Менеджмент інноваційної діяльності машинобудівних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 338.24;330.341.1

08.06.02 - підприємництво, менеджмент та маркетинг

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Менеджмент інноваційної діяльності машинобудівних підприємств

Бондар Оксана Василівна

Київ-2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі менеджменту Полтавського університету споживчої кооперації України Укоопспілки та Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Маркіна Ірина Анатоліївна, Полтавський університет споживчої кооперації України, завідувач кафедри менеджменту

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Калитич Георгій Ілліч, Український інститут науково-технічної і економічної інформації, перший заступник з наукової роботи

кандидат економічних наук, доцент Смоляр Любов Гаврилівна, Національний технічний університет України "КПІ", доцент кафедри менеджменту

Провідна організація: Державний університет "Львівська політехніка", кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва, Міністерство освіти і науки України, м. Львів

Захист відбудеться 6 березня 2002 року о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.12 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ-22, вул. Васильківська, 90-а, ауд. 704.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.10)

Автореферат розісланий "1" лютого 2002 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Жилінська О.І.

Анотації

Бондар О.В. Менеджмент інноваційної діяльності машинобудівних підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02 - підприємництво, менеджмент та маркетинг. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2002.

У дисертації досліджуються основні теоретичні, методичні та практичні аспекти менеджменту інноваційної діяльності вітчизняних підприємств машинобудування.

Уточнено сутність понять "інноваційна стратегія", "стратегія управління інноваційною діяльністю", "інноваційний тип мислення". Узагальнено науково-методичні аспекти стратегії управління інноваційною діяльністю. Запропоновано методику й алгоритм її формування, матрицю діагностики інноваційно-господарського стану підприємства, а також матрицю визначення типу стратегії інноваційної діяльності.

Розмежовано кількісний і якісний аспект та зовнішню й внутрішню ефективність впровадження стратегії управління інноваційною діяльністю. Розроблено аналогову модель оцінки стратегії управління інноваційною діяльністю підприємства, в основу якої покладено співставлення фактичної та нормативної системи техніко-економічних показників.

Запропоновано економіко-математичну модель оптимізації рівня кваліфікації персоналу, що здійснює управління інноваційною діяльністю.

Ключові слова: інновація, інноваційна діяльність, інноваційна стратегія, стратегія управління інноваційною діяльністю, підприємство, інноваційний тип мислення.

Бондарь О.В. Менеджмент инновационной деятельности машиностроительных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.02 - предпринимательство, менеджмент и маркетинг. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2002.

В диссертации исследуются основные теоретические, методические и практические аспекты менеджмента инновационной деятельности отечественных предприятий машиностроения.

Уточнена сущность и предложено авторское толкование понятий "стратегия управления инновационной деятельностью", "инновационная стратегия", "стратегия инновационной деятельности", "инновационный тип мышления".

Концепция менеджмента инновационной деятельности машиностроительных предприятий рассмотрена c позиций формирования и реализации стратегии управления инновационной деятельностью, которую выделено как базовый элемент системы управления.

Выявлены и охарактеризованы составляющие научно-методического обеспечения формирования стратегии управления инновационной деятельностью: предложены локальные принципы, методы разработки планов, проектов, стратегий инновационной деятельности; конкретизированы модификации системного и ситуационного подходов; выделены две группы факторов для ее выбора - внешние и внутренние, подчеркнута возрастающая роль человеческого фактора; аргументированы критерии для инновационно-хозяйственной диагностики предприятия.

Раскрыты основные проблемы активизации инновационной деятельности отечественных предприятий машиностроения. Выявлены основные предпосылки опережающего развития машиностроительных предприятий Украины - наличие научно-технического потенциала: научно-технической базы и квалифицированных кадров, собственного рынка и сырья, а также статус предприятий "свободного размещения". Доказана целесообразность применения комплексного и системного подходов к управлению инновационной деятельностью машиностроительных предприятий, а также необходимость первоочередного формирования и реализации стратегии управления инновационной деятельностью приоритетных регионов Украины, которые имеют достаточный уровень инвестиционной привлекательности и явные для этого предпосылки.

На основании проведенного причинно-следственного анализа инновационной деятельности отечественных предприятий сделан вывод, что доминирующей причиной критического положения в данной сфере есть отсутствие в отдельных случаях стратегии управления инновационной деятельностью на разных уровнях, а также механизмов ее реализации. Отмечен недостаточный уровень инновационного типа мышления у руководителей машиностроительных предприятий Полтавской области.

В диссертации разработаны методика и алгоритм формирования стратегии управления инновационной деятельностью, матрицы выбора типа стратегии инновационной деятельности и диагностики инновационно-хозяйственного состояния предприятия. Обоснована необходимость формирования стратегии управления инновационной деятельностью предприятий машиностроения Полтавской области и инновационного типа мышления руководителей как одного из главных показателей активизации инновационной деятельности. В силу возрастающей роли социально-психологических составляющих менеджмента предложена разработанная экономико-математическая модель оптимизации уровня квалификации персонала, который осуществляет управление инновационной деятельностью.

Рекомендовано в процессе управления нововведениями применение теории и практики реинжиниринга, а также использование механизмов интеграции с целью усовершенствования менеджмента инновационной деятельности машиностроительных предприятий.

Предложен авторский подход к оценке эффективности внедрения стратегии управления инновационной деятельностью, который позволяет разграничить внешнюю и внутреннюю эффективность, а также выделить количественный и качественный ее аспекты.

Количественную оценку эффективности внедрения стратегии управления инновационной деятельностью рекомендовано проводить путем расчета фактической экономической эффективности инновационного проекта (внутренняя эффективность) или показателя достижения целей предприятия (внешняя эффективность). Для реализации последнего предложена аналоговая модель оценки данной стратегии, в основе которой лежит сопоставление фактической и разработанной нормативной системы технико-экономических показателей. Доказана целесообразность применения данной методики на предприятиях машиностроения с использованием элементов ПЭВМ.

