цехів, дільниць, робочих місць і відділів заводоуправління;

методику, форми і терміни оперативного контролю ходу виконання плану;

спільно з головною бухгалтерією на підставі діючих положень з обліку та звітності методику, форми і терміни оперативного обліку результатів роботи підприємства

1.3 Методи організації виробничих процесів на підприємстві

Методи організації виробництва становлять сукупність способів, прийомів і правил раціонального поєднання основних елементів виробничого процесу в просторі і часі на стадіях функціонування, проектування й удосконалення організації виробництва.

Метод організації індивідуального виробництва.

Цей метод використовується в умовах одиничного випуску продукції або виробництва її малими серіями і передбачає:

- відсутність спеціалізації на робочих місцях;

- застосування універсального устаткування, розташування його групами за функціональним призначенням;

- послідовне переміщення деталей з операції на операцію партіями.

Умови обслуговування робочих місць відрізняються тим, що працівники майже весь час користуються одним набором інструментів і невеликою кількістю універсальних пристосувань, потрібна лише періодична заміна інструмента, що затупився або зносився. На противагу цьому підвезення деталей до робочих місць і відправлення деталей за умов нового завдання або під час приймання закінченої роботи відбувається кілька разів протягом зміни. Тому виникає необхідність у гнучкій організації транспортного обслуговування робочих місць.

Розглянемо основні етапи організації індивідуального виробництва.

Перший етап. Визначення типів і кількості верстатів, необхідних для виконання заданої виробничої програми. Під час організації індивідуального виробництва точно встановити номенклатуру продукції, що випускається, важко, тому допустимі наближені розрахунки необхідної кількості верстатів. В основу розрахунку беруть такі показники, як знімання продукції з одиниці устаткування; кількість станко-годин, необхідна для обробки комплексу деталей на один виріб. Точність укрупнених розрахунків залежить від того, наскільки правильні значення фіксованих показників. Розрахункова кількість верстатів визначається за формулою 1.1:

, де (1.1)

N - річний обсяг випуску продукції, шт.;

- знімання продукції з одиниці устаткування, шт.;

K - коефіцієнт змінності роботи з розглянутої групи устаткування.

Номінальний фонд часу роботи устаткування залежить від кількості календарних і неробочих днів у році, прийнятого режиму змінності в добу і визначається за формулою 1.2

Ф=(Дк-Дн)*Тч, де (1.2)

Дк - кількість календарних днів у році;

Дн - кількість неробочих днів у році;

Тч - середня кількість годин роботи верстата на добу за прийнятого режиму змінності.

Прийнята кількість верстатів для кожної групи устаткування встановлюється шляхом округлення отриманого значення до цілого так, щоб загальна кількість верстатів не виходила за межі прийнятого їх числа.

Коефіцієнт завантаження устаткування визначається відношенням розрахункової кількості верстатів до прийнятого.

Другий етап. Узгодження пропускної здатності окремих ділянок потужності. Виробнича потужність ділянки Му, оснащеної однотипним устаткуванням, визначається за такою формулою 1.3:

Му=Спр*Кзм*Фн*К+Зтр, де (1.3)

Спр - прийнята кількість верстатів, шт.;

Кзм - нормативний коефіцієнт змінності роботи устаткування;

Фн - номінальний фонд часу роботи устаткування, год;

К - коефіцієнт виконання норм, досягнутий у базисному році на ділянці;

Зтр - планове завдання зі зниження трудомісткості, нормовані год.

Нормативний коефіцієнт змінності роботи устаткування визначається, виходячи з розрахунку завантаження встановленого устаткування, як правило, за двозмінного режиму роботи і нормативного коефіцієнта, що враховує час перебування верстатів у ремонті.

Спряженість окремих ділянок за потужністю визначається за формулою 1.4:

, де (1.4)

- коефіцієнт спряженості ділянок за потужністю;

- потужності порівнюваних ділянок;

- питома вага продукції першого підрозділу.

Третій етап. Організація робочого місця. Особливості організації й обслуговування робочих місць полягають у такому: налагодження верстата перед початком роботи, а також установка інструменту на робочих місцях здійснюється самими працівниками, при цьому робочі місця мають бути оснащені всім необхідним для забезпечення безперервної роботи; транспортування деталей має здійснюватися без затримок, не створюючи на робочих місцях зайвого запасу заготовок.

