Аналіз управлінської діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Історія розвитку п.П. «Апрель»

2. Продукція, що виробляється підприємством

3. Структура підприємства

4. Наукова організація на підприємстві

5. Організація матеріально-технічного постачання

6. Організація збуту готової продукції

7. Заходи по охороні праці і навколишнього середовища

8. Режим роботи підприємства правила внутрішнього розпорядку

9. Організація робочого місця. Характеристика устаткування застосованого у цеху

10. Організація технічного контролю в цеху і на робочому місці. документація обліку контролю

11. Основні напрями і показники технічного і соціально-економічного розвитку підприємства в сучасних умовах

12. Індивідуальне завдання

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Виробнича практика - це форма навчальних занятті в організаціях (підприємствах) різних форм власності та організаційно - правових форм.

Виробнича практика проводиться з метою вивчення загальних принципів функціонування організацій та установ по управлінню працею і регулювання соціально-трудових відносин, служб зайнятості; принципів організації роботи служб і підрозділів, що займаються питаннями підбору, розстановки та обліку персоналу, відділів кадрів, праці та заробітної плати, відділів управління персоналом, а також аналізу документації, що забезпечує діяльність зазначених служб. Вона дозволяє з'єднати теоретичну підготовку з практичною діяльністю на конкретних робочих місцях. У завдання практики входить:

· формування професійних умінь і певного досвіду, необхідного для здійснення подальшій професійній діяльності;

· формування дослідницького підходу до вивчення діяльності економіста;

· оволодіння вміннями та навичками роботи з документацією, здійснення найпростіших економічних розрахунків.

Виробнича практика студента забезпечує освоєння кваліфікації в відповідності з вимогами учбового плану, сприяє закріпленню й поглибленню знань, привчає до праці в сфері виробництва в умовах трудового колективу. Виробнича практика дозволяє сформувати уяву про зміст й особливості своєї майбутньої професії не тільки через сукупність отриманих теоретичних знань, а й з точки зору практичної діяльності реально діючих підприємств придбати елементи професійного уміння і практичних навичок.

Під час проходження практики було ознайомлено з діяльністю особи-підприємця Кравченко Марини Миколаївни та її фірми «Апрель». Розібрали організаційну структуру управління підприємства, зіставили її з цілями організації, визначили її ефективність. В звіті також приведений аналіз робочого часу керівника, та методи його раціонального використання. Також під час проходження практики було ознайомлено з правовим забезпеченням управлінської діяльності підприємства та з системою управління охороною праці на підприємстві.

Метою даного звіту є показати свої знання та навички, отримані в процесі проходження виробничої практики.

Для досягнення мети були поставленні наступні завдання:

· дізнатися історію розвитку підприємства;

· вивчити структуру підприємства;

· дізнатися організацію робочого місця,технічного контролю в цеху;

· наукова організація підприємства;

· індивідуальне завдання.

1. Історія розвитку п.П. «Апрель»

управління керівник економічний

Приватне підприємство «Апрель» розташоване в м. Кременчук Полтавської області.

У перші місяці після розпаду Радянського Союзу (8 грудня 1991 р.) в Україні здійснюються кроки в напрямку ринкових перетворень, які підштовхнула лібералізація цін, що почалася в Росії. В Україні уряд В. Фокіна з початку 1992 р. ввів у обіг купоно-карбованець і став на шлях «шокової терапії», проголосивши лібералізацію ринкової торгівлі й повну свободу ринкових цін, за винятком цін на деякі товари. Така політика поглибила кризу, сприяла подальшому падінню виробництва і за відсутності конкуренції закономірно спричинила могутнє зростання цін, що у свою чергу призвело до різкого зниження рівня життя більшості населення. Це і було закономірним результатом економічної політики, здійснюваної за рецептами західних експертів.

Перший рік самостійного існування української держави не приніс позитивних зрушень в економіці, почався процес прискореного падіння основних макроекономічних показників. Порівняно з попереднім роком національний дохід за 1992 р. становив 85%, промислова продукція -- 91%, продукція сільського господарства -- 89%. Майже в усіх галузях важкої промисловості панує криза. Найбільше падіння відбулося в транспортному і сільськогосподарському машинобудуванні, хімічній промисловості, що зумовлено браком матеріалів і комплектуючих, які надходили з колишніх радянських республік. Глибока криза охопила також вугільну промисловість -- 78% шахт загазовані, у 38% шахт видобуток кам'яного вугілля відбувається на глибині 1,3 км за температури 40--50 С. З 2000 р. гірники працюють уже на глибині 2000 м. Видобуток вугілля, нафти та газу скорочується.

Здійснена в 1992 р. лібералізація цін в умовах відсутності конкуренції уже в тому ж році призвела до їх вибухового зростання у 20 разів (рівень інфляції 2000%).

В таких умовах внутрішньої та зовнішньої економіки у квітні 1992 року було засновано приватне підприємство «Апрель» Кравченко Мариною Миколаївною. Того ж року підприємство пройшло ліцензування.