Качественную оценку внешней и внутренней эффективности внедрения стратегии управления инновационной деятельностью рекомендовано проводить через сформированные источники эффекта: повышение конкурентоспособности продукции машиностроения, расширение номенклатуры изделий, улучшение технико-экономических показателей работы предприятия, экономию ресурсов, интенсификацию технологического процесса изготовления продукции.

Ключевые слова: инновация, инновационная деятельность, инновационная стратегия, стратегия управления инновационной деятельностью, предприятие, инновационный тип мышления.

Bondar O.V. Management of innovation activity of machine-building complex enterprises. - Manuscript.

This dissertation is for achieving the candidate of economic sciences the scientific degree on a speciality 08.06.02. - Businesses, management, marketing.- Тaras Shevchenko Kiev National University, Kyiv, 2002.

Practical, theoretical and methodical basic management aspects of innovation activity of home enterprises of machine-building complex are explored in this dissertation.

"Essence innovation strategy", "management strategy by innovation activity", "innovation type of thinking" are definited notions. Methodical aspects of management innovation activity are generalised here. There are some strategies of innovation activity management forming algorithm on the first level of home enterprises, diagnostics matrix of innovation-economy enterprise state, type determination matrix of innovation strategy.

Quantitative and qualitative aspects, internal and external effectiveness of management strategy inculcation of innovation activity, due to use of systems approach, were delimited. The analytical estimation model of management strategy enterprise's innovation activity based on the comparison between factual and normative system of technical and economic indices was developed and approved.

The economic and mathematical optimized model of the qualification level of the staff that manages innovation activity was suggested.

Key words: innovation, innovation activity, innovation strategy, strategy of innovation activity management, enterprise, innovation type of thinking.

Загальна характеристика

Актуальність теми. Реформування економіки України потребує орієнтації на комплекс заходів, які забезпечили б стабілізацію та подальше зростання всіх її складових. Одним з таких першочергових заходів, з метою підвищення продуктивності та збільшення обсягів валового національного продукту, а також подолання кризових явищ у економічній та соціальній сферах, є створення дійового механізму реалізації положень Концепції науково-технологічного та інноваційного розвитку України. Основою та визначальним пріоритетом обраного курсу мають стати опрацювання та впровадження державної політики, спрямованої на інноваційну модель економічного зростання, а також утвердження України як високотехнологічної держави, що передбачає вибір специфічних напрямів розвитку, для здійснення яких вже створено реальні передумови та відповідний науково-технічний потенціал виходу на передові позиції світової науки і техніки. Така політика повинна тісно пов'язуватися з формуванням умов мотивації суб'єктів господарської діяльності до постійного пошуку й використання результатів наукових досліджень, застосуванням нових концепцій менеджменту, а розвиток сучасного виробництва - з якісно новими рішеннями. Тому особливої актуальності набувають питання більш глибокого вивчення шляхів та можливостей використання інноваційної діяльності як основи економічного зростання, пошук методів та інструментів її менеджменту в тих сферах господарювання, що мають певні для цього передумови і виступають каталізатором розвитку інших. Такими є підприємства машинобудування, чиє відродження може бути здійснене завдяки розробці нових теоретичних та методичних підходів до управління інноваційною діяльністю, що поєднують стратегічні інтереси держави, виробників, споживачів. Тобто, специфіка періоду реформування економіки України обумовлює необхідність особливого підходу до менеджменту інноваційної діяльності машинобудівних підприємств.

Питання, які пов'язані з менеджментом інноваційної діяльності, досліджували як зарубіжні, так і вітчизняні фахівці. Значний внесок у розвиток цього напрямку зробили Ф. Валента, П. Друкер, Е. Менсфілд, Г. Менш, Н. Мончев, Ф. Ніксон, М. Портер, Е. Роджерс, Б. Санто, Б. Твіс, М. Туган-Барановський, І. Перлакі, В. Хартман, Й. Шумпетер та інші. Аспекти стратегії управління інноваціями висвітлені в роботах Л. Водачек, О. Водачекової, Л.В. Кіриної, С.А. Кузнєцової. Серед сучасних українських та російських авторів можна виділити Алімова А.Н., Аньшина В.М., Бажала Ю.М., Бодюка Б.А., Бурова В.П., Винокурова В.А., Власову А.М., Галь В.В., Гончарову Н.П., Гуніна В.Н., Завліна П.Н., Задорожнього Є.М., Ільєнкову С.Д., Ільдеменова С.В., Калитича Г.І., Карпова В.І., Кабакова В.С., Казанцева А.К., Козакова А.П., Корєнного А.А., Короткова Е.М., Краснокутську Н.В., Лапко О.О., Малицького Б.А., Мединського В.Г., Морошкина В.А., Нейкову Л.І., Олабіну Г.П., Перерву П.Г., Покропивного С.Ф., Порядкова М.С., Румянцева З.П., Уткіна Е.А., Фахутдінова Р.А., Фрішмана Б.Є., Черваньова Д.М., Шалушкіна М.М., Шегду А.В. та інших.

Проте більшість авторів висвітлюють загальні або специфічні питання менеджменту інноваційної діяльності. Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена тим, що не вирішеними залишаються окремі теоретичні, методичні та практичні проблеми менеджменту інноваційної діяльності машинобудівних підприємств України. Так, майже відсутні роботи щодо формування та реалізації стратегії управління інноваційною діяльністю підприємств, обґрунтування її науково-методичних основ, менеджменту інноваційної діяльності на всіх рівнях. Відсутня узгоджена термінологія та чітке розмежування окремих понять, недостатньо виокремлено роль соціальних складових менеджменту інноваційної діяльності машинобудівних підприємств. Важливим є з'ясування методики оцінки стратегії управління інноваційною діяльністю та визначення ефективності її реалізації. Отже, актуальність, науково-теоретична й практична значимість зазначених питань обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, визначили його мету й завдання.

Зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Науково-прикладні розробки дисертації знайшли відображення при формуванні Довгострокової Комплексної програми розвитку економіки "Полтавщина-2010" № 384 від 12.07.1999 року, в окремому розділі "Комплексна регіональна програма інноваційного розвитку області", а саме в обґрунтуванні напрямів та основних заходів щодо її ефективної реалізації.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження та подальше поглиблення теоретичних, методичних і практичних положень менеджменту інноваційної діяльності машинобудівних підприємств та розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення формування й реалізації стратегії управління інноваційною діяльністю в сучасних умовах. менеджмент інноваційний діагностика

Відповідно до мети дослідження поставлені наступні завдання:

теоретично обґрунтувати поняття стратегії управління інноваційною діяльністю, розкрити його роль і значення для менеджменту інноваційної діяльності підприємства;

виявити фактори впливу на інноваційну діяльність та узагальнити критерії для розробки стратегії управління інноваційною діяльністю;

розробити алгоритм та методику формування стратегії управління інноваційною діяльністю;

виявити і охарактеризувати складові науково-методичного забезпечення формування стратегії управління інноваційною діяльністю;

проаналізувати механізм реалізації стратегії управління інноваційною діяльністю підприємств, зокрема, машинобудівних;

обґрунтувати необхідність впровадження стратегії управління інноваційною діяльністю для машинобудівних підприємств Полтавського регіону;

розробити методику та систему техніко-економічних показників для оцінки застосованої стратегії управління інноваційною діяльністю, визначити ефективність її впровадження;

розробити економіко-математичну модель оптимізації рівня кваліфікації персоналу, що здійснює управління інноваційною діяльністю підприємства.

Об'єктом дослідження є інноваційна діяльність машинобудівних підприємств, зокрема, Полтавської області.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних проблем менеджменту інноваційної діяльності машинобудівних підприємств.

Основними методами дослідження, які використовувалися для досягнення поставленої в роботі мети, є: методи соціально-економічного аналізу, а саме метод порівняння при виявленні тенденцій розвитку інноваційної діяльності, розрахунок коефіцієнту рангової кореляції Спірмена при з'ясуванні ступеня відповідності фактичного ряду техніко-економічних показників нормативному, а також рейтингова оцінка при діагностиці інноваційно-господарського стану підприємства; експертні, зокрема вибіркових спостережень та метод Дельфи при визначенні частки фахівців машинобудівних підприємств, у яких домінує інноваційний тип мислення; економіко-математичні, а саме метод лінійного програмування при розробці економіко-математичної моделі оптимізації рівня кваліфікації персоналу, що здійснює управління інноваційною діяльністю; методи системного аналізу й синтезу при з'ясуванні ключових проблем перспективного розвитку інноваційної діяльності, зокрема причинно-наслідковий аналіз; методи прямих інженерних розрахунків при оцінці ефективності інноваційного проекту та інші.

Інформаційною базою дисертаційного дослідження є статистичні матеріали Державного комітету статистики України та Полтавського обласного й міського управлінь статистики, а також інша інформація, що була зібрана автором безпосередньо на підприємствах. Як методична та наукова база були використані роботи вітчизняних та зарубіжних вчених і практиків з проблем управління інноваційною діяльністю підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі узагальнення результатів дослідження обґрунтовано теоретичні основи і розроблено методичні підходи до менеджменту інноваційної діяльності машинобудівних підприємств, а саме:

обґрунтовано термінологію, що пов'язана з плануванням розвитку інноваційної діяльності, а саме розмежовано та уточнено поняття "інноваційна стратегія", "стратегія інноваційної діяльності" та "стратегія управління інноваційною діяльністю";

визначено та систематизовано основні тенденції, фактори та проблеми управління інноваційною діяльністю машинобудівних підприємств, обґрунтовано такі напрями вдосконалення менеджменту інноваційної діяльності машинобудівних підприємств Полтавщини, як: формування інноваційного типу мислення у керівників, використання прийомів реінжинірингу, інвестиції в "людський капітал", застосування методики "вирішення творчих завдань" та механізмів інтеграції, що забезпечать ефективний розвиток інноваційної діяльності; виокремлено роль соціального фактору, значення якого в сучасних умовах поступово підвищується. Доведено, що інноваційний тип мислення як основа відродження та розвитку національної економіки є одним з головних чинників активізації інноваційної діяльності машинобудівних підприємств Полтавської області;

вперше обґрунтовано необхідність впровадження стратегії управління інноваційною діяльністю для машинобудівних підприємств Полтавщини;

встановлено наявність специфічної закономірності розвитку інноваційної діяльності залежно від ефективності методів, принципів та підходів, які використовуються в процесі управління нею; запропоновано систему принципів, методів розробки стратегій інноваційної діяльності та уточнено можливі модифікації системного й ситуаційного підходів щодо управління інноваційною діяльністю;

запропоновано методику оцінки ефективності впровадження розробленої стратегії управління інноваційною діяльністю, яка ґрунтується на системному підході і дозволяє виокремити кількісний і якісний аспект, а також зовнішню та внутрішню ефективність; розроблено аналогову модель оцінки стратегії управління інноваційною діяльністю з застосуванням елементів ПЕОМ, в основу якої покладено співставлення запропонованої нормативної системи техніко-економічних показників з фактичною, що є індикатором результативності системи управління підприємства;

запропоновано алгоритм формування стратегії управління інноваційною діяльністю, який ґрунтується на поєднанні системного підходу та ситуаційного, зокрема, "управління за цілями" та "управління за результатами", що дозволяє науково обґрунтовано прогнозувати розвиток інноваційної діяльності на машинобудівному підприємстві;

розроблено економіко-математичну модель оптимізації рівня кваліфікації персоналу, що здійснює управління інноваційною діяльністю, яка допомагає визначити перспективну оптимальну чисельність спеціалістів вищої і середньої кваліфікації в майбутньому з максимальним обсягом виконуваних робіт.