Четвертий етап. Розробка планування ділянок. Для індивідуального виробництва характерне планування ділянок за видами робіт. У цьому разі створюються ділянки однорідних верстатів: токарські, фрезерні та ін. Послідовність розташування ділянок на площі цеху визначається маршрутом обробки більшості типів деталей. Планування має забезпечувати переміщення деталей на малі відстані і тільки в напряму, що веде до завершення виготовлення виробу.

Метод організації потокового виробництва.

Цей метод використовується під час виготовлення виробів одного найменування або конструктивного ряду і передбачає сукупність таких спеціальних прийомів організаційної побудови виробничого процесу: розташування робочих місць за ходом технологічного процесу; спеціалізацію кожного робочого місця на виконанні однієї з операцій; передачу предметів праці з операції на операцію поштучно і дрібними партіями відразу після закінчення обробки; ритмічність випуску, синхронність операцій; детальна організація технічного обслуговування робочих місць.

Потоковий метод організації можна застосовувати за дотримання таких умов:

- обсяг випуску продукції досить великий і не змінюється протягом тривалого часу;

- конструкція виробу технологічна, окремі вузли і деталі піддаються транспортуванню, виріб можна поділяти на конструктивно-складальні одиниці, що особливо важливо для організації потоку під час складання;

- витрати часу на операції можуть бути встановлені з достатньою точністю, синхронізовані і зведені до єдиної величини; забезпечується безперервна подача до робочих місць матеріалів, деталей, складальних вузлів; можливе повне завантаження устаткування.

Організація потокового виробництва пов'язана з проведенням низки розрахунків і підготовчих робіт. Вихідним моментом під час проектування обсягу випуску продукції є такт потоку. Такт - це проміжок часу між запуском (або випуском) двох суміжних виробів на лінії. Він визначається за формулою 1.5:

, де (1.5)

- дійсний фонд часу роботи лінії за визначений період з урахуванням витрат на ремонт устаткування і регламентованих перерв, хв.;

- програма запуску за той самий час, шт.

Величина, протилежна за значенням до такту, називається темпом роботи лінії. Під час організації потокового виробництва необхідно забезпечити такий темп, щоб виконати план з випуску продукції.

Наступним етапом в організації потокового виробництва є визначення потреби в устаткуванні. Розрахунок кількості устаткування СР здійснюється, виходячи з кількості робочих місць за операціями процесу.

Для забезпечення повного завантаження устаткування і безперервності протікання виробничого процесу в потоковому виробництві здійснюється синхронізація (вирівнювання) операцій у часі.

Після того, як досягнута синхронізація операцій на потоковій лінії, складається шіан-графік її роботи, що полегшує контроль за використанням устаткування і працівників.

Однією з основних умов безперервної і ритмічної роботи потокових ліній є організація міжопераційного транспорту. У потоковому виробництві транспортні засоби не тільки використовуються для переміщення виробів, а й використовуються для регулювання такту роботи і розподілу предметів праці між рівнобіжними робочими місцями на лінії.

Вибір транспортного засобу залежить від габаритних розмірів, ваги оброблюваних деталей, типу і кількості устаткування, такту, ступеня синхронізації операцій.

Проектування потоку завершується розробкою раціонального планування лінії. Підчас планування необхідно дотримуватись таких вимог: передбачити зручні підходи до робочих місць для ремонту й обслуговування лінії, забезпечити безперервне транспортування деталей до різних робочих місць на лінії; надати площадки для нагромадження заділу і підходу до нього; передбачити на лінії робочі місця для виконання контрольних операцій.

Метод групової організації виробництва.

Цей метод застосовується у випадку обмеженої номенклатури конструктивно і технологічно однорідних виробів, виготовлених повторюваними партіями. Суть методу полягає в зосередженні на ділянці різних видів технологічного устаткування для обробки групи деталей за уніфікованим технологічним процесом.

Характерними ознаками організації виробництва є: подетальна спеціалізація виробничих підрозділів; запуск деталей у виробництво партіями за спеціально розробленими графіками; паралельно-послідовне проходження партій деталей за операціями; виконання на ділянках (у цехах) технологічно завершеного комплексу робіт.

Метод організації синхронізованого виробництва інтегрує певні традиційних функцій організації виробничих процесів: оперативного планування, контролю складських запасів, управління якістю продукції. Сутність методу зводиться до відмови від виробництва продукції великими партіями і створення безперервно-потокового багатопредметного виробництва, в якому на всіх стадіях виробничого циклу необхідний вузол або деталь поставляється до місця наступної операції точно в необхідний час.