Завдяки в тому, що у місті Кременчуці не було конкурентноспособних підприємств, «Апрель» зайняв лідируючу позицію та міцно закріпився на ринку послуг.

Клієнтами послуг приватного підприємства «Апрель» є школи, офіси, різні підприємства та лікарні, а також самостійні ФОП м. Кременчука Полтавської області.

З поміж інших підприємств дане має багато рис, які притаманні малим підприємствам.

Негативно впливають на розвиток приватного підприємства такі стримуючі фактори, як:

· недостатньо велика перспектива введення новизни у процес виготовлення товарів.

· Не велика можливість розширення;

· наявність нових конкуретноспособних конкурентів.

Все ж можна сказати, що загальне становище підприємства є стабільним і стійким, є можливість самофінансування.

2. Продукція, що виробляється підприємством

Дане підприємство надає послуги з виробництва штампів, печатей, пломбіраторів, простих та складних клейм.

Як і будь-яке інше дане підприємство здійснює матеріальні і грошові витрати, пов'язані з виробництвом і збутом продукції, інвестиційною діяльністю.

Найбільша питома вага в сукупній величині витрат - витрати, пов'язані з доставкою сировини. Величина цих витрат визначає грошове вираження витрат, пов'язаних з використанням палива, енергії і т.д.

Витрати виробництва -- витрати різних видів економічних ресурсів, безпосередньо пов'язані з виробництвом економічних благ (сировина, праця, основні засоби, послуги, фінансові ресурси).

Крім виробничих витрат, підприємство здійснює витрати по збутовій діяльності поза виробничі витрати: на тару і упаковку, транспортування ті ін.

Витрати поділяються на:

· постійні (їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах; до них належать витрати на утримання і експлуатацію будівель і споруд, управління). В складі постійних розрізняють умовно-постійні витрати, які неістотно змінюються при зміні обсягу виробництва;

· змінні -- загальна сума витрат за певний час залежить від обсягу виробництва продукції; поділяються на:

o пропорційні -- змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу виробництва - сировина, матеріали, комплектуючі, відрядна заробітна плата;

o непропорційні -- поділяються на прогресуючі і дегресуючі.

Основною є класифікація витрат за економічними елементами і калькуляційними статтями.

За економічними елементами затрати формуються відповідно до їх економічного змісту.

Елементи витрат на виробництво:

1. Матеріальні витрати (сировина, матеріали, комплектуючі, напівфабрикати, паливо, енергія, тара; віднімається вартість повернутих відходів).

2. Оплата праці (всі форми основної заробітної плати штатного і позаштатного виробничого персоналу підприємства).

3. Відрахування на соціальні заходи (включають відрахування на пенсійне забезпечення, на соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, на індивідуальне страхування; величина відрахувань встановлюється у відсотках від витрат на оплату праці).

4. Амортизація основних фондів (амортизаційні відрахування на повне відтворення основних фондів за нормами від балансової вартості, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів).

5. Інші операційні витрати (вартість робіт, послуг сторонніх підприємств, сума податків, зборів, крім податків на прибуток, втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, сума фінансових санкцій тощо).

6. Інші витрати (витрати, що не належать до перелічених вище елементів; включаються витрати на страхування майна, винагороду за винахідництво, оплата робіт по сертифікації продукції, оплата послуг зв'язку, витрати на інвестиційну і фінансову діяльність підприємства, втрати від надзвичайних подій).

Важливою є класифікація витрат за статтями калькуляції.

Статті -- це затрати, які відрізняються між собою функціональною роллю у виробничому процесі і місцю виникнення. За статтями витрат визначають собівартість одиниці продукції, тобто калькуляцію. Перелік статей калькуляції може бути різним в залежності від галузі промисловості, але, в загальному, може мати такий склад:

1. Сировина і матеріали.

2. Паливо і енергія на технологічні цілі.

3. Заробітна плата виробничих робітників (основна і додаткова).

4. Відрахування на соціальні заходи виробничих робітників.

5. Загальновиробничі витрати.

6. Адміністративні витрати.

7. Підготовка і освоєння виробництва.

8. Інші виробничі витрати.

9. Витрати на збут (поза виробничі витрати).

3. Структура підприємства

Виробнича структура і структура управління П.П. «Апрель»:

ѕ За метою і характером діяльності П.П. «Апрель» - це комерційне підприємство (йому властивий комерційний характер діяльності з одержанням прибутку. У уданому випадку власник водночас є і підприємцем, тобто власність і управління майном у приватному підприємстві не розмежовуються);

ѕ Форма власності - приватна (засновані на власності майна окремої особи, з правом найму робочої сили);

ѕ За розміром (кількістю працівників) належить до малих підприємств;

ѕ Залежно від способу організації діяльності - це одноосібне володіння;

ѕ За сферою діяльності - промислове підприємство;

ѕ За ступенем охоплення ринку відноситься до місцевих;

ѕ За ступенем спеціалізації до спеціалізованих

Незважаючи на всю різноманітність організаційних структур сучасних фірм, на даному підприємстві існує лінійна структура управління. В її основі лежить зосередження всіх виробничих і управлінських функцій у керівника (директора). Тут усі повноваження прямі (лінійні), вони спрямовані від вищої ланки управління до нижчої (мал.1).