Практичне значення одержаних результатів. Запропонована методика оцінки стратегії управління інноваційною діяльністю підприємства з застосуванням елементів ПЕОМ (у середовищі табличного процесора Excel - 7.0/98 для Windows), розроблена економіко-математична модель оптимізації рівня кваліфікації персоналу, що здійснює управління інноваційною діяльністю, та алгоритм формування стратегії управління інноваційною діяльністю надають можливість обґрунтовано планувати та здійснювати заходи щодо вдосконалення менеджменту інноваційної діяльності підприємств машинобудування в період реформування економіки України.

Результати дисертаційного дослідження були впроваджені у навчальний процес на кафедрі менеджменту факультету економіки та менеджменту Полтавського університету споживчої кооперації України, а саме під час викладання курсів "Управління інноваціями", "Управління трудовими ресурсами", "Менеджмент підприємства", "Менеджмент" (довідка №45-21/16 від 24.05.2000 року).

Окремі рекомендації отримали схвалення та прийняті до впровадження ЗАТ "Полтавська фірма "Ворскла" (довідка № 358-89/07 від 7.12.2000 року), Холдінговою Компанією "АвтоКрАЗ" (довідка №1337-55/05 від 5.10.2000 року) та АТ "Тепловозоремонтний завод" м. Полтава (довідка №6/17-583-2644 від 15.12.2000 року).

Особистий внесок здобувача в роботах, виконаних у співавторстві (№№14,16,17 за списком опублікованих праць за темою дисертації, що поданий в авторефераті):

- запропоновано поліпроблемний підхід при викладанні курсу "Інноваційний менеджмент"[14];

- запропоновано шляхи підвищення ефективності управління інноваціями завдяки використанню концепції "людського капіталу" [16];

- обґрунтовано підхід до професійної культури менеджера як індикатора освіти через її відкриті підсистеми навчання та виховання, здатні сприймати інновації [17];

Апробація результатів дисертації. Основні висновки та результати дослідження, що містяться в дисертаційній роботі, пройшли апробацію та отримали схвалення на засіданнях кафедри менеджменту Полтавського університету споживчої кооперації України, міжнародних та всеукраїнських конференціях: "Управління організацією: діагностика, стратегія, ефективність" (Київ, 1999 р.); "Сучасна інноваційно-промислова політика України: інвестиційні пріоритети та інфраструктура"(Чернівці, 1999р.); "Потребительская кооперация республики Беларусь накануне ХIV съезда"(Гомель, 1999 г.); "Стратегія економічного розвитку в умовах глобалізації"(Чернівці, 2000 р.); "Методологія та практика менеджменту на порозі ХХI століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти" (Полтава, 2000 р.) та інших конференціях.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 18 праць загальним обсягом 6,72 д. а., зокрема автору особисто належать 15 праць (6,3 д. а.), з яких 10 опубліковано у фахових виданнях.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури із 211 найменувань, 13 додатків, містить 44 таблиці, 17 рисунків, 15 формул. Основний зміст роботи викладений на 187 сторінках друкованого тексту.

Основний зміст роботи

У "Вступі" обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, предмет і об'єкт дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі роботи "Теоретичні аспекти менеджменту інноваційної діяльності підприємств машинобудування" розкрито сутність менеджменту інноваційної діяльності та основні проблеми активізації її розвитку на машинобудівних підприємствах України, виявлено й охарактеризовано складові науково-методичного забезпечення формування стратегії управління інноваційною діяльністю.

На основі аналізу літературних джерел зроблено висновок, що сутність інноваційної діяльності як об'єкта менеджменту полягає в отриманні підприємством додаткового прибутку шляхом інноваційного оновлення капіталу через науково-технічні, технологічні, організаційно-економічні і управлінські нововведення. Разом з тим, виявлено відсутність єдиної узгодженої термінології в царині інноваційної сфери, що зумовило необхідність її уточнення.

У роботі концепцію менеджменту інноваційної діяльності розглянуто з позиції формування та реалізації стратегії управління інноваційною діяльністю - системи інноваційних цілей підприємства та вибір найбільш оптимальних шляхів її досягнення, яку висвітлено як базовий елемент системи управління, що зумовлено її цілеспрямованістю та перспективністю розвитку.

На підставі встановленого зв'язку між життєвим циклом товару та інноваційною стратегією виявлено можливість використання окремих фінансово-економічних показників для визначення інноваційно-господарського стану підприємства, тобто спроможності його інноваційного та господарського потенціалу до результативного здійснення інноваційної діяльності.

Під час вивчення досвіду теоретиків та практиків з управління зроблено висновок, що вибір оптимального плану здійснюється на підставі функції впливу зовнішніх та внутрішніх факторів, і доведено потребу їх уточнення при розробці стратегії управління інноваційною діяльністю. При цьому виокремлено зростаючу роль соціально-психологічного фактору - людини, яка є невід'ємною складовою всіх соціально-економічних систем, бере участь у формуванні, функціонуванні, розвитку й виступає "носієм" нововведень завдяки особливому типу мислення - основного чинника активізації інноваційної діяльності. Зазначено актуальність детального аналізу соціально-психологічних складових менеджменту інноваційної діяльності в сучасний період.