Основними правилами організації виробничого процесу є:

- виготовлення продукції дрібними партіями;

- формування серій деталей і застосування групової технології з метою скорочення часу налагодження устаткування;

- перетворення складів матеріалів і напівфабрикатів на буферні склади;

- перехід від цехової структури виробництва до предметно-спеціалізованих підрозділів;

- передача функцій управління безпосередньо виконавцям.

Метод синхронізованого виробництва передбачає впровадження системи комплексного управління якістю, що ґрунтується на дотриманні таких принципів: контроль виробничого процесу; наочність результатів виміру показників якості; дотримання вимог до якості; самостійне виправлення браку; перевірка 100% виробів; постійне підвищення якості.



2. Зміст організації та планування основного виробництва на підприємстві ПАТ «Мелітопольський компресор»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Мелітопольський машинобудівний завод по виробництву центробіжних насосів для меліоративних робіт було створено в 1930 році, а в 1936 році був випущенний перший повітрянний компресор. На період другої Світової війни завод був евакуйований в м. Катайськ Курганської обл. та випускав продукцію воєнного призначення. Після визволення м. Мелітополя завод був відродженний і у 1951 році отримав назву «Мелітопольський компресорний завод». За роки свого становлення, фабрика з невеликого виробництва виросла в сучасне могутнє підприємство.

В 1972 році компресорний агрегат АВВ-52 нагороджений Золотою медаллю на Лейпцігській осінній ярмарці, що свідчить про високу якість та унікальність продукції цього заводу. Необхідно відмітити, що з1976 по 1987 роки існувало ВО «Мелітопольхолодмаш», яке утворилося шляхом злиття підприємств «Мелітопольський компресор» та «Мелітопольський завод холодильного машинобудування ім.30-ліття ВЛКСМ».В 1995 році цей завод отримав теперішню назву ВАТ «Мелітопольський компресор». Не можна не відмітити, що «Мелітопольський компресор» в 2001 році було вписано в Золоту Книгу Української Еліти, а в 2004 році - було нагороджено дипломом лауреата загальнонаціонального конкурсу «Вища проба» з присвоєнням продукції Знака якості «Вища проба», 2009 р. - змiна назви пiдприємства з Вiдкритого акцiонерного товариства на Публiчне акцiонерне товариство. За час iснування Товариства злиття, приєднання не було.

Предметом діяльності є:

1. Виробництво та реалізація компресорів, насосів, литва з чавуну та бронзи;

2. Реалізація на основі отриманого прибутку соціальних і економічних потреб працівників, створення безпечних умов праці;

3. Зовнішньоекономічна діяльність;

4. Комерційна, посередницька, торгова та інші види господарської діяльності, не заборонені чинним законодавством.

Публiчне акцiонерне товариство «Мелiтопольський компресор» дочiрнiх пiдприємств, фiлiй та представництв та iнших вiдокремлених структурних пiдроздiлiв не має. В структуру емiтента входять цеха основного виробництва: металургiйний комплекс та два механо-збиральних цеха; цеха допомiжного виробництва: транспортна дiльниця, ремонтно-механiчна дiльниця, тарно-пакувальна дiльниця, iнструментальна служба, а також комерцiйний вiддiл, вiддiл головного механiка, вiддiл пожежної безпеки, вiддiл кадрiв, вiддiл охорони та безпеки, вiддiл технiчного контролю, планово-економiчний сектор, вiддiл охорони працi, вiддiл головного технолога, вiддiл головного конструктора, юридичне бюро, вiддiл головного металурга, бухгалтерiя, господарча служба. У звiтному перiодi в органiзацiйнiй структурi емiтента в порiвняннi з попереднiм звiтним перiодом змiн не було. Створення дочiрних пiдприємств, фiлiй, представництв та iнших вiдокремлених пiдроздiлiв Товариство не планує.

Основними видами продукції ВАТ «Мелітопольський компресор» є поршневі, роторні та шестеренчасті компресори, насоси вакуумні, запасні частини до них, литво з чавуну та бронзи. Також завод надає послуги зремонту і пуско-налагоджувальних робіт компресорного обладнання, що випускається, виконує замовленя по механічній обробці деталей. Збут продукції здійснюється як методом прямих продажів, так і через дилерську мережу в Україні, Росії, країнах СНД. Також збуд продукції не залежить сезонності року. Компресорне одладнання загально-промислового призначення, виготовлене ВАТ «Мелком» відрізняється від продукції багатьох конкурентів тим, що може працювати в безперервному режимі завдяки тому, що робочі циліндри виготовлені з високоякісного чавуну.

Майно Товариства складається з основних засобів та обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі. Завод має самостійний баланс, поточний та валютний рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою, фірмову марку та торговий знак.