Даний вид структур характеризується одномірністю зв'язків: тут мають місце тільки вертикальні зв'язки. У даному випадку власник підприємства має можливість постійно контролювати роботу персоналу. Головна риса цієї структури -- єдність розпорядження. До переваг лінійної організації належать:



Мал. 1

· повна відповідальність керівника за результати діяльності підлеглих йому підрозділів;

· чітко визначені зобов'язання, чіткий розподіл обов'язків і повноважень;

· оперативний процес прийняття рішень;

· простота та чіткість підпорядкування;

· можливість підтримувати необхідну дисципліну.

Цей тип управлінської структури, як правило, сприяє формуванню стабільної і міцної організації. Серед недоліків лінійної побудови організації:

· жорсткість;

· негнучкість, що не дає змоги вирішувати завдання, обумовлені умовами функціонування, які постійно змінюються;

· слабка пристосовуваність до подальшого зростання;

· велике інформаційне перевантаження керівника;

· високі вимоги до керівника, який має бути висококваліфікованим фахівцем, що володіє великими різнобічними знаннями і досвідом з усіх функцій.

Директор підприємства - має право розпоряджатися всіма ресурсами і майном підприємства в рамках діючого законодавства. Він відповідає за виконання плану підприємства, за дотримання фінансової і господарської дисципліни. В межах своєї компетенції директор видає накази по підприємству, приймає і звільняє робітників, застосовує методи винагородження і адміністративного покарання до працівників. Важливе завдання директора - забезпечення хороших умов праці на підприємстві і турбота про покращення культурно побутових потреб працівників.

Заступник директора керує процесами планування, фінансово-кредитною діяльністю, організацією оплати та матеріального стимулювання праці, науково-дослідною діяльністю, маркетинговими дослідженнями, процесами оцінки конкурентоспроможності продукції, рекламною діяльністю, постачанням та збутом, процесами найму і звільнення працівників, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів.

4. Наукова організація на підприємстві

Приватне підприємство «Апрель» працює над удосконаленням якості своїх послуг. Намагаються використовувати такий тип сировини та прилади для виготовлення товарів, які б не шкодили навколишньому середовищу.

Для цього вповноважений працівник вивчає ринок подібних послуг та технологічні процеси. Намагаються впроваджувати новітні досягнення науки і технології. Але поки що це не дуже добре виходить через брак фінансової підтримки та загальний екологічний стан країни.

Так само власник підприємства покращує умови праці для своїх робітників використовуючи сучасні рекомендації в галузі охорони праці. Так само завод чітко дотримується трудового законодавства України надаючи своїм працівника повний соціальний пакет.

Крім того для покращення результатів діяльності в найближчий час потрібним є:

1. Розширення зовнішньоекономічної діяльності;

2. Використання різноманітних методів стимулювання праці;

3. Поліпшення якості робочої сили;

4. Залучення персоналу в процес управління;

5. Впровадження заходів для покращенню організації праці,

6. Раціоналізація робочих місць;

7. Проведення робіт по дослідженню та розширенню ринків збуту.

8. Покращення рекламної сторони за допомогою відділу збуту.

Що стосується інновацій, то для активізації інноваційної діяльності необхідно здійснювати широкий комплекс заходів, важливе місце серед яких займає виявлення внутрішніх резервів.

Удосконалення управління виробництвом. Всебічне використання сучасних машин, техніки, засобів (каналів) зв'язку для збирання, обробки і передачі інформації істотно впливає на методи виконання функцій управління виробництвом, створює умови для більш оперативного і якісного їх здійснення. Все це сприяє удосконаленню управління об'єктом у цілому і його структурними ланками.

Удосконалення і підвищення рівня планування. Використовуючи економіко-математичні методи, систему прогресивних науково обґрунтованих норм і нормативів, а також досягнення науково-технічного прогресу, можна серйозно удосконалити планування виробництва і підняти його на науковий рівень. Наприклад, здійснювати взаємозв'язок прогнозування, перспективного, поточного та оперативного планування; широко використовувати нормативні методи на всіх рівнях планування та управління; удосконалити систему нормативно-планових показників у використанні трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів.

Все це дозволяє значно удосконалити і підвищити рівень планування, а разом а тим поліпшити управління виробничими процесами

Впровадження запропонованих заходів в комплексі надасть можливість підвищити конкурентоспроможність продукції та підприємства в цілому, та зміцнити його становище серед конкурентів на ринку.