З метою ефективного управління підприємством досліджено складові науково-методичного забезпечення формування стратегії управління інноваційною діяльністю, що розглянуті як синтез здобутків з методології стратегічного управління та інноваційного менеджменту при умові домінування останнього. Виокремлено перелік загальних принципів стратегії управління інноваційною діяльністю та підкреслено потребу з'ясування її локальних принципів, а також необхідність уточнення методів розробки програм, планів, проектів, стратегій інноваційної діяльності. Доведено доцільність висвітлення окремих аспектів і модифікацій системного підходу щодо формування стратегії управління інноваційною діяльністю, а також використання ситуаційного. Разом з тим, виявлено різноманітність поглядів фахівців стосовно оцінки ефективності втілення результатів інноваційної діяльності і значний вплив суб'єктивного підходу.

Акцентовано, що науково-методичні основи формування стратегії управління інноваційною діяльністю в певній мірі зможуть виправдати себе лише за умов їх практичного застосування з метою відродження інноваційної активності базових підприємств народного господарства, що виступають каталізаторами розвитку інших. Так, зазначено актуальні аспекти розвитку машинобудівних підприємств України: впровадження розробки та випуску окремих видів продукції машинобудування, які не вироблялись в умовах територіального розподілу праці колишнього СРСР, зокрема, магістральних електровозів, електропотягів для приміських ліній і метрополітену, пасажирських вагонів, зернозбиральних і картоплезбиральних комбайнів, вантажних та легкових автомобілів, товарів народного споживання тощо; підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції машинобудування, яка не відрізнялася належною якістю через монопольне виробництво та відсутність конкуренції в галузях цивільного машинобудування СРСР; надання підприємствам машинобудування належного статусу в умовах прискорення науково-технічного прогресу. Передумовою для забезпечення випереджаючого розвитку машинобудівних підприємств України наголошено наявність науково-технічного потенціалу - науково-технічної бази та кваліфікованих кадрів, власного ринку та сировини, а також статус підприємств "вільного розміщення".

З урахуванням зростаючої ролі та значення машинобудівних підприємств в економіці країни виявлено можливість застосування комплексного та системного підходів до управління підприємствами машинобудування, що зумовлено різноманітністю напрямів їх виробництва, зв'язком останніх через технологічний процес та розвиненими економічними зв'язками, згідно яких результати роботи одного впливають на результати інших. Зазначено доцільність вдосконалення системи управління інноваційною діяльністю підприємств машинобудування України та окремих регіонів, які мають достатній рівень інноваційної привабливості та наявні чинники, що впливають на їх розвиток.

У другому розділі дисертаційної роботи "Аналіз чинного механізму менеджменту інноваційної діяльності машинобудівних підприємств України " проаналізовано стан та тенденції розвитку інноваційної діяльності вітчизняних підприємств, механізм реалізації її стратегії управління на машинобудівних підприємствах Полтавського регіону та соціально-психологічні складові менеджменту інноваційної діяльності.

На підставі проведеного комплексного аналізу стану та тенденцій розвитку інноваційної діяльності вітчизняних підприємств України виявлено їх низьку інноваційну активність: інноваційні роботи у промисловості виконували в 2000 році 1,7 тис. підприємств, або лише 18% загальної кількості обстежених. Разом з тим, виокремлено щорічне зменшення кількості підприємств, які впроваджували нововведення. Так, в 2000 році їх число склало лише 1491, що на 32% менше, ніж у 1994 році.

Найгіршим є те, що зазначена тенденція стосується й базових галузей народного господарства, зокрема, підприємств машинобудування.

Виявлено незадовільні результати інноваційної діяльності, про що свідчать її наступні критерії та показники: 1) зменшення витрат на науку та науково-технічні роботи, в т. ч. за рахунок держбюджету. Так, в 2000 році частка ВВП, що використана на фінансування наукових та науково-технічних робіт склала 1,17% проти 1,2% в 1999 та 2,4% у 1991 році, що значно нижче рівня високорозвинених країн (2-4%, а в США - 6-7%). Результатом чого стало скорочення чисельності наукових кадрів через еміграцію в інші країни з більш привабливими й сприятливими умовами праці та переходу талановитої молоді до перспективніших сфер діяльності; 2) низький рівень експортабельності та конкурентоспроможності товарів та послуг: тенденцію скорочення має експорт оновленої продукції, при чому незначною залишається питома вага поставленої на експорт ліцензійної продукції, значна частка якої надходить в країни СНД і не знаходить відповідного попиту в країнах близького та далекого зарубіжжя; 3)обсяги оновленої продукції машинобудування характеризуються тенденцією скорочення. Так, продукція, виробництво якої розпочато вперше в Україні в звітному році, зменшилася (4,1% в 2000 році; 4,3% в 1999 році; 6,7% в 1990 році до загального обсягу виробництва), менше одного відсотку створених зразків за своїми техніко-економічними характеристиками перевищували кращі світові аналоги (0,9% в 2000р., 0,75% в 1999 році, 3,9% в 1990 році). Разом з тим, частка принципово нової продукції машинобудування має мінливий характер (2000 рік - 3,1%; 1999 році - 3,3%; 1998 - 9,5%; 1995-1,8% ; 1993-4,9%); 4) система сертифікації в Україні діє як засіб захисту споживача від неякісної продукції, але не забезпечує її конкурентоспроможності на світовому ринку, що свідчить про недостатній рівень якості товарів.

Під час дослідження виявлено та аргументовано дві групи факторів, які впливають на розвиток інноваційних процесів в країні: а) зовнішні: економічні, політичні, юридичні, науково-технічні, соціальні, стан ринку машинобудівної продукції; б) внутрішні фактори: скорочення показників зняття з виробництва застарілих видів техніки, введення в дію механізованих і автоматизованих ліній, недостатній обсяг проведених маркетингових досліджень, відсутність належного заохочення винахідників і раціоналізаторів та відповідного рівня інноваційної культури тощо.