Прибуток заводу утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку Товариства відраховуються передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні Товариства.

За рішенням загальних зборів Товариство створює:

1) резервний (страховий) фонд;

2) фонд виплати дивідендів.

ВАТ «Мелітопольський компресор» здійснює оперативний, бухгалтерський та податковий облік згідно з новими Національними стандартами бухгалтерського обліку.

Для аналізу основних показників, які характеризують діяльність підприємства в звітному 2011 році доцільно скласти наступну таблицю (табл. 2.2).

За 2011 рік випущено валової продукції (в оптових цінах) на 23280 тис. грн., що на 2480 тис. грн. менше обсягу 2009 року. Разом з тим зменшилося незавершене виробництво на 210 тис. грн. Реалізовано продукції на 46911 тис. грн., що на 5427 менше реалізації попереднього періоду. Від усієї господарської діяльності в 2011 році підприємство отримало прибутків на суму 866 тис. грн.

Таблиця 2.1. Техніко-економічна характеристика ПАТ «Мелком»

Показники	Одиниця виміру	2009 рік	20011 рік	Відхилення (+, -)
Виробництво
Обсяг промислової продукції в оптових цінах без ПДВ та акцизного збору	тис. грн.	25760	23280	-2480
Зміна залишків незавершеного виробництва	тис. грн.	3517	3307	-210
Фінансові результати
Балансовий прибуток (збиток)	тис. грн.	-1345	866	+2211
Собівартість реалізованої продукції	тис. грн.	42238	37884	-4354
Виручка від реалізації продукції	тис. грн.	52338	46911	-5427
Основні фонди
Середньорічна вартість основних фондів	тис. грн.	46628	45338	-1290
Праця
Фонд оплати праці	тис. грн.	13704	11003	-2701

Якщо порівняти цей результат з результатом базового року, то можна судити про покращення фінансового стану підприємства, а саме завдяки зменшеннюсобівартості продукції. Собівартість реалізованої продукції зменшилася на 4354 тис. грн. Як стверджують спеціалісти підприємства, якість продукції, що виготовляється, досить висока, але через велику ціну (яка обумовлена високим рівнем собівартості продукції) часом виникають певні проблеми. Про певні проблеми свідчить показник фондоємності, який перевищує нормативне значення. На кінець звітного періоду вона підвищилася, відбулось це головним чином за рахунок зменшення випуску продукції. Підприємству доцільно було б продати частину основних засобів, оскільки вони вже застарілі, та на отримані кошти закупити нове, більш досконале обладнання.

Показники фондовіддачі менші нормативу, що рекомендується спеціалістами (в межах 3,0). Тобто на одиницю фондів приходиться менше одиниці продукції (на початок та кінець періоду відповідно 0,55 та 0,51).

В 2011 році в порівнянні з відповідним періодом 2009 року чисел фонд оплати праці зменшився на 2701 тис. грн.

Таким чином, результати аналізу основних показників діяльності підприємства за 2011 рік свідчать про певне покращення становища підприємства в порівнянні з 2009 роком, але також свідчать про наявність проблем. Це обумовлено, перш за все, моральним старінням основних засобів, недостатнім забезпеченням виробництва власними обіговими коштами, заборгованістю підприємства перед постачальниками та бюджетом.

Зараз діяльність підприємства орієнтована на розширення зв'язків із зарубіжними партнерами, що дасть змогу за рахунок надходження валютних коштів поліпшити і стабілізувати фінансовий стан підприємства.

2.2 Організація та планування основного виробництва на підприємстві

Виробничий процес, який використовується на підприємстві «Мелком», носить тип дрібносерійного виробництва та характеризуеться неширокою номенклатурою виробляємого товару, невеликим обсягом випуску. При цьому виробничий процес этом производственный процесс здійснюється на різному універсальному обладнанні із застосуванням великої частки механізованої праці.

Виробничий процес виготовлення продукції складається з трьох стадій: підготовчої, обробної, заключної.

Виробничий процес продукції характеризується великими витратами часу на природні процеси, пов'язані, як правило, з часом охолодження виробів і часом допоміжних процесів, спрямованих на виготовлення форм для лиття, інструментів, прес-штампів.

Виробничий процес пов'язаний з відносно невеликим виділенням тепла в атмосферу і в навколишнє виробниче середовище, що пов'язано з такими операціями як сушка і випалення.

Виробництво підприємства засновано на виробництві таких видів продукції (табл. 2.2):

- Вакуумні насоси типу 2 ДВН.