5. Організація матеріально-технічного постачання

Матеріально технічним постачанням займається замісник директора

У нього багато службових обов'язків серед яких можна виділити такі:

- Розробка нормативів запасів матеріальних ресурсів;

- Планування потреби в матеріальних ресурсах і в ув'язування її з планом виробництва і нормативами запасів;

- Пошук постачальників;

- Укладання договорів на постачання;

- Організація робіт з доставки контроль і оперативне регулювання виконання договорів поставок;

- Організація приймання, обробки і зберігання матеріальних ресурсів;

- Оперативне планування і регулювання забезпечення виробництва матеріальними ресурсами;

- Облік, контроль і аналіз витрачання матеріальних ресурсів;

На підприємстві також складається план матеріально-технічного постачання. План МТП розробляється з урахуванням:

- Виробничої програми;

- Нормативів запасів матеріальних ресурсів;

- Норм витрат матеріалів, палива, комплектуючих виробів;

- Встановлених і знову налагоджувати зв'язки з постачальниками;

- Цін на всі види матеріально-технічних ресурсів.

6. Організація збуту готової продукції

План збуту продукції - це обсяг продукції і послуг, який визначається попитом у процесі дослідження ринку й буде реалізований у плановому році.

У будь-якому плані збуту, як правило, вказується кількість продукції кожного виду, а також робіт і послуг, які будуть реалізовані в запланованому періоді.

При нерівномірному чи нестабільному виробництві, наприклад, при сезонних коливаннях виробництва, план збуту, як правило, складається на кожен місяць. В річний план збуту продукції підприємства включають наступні види товарів і робіт: обсяг реалізації продукції на внутрішньому ринку, розмір напівфабрикатів і комплектуючих виробів, власного виробництва, величина експортних поставок товарів, нормативи запасів готової продукції, обсяги робіт і послуг виробничого характеру у ринкових цінах.

Організація збуту передбачає об'єднання усіх робітників, які виконують взаємопов'язаний комплекс робіт у процесі забезпечення переміщення товару від виробника до кінцевого споживача.

Крім цього, організація збуту охоплює діяльність по формуванню, відбору спеціалістів, залучених до роботи у службі збуту, оцінка якості і результатів роботи підлеглих, а також заходи по матеріальному і моральному заохочуванню робітників.

У загальному випадку діяльність підлеглих відділу збуту може будуватися на моделі взаємовідношень між тим чи іншим представником служби збуту і організації по формуванню і реалізації закупок товару.

Працівники збуту на ряду з типовими функціями можуть виконувати виходячи із особливостей ситуації і інші обв'язки з метою збільшення об'єму продаж і завоювання престижу фірми.

Загальна характеристика робіт, які здійснює, наприклад, агент по збуту, може включати: продаж, роботу з заказниками, обслуговування заказника, обслуговування центрів роздрібної торгівлі, адміністрування; конференції (зустрічі, навчання), підбір кадрів; відрядження. В залежності від специфіки галузі, яку обслуговує агент, функції і дії які він виконує, можуть змінюватися.

Отже, організація збуту здійснюється в межах збутової політики фірми, планування якої відбувається за такими напрямками:

· визначення стратегії збуту і політики організації каналів збуту;

· вибір систем та методів збуту і відповідних типів каналів;

· створення мережі оптових і роздрібних торговельних точок, складів, демонстраційних залів тощо;

· визначення маршрутів товаропросування;

· організація транспортування і вантажно-розвантажувальних робіт,

· забезпечення ефективності збуту;

· питання логістики.

Виконуючи усі з названих вище правил та напрямків і відбувається організація збуту готової продукції.

7. Заходи по охороні праці і навколишнього середовища

Комісія що до охорони праці - є постійно діючим консультативно-дорадчим органом трудового колективу та власника або уповноваженого ним органу, створюється з метою залучення представників власника та трудового колективу (безпосередніх виконавців робіт, представників профспілок) до співробітництва в галузі управління охороною праці на підприємстві, узгодженого вирішення питань, що виникають у сфері.

Рішення про доцільність створення Комісії, її кількість та персональний склад, строк повноважень трудовим колективом на загальних зборах(конференції) за поданням власника, органу самоврядування трудового колективу та профспілкового комітету.

Загальні збори затверджують Положення про комісію з питань охорони праці підприємства, яке розробляється за участю сторін на основі цього Типового положення.

Вона формується на засадах рівного представництва осіб від власника та трудового колективу.

До складу Комісії від власника включаються спеціалісти з безпеки і гігієни праці, виробничої, юридичної та інших служб підприємства.

До складу Комісії від трудового колективу рекомендуються працівник основних професій, уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, представники профспілки (профспілок).

Комісія у своїй діяльності керується законодавством про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами з охорони праці. А також Положенням про комісію з питань охорони праці підприємства.

Комісія діє на принципах взаємної поваги, довіри, рівноправності та відповідальності сторін за виконання прийнятих рішень і досягнутих.

Питаннями що до охорони праці на П.П. «Апрель» займається засновник фірми відповідно з Законом України « Про охорону праці “(стаття 16) на підприємствах, в організаціях, господарських з кількістю працюючих 50 і більше чоловік незалежно від форм власності та видів господарської діяльності».

8. Режим роботи підприємства правила внутрішнього розпорядку

Правила внутрішнього трудового розпорядку.