З'ясовано, що домінуючою причиною негативних змін, яких зазнала інноваційна сфера, є неефективність системи управління розвитком цієї найважливішої області життєдіяльності суспільства, а саме відсутність механізмів реалізації "Концепції науково-технологічного та інноваційного розвитку". Короткострокова економічна зацікавленість витісняє актуальні завдання науково-технічного розвитку промисловості, незважаючи на те, що в сучасних умовах економічне зростання перебуває в тісній залежності від спроможності соціально-економічної системи створювати й використовувати інновації.

З метою сприяння першочерговому розвитку інноваційної діяльності машинобудівних підприємств України в регіонах з достатньо високим рівнем інвестиційної привабливості проведено аналіз механізму реалізації її стратегії управління, в результаті якого встановлено, що інноваційна сфера підприємств Полтавської області в 1991-2000 роках зазнала негативних змін на тлі загального зниження обсягів виробництва промислової продукції, зносу промислово-виробничих фондів, зменшення обсягів капіталовкладень. На основі дослідженого зв'язку між зменшенням чисельності винахідників, раціоналізаторів, кількості виконаних розробок та зниженням показників оновлення продукції машинобудування виявлено, що негативні тенденції, які відбуваються в царині інноваційної діяльності, обумовлені відсутністю в даному періоді стратегії управління інноваційною діяльністю на мезо- та мікрорівнях. Підкреслено перспективність розвитку підприємств машинобудування Полтавщини та залучення необхідних для цього інвестицій, а також актуальність вдосконалення управління інноваційною діяльністю, що потребує своєчасної оцінки та формування стратегії управління інноваційною діяльністю на кожному підприємстві.

У результаті дослідження соціально-психологічних складових менеджменту машинобудівних підприємств Полтавщини відмічено необхідність визначення терміну "інноваційний тип мислення" в зв'язку з відсутністю його точного тлумачення в роботах вітчизняних науковців, а також акцентовано увагу на одній з причин кризового становища зазначених підприємств - відсутності у більшості керівників таких фахових рис, як інноваційний тип мислення та адаптаційна мобільність.

Зазначено зростаючу роль винахідництва, нетрадиційного гнучкого мислення для управління інноваційною діяльністю та важливість маркетингової функції з метою дослідження соціально-психологічних складових в системі інноваційного менеджменту. Разом з тим, виокремлено перспективність розвитку машинобудівних підприємств Полтавщини в зв'язку з наявністю наукових кадрів інноваційно-репродукційного віку в регіоні: 49,9% кандидатів наук в Полтавській області в 2000 році - це науковці у віці 31-50 років; найбільша частка наукового потенціалу припадає саме на підприємства машинобудування, зокрема в м. Полтаві та м. Кременчуці.

Досліджено діалектичний зв'язок між інноваціями і освітою: інновації впливають на сферу освіти, а сфера освіти, в свою чергу, прискорює розвиток інновацій, а також виявлено відсутність регіональної "Концепції наукової, науково-технічної та інноваційної політики в системі вищої освіти Полтавщини", що негативно впливає на наукове та кадрове забезпечення розвитку машинобудівних підприємств регіону, накопичення й використання знань, підготовку потрібних фахівців.

У третьому розділі "Оптимізація менеджменту інноваційної діяльності підприємств машинобудування" розглянуто методики формування та оцінки стратегії управління інноваційною діяльністю підприємства, визначено підхід щодо ефективності впровадження розробленої стратегії управління інноваційною діяльністю, а також економіко-математичні методи оптимізації менеджменту інноваційної діяльності машинобудівних підприємств Полтавщини.

У роботі обґрунтовано необхідність створення стабільного правового середовища, що забезпечить своєчасну реалізацію "Концепції науково-технологічного та інноваційного розвитку" та "Стратегії економічної і соціальної політики на 2000-2004 роки". До того ж аргументовано необхідність розробки "Концепції наукової, науково-технічної та інноваційної політики в системі вищої освіти Полтавщини" та доцільність застосування теорії "людського капіталу", які сприятимуть постачанню підприємств потрібними фахівцями.

З метою узгодження термінології в царині інноваційної сфери уточнено трактування окремих понять, зокрема, "стратегія управління інноваційною діяльністю", "інноваційна стратегія", "стратегія інноваційної діяльності". Так, інноваційна стратегія - це спрямування розвитку інноваційної діяльності, яке грає чільну роль в стратегії управління інноваційною діяльністю. У зв'язку з різноманітністю існуючих інноваційних стратегій для характеристики альтернатив інноваційного розвитку запропоновано поняття "стратегія інноваційної діяльності" і виділено їх чотири базові групи: а) активно-наступальна; б) помірно-наступальна; в) захисна; г) комбінована. А для більш повного синтезуючого відображення процесів, що пов'язані з плануванням розвитку інноваційної діяльності, рекомендовано вживати термін "стратегія управління інноваційною діяльністю".

На підставі досліджених зв'язків між зниженням обсягів капіталовкладень та погіршенням показників оновлення й експортабельності продукції машинобудування, а також життєвим циклом товару та інноваційною стратегією запропоновано критерії інноваційної та господарської діяльності підприємства для вибору типу стратегії інноваційної діяльності, а саме обсяг капіталовкладень, оновленої та експортної продукції, а також прибутковість, рентабельність, обсяг реалізованої продукції, забезпечення власним капіталом. До того ж виділено дві групи факторів, які доцільно використовувати в процесі розробки стратегії управління інноваційною діяльністю: а) зовнішні: економічні, політичні, правові (юридичні), науково-технічні, соціальні, стан ринку машинобудівної продукції і позиція підприємства на ньому; б) внутрішні фактори: цілі та стратегія підприємства, інтереси і відношення вищого керівництва, фінансові ресурси, кваліфікація робітників, часовий фактор, історичний фактор, відношення персоналу до можливих змін, організаційний фактор.