- Призначені для відкачування повітря і газів, нейтральних до робочої рідини насоса, які не впливають на матеріали конструкції, вибухобезпечних в зонах проточної частини насоса і зубчастого редуктора.

- Вакуумні агрегати 2АВД-20 - вакуумний електронасосний агрегат з двороторним насосом, призначений для відкачування насичених парів з вакуум-випарних апаратів при переробці продуктів в консервній, кондитерській та інших галузях харчової промисловості.

- Вакуумні установки ДВВУ - вакуумний електронасосний агрегат з двороторним насосом, призначений для створення вакууму при машинному доїнні корів. Можливе використання при інших роботах, що вимагають вакууму до 80%.

Таблиця 2.2. Характеристика основних видів випускаємої продукції

Насос	Подача насосу	одиниця вимірювання подачі	Напор насосу	Одиниця вимірювання напору	Потужність насосу (кВт)	Обороти за хвилину	Вага насосу (кг)	Габарити насосу (мм)
2АВД-20	20	літр/сек.	15	кПа	6,5	2950	400	1410х500х1945
2ДВН-1500	1500	літр/сек.	0	м.в.ст.	11	2950	830	1840х580х850
2ДВН-1500-4	750	літр/сек.	0,5	Па	5,5	1450	840	1840х580х850
2ДВН-1500-4/2	750	літр/сек.	0,5	Па	8,5	1450	840	1840х580х850
2ДВН-500	500	літр/сек.	0,5	Па	7,5	2950	560	1340х600х850
2ДВН-500-4	250	літр/сек.	0,5	Па	5,5	1450	560	1340х600х850
2ДВН-500-4/2	250	літр/сек.	0,5	Па	4,2	1450	560	1340х600х850
ДВВУ - 1,5/90М1	1,5	м.куб./хв.	50	Па	5,75	1450	335	1230х680х1240

Для початку виробничого процесу було необхідно створити оборотний капітал. Джерелом створення оборотного капіталу зазвичай виступають залучені кошти у вигляді кредиту. На початок звітного року статутний капiтал товариства складає 640770,00 грн., Та розподiленій на 12815400 простих iмен акцiй номiнальною вартiстю 0,05 грн.

Середньооблiкова чисельнiсть штатних працiвникiв облiкового складу: 619 осiб. Середня чисельнiсть позаштатних працiвникiв 19 осiб. Середня чисельнiсть осiб, якi працюють за сумiсництвом: 1. Чисельнiсть працiвникiв, якi працюють на умовах неповного робочого часу (дня, тижня) (осiб): 648. Фонд оплати працi: 14339,6 тис. грн. Факти змiни розмiру фонду оплати працi, його збiльшення або зменшення вiдносно попереднього року: збiльшення ФОП у 2011 роцi порiвняно з 2010 роком склало 3493,8 тис. грн. (32,21%). Основним фактором, що вплинув на збiльшення ФОП став перегляд погодинних ставок та окладiв згiдно дiючого законодавства. Кадрова програма емiтента, спрямована на забезпечення рiвня квалiфiкацiї працiвникiв операцiйним потребам емiтента: пiдбiр на прийом персоналу на певну посаду чи робоче мiсце здiйснюється з урахуванням вiдповiдної освiти, квалiфiкацiї та досвiду роботи, а також результатiв професiйного вiдбору, цiльового орiєнтування, рiвня iнтелектуального розвитку, надiйностi та iнше.

У відповідності із звітом підприємства, за 2011 рік було випущено продукції на 46709 тис. грн. Асортимент і кількість виробленої продукції представлений таблицею 2.3.

Таблиця 2.3. Обсяги виробництва основних видів продукції за 2011 рік.

№ з/п	Вид продукції	В натуральній формі (фіз.од. вим.)	В грошовій формі (тис. грн.)	У відсотках до всієї виробленої продукції
		2011 р.	2010 р.	2009 р.	2011 р.	2010 р.	2009 р.	2011 р.	2010 р.	2009 р.
1	Компресори і насоси вакуумні	309 шт.	369 шт.	403 шт.	28986,00	29929.00	21977.00	62,00	62.90	55.80
2	Лиття чавунне	1271,8 т.	1598.2 т.	1432.8 т.	13879,00	14713.00	11946.00	29,69	30.90	30.40
3	Інші	д/н	д/н	д/н	3844,00	2937.00	5421.00	8,31	6.20	13.80
Всього		-	-	-	46709	47579	39344	-	-	-



Розрахункова частина планованого виробничого процесу основного виробництва представлена нижченаведеними формулами і співвідношеннями.