Загальні положення:

Правила внутрішнього трудового розпорядку П.П. «Апрель» розроблено відповідно до чинного законодавства України з метою забезпечення чіткої організації праці, належних безпечних умов праці, підвищення її продуктивності та ефективності, раціонального використання робочого часу, зміцнення трудової дисципліни.

Обов'язок і справа честі громадянина - добросовісна праця в обраній ним сфері суспільно корисної діяльності, дотримання трудової дисципліни.

Трудова дисципліна забезпечується створенням адміністрацією підприємства необхідних організаційних та економічних умов для високопродуктивної праці, відповідальним ставленням працівників до роботи, а також заохоченнями за сумлінну працю.

До працівників, які порушують трудову дисципліну, в необхідних випадках застосовуються заходи дисциплінарного впливу.

Правила є обов'язковими для виконання сторонами трудових відносин.

Питання, пов'язані із застосуванням Правил, вирішуються директором підприємства у межах наданих йому прав, а у випадках чинним законодавством України і цими Правилами, разом або за погодженням із профспілковим комітетом. Ці питання вирішуються також трудовим колективом відповідно до його повноважень.

Порядок прийняття на роботу та звільнення працівників

Працівники реалізують свої здібності до продуктивної праці шляхом укладення трудового договору (контракту).

Під час прийняття на роботу працівники мають подати:

- паспорт;

- трудову книжку, оформлену в установленому порядку, а якщо особа влаштовується на роботу вперше - довідку про останнє заняття, видану за місцем проживання відповідною житлово-експлуатаційною організацією, органом місцевого самоврядування, вуличним комітетом (довідка видана вуличним комітетом, має бути засвідчена виконавчим комітетом відповідної ради). Звільнені з лав Збройних Сил України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, пред'являють військовий квиток;

- свідоцтво про обов'язкове державне соціальне страхування;

- довідку про присвоєння ідентифікаційного коду.

Прийняття на роботу без подання зазначених документів не допускається.

Під час прийняття на роботу, яка вимагає спеціальних знань, адміністрація підприємства має право зажадати від працівників подання диплома або іншого документа про здобуту освіту чи професійну підготовку.

Забороняється вимагати від працівників під час працевлаштування документи, подання яких не передбачено законодавством, а також відповідності до прописки.

До початку роботи за укладеним трудовим договором працівник має право ознайомитися під розписку з правилами внутрішнього трудового розпорядку, колективним договором, умовами праці, своїми правами та обов'язками, а також пройти інструктаж з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці та протипожежної охорони.

Прийняття на роботу оформляється наказом директора, що оголошується працівникові під розписку. У наказі має бути зазначено найменування посади (категорія), професії (розряд), умови оплати праці та інші істотні умови трудового договору, відповідно до Державного класифікатора професій України або до штатного розкладу.

На всіх працівників, які працюють понад п'ять днів, ведуться трудові книжки.

Працівникам, що стають до роботи вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу.

Дія трудового договору може бути припинена тільки з підстав, передбачених законами України.

За ініціативою працівника трудові відносини припиняються згідно статтями 38 та 39 КЗпП України.

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це адміністрацію підприємства письмово за два тижні.

У разі розірвання трудового договору з поважних причин, передбачених чинним законодавством, працівник звільняється у строк, про який він просить.

Строковий трудовий договір розривається на вимогу працівника достроково в разі хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню ним роботи за трудовим договором, а також у випадку порушення адміністрацією підприємства законодавства про працю, колективного договору та з інших поважних причин, передбачених законодавством.

Припинення дії трудового договору за ініціативою директора може мати місце з підстав, передбачених статтями 40 та 41 КЗпП України.

Дію трудового договору може бути припинено також за умов, передбачених пунктами 1-3 і 5-7 та 8 статті 36 КЗпП України.

Припинення трудового договору оформляється наказом директора, який оголошується працівникові під розписку.

У день звільнення працівникові видається трудова книжка та виплачуються всі належні йому від підприємства суми.

Основні обов'язки працівників

Працівники підприємства зобов'язані:

ѕ своєчасно, до початку роботи, прибути на робоче місце та підготуватися до виконання трудових обов'язків;

ѕ почати роботу відповідно до режиму робочого дня, встановленого на підприємстві;

ѕ бути на робочому місці впродовж робочого часу за винятком перерв на відпочинок і харчування;

ѕ виконувати своєчасно та в повному обсязі робочі завдання (функціональні обов'язки), забезпечувати належну якість виконуваних робіт;

ѕ виконувати розпорядження адміністрації підприємства;

ѕ дотримуватися вимог з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної охорони, передбачених відповідними правилами та інструкціями;

ѕ вживати заходів для негайного усунення причин та умов, які перешкоджають або ускладнюють нормальну роботу, негайно інформувати про це адміністрацію підприємства;

ѕ підтримувати на своєму робочому місці чистоту й порядок, не палити в службових приміщеннях;

ѕ ефективно використовувати обчислювальну та іншу оргтехніку, дбайливо ставитися до майна підприємства, раціонально витрачати матеріали, електроенергію та інші матеріальні ресурси;

ѕ уважно ставитися до колег, сприяти створенню нормального психологічного мікроклімату в колективі.