Визначено інноваційний тип мислення як головний чинник новаторства та розвитку інноваційної діяльності, надано власне тлумачення даного терміну. Запропоновано трактування його як такого способу мислення, котрий характеризується творчістю та винахідництвом, здатністю сприймати все нове й передове та постійно вдосконалювати себе як керівника, фахівця, людину. Разом з тим, обґрунтовано необхідність оволодіння практикою систематичного впровадження інновацій у Полтавській області через застосування сучасних методик "розв'язання технічних і вирішення технологічних завдань", та використання здобутків вітчизняних вчених з питань даної проблематики, що дозволить активізувати новаторство й поліпшити інноваційний клімат регіону взагалі.

Обґрунтовано складові науково-методичного забезпечення розробки стратегії управління інноваційною діяльністю, зокрема з'ясовані методи розробки планів, програм, стратегій інноваційної діяльності, окремі принципи управління, а також можливі модифікації та аспекти системного підходу.

У дослідженні розроблено методику й алгоритм формування стратегії управління інноваційною діяльністю, який ґрунтується на поєднанні системного підходу та ситуаційного, зокрема "управління за цілями" й "управління за результатами", що поєднує елементи ринкової економіки із збереженням гнучких важелів регулювання цієї сфери й дозволяє, поступово виконуючи запропоновані етапи, науково-обґрунтовано передбачити майбутній розвиток інноваційної діяльності на визначений термін. Враховуючи особливість інноваційної діяльності, яка полягає в залежності її результативності від спроможності підприємств до оновлення, певну увагу автор приділяє визначенню інноваційно-господарського стану підприємства. Розроблена матриця інноваційно-господарської діагностики дозволяє на базі репрезентативних критеріїв інноваційної та господарської діяльності, яким надається вага, оцінка ступеня привабливості, а потім виводиться відповідний виважений бал, визначити зону інноваційно-господарських можливостей підприємства.

У дисертації розроблено матрицю вибору типу стратегії інноваційної діяльності підприємства, яка залежно від зони його інноваційно-господарського стану допомагає обрати необхідний її тип, і виступає одним із складових етапів процесу формування стратегії управління інноваційною діяльністю.

Можливі типи стратегій інноваційної діяльності Зони інноваційно-господарського стану підприємства

I II III IV

Активно-наступальна

Помірно-наступальна

Захисна

Комбінована

З метою реалізації нових підходів в управлінні нововведеннями та об'єднання всіх елементів в єдину систему виокремлено доцільність втілення інтеграційних механізмів менеджменту, а саме керівництва, інвестиційної та соціальної діяльності, поточного регулювання інноваційною діяльністю.

Для оптимізації менеджменту інноваційної діяльності машинобудівних підприємств Полтавщини рекомендовано застосування реінжинірингу, який дозволяє розглядати інноваційну діяльність як інженерну, передбачає використання нових технологій, нового способу мислення та значного обсягу творчості, що поліпшує її результати завдяки прогресивному підходу.

Обґрунтовано можливість застосування суб'єктивного підходу щодо оцінки ефективності впровадження розробленої стратегії управління інноваційною діяльністю в зв'язку з відсутністю єдиної типової методики з даної проблеми. При цьому уточнено класифікацію показників ефективності від впровадження розробленої стратегії управління інноваційною діяльністю: за рівнем та метою; виділено два аспекти оцінки впровадження розробленої стратегії управління інноваційною діяльністю: кількісний і якісний, а також розмежовано її зовнішню і внутрішню ефективність.

Кількісну оцінку ефективності впровадження розробленої стратегії управління інноваційною діяльністю рекомендовано проводити через розрахунок фактичної економічної ефективності інноваційного проекту (внутрішня ефективність) або через показник досягнення цілей підприємства (зовнішня ефективність). З метою реалізації останнього запропоновано аналогову модель оцінки стратегії управління інноваційною діяльністю, яка ґрунтується на співвідношенні фактичної й нормативної системи техніко-економічних показників господарської діяльності підприємства та дозволяє зробити висновки щодо ефективності управління, а також визначити необхідні корегуючи заходи для усунення небажаних відхилень. Так, на основі логічного методу формування складу показників автором розроблено нормативний ряд темпів росту (Т) чинників розвитку підприємства, з наданням місця показникам інноваційного стану:

Тзп<Тсс<Тмз<Ттп<Ткв<Те<Топ<Тп, (1)

де ЗП - трудові витрати (фонд заробітної плати);

СС - повна собівартість товарної продукції;

МЗ - матеріальні витрати;

ТП - товарна продукція;

КВ - капіталовкладення в розвиток науки і техніки;

Е - експортна продукція;

ОП - оновлена продукція;

П - прибуток.

Зазначено, що ступінь відповідності фактичного ряду показників нормативному доцільно оцінювати за допомогою коефіцієнта (К) рангової кореляції (коефіцієнт Спірмена) :

, (2)

де е(d)2 - сума квадратів різниць показників у ряді;

n - кількість рангів у ряді.

Запропоновану модель рекомендовано до впровадження на підприємствах машинобудування на підставі розробленого автором програмного забезпечення з використанням елементів ПЕОМ в середовищі табличного процесору Excel -7.0/97 для Windows 98, що входить до програмного пакету Microsoft Office. При цьому зазначено роль оцінки застосованої стратегії менеджменту інноваційної діяльності як індикатора результативності системи управляння машинобудівного підприємства.