Питома вага умовно-постійних витрат у повній собівартості продукції склала за планом:

Де Уп - питома вага умовно-переменніх витрат у повній собівартості продукції, %;

Зп - вартість умовно-переменніх витрат, грн.;

Спр - повна собівартість продукції, грн.

Відповідно питома вага умовно-постійних витрат у повній собівартості продукції за 2011 рік становить 81,18%, 2010 рік - 78,51%, 2009 рік - 75,67%. Оборотні активи підприємства визначаються за наступною формулою:

Фоб (за кодами рядка балансу) = 260 + 270

Де: 260 - сумма за розділом 2 балансу підприємства

270 - витрати майбутніх періодів

Фоб(2011)=14718 тис. грн. Фоб(2010) =11639 тис. грн. Фоб(2009)=19976 тис. грн

Протягом трьох років зменшення оборотних активів на 5258 тис. грн.

Це означає, що зросла вартість запасів в основному за рахунок залишків готової продукції та незавершеного виробництва. Це може бути тривожним сигналом, який свідчить про зниження попиту на продукцію підприємства і зниження ефективності технологічного процесу. Надлишок оборотних активів у формі запасів означає, що частина капіталу підприємства не діє і не приносить прибутку. Водночас брак запасів буде гальмувати хід операційного процесу, уповільнюючи швидкість обороту засобів підприємства.

Структурний аналіз оборотних коштів підприємства наведений в додатку 2.

Дослідження ефективності використання матеріальних ресурсів у практиці аналітичної роботи здійснюється через систему показників та моделювання їх взаємозв'язку. Такими показниками є трудомісткість, фондовіддача, фондомісткість, матеріаловіддача, матеріаломісткість, капіталомісткість. Значення цих показників приведені в табл. 2.4.

Фондовіддача характеризує обсяг виробництва продукції, яка припадає на одну грошову одиницю середньорічної вартості основних засобів.

Фондовіддача=

Фондомісткість показує, скільки потрібно витратити основних фондів на виготовлення одиниці продукції.

Фондомісткість=

Матеріаловіддача продукції характеризує вихід продукції з кожної гривні витрачених матеріальних ресурсів.

Матеріаловіддача=

Матеріаломімсткість показує частку витрат матеріальних ресурсів на виготовлення одиниці продукції у загальних витратах.



Матеріаломісткість=

Трудомісткість - це показник, який характеризує затрати часу на одиницю продукції.

Трудомісткість=

Таблиця 2.4. Показники ефективності використання основних фондів підприємства «Мелітопольський компресор»

	2011	2010	2009	Відхилення
Фондовіддача	1,003	1,018	0,83	+0,173
Фондомісткість	0,997	0,98	1,201	-0,204
Матеріаловіддача	1,644	1,554	1,455	+0,189
Матеріаломісткість	0,608	0,644	0,687	-0,079
Трудомісткість	0,35	0,32	0,28	+0,07

Отже, якми бачимо із проведених розрахунків фондовіддача у 2011 році збільшилась на 0,173 порівняно із 2009 роком. Позитивно вплинули на фондовіддачу такі показники, як кількість робочих днів у році, збільшення питомої ваги активної частини основних виробничих засобів, зміна середнього випуску продукції за одну машино-годину. Фондомісткість зменшилась на 0,204, що в свою чергу, свідчить про підвищення ефективності використання основних фондів підприємства. На збільшення матеріаловіддачі та зниження матеріаломісткості вплинуло підвищення трудомісткості виробництва.

При плануванні діяльності підприємства є доцільним аналіз основних засобів (дод. 3). Основнi засоби емiтента знаходяться за його юридичною адресою. Термiн використання основних засобiв складає: будинки та споруди - 90 рокiв, машини та обладнання - 15 рокiв, транспортнi засоби - 20 рокiв, iншi основнi засоби - 25 рокiв. Умови користування основними засобами задовiльнi. Первинна вартiсть основних засобiв на початок року 46752 тис. грн., первинна вартiсть основних засобiв на кiнець року 46556 тис. грн., у тому числi будинки та споруди - 29353 машини та обладнання - 14672 транспортнi засоби - 843, iншi основнi засоби - 1688. Нараховано зносу за 2011 рiк - 988 тис. грн., в тому числi: на будинки та споруди - 224 тис. грн., на машини та обладнання - 230 тис. грн., на транспортнi засоби -19 тис. грн., на iншi основнi засоби -515 тис. грн

За даними додатка 3 можна розрахувати коефіцієнт зносу, вибуття та оновлення.