ѕ проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Основні обов'язки адміністрації. Адміністрація підприємства зобов'язана:

ѕ правильно організувати роботу працівників, закріпити за кожним робоче місце, для кожного створити здорові та безпечні умови праці;

ѕ забезпечити робочі місця матеріальними та енергетичними ресурсами, інструментом і приладдям, обчислювальною та іншою оргтехнікою, а працівників - спецодягом та засобами індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів;

ѕ вживати необхідних заходів для профілактики виробничого травматизму, професійних та інших захворювань працівників;

ѕ неухильно дотримуватися вимог законодавства про працю та правил охорони праці, вживати заходів для вчасного усунення причин і умов, що перешкоджають нормальній роботі працівників;

ѕ всіляко розвивати форми організації і стимулювання праці, здійснювати заходи щодо підвищення ефективності праці колективу, організовувати вивчення, поширення і впровадження передових прийомів та методів праці;

ѕ давати чіткі вказівки (розпорядження) працівникам, вимагати й перевіряти своєчасність і точність їх виконання ;

ѕ створювати умови для зацікавленості працівників у результатах їхньої роботи ;

ѕ своєчасно доводити до виробничих підрозділів планові завдання, забезпечувати їх виконання з найменшими затратами трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, вживати заходи, спрямовані на більш повне виявлення і використання внутрішніх резервів, забезпечення науково обґрунтованого нормування витрат сировини і матеріалів, енергії та палива, раціонального й економного їх використання, підвищувати рентабельність виробництва, а також поліпшувати інші показники роботи

ѕ видавати працівникам заробітну плату в установлені законодавством та колективним договором терміни;

ѕ контролювати дотримання працівниками трудової дисципліни;

ѕ створювати для трудового колективу необхідні умови для виконання ним своїх повноважень, передбачених законодавством та колективним договором, сприяти створенню у трудовому колективі ділової, творчої обстановки, всіляко підтримувати і розвивати ініціативу та активність працюючих, своєчасно розглядати критичні зауваження та повідомляти колективу про вжиті заходи ;

ѕ дотримуватися вимог законодавства про працю під час вирішення соціально-трудових питань на підприємстві.

Робочий час і час відпочинку на підприємстві. Для працівників підприємства встановлюється 5 денний робочий тиждень із двома вихідними днями - субота та неділя. Тривалість робочого часу працівників має не перевищувати 40 годин на тиждень.

Час початку і закінчення роботи, перерва для відпочинку і харчування встановлюються таким:

1. Початок роботи 8-00

2. Закінчення роботи 18-00

3. Перерва для харчування та відпочинку 12-00 до 13-00

Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників скорочується на одну годину (крім працівників із скороченою тривалістю робочого часу).

Виходячи з виробничих потреб установлений режим роботи може бути змінено на підставі наказу і з обов'язковим попередженням про це працівників не пізніше ніж за два місяці.

Робота у вихідні дні забороняється за винятком випадків, передбачених законодавством України. Така робота може компенсуватися за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі в подвійному розмірі.

Забороняється в робочий час відволікати працівників від роботи для виконання громадських доручень, не пов'язаних із діяльністю підприємства, скликати збори, засідання, наради з громадських питань.

Відповідальність працівників за порушення трудової дисципліни

Працівник несе відповідальність за порушення трудової, технологічної та виробничої дисципліни, в тому числі за:

- невиконання або неналежне виконання з власної вини покладених на нього трудових обов'язків, визначених трудовим договором, колективним договором та цими Правилами;

- прогул (у тому числі відсутність на роботі більше 3 годин протягом дня) без поважних причин;

- появу на роботі в нетверезому стані або в стані наркотичного (токсичного) сп'яніння;

- розливання спиртних напоїв на робочому місці;

- вчинення за місцем роботи розкрадання (у т.ч. дрібного) майна підприємства;

- перевищення службових повноважень.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один з таких заходів стягнення: догана звільнення з роботи.

До застосування дисциплінарного стягнення директор має право зажадати від працівника письмового пояснення. Відмова працівника надати пояснення не може бути перешкодою для застосування стягнення.

Стягнення оголошується наказом, з яким працівника ознайомлюють під розписку

9. Організація робочого місця. характеристика устаткування застосованого у цеху

Опишемо робоче місце проходження практики. Робоче місце було розташоване у виробничому цеху. Цей цех займається перевіркою працездатності обладнання яке надійшло на підприємство. У цьому цеху багато робочих місць, тому що він виконує досить багато робочих функцій.

Опишемо обране робоче місце.

Дане робоче місце було розташоване безпосередньо в цеху поруч з вентиляцією. Функціями описуваного робочого місця було дати здатність перевірити працездатність обладнання. Дане робоче місце є особистим.

Для того щоб працювати на даному робочому місці працівник повинен володіти навиками роботи з осцилографом та мультиметром.

Також у цьому чеху знаходиться основний пристрій для виробництва печатей та штампів - фотоекспонометрична установка. Мені, як практиканту, було дозволено спостерігати за роботою цього приладу.