У зв'язку із суб'єктивністю запропонованої методики якісну оцінку зовнішньої і внутрішньої ефективності впровадження розробленої стратегії управління інноваційною діяльністю рекомендовано визначати через виявлення сформованих джерел ефекту.

З метою урахування зростаючої ролі соціально-психологічної складової менеджменту інноваційної діяльності розроблено економіко-математичну модель оптимізації рівня кваліфікації персоналу, що здійснює управління інноваційною діяльністю, яка дозволяє передбачити перспективну оптимальну чисельність спеціалістів вищої і середньої кваліфікації в майбутньому з максимальним обсягом виконуваних робіт. Розроблена модель допомагає науково-обґрунтовано завбачити розвиток інноваційної діяльності через соціально-психологічні важелі впливу.

Втілення в теорію і практику діяльності результатів проведеного дослідження сприятиме ефективному реформуванню системи управління вітчизняних підприємств машинобудування, активізації процесів відтворення економіки на більш високому інноваційному рівні, втіленню результатів науково-технічного прогресу та підвищенню технологічного статусу України взагалі.

У "Висновках" узагальнені отримані результати та сформульовані основні пропозиції дисертаційної роботи.

Висновки

Проведене дослідження теоретичних, методичних і практичних положень менеджменту інноваційної діяльності машинобудівних підприємств з позицій формування та реалізації стратегії управління інноваційною діяльністю дозволило більш ґрунтовно підійти до пошуку шляхів оптимізації менеджменту інноваційної діяльності й сформулювати наступні висновки:

1. Обґрунтовано поняття, пов'язані з плануванням розвитку інноваційної діяльності, а саме "інноваційна стратегія", "стратегія інноваційної діяльності", "стратегія управління інноваційною діяльністю". Визначено роль стратегії управління інноваційною діяльністю - системи інноваційних цілей підприємства та вибір найбільш оптимальних шляхів її досягнення, як базового елементу системи управління та її значення, як такої, що дозволяє науково обґрунтовано визначити напрями розвитку інноваційної діяльності для машинобудівних підприємств. Акцентовано, що "інноваційна стратегія" є спрямуванням розвитку інноваційної діяльності, а поняття "стратегія інноваційної діяльності" використовується для характеристики альтернатив інноваційного розвитку.

2. Конкретизовано дві групи факторів, які слід враховувати при розробці стратегії управління інноваційною діяльністю підприємств: зовнішні та внутрішні, а також критерії: обсяг капіталовкладень, оновленої продукції, експортної продукції, прибутковість, рентабельність, обсяг реалізованої продукції, забезпеченість власним капіталом.

3. Розроблено методику й алгоритм формування стратегії управління інноваційною діяльністю, що базується на поєднанні системного підходу та ситуаційного, зокрема, "управління за цілями" й "управління за результатами", і дозволяє науково обґрунтовано передбачити розвиток інноваційної діяльності; визначено етапи діагностики інноваційно-господарського стану підприємства, запропоновано матрицю вибору типу стратегії інноваційної діяльності. З метою оптимізації менеджменту інноваційної діяльності машинобудівних підприємств запропоновано використання реінжинірингу, який розглядає інноваційну діяльність як інженерну, передбачає використання нових технологій, нового способу мислення та значного обсягу творчості, що поліпшує її результати завдяки прогресивному підходу, а також застосування інтеграційних механізмів, а саме поточного управління, керівництва, інвестиційної та соціальної діяльності, що сприяє об'єднанню всіх елементів підприємства в єдину систему та ефективній реалізації стратегії управління інноваційною діяльністю.

4. Узагальнено складові науково-методичного забезпечення формування стратегії управління інноваційною діяльністю підприємства, а саме визначено систему принципів: тайм-менеджменту, розвитку інноваційно-управлінського типу мислення, багатоваріантності, комплексності; уточнено методи розробки планів, проектів, стратегій інноваційної діяльності: експертні, соціально-економічного аналізу, прямих інженерно-економічних розрахунків, балансовий метод, економіко-математичний, метод системного аналізу та синтезу; запропоновано поєднання системного та ситуаційного підходів у процесі управління інноваційною діяльністю, конкретизовано їх модифікації.

5. Проведено аналіз чинного механізму менеджменту інноваційної діяльності підприємств, який дозволив зробити висновок, що основною причиною низької активності інноваційної діяльності машинобудівних підприємств України є відсутність дійових механізмів реалізації стратегії управління інноваційною діяльністю на всіх рівнях, а також неврахування головної властивості соціально-економічної системи - інтересів людини, яка є невід'ємною складовою менеджменту інноваційної діяльності і бере безпосередню участь у формуванні та розвитку цих процесів.

6. Обґрунтовано необхідність впровадження відповідної стратегії управління інноваційною діяльністю для машинобудівних підприємств Полтавського регіону та формування інноваційного типу мислення у керівників як одного з основних чинників активізації інноваційної діяльності, що сприятиме оновленню та піднесенню виробництва.

7. Запропоновано власний підхід до оцінки ефективності впровадження розробленої стратегії управління інноваційною діяльністю, який дозволяє виділити два аспекти: кількісний і якісний, а також розмежувати зовнішню і внутрішню ефективність. Розроблено аналогову модель оцінки стратегії управління інноваційною діяльністю, що полягає в співставленні розробленої нормативної та фактичної системи техніко-економічних показників.

8. Запропоновано економіко-математичну модель оптимізації рівня кваліфікації персоналу, що здійснює управління інноваційною діяльністю, яка дозволяє передбачити оптимальну чисельність фахівців та максимальний обсяг виконуваних робіт на машинобудівному підприємстві, а також обґрунтовано здійснювати заходи щодо вдосконалення менеджменту інноваційної діяльності через соціально-психологічні важелі впливу.