Квиб=

Кзн=

Кон=

Таким чином, коефiцiєнт зносу основних засобiв: будинки та споруди - 67,39%, машини та обладнання - 90,18%, транспортнi засоби - 83,51, iншi основнi засоби - 92,06%. Коефiцiєнт вибуття основних засобiв 0,011: будинки та споруди 0,007, машини та обладнання - 0,016, транспортнi засоби - 0,022, iншi основнi засоби 0,03. Коефiцiєнт оновлення основних засобів 0,004: будiвлi та споруди - 0,00; машин та обладнання 0,013; транспортних засобiв 0,04; iнших основних засобiв -0,01.

Ступiнь використання основних засобiв - 100%. Змiни у вартостi основних засобiв зумовленi придбанням у звiтному перiодi iнструмента та легкового автомобiля.

Аналіз динаміки складу та структури джерел власних та залучених коштів відображається за даними форми №1 «Баланс» (дод. 4).

З додатка 4 бачимо, що зростання джерел формування майна підприємства за 2011 рік на 609 тис. грн. або на 1,92% обумовлено зростанням суми залучених коштів на 416 тис. грн. (9,2%). Разом с цим власний капітал збільшився на 341 тис. грн. або на 1,27%. Збільшення залучених коштів відбулося за рахунок збільшення кредиторської заборгованості по деяких статтях, яка в суммі збільшилася 745 тис. грн. або на 50,27%. В структурі власних коштів найбільшу питому вагу має додатковий капітал. Доля додаткового капіталу у власному капіталі за звітній період не змінилася. Розмір статутного фонду також не змінився і становив 641 тис. грн.

Велике значення мають власні обігові кошти підприємства, величина яких обчислюється як різниця між власним капіталом та необоротними активами і показує яка частка із загальної суми власних коштів підприємства спрямовується на покриття обігових коштів:

- на початок року: 26782 - 13150 = 13632 тис. грн.;

- на кінець року: 27123 - 12327 = 14796 тис. грн.

Тобто за рік сума власних обігових коштів зросла з 13632 тис. грн. до 14796 тис. грн., тобто на 1164 тис. грн.

Короткострокові кредити підприємство не залучало. Це пояснюється досить високою обліковою ставкою НБУ та жорсткими умовами кредитування. Більшу частину обсягу кредиторської заборгованості складає заборгованість перед постачальниками, яка являє собою комерційний кредит, по якому не потрібне забезпечення та який майже безкоштовний. Зростання об'єму даної заборгованості в звітному році свідчить про фінансові ускладнення на підприємстві. Про це свідчить і зростання заборгованості робітникам по оплаті праці на 10 тис. грн. (1000%). За рік збільшилась заборгованість по розрахунках з бюджетом на 72 тис. грн. (29,88%), зменшилася по страхуванню на 21 тис. грн. (5,35%), по оплаті праці - на 120 тис.грн. (11,2%), інша заборгованість - на 15 тис. грн. (46,88%).

Аналіз активів підприємства дозволяє надати загальну оцінку зміні всього його майна. Оцінка сукупних активів, в свою чергу, дозволяє зробити висновок про те, в які активи вкладені знову залучені фінансові ресурси або які активи зменшились за рахунок зменшення фінансових ресурсів, чи навпаки.

Аналітичний розрахунок, що відображає динаміку та структуру необоротного активу балансу, приведений в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5. Аналіз складу та структури необоротного активу балансу Ват «Мелітопольський компресор»

Розміщення майна	На початок року	На кінець року	Зміни за звітний період (+, -)
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	% до початку року
І. Необоротні активи
Нематеріальні активи	5	0,04	1	0,0001	-4	-80
Основні засоби	12157	92,45	11854	92,2	-303	-2,49
Незавершене будівництво	521	3,96	529	4,11	+8	+1,54
Відстрочені податкові активи	467	3,55	472	3,67	+5	+1,07
Всього по I розділу	13150	100	12856	100	-294	-2,24

З таблиці 2.5 бачимо, що загальна вартість майна підприємства збільшилась на 609 тис. грн. або на 1,92%. В складі майна частка необоротних активів зменшилась на 294 тис. грн. (2,24%). Це спричинено зменшенням долі основних засобів - на 303 тис. грн. Розмір незавершеного будівництва в звітному році збільшився на 8 тис. грн або 1,54%, а відстрочені податкові активи - на 5 тис. грн. або 1,07%.