В загалом, оснащення цеху не має новітнього устаткування, тому що це не є економічно вигідним рішенням

10. Організація технічного контролю в цеху і на робочому місці. Документація обліку контролю

Якість продукції багато в чому залежить не тільки від якості сировини чи якісного обладнання для виготовлення товарів, а і від зусиль у виробничому середовищі - на її підвищення повинна бути націлена вся виробнича система.

Одним з елементів системи управління якістю є організація технічного контролю на підприємстві.

Під технічним контролем розуміється перевірка дотримання вимог, що пред'являються до якості продукції на всіх стадіях її виготовлення, і всіх виробничих умов, що забезпечують його.

Основним завданням технічного контролю є забезпечення випуску високоякісної і комплектної продукції, відповідної стандарту м і технічним умовам.

Технічний контроль за якістю продукції виробляється на підприємствах централізовано, через відділ технічного контролю (ВТК) - самостійний структурний підрозділ.

Начальник ВТК безпосередньо підпорядковується директору підприємства, а його працівники - лише начальнику.

Апарат ВТК складається з бюро, груп чи виконавців (залежно від розмірів підприємства): технічної приймання матеріалів, напівфабрикатів і виробів, що надходять від постачальників; цехового контролю (ВТК цеху); контролю знарядь виробництва; випробування і здачі готової продукції; з обліку і аналізу браку.

ВТК підпорядковується також центральна вимірювальна лабораторія (цвл) з контрольно-перевірочними пунктами (КПП) в цехах, механічна, металографічна і хімічна лабораторії.

Бюро (група) цехового контролю (БЦК) очолюється начальником або старше м контрольним майстром і складається з змінних контрольних майстрів і контролерів.

У функції ВТК входять:

· Контроль надходящого на підприємство з постачальників сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива;

· Контроль стану обладнання та технічного оснащення;

· Контроль виконання технологічного процесу на всіх стадіях виготовлення продукції; контроль якості продукції; попередження, виявлення та облік браку; встановлення причин браку;

· Розробка заходів щодо усунення браку, рекламацій і поліпшенню якості продукції.

Для обліку та усунення дефектів використовуються такі документи: первинні облікові документи дефектів; сигнальний листок; карта дефекту.

Первинні облікові документи дефектів, виявлених у процесі виготовлення та відпрацювання виробів, - це журнал обліку результатів контрольних операцій по технологічному процесу, журнал обліку і підготовки результатів випробувань на підприємстві, акт дефектації виробів після випробувань, відомості дефектів, виявлених при натуральних випробуваннях, зауваження з випробувальних полігонів та ін.

Сигнальний листок служить для реєстрації та контролю за усуненням дефектів, якщо проведення додаткових робіт і централізований контроль можливі без дозволу керівництва підприємства.

Карта дефекту призначена для реєстрації та контролю за усуненням дефектів, якщо на проведення додаткових робіт і централізованого контролю необхідно дозвіл керівництва підприємства.

11. Основні напрями і показники технічного і соціально-економічного розвитку підприємства в сучасних умовах

Вся діяльність приватного підприємства «Апрель» спрямована на виробництво та постачання печатей, штампів та інших виробів до інших підприємств, державних установ або приватних підприємців.

Звичайно підприємство намагається здійснювати свою діяльність таким чином, щоб загальні витрати були менші, ніж доходи від реалізації. Саме в цьому випадку підприємство буде мати прибуток. Саме з виручки від реалізації відраховуються витрати на виробництво і одержується валовий прибуток. В свою чергу з валового прибутку відраховуються податки і отримується чистий прибуток.

Отже, чистий прибуток - це різниця між валовим прибутком і сумою податкових платежів. З чистого прибутку підприємство сплачує борги та відсотки за кредити, а решта розподіляється на фонд споживання і фонд нагромадження.

Важливе значення в ході контролю за виконанням плану прибутку має виявлення зайвих для підприємства запасів товарно-матеріальних ресурсів у вигляді непрацюючого устаткування, машин, приладів, понаднормативних запасів, матеріалів, інструменту та інших цінностей.

"Омертвіння" фінансових ресурсів, вкладених у такі активи, уповільнює обіговість коштів підприємства і, природно, знижує рентабельність виробництва. Відомо, що основна сума прибутку надходить від реалізації продукції свого виробництва. Підприємство повинно постійно знати, яка сума одержаного прибутку залишається в їхньому розпорядженні, тобто оперативно визначати суму податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету. Оскільки сума одержаного прибутку в чинній системі оподаткування не визначає суми податку на нього (останній розраховується з прибутку як об'єкта оподаткування), постає необхідність відокремленого обліку валових доходів і валових витрат.

Облік ведеться з урахуванням вимог податкового законодавства про формування цих показників за кожний податковий період -- квартал. За будь-якого варіанта податкового обліку підприємство має постійну інформацію про те, як на ту чи іншу дату складається співвідношення валових доходів і валових витрат, що дає змогу оперативно визначати величину прибутку як об'єкта оподаткування, суму податку на прибуток і, отже, суму чистого прибутку, який надходить у повне розпорядження підприємств

12. Індивідуальне завдання

На підприємстві, де я проходила практику, основним приладом для виготовлення печатей та штампів була фотоекспонометрична установка. Їі я і буду описувати у своєму індивідуальному завданню.