Висновок

У процесі роботи над темою курсової роботи мною зроблені наступні висновки та узагальнення.

В плані теоретичних досліджень визначено, що організація виробництва являє собою сукупність прийомів і методів раціонального поєднання праці з речовими елементами і часткових виробничих процесів між собою в просторі і в часі. Організація охоплює всі ланки промислового виробництва - від групи галузей і підгалузей народного господарства до робочого місця. Розрізняють поелементний (функціональний), просторовий і часовий розрізи організації виробництва.

У рамках виробничого (промислового) підприємства можна виділити три рівні організації виробництва: організація процесу на робочому місці, внутрішньоцехове і міжцехове.

Основними принципами організації виробництва є: пропорційність, ритмічність і безперервність виробництва.

Головними методами організації виробництва є потоковий, партійний і одиничний. Партійний метод організації виробництва характеризується запуском у виробництво виробів і вузлів партіями певного розміру при певному, як правило, стійкому чергуванні їх у часі. При потоковій організації органічно поєднуються, а часто і суміщаються основні та обслуговуючі операції, перетворюючись у взаємопов'язаний процес виготовлення виробу. Під одиничним методом організації виробництва розуміється виготовлення виробів і деталей невеликими партіями або окремими зразками. Він характерний для дрібносерійного та дослідного виробництва.

Практичні дослідження в роботі дозволили мені зробити наступні висновки. Підприємство «Мелітопольский компрессор» може бути віднесено до категорії середніх виробничих підприємств. В структуру емiтента входять цеха основного виробництва: металургiйний комплекс та два механо-збиральних цеха; цеха допомiжного виробництва: транспортна дiльниця, ремонтно-механiчна дiльниця, тарно-пакувальна дiльниця, iнструментальна служба, а також комерцiйний вiддiл, вiддiл головного механiка, вiддiл пожежної безпеки, вiддiл кадрiв, вiддiл охорони та безпеки, вiддiл технiчного контролю, планово-економiчний сектор, вiддiл охорони працi, вiддiл головного технолога, вiддiл головного конструктора, юридичне бюро, вiддiл головного металурга, бухгалтерiя, господарча служба. Цех - основна виробнича ланка підприємства, від роботи якого повністю залежить успіх або невдач роботи всього підприємства. У кінцевому рахунку управління підприємством зводиться до того, щоб в заводських цехах своєчасно і якісно виконувалася робота, необхідна для своєчасного виготовлення кінцевої продукції, що надходить на ринки збуту. Виробничий процес, застосовуваний на підприємстві «Мелітопольський компрессор» носить тип дрібносерійного виробництва і характеризується неширокої номенклатурою виготовлених виробів та невеликим обсягом випуску. При цьому виробничий процес здійснюється на різному універсальному устаткуванні з застосуванням великої частки механізованої праці.



Список використаної літератури

1. Абрютина М.С. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия. / М.С. Абрютина, А.В. Грачев - М.:Дело и сервис, 2006. - 256 с.

2. Ансофф И. Стратегическое управление / И. Ансофф: [пер. с англ.]. - М.: Экономика, 2007. - 380 с.

3. Аранчій В.І. Фінанси підприємств./ В.І. Аранчій // Навч. посібник. - К.: ВД «Професіонал», 2006 - 304 с.

4. Бень Т.Г. Інтегральна оцінка фінансового стану підприємств / Т.Г. Бень // Фінанси України: - №6, 2006. - С. 75-78.

5. Бернстайн Л.А. Анализ финансовой отчетности: теория, практика и интерпритация / И.И. Елисеева; Гл. ред. серии Я.В. Соколов // Пер. с англ. - М.: Финансы и статистиа, 2008. - 624 с.

6. Болдырев В.О. О современных методах финансового анализа./ В.О. Болдырев // Бизнес и банки. - 2008 г. - №6.

7. Бороненкова С.А. Финансовый анализ предприятий / С.А. Бороненкова, Л.И. Маслова, С.И. Крылов. - Екатеринбург: Урал. гос. унв., 2006. - 305 с.

8. Боруцкий А.В. Совершенствование методов анализа финансово - экономического состояния предприятий. / А.В. Боруцкий // Экономика, управление, 2009, №4. - С. 66-72

9. Буряк Л.Д. Фінансово-економічний аналіз / Л.Д. Буряк. - К.: ВД «Професіонал», 2008. - 528 с.

10. Буряк П.Ю. Фінансово-економічний аналіз. / П.Ю. Буряк, М.В. Римар, М.Т. Биць - К.: ВД «Професіонал», 2006 - 428 с.