Експонометр (лат. expono) - таблиця або прилад з світлочутливим елементом вимірювання світлового потоку для обчислення параметрів експозиції (часу витримки і числа діафрагми) у фотографії та кінематографі. В нашому випадку він використовується для виготовлення печатей.

Класифікація експонометрів:

1. Табличні

Представляють із себе таблицю, в якій описані умови зйомки і відповідні їм параметри. Практичний сенс мають лише за умови достатньо великої фотографічної широти застосовуваного фотоматеріалу. Застосовуються також у формі установки експозиції за символами погоди на шкальних фотоапаратах («Зміна-Символ», «Зміна-8М», «Агат-18» тощо).

2. Оптичні

Точковий візуальний експонометр з порівнянням яскравості зображення в видошукачі з еталонною лампою

Візуальний експонометр - прилад, в якому основним порівняльним елементом є око людини. Поділяються на:

· Зі зчитуванням часу витримки або числа діафрагми здійснюється візуальним порівнянням яскравості відповідних цифр з яскравістю оптичного клина змінної щільності («Оптек»). Основний недолік - залежність чутливості ока від загальної навколишнього освітленості, що може призводити до великих похибок. Зараз практично не використовуються.

· З порівнянням яскравості двох полів - одне від вимірюваної сцени або джерела світла, друге - від еталонної лампи. Застосовуються в системах копіювання зображень.

Висновок

Отже після проходження практики на приватному підприємстві «Апрель», можу зробити деякі висновки.

По-перше, це приватне підприємство є невеликим, але воно займає досить стійку позицію на ринку послуг, адже воно працює вже 21 рік і досі користується значним попитом. Керівництво підприємства, звичайно, розуміє, що введення додаткових інноваційних технологій змогло б у значній мірі полегшити процес виробництва печатей та штампів, але поки що не готове вкладати таке фінансування.

Було вирішено, що організаційна структура є ефективною. На підприємстві охорона праці, техніка безпеки і безпосередньо сама робота підприємства ведеться чітко і досконало, але так як підприємство досить молоде, існують, звичайно, й деякі недоліки.

Необхідно більшу увагу приділити професіоналізму працівників. Та їх мотивації. Адже було виявлено, що діє дужа багато конкурентів, тому робота даного підприємства повинна бути бездоганною, щоб утримати клієнтів та замучити нових. Доцільно застосувати наступні заходи мотивації:

- Доплачувати премії до заробітної плати при підвищенні обсягу реалізації в порівнянні з попереднім періодом, при цьому потрібно стимулювати працівника протягом усього часу;

- Присуджувати бали, певну кількість яких можна обміняти на коштовні подарунки;.

- Надання кращім робітникам додаткової оплаченої відпустки;

- Туристичні поїздки для робітників, що домоглися більших успіхів у роботі.

- Різноманітне моральне стимулювання;

Вище описані заходи приведуть до підвищення мотивації співробітників в процесі роботи з клієнтами.

Також дуже важливо проводити рекламні заходи щодо поширення інформації про підприємство та його продукцію.

Для закріплення позицій в окремих сегментів, потрібно надавати своїм споживачам знижки, щоб підвищити свої конкурентні переваги. Я пропоную впровадити наступну систему знижок: при первісному замовленні більш ніж на 10 000 грн. знижка становить 3%, надалі існує накопичувальна система знижок. Система накопичувальних знижок дозволить підприємству підвищити прибуток, шляхом розширення існуючих сегментів.

Список використаної літератури

1. Семенов Г.А., Станчевский В.К., Панкова М.О. Організація і планування на підприемстві. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 528 с.

2. Економіка підприємства: Навч. посіб. / А.В. Шегда, Т.М. Литвиненко, М.П. Нахаба та ін.; за ред. А.В. Шегди. - 2-ге вид., стер. - К.: Знання-Прес, 2002. - 335 с.

3. Манів З.О. Економіка підприємства: Навчальний посібник / З.О. Манів, І.М. Луцький, - К.: Знання, 2004. - 584 с.

4. Швайка Л.А. Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник. - Львів: “Новий Світ - 2000”, 2004. - 268 с.

5. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07. 1999 р. № 996 - XIV (зі змінами і доповненнями)

6. Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

7. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджена постановою Правління НБУ від 17.06. 2004 р. № 280.

8. Інструкція з бухгалтерського обліку депозитних операцій установ комерційних банків України, затверджена постановою Правління НБУ від 20.08. 1999 р. № 418.

9. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 29.03. 2001 р. № 135 (зі змінами та доповненнями).

10. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою правління НБУ від 12.11. 2003 р. № 492.

11. Правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджені постановою Правління НБУ від 18.06. 2003 р. № 255.

Размещено на Allbest.